Клонування та проблеми цілісності особи
Вдосконалення адміністративно-правової визначеності в частині правової регламентації інституту клонування. Захист прав людини щодо застосування досягнень медицини, стосовно заборони клонування людських істот. Охорона антропологічної цілісності людини.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.03.2021 |
Размер файла | 20,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КЛОНУВАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ЦІЛІСНОСТІ ОСОБИ
Болдіжар С.А.,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
У статті досліджується інститут клонування та проблема його співвідношення із правовою визначеністю та захистом цілісності особи. Пропонуються авторські визначення понять «клонування» та «цілісність особи». Увага зосереджується на можливості диференціації окремих держав світу з огляду на специфіку дозвільного чи заборонного механізму інституту клонування, що отримує висвітлення у правовому полі тієї чи іншої країни. З огляду на такий розподіл проводиться також і аналіз міжнародного законодавства, яке визначає легальні межі проведення процедури клонування в наведених у науковій статті країнах.
Водночас специфіка інституту клонування впливає і на необхідність чіткого визначення поняття та критеріїв цілісності особи, які повинні піддаватись аналізу до моменту проведення процедури клонування. З огляду на правову невизначеність пропонується розподіл елементів, що, на думку автора, впливають і на врахування специфіки категорії цілісності особи.
У ході проведення дослідження зауважується також на так званій обмеженості національного законодавства в частині регламентації інституту клонування, що підтверджується недосконалим визначенням поняття «клонування», звуженим переліком об'єктів клонування, відсутністю чіткого механізму, що впливає на врахування критеріїв легальності проведення процедур клонування на території України. З огляду на такі проблеми в межах наукової статті пропонується низка критеріїв, які повинні враховуватись при розробці механізму, спрямованого на вдосконалення адміністративно-правової визначеності в частині правової регламентації інституту клонування.
З узагальнення вищевикладеного вбачається, що питання, які полягають у дослідженні клонування, сьогодні перебувають на стадії початкового наукового дослідження. Зарубіжні вчені та практики пішли дещо далі та намагаються вже унормовувати на законодавчому рівні відносини клонування. Запозичення міжнародного досвіду, який вже напрацьований та певною мірою апробований іншими державами світу, створює реальні передумови для більш швидкого поштовху в унормуванні досліджуваного інституту на території України. З унормування може впроваджуватися шляхом законодавчих змін та виконавчого втілення їх у життя.
Ключові слова: клонування, репродуктивне клонування, терапевтичне клонування, цілісність особи, медичні, наукові чи інші досліди, біологічні та соціальні наслідки клонування, неправомірне втручання.
CLONING AND ISSUES OF INTEGRITY OF THE INDIVIDUAL
The article investigates the institution of cloning and the the issues of correlation with legal certainty and the protection of the integrity of the individual. The author proposed definition of “cloning” and “integrity of the individual”. Attention is focused on the possibility of differentiating the state of the world taking into account the specifics permission or prohibition mechanism of the institute of cloning which is enshrined in the legislation of one or another state of the world. In view of such a division author analyzes international law which defines the legal limits of the procedure for cloning in the њuntries are listed in scientific article.
At the same time, the specificity of the institute of cloning influence also on determination the concept and criteria of integrity of the individual which should be analyzed before the cloning procedure started. Considering legal uncertainty author suggests the distribution of the elements that are reflect and define the specifics of such a category as “personality integrity”.
During the study, also noted on the so-called “limited” national legislation in terms of the regulation of the institute of cloning, which is confirmed, among other things: imperfect definition of the concept of cloning; narrowed list of objects of cloning; the lack of a well-defined mechanism, which promotes and strengthens the criteria for the legality of conducting cloning procedures on the territory of Ukraine
Therefore, within the limits of the scientific article, author proposed the mechanism which is aimed at improving administrative and legal certainty in the field of cloning.
Summarizing the foregoing, it appears that the issues involved in the study of cloning are at the stage of initial scientific research. Foreign scientists and practitioners have gone a bit further and are trying to normalize cloning relationships at the legislative level. Borrowing international experience, which has already been developed and to some extent “tested” by other countries of the world, creates real preconditions for a faster impetus in the normalization of the research institute and in the territory of Ukraine, which can be done through legislative changes and their implementation.
Key words: cloning, reproductive cloning, therapeutic cloning, integrity of the person, medical, scientific or other experiments, biological and social effects of cloning, unlawful interference.
