Перспективи кримінально-правового регулювання постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи кримінально-правового регулювання постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення

Кузнецов В.В., доктор юридичних наук, професор, професор спеціальної кафедри № 2 Інституту Управління державної охорони України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті досліджено питання сучасного кримінально-правового регулювання постановлена суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення. Проведений аналіз сучасних наукових праць за вказаною проблематикою дозволив зробити висновок про неврахування рішення Конституційного Суду України (КС) від 11 червня 2020 року № 7-р/2020, яке з'явилося значно пізніше. Констатовано, що в судовій практиці немає одностайної позиції щодо застосування складу злочину, передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу України (КК).

Мета статті полягає у розгляді питання доцільності існування складу злочину, передбаченого ст. 375 КК відповідно рішення КС від 11 червня 2020 року № 7-р/2020.

У статті проаналізовано законотворчу діяльність щодо кримінально-правового регулювання постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення. Констатовано, що законодавець, виконуючи міжнародні зобов'язання, запропонував ряд проектів законів України, що вирішують дану проблему. Встановлено, що вказані законопроекти запропонували два варіанти вирішення наявної проблеми: перший - взагалі виключити ст. 375 з КК (№ 3500-2 від 03.06.2020), другий - редакційно змінити зміст даного складу злочину (№ 3500 від 18.05.2020, № 3500-1 від 02.06.2020, № 3500-3 від 04.06.2020). Обґрунтовано, що декриміналізація даного складу злочину не вирішить існуючу проблему. По-перше, суспільство не зрозуміє зняття ще одного нормативного запобіжника від суддівського свавілля, по-друге, посилання на зарубіжний досвід не завжди коректне, оскільки подібне правопорушення розглядається у більш ніж 25 державах Європи як вид службового (посадового) кримінального правопорушення.

Викладене дозволило запропонувати певні напрями удосконалення ст. 375 КК: рекомендовано Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України відхилити законопроєкт №3500-2 від 03.06.2020; інші проекти законів України (№ 3500 від 18.05.2020, № 3500-1 від 02.06.2020, № 3500-3 від 04.06.2020), зважаючи на їх подібність, потребують об'єднання і необхідного доопрацювання (щодо предмету злочину та ознак об'єктивної сторони складу злочину); у новій нормі пропонується визначити термінологію відповідно до норм Конституції України та рішення КС та сформулювати визначення таких термінів у примітці відповідної статті.

Ключові слова: вирок, злочин, кримінальний кодекс, кримінальна відповідальність, неправосудне рішення, постанова, правосуддя, рішення, система судоустрою, суддя.

Criminal and legal regulation prospects of the rulingby a judge (judges) knowingly unjust decision

The issues of the modern criminal and law regulation of the ruling by the judge (judges) of knowingly unjust decision were examined in the article. The analysis of modern scientific works on this issue allowed us to conclude that the decision of the Constitutional Court of Ukraine dated June 11, 2020 № 7-r / 2020, which appeared much later, was not taken into account. It is stated that in judicial practice there is no unanimous position on the application of the corpus delicti under the Article 375 of the Criminal Code of Ukraine.

The purpose of the article is to consider the question of the expediency of the crime existence under the Article 375 of the Criminal Code in accordance with the decision of the Constitutional Court dated June 11, 2020 № 7-r / 2020.

The article analyzes the legislative activity on the criminal and law regulation of the ruling by the judge (judges) of a knowingly unjust decision. It was stated that the legislator, fulfilling international obligations, proposed a number of draft laws of Ukraine that solve this problem. It is established that these draft laws proposed two alternatives for solving the existing problem: the first - to exclude Article 375 from the Criminal Code (№ 3500-2 dated 03.06.2020), and the second - to edit the content of this corpus delicti (№ 3500 dated 18.05.2020, № 3500-1 dated 02.06.2020, № 3500-3 dated 04.06.2020). It is substantiated that decriminalization of this corpus delicti will not solve the existing problem. Firstly, society will not understand the removal of another normative safeguard against judicial arbitrariness, and secondly, the reference to foreign experience is not always correct, since such an offense is considered in more than 25 European countries as a type of official (malfeasance) crime.

