Кримінологічна модель запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Кримінологічна модель запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями

Довбань І.М., к.ю.н.

Анотація

Стаття присвячена виробленню кримінологічної моделі запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, яка ґрунтується на єдності й функціональному призначенні таких системоутворюючих елементів:

1) методології дослідження проблем запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями;

2) понятті та основних кількісно-якісних показниках злочинності державних службовців;

3) причинах та умовах скоєння злочинів державними службовцями;

4) кримінологічній характеристиці особи злочинця, що скоює злочин у сфері державної служби;

5) правовому, організаційному забезпеченні й системі заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями.

Установлено, що злочинність державних службовців є сталою останніми роками з такими властивими їй тенденціями, як:

1) відносно стабільні кількісні показники протягом 2016-2019 рр. із незначною динамікою змін (як у бік збільшення, так і зменшення), а саме: 2016 р. - 164 злочини, 2017 р. - 235, 2018 р. - 202, 2019 р. - 145 злочинів;

2) посягання на різні об'єкти кримінально-правової охорони: життя та здоров'я особи; воля, честь та гідність особи; виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини і громадянина; власність; сфера господарської діяльності; довкілля; громадська безпека; безпека руху та експлуатації транспорту; громадський порядок та моральність; сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та здоров'я населення; державна таємниця, недоторканність державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; сфера використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку; сфера службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; правосуддя;

3) домінування у їх системі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (2016 р. - 83,5%, 2017 р. - 83,0%, 2018 р. - 81,7%, 2019 р. - 84,1%), й злочину, передбаченого ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (2016 р. - 51,8%, 2017 р. - 31,5%, 2018 р. - 33,2%, 2019 р. - 44,8%).

Annotation

Criminological model for preventing crimes affected by State Officials

Ключові слова: злочини, що вчиняються державними службовцями, кримінологічна модель, методологія, детермінанти, особа злочинця, запобігання.

The article deals with forming criminological model for preventing crimes committing by public servants, which is based on the unity and functional purpose of the following system-forming elements:

1) methodology for study problems regarding preventing crimes committing by public servants;

2) concepts and main quantitative and qualitative indicators of public servants criminality;

3) causes and conditions of committing crimes by public servants;

4) criminological characteristics of the person of the offender committing the crime in the sphere of public service;

5) legal, organizational support and system of measures for preventing crimes committing by public servants.

It is established that public servants criminality has been constant in recent years with the following tendencies:

1) relatively stable quantitative indicators during 2016-2019 with a small dynamics of changes (both in the direction of increase and decrease), namely: 2016 - 164 crimes, 2016 - 235, 2018 - 202, 2019 - 145 crimes;

2) encroachment on various objects of criminal and law protection: life and health of a person; will, honor and dignity of a person; election, labor and other personal rights and freedoms of man and citizen; property; sphere of economic activity; the environment; public security; safety of traffic and operation of transport; public order and morality; sphere of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogs or precursors, and public health; state secrets, inviolability of state borders, securing conscription and mobilization; authority of state authorities, local self-government bodies, associations of citizens and crimes against journalists; sphere of electronic computers (computers), systems and computer networks and telecommunication networks; business and professional services related to the provision of public services; justice; 3) domination in their system of crimes in the sphere of official activity and professional activity related to the provision of public services (2016 - 83.5%, 2017 - 83.0%, 2018 - 81.7%, 2019 - 84.1%) and the crime under Art. 368 “Acceptance of an offer, promise or receipt of an improper benefit by an official” of the Criminal Code of Ukraine (2016 - 51.8%, 2017 - 31.5%, 2018 - 33.2%, 2018 - 44.8%).

Key words: crimes committing by public servants, criminological model, methodology, determinants, person of the offender, prevention.

Постановка проблеми

Сучасний етап реформування (розвитку) державної служби України, пов'язаний із прийняттям 10 грудня 2015 р. нового Закону України «Про державну службу» [1], характеризується низкою поступальних процесів, повноцінна реалізація яких ускладнюється таким суспільно небезпечним явищем, як злочинність. Своєю чергою вияви злочинності можуть мати як загальний характер, так і спеціальний.