Постановка проблеми
В умовах швидкого розвитку суспільних відносин та сучасних технологій виникає дедалі більше можливостей для проведення наукових дослідів і процедур, які можуть не тільки впливати на проведення операційних та інших медичних втручань з метою підтримання життя особи на належному рівні, а й відкривати горизонти для відтворення вже існуючої живої істоти. Такі можливості призвели до визнання інституту клонування як в межах наукового простору, так і на законодавчому рівні у різних державах світу.
Україна пішла шляхом заборони репродуктивного клонування, закріпивши таку вимогу в Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини». Водночас легальний механізм не є досконалим та надає змогу варіювати дії щодо практичного застосування процедури клонування. Слід сказати і про обмеженість у регламентації та правовій визначеності терапевтичного клонування на території нашої держави, що створює широкий простір для проведення наукових досліджень з клонування на живих істотах.
Значна частина правових держав світу визнає заборону клонування (репродуктивного), однак поступово кількість країн, які визнають можливість проведення так званих наукових дослідів у сфері клонування з кожним роком збільшується, що свідчить про можливість проведення терапевтичного клонування.
Стан опрацювання проблеми. Україна є доволі молодою правовою державою, що призводить до недосконалості у законодавчому просторі. Така ситуація зумовлює, зокрема, те, що створити ефективні законодавчі норми, які б унормовували інститут клонування, протягом нетривалого етапу формування правової державності є досить складно. З огляду на сказане до дослідження та розкриття специфіки інституту клонування залучається все більше вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків, серед яких можна відзначити Н. Бойка, К. Болотова, Є. Галбура, Т Гриня, Є. Міхньова, С. Повалій, Г. Романовського, А. Рижова, Г. Ставнічука та інших.
Мета статті полягає у розкритті особливостей інституту клонування та його співвідношення із цілісністю особи шляхом аналізу законодавчої (імперативної) заборони щодо проведення репродуктивного клонування чи диспозитивного дозвільного механізму здійснення процедури терапевтичного клонування.
Виклад основного матеріалу
Клонування є тим спірним інститутом, який наражає на постійні суперечності правові догми та етичні принципи. Далеко не завжди представники релігійних та філософських течій можуть дійти згоди з юристами щодо формування чіткої позиції. Зокрема, виникає питання про те, чи клонування є порушенням релігійних приписів або ж реалізацією права особи на розпорядження власним біологічним матеріалом, а також про те, чи клонування є проривом у медицині та технологіях або ж порушенням цілісності особи.
Це призводить до правової невизначеності. Якщо вдаватись до аналізу норм чинного законодавства України, то видається все доволі простим та лаконічним. Існує чітка заборона репродуктивного клонування, наявний окремий нормативно-правовий акт, який регламентує понятійний апарат та передбачає відповідальність за здійснення вказаного різновиду клонування, є окремі правові норми, які містяться в інших законах чи підзаконних актах, що опосередковано регламентують окремі аспекти клонування. Ратифіковано низку міжнародно-правових актів, які забороняють здійснення клонування на міждержавному рівні. Однак навіть припис про те, що законодавча заборона не поширюється на клонування інших організмів, призводить до виникнення непорозумінь та широкого тлумачення специфіки інституту клонування.
На офіційному рівні поняття «клонування» визначається в Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини». У статті 2 цього Закону зазначається: «клонування людини - створення людини, яка генетично ідентична іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини» [1].
Запропоноване законодавцем визначення видається недосконалим, оскільки ставить чіткі рамки щодо визнання об'єктом клонування та створення похідного клону виключно людини, що вбачається з назви самого закону. Однак, аналізуючи міжнародний досвід проведення клонування, можна зазначити, що клонованими можуть бути тварини, інші живі істоти, ембріони тощо.
З урахуванням вказаного пропонується розглядати клонування як сукупність біологічних та медичних методів (методик), спрямованих на здійснення безстатевого розмноження живих істот. Результатом проведення даних методик є створення статево роздільного організму, який є генетично ідентичним відносно живого чи померлого об'єкта клонування.
Традиційно клонування розподіляється на репродуктивне та терапевичне. Вказаний розподіл впливає і на законодавчу регламентацію дозвільних чи заборонних адміністративно-правових механізмів у досліджуваній сфері в різних державах світу.
Загалом як репродуктивне, так і терапевтичне клонування є тією процедурою, яка умисно спрямована на штучне відтворення істоти (людини, тварини, іншої живої істоти).
