До питання про структуру механізму захисту конституційних прав і свобод людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

До питання про структуру механізму захисту конституційних прав і свобод людини

Митник О.В., аспірантка кафедри конституційного права юридичного факультету

Анотація

Незважаючи на проголошення на рівні Конституції України принципу пріоритетності прав людини, системні порушення прав людини в Україні все ж мають місце. Про це свідчить статистика рішень Європейського суду з прав людини, в яких Україну визнано порушником прав, гарантованих Конвенцією про захист прав і свобод людини і основоположних свобод, позиція України в міжнародних рейтингах, що стосуються прав і свобод людини, звіти міжнародних організацій. Це, своєю чергою, ілюструє необхідність пошуку більш ефективних механізмів захисту державою конституційних прав і свобод людини.

На думку автора, саме дослідження складових елементів механізму захисту конституційних прав людини дасть змогу з'ясувати сутність такого механізму, виокремити його характерні ознаки, що є надзвичайно важливим із точки зору пошуку найбільш оптимальних шляхів його вдосконалення.

Таким чином, у статті досліджено сутність механізму захисту конституційних прав і свобод людини через призму його структурних елементів. Запропоновано авторське визначення поняття «механізм захисту конституційних прав і свобод людини», зокрема як сукупності взаємопов'язаних процесів, елементів, а також зв'язків між ними, які виконують функцію реагування на порушення конституційних прав і свобод.

Стаття містить критичний аналіз підходів, що склалися в науці конституційного права, до розуміння структури механізму захисту конституційних прав і свобод людини. Висвітлюється бачення автора щодо структурних складників такого механізму.

Автором запропоновано виокремити такі структурні елементи механізму захисту конституційних прав і свобод людини: суб'єкти, гарантії прав людини, відповідальність за їх порушення, норми матеріального та процесуального права.

У висновках автор вказує на особливості функціонування механізму захисту конституційних прав на національному, регіональному та міжнародному рівнях, а також розглядає матеріально- та процесуально-правові аспекти функціонування системи захисту прав людини.

За результатами дослідження наголошено на необхідності розробки найбільш оптимальних шляхів вдосконалення механізму захисту конституційних прав через аналіз його складових елементів.

Ключові слова: конституційні права людини, соціальний механізм, структура механізму захисту, захист конституційних прав, міжнародні стандарти, пріоритетність прав людини, гарантії прав і свобод.

Abstract

ON THE STRUCTURE OF THE MECHANISM FOR PROTECTION OF CONSTITUTIONAL RIGHTS AND FREEDOMS

Despite the proclamation in the Constitution of Ukraine of the principle of human rights priority, systemic human rights violations in Ukraine still occur. It is shown by the statistics of the European Court of Human Rights judgments in which Ukraine was found having violated the rights guaranteed by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Ukraine's position in international rankings concerning human rights and freedoms and reports of international organizations as well. This, in turn, illustrates the need to find more effective mechanisms for the protection of constitutional rights and freedoms by the state.

According to the author, the study of the constituent elements of the mechanism for the protection of constitutional human rights will allow to find out the essence of such a mechanism, to distinguish its characteristic features, which is extremely important in terms of finding the best ways to improve it.

The article examines the essence of the mechanism for protection of constitutional rights and freedoms through the lens of its structural elements. The author defines the concept of the “mechanism for the protection of constitutional rights and freedoms”, in particular as a set of interrelated processes, elements, as well as links between them, which act as a response to violations of constitutional rights and freedoms.

The article provides a critical analysis of the approaches developed in the science of constitutional law to understanding the structure of the mechanism for the protection of constitutional rights and freedoms and highlights the author's vision on the structural components of such a mechanism.

The author proposes to distinguish the following structural elements of the mechanism for protection of constitutional rights and freedoms: subjects, guarantees of human rights, responsibility for human rights violation, rules of substantive and procedural law. To conclude, the author points out the peculiarities of the functioning of the mechanism for protection of constitutional rights at the national, regional and international levels, as well as examines the substantive and procedural aspects of the functioning of the human rights protection system.

According to the results of the research, the analysis of constituent elements of the mechanism for constituional rights protection is crucial to develop the most optimal ways for its improvement.

