Підстави і наслідки оголошення фізичної особи померлою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут підготовки кадрів для органів юстиції України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ПІДСТАВИ І НАСЛІДКИ ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ

Іванюра І.С., студент 2 курсу

Шевченко Д.В., студент 2 курсу

Зінченко А.В., студентка 2 курсу

Анотація

померлий цивільний правовий особа

Дана наукова стаття присвячена проблематиці цивільно-правових підстав та наслідків оголошення фізичної особи померлою. Для дослідження цього питання спочатку нами було з'ясовано поняття фізичної особи, підстави оголошення фізичної особи померлою, особливості процедури, порівняння факту смерті фізичної особи та оголошення її померлою, а також наслідків цих явищ. Нами було розкрито мету інституту оголошення фізичної особи померлою, його історичний розвиток, досліджено конкретні правові положення сфери оголошення фізичної особи померлою, також положення діючого цивільного законодавства України, котрі визначають правові наслідки визнання особи померлою. У ході проведення дослідження ми з'ясували, що основними підставами для оголошення фізичної особи померлою є тривала безвісна відсутність особи, а також данних про неї; зникнення особи безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку; за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; фізична особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями або збройним конфліктом. Основними наслідками оголошення фізичної особи померлою є відкриття спадщини, призначення пенсії утриманцям у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення представництва за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою. Також стало зрозумілим, що особливістю визнання особи померлою є те, що воно носить лише імовірний характер і не виключає подальшої появи особи, оголошеної померлою, або встановлення її місця перебування. Відповідно до цього наслідки явища визнання фізичної особи померлою можуть бути анульованими. Враховуючи динамічний розвиток правової системи України, стрімку зміну реалій життя, війни на сході, нами були висловлені пропозиції щодо удосконалення інституту оголошення фізичної особи померлою враховуючи обставини та реалій сьогодення.

Наші пропозиції можуть допомогти удосконаленню інституту оголошення фізичної особи померлою, сприятимуть збільшенню можливостей для підтвердження смерті фізичної особи, які в свою чергу можуть звести до мінімумів юридичну невизначеність і коло проблем в особистих майнових та немайнових відносинах, які вона породжує під час підтвердження смерті фізичної особи.

Ключові слова: фізична особа, наслідки оголошення фізичної особи померлою, цивільно-правові наслідки, правовідносини.

Annotation

«GROUNDS AND CONSEQUENCES OF DECLARING AN INDIVIDUAL DEAD»

The article considers problems of grounds and consequences in connection with consequences of declaring an individual deceased. To study this issue, we first clarified the concept of an individual, the grounds for declaring an individual dead, the peculiarities of its procedure, comparing the fact of death of an individual and declaring him or her dead, as well as comparing the consequences of these phenomena. We revealed the purpose of the institute of declaring an individual dead, its historical development. The statutory provisions of Ukrainian legislation in force that set consequences of declaring a person dead in inheritance relations have been studied. In the course of the research, we found out that the main grounds of declaring a natural person dead are the prolonged unknown absence of a person, as well as data about him; disappearance of a person in circumstances that threatened him with death or give grounds to assume his death from a certain accident; if possible, to consider an individual dead from a certain accident or other circumstances as a result of emergencies of man-made and natural nature; the individual went missing due to hostilities or armed conflict. The main consequences of declaring an individual dead are opening of an inheritance, assigning a pension to dependents due to the loss of a breadwinner, termination of marriage, termination of representation by power of attorney issued to the deceased. It also became clear that the peculiarity of recognizing a person as dead is that it is only probable and does not preclude the further appearance of the person declared dead or the establishment of his whereabouts. Accordingly, the consequences of the phenomenon of recognizing an individual as dead may be reversed. Given the dynamic development of the legal system of Ukraine, the rapid change in the realities of life, the war in the east, we have made proposals to improve the institution of declaring an individual dead, given the circumstances and realities of today.

Our proposals can help improve the institution of declaring an individual dead, increase opportunities to confirm the death of an individual, which in turn can minimize legal uncertainty and the range of problems in personal property and non-property relations that it creates when confirming the death of an individual.

