Доктринальні підходи до визначення методів правового регулювання митної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доктринальні підходи до визначення методів правового регулювання митної безпеки

Аністратенко Ю.І. - доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансового права Університету державної фіскальної служби України

Стадник Д.М. - аспірант Університету державної фіскальної служби України

Анотація

У статті розкрито поняття фінансової безпеки, проведено порівняльний аналіз різних доктринальних підходів до даної правової категорії. Розкрито поняття митної безпеки як складової частини економічної безпеки держави. Визначено мету митної безпеки як досягнення рівня ефективності та надійності митної системи завдяки продуктивному функціонуванню митних органів. Аргументовано позицію про те, що фінансова безпека є чи не найважливішим елементом економічної безпеки - важливої складової частини національної безпеки, однак у законодавчому полі вона не знаходить належного врегулювання.

Доведено, що основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний), оскільки для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави у сфері фінансової діяльності.

Окреслено фактори, що впливають на фіскальну ефективність митної безпеки держави. Проаналізовано заходи, спрямовані на забезпечення митної безпеки у сфері митної політики. Аргументовано, що інтереси суб'єктів фінансових відносин в частині наділення достатнім обсягом фінансових ресурсів для максимального задоволення їх потреб не виступають обов'язковим орієнтиром для держави. Таке задоволення потреб може впроваджуватися шляхом встановлення обов'язкових вимог та правил, а також використання імперативного методу правового регулювання.

Доведено наукову позицію, що найбільш оптимальним методом правового регулювання митної безпеки є імперативний метод, який передбачає встановлення загальнообов'язкових правил з чітким визначенням меж дозволеної поведінки, застосування правообмежуваль- них заходів з метою попередження, протидії впливу загроз і негативних чинників на фінансову безпеку держави як об'єкт правової охорони.

Водночас управління митною безпекою держави має бути достатньо гнучким, повинно мати можливість своєчасно змінювати характер залежно від тенденцій до посилення або послаблення дії внутрішніх або зовнішніх ризиків та загроз.

Ключові слова: фінансова безпека, економічна безпека, митна політика, митна безпека, митні інтереси, метод правового регулювання.

правовий фінансовий безпека

Abstract

Doctrinal approaches to the determination of customs legal security methods

The article describes the concept of financial security, conducted a comparative analysis of different doctrinal approaches to this legal category. The concept of customs security as a component of economic security of the state is revealed. The goal of customs security is defined as achievement of the level of efficiency and reliability of the customs system due to the productive functioning of the customs authorities. The view is argued that financial security is perhaps the most important element of economic security - an important component of national security, but it does not find a proper settlement in the legislative field. It is proved that the main method of legal regulation of financial law is the method of power orders (imperative), since for government-governmental regulations in the sphere of financial activity are characterized by such features as the categorical nature and lack of operational independence. The requirements of the state in the sphere of financial activity are rigidly fixed in the rules of financial law.

The factors influencing the fiscal efficiency of the customs security of the state are outlined. Measures aimed at providing customs security in the field of customs policy are analyzed. It is argued that the interests of financial entities in terms of providing sufficient financial resources to meet their needs to the maximum do not serve as a mandatory benchmark for the state, which can be implemented by setting mandatory requirements and rules by using the imperative method of regulation.

The scientific position is proved that the most optimal method of legal regulation of customs security is the imperative method, which provides for the establishment of mandatory rules with a clear definition of the limits of permitted behavior, the application of restrictive measures to prevent, counteract the impact of threats and negative factors on the financial security of the state legal protection.

At the same time, the country's customs security management should be flexible enough to change its character in a timely manner, depending on the tendency to intensify or mitigate the effects of internal or external risks and threats.

Key words: financial security, economic security, customs policy, customs security, customs interests, method of legal regulation.

