Особливості предмета доказування під час досудового розслідування ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості предмета доказування під час досудового розслідування ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

Луців М.З. - здобувач кафедри кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Стаття присвячена особливостям предмета доказування під час досудового розслідування ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом із метою використання цих досліджень під час розроблення та вдосконалення методики розслідування цього кримінального правопорушення. Також суть статті полягає у виявленні та характеристиці особливостей предмета доказування злочину, передбаченого статтею 409 Кримінального кодексу України, з метою формулювання науково обґрунтованих рекомендацій прикладного характеру. Так, досліджується поняття предмета доказування, тобто обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а також індивідуалізації таких обставин під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 409 Кримінального кодексу України. Зокрема, звертається увага на чотири форми протиправного діяння, які підлягають доказуванню та є елементами об'єктивної сторони даного злочину. Також зазначаються необхідні для встановлення обставини, які впливають на правову кваліфікацію злочину, та ті обставини, які на неї не впливають, але підлягають встановленню, оскільки мають значення для призначення покарання. Крім цього, у статті виділяються обов'язкові елементи предмета доказування для такого злочину, як ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, які підлягають встановленню під час досудового розслідування, а саме спосіб ухилення чи відмови від несення обов'язків військової служби, прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями військовослужбовця та настанням наслідків у виді невиконання обов'язків військової служби.

Також до обов'язкових обставини, які підлягають встановленню, варто віднести наявність прямого умислу в діях військовослужбовця та мети тимчасово або назавжди ухилитися чи не виконувати закріплені в нормативно-правових актах та покладені на нього загальні чи спеціальні обов'язки військової служби. З'ясовується специфіка предмета доказування відмови від несення обов'язків служби як найбільш суспільно небезпечного серед усіх способів ухилення та виділяються особливі його ознаки, характерні лише для об'єктивної сторони такого кримінального правопорушення.

Ключові слова: поняття предмета доказування, ухилення від військової служби, обставини, що підлягають встановленню, прямий причинно-наслідковий зв'язок, відмова від несення обов'язків військової служби, способи ухилення від несення обов'язків.

Abstract

Specifics of the object of proof in the evasion from military service through self-harm or by other means during the pre-trial investigation

The article provides an overview of the features of the object of proof in the evasion from military service through selfharm or other means during the pre-trial investigation for the use of these studies in the development and improvement of investigation methodology of this criminal offence. Also the essence of the article is in the identification and characterising of the features of the object of proof of the crime under Article 409 of the Criminal Code of Ukraine, in order to formulate scientifically reasonable recommendations of applied nature. Thus, the notion of object of proof is investigated, i.e. the circumstances subject to establishing in criminal proceedings, as well as specification of such circumstances in investigation of the criminal offence under Article 409 of the Criminal Code of Ukraine. In particular, attention is drawn to 4 forms of unlawful conduct, which are subject to proof and are elements of the objective side of this crime. Also, the circumstances necessary to establish the conditions that affect the legal classification of the crime are specified and the circumstances that although do not affect it, are nevertheless subject to establishing as they are important in the choice of penalty.

In addition, the article highlights the mandatory elements of the object of proof for such a crime as evasion from military service through self-harm or other means that are subject to establishing during the pre-trial investigation, namely the method of evasion or refusal to perform the duties of military service, a direct cause-effect connection between the actions of the serviceman and the consequences of failure to comply with the duties of military service. Also, the mandatory circumstances that are subject to establishing should include the presence of direct intent in the actions of a serviceman and the purpose of temporary or permanent evasion or not performing duties enshrined in the legislation and general or special duties of military service assigned to him. Specifics of the object of proof of refusal to carry out the duty of service are being ascertained as the most socially dangerous among all methods of evasion and its special features are identified only for the objective side of such criminal offence.

Key words: notion of object of proof, evasion of military service, circumstances subject to establishing, direct cause- effect, refusal to carry duties of military service, ways of evading such duties.

Проблемні питання. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 409 Кримінального кодексу (далі - КК) України, є одним із найнебезпечніших посягань на порядок несення або проходження військової служби та є їх різновидом. Учиненням цього злочину військовослужбовець злісно й умисно порушує військову дисципліну, вимоги Військової присяги і статутів Збройних сил України щодо чесного і добросовісного виконання обов'язків військової служби. Водночас військовослужбовець досягає своєї мети - ухилитися від виконання обов'язків із військової служби, вдаючись до різних форм обману військового командування, або демонстративно відмовляється від несення обов'язків із військової служби.