Доволі слушну відмінність репродуктивного від терапевтичного клонування запропоновано у праці Є.Г Міхньової, яка, диференціюючи їх, зауважує, що основна відмінність полягає у встановленні обмеження у 14-денний строк з приводу росту ембріона, що притаманне терапевтичному клонуванню. Терапевтичним таке клонування називають лише тому, що протягом перших 14 днів формуються ембріональні клітини, здатні надалі перетворюватися в специфічні тканинні клітини окремих органів - серця, нирок, печінки, підшлункової залози та ін. - і використовуватися у медицині для терапії багатьох захворювань. Такі клітини майбутніх органів названі ембріональними стовбурними клітинами [2, с. 189].
Спеціалізована література наповнена традиційними підходами до встановлення критеріїв розподілу держав залежно від того, яким чином законодавством закріплено дозвіл чи заборону щодо здійснення репродуктивного чи терапевтичного клонування. Водночас автором віднайдено цікавий та дещо нетиповий підхід, який не тільки описує специфічну природу функціонування інституту клонування у світовому вимірі, а й відображає певну взаємодію між етикою та юриспруденцією стосовно правової та моральної визначеності.
Так, шиїтськими вченими було проведене дослідження інституту клонування, за наслідками якого їх думки умовно класифікуємо за чотирма критеріями. Назвемо ці критерії:
- загальний дозвіл на клонування, який пояснюється єдністю етичної позиції з юридичною щодо дозвільних механізмів клонування з огляду на відсутність конкретних документів та чітких доказів щодо святості клонування. Така позиція може визначитись як реальне існування принципу допустимості. Наприклад, аятолла Систані і аятолла Фазель Ланкарані вважали клонування людини непроблематичним, якщо обмежується можливість реконструкції ушкоджень тканин. Аятолла Мусаві Ардабілі вважає, що немає чіткої причини для недоторканності клонування людини. Ця операція допустима, якщо вона обмежена реконструкцією пошкоджень тканин [3, с. 352];
- обмежений дозвіл на клонування, що підтверджується дозвільним механізмом органів влади окремих держав стосовно здійснення клонування з посиланням на вказаний вище принцип, але із застереженням щодо того, що масове застосування клонування може призвести до виникнення проблем. Так, на думку професора Хасана Явгері, проблеми з клонуванням в природі не існує, але це не є законним для великих масштабів;
- вторинна святість клонування людини, що розкривається у позиції шиїтських юристів, яка полягає в тому, що клонування людини не є проблемою в природі, але експлуатація його в лабораторіях може призвести до неминучої корупції, наприклад, втручання в природну систему особистості;
- повна заборона клонування людини, яка з огляду на аргументи вчених пояснюється нелегітимністю клонування та чіткою санкційною забороною щодо його проведення [4].
Як вказувалось вище, такий розподіл певною мірою окреслює правову визначеність щодо проведення чи заборони на здійснення двох різновидів клонування. На законодавчому рівні в Україні та в більшості держав світу, в яких заборонене клонування, під імперативний припис підпадає саме репродуктивне клонування.
Із системного аналізу преамбули та статті 1 Закону України «Про заборону репродуктивного клонування людини» вбачається, що в Україні забороняється репродуктивне клонування людини з огляду на недостатній рівень дослідженості біологічних та соціальних наслідків такого клонування. При цьому визначається також, що дія Закону не поширюється на клонування інших організмів.
Наявність законодавчого застереження з приводу того, що положення вказаного вище Закону не розповсюджуються на інші організми, підтверджує актуальність запропонованого раніше авторського визначення клонування.
Також статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини, стосовно заборони клонування людських істот встановлено, що забороняється будь-яке втручання з метою створення людської істоти, генетично ідентичної іншій людській істоті, живій або померлій [5].
Якщо проаналізувати сформовану практику інших держав світу, за реальне видається стверджувати, що чітка законодавча заборона в частині проведення саме репродуктивного клонування закріплена в спеціалізованих законах Китаю, Кореї, Сінгапуру, Федеративної Республіки Німеччина, Франції тощо.
При цьому зауважується, що заборона стосовно проведення репродуктивного клонування може виражатись абсолютно по-різному (від чіткого закріплення догми про те, що клонування є кримінально караним злочином проти людського виду, як це відображено в спеціалізованому законодавстві Франції, до чітко визначених об'єктів, які не можуть піддаватись клонуванню, зокрема, у Федеративній Республіці Німеччина - ембріон, в Японії - соматичний клон ембріона людини або тварини тощо).