Key words: constitutional human rights, social mechanism, structure of the protection mechanism, protection of constitutional rights, international standards, human rights priority, guarantees of human rights.

Постановка проблеми

Питання про те, яким чином найкраще реалізувати правозахисну, правоутверджу- вальну і правозабезпечувальну функції держави не втрачає своєї актуальності з часу прийняття ключових міжнародних документів у сфері прав людини1. Положення цих документів органічно знайшли своє відображення в конституції майже кожної держави. Так, ст. 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [4]. Однак, незважаючи на проголошення на рівні Конституції принципу пріоритетності прав людини, системні порушення прав людини в Україні все ж мають місце. Про це свідчить статистика рішень Європейського суду з прав людини, в яких Україну визнано порушником прав, гарантованих Конвенцією про захист прав і свобод людини й основоположних свобод, позиція України в міжнародних рейтингах, що стосуються прав і свобод людини, звіти міжнародних організацій Див. Статут Організації Об'єднаних Націй, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Див. наприклад, Індекс верховенства права, Індекс демократії (DEMOCRACY INDEX), Рейтинг свобода в мережі, Загальний рейтинг свободи (Aggregate Freedom Score), звіти Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини. Це, своєю чергою, ілюструє необхідність пошуку більш ефективних механізмів захисту державою конституційних прав і свобод людини. Водночас дослідження складових елементів механізму захисту конституційних прав людини дасть змогу з'ясувати сутність такого механізму, виокремити його характерні ознаки, що є надзвичайно важливим із точки зору пошуку найбільш оптимальних шляхів його вдосконалення.

Стан опрацювання проблематики

Загальнотеоретичні питання сутності механізму як правової категорії досліджені в роботах М. Баймуратова, М. Козюбри, Л. Летнянчина, З. Лунь, О. Радченка, В. Речицького, Ю. Тодики, К. Шунді- кова, Т Заворотченко, В. Кавун, В. Погорілка, М. Рогозіна, О. Скакун, Г Стадник, П. Рабиновича. Визначення складників механізму захисту і забезпечення прав і свобод людини знайшло своє відображення в роботах О. Кочури, О. Скакун, О. Васильченко, О. Данильяна, О. Сніжка, М. Орзіха, О. Наливайка, В. Веклича, О. Огородника. Однак досі в теорії конституційного права немає єдиного підходу щодо розуміння механізму захисту конституційних прав і свобод та його складників, а ті підходи, які мають місце, або не повною мірою відображають сутність цього поняття, або ж не мають прикладного значення та не вирішують проблеми вдосконалення захисту прав людини.

У зв'язку з викладеним метою статі є аналіз різних тлумачень механізму захисту конституційних прав і свобод та розробка моделі механізму захисту конституційних прав крізь призму його складників.

Виклад основного матеріалу

Термін «механізм» виник у науці в XVII столітті і походить від грецьких та латинських термінів «машина». Згодом ідея механізму перетворювалася багато разів, щоб адаптуватися до розуміння основних причинно-наслідкових зв'язків у світі [18]. Поняття механізму спершу було притаманне фізичним та математичним наукам, а вже згодом (приблизно у XVIII столітті) стало використовуватися в межах соціальних наук.

Найбільш усталеним нині є розуміння механізму як пристрою, що передає або перетворює рух; внутрішньої будови, системи чого-небудь або ж як сукупності станів і процесів, з яких складається певне фізичне, хімічне та ін. явище [15]. Як видно навіть із самого тлумачення цього поняття, однією з ознак механізму є його системний характер. Власне будь-який механізм є високооргані- зованою, цілісною, єдиною системою, що має внутрішню структуру та складається із взаємоузгоджених та взаємопов'язаних елементів.

Так, на думку О.В. Радченко, механізму як певному явищу обов'язково притаманні такі ознаки: є продуктом організованої діяльності; має мету або функцію; містить послідовність дій, певний вид руху; передбачає переважно однобічний вплив із чітко визначеним вектором впливу; має суб'єкт і об'єкт; характеризується жорстким взаємозв'язком, усталеністю процесу, правил взаємодії; його функціонування в ідеалі націлене на автоматизм; його побудова має структурно-функціональний характер; має ознаки відкритої або закритої системи [12].