Keywords: individual, physical consequences of declaring a person deceased, civil consequences, legal relations of succession.

Постановка проблеми

Важливість цієї теми в сучасних умовах пояснюється соціально-політичними процесами, у результаті яких підвищуються ризиків зникнення осіб з різних причин: переховування через борги або проблеми в родині; велику роль відіграє також посилення криміналізації суспільства, тобто люди можуть переховуватися через вчинення ними кримінальних правопорушень; важливим фактором зникнення громадян стають військові дії, що, на жаль, є досить актуальним на цей час для нашої країни, терористичні акти, стихійні лиха (землетруси, урагани, смерчі), а також різного роду катастрофи. У більшості випадків заходи, які приймаються для пошуку осіб, не приносять бажаного результату, наслідком чого і стає юридична невизначеність. У науці цивільного права задля усунення юридичної невизначеності в цивільних відносинах, учасником яких є фізична особа, яка великий період часу відсутня в місці свого проживання за умови, що і відсутні відомості про місце її перебування, використовуються специфічні правові презумпції. На основі них сформувалися інститути визнання людини безвісно відсутньою та оголошення особи померлою [4, с. 87].

Наукове дослідження даної тематики зумовлене суттєвими змінами у цивільному та цивільно-процесуальному законодавстві, які потребують повного теоретичного забезпечення, а дослідження вчених попередньої епохи не можуть це забезпечити через їх неактуальність, а також те, що вони не мають системного характеру та не могли врахувати усі зміни, які існують сьогодні.

Метою цієї наукової статті є вивчення цивільно-правових підстав та наслідків оголошення фізичної особи померлою, враховуючи праці вчених-практиків та сформованих історичних методів вирішення даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Варто відмітити, що великий внесок у юридичну сутність відносно дослідження значення даної проблематики здійснили такі видатні вчені-юристи: К.Б. Ярошенко Ю.О. Попова, В.В. Блажеєва, Д.М. Чечот, А.К. Юрченко, та ін. Вдосконаленню даної проблематики та його більшого вивчення були відображені у працяхтаких нових юристів якБобко, О.П. Печеного, Т.В. Лісничої, З.В. Ромовської, В.Г. та інших.

Виклад основного матеріалу

Для того щоб з'ясувати цивільно-правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, варто визначити поняття фізичної особи. Це визначення нам дає стаття 24 Цивільного кодексу України: фізична особа - це людина, яка є суб'єктом цивільних відносин. Нею може виступати будь-який громадянин України, іноземець або ж особа без громадянства [1].

Слід зазначити, що визнання особи померлою базується на презумпції смертності, іншими словами це означає, що воно ґрунтується на припущенні, що громадянин, який відсутній є мертвим. У цивільному законодавстві фізична особа може бути оголошена померлою тільки в судовому порядку. Це питання розглядаються в порядку окремого провадження.

У нашій країні інститут оголошення фізичної особи померлою вперше отримав своє нормативне закріплення в ЦК УРСР 1922 року. Відповідно до нього, а саме зі ст.. 12 нотаріат здійснював визнання громадян безвісно відсутніми, а право оголошувати фізичних осіб померлими мав як нотаріат, так і судові органи. Важливо, що основною умовою для оголошення особи померлою було попередня визнання її безвісти відсутньою і лише через 5 років після цього. [12] Після прийняття ЦК 1963 p. оголошення особи померлою уже не пов'язувалося з необхідністю попереднього визнання її безвісно відсутньою. Було скорочено і загальний строк необхідного часу без відомостей про особу - з п'яти до трьох років. [13]