Розвинені держави світу навіть чітко вказують поряд з людиною також і тварин, які не можуть бути підданими клонуванню, що є більш дієвим механізмом порівняно із національним імперативом заборони проведення процедури клонування виключно по відношенню до людини як живої істоти.
Інший різновид клонування, а саме терапевтичне, є дозволеним в окремих державах світу. До них віднесено Велику Британію, Сполучені Штати Америки. Серед країн, про які йшлось вище, це, зокрема, Сінгапур, Китай та Японія. Також до групи дозвільного механізму у сфері здійснення процедур терапевтичного клонування може бути віднесено Бельгію, Італію, Австралію тощо.
Законодавство Сінгапуру містить доволі цікаве положення з приводу визначення дозвільного механізму терапевтичного клонування, оскільки воно поетапно визначає три умови, які впливають на вирішення питання щодо правомірності здійснення такого клонування. У цьому контексті погоджуємось з аналізом, проведеним Є.Г. Галбуром, який описує так звані сінгапурські умови правомірності:
- є чітка наукова оцінка та потенціал медичної користі у таких дослідженнях;
- немає альтернативних варіантів;
- дії проводяться у кожному ретельно відібраному й конкретному випадку [6, с. 186].
У законодавстві вказаних держав не існує чітко визначеного припису, який би закріплював, що терапевтичне клонування дозволене. У цьому контексті держави йдуть більш завуальованим шляхом, визначаючи, що клонування з дослідницькою або ж науковою метою не є забороненим.
З огляду на викладене не можна оминути увагою і проблему цілісності особи. Загалом клонування визначається як таке, що стоїть на перетині шляхів із правовим механізмом захисту цілісності особи.
Так, Конституція України як Основний Закон держави встановлює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [7].
Окрім того, співвідносною із цим науковим дослідженням є і стаття 28 Конституції України, яка закріплює, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам [7].
За своєю юридичною природою здійснення клонування стоїть на тонкій межі визначення гідності особи, а також тих аспектів, які можуть свідчити про те, чи було здійснене будь-яке правомірне чи неправомірне дослідницьке втручання по відношенню до живої істоти.
Іншими словами, будь-яке втручання (навіть з дослідницькою метою) може засвідчувати прямий чи опосередкований вплив на цілісність особи. Цілісність особи є багатокомпонентним явищем і залежно від біологічного, психологічного, інтелектуального розвитку особистості, а також впливу зовнішніх чинників може певною мірою варіюватись.
Враховуючи філософські та юридичні критерії, за допомогою яких вчені раніше намагались розкрити поняття особи та компонентів її цілісності, вважаємо за доречне запропонувати таке визначення: «Цілісність особи - це сукупність елементів та чинників, які у поєднанні створюють передумови для трансцендування живої істоти, а також визначають рівень правових гарантій і механізми захисту від незаконного впливу чи втручання в межі правового статусу особистості».
Безпосередня дотичність процедури клонування до проблем правової визначеності особи розкривається з огляду на врахування тих компонентів, які зазнають стороннього впливу (втручання). Доречно звернути увагу на вже сформовані підходи, які містяться в спеціалізованих джерелах.
Об'єднавши їх, вважаємо, що найбільш влучно з погляду юриспруденції та взаємодії з проведенням медичних дослідів цілісність особи розкриватиметься крізь призму врахування таких складових елементів:
- людини як біологічного виду;
- людини як особистості;
- досвіду;
- особливостей психічних процесів;
- біопсихологічних властивостей [8, с. 170];
- недоторканності тілесної цілісності людини;
- недоторканності генетичного матеріалу людини;
- недоторканності душевної цілісності людини [9, с. 164].
Поєднання зазначених чинників та врахування їх при визначенні впливу на цілісність особи (біологічну, психологічну, інтелектуальну тощо) дає змогу визначити передумови правомірності чи неправомірності будь-яких заходів, які застосовуються щодо живих істот та їх генетичних чи біологічних матеріалів (зокрема, як передумови виникнення конкордантної та дискордантної ксенотрансплантації), а також сприяють окресленню правових меж визначеності щодо втручання в цілісність померлої істоти чи використання фетальних матеріалів.
Інакше кажучи, видається за можливе вести мову про те, що в рамках проведення клонування існує тісний зв'язок із необхідністю врахування критеріїв недоторканності особи у їх співрозмірності з медичними чи біологічними дослідами, які можуть проводитись в межах відповідних втручань. Доречно зауважити, що вказані питання наразі залишаються за межами правової визначеності у чинному законодавстві України, оскільки не існує навіть поетапного плану та механізму, який повинен спрямовуватись на усунення правової невизначеності.