The above allowed us to suggest certain areas of improvement of Article 375 of the Criminal Code: it was recommended to the Committee on Law Enforcement Activities of the Verkhovna Rada of Ukraine to reject the draft law 3500-2 dated 03.06.2020; other draft laws of Ukraine (№ 3500 dated 18.05.2020, № 3500-1 dated 02.06.2020, № 3500-3 dated 04.06.2020) due to their similarity, need to be combined and the necessary improvement (on the subject of the crime and signs of an objective corpus delicti); it is proposed to define the terminology in the new norm in accordance with the norms of the Constitution of Ukraine and the decision of the Constitutional Court and to formulate the definition of such terms in the note to the relevant article.

Key words: sentence, crime, criminal code, criminal liability, unjust decision, order, justice, ruling, court system, judge.

Постановка проблеми

Невирішені теоретичні проблеми кримінального права безпосередньо впливають на правозастосовну діяльність. Недосконала конструкція окремих кримінально-правових норм викликає не лише теоретичні фахові дискусії, але й стає предметом прискіпливого аналізу судових органів. Сьогодні ми стає свідками безпосереднього впливу Конституційного Суду України (КС) на регулювання окремих кримінально-правових відносин, яке викликає певну дискусію серед фахівців [1]. Так 11 червня 2020 року КС у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 КК (№ 7-р/2020) у своєму рішенні постановив, що нинішнє формулювання статті 375 КК про відповідальність суддів за «завідомо неправосудні» рішення суперечить Конституції України. Отже ст. 375 КК була визнана неконституційною і втрачає чинність через шість місяців (на момент підготовки статті минуло 5 місяців, а Верховна Рада України досі не змінила ст. 375 КК) з дня ухвалення КС цього Рішення.

Отже виникла реальна практична потреба до моменту втрати чинності ст. 375 КК, привести у відповідність до Конституції України відповідну кримінально-правову норму.

Стан дослідження

Не обминули увагою цю проблематику й фахівці з кримінального права. Так особливості кримінальної відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови досліджували у наукових працях такі вчені, як: П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, П.С. Берзін, В.І. Борисов, О.М. Костенко, В.А. Козак, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, А.А. Музика, В.В. Мульченко, В.О. Навроцький, А.В. Савченко, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.І. Тютюгін, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, В.Д. Чабанюк, А.В. Щасний та ін.

Слід виділити сучасні кримінально-правові роботи за вказаною тематикою: Н.Д. Кваснєвська - дисертація на тему “Відповідальність за постановлення суддею (суддями) неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження)” (2009 р.) та монографія “Кримінальна відповідальність судді за неправосуддя в Україні” (2010 р.); С.Є. Дідик (дисертація на тему “Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину” (2010 р.); М.С. Пономарьова (дисертація на тему “Кримінально-правова характеристика складу злочину постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” (2018 р.).

Однак предметом вказаних наукових праць, як відомо, не могло бути рішення КС від 11 червня 2020 року № 7-р/2020. Отже виникла теоретична потреба дослідити питання виконання згаданого рішення КС.

Пригадаймо, що судова практика вже ставила питання реалізації кримінальної відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Так у 2015 році був підготовлений проект постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику у справах про постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” (постанова ПВС-СУ). 11 грудня 2015 р. пленум ВССУ розглянув указаний проект постанови ПВССУ та “прийняв рішення передати проект постанови пленуму на повторне друге читання, оскільки деякі ключові, базові, системні роз'яснення не знайшли повного узгодження, залишилися спірними” [2, с. 331].