Основною метою інституту оголошення фізичної особи померлою є можливість і необхідність урегулювати цивільно-правові відносини, що виникли між учасниками і тривають навіть після відсутності його учасників, що й породжує правову невизначеність. Якщо ця відсутність учасника не дає змоги належно врегулювати відносини, що були встановлені між сторонами раніше, то така ситуація призводить до невизначеності та невпевненості контрагентів у можливості укладання майбутніх договорів чи право- чинів. Тобто цей інститут покликаний для усунення цієї юридичної невизначеності у цивільно-правових зв'язках між особою, яка протягом довгого проміжку часу була відсутня в місці свого проживання разом із відсутністю відомостей про місце її перебування, та іншими особами, які перебували із нею у правовідносинах. [14]

Погоджуємося з позицією О.М. Шимано- вича, котрий зазначає, що визнання фізичної особи померлою є результатом визначення судовою інстанцією у процесі окремого провадження ситуацій та обставин, наявність котрих надає суду правову передумову припускати стосовно фізичної особи, місце перебування котрої невідоме, наявність факту смерті такої фізичної особи [7, с. 85].

Важливо також дослідити вплив оголошення фізичної особи померлою на правоздатність цієї особи. Думки вчених з цього розходяться. Одні вважають, що з оголошенням людини померлою її правоздатність припиняється, посилаючись саме на ст. 47 ЦК. Так у своїй роботі Корчак Т.В. зазначає: “ Судове рішення, яке підтверджує презумпцію смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб'єктності такої фізичної особи. ” [10, с. 175] Інші переконані, що так як правоздатність є невіддільною від фізичної особи, тому таке припинення неможливе через презумпцію смерті, на якій і ґрунтується судове рішення. У своїх працях Юрченко А. К зазначає, що «Виключні випадки з'явлення осіб, визнаних померлими, свідчать, що даний громадянин своєї правоздатності не втрачав, що до його з'явлення він помилково розглядався померлим. Знаходячись в живих, такий громадянин ні для кого і ні в який період часу своєї правоздатності не втрачає» [11, с. 79.]

Оголошення фізичної особи померлою відбувається на підставі нормативних приписів, прописаних у ст. 46 Цивільного кодексу України, а саме частини 1. Зазначена норма встановлює як загальні правила («фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років»), так і спеціальні правила оголошення фізичної особи померлою («а якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку -- протягом 6 місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -- протягом 1 місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»).

Досліджуючи питання щодо оголошення фізичної особи померлою, ми не можемо не звернути увагу на страшну ситуацію, що склалась на сході нашої держави, яка вже триває майже сім років. Як показує практика, на превеликий жаль, у зв'язку з воєнними діями величезна кількість громадян України (не лише військовослужбовців) регулярно оголошується судами померлими. У частині 2 ст.46 ЦК України законодавець вважає, що підставою оголошення фізичної особи померлою можуть слугувати і воєнні дії. Тобто тут відсутність особи пов'язується із воєнними діями. У такому випадку фізична особа може бути оголошена судом померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій. Але також треба звернути увагу, що тут є доповнення в якості конкретних обставин. Наприклад, після розвідки чи виконання бойового завдання солдат не повернувся на своє місце дислокації, то в такому випадку фізична особа може бути оголошена судом померлою після того, як пройде 6 місяців, але не раніше цього строку[1].

Таким чином, проаналізувавши ст.46 Цивільного кодексу України, ми дійшли висновку, що законодавець встановлює 4 підстави для оголошення фізичної особи померлою: тривала безвісна відсутність(протягом трьох років); фізична особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (протягом шести місяців); за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру); фізична особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями або збройним конфліктом.

У ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу України прописано, що «правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи» [1]. Ми погоджуємось з думкою О.П.Печеного з приводу того, що є різниця між наслідками оголошення фізичної особи померлою і наслідками смерті фізичної особи. Вона полягає в характері наслідків, а не в змісті. Наприклад, смерть є неминучою і її наслідки невідворотні, в свою чергу оголошення особи померлою носить лише імовірний характер і не виключає подальшої появи особи, оголошеної померлою, або встановлення її місця перебування. І перше, і друге тягне за собою необхідність анулювання юридичних наслідків, що настали з оголошенням особи померлою [4, с. 87]. Безперечно, настання певних юридичних фактів у конкретний час зумовлює виникнення, зміну, припинення правових відносин у галузі цивільного права.