Трансформаційні процеси, що відбуваються у світовому економічному та політичному просторі, мають значний вплив на процес становлення та розвитку державних систем. Такі перетворення пов'язані зі зростанням обсягів міжнародних товарних потоків, впровадженням сучасних інформаційних технологій, переорієнтацією ринків продукції та послуг, створенням нових світових фінансово-економічних та бізнесових центрів, перерозподілом влади між провідними державами світу, інтернаціоналізаційними процесами в країнах з перехідними та відкритими типами економік тощо. В результаті цього значної уваги потребує процес переорієнтації національної економіки на зовнішньоекономічний сегмент та впровадження сучасних методів та важелів державного регулювання, що актуалізує питання необхідності забезпечення економічної безпеки держави та її складових частин. Необхідно відзначити, що економічна безпека є досить складним механізмом, який акумулює значну кількість взаємопов'язаних частин. Її можна розглядати як на мікро-, мезо-, так і на макрорівні [1].

Дослідженню проблем митної безпеки України присвячені праці вчених-правників В.Т. Білоуса, О.О. Бригінця, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, В.Я. Настюка, П.В. Пашка, С.М. Перепьолкіна, К.К. Сандровського, а також економістів Я.А. Жаліло, В.І. Мунтіяна, П.Т. Саблука та інших провідних науковців.

Метою статті є визначення митної складової частини в системі фінансової та економічної безпеки держави.

Що більш відкритим є ринок, то більше ризиків може постати перед його учасниками. Саме тому для кожної держави важливо підтримувати стан економічної безпеки на належному рівні не тільки з метою збереження досягнень у економічному розвитку, а й для попередження можливих загроз, протидії кризовим явищам, підтримки самобутності та забезпечення національної безпеки в цілому [2].

Запорукою економічної безпеки держави є чітке розуміння потреб у регулюванні фінансової безпеки як однієї з її основних складових частин. При цьому необхідно враховувати як економічно-політичні, соціальні особливості розвитку держави, так і перспективи її подальшого розвитку, а також специфіку державного управління [2].

Ефективність державного управління нерозривно пов'язана з коректністю застосовуваних методів регулювання. Важливо розуміти, що ефективність методу регулювання залежить від чіткого усвідомлення необхідності, значення та результату того чи іншого процесу, а також від природи сфери, у якій цей процес відбувається [2]. З огляду на зазначене для аналізу методів правового регулювання фінансової безпеки необхідно окреслити й сам об'єкт правого регулювання.

Доктринальні підходи до визначення фінансової безпеки різняться, оскільки зазначене питання досліджується в ході економічної трансформації світового ринку. Так, питанням фінансової безпеки присвячено чимало праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців [2].

Це зумовлено тим, що поняття фінансової безпеки, як правило, не має чіткого законодавчого визначення, а розглядається як елемент економічної безпеки, яка складає відповідну частину національної безпеки.

Поняття ж національної безпеки в Україні визначене Законом України «Про національну безпеку України», відповідно до якого під національною безпекою України слід розуміти захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [2].

Разом з тим фінансова безпека є чи не найважливішим елементом економічної безпеки як важливої складової частини національної безпеки, однак у законодавчому полі вона не знаходить належного врегулювання. Поняття фінансової безпеки наразі варто розглянути саме в доктри- нальній площині.

Зокрема, О.О. Бригінець вважає за доцільне розглядати фінансову безпеку держави у вузькому та широкому значенні. На його думку, у вузькому значенні фінансова безпека держави - це стан, за якого забезпечується належне функціонування усіх суб'єктів фінансових правовідносин у державі, що характеризується стійкістю до будь-яких реальних, потенційних, зовнішніх та внутрішніх негативних впливів, спроможний забезпечити ефективне функціонування національної фінансової системи, а також її поступальний розвиток [3].

При цьому у широкому значенні фінансова безпека держави забезпечує захищеність фінансових інтересів держави та українського суспільства; створює умови для якісного протистояння наявним та новим небезпекам і загрозам, які прагнуть завдати фінансових збитків державі, викликати залежність держави від зовнішніх факторів, підірвати конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників, спричинити відплив вітчизняного капіталу за кордон; задовольняє потреби суспільства у фінансових ресурсах і забезпечує поступове економічне зростання; створює сприятливий інвестиційний клімат у провідних системоутворюючих галузях народного господарства; підтримує належний правовий режим захисту іноземних капіталовкладень; нейтралізує вплив світових фінансів та економічної експансії інших держав на національну безпеку; забезпечує ефективність законодавчого регулювання при проведенні економічних перетворень, а також відповідність національного законодавства міжнародним, зокрема європейським, стандартам; дозволяє забезпечити фінансову стабільність держави на визначений період у будь-яких умовах, зокрема мінімізувати наслідки кризи грошової і фінансово-кредитної систем; завдяки наявності у своєму розпорядженні відповідного ефективного механізму здійснює фінансовий контроль у сферах розподілу, перерозподілу та використання державного та інших бюджетів; забезпечує ефективність у використанні адміністративних методів при формуванні дохідної частини державного та інших бюджетів [3, с. 139-140].