Щоб зрозуміти сутність механізму захисту прав людини, також варто з'ясувати, який зміст має поняття власне захисту. Зокрема, захищати означає обороняти, охороняти кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних та інших дій, пильно стежити за недоторканністю чого-небудь і багато робити для цього, боронити, обстоювати погляди, права, інтереси, честь кого-небудь [16]. Водночас захист прав людини має місце в разі їх порушення. Під захистом (прав) варто розуміти цілісну систему правових форм, заходів та засобів, взаємодія яких націлена на утвердження або відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина [5].

Таким чином, механізм захисту конституційних прав і свобод можна визначити як сукупність взаємопов'язаних процесів, елементів, а також зв'язків між ними, які виконують функцію реагування на порушення конституційних прав і свобод.

Щодо структурних елементів механізму захисту конституційних прав і свобод думки науковців різняться.

О.Ф. Скакун пропонує механізм захисту розглядати як підсистему механізму соціально-правового забезпечення прав і свобод людини, що включає засоби, спрямовані на відновлення прав, порушених внаслідок протиправних дій, а також притягнення до відповідальності особи, що вчинила правопорушення [14].

О.Г Данильян розглядає механізм захисту прав і свобод людини як систему певних соціальних інститутів, правових норм, засобів захисту (судових, адміністративних, цивільно-правових, кримінально-правових тощо), що забезпечують найбільш повний та ефективний захист прав і свобод людини і громадянина [2].

На думку О.О. Сніжка, конституційний механізм захисту прав і свобод є певною системою органів, засобів, закріплених у Конституції, що забезпечують найбільш повний та ефективний захист прав і свобод людини і громадянина. Серед них: 1) наявність системи державних органів і засобів, за допомогою яких кожен може захистити свої права і свободи; 2) діяльність зазначених органів, яка спрямована на дотримання та захист прав і свобод особистості; 3) правова регламентація захисту, законодавчої бази, правових принципів захисту і міжнародно-правових норм, на яких заснований конституційний захист прав і свобод особистості [17, с. 74-75].

О.І. Наливайко пропонує таку структуру механізму захисту прав і свобод людини і громадянина: право на захист; форми захисту; примусові засоби захисту (заходи захисту та заходи відповідальності) [8, с. 11].

Б.Л. Желєзнов у механізмі захисту прав і свобод людини виокремлює: відповідні норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, сімейного, екологічного права та інших його галузей; врегульовані нормами права суспільні відносини у сфері державного захисту прав і свобод; гарантії прав людини і громадянина [3, с. 28].

На думку М.П. Орзіха, у структурі механізму захисту прав і свобод доцільно окремо виділити нормативні (передусім матеріально-правові), процесуальні та інституційні форми та засоби захисту [10, с. 72].

О.О. Кочура пропонує розділити конституційно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина на такі складники, що діють на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях: нормативна складова частина (система правових норм); інституційна складова частина (система відповідних органів, інститутів, завданням яких є захист прав і свобод); процесуальна складова частина (відповідна діяльність цих інститутів) [5, с. 50]. пріоритетність конституційний свобода

М.П. Рагозін, розглядаючи механізм захисту прав людини, серед його елементів виокремлює систему органів, які захищають і гарантують права людини: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів; центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; органи міліції; служба безпеки; прокуратура; суд [11]. З такою думкою М.П. Рагозіна погоджується й О.Г Огородник, проте він до механізму захисту прав зараховує ще й громадські організації, правові та нормативні акти, які покликані захищати права людини [9].

В.О. Веклич пропонує до основних елементів механізму захисту прав людини зараховувати міжнародні акти з прав людини та національне законодавство, інсти- туційно-процедурні державні механізми забезпечення своєчасного гарантування та здійснення прав і свобод людини і громадянина, інституційно-процедурні державні механізми регулювання і забезпечення безконфліктного користування і використання прав і свобод людини і громадянина в інтересах задоволення взаємно необхідних, корисних і законно-справедливих потреб індивідів, суспільства і держави, системи загальновизнаних, гуманістично утверджуючих правових орієнтирів і цінностей, які визначають взаємовідносини держави з людиною і громадянином і слугують відправним пунктом для виконання всіх її функцій [1, с. 10].