Таким чином, саме оголошення фізичної особи померлою базується на презумпції смерті цієї особи, а правові наслідки такого оголошення, виходячи з ч. 1 ст. 47 ЦК України, можна прирівняти до правових наслідків, які настають у разі смерті. Цими наслідками є відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України), призначення пенсії утриманцям у зв'язку з втратою годувальника(стаття 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), припинення шлюбу (ст. 104 СК України), припинення представництва за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою. (ст. 248 ЦК України).

При цьому, при оголошенні фізичної особи померлою наявна можливість і настання кримінально-процесуальних наслідків, а саме згідно з п. 5, ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо померлої особи підлягає закриттю. Але, як ми писали раніше, оголошення фізичної особи - це всього презумпція смерті, а не її біологічна констатація, а тому тільки оголошення в порядку цивільного судочинства не є підставою для закриття порушеної проти цієї особи кримінальної справи. Потрібно встановити сам факт смерті, для того, щоб закрити провадження.

Процес спадкуванняу результаті оголошення фізичної особи померлою відрізняється від інших майнових відносин тим, що під час його процесу переважає саме волевиявлення особи, котра приймає права по- мерлого.Ми погоджуємося і з думкою М. Ф. Солонько, який у своїй праці наголошує на тому, що «спадкування як правовідносини має певну специфіку, оскільки, наперший погляд, порушується конструкція загальних цивільних правовідносин - спадкування, по суті, безсуб'єктне, оскільки зі смертю припиняється правоздатність спадкодавця, тому його права та обов'язки переходять до спадкоємців у порядку спадкового правонаступ- ництва, що характеризується низкою особливостей: 1) наявністю фактичного складу, прямо передбаченого законом (наприклад, складання заповіту, смерть спадкодавця, прийняття спадщини за заповітом); 2) сукупністю прав і обов'язків, які переходять до спадкоємців як єдине ціле; 3) спадкування має універсальний характер; 4) усі права й обов'язки переходять одночасно й на підставі акта прийняття спадщини» [7, с. 244].

Повертаючись до ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу України, правові наслідки оголошення людини померлою прирівнюються до смерті людини. Цивільно-правовим наслідком оголошення фізичної особи померлою як суб'єкта права серед інших -- є припинення або перехід до спадкоємців усіх прав та обов'язків, які належали йому. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. День смерті особи - конкретна календарна дата (доба). У даному випадку слід відрізняти смерть особи від реєстрації смерті фізичної особи. Юридично фізична особа вважається померлою з моменту зробленого відповідного запису про смерть особи органами РАЦСу, де підставою даного рішення виступає довідка про смерть (відповідної форми) або відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦПК рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, яке набрало законної сили.

Вважаємо за варте наголосити, що спадкування від особи, що була оголошена фізичної особи померлою має свою особливість, адже відповідно до ч. 2 ст. 46 право на відчуження нерухомого майна, в даному випадку, спадкоємці отримують лише через 5 років. Це відбувається за допомогою накладання заборони відчуження на це майно нотаріусом, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Заборона встановлюється з метою забезпечення інтересів та збереження майна фізичної особи, яка оголошена померлою, у разі якщо вона насправді жива і з'явиться в місці свого проживання, або ж будуть отримані відомості про таку особу.

Що стосується призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї у результаті оголошення годувальника сім'ї померлим у встановленому законом порядку, то ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» говорить нам, що даний вид пенсійного страхування надається при умові, якщо годувальник на день смерті мав страховий стаж, який був би потрібен йому для затвердження пенсії за 3 групою інвалідності. Але у випадку, якщо особа оголошена померлою була пенсіонером,пенсія утриманцям має бути призначена незалежно від тривалості страхового стажу. До непрацездатних членів сім'ї, за ч.2 цієї ж статті відносять дружину (чоловіка), матір, батька, при умові якщо вони досягли пенсійного віку, визначеному ст. 26 цього закону або ж вони є особами з інвалідністю або ж вони не працевлаштовані, оскільки доглядають за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років, а також у цю категорію підпадають і самі діти годувальника^].

