Інститут корпоративного секретаря: практика зарубіжного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru

НН Юридичний інститут, ПНУ ім. В.Стефаника

Інститут корпоративного секретаря: практика зарубіжного регулювання

Савчук В.П., аспірант кафедри цивільного права

Стаття присвячена одному із інститутів корпоративного управління, а саме корпоративному секретарю. Автор аналізує зарубіжну практику правового регулювання правового статусу корпоративного секретаря.

В статті порівнюється практика правого регулювання в країнах англо-американської правової системи та окремих державах колишнього Радянського Союзу. Акцентується увага на тому, що ряд країн Латинської Америки почали інтегрувати функції секретаря в рамках кодексів корпоративного управління, нормативного регулювання фондового ринку та ринку цінних паперів (Бразильський Кодекс кращих практик корпоративного управління, 2015; Закон про фондовий ринок Мексики.

Відзначається, що законодавство ряду європейських країн перейняло чимало правових інститутів з англо-американського права. Але інститут корпоративного секретаря залишається неврегульованим на законодавчому рівні. Відповідний інститут зокрема відсутній в Кодексі торгових товариств Польщі, Кодексі товариств Чехії чи Законі Німеччини про акціонерні товариства. Фактично секретар компанії є обов'язковим у Великобританії та Швейцарії та рекомендований голландським та бельгійським кодексами. Аналізується британське законодавство, відповідно до якого передбачено обов'язкову наявність посади корпоративного секретаря в публічних компаніях, а в приватних компаніях його повноваження може здійснювати або директор, або особа, якій директором надані загальні або обмежені повноваження з даного питання.

Інститут корпоративних секретарів у російських компаніях почав формуватися на рубежі XX і XXI століть і був пов'язаний, головним чином, з першими розміщеннями цінних паперів російських компаній на зарубіжних фондових ринках. Готуючись до таких розміщень, компанії абсорбували в свою практику зарубіжний досвід корпоративного управління, в тому числі - пов'язаний з формуванням інституту корпоративного секретаря.

Автор робить висновок, що інститут корпоративного секретаря поширений в праві більшості країн ринкової економіки. Характер правового регулювання має рекомендаційний характер, тобто врегульовується не на рівні закону, а на рівні кодексів корпоративного управління, підзаконних нормативно-правових актів рекомендаційного характеру (Методичні рекомендації тощо). Підсумовується, що в праві більшості держав даний інститут відіграє комунікуючу роль щодо налагодження взаємовідносин та інформаційних потоків між іншими учасниками корпоративних правовідносин (наглядовою радою, правлінням, акціонерами).

Ключові слова: корпоративне право, корпоративний секретар, корпоративне управління, акціонерне товариство, компанія

LEGAL INSTITUTE OF CORPORATE SECRETARY: FOREIGN EXPERIENCE

The article is devoted to one of the institutes of corporate governance, namely the corporate secretary. The author analyzes the foreign practice of legal regulation of the legal status of a corporate secretary.

The article compares the practice of legal regulation in the countries of the Anglo-American legal system and some states of the former Soviet Union. Emphasis is placed on the fact that a number of Latin American countries have begun to integrate the functions of the secretary within the codes of corporate governance, stock market regulation and securities market (Brazilian Code of Best Corporate Governance, 2015; Mexican Stock Market Act).

It is noted that the legislation of a number of European countries has adopted many legal institutions of Anglo-American law. But the institution of corporate secretary remains unregulated at the legislative level. In particular, the relevant institution is absent in the Polish Companies Code, the Czech Companies Code or the German Joint Stock Companies Act. In fact, the company secretary is mandatory in the UK and Switzerland and is recommended by the Dutch and Belgian codes. The British legislation is analyzed, according to which the position of corporate secretary is obligatory in public companies, and in private companies its powers can be exercised either by the director or by a person to whom the director has given general or limited powers on this issue.

The institute of corporate secretaries in Russian companies began to take shape at the turn of the XX and XXI centuries and was associated mainly with the first placements of securities of Russian companies in foreign stock markets. In preparation for such placements, companies have absorbed in their practice foreign experience in corporate governance, including - related to the formation of the institution of corporate secretary.

