Методи взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ

METHODS OF INTERACTION BETWEEN LAW ENFORCEMENT
AGENCIES AND FINANCIAL INSTITUTIONS AGAINST MONEY LAUNDERING

дохід злочинний економічний протидія

Стеблянко А.В.,

аспірантка, викладач-стажист кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Стаття присвячена виокремленню та характеристиці методів взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів. Актуальність описаної в статті проблеми зумовлена поширенням фактів відмивання злочинних доходів й існуванням організованої злочинності. Зазначено, що аналіз досвіду у сфері протидії економічній злочинності, а також науково-дослідницьких праць, присвячених вказаній тематиці, свідчить про те, що ефективність такої протидії залежить безпосередньо від методів, обраних взаємодіючими суб'єктами, до повноважень яких належить розслідування та сприяння у розслідуванні економічних злочинів. У статті охарактеризовано понятійно-категоріальний апарат (метод, метод управління). Надано власне бачення визначення «методи взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів». Звернуто увагу на співвідношення методів взаємодії з формами взаємодії. Встановлено, що для кожної форми взаємодії характерний власний метод. Запропоновано розглядати методи взаємодії у відповідності до раніше визначених нами форм взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів. Акцентовано увагу, що правильно обране співвідношення в застосуванні методів взаємодії дозволить ефективніше виконувати завдання, спрямовані на протидію відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Підсумовано, що для кожної з форм взаємодії правоохоронних органів і фінансових установ притаманні свої методи взаємодії, які спрямовані на забезпечення ефективної та результативної співпраці між вказаними суб'єктами. Розглянуті нами методи не мають належного нормативного оформлення, що безпосередньо пов'язано з відсутністю нормативно-правового акта, що регулює спільну діяльність взаємодіючих суб'єктів у досліджуваній нами сфері. Звідси, вказану проблему можливо вирішити шляхом розроблення нормативно-правового акта, в якому б знайшли своє зовнішнє вираження як форми, так і відповідні методи взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами у сфері протидії легалізації злочинним доходам.

Ключові слова: легалізація злочинних доходів, методи взаємодії, методи управління, правоохоронні органи, фінансові установи, форми взаємодії.

The article is devoted to the selection and characterization of methods of interaction between law enforcement agencies and financial institutions to combat money laundering. The urgency of the problem described in the article is due to the spread of the facts of money laundering and the existence of organized crime. It is noted that the analysis of experience in the field of combating economic crime, as well as research work on this topic, shows that the effectiveness of such counteraction depends directly on the methods chosen by the interacting entities, whose powers include investigation and assistance in the investigation. economic crimes. The article describes the conceptual and categorical apparatus (method, method of management). The own vision of definition “methods of interaction of law enforcement agencies with financial institutions concerning counteraction to legalization of criminal proceeds” is given. Attention is paid to the ratio of methods of interaction with forms of interaction. It is established that each form of interaction is characterized by its own method. It is proposed to consider the methods of interaction in accordance with the previously defined forms of interaction between law enforcement agencies and financial institutions to combat money laundering. It is emphasized that the correctly chosen ratio in the application of methods of interaction will allow to more effectively perform tasks aimed at combating money laundering. It is concluded that each of the forms of interaction between law enforcement agencies and financial institutions has its own methods of interaction, which are aimed at ensuring effective and efficient cooperation between these entities. The methods considered by us do not have a proper regulatory framework, which is directly related to the lack of regulations governing the joint activities of interacting entities in the field we study. Hence, this problem can be solved by developing a legal act, which would find its external expression as a form and appropriate methods of interaction between law enforcement agencies and financial institutions in the field of combating money laundering.

Key words: legalization of criminal proceeds, methods of interaction, methods of management, law enforcement agencies, financial institutions, forms of interaction.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку нашої держави одним із основних завдань є забезпечення фінансово-економічної безпеки, що актуалізується у зв'язку з поширенням фактів відмивання злочинних доходів й існуванням організованої злочинності. Більше того, ситуація ускладнюється ще й існуванням тіньової економіки, точно оцінити масштаби якої на даний момент неможливо [1, с. 435].