До всього цього, варто вказати на ще один правовий наслідок оголошення фізичної особи померлою, передбачений ст. 248 ЦК України, який стосується припинення представництва за довіреністю. Виходячи з нього можна виділити дві підстави. Перша стосується випадку зазначеному в п. 7 ч. 1 цієї ж статті, а саме оголошення померлою особи, якій видали довіреність і в результаті якого втрачається чинність передоручення згідно з ч. 2 ст. 248 ЦК України, а також виходячи з ч. 3 представник зобов'язаний негайно повернути довіреність. Щодо другої підстави, то вона зазначена в п. 6 ч. 1 цієї статті і відноситься до смерті особи, яка видала довіреність іншій особі і несе за собою такі ж наслідки які перша підстава, але на додачу до них представник також має право зберегти свої повноваження за цією довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків [1]. Проте дана норма не відповідає правовій природі довіреності, яка виступає як певний односторонній правочин, виданий довірителем і ніяк не може бути чинним після його смерті. До того ж, з огляду на представницький характер цього договору, права та обов'язки представника не можуть бути предметом спадкування. Відповідно до цього, усі ті можливі збитки, завдані представником не повинні відшкодовуватися спадкоємцями довірителя. Таким чином, орієнтуючись на викладене у договорі, що слугує підставою представництва, варто визначити, що повноваження представника припиняються негайно з моменту смерті, а саме вступу в силу судового рішення про оголошення довірителя померлим. Даний момент фактично встановить межі та строки повноважень представника і допоможе уникнути проблем з недійсністю правочинів, які були укладені представником з третіми особами уже після оголошення довірителя померлим [2].

Але при цьому, як ми говорили раніше, з оголошенням фізичної особи померлою, наступає також і певна юридична невизначеність, оскільки цей процес має імовірний характер, а тому при відсутності прямих доказів смерті особи, у результаті можливої появи особи, що була оголошена померлою, можуть наступати складні процеси ануля- ції щодо розподілення спадку, нарахування пенсії, припинення представництва за довіреністю. Сучасні цивілісти на противагу цьому явищу застосовують так би мовити певні специфічні правові презумпції, які у свою чергу теж можна вважати припущеннями та правовими фікціями, адже вони все рівно не наділяють фактичною базою ці випадки.

Однак зараз, у зв'язку з воєнними діями на сході України, дана невизначеність набуває все більшого правового масштабу. А тому ми б хотіли надати власне бачення щодо вирішення даного «проблематичного ланцюга», з якою зіштовхуються при оголошенні фізичної особи померлою. Більшість людей ставиться до чіпування досить скептично, але, на нашу думку, це могло б допомогти вирішити дану проблему. Чипу- вання людей уже сьогодні не виглядає фантастикою. Так, у Швейцарії виготовляють чіпи, що допомагають виявити вживання спортсменом допінгу чи іншого забороненого препарату. Також уже є певні підшкірні чіпи, які моніторять речовини в організмі і передають статистику лікареві. Кремнієві мікрочіпи у Швеції вже використовують для банківських розрахунків, доступу до будинку чи сейфів тощо [15]. А тому ми пропонуємо розширити застосування такої технологічної розробки для відстеження місця, часу і особливостей смерті особи. При цьому, щоб уникнути проблеми посягання на приватний простір, конституційні права, ми пропонуємо введення саме такого чіпу, що розпочинає свою дію тільки після біологічної смерті особи, аналізуючи процеси організми померлої. Для початку, ми пропонуємо спочатку протестувати саме на наших бійцях, тим самим відслідкувавши можливий ефект впливу на юридичну невизначеність цього явища. Тобто даний метод можна вважати як модернізований нагрудний медальйон солдата, в якому висвітлена основна інформація про нього для визначення.