The author concludes that the institution of corporate secretary is common for the law of most market economies. The nature of legal regulation is of a recommendatory nature, it is regulated not at the level of law, but at the level of corporate governance codes, by-laws of a recommendatory nature (Methodical recommendations, etc.). It is concluded that in the law of the most states, this institution plays a communicative role in establishing relationships and information flows between other participants in corporate relations (supervisory board, board, shareholders).

Keywords: company law, company secretary, corporate governance, joint stock company, company

1. Постановка проблеми

Відносно нещодавно у вітчизняному корпоративному законодавстві з'явився новий інститут - посада корпоративного секретаря, який уже досить давно функціонує в праві інших європейських держав та США. Інтерес до посади корпоративного секретаря підвищився після скандалу з Енрон, що суттєвого сколихнув фондовий ринок США та вплинув на подальший розвиток правового регулювання корпоративних правовідносин не лише в Америці, але й в багатьох країнах навіть поза межами англо-американської правової системи. За підсумками розслідування було підготовлено Доповідь Комітету з фінансових аспектів корпоративного управління США, так звана «Доповідь Кедбері» (грудень 1992 року), в якій між іншого зазначалось, що голова і рада директорів повинні виконувати вказівки корпоративного секретаря щодо того, що складає їх обов'язки відповідно до правил і норм, які на них поширюються, а також, яким чином їм слід виконувати дані обов'язки. Всі директори повинні мати доступ до рекомендацій та послуг секретаря компанії, також вони повинні визнавати, що голова має право на більш відчутну і позитивну підтримку секретаря компанії в забезпеченні ефективного функціонування ради. Стандартною практикою для секретаря компанії повинні бути організація, участь в засіданнях ради директорів і підготовка протоколів засідань (п. 4.25) [1, с. 8].

Таким чином, корпоративний секретар сприяє прозорості корпоративних правовідносин, мінімізації зловживань у сфері корпоративного права. А тому доцільно проаналізувати зарубіжний досвід з метою подальшого удосконалення національного корпоративного права.

Стан дослідження теми. Інститут корпоративного секретаря був предметом дослідження ряду вчених у вітчизняній науці серед яких варто відзначити, О.Р. Кібенко, О.Р. Ковалишина, Ю.В.Біляка, О.Шевчук, Ю.Ментух та інших. Але саме в порівняльну аспекті дана проблематика залишається недослідженою.

Тому метою дослідження є стан правового регулювання інституту корпоративного секретаря за кордоном.

2. Виклад основного матеріалу

Історично інститут корпоративного секретаря зародився в праві Великобританії в ХІХ ст. Згодом поширився в праві більшості країн англо-американської правової системи.

Ряд країн Латинської Америки почали інтегрувати функції секретаря в рамках кодексів корпоративного управління, нормативного регулювання фондового ринку та ринку цінних паперів (Бразильський Кодекс кращих практик корпоративного управління, 2015; Закон про фондовий ринок Мексики, проект Закону про корпорації Перу, 2018р.) [2, с. 13].

При цьому аналіз та обговорення постаті корпоративного секретаря не обмежується лише юридичним чи регулятивним характером, а тим, що зосереджується на найкращих стандартах корпоративного управління, як це визнано в Керівних принципах Латиноамериканського кодексу корпоративного управління. Відповідними Керівними принципами зазначеного Кодексу передбачається, що підзаконні акти та положення Ради повинні включати правила призначення та обов'язки секретаря. «Серед них доцільно включити перелічені нижче: зберігати документи компанії, належним чином фіксувати хід сесій у протоколах та засвідчувати домовленості між корпоративними підрозділами; забезпечити юридичну та фактичні законність дій, що здійснюються радою директорів, та гарантувати, що процедури та правила управління дотримуються а також регулярно переглядаються; перевіряти встановлену законодавством регулярність зборів Ради, дотримання положень, виданих регулюючими органами, забезпечувати відповідність принципам або критеріям корпоративного управління, прийнятим компанією та правил, що містяться в Регламенті Ради директорів [2, с. 14].