Злочинність державних службовців, як сукупність скоєних ними протягом визначеного періоду часу злочинів і відповідних суб'єктів, належить до спеціальних та характеризується підвищеною суспільною небезпечністю. Факторами підвищеної суспільної небезпечності злочинності державних службовців виступають:

- по-перше, відповідні злочини вчиняються під час виконання державними службовцями соціально значущих завдань державної служби, визначених у ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу». Тобто за обставин нехтування інтересами держави на користь власних, переважно корисливих, що свідчить про найвищий рівень правового нігілізму. Та обставина, що особа скоює злочин, перебуваючи на посаді державної служби, свідчить про виключну наполегливість винного в його впертому намірі використовувати службове становище для власних цілей. Тому надзвичайна ситуація, за якої державний службовець скоює злочин, свідчить про велику суспільну небезпечність особи злочинця і має бути враховане під час призначення покарання. Скоєння злочину під час перебування на посаді державної служби свідчить про уперте небажання посадовця сумлінно ставитися до виконання своїх функціональних обов'язків, є зухвалим викликом суспільству і закон мусить на це реагувати. Тому, наприклад, закон (Кримінальний кодекс України [2]) установлює підвищену кримінальну репресію у разі скоєння корупційних злочинів, що виявляється в нормах ст.45-48, ч.1 ст.69, ч.4 ст.74, ч.1 ст.75, ч.1 ст.79, ч.3 ст.81, ч.4 ст.82, ч.4 ст.86, ч.3 ст.87, ч.2 ст.91 (шляхом застосування конструкції «крім корупційних злочинів» та інших подібних у разі встановлення менш сприятливих (або шляхом повного їх виключення) обставин застосування тих або інших заохочувальних інститутів кримінального права), а також відповідним чином вибудовуючи систему кримінально-правових санкцій у межах норм Особливої частини закону про кримінальну відповідальність;

- по-друге, скоєння державними службовцями злочинів зменшує довіру з боку населення до апарату держави, нівелюючи таким чином запобіжні можливості як загальних, так і спеціальних суб'єктів протидії злочинності;

- по-третє, скоєння таких злочинів, як правило, є частиною більш широких так званих «злочинних схем», у яких також беруть участь й інші суб'єкти, часто не будучи притягнутими до кримінальної відповідальності внаслідок невикриття. За таких обставин кримінально-правовими й кримінологічними факторами підвищеної суспільної небезпечності злочинності державних службовців є множинність злочинів та їхня латентність відповідно.

Тому постає комплексна теоретико-прикладна потреба вироблення кримінологічної моделі запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями. правовий кримінологічний злочин державний службовець

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічну основу статті становили наукові доробки вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені окремим кримінально-правовим та кримінологічним аспектам функціонування державної служби, кримінальній відповідальності державних службовців, кримінологічній характеристиці й запобіганню злочинам, у яких суб'єктом вчинення є державний службовець (службова особа). Серед них - праці українських учених П.П. Андрушка, Л.В. Багрій-Шахматова, В.С. Батиргареєвої, І.Г. Богатирьова, М.Г Вербенського, П.А. Вороб'я, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, Б.М. Головкіна, В.К. Грищука, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, Т.А. Денисової, О.М. Джужі, В.М. Дрьоміна, О.О. Дудорова, В.П. Єме- льянова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, В.В. Коваленка, О.Г Колба, І.М. Копотуна, О.М. Костенка, І.П. Лановенка, О.М. Литвака, О.М. Литвинова, О.А. Мартиненка, П.П. Матишевського, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.І. Осадчого, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.О. Тулякова, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та ін., а також низки зарубіжних дослідників, а саме: О.Я. Асніса, А.Г Безверхова, Б.В. Волженкіна, А.І. Долгової, С.В. Ізосімова, І.І. Карпеця, В.М. Кудрявцева, В.В. Лунєєва, В.К. Максимова, М.В. Ремізова, О.В. Старкова, О.В. Тарасової, А.В. Шнітєнкова, І.М. Юзефовича та ін.

Поряд із вагомим внеском поіменованих учених у розроблення теоретико-прикладних засад протидії службовій (посадовій, корупційній) злочинності, питання формулювання кримінологічної моделі запобігання злочинності державних службовців не набули широкого висвітлення, що й зумовило формулювання мети цієї публікації.

Постановка завдання. Мета статті полягає у виробленні кримінологічної моделі запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проведений науковий пошук засвідчив, що сучасні кримінологи вбачають одним із перспективних напрямів фундаментальних досліджень подальшу теоретичну розробку поняття «модель» у кримінології. При цьому наголошується, що кримінологічне моделювання - це передусім уміння виділити головне. Моделі мають бути простими, однак до їх складу повинні належати всі найважливіші частини системи, що досліджується, а також найважливіші функції та зв'язки, внутрішньосистемні та зовнішні. Однак таких елементів має бути небагато, інакше буде досить складно провести аналіз. Для того щоб знайти головні частини та зв'язки системи, кримінологи радять зосередитись на трьох важливих моментах:

1) визначити головну мету системи та головні функції, які вона виконує;

2) зрозуміти роботу системи та визначити головні частини (підсистеми), що беруть участь у виконанні головної функції;

3) встановити важливі зв'язки між цими частинами.