У попередніх дослідженням нами було встановлено, що розслідування вказаних фактів належить до компетенції правоохоронних органів, а фінансові установи, у свою чергу, сприяють проведенню розслідування. Водночас ефективність і результативність взаємодії вказаних суб'єктів щодо протидії легалізації злочинних доходів залежить від правильного та своєчасного вибору форм взаємодії [2, с. 148].

Однак зважаючи на те, що форми та методи нерозривно пов'язані і не можуть існувати одне без одного, потребує вивчення питання методів такої взаємодії. Більше того, аналіз досвіду у сфері протидії економічній злочинності, а також науково-дослідницьких праць, присвячених вказаній тематиці, свідчить про те, що ефективність такої протидії залежить безпосередньо від методів, обраних взаємодіючими суб'єктами, до повноважень яких належить розслідування та сприяння у розслідуванні економічних злочинів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питання існуючих методів взаємодії було предметом дослідження таких науковців як Р.Р. Аліулова, В.О. Бурбики, В.Ф. Саєтгараєва, Ю.Н. Старілова й інших. Водночас питання методів взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами в означеній сфері комплексно досліджено не було.

Саме тому мета статті полягає у визначенні та характеристиці методів взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів.

Виклад основного матеріалу

Виклад основного матеріалу доцільно розпочати з характеристики понятійно-категоріального апарату. Так, Великий тлумачний словник слово метод (від грец. mйthodos шлях дослідження) визначає як: 1) спосіб дії в процесі пізнання чого-небудь; послідовність дій при теоретичному дослідженні чого-небудь; 2) один із прийомів, що дозволяє здійснити щось на практиці; процедура [3]. Також метод означає спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного або практичного освоєння дійсності, а також людської діяльності, організованої певним чином [4].

Оскільки категорія «метод» тісно пов'язана з управлінням, окремо необхідно зупинитися на дефініції «метод управління». Важливо зазначити, що в системі державного управління методи управління є найважливішим правовим засобом, і такі методи мають й інші назви, наприклад: методи здійснення управлінських дій, методи управлінської діяльності, адміністративно-правові методи. Сутність цих понять єдина: методи управлінських дій, за Ю.Н. Старіловим, являють собою сукупність способів і прийомів, які використовуються органами публічного управління та їх посадовими особами в установлених законами межах при здійсненні управління щодо відповідних об'єктів і осіб [5, с. 29-30].

Враховуючи зазначене, під методами взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів пропонуємо розуміти закріплену в законодавстві та підзаконних нормативно-правових актах сукупність засобів і способів, які застосовують відповідні суб'єкти в межах своєї компетенції під час реалізації форм взаємодії задля досягнення бажаного результату діяльності у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Продовжуючи вести мову про методи взаємодії, необхідно звернути увагу на їх співвідношення з формами взаємодії. Так, Р.Р. Аліуллов й В. Ф. Саєтгараєв слушно зазначають, що суть співвідношення форм взаємодії і методів взаємодії полягає в тому, що якщо форма є способом вираження змісту, то метод відображає зміст цієї управлінської діяльності. Метод взаємодії, умовно кажучи, є ні що інше, як процес реалізації форми взаємодії. Але для того, щоб цей процес мав можливість діяти інтенсивно, необхідно наділити його в певну форму. Таким чином, форма і метод є взаємопов'язаними сторонами процесу взаємодії [6, с. 25]. Виходячи з таких міркувань, для кожної форми взаємодії характерний власний метод. Тому пропонуємо розглядати методи у відповідності до раніше визначених нами форм взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів [2]. Правильно обране співвідношення в застосуванні вказаних методів дозволить ефективніше виконувати завдання, спрямовані на протидію відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

У рамках взаємного обміну інформацією у сфері протидії легалізації злочинних доходів правоохоронні органи та фінансові установи використовують метод інформаційного забезпечення, який полягає у «роботі щодо збору, обробки і оцінки інформації, яка проводиться на всіх етапах процесу прийняття і виконання спільних рішень» [7, с. 113].