Що стосується права держав-членів ЄС, то слід відзначити, що хоча законодавство ряду європейських країн перейняло чимало правових інститутів з англо-американського права, але інститут корпоративного секретаря залишається неврегульованим на законодавчому рівні. Відповідний інститут зокрема відсутній в Кодексі торгових товариств Польщі, Кодексі товариств Чехії чи Законі Німеччини про акціонерні товариства. Разом з тим на практиці, зважаючи на достатню інтегрованість європейського ринку, наявність чималої кількості інвесторів з країн англо-американської правової системи, посада корпоративного секретаря зустрічається [3]. Незважаючи на активний розвиток професії корпоративного секретаря (відповідна посада присутня в 57% публічних компаній ЄС), Великобританія фактично є єдиною країною, де відповідна посада є обов'язковою для акціонерних товариств [4, с. 8]. Фактично секретар компанії є обов'язковим у Великобританії та Швейцарії та рекомендований голландським та бельгійським кодексами. У швейцарських публічних компаніях секретар компанії діє як “корпоративна пам'ять” [5, с. 27]. У Німеччині на рівні практик корпоративного управління рекомендується, що у голови наглядової ради можливо передбачити невеликий штат у бюро. Хоча слід зауважити, що укомплектування цього відділу здійснюється правлінням. Цей відділ, іноді разом з генеральним радником компанії, виконують функції секретаря компанії.

Великобританія. У Великобританії Законом «Про компанії» (Companies Act, 2006) передбачено обов'язкову наявність посади корпоративного секретаря в публічних компаніях, а в приватних компаніях його повноваження може здійснювати або директор, або особа, якій директором надані загальні або обмежені повноваження з даного питання [6].

У відповідності з Кодексом корпоративного управління Великобританії обов'язки секретаря компанії включають забезпечення взаємозв'язку та інформаційних потоків між правлінням та його комітетами під керівництвом голови, а також між вищим керівництвом та невиконавчими директорами, а також сприяння професійному розвитку за потребою. Секретар компанії відповідає за консультування правління через голову з усіх питань управління [6]. Стаття 273 згаданого Закону «Про компанії» містить чіткі кваліфікаційні вимоги до корпоративних секретарів в публічних компаніях, до числа яких належить приналежність фахівця до одного з перерахованих у статті закону професійних співтовариств, включаючи The Institute of Chartered Secretaries and Administrators (ICSA).

Зокрема, корпоративний секретар повинен: 1) володіти достатніми знаннями та відповідним досвідом, а також 2) відповідати одній із нижче зазначених вимог: (a) займати посаду секретаря публічної компанії, принаймні протягом трьох з п'яти років, що безпосередньо передують його призначенню як корпоративного секретаря; (b) бути членом однієї з організацій, зазначених у ч. 3 ст. 273 Companies Act; (с) бути адвокатом, юристом на території Сполученого Королівства; (d) займати будь-яку іншу посаду, перебування на якій дає підстави вважати раді директорів, що ця особа здатна виконувати функції корпоративного секретаря.

США. В США кожен штат приймає власні закони, в результаті чого їх законодавство про корпорації може відрізнятися. Але загалом в переважній більшості взятий за основу Model Business Corporation Act. Корпоративний секретар повинен, зокрема, відповідати вимогам ст. 8.40 - 8.44 Model Business Corporation Act. До прикладу, ст. 8.42 закріплює стандарти поведінки, відповідно до яких він повинен діяти добросовісно; виконувати свої обов'язки у спосіб, який найкраще відповідає інтересам компанії. Обов'язки секретаря визначаються статутом корпорації (8.41). Корпоративний секретар не несе відповідальності перед компанією чи її акціонерами за прийняття будь-якого рішення чи невжиття заходів, або невиконання певних дій, якщо покладені на нього обов'язки здійснювались ним належним чином. Порядок звільнення закріплений в ст. 8.43 [7, c. 72].

Що стосується держав пострадянського простору, то в їх законодавстві інститут корпоративного секретаря почав запроваджуватися активно протягом останнього десятиріччя.

Білорусь. В Білорусії вперше згадка про корпоративного секретаря з'явилася в типовій формі Корпоративного кодексу [8], які були затверджені Постановою Державного комітету з майна Республіки Білорусь від 09.07.2015 №29 «Про затвердження при- мірних форм корпоративного кодексу і положень про комітети при раді директорів (спостережній раді) відкритого акціонерного товариства» [9]. Відповідно до ч. 2 п. 6.1 Корпоративного кодексу, корпоративний секретар контролює дотримання органами управління відкритого акціонерного товариства, їх членами, в тому числі незалежними директорами, працівниками відкритого акціонерного товариства, в тому числі посадовими особами, акціонерами, процедурних норм, встановлених законодавством, статутом відкритого акціонерного товариства.