Усе це вказує на підвищений ступінь суспільної небезпеки цього злочину й особи правопорушника. Доказування під час досудового розслідування вказаного злочину та судового розгляду кримінальних проваджень цієї категорії характеризується деякими особливостями, дослідження яких необхідне для оптимізації доказової діяльності сторони обвинувачення, спрямованої на вирішення завдань кримінального провадження. Важливість наукового аналізу цієї теми посилюється також процесами реформування кримінального процесуального законодавства України та системи органів правопорядку загалом, що висуває підвищені вимоги до прокурорів і слідчих, зокрема і стосовно досконалого володіння методикою доказування, у кримінальних провадженнях щодо військових злочинів також.

Актуальність теми дослідження зумовлена двома чинниками. Перший із них стосується правозастосування під час здійснення кримінального провадження щодо злочинів проти порядку проходження військової служби взагалі та кримінального правопорушення, передбаченого ст. 409 КК України, зокрема, у процесі якого виникає низка складних питань, які стосуються доказування в цій категорії злочинів. Другий чинник пов'язаний із відсутністю ґрунтовних наукових досліджень особливостей доказування в таких кримінальних провадженнях, проблем, які виникають у сторони обвинувачення під час збирання та перевірки доказів.

Мета статті полягає у виявленні та характеристиці особливостей предмета доказування злочину, передбаченого ст. 409 КК України, з метою формулювання науково обґрунтованих рекомендацій прикладного характеру.

Стан наукових досліджень. На рівні розділів і глав у монографіях, коментарях і посібниках, а також наукових статей питання особливостей пред-мета доказування військових злочинів розроблялись В.А. Клименком, В.О. Навроцьким, Г.І. Чангулі, А.Ш. Якуповим та іншими науковцями. У науці кримінального права аналіз складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 409 КК України, та його елементів здійснено С.М. Гореловим, М.І. Пановим, М.І. Хавронюком, С.О. Харитоновим та іншими вченими. Водночас варто констатувати майже відсутність комплексних наукових досліджень предмета доказування у кримінальних провадженнях цієї категорії.

Виклад основного матеріалу. Коло обставин, які підлягають встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, у кримінальному процесуальному праві називають «предметом доказування» [1, с. 131; 2, с. 54], вони повинні розглядатися не в межах криміналістичної характеристики злочину, яка в основному описує його типові властивості й ознаки, а окремо. Обставини, що підлягають встановленню, на відміну від криміналістичної характеристики злочинів, інтегрують у собі властивості правової сутності злочину. Це дає змогу виділити з усіх подій і діянь ті, які наділені ознаками кримінально-правового, юридично значущого характеру (суспільна небезпека, протиправність, винність) і дати їм правильну кримінально-правову оцінку [3, с. 142].

Варто наголосити, що ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) закріплено перелік обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак описані там обставини мають для слідчого та прокурора загальноорієнтуючий характер, стосуються розслідування всіх кримінальних правопорушень і недостатньо конкретизовані щодо окремих категорій кримінальних правопорушень. Водночас переліки таких обставин для окремих видів кримінальних проваджень є специфічними й залежать від ознак складу правопорушення. Саме тому дослідження обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у кримінальних справах про злочини проти порядку проходження військової служби, необхідно визнати невід'ємним елементом під час розроблення та вдосконалення методики розслідування деяких видів кримінальних правопорушень.

Отже, злочин, передбачений ст. 409 КК України, посягає на встановлений порядок проходження військової служби. Згідно з диспозицією вказаної статті, кримінально караним є ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману. Частина друга цієї статті передбачає покарання за відмову від несення обов'язків військової служби, а частини третя та четверта передбачають відповідальність за описані в попередніх двох частинах дії, якщо вони вчинені в умовах особливого періоду, воєнного стану та бойової обстановки.

Хоча перелік обставин, які підлягають доказуванню, визначений у кримінальному процесуальному законодавстві, є загальним для всіх складів злочину, проте на етапі правозастосування норм кримінального закону кожен склад кримінального правопорушення набуває унікальних індивідуальних ознак, які дозволяють не просто виокремлювати один злочин з-поміж інших, а індивідуалізувати протиправне діяння з кількох схожих майже тотожних складів. Аналогічним є випадок під час виділення особливостей предмета доказування злочину - ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом від самовільного залишення території військової частини чи дезертирства.