Основними напрямками інформаційного забезпечення є одержання на обґрунтовані запити правоохоронних органів від банків документів або інформації, у тому числі й тієї, що становить банківську таємницю, щодо операцій за рахунками конкретних осіб, банківських рахунків, вкладів, правочинів тощо; надання правоохоронними органами інформації та/або документів (їх копій, витягів з документів) фінансовим установам на запити останніх; створення та використання інформаційних систем, баз (банків) даних; збір, узагальнення й аналіз інформації про факти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом і стан злочинності.

Отже, за допомогою методу інформаційного забезпечення суб'єкти взаємодії мають змогу вчасно реагувати на підозрілі операції, пов'язані з відмивання доходів, вживати заходи задля попередження подальшої злочинності, приймати певні рішення з метою розкриття злочинів тощо.

Також у процесі обміну інформацією застосовується метод примусу. Як слушно зазначає Д. І. Бернштейн, при визначенні адміністративного примусу варто взяти за основу обов'язок всіх осіб діяти відповідно до розпорядження правових норм, завжди бути готовими відзвітувати за виконання своїх правових обов'язків перед державними органами [8, с. 47]. У контексті цього дослідження вказаний метод виражається в наданні права фінансовим установам звертатися до правоохоронних органів з вимогою про надання запитуваних документів (їх копій, витягів з документів) та/або інформації. Така інформація повинна надаватися протягом 10 робочих днів із дня отримання запиту з урахуванням вимог Кримінального процесуально кодексу України. Водночас особи, винні у порушенні вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів, повинні нести відповідальність згідно із законом.

Під час проведення спільних нарад і робочих зустрічей правоохоронні органи та фінансові установи використовують метод прогнозування, під якими варто розуміти сукупність способів і прийомів мислення, які дають змогу на основі ретроспективного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) даних об'єкта прогнозування зробити висновок про його розвиток у майбутньому за певних умов [9, с. 84]. У рамках нашої проблематики змістом зазначеного методу може бути, наприклад, передбачення рівня злочинності у сфері відмивання злочинних доходів на основі статистичних даних, можливої тактики дій учасників злочинних угрупувань, подальших напрямків розвитку взаємодії тощо.

Спільна участь у проведенні спеціальних операцій, оперативно-розшукових заходів здійснюється, перша за все, на основі методу планування. Планування за своїм змістом визначається обсягами, предметом та межами розслідування, обставинами вчиненого кримінального правопорушення, по суті є передбаченням результатів наступних дій [10, с. 124]. Наявність певної процедури планування забезпечує єдність дій всіх суб'єктів, зайнятих відповідною роботою, і встановлює для них певні часові рамки. Власне процедура планування включає в себе ряд послідовно змінюючих стадій, основними з яких є: збір й аналіз вихідної інформації, збір пропозицій від служб і підрозділів органу підготовки проекту плану та його узгодження із співвиконавцями, затвердження плану та доведення його до виконавців [11, с. 90-92].

Виходячи з вищенаведеного, метод планування у діяльності правоохоронних органів і фінансових установ зводиться до визначення та розподілу дій, які мають виконати взаємодіючі суб'єкти протягом встановлено часу з метою протидії фактам відмивання злочинних доходів. Розробивши єдиний план, кожен із суб'єктів взаємодії, діючи в межах власної компетенції, зберігає функціональну самостійність. Фінансові установи покликані сприяти правоохоронцям у проведенні заходів оперативно-розшукового характеру, але не є їх безпосередніми учасниками.