На думку М.Д. Савенко, основу механізму захисту прав і свобод людини і громадянина становлять правові принципи, норми (юридичні гарантії), а також умови і вимоги діяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян, які в сукупності забезпечують дотримання, реалізацію і захист прав та свобод громадян. Є думка, що це система взаємопов'язаних конституційних норм, які закріплюють основні права та свободи громадян і встановлюють гарантії їх реалізації, а також система органів державної влади, місцевого самоврядування, інших інституцій держави, які забезпечують, охороняють і захищають основні права та свободи громадян [13, с. 74].

Як зауважує О.В. Лаврінович, складниками структурних елементів державно-правового механізму захисту прав і свобод людини є механізм реалізації, норми права, функціональним призначенням яких є регулювання суспільних відносин, механізм охорони, механізм захисту, механізм відновлення [6].

Елементами механізму називають також суспільні норми, суспільну думку, гарантії - загальні, спеціальні (юридичні) організаційні, правомірну діяльність суб'єктів прав людини і громадянина, відповідальність, контроль [7, с. 6].

На наш погляд, структура механізму захисту конституційних прав і свобод може виглядати таким чином.

По-перше, ми поділяємо думку тих науковців, які пропонують розглядати механізм захисту прав людини в контексті «рівнів», у межах яких він функціонує. Так, доцільним видається виокремити національний (у межах держави), регіональний (у межах регіональних систем захисту прав людини: Європейська (система Ради Європи та Європейського Союзу), Американська, Африканська тощо) та міжнародний (система ООН, інших міжнародних організацій) рівні функціонування механізму захисту конституційних прав людини. Кожен із цих рівнів має свої особливості та характеризується різними складниками.

По-друге, механізм захисту конституційних прав і свобод людини має два взаємозалежні аспекти: матеріальний (норми права, на основі яких механізм функціонує) та процесуальний (власне процедура функціонування механізму). Перший аспект дає відповідь на питання, що саме та за яких умов має бути здійснено в разі порушення конституційного права, другий (процесуальний) аспект описує, яким чином має бути здійснено реагування у разі порушення конституційного права. Важливо, щоб обидва ці аспекти були визначеними, особливо у процесі розробки нормативно-правових актів, якими запроваджуються нові механізми захисту конституційних прав і свобод.

По-третє, в межах механізму захисту конституційних прав є як мінімум 3 суб'єкти: суб'єкт, конституційне право якого порушено; суб'єкт, який порушив відповідне право; суб'єкт реагування. Суб'єкт реагування на порушення має бути наділений відповідними повноваженнями, мати у своєму розпорядженні ресурси для здійснення функції захисту та діяти в межах чітко визначеної процедури. Окрім того, для суб'єкта, наділеного конституційними правами, необхідно забезпечити відповідні інструменти звернення до суб'єкта реагування та поінформованість про порядок використання таких інструментів, а для суб'єкта реагування - інструменти припинення порушення, відновлення права та притягнення порушника до відповідальності. Складниками механізму захисту конституційного права також варто визначити гарантії конституційних прав і свобод (нормативні та інституційні) та відповідальність за порушення конституційного права.

По-четверте, чітке розуміння усіх складників механізму захисту конституційних прав необхідне, щоб забезпечувати ефективне регулювання конституційних прав. Саме по собі закріплення права не є достатнім - важливо, щоб існували механізми захисту на випадок, якщо право порушується. При цьому кожну із зазначених вище складових частин механізму захисту конституційного права варто враховувати, оскільки якщо навіть однієї складової частини не вистачатиме, механізм не буде працювати та, відповідно, виконувати визначену функцію.

Висновки

Тривала наявність системних проблем у сфері прав людини зумовлює необхідність пошуку більш ефективних механізмів захисту державою конституційних прав і свобод людини. Водночас розробка найбільш оптимальних шляхів вдосконалення механізму захисту конституційних прав і свобод можлива через дослідження його складових елементів.