Передусім під час дослідженні складу злочину, передбаченого ст. 409 КК України, варто звернути увагу на те, що диспозиція частин першої та другої цієї статті передбачає кілька окремих діянь. Так, об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення передбачає такі форми протиправного діяння:

- ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення;

- ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом симуляції хвороби;

- ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів чи іншого обману;

- відмову від несення обов'язків військової служби.

Під виконанням обов'язків військової служби варто розуміти здійснення конкретних обов'язків, які були покладені на військовослужбовця чи військовозобов'язаного законами чи іншими нормативними актами. Отже, можна прийти до висновку, що і відмова, і ухилення мають бути спрямовані на невиконання обов'язків, які покладаються на військовослужбовця саме у зв'язку із проходженням військової служби. Водночас немає значення, чи такі обов'язки є загальними, тобто обов'язковими для виконання всіма військовослужбовцями чи військовозобов'язаними, чи покладаються на окремі підрозділи, або є взагалі індивідуальними та покладаються на військовослужбовця в конкретній ситуації. У процесі доказування не має значення, несення обов'язків військової служби покладається на нього постійно чи тимчасово, на конкретно визначений період часу. У деяких випадках такі обов'язки у військовослужбовця можуть виникнути у зв'язку з настанням певних обставин чи отримання сигналу.

На кваліфікацію діяння також не впливає те, чи було ухилення спрямоване на невиконання всіх обов'язків військової служби, зокрема і загальних, які покладаються на кожного військовослужбовця, чи таке ухилення спрямоване на невиконання окремих спеціальних обов'язків, які покладаються на військовослужбовця через специфіку служби, займану посаду, несення ним служби в добовому наряді й інші обставини, головне, згідно з диспозицією цієї статті, що таке ухилення мало на меті невиконання не менше двох обов'язків.

Аналізуючи першу групу обставин, які підлягають доказуванню в досудовому розслідуванні злочину - ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, треба виділити як особливу ознаку предмета доказування цього злочину спосіб його вчинення, який є обов'язковим елементом його об'єктивної сторони. Першим різновидом способу вчинення злочину, передбаченого ст. 409 КК України, є самокалічення. Якщо під ухиленням у «Тлумачному словнику української мови» розуміють намагання не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь або уникати чогось [4, с. 1522], то, з урахуванням думки багатьох науковців, під самокаліченням варто розуміти умисне штучне завдання військовослужбовцем тілесного ушкодження самому собі, що характеризується порушенням анатомічної цілості тканин, органів та їхніх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх вражаючих чинників - фізичних, хімічних, біологічних, психічних, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби [5, с. 67; 6, с. 141]. Отже, під час досудового розслідування ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення обов'язково доказуванню підлягає факт спричинення військовослужбовцем самому собі шкоди здоров'ю, а не будь-якою іншою особою, а також те, що внаслідок такої шкоди військовослужбовець не може виконувати обов'язки військової служби.

Підсумовуючи зазначене, варто зауважити, що в разі доказування ухилення від військової служби шляхом самокалічення важливе доведення прямого причинно-наслідкового зв'язку між спричиненням військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю та неможливістю внаслідок цього виконувати обов'язки військової служби. Тобто має значення з'ясування можливості виконання особою покладених на неї обов'язків унаслідок завданої шкоди здоров'ю через її ж дії. Важливим є також встановлення у процесі доказування конкретних обов'язків, від виконання яких військовослужбовець мав намір ухилитися, та зіставлення обсягу їх виконання з розміром завданої ним самому собі шкоди, оскільки фактично це може свідчити про наявність певних розладів чи захворювань психологічного характеру.

Якщо йдеться про інші ознаки предмета доказування, які стосуються події кримінального правопорушення, як-от час, місце й інші обставини вчинення кримінального правопорушення, то вони підлягають встановленню, оскільки характеризують конкретне протиправне діяння та наділяють його своїми індивідуальними ознаками, дозволяючи водночас виокремити його з-поміж інших. Хоча й описані вище обставини, що підлягають встановленню та доказуванню, на правову кваліфікацію дій правопорушника не впливають, однак суттєво можуть впливати на ступінь його суспільної небезпеки, а також на вид і розмір покарання.