Подібний підхід використовує О.І. Барановський. На його думку, фінансова безпека - це важлива складова частина економічної безпеки держави, що базується на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної сфери України, яка відображається через систему критеріїв і показників її стану, які характе-ризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів і наявність необхідних грошових і золото-валютних резервів; ступінь захищеності фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; рівень забезпеченості громадянина, домашнього господарства, верств населення, підприємства, організації, установи, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства, міждержавних утворень, світового співтовариства фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання зобов'язань; стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної, митно-тарифної та фондової систем, а також системи ціноутворення, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю відвернути зовнішню фінансову експансію, забезпечити фінансову стійкість (стабільність), ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання; стан фінансових потоків в економіці, що характеризується збалансованістю і наявністю апробованих механізмів регулювання і саморегулювання; якість фінансових інструментів і послуг, що запобігає негативному впливу можливих прорахунків і прямих зловживань на фінансовий стан наявних і потенційних клієнтів, а також гарантує (у разі потреби) повернення вкладених коштів [4, с. 9].

На нашу думку, вказані підходи зумовлені диференційованим визначенням фінансової безпеки у науковій доктрині. Низка науковців визначає фінансову безпеку через функціональні ознаки, характеризуючи її в якості процесу. Інші вчені вважають, що фінансову безпеку потрібно розглядати як стан, який характеризується тими чи іншими сталими ознаками.

Наприклад, В. Геєць зазначає, що фінансова безпека - це стабільний розвиток фінансової системи країни та її стійкість до потенційно негативного впливу зовнішніх і внутрішніх шоків [5].

О. Василик декларує схожу позицію, відповідно до якої фінансова безпека - це надійна захищеність фінансової системи від внутрішніх та зовнішніх загроз [6].

Водночас, на думку О. Власюк, фінансова безпека стає основним економічним гарантом стабільності, забезпечуючи виробничий базис інфраструктурними інститутами розподілу фінансових та інвестиційних ресурсів [7].

Відповідно ж до твердження А. Сухорукова фінансова безпека - це захищеність інтересів держави у фінансовій сфері або такий стан бюджетної, податкової та грошово- кредитної систем, що гарантує спроможність держави ефективно формувати, зберігати від надмірного знецінення та раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її соціально-економічного розвитку і обслуговування фінансових зобов'язань [8].

Тобто у науковій доктрині фінансова безпека розглядається як процес або стан, а також у їхньому синтезі.

З урахуванням множинності підходів до визначення самого поняття фінансової безпеки вважаємо, що методи правового регулювання фінансової безпеки доцільно розглянути в контексті різних аспектів окремих доктринальних підходів до визначення відповідного поняття.

Як правило, під методом правового регулювання розуміють підхід до впорядкування певної сфери суспільних відносин, що зумовлює використання того чи іншого специфічного комплексу юридичних засобів.

До основних методів правового регулювання відносять диспозитивний (передбачає вільну саморегуляцію суб'єктами їхньої поведінки на основі принципів права, встановлює тільки межі та процедури такої саморегуляції) та імперативний методи (впорядковує поведінку суб'єктів суспільних відносин шляхом її категоричної та докладної регламентації юридичними правилами, унеможливлює установлення цими суб'єктами інших правил поведінки на власний розсуд).

Коли йдеться про фінансову діяльність держави, то очевидно, що така діяльність за характером є публічною. Саме тому основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний), оскільки для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави у сфері фінансової діяльності.

Це пояснюється значенням фінансів для держави, адже вони є джерелом її стабільного функціонування, розвитку та забезпечення суверенітету.