Для вищевказаної форми взаємодії характерний також метод адміністративного припинення. Він реалізується шляхом зупинення фінансових операцій фінансовими установами, якщо такі операції є підозрілими, а якщо такі операції містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України, фінансові установи зобов'язані зупинити такі фінансові операції [12], про що спеціально уповноважений орган повідомляє правоохоронним органам, які уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Як наслідок, правоохоронний орган перевіряє отриману інформацію на предмет наявності зв'язку з відповідною фінансовою операцією та вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, після чого можуть бути проведені оперативно-розшукові заходи. Так, під час допитів, виїмки та обшуків, підготовки та призначення експертиз тощо, взаємодія працівників у сфері банківської діяльності та правоохоронних органів носить, як правило, консультативний характер. Однак вона дуже важлива для подальшого ходу розслідування, збору та фіксації даних, що матимуть доказове значення для справи. Консультація працівника фінансової установи, крім роз'яснення окремих положень представлених матеріалів, має на меті також одержання додаткової орієнтуючої інформації про: 1) загальні правила ведення бухгалтерського обліку, банківських операцій, їх комп'ютерного забезпечення та вимоги відповідних відомчих нормативних актів; 2) порядок ведення бухгалтерського обліку та інших операцій в даній комерційній структурі; 3) функціональні обов'язки посадових осіб і службовців підприємств та фінансових установ; 4) недоліки в організації господарської діяльності, що сприяють вчиненню економічних злочинів; 5) документи, в яких знайшли відбиття ті чи інші операції, але які з різних причин не були вилучені та додані до матеріалів [13, с. 18].

Спільна участь у семінарах, круглих столах, присвячених боротьбі з легалізацією злочинних доходів, основана на методі роботи з кадрами (підготовка, перепідготовка, стажування тощо). Вказаний метод дозволяє підготувати висококваліфіковані кадри, котрі будуть чітко розуміти роботу іншого органу, з яким відбувається взаємодія. Це дозволить ефективніше використовувати ресурси обох сторін вказаних відносин для досягнення ними загальної мети [7, с. 113-114].

Участь працівників фінансових установ і правоохоронних органів у семінарах, круглих столах, присвячених боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачає також застосування методу переконання. Переконання, у межах нашого дослідження, становить систему заходів виховного, роз'яснювального, заохочувального характеру, спрямованих на формування у суб'єктів правовідносин розуміння необхідності чіткого виконання вимог законів та інших правових актів [14, с. 40].

Отже, метод переконання у діяльності взаємодіючих суб'єктів спрямований не лише на боротьбу з відмиванням злочинних доходів на науково-практичному рівні, але й на формування у суспільстві думки про необхідність проведення заходів, що здійснюються правоохоронцями спільно з фінансовими установами в означеній сфері. Так, способами реалізації вказаного методу можуть бути: роз'яснення положень законодавства, спрямованого на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; інформування населення щодо результатів проведених операцій чи перевірок, стану протидії злочинності тощо; поширення досвіду протидії фактам відмивання злочинних доходів; стимулювання та заохочення населення до надання інформації, що становить оперативний інтерес тощо. Найефективнішим засобом втілення методу переконання в практичну діяльність є робота суб'єктів взаємодії із засобами масової інформації, адже саме останні зможуть донести до суспільства необхідність і важливість протидії легалізації злочинних доходів.

Укладення адміністративних договорів як форма взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами у сфері протидії легалізації злочинних доходів базується на методі погодження актів і рішень. Погодження юридичних актів являє собою діяльність суб'єктів права по встановленню відповідності юридичного акта певним умовам і (або) формування єдиного рішення з метою забезпечення інтересів особистості, суспільства та держави, а також результат цієї діяльності, виражений в певній формі [15, с. 15]. Тобто на основі цього методу сторони взаємодії досягають певного консенсусу з певних питань, зовнішньою формою якого виступає безпосередньо адміністративний договір.

Важливе місце під час укладення адміністративних договорів відводиться методу регламентації. Суттю регламентаційних методів є встановлення складу елементів системи і стійких організаційних зв'язків між ними за допомогою закріплення визначених обов'язків, загальної регламентації, розмежування і закріплення завдань, функцій, прав і відповідальності, встановлення взаємозв'язків. Регламентаційні методи складаються з чотирьох основних видів: загально-організаційного, функціонального, структурного і посадового [16]. Наприклад, при укладенні адміністративного договору щодо обміну інформацією, закріплюється обов'язок кожного суб'єкта щодо нерозголошення отриманої інформації, відповідальність за її розголошення тощо.