Другим різновидом способу ухилення від несення обов'язків військової служби є симуляція хвороби. Суть вказаного способу ухилення зводиться до того, що суб'єкт злочину, що має за мету отримати звільнення від виконання покладених на нього службових обов'язків, умисно вдає будь-яке захворювання, яке надасть йому право на таке звільнення. Водночас у доказуванні симуляції хвороби важливе встановлення наміру особи саме ухилитися від несення обов'язків, оскільки інші мотиви виключають склад злочину. Отже, особливістю предмета доказування ухилення від виконання обов'язків військової служби шляхом симуляції хвороби є те, що у процесі досудового розслідування необхідно встановити вчинені військовослужбовцем активні дії, спрямовані на інсценування симптомів хвороби або її перебільшення загалом, тобто конкретний протиправний механізм вчинення та застосовані водночас засоби та знаряддя, які в сукупності дозволили особі видати її стан здоров'я за хворобливий. Ключовим елементом предмета доказування в такому разі є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями, спрямованими на симуляцію, та настанням наслідків у виді ухилення від несення обов'язків військової служби.

До третього способу вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 409 КК України, варто віднести, згідно з диспозицією статті, підробку документів. Особливість доказування цього елемента складу кримінального правопорушення полягає в тому, що під час досудового розслідування підлягає встановленню факт підробки документа саме суб'єктом цього злочину, тобто військовослужбовцем, який прагне ухилитися від виконання обов'язків. Крім цього, обов'язковому встановленню підлягає факт підробки, який є практично по своїй суті тотожним доказуванню як і в разі розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Водночас підроблений документ, який використано для отримання звільнення від виконання обов'язків військової служби, повинен містити всі офіційні ознаки документа, які передбачені у примітці до ст. 358 КК України. Слушною є думка М.І. Хавронюка про те, що підроблення документів - це виготовлення фальшивого документа або внесення у справжній документ неправдивих відомостей, для ухилення від несення обов'язків військової служби військовослужбовець подає командиру підроблений ним або на його прохання іншою особою документ [6, с. 142]. Однак варто зазначити, що в разі подання особою документа, який містить неправдиві відомості та є підставою для отримання нею звільнення від виконання обов'язків, проте не підроблений нею безпосередньо, матиме місце ухилення від несення обов'язків шляхом іншого обману, оскільки військовослужбовець, знаючи про недостовірний зміст документа, використовує його для введення в оману особи, яка наділена правом надавати звільнення. Ухилення шляхом іншого обману матиме місце і тоді, коли військовослужбовець буде переконувати командування в існуванні обставин, що можуть стати підставою для його звільнення від виконання обов'язків, надаючи водночас документ, який не є офіційним. Предмет доказування цього злочину включає в себе також те, що надання уповноваженою особою усного або письмового наказу чи розпорядження про звільнення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби відбулось на підставі цього підробленого документа. Ще одним важливим елементом у процесі доказування цього злочину є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між підробленням документа та подальшим невиконанням обов'язків військової служби, що лише в такому разі дозволить констатувати факт ухилення.

Отже, у попередньому абзаці вже згадувалось про останній спосіб ухилення від несення обов'язків військової служби, який передбачений диспозицією

ч. 1 ст. 409 КК України та полягає в іншому обмані. Ураховуючи той факт, що поняття «іншого обману» по своїй суті є загальним і охоплює всі інші способи обману, які не зазначені до цього, варто звернутися до думки науковців щодо значення цього слова. Так, М.І. Панов виділяє такі ознаки обману як способу вчинення злочину: 1) різновид спілкування («викривленого»), спілкування між людьми, у якому, з одного боку, виступає особа, яка повідомляє неправдиві, такі, що не відповідають дійсності, відомості - обманщик, а з іншого - обманутий, тобто особа, якій спрямовують (адресують) ці відомості. Водночас особа, яка піддається дезінформаційному впливу обманщика, має бути здатною сприймати неправдиву інформацію, за допомогою якої винний прагне ввести її в оману; 2) зміст обману полягає в повідомленні неправдивих відомостей (неправди) у повному або частковому обсязі про певні обставини, події, явища, що не відповідає дійсному стану справ та викривляє істину, або в неповідомленні (замовчуванні) тих відомостей, які винний повинен був повідомити; 3) спрямованість обману на те, щоб істина щодо певних обставин (фактів) у свідомості обманутого була відображена в перекрученому, спотвореному вигляді.

Водночас залежно від форми обману (активної або пасивної) він може бути словесним (усним або письмовим) або виражатися у вигляді конклюдентних дій [7, с. 72-74]. З урахуванням викладеного можна прийти до висновку, що словосполучення в диспозиції ч. 1 ст. 409 КК України «інший обман» охоплює по своїй суті всі інші випадки введення в оману командування частини чи інших осіб, які уповноважені звільняти військовослужбовця постійно чи тимчасово від несення обов'язків військової служби. Важливе водночас те, щоб введення в оману особи перебувало у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням наслідку у виді ухилення від несення обов'язків військової служби.