Загрозою стабільного функціонування держави є зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі, які можуть призвести до небажаних змін предмета безпеки. З огляду на наведене особливої уваги у контексті попередження та протидії впливу зовнішніх або внутрішніх економічних загроз потребує саме фінансова безпека держави.

Наприклад, Л. Соломон стверджує, що необхідний стан фінансової безпеки досягається за умови наявності у фізичних та юридичних осіб достатнього обсягу фінансових ресурсів для максимального задоволення їх потреб, в результаті чого фінансова система країни має стійкий розвиток [9].

Із викладеного випливає, що імперативний метод регулювання фінансової безпеки не може бути виключним методом фінансово-правового регулювання у цій сфері, оскільки фінансова стабільність громадян та суб'єктів господарювання досягається шляхом застосування комплексу рішень та умов і досягнення компромісу, вимагає поміркованого підходу до мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів як на обов'язковій, так і добровільній основі.

В. Аллен та Г. Вуд визначають фінансову безпеку через стабільність фінансової системи на макроекономіч- ному рівні [10, с. 54]. Згідно з таким підходом стабільність фінансової системи є обов'язковою передумовою фінансової безпеки в цілому.

З огляду на сказане доцільним є застосування виключно імперативного методу правового регулювання фінансової безпеки, оскільки в основу покладається єдина мета - збереження стабільності фінансової системи. При цьому стабільність фінансової системи може підтримуватися на постійному рівні, а її розвиток не є обов'язковим.

Такий підхід відрізняється від попереднього також тим, що інтереси суб'єктів фінансових відносин в частині наділення їх достатнім обсягом фінансових ресурсів для максимального задоволення потреб не виступають обов'язковим орієнтиром для держави. Таке задоволення потреб може впроваджуватися шляхом встановлення обов'язкових вимог та правил і використання імперативного методу правового регулювання.

Будь-яка складова частина економічної безпеки держави характеризується такою категорією, як загроза безпеці. Джерелами загроз митній безпеці можуть бути такі фактори [11]: спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, які унеможливлюють належний перебіг процесів зовнішньоекономічних відносин; випадковість (наприклад, як чинник суб'єктивного неналежного здійснення митних процедур); зіткнення суперечливих інтересів (від воєн до конкуренції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності); імовірнісний характер науково-технічного прогресу з його впливом на сучасні технічні засоби митного контролю; неможливість однозначного пізнання об'єкта, неповнота й недостовірність інформації про нього (явище, актуальне для митних органів, які не мають права на проведення оперативно-розшукової діяльності, а інформацію про суб'єкта ЗЕД отримують від самого суб'єкта); незбалансованість основних компонентів господарського та управлінського механізмів митної служби, що підтверджується частими реорганізаціями системи. Головною метою митної безпеки є забезпечення захисту економічних інтересів країни, захисту життєво важливих потреб, інтересів і цінностей людини, населення, держави та регіонів від внутрішніх та зовнішніх загроз, джерелами яких є зовнішньоекономічні зв'язки. Через постійні зміни у податковому та митному законодавстві, нестабільність фінансової ситуації в державі, тіньову економіку митна безпека як складова частина економічної безпеки країни залишається під загрозою. Якщо ж митна безпека держави не буде забезпечена належним чином, це може негативно вплинути на стан соціально-економічного розвитку країни. Головними завданнями, з якими найчастіше стикається країна в процесі розроблення системи попередження загроз митній безпеці, є такі [12]: запобігання зростанню обсягів контрафактних товарів; боротьба з контрабандою, митними правопорушеннями, відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом; здійснення контролю за переміщенням валютних та культурних цінностей під час перетину ними митного кордону держави; застосування тарифних та нетарифних санкцій; контроль за правильністю визначення бази оподаткування та повнотою сплати митних та інших обов'язкових платежів; взаємодія з іншими правоохоронними та контролюючими органами з метою попередження порушень чинного законодавства, що можуть призвести до значної шкоди національним інтересам; боротьба з корупцією, яка тягне за собою зменшення обсягів тіньового сектору та чорного і сірого імпорту.