За таких обставин дослідники зазначають про необхідність більш детальної розробки перш за все кримінологічних моделей особистості злочинця, злочинної поведінки, причин та умов злочинності, запобігання (протидії) злочинності [3, с. 368-369].

Спираючись на доктринальні положення кримінологічної науки, а також використовуючи функціональний підхід й відповідну структурно-логічну схему дослідження, пропонуємо розглядати кримінологічну модель запобігання злочинності державних службовців як систему таких елементів:

Методологія дослідження проблем запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, - це комплексна наукова категорія кримінологічної науки, яка містить багаторівневий методологічний інструментарій теоретичного й емпіричного блоків, передбачаючи єдність (систему) загальнонаукових та спеціально-наукових методів із визначеним алгоритмом (методикою) їх застосування для всебічного й повного вирішення поставлених завдань наукового пошуку.

Таку методологію становлять у їх сукупності: діалектичний метод; метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного; історико-правовий метод; хронологічний метод; порівняльний (компаративний) метод; системно-структурний метод; формально-юридичний (догматичний) метод; правничо-герменевтичний метод; соціологічні методи (зокрема, метод експертних оцінок); статистичні методи; метод правового моделювання.

При цьому зазначений компонент досліджуваної кримінологічної моделі дає змогу послідовно й конструктивно розв'язати такі завдання, як: визначення понять «державна служба» та «державний службовець» як об'єктів кримінологічного дослідження; з'ясування стану наукових досліджень проблем запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями; наведення генезису становлення та розвитку діяльності щодо запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями; розкриття соціально-правової зумовленості кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються державними службовцями; установлення об'єктивних та суб'єктивних ознак злочинів, що вчиняються державними службовцями; аналіз стану, структури й динаміки скоєння злочинів державними службовцями в Україні; з'ясування причин та умов скоєння злочинів державними службовцями; надання кримінологічної характеристики особи злочинця, що вчиняє злочин у сфері державної служби; установлення стану правового регулювання запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями; підвищення ефективності процесів прогнозування злочинів, що вчиняються державними службовцями, й планування заходів щодо запобігання їм; формулювання системи (загально-соціальних, спеціально-кримінологічних, індивідуальних) заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями; вироблення гарантій захисту керівника державної служби в системі заходів запобігання злочинам; аналіз зарубіжного досвіду запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, та обґрунтування перспектив його впровадження в Україні.

Поняття та основні кількісно-якісні показники злочинності державних службовців. Так, злочинність державних службовців визначається нами як сукупність скоєних ними протягом визначеного періоду часу злочинів і відповідних суб'єктів. При цьому натепер за умов дії Закону України «Про державну службу» 2015 р. державні службовці залежно від посади поділяються на категорії «А», «Б», «В» [1].

Отже, виходячи з проведеного нами аналізу даних офіційної статистики [4], злочинність державних службовців є сталою останніми роками з такими властивими їй тенденціями, як:

1) відносно стабільні кількісні показники протягом 2016-2019 рр. із незначною динамікою змін (як у бік збільшення, так і зменшення), а саме: 2016 р. - 164 злочини, 2017 р. - 235, 2018 р. - 202, 2019 р. - 145 злочинів;

2) посягання на різні об'єкти кримінально-правової охорони:

- життя та здоров'я особи (розділ II КК України) - 2017 р. (2 злочини), 2018 р. (2 злочини);

- воля, честь та гідність особи (розділ III КК України) - 2018 р. (1 злочин - ст.146);

- виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини і громадянина (розділ V КК України) - 2017 р. (1 злочин);

- власність (розділ VI КК України) - 2016 р. (16 злочинів: 1 - ст. 185, 9 - ст. 190, 6 - ст. 191), 2017 р. (23 злочини: 9 - ст. 190, 14 - ст. 191), 2018 р. (19 злочинів: 1 - ст. 185, 1 - ст. 186, 7 - ст. 190, 10 - ст. 191), 2019 р. (10 злочинів: 1 - ст. 187, 1 - ст. 189, 2 - ст. 190, 6 - ст. 191);

- сфера господарської діяльності (розділ VII КК України) - 2017 р. (1 злочин - ст. 209), 2018 р. (1 злочин - ст. 209);

- довкілля (розділ VIII КК України) - 2016 р. (1 злочин), 2017 р. (1 злочин);