Дещо іншим стосовно особливостей предмета доказування є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 409 КК України, а саме відмова від несення обов'язків військової служби. По своїй формі вчинення він є найбільш зухвалим та суспільно небезпечним серед усіх способів ухилення, оскільки в даному випадку військовослужбовець уже не намагається своїми завуальованими протиправним діями (під прикриттям штучно створених нібито законних підстав) отримати звільнення від несення обов'язків військової служби, а прямо та відкрито відмовляється виконувати покладені на нього обов'язки. Отже, особливістю доказування в такому разі є фіксування саме зовнішньої форми відмови, тобто чи мала місце словесна відкрита відмова від виконання обов'язків, чи така відмова проявилася в діях військовослужбовця, якими він дав зрозуміти те, що виконувати покладені на нього обов'язки він не буде. Не менш важливим у процесі досудового розслідування є з'ясування обов'язкової обставини, що входить у предмет доказування, а саме вчинення чи невчинення дій особою після висловлення відмови від несення військових обов'язків, які спрямовані на невиконання покладених обов'язків. Отже, у процесі доказування обов'язково варто встановити, що одразу після висловлення відмови суб'єктом цього злочину від виконання обов'язків військової служби з його боку вчинено дії, які свідчать про фактичне припинення їх виконання або про те, що такі обов'язки не розпочинали виконуватися та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку один з одним. Обов'язково у процесі доказуванні треба встановити конкретні обов'язки, які військовослужбовець відмовився виконувати та якими нормативно-правовими актами такі обов'язки передбачені для військовослужбовця.

До другої групи обставин, що підлягають доказуванню, належать винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тобто такі, які характеризують суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Виділяючи серед цих обставин ті, які підлягають доказуванню та мають деякі особливості, треба акцентувати увагу на тому, що і ухилення, і відмова від несення обов'язків військової служби можуть вчинятися із прямим умислом. Важливо встановити у процесі доказування наявність у діях військовослужбовця ще одного обов'язкового елемента - мети постійно або тимчасово ухилитися від несення всіх або частини обов'язків військової служби, оскільки за відсутності в суб'єкта такого наміру його дії не можуть кваліфікуватися як ухилення. Іншим елементом, який підлягає встановленню та доказуванню під час досудового розслідування злочину, пов'язаного з ухиленням чи відмовою від виконання військових обов'язків, є мотив його вчинення. Хоча вказаний елемент не є обов'язковим та не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення, проте його з'ясування у процесі доказування важливе, оскільки може вплинути на призначення покарання, адже є показником ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення.

Висновки

Під час доказування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 409 КК України, у процесі досудового розслідування підлягають встановленню такі обставини, які мають свою специфіку, деякі особливості, а саме вчинення військовослужбовцем активних протиправних дій, спрямованих на отримання ним законного звільнення від несення обов'язків військової служби, воднчоас уповноважена особа в разі надання такого звільнення вважає, що його вона надає законно та не усвідомлює того, що була обманута, а підстави для такого звільнення було штучно незаконно створені військовослужбовцем. Як і в разі ухилення, так і за відмови від виконання обов'язків має бути обов'язково наявним подальше фактичне невиконання суб'єктом злочину покладених на нього обов'язків, оскільки лише із цього моменту злочин уважається закінченим, і таке невиконання має бути у прямому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненими діями останнього, які спрямовувалися на ухилення чи невиконання обов'язків. Крім цього, у діях військовослужбовця чи військовозобов'язаного мають бути прямий уми-сел і мета тимчасово або назавжди ухилитися чи не виконувати закріплені в нормативно-правових актах та покладені на нього загальні чи спеціальні обов'язки військової служби.

Список використаних джерел

кримінальний правопорушення досудовий

1.Кримінальний процес України / за ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця. Харків : Право, 2000. 496 с.

2.Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. Москва : Юридическая литература, 1989. 640 с.

3.Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : монографія. Одеса : Одеська національна юридична академія ; Фенікс, 2007. 260 с.

4.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

5.Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) : навчальний посібник / ГМ. Анісімов та ін. ; за ред. М.І. Панова. Харків : Право, 2011. 184 с.

6.Хавронюк М.І. Військові злочини: коментар законодавства. Київ : А.С.К., 2003. 272 с.

7.Панов М.І., Анісімов Г.М. Обман як ознака складу злочину і його кримінально-правове значення. Юридична Україна. 2014. № 5. С. 72-79.

Размещено на Allbest.ru