Законом Білорусі «Про господарські товариства» [10] такого правового інституту не закріплено. Але деталізації правовому статусу корпоративного секретаря надали Методичні рекомендації щодо організації корпоративного управління в акціонерних товариствах за участю держави [11]. Щоправда документ носить рекомендаційний характер.

Відповідно до п. 15.6. Методичних рекомендацій щодо організації корпоративного управління в акціонерних товариствах за участю держави Білорусі - статутом акціонерного товариства повинна бути визначена особа, відповідальна за ведення протоколу загальних зборів акціонерів. Рекомендується, щоб цю функцію виконував корпоративний секретар акціонерного товариства (при його наявності) [11].

В Методичних рекомендаціях міститься дефініція корпоративного секретаря - посадова особа акціонерного товариства, що виступає гарантом дотримання посадовими особами та органами управління акціонерного товариства процедурних вимог, що забезпечують реалізацію законних прав та інтересів акціонерів. Діяльність корпоративного секретаря акціонерного товариства спрямована на забезпечення управління акціонерним товариством в інтересах його акціонерів. Запровадження інституту корпоративного секретаря актуально для акціонерних товариств з великою кількістю акціонерів - фізичних осіб (п. 37).

На посаду корпоративного секретаря в Білорусії рекомендовано обирати особу, яка: має необхідну професійну кваліфікацію і досвід роботи; повністю зайнята за основним місцем роботи; не притягалась до кримінальної або адміністративної відповідальності за економічні злочини; не пов'язана афілійованістю з товариством або його посадовими особами.

Одночасно з тим слід зауважити, що білоруське законодавство не проводить суттєвої різниці між інститутом корпоративного секретаря та секретарем ради директорів, оскільки у невеликих акціонерних товариствах з кількістю акціонерів менше 100 осіб корпоративний секретар може бути поєднаний з посадою секретаря ради директорів, але його діяльність не повинна зводитися тільки до обов'язків секретаря ради директорів (абз. 2 п. 37).

Методичними рекомендаціями пропонується визначати наступні функціональні обов'язки корпоративного секретаря: надання консультацій членам ради директорів, посадових осіб, акціонерам з питань корпоративного права та управління; контроль виконання вимог Закону, статуту і внутрішніх нормативних правових актів, контроль за дотриманням прав і майнових інтересів акціонерів при прийнятті рішень органами управління акціонерного товариства; реалізація політики держави щодо розвитку практики корпоративного управління в акціонерних товариствах; організація підготовки та забезпечення проведення загальних зборів акціонерів; забезпечення роботи комітетів ради директорів; розкриття інформації, зберігання документів і надання документів та інформації про акціонерне товариство за запитами акціонерів; забезпечення реалізації корпоративних процедур; розвиток практики корпоративного управління в акціонерному товаристві; організація взаємодії між акціонерним товариством і його акціонерами, профілактика і вирішення корпоративних конфліктів; інші питання (п. 42) [11].

Статус корпоративного секретаря вимагає наділення цієї посади певним обсягом повноважень щодо співробітників і керівників акціонерного товариства з максимальною незалежністю від них. Тому з метою виключення конфлікту інтересів рекомендується уникати поєднання особою, яка виконує функції корпоративного секретаря, інших посадових обов'язків, що ставлять його в підлегле становище по відношенню до виконавчих органів акціонерного товариства (п. 39). До повноважень секретаря належить забезпечення доступу акціонерам до інформації (п. 63.1), обліком афілійованих осіб (п. 86), запобігання корпоративним конфліктам (п. 95.4), розгляд звернень та скарг від акціонерів.

Для забезпечення незалежності від виконавчого органу основні питання функціонування інституту корпоративного секретаря відносять до компетенції наглядової ради. В тому числі: затвердження кандидатури корпоративного секретаря та прийняття рішення про припинення його повноважень; затвердження положення про корпоративного секретаря; оцінка роботи корпоративного секретаря та затвердження звітів про його роботі; визначення розміру винагороди [12, с. 28].

Російська федерація. Інститут корпоративних секретарів у російських компаніях почав формуватися на рубежі XX і XXI століть і був пов'язаний, головним чином, з першими розміщеннями цінних паперів російських компаній на зарубіжних фондових ринках. Готуючись до таких розміщень, компанії абсорбували в свою практику зарубіжний досвід корпоративного управління, в тому числі - пов'язаний з формуванням інституту корпоративного секретаря.