Варто відзначити, що митна безпека в процесі захисту національних інтересів держави та суспільства згідно з чинним законодавством України, а також ратифікованими договорами та угодами про міжнародне співробітництво повинна забезпечити виконання таких дій: переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів; здійснення митного регулювання, пов'язаного з установленням розмірів податків і зборів та повнотою їх справляння; застосування митних процедур, заходів митно-тарифного й нетарифного регулювання; проведення робіт, спрямованих на боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил; виконання інших покладених на митні органи завдань шляхом ефективної реалізації митної справи [13].

З огляду на це можна дійти висновку, що метод правового регулювання фінансової безпеки має бути водночас достатньо гнучким, оскільки для фінансової системи, як і для будь-якої іншої системи, характерна множинність форм і структур, змінність, варіативність розвитку, а також набуття нових якостей.

Крім того, метод правового регулювання фінансової безпеки держави прямо впливає на фінансові потоки як внутрішньодержавного, так і зовнішнього характеру. Саме тому під час побудови стратегії управління фінансовою безпекою держави необхідно враховувати особливості усіх сегментів ринку, учасником якого є держава, у тому числі суб'єктів господарювання, які перебувають з нею в економічних правовідносинах.

Слід також звернути увагу, що Є.Р. Єрмакова відносить метод нормативного регулювання до найбільш важливих методів, які можуть застосовуватися також і для оцінки фінансової безпеки [14].

Отже, з урахуванням вищенаведеного ми вважаємо, що найбільш оптимальним методом правового регулювання митної безпеки є імперативний метод, який передбачає встановлення загальнообов'язкових правил з чітким визначенням меж дозволеної поведінки, а також застосування правообмежувальних заходів з метою попередження, протидії впливу загроз і негативних чинників на фінансову безпеку держави як об'єкт правової охорони.

Водночас управління митною безпекою держави має бути достатньо гнучким, мати можливість своєчасно змінювати характер залежно від тенденцій до посилення або послаблення дії внутрішніх або зовнішніх ризиків та загроз.

Список використаних джерел

1.Руда Т.В. Сутність та структуризація економічної безпеки. URL: http://dndims.com/upload/files/custom_ security_1-2_2012.pdf (дата звернення: 20.12.2019)

2.Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIN. URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 (дата звернення: 20.12.2019).

3.Бригінець О.О. Правове забезпечення фінансової безпеки України : дис. ... доктора юридичних наук : 12.00.07. 2017 р.

4.Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення). Київ. нац. торг.-екон. ун-т. Київ : КНТЕУ, 2004. 760 с.

5.Геєць В. Концепція економічної безпеки України. Ін-т екон. прогнозування. Київ : Логос, 1999. 56 с.

6.Василик О. Фінансова безпека. Економічна енциклопедія : У 3 т. Т 3. О. Василик, С. Мочерний. Київ : Вид. центр «Академія», 2002. 952 с.

7.Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку. Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. Київ, 2008. 48 с.

8.Сухоруков А.І. Проблеми фінансової безпеки України : монографія. Київ : НІПИБ, 2005. 140 с.

9.Lewis D. Solomon. Financial security & personal wealth. Transaction Publishers. 2005.

10.Allen W., Wood G. Defining and achieving financial stability. Journal of Financial Stability. 2006. № 2 (2). Р 52-57.

11.Яремко I.X. Економічна безпека як складова національної безпеки держави. Інтегроване стратегічне управління: проблеми адміністрування, економічної безпеки та проєктної діяльності: тези доповідей першої міжвузівської науково-практичної конференції, м. Львів, 24-26 квітня 2013 року. Львів, Національний університет «Львівська політехніка». Львів : Видавництво Львівської політехніки,

2013. С. 74-75.

12.Фень К.С. Ретроспективний огляд поняття «економічна безпека». Молодий вчений. 2016. № 2 (29). С. 98-102. URL: http://molodyvcheny.in.Ua/files/joumaE2016/2/24.pdf (дата звернення: 20.12.2019).

13.Разумей М. Зовнішньоторговельна безпека держави: управлінський аспект. Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. 2010. № 2 (5). С. 18-26.

E.R. Ermakova. National Interests: Priorities and Security. 2017, vol. 13, iss. 9, pp. 1712-1730. URL: https://cyberleninka.ru/article/v/ nauchnye-podhody-k-opredeleniyu-kategorii-finansovaya-bezopasnost (дата звернення: 20.12.2019).

Размещено на Allbest.ru