З огляду на таку позицію автор вважає, що цілком обґрунтовано визначити низку критеріїв, які повинні стати основою розробки дієвого адміністративно-правового механізму регулювання інституту клонування. Це такі критерії: право клонування медицина антропологічний
- чітка законодавча визначеність заборонного та дозвільного елементів механізму клонування, що виражається потребою у розробці та удосконаленні вже існуючих нормативно-правових актів;
- визначення на виконавчому та законодавчому рівні елементів та об'єктів, які можуть правомірно застосовуватись в межах процедури клонування;
- розробка на рівні органів виконавчої влади стратегії щодо розвитку і правомірності проведення (ідеться про дослідницькі механізми клонування) та заборони проведення репродуктивного клонування;
- передбачення в стратегії чітких поетапних кроків, на підставі яких реально було б окреслити правомірність здійснення дослідницьких, наукових, медичних заходів у сфері клонування;
- закріплення у вказаній стратегії переліку інституцій з подальшим чітким законодавчим визначенням їх функцій та повноважень у сфері контролю у відповідній сфері;
- наявність належного рівня гарантій інституцій, які повинні сприяти забезпеченню підтримки правомірності клонування та притягнення до відповідальності у разі порушення відповідних заходів. Ідеться не тільки про органи, уповноважені притягати до кримінальної відповідальності, а й про суб'єкти владних повноважень, що наділені компетенцією щодо встановлення факту порушення як такого та притягнення до адміністративної та цивільно-правової відповідальності.
Висновки
У контексті аналізованої теми видається за необхідне розроблення на державному рівні дієвого адміністративно-правового механізму правової реалізації інституту клонування та захисту від неправомірних втручань в цілісність живої істоти, який наразі відсутній в Україні. Такий механізм повинен бути втілений шляхом залучення зусиль різних органів влади (від законодавчої до виконавчої) як на державному, так і на регіональному рівні.
Слід зазначити, що автор поділяє думку щодо обґрунтованості законодавчої заборони проведення репродуктивного клонування. Однак існуючий сьогодні нормативно-правовий акт, який встановлює імперативний припис стосовно заборони проведення клонування, є недосконалим. У цьому контексті пропонується розширити межі легального визначення клонування на противагу тому, що міститься в Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини». Зауважується, що визначене законодавцем поняття ставить чіткі рамки в частині визнання єдиним об'єктом клонування людини. У зарубіжних державах доволі часто об'єктом клонування поряд із людиною визнається тварина, ембріон, померла істота тощо. Така позиція вважається абсолютно виправданою. Це поясняється, зокрема, тим, що об'єктами дослідницького або так званого терапевтичного клонування досить часто виступають інші живі істоти з подальшим можливим застосуванням здобутих практик на людях, що ставить під загрозу право на захист цілісності особи.
Зауважується, що цілісність особи є багатокомпонентним явищем і становить собою сукупність елементів та чинників, які у поєднанні створюють передумови для трансцендування живої істоти, а також визначають рівень правових гарантій і механізми захисту від незаконного впливу чи втручання в межі правового статусу особистості.
Цілісність особи перебуває у тісній взаємодії із самим клонуванням і піддається порушенню у разі втручання чи проведення відповідних дослідів із живим організмом. З огляду на викладене вбачається, що питання, які полягають у дослідженні клонування, сьогодні перебувають на стадії початкового наукового дослідження. Зарубіжні вчені та практики пішли дещо далі та намагаються вже унормувати на законодавчому рівні відносини клонування. Запозичення міжнародного досвіду, який вже напрацьований та певною мірою апробований іншими державами, створює реальні передумови для більш швидкого поштовху в унормуванні досліджуваного інституту на території України. Таке унормування може здійснюватися шляхом законодавчих змін та виконавчого втілення їх у життя.
Список використаних джерел
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР
2. Додатковий протокол до Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини, стосовно заборони клонування людських істот: Додатковий протокол від 12.01.1998 р. ETS 168.
3. Про заборону репродуктивного клонування людини: Закон України від 14.12.2004 р. № 2231-IV.
4. Воропаєва В.Г. Антропологічні засади дослідження людини як цілісної істоти: теоретико-методологічний аналіз. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2008. №33. С. 167-176.
5. Галбур Є.Г. Заборона репродуктивного клонування людини, важливість правової підтримки терапевтичного клонування: майбутні можливості скеровування з боку ООН. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 35. С. 182-188.