Згадки про корпоративного секретаря у Федеральному законі від 26 грудня 1995 № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» відсутні [13]. Перші випадки регулювання даного інституту джерелами «м'якого права» в Росії слід віднести до початку 2000-х рр. Це пов'язано з усвідомленням російськими компаніями необхідності підвищення інвестиційної привабливості. Істотний імпульс розвитку інституту корпоративного секретаря в Росії надав Кодекс корпоративної поведінки (далі - Кодекс), рекомендований до практичного використання Розпорядженням ФКЦБ РФ від 04.04.2002 р № 421/р, виданим на підставі протоколу засідання Кабінету Міністрів РФ від 28.11.2001 р № 49 [14].

До функцій корпоративного секретаря Кодекс відносить забезпечення підготовки та проведення загальних зборів акціонерів, засідань ради директорів, сприяння членам ради директорів при здійсненні ними своїх функцій, дотримання вимог щодо розкриття інформації, надання документів та інформації акціонерам, зберігання документів акціонерного товариства, організацію розгляду звернень акціонерів і вирішення конфліктів, пов'язаних з порушенням прав акціонерів. При цьому Кодекс не дуже докладно розкриває зміст відповідних функцій. За висловлюванням А.С.Семенова, російський Кодекс корпоративного управління робить тільки «ескізний начерк» інституту корпоративного секретаря [15]. Але навіть виходячи з такого модельного правового регулювання вбачається, що корпоративний секретар за російським законодавством позиціонується як повноцінний учасник корпоративних правовідносин.

Певна деталізація має місце на рівні під- законних нормативно-правових актів. Наказом Мінздоровсоцрозвитку від 17.09.2007 р № 605 затверджено кваліфікаційну характеристику посади «Корпоративний секретар акціонерного товариства» [16]. До речі, корпоративного секретаря віднесено до категорії «посади керівників», що свідчить про надання не останнього статусу в товаристві інституту корпоративного секретаря за російським законодавством. Згідно згаданої інструкції корпоративний секретар очолює роботу з підготовки рішень ради директорів та інших органів управління товариством з розвитку практики корпоративного управління, контролює їх виконання; консультує посадових осіб та акціонерів, а також членів ради директорів з питань корпоративного права та управління; забезпечує виконання встановлених правил і процедур, в тому числі дотримання порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, порядку схвалення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, процедури емісії акцій товариства, реалізації прав акціонерів щодо їх розміщення, інших процедур, спрямованих на захист прав і майнових інтересів акціонерів; вживає заходів щодо запобігання збиткам товариству і/або його акціонерам» [15].

22 жовтня 2010р. Федеральне агентство з управління державним майном направило акціонерним товариствам з державною часткою Лист №ГН-13/31218 з рекомендаціями щодо впровадження інституту корпоративного секретаря. Важливу роль у розвитку даного інституту зіграли Методичні рекомендації щодо організації роботи корпоративного секретаря в акціонерних товариствах з державною часткою, затверджені наказом Росмайна від 27 березня 2014 р № 9411 на основі рекомендацій, розроблених в 2013 р Національним об'єднанням корпоративних секретарів [17, с. 149].

Таким чином, в РФ домінують два варіанти призначення на посаду корпоративного секретаря: 1) радою директорів; 2) генеральним директором на підставі рішення ради. При цьому навіть в першому випадку генеральний директор підписує трудовий договір. Як правило, пропозиції про кандидатів у корпоративні секретарі вправі висувати члени ради директорів і генеральний директор. Слід також зазначити, що в більшості випадків використана конструкція «призначення на посаду та звільнення з посад (звільнення з посади)». Тим самим не виділяються особливий порядок або спеціальні підстави припинення повноважень корпоративного секретаря. Як і у вітчизняній практиці притаманним є суміщення посад. У 41% випадків функції корпоративного секретаря виконують члени виконавчого керівництва, що зовсім суперечить статусу корпоративного секретаря в світовій практиці корпоративного управління і Кодексу корпоративного управління в Росії [18, с. 63].