Вищевказаний метод також характерний і для такої форми взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами як нормотворчість. Так, у процесі прийняття нових, зміни чи скасування застарілих правових норм, метод регламентації спрямований на встановлення, підтримку та поліпшення організаційних структур, розподіл і закріплення функцій (обов'язків), завдань, прав і відповідальності суб'єктів [16]. Інакше кажучи, метод регламентування проявляється у здійсненні заходів, що спрямовані на розробку, прийняття та введенню в дію документів нормативного характеру, що регулюють окремі аспекти взаємодії взаємодіючих суб'єктів.

Висновки

Підводячи підсумки, зазначимо, що для кожної з форм взаємодії правоохоронних органів і фінансових установ притаманні свої методи взаємодії, які спрямовані на забезпечення ефективної та результативної співпраці між вказаними суб'єктами. Розглянуті нами методи не мають належного нормативного оформлення, що безпосередньо пов'язано з відсутністю нормативно-правового акта, що регулює спільну діяльність взаємодіючих суб'єктів у досліджуваній нами сфері. Звідси, вказану проблему можливо вирішити шляхом розроблення нормативно-правового акта, в якому б знайшли органів з фінансовими установами у сфері своє зовнішнє вираження як форми, так і протидії легалізації злочинним доходам.

Список використаних джерел

1. Kulish A., Petrushenko M., Reznik O., Kiselyova, E. The relations unshadowing in business activities: The economic and legal factors of security at the macroeconomic level. Problems and perspectives in management. 2018. № 16. Рр. 428-436.

2. Steblianko А. Forms of interaction between law enforcement agencies and financial institutions against money laundering. Visegrad Journal on Human Rights. 2020. № 2. С. 148-152.

3. Большой толковый словарь русского языка. 1-е изд-е: СПб.: Норинт С. А. Кузнецов. 1998. 1534 с.

4. Новейший философский словарь / за ред. А. А. Грицанова. Минск: Изд. В. М. Скакун,1999. URL: https://bit.ly/38VXrKH.

5. Старилов Ю. Н. Административное право. Формы и методы управленческих действий. Правовые акты управления. Административный договор. Административная юстиция. Т.2, кн. 2. Воронеж, изд-во Воронежского ун-та. 2001. 432 с.

6. Алиуллов Р. Р, Саетгараев В. Ф. Формы и методы взаимодействия подразделений полиции в сфере реализации оперативно-служебных задач. Вестник Казанского юридического института МВД России. 2015. № 3 (21). С. 20-25.

7. Бурбика В. О. Адміністративно-правові засади взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Суми, 2017. 251 с.

8. Бернштейн Д. И. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути ее обеспечения: монография. Ташкент, 1989. 150 с.

9. Хауштейн Г. Методы прогнозирования в социалистической экономике / под ред. А. Н. Ефимова, А. И. Анчишкина, В. М. Савинкова; пер. с нем. Москва: Прогресс, 1971. 400 с.

10. Халін О. В. Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: монографія. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2018. 244 с.

11. Основы управления и делопроизводство в органах внутренних дел: учебное пособие / В.В. Кардашевский, А. А. Морукова, Ю. Н. Сосновская и др. Москва: МосУ МВД России имени В.Я. Кикотя, 2013. 180 с.

12. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 6 грудня 2019 р. № 361-IX / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 25. Ст 171.

13. Особливості розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій: методичні рекомендації / О. В. Пчеліна, В. В. Корнієнко. Х.: Харківській нац. ун-т внутр. справ, 2011. 36 с.

14. Калюжний Р А. Форми і методи адміністративно-правового забезпечення безпеки авіаційних перевезень. Наше право. 2012. № 1. Ч.1. С. 36-42.

15. Раченкова О. Н. Согласование юридических актов как общеправовое понятие. Юристъ-Правоведъ. 2017. № 1 (80). С. 11-15.

16. Малиновський В. Я. Державне управління: навчальний посібник. К.: Атіка, 2003. 576 с.

Размещено на Allbest.ru