- громадська безпека (розділ IX КК України) - 2016 р. (3 злочини: 1 - ст. 255, 2 - ст. 263), 2017 р. (1 злочин - ст. 263), 2018 р. (1 злочин - ст. 263);

- безпека руху та експлуатації транспорту (розділ XI КК України) - 2016 р. (3 злочини: 2 - ст. 286, 1 - ст. 289), 2017 р. (4 злочини - ст. 286);

- громадський порядок та моральність (розділ XII КК України) - 2017 р. (1 злочин - ст. 296), 2019 р. (1 злочин - ст. 296);

- сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та здоров'я населення (розділ XIII КК України) - 2017 р. (2 злочини: 1 - ст. 307, 1 - ст. 309);

- державна таємниця, недоторканність державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розділ XIV КК України) - 2016 р. (1 злочин), 2019 р. (1 злочин);

- авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів (розділ XV КК України) - 2016 р. (3 злочини: 1 - ст. 345, 1 - ст. 358, 1 - інші), 2017 р. (5 злочинів: 1 - ст. 342, 1 - ст. 345, 1 - ст. 358, 2 - інші), 2018 р. (3 злочини: 1 - ст. 358, 2 - інші), 2019 р. (4 злочини: 1 - ст. 345, 1 - ст. 358, 2 - інші);

- сфера використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (розділ XVI КК України) - 2017 р. (2 злочини: 1 - ст. 361, 1 - інші), 2018 р. (6 злочинів - ст. 362), 2019 р. (6 злочинів: 1 - ст. 361-2, 5 - ст. 362);

- сфера службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (розділ XVII КК України), - 2016 р. (137 злочинів: 7 - ст. 364, 20 - ст. 366, 5 - ст. 367, 85 - ст. 368, 3 - ст. 369, 17 - ст. 369-2), 2017 р. (195 злочинів: 12 - ст. 364, 1 - ст. 365, 61 - ст. 366, 20 - ст. 366-1, 11 - ст. 367, 74 - ст. 368, 8 - ст. 369, 7 - ст. 369-2), 2018 р. (165 злочинів: 12 - ст. 364, 34 - ст. 366, 17 - ст. 366-1, 12 - ст. 367, 67 - ст. 368, 5 - ст. 369, - ст. 369-2), 2019 р. (122 злочини: 11 - ст. 364, 1 - ст. 365-2, 19 - ст. 366, 4 - ст. 366-1, 7 - ст. 367, 65 - ст. 368, 4 - ст. 369, 11 - ст. 369-2);

- правосуддя (розділ XVIII КК України) - 2017 р. (1 злочин - ст. 382), 2019 р. (1 злочин);

3) домінування у їх системі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (2016 р. - 83,5%, 2017 р. - 83,0%, 2018 р. - 81,7%, 2019 р. - 84,1%), й злочину, передбаченого ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (2016 р. - 51,8%, 2017 р. - 31,5%, 2018 р. - 33,2%, 2019 р. - 44,8%).

Причини та умови скоєння злочинів державними службовцями. Це власне вивчення детермінаційного комплексу злочинності державних службовців із метою вироблення заходів запобігання досліджуваним злочинам. При цьому поряд із загальними теоретико-методологічними підходами до процесів детермінації в кримінології стосовно злочинів, що вчиняються державними службовцями, вважаємо за доцільне виділяти такі групи детермінант:

1) соціально-економічні;

2) соціально-правові;

3) спеціальні галузеві;

4) індивідуальні.

Кримінологічна характеристика особи злочинця, що вчиняє злочин у сфері державної служби, в межах якої заслуговують на увагу такі ознаки:

1) соціально-демографічні;

2) соціально-рольові;

3) морально-психологічні;

4) кримінально-правові;

5) кримінологічні;

6) кримінально-виконавчі.

Звернемо увагу, що більшість кримінологічних досліджень під час характеристики особи злочинця чомусь уникають висвітлення кримінально-виконавчих ознак. Виняток становлять хіба що дослідження в межах такої спеціальної кримінологічної теорії, як пенітенціарна кримінологія, до предмета якої з-поміж інших складників входить і дослідження особи засудженого, який скоює новий злочин під час відбування покарання.