Фіналом цієї роботи стало те, що ПВССУ так і не прийняв постанову про відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудного судового рішення, яка є вкрай актуальною та очікуваною [3, с. 29]. Окрім цього, на даний час є сформованою позиція Верховного Суду (ВС) з розгляду кримінальних проваджень щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 КК (ухвалення завідомо неправосудного судового рішення). Так, постанова колегії суддів Касаційного кримінального суду ВС у справі №399/383/15 (провадження №51-9608км18) від 20.06.2019 року залишила в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо винесення виправдувального вироку за обвинуваченням судді у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК. У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказана постанова є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зокрема, ВС у вказаній справі встановлено, що суд касаційної інстанції вже неодноразово надавав свої висновки щодо правозастосування ст. 375 КК, які містяться у постановах ВС України №5-24кс14 від 20 листопада 2014 року та №5-56кс15 від 18 червня 2015 року, постановах ВС від 26 червня 2018 року (справа №520/8135/15, провадження №51-203км17), від 5 березня 2019 року (справа №759/15166/15, провадження №51-16км17) тощо. У вказаних висновках констатовано, що на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне судове рішення», не розтлумачено його і КС (на момент прийняття відповідних постанов), відсутні підстави ототожнювати його з такими поняттями, як «незаконне» та «необґрунтоване», а також немає підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення - це у будь-якому випадку таке рішення, яке було скасовано вищою судовою інстанцією.

КС у своєму рішенні № 7-р/2020 встановив, що кримінальна відповідальність за постанову «завідомо неправосудне» судове рішення створює ризики і можливості для впливу на суддів внаслідок нечіткості і неоднозначності диспозиції статті 375 КК [4].

Наведені положення свідчать, по-перше, про актуальність дослідження питань відповідальності за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови; по-друге, про неабияку увагу громадськості та фахівців до застосування ст. 375 КК.

Отже основною метою дослідження є розгляд питання доцільності існування складу злочину, передбаченого ст. 375 КК відповідно рішення КС від 11 червня 2020 року № 7-р/2020.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до стандартів Ради Європи в частині незалежності суддів «тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків кримінально протиправного наміру. Аналіз національного правозастосування свідчить про наявні факти притягнення судді до кримінальної відповідальності за дії, передбачені ст. 375 КК, які дозволяють чинити тиск на суддів з метою вплинути на прийняття ними рішень.

У зв'язку з цим Група держав проти корупції Ради Європи (GRECO) ще у 2017 році за результатами Четвертого раунду оцінювання, присвяченому запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів [5], надала Україні рекомендацію щодо необхідності декриміналізації відповідальність суддів за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» та/або, як мінімум, іншого забезпечення, що це та будь-яке інше положення про кримінальне правопорушення криміналізують виключно умисні порушення у сфері судочинства, а правоохоронні органи не зловживають такими нормами для неправомірного впливу та тиску на суддів. Вже у 2020 році GRECO, оцінюючи виконання наданих Україні рекомендацій за результатами Четвертого раунду оцінювання, констатувала відсутність прогресу у виконанні зазначеної рекомендації.

Тому законодавець не чекаючи рішення КС та, зважаючи на наявні дискусії в теорії кримінального права, та в правозастосуванні, виконуючи міжнародні зобов'язання, запропонував ряд проектів законів України, що вирішують дану проблему. Розглянемо їх і з'ясуємо, що пропонують вказані законопроекти.

1. Метою законопроекту (№ 3500 від 18.05.2020 «є удосконалення правових норм щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови) та забезпечення дотримання принципу правової визначеності» (с. 2 Пояснювальної записки до законопроекту) [6]. Проект пропонує викласти в новій редакції статтю 375 КК.

2. Метою законопроекту (3500-1 від 02.06.2020 «є приведення кримінального законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів і чинних міжнародних договорів України» (с. 2 Пояснювальної записки до законопроекту) [7]. Проект пропонує також викласти в новій редакції статтю 375 КК.

3. Метою законопроекту (№3500-2 від 03.06.2020 «є приведення кримінального законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів і чинних міжнародних договорів України» (с. 2 Пояснювальної записки до законопроекту) [8]. Проект пропонує «видалити статтю 375 з Кримінального кодексу України». Оскільки «склад злочину статті 375 Кримінального кодексу України є анахронізмом і атавізмом у правовій системі сучасної України» [8].