Висновки

Таким чином, інститут корпоративного секретаря поширений в праві більшості країн ринкової економіки. Характер правового регулювання має рекомендаційний характер, тобто врегульовується не на рівні закону, а на рівні кодексів корпоративного управління, підзаконних нормативно-правових актів рекомендаційного характеру (Методичні рекомендації тощо).В праві більшості держав даний інститут відіграє комунікуючу роль щодо потоків між іншими учасниками корпоративних правовідносин (наглядовою радою, налагодження взаємовідносин та інформаційних правлінням, акціонерами).

правовий секретар корпоративний

Список використаних джерел

1. Роджер Дикинсон, Секретарь компании в Великобритании и его роль в обеспечении надлежащей практики корпоративного управления в банках и иных организациях. URL: https://www.ebrd.com/downloads/legal/corporate/icsar.pdf

2. Profile of a Corporate Secretary in Latin America Public, Policy and Productive Transformation Series, 2019,Vol. 31, 76p.

3. Dew Sharma, Company Secretaries in Czech Republic. URL: https://medium.com/indian-solicitors-in-czech-republic/company-secretaries-in-czech-republic-4df1f0f7edf1

4. Швырков О.Г. Корпоративное управление как инструмент роста инвестиционной привлекательности компаний / Акционерное общество: вопросы корпоративного управления. 2013. №10. С. 4-9.

5. Paul L. Davies, Klaus J. Hopt, Boards in Europe - Accountability and Convergence, Law Working Paper N°. 205/2013. 67 p.

6. Companies Act, 2006. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2006/46/contents

7. Ковалишин О.Р. Корпоративний секретар як приклад правових запозичень / Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2018, №48. С. 68-75.

8. Об утверждении примерных форм корпоративного кодекса и положений о комитетах при совете директоров (наблюдательном совете) открытого акционерного общества: постановление Гос. комитета по имуществу Респ. Беларусь, 9 июля 2015 г., № 29 // Официальный сайт Гос. комитета по имуществу Респ. Беларусь. URL: minsk.gov.by/ru/org/8644/ attach/ff73003/post2909072015.doc.

9. Примерная форма Корпоративного кодекса: постановление Гос. комитета по имуществу Респ. Беларусь, 9 июля 2015 г., № 29 / Официальный сайт Гос. комитета по имуществу Респ. Беларусь. URL: http://www.gki.gov.by/uploads/ files/dopolnitelno/Korporativnyj- -kodeks-primernaja-forma. doc.

10. Закон Республики Беларусь “О хозяйственных обществах” от 9 декабря 1992 г. № 2020-ХІІ. URL: https://pravo.by/document/?guid=3871&p0=V19202020

11. Методические рекомендации по организации корпоративного управления в акционерных обществах с участием государства : постановление М-ва экон. Респ. Беларусь, Гос. комитета по имуществу Респ. Беларусь, 5 июля 2016 г., № 45/14 / Официальный сайт М-ва экон. Респ. Беларусь.URL: https://economy.gov.by/ru/met_rec_ru-ru/

12. Юшко К., Становление института корпоративного секретаря в Республике Беларусь / Банкаяскі веснік, Кастрьічнік, 2016, С. 25-31.

13. Федеральный закон от 26.12.1995 N 208-ФЗ (ред. от 31.07.2020) «Об акционерных обществах». URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_8743/

14. Распоряжение ФКЦБ РФ от 04.04.2002 №421/р «О рекомендации к применению Кодекса корпоративного поведения». URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LA W 36269/9eba5824064bb86007bb477d827e19dc7b5821c4/

15. Семенов А.С. Нужен ли акционерному обществу корпоративный секретарь? Вестник Научно-исследовательского центра корпоративного права, управления и венчурного инвестирования Сыктывкарского государственного университета. URL: http://koet.syktsu. ru/vestnik/2011/2011-1/10/10.htm

15. О внесении изменения в квалификационный справочник должностей руководителей, специалистов и других служащих: Приказ Министерства здравоохранения и социального развития Российской Федерации от 17 сентября 2007 г. №605. URL: https://normativ. kontur.ru/document?moduleId=1&documentId=111849

16. Лалетина А.С., Косякин И.А. Институт корпоративного секретаря: правовое регулирование, практика, перспективы развития / Труды Института государства и права РАН. 2018. Том 13. № 1. С. 145-176.

17. Результаты опроса корпоративных секретарей / Акционерное общество: вопросы корпоративного управления. 2012. №12. С. 62-64.

Размещено на Allbest.ru