Натомість переконані, що без виділення у структурі кримінологічної характеристики особи злочинця, що вчиняє злочин у сфері державної служби, а саме кримінально-виконавчих ознак, відповідна характеристика буде неповною. Такого висновку ми доходимо, виходячи з таких обставин:

- по-перше, досягнення мети покарання у вигляді кари, виправлення засуджених, а також запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами досягається переважно під час виконання/відбування покарання;

- по-друге, здебільшого за злочини, вчинені державними службовцями, суд до основного призначає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виконання якого поширюється і на строк відбування основного покарання (наприклад, обмеження волі, позбавлення волі);

- по-третє, диференціація кримінально-виконавчих ознак залежить від порядку і умов виконання/відбування покарання засудженими-колишніми державними службовцями, адже проведений нами аналіз вироків засвідчує, що за злочини, що вчиняються державними службовцями, можливе призначення покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням (крім випадків засудження за корупційний злочин). З одного боку, це ускладнює процес їхнього вивчення, адже такі засуджені не перебувають в умовах ізоляції і через це не дуже охоче можуть іти на контакт із дослідником-кримінологом. У такому разі кримінально-виконавчі ознаки такої особи вивчаються шляхом співпраці з уповноваженими органами з питань пробації, які виконують призначене особі покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або здійснюють контроль за звільненням від відбування покарання з випробуванням. У будь-якому разі контакт-опитування будь-якої особи (чи то персоналу органу, установи виконання покарань, чи засудженого) потребують її усної (у тому числі мовчазної) або письмової згоди;

- по-четверте, кримінально-виконавчі ознаки особи злочинця порівняно з іншими є динамічними, можуть змінюватися залежно від ступеня виправлення особи й інших кримінально-виконавчих характеристик, їх варто враховувати під час здійснення карально-виховного впливу на засуджених-колишніх державних службовців, і їх реальні зміни можуть впливати на стан пенітенціарної й постпенітенціарної злочинності.

Така структурно-логічна схема зазначеного структурного елемента є авторським поглядом і буде покладена в основу розроблення цілісної кримінологічної характеристики особи злочинця, що вчиняє злочин у сфері державної служби.

Доречно звернути увагу, що дослідники відзначають особливі вимоги до публічної (державної) служби в контексті відсутності судимості [5, с. 60-61], тому вчинення державним службовцем злочину протирічить подальшому його перебуванню на посаді з виконання функцій держави.

Проведений нами аналіз відповідних емпіричних даних [4], узгодження їх із низкою досліджень, проведених українськими й зарубіжними кримінологами, засвідчує, що погляд на державну службу та можливості використання службового становища для скоєння злочинів, розміри збитків, латентність цього суспільно небезпечного явища перебуває в кореляційному зв'язку зі становищем державного службовця у відповідній ієрархії (категорії) посад державної служби.

Своєю чергою проведені вітчизняними кримінологами дослідження показують, що державні службовці найвищого рівня і партійні діячі впливають на економічні та соціальні процеси з метою отримання політичної та економічної вигоди, зміцнення свого владного статусу і впливу. Одним із прикладів такої злочинної діяльності є корупційні дії народного депутата, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди від компанії-нерезидента за видобуток бурштину в Україні та легалізації нелегального видобутку бурштину в Житомирській області [6].

Правове, організаційне забезпечення й система заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями. Ця складова частина кримінологічної моделі охоплює такі предметні блоки (розділи), як:

1) правове регулювання запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями;

2) прогнозування злочинів, що вчиняються державними службовцями;

3) планування заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями;

4) система (загально-соціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні) заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями.

Висновки

Таким чином, сформульована в цій публікації кримінологічна модель запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, ґрунтується на єдності й функціональному призначенні таких системоутворюючих елементів:

1) методології дослідження проблем запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями;

2) понятті та основних кількісно-якісних показниках злочинності державних службовців;

3) причинах та умовах скоєння злочинів державними службовцями;

4) кримінологічній характеристиці особи злочинця, що вчиняє злочин у сфері державної служби;

5) правовому, організаційному забезпеченні й системі заходів запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями.

Список використаних джерел

1. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. №889-VIN. Відомості Верховної Ради України. 2016. №4. Ст. 43.

2. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. №25-26. Ст. 131.

3. Ларченко М.О. Кримінологічна модель взаємодії макроекономічних, соціальних та демографічних показників. Університетські наукові записки. 2013. №4. С. 367-377.

4. Статистична інформація про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за 2016-2019 рр. Генеральна прокуратура України.

5. Цуркан М.І. Правове регулювання публічної служби в Україні. Особливості судового розгляду спорів: монографія. Харків: Право, 2010. 21 с.

6. Турлова Ю.А. Екологічна злочинність в Україні: кримінально-правові та кримінологічні засади протидії: монографія. Київ: Знання України, 2018. 45с.

Размещено на allbest.ru