Однією з ознак механізму є його системний характер, що свідчить про те, що механізм є високоорганізованою, цілісною, єдиною системою. Ця система має внутрішню структуру та складається із взаємоузгоджених та взаємопов'язаних елементів. Своєю чергою, механізм захисту конституційних прав і свобод пропонуємо визначити як сукупність взаємопов'язаних процесів, елементів, а також зв'язків між ними, які виконують функцію реагування на порушення конституційних прав і свобод.

Зважаючи на те, що думки науковців стосовно структурних елементів механізму захисту конституційних прав і свобод різняться, пропонуємо власне бачення структури вищезгаданого механізму. Елементами механізму захисту конституційних прав і свобод доцільно визначити: суб'єктний склад (суб'єкт, конституційне право якого порушено; суб'єкт, який порушив відповідне право та суб'єкт реагування), який має відповідати визначеним критеріям (суб'єкт реагування на порушення має бути наділений відповідними повноваженнями, мати у своєму розпорядженні ресурси для здійснення функції захисту та діяти в межах чітко визначеної процедури; для суб'єкта, наділеного конституційними правами, необхідно забезпечити відповідні інструменти звернення до суб'єкта реагування та поінформованість про порядок використання таких інструментів, а для суб'єкта реагування - інструменти припинення порушення, відновлення права та притягнення порушника до відповідальності), гарантії конституційних прав і свобод (нормативні та інституційні), відповідальність за порушення конституційного права, норми матеріального та процесуального права.

Окрім того, механізм захисту конституційних прав функціонує на національному (в межах держави), регіональному (в межах регіональних систем захисту прав людини: Європейська (система Ради Європи та Європейського Союзу), Міжамериканська, Африканська тощо) та міжнародному (система ООН, інших міжнародних організацій) рівнях.

Список використаних джерел

1. Веклич В.О. Роль конституційного механізму забезпечення й захисту прав і свобод людини і громадянина у розбудові правової, демократичної, соціально-орієнтованої держави з широко розгалуженими інститутами громадянського суспільства. Європейські перспективи. 2012. № 4, ч. 1. С. 5-12.

2. Данильян О.Г. Механізм захисту прав людини в сучасному суспільстві: теоретико-правовий дискурс. Вісник Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого». 2013. № 4 (18). С. 48-55.

3. Железнов Б.Л. Механизм государственной защиты основных прав и свобод. Ученые записки. Серия «Юридические науки». Т 138. Казань : Казан. ун-т, 2000. 214 с.

4. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

5. Кочура Е. Понятие и элементы конституционно-правового механизма защиты прав и свобод человека и гражданина. Legea §i viata. 2015. № 4/2 (280). С. 47-52.

6. Лаврінович О.В. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя.

7. Мордовец А.С. Проблема эффективности социально-юридического механизма обеспечения прав человека и гражданина. Правоведение. 1996. № 4. С. 4-10.

8. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». Київ, 2002. 18 с.

9. Огородник О.Г. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принцип законності в Україні. Право України. 2008. № 6. С. 15.

10. Орзіх М.П. Судова влада в механізмі захисту прав людини: доктрина і практика. Актуальні проблеми політики : збірник наук. праць / голов. ред. С.В. Ківалов. Одеса : Юрид. літ., 2002. Вип. 13-14. С. 70-82.

11. Рагозін М.П. Вчимося демократії. Уроки громадянської освіти.

12. Радченко О.В. Категорія «механізм» у системі державного управління. Державне управління та місцеве самоврядування : збірник наукових праць: у 2 ч. / за заг. ред. Г.І. Мостового, Г.С. Одінцової. Харків, 2001. Вип. 2. С. 10.

13. Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. Вісник Конституційного Суду України. 2000. № 1. С. 68-83.

14. Скакун О.Ф. Теория государства и права : учебник. Харьков : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. 704 с.

15. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970-1980. Т. 4. С. 695.

16. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1972. Т 3. С. 380.

17. Снежко О.А. Конституционные основы государственной защиты прав и свобод человека и гражданина в РФ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Саратов : Сарат. гос. ун-т, 1999. 20 с.

18. Craver, Carl and Tabery, James. Mechanisms in Science. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2019.

Размещено на Allbest.ru