4. Метою законопроекту (№3500-3 від 04.06.2020 «є з метою приведення питання кримінальної відповідальності суддів у відповідність до стандартів Ради Європи та виконання рекомендації GRECO» (с. 2 Пояснювальної записки до законопроекту) [9]

Проект пропонує викласти в новій редакції статтю 375 КК.

Отже вказані законопроекти запропонували два варіанти вирішення наявної проблеми: перший - взагалі виключити ст. 375 з КК (№3500-2 від 03.06.2020), другий - редакційно змінити зміст даного складу злочину (№ 3500 від 18.05.2020, № 3500-1 від 02.06.2020, №3500-3 від 04.06.2020). Розглянемо ці діаметрально протилежні пропозиції.

На нашу думку, декриміналізація даного складу злочину не вирішить існуючу проблему. По-перше, суспільство не зрозуміє зняття ще одного нормативного запобіжника від суддівського свавілля, по-друге, посилання на зарубіжний досвід (оскільки в законодавстві багатьох європейських країн відсутні норми, що визначають відповідальність судді за постановлення неправосудного рішення) не завжди коректне, оскільки подібне правопорушення розглядається як вид службового (посадового) кримінального правопорушення [10, с. 225].

Отже, якщо такий шлях буде реалізований, то за такою логікою слід застосовувати норми про відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Однак наявні ст.ст. 364 та 365 КК за складом злочину не охоплюють подібні дії, передбачені чинною ст. 375 КК. Виникає питання, можливо слід створити нову норму у розділі XVII Особливої частини КК? Як бачимо, автори законопроекту взагалі не запропонували альтернативи у разі декриміналізації ст. 375 КК. Створення нової норми у згаданому структурному розділі закону про кримінальну відповідальність не буде відповідати спрямованості посяганню (родовому об'єкту злочину). На підставі викладеного, вважаємо більш відповідним національним традиціям законотворення другий варіант законодавчих пропозиції щодо перспектив ст. 375 КК.

Розглянемо окремі положення вказаних законопроектів

Щодо законопроекту (№ 3500 від 18.05.2020), вважаю, запропонована редакція не виправить ситуації, оскільки відсутність визначення відповідних термінів («упередженого судового рішення», «грубе порушенням норм процесуального права») призводитиме до порушення принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права. Пригадаймо рішення КС від 11.06.2020 де зазначено, що стаття 375 КК не встановлює критеріїв неправосудного рішення і не пояснює суті слів «завідомо неправосудний». Тобто така редакція норми повторює існуючу невизначеність в ст. 375 КК. Щодо законопроекту (3500-1 від 02.06.2020) слід зауважити наступне. З одного боку, є неприйнятим залишення надзвичайно дискусійної, а на думку КС, невизначеної термінології («неправосудне судове рішення). З іншого - є позитивом спроба конкретизації вказаного поняття. На нашу думку, визначення авторів законопроекту є неповним і зводиться лише до порушень норм кримінального процесуального права. Пригадаймо такий резонансний приклад із судової практики. Екс-депутата Софіївського району Дніпропетровської області О. Тарана засудили до 2 років умовно за вбивство з автомату 25-річного чоловіка на очах у дружини і сина [11]. Тобто, рішення суддів не вплинуло на справу по суті: колишнього депутата визнали винним. Але факт того, що чотирнадцять років ув'язнення, що загрожували винному дивним чином перетворились на два роки умовного терміну, існує, і судді, як зазначають фахівці, повинні понести справедливе покарання за здійснення такого «правосуддя».

Тому законодавці, на нашу думку, ототожнюють такі терміни як «неправосудне рішення» та «незаконне рішення». Під неправосудним судовим рішенням в теорії права розуміють «судовий акт, який не відповідає стандартам законності, обґрунтованості, вмотивованості, справедливості, розумності та своєчасності, незаконним є рішення, ухвалене суддею (суддями) з порушенням норм матеріального та/або процесуального права» [10, с. 227]. На підставі викладеного вказаний законопроект слід також доопрацювати. Щодо законопроекту (№3500-3 від 04.06.2020 наявні зауваження подібного змісту з вищезазначеними. На перший погляд, автор законопроекту відмовився від одного дискусійного поняття («неправосудне рішення»), однак передбачив інше - «необґрунтоване рішення». Вчинення злочину пов'язується з ухваленням суддею чи слідчим суддею завідомо незаконного або необґрунтованого рішення суду. Така пропозиція базується на поглядах вчених, що неправосудність судового рішення варто розглядати через призму його незаконності та необґрунтованості, оскільки вирок може бути або правосудним, тобто законним та обґрунтованим, або неправосудним, тобто незаконним та необґрунтованим [12, с. 21; 13, с. 543-544]. Отже відбувається, на нашу думку, звуження об'єктивної сторони чинного складу злочину.