6. Кашинцева О.Ю. Правова охорона антропологічної цілісності людини крізь призму особистих немайнових прав. Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні. 2011. № 1. С. 164-168.
7. Міхньова Є.Г. Міжнародно-правові аспекти регулювання клонування. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2009. № 83 (2). С. 188-196.
8. Panahizadeh M., Moosavi SKH. An Approach to Ethical Fundamental and Interpretation of Human Cloning and Its Relationship with Jurisprudence. 2nd Congress on Review of Islamic Regulations in Medicine. 2013. pp. 348-390.
9. Seyedeh Leila Nabavizadeh, Davood Mehrabani, Zabihallah Vahedi, Farzad Manafi Cloning: A Review on Bioethics, Lagal, Jurisprudence and Regenerative Issues in Iran. World Journal of Plastic Surgery. 2016. № 5 (3). рр. 213-225. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/ PMC5109382/.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Історія, основні етапи виникнення та становлення четвертого покоління прав і свобод людини і громадянина. Право на аборти, евтаназію, штучне запліднення, віртуальну реальність та клонування. Гарантія реалізації четвертого покоління прав і свобод.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 07.06.2014Злочини проти життя та здоров’я особи. Принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини. Реформування кримінального законодавства. Правовий аналіз гарантій правової охорони права людини на життя.
реферат [16,2 K], добавлен 02.04.2011Історія правової думки про соціально-правову державу, її характеристика та соціальне призначення, завдання та функції. Взаємодія особи і держави. Права людини в умовах правової соціальної держави. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 20.03.2012Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Стандарти здійснення судочинства в рамках окремої правової системи. Можливості людини в сфері захисту своїх прав та гарантії їх забезпечення. Вибудовування системи норм цивільного процесу в Україні.
статья [42,8 K], добавлен 11.08.2017Негативні і позитивні наслідки встановлення кримінально-правової заборони, їх значення для вирішення наукової проблеми соціальної обумовленості кримінально-правових норм. Шкода від наявної заборони, що заподіюється і засудженому за злочин, й іншим особам.
статья [23,8 K], добавлен 17.08.2017Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Визначення, особливості, призначення, групи та види адміністративно-правової норми, її соціальна мета. Структура адміністративно-правової норми: гіпотеза, диспозиція та санкція. Способи реалізації: виконання, використання, додержання, застосування.
реферат [13,4 K], добавлен 14.02.2009Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини. Юридичний аналіз складу злочину. Торгівля людьми як незаконна безповоротна передача продавцем людини покупцю за певну винагороду. Етапи вербування людини.
реферат [22,2 K], добавлен 04.12.2009Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Конституційні засади захисту прав і свобод людини та громадянина при проведенні окремих слідчий дій. Юридичні підстави та зміст накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку. Проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства.
дипломная работа [145,2 K], добавлен 22.04.2009Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
научная работа [34,6 K], добавлен 10.10.2012Основні проблеми відсутності єдиного терміна для позначення особистих прав людини. Співвідношення між правами людини та правами громадянина. Громадянин як володар громадянських прав та найбільш універсальний суб’єкт конституційних прав і обов’язків.
статья [23,3 K], добавлен 07.08.2017Філософсько-правове дослідження феномену юридичної допомоги як результату правової соціалізації людини. Розуміння способів безпосередньої реалізації норм у юридичній практиці. Усвідомлення і формування власного ставлення до правових інститутів та установ.
статья [23,7 K], добавлен 31.08.2017Характеристика правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини. Процес забезпечення прав, свобод людини відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у міжнародно-правових документах. Створення універсальних міжнародно-правових стандартів.
статья [20,1 K], добавлен 22.02.2018Особливості та принципи забезпечення конституційних прав людини (політичних, громадянських, соціальних, культурних, економічних) у кримінальному судочинстві Україні. Взаємна відповідальність держави й особи, як один з основних принципів правової держави.
реферат [36,1 K], добавлен 21.04.2011Становлення поняття правової соціалізації в історичному розвитку суспільства. Сутність та напрямки правової соціалізації особистості. Роль правової соціалізації у формуванні правової культури. Правова соціалізація як форма соціального впливу права.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 08.06.2015Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Міжнародна Організація Праці (МОП) у сфері захисту соціально-економічних прав людини. Роль ООН у підтримці миру та міжнародної безпеки. Конвенції і рекомендації МОП як засіб захисту соціально-економічних прав людини.
реферат [44,8 K], добавлен 10.04.2011