Висновки

У ході нашого дослідження ми зробили такі висновки: по-перше, норми, що стосуються правових наслідків оголошення фізичної особи померлою належать не лише до галузі цивільного права, але й до цивільно-процесуального, сімейного, трудового законодавств, адже вони породжують певні наслідки у сферах цих галузей. Зазначені нами наслідки безпосередньо стосуються осіб, які перебували з особою, яка була оголошена померлою, у правовідносинах. По-друге, незважаючи на те, що у ст. 47 ЦК законодавець прирівнює наслідки оголошення особи померлою наслідкам смерті особи, на нашу думку, не можна вважати їх повністю тотожними. Ми вважаємо, що все ж таки із оголошенням фізичної особи померлою не можна говорити про втрату нею правоздатності. Адже зважаючи на те, що навіть після оголошення померлою особа може з'явитися, а можливості поновлення правоздатності фізичної особи немає,то задля того, щоб не виникло такої ситуації, в якій жива особа залишиться без правоздатності, не можна її позбавляти цієї властивості при оголошенні її померлою судовим рішенням.

Також нами була розкрита сутність юридичної невизначеності, яка наступає після оголошення особи померлою, а також сучасні методи боротьби з нею за допомогою специфічних правових презумпцій, які базуються на припущеннях та правових фікціях. Відповідно до цього, нами було запропоновано новий метод встановлення смерті особи, що може в майбутньому викоренити такий правовий наслідок з можливим негативним ефектом як - юридична невизначеність в оголошенні фізичної особи померлою, через відсутність самого факту смерті особи. А саме, у зв'язку з бурхливим розвитком сучасної науки, даний метод, виражений у чипуванні людей, чіп яких буде містити основну інформацію про фізичну особу, місце та час її смерті, при цьому свою дію розпочинатиме лише після моменту біологічної смерті. На нашу думку, висловлені нами пропозиції здатні зробити даний інститут більш дієвим та ефективним.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Том 2: Фізична особа / за ред. проф. І.В. Спасибо-Фатєєвої. Х.: Страйд, 2009. 150 с.

3. Цивільно процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.2004. № 40-41,42. ст.492 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

4. Печений О.П. Деякі аспекти визначення складу спадщини за цивільним законодавством України / О.П. Печений // Науково-практичний журнал «Мала енциклопедія нотаріуса. Ваш юридичний радник». 2014. Вип. № 3(75). С. 87--93.

5. Постанова Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування - Вісник Верховного Суду України. № 6. 2008. URL:https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text

6. Солонько М.Ф. Юридичні факти, на підставі яких виникають спадкові відносини / М.Ф. Солонько // Право і безпека. 2010. № 4. С. 244-246.

7. Шиманович О.М. Процесуальні особливості розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою / О.М. Шиманович // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Т 23 (62). № 1. 2010. 85 с

8. Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1058-15#Text

9. Піцик Х.З.Правовий статус спадкоємців при спадкуванні за законом //Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького: Журнал. Серія Право. №5(17), 2018. с. 124 - 132

10. Корчак Т.В. Цивільно-правові наслідки оголошення фізичної особи померлою у сфері спадкових відносин. / Т.В Корчак // Серія ПРАВО. 2015. Вип. 35. С. 174-177

11. Юрченко А. К. Безвестное отсутствие по советскому гражданскому праву. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1954. С. 79.

12. Цивільний кодекс УСРР: Закон Української РСР від 16 грудня 1922 р. URL: https:// yurist-online.org/laws/codes/ex/civilnyi_kodeks_usrr_1922.pdf

13. Цивільний кодекс Української РСР: Закон Української РСР від 18 лип. 1963 р. № 1540-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540- 06#Text.

14. Кличков А. О. Підстави і цивільно-правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні: дис. ... д-ра ф.-х. наук: 12.00.03. Київ, 2020. 199 с.

15. Сивицький Ю. Необхідність чи тотальний контроль: через пандемію активізувалися прихильники чипування людей. URL: https://intecracy.ventures/ua/massmedia/neobkhidnist- chy-totalnyi-kontrol-cherez-pandemiiu-aktyvizuvalysia-prykhylnyky-chypuvannia-liudei.html.

Размещено на Allbest.ru