Загальним зауваженням щодо вказаних законопроектів є не зовсім правильне визначення предмету злочину. Визначення відповідного предмету злочину не відповідає ч.1 ст. 375 КК й, фактично, ототожнює його з предметом суспільних відносин. Пригадаємо, що “предмет суспільних відносин - це все те, з приводу чого і в зв'язку з чим існують ці суспільні відносини” [14, с. 47]. Необхідно відрізняти предмет як структурний елемент суспільних відносин і предмет кримінального правопорушення як самостійну факультативну ознаку складу кримінального правопорушення. Це не одне й те ж. Тому правильне визначення предмета суспільних відносин, на нашу думку, сприяє встановленню механізму злочинної дії на об'єкт кримінального правопорушення, а також точному встановленню шкоди, заподіяної відповідному об'єкту кримінального правопорушення. Отже приєднуємося до думки В.Д. Чабанюка, що предметом злочину, згідно ч.1 ст. 375 КК, є саме неправосудний судовий акт (вирок, рішення, ухвала або постанова), оскільки вирок, рішення, ухвала або постанова є предметом суспільних відносин [2, с. 332].

злочин суддя кримінальний законотворчий

Висновки

Викладене дозволяє запропонувати певні напрями удосконалення кримінально-правового регулювання постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення.

1. Рекомендується Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України відхилити законопроект №3500-2 від 03.06.2020.

2. Проекти законів України (№ 3500 від 18.05.2020, № 3500-1 від 02.06.2020, № 3500-3 від 04.06.2020) зважаючи на їх подібність, потребують об'єднання і необхідного доопрацювання (щодо предмету злочину та ознак об'єктивної сторони складу злочину).

3. У модельній кримінально-правовій нормі слід визначити термінологію відповідно до положень Конституції України та рішення КС та сформулювати визначення таких термінів у примітці відповідної статті.

Список використаних джерел

1. Гончар І. Стан неправосудності. Судовий вісник №6 (170).

2. Чабанюк В.Д. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови: сучасні проблеми тлумачення. Вісник Асоціації кримінального права України. 2016. № 1(6). С. 329-338.

3. Пономарьова М.С. Кримінально-правова характеристика складу злочину постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови: дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2018. 221 с.

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020.

5. Запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів. Четвертий раунд оцінювання: Звіт за результатами оцінки Україна / (Ухвалено на 76-му пленарному засіданні GRECO, Страсбург, 19-23 червня 2017 року.

6. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення» від 18.05.2020. № 3500.

7. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення» від 02.06.2020. № 3500-1.

8. Проект Закону України «Про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України» від 03.06.2020. №3500-2.

9. Проект Закону України «Про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України щодо умисного ухвалення завідомо незаконного та необґрунтованого рішення суду» від 04.06.2020. №3500-3.

10. Погорецький М.А. Притягнення суддів до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК України: проблемні питання матеріального та процесуального права. Вісник кримінального судочинства. Київ: Правова єдність. 2015. № 2. С. 223-234.

11. Трьом суддям, що відпустили на свободу депутата-вбивцю, загрожує в'язниця.

12. Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку - акта правосуддя: навч. посібник. Харків: УкрЮА. 1994. 48 с.

13. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій. Київ: Т-во «Знання», КОО. 2000. 771 с.

14. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект квалификации преступлений). Ленинград: Изд-во ЛГУ. 108 с.

Размещено на Allbest.ru