Особливості судового контролю за законністю та обґрунтованістю проведених слідчих (розшукових) дій, пов’язаних із проникненням до житла чи іншого володіння особи

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна поліція в Івано-Франківській області

Особливості судового контролю за законністю та обґрунтованістю проведених слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із проникненням до житла чи іншого володіння особи

Бондюк А.Ф., кандидат юридичних наук, начальник

управління кадрового забезпечення Головного управління

У статті досліджуються особливості судового контролю за законністю проведених слідчих (розшукових) дій, пов'язаних проникненням до житла чи іншого володіння особи. Автором звертається увага, що судовий контроль за законністю та обґрунтованістю проникнення до житла чи іншого володіння особи передбачає отримання слідчим, дізнавачем, прокурором ухвали на проведення не тільки обшуку, а й огляду, слідчого експерименту, а також інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих розшукових дій. З метою однакового застосування положень чинного законодавства під час розгляду слідчим суддею клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, пропонується розширити перелік випадків проникнення до житла чи іншого володіння особи, закріпивши наступні критерії невідкладності: 1) раптовість ситуації; 2) обумовленість ситуації дефіцитом часу для прийняття рішення, відсутністю можливості звертатися до слідчого судді або до прокурора без шкоди для результативності слідчої (розшукової) дії; 3) можливість настання негативних наслідків (продовження злочинної діяльності, втрата або приховування важливих доказів і т.д.) у зв'язку з непроведенням або невчасним проведенням слідчої (розшукової) дії. Робиться висновок, що на відміну від перспективного ретроспективних судовий контроль повинен передбачати можливість участі підозрюваного чи інших заінтересованих осіб у розгляді слідчим суддею клопотання про провадження слідчої (розшукової) дії у житловому приміщення після її фактичного проведення. Це дозволить суду врахувати позицію сторін кримінального процесу (інших його учасників), вислухати їх доводи та заперечення, і цим самим розширить дію принципу змагальності на стадії досудового розслідування, стане додатковою гарантією повноти та об'єктивності вирішення судом питання про законність та обґрунтованість фактично проведеної слідчої (розшукової) дії.

Ключові слова: обшук, огляд, невідкладні випадки, проникнення, житло, володіння особи, слідчий суддя, клопотання.

PARTICULARITIES OF JUDICIAL CONTROL OVER THE LEGALITY AND JUSTIFICATION OF INVESTIGATIVE (SEARCH) ACTIONS RELATED TO PENETRATION INTO DWELLING OR OTHER PROPERTY OF A PERSON

The article examines the partticularities of judicial control over the legality of investigative (search) actions related to the penetratiion into dwelling or other property of a person. The author draws attention to the fact that judicial control over the legality and validity of the penetratiion into dwelling or other property of a person involves obtaining an investigator, coroner, prosecutor decision to conduct not only rummage but also inspection, investigative experiment, as well as other investigative (search) and other action. In order to uniformly apply the provisions of current legislation during the examination by the investigating judge of motions for investigative (search) actions, it is proposed to expand the list of cases of intrusion into dwelling or other property of a person, establishing the following criteria of urgency: 1) suddenness of the situation; 2) the conditionality of the situation is the lack of time to make a decision, the lack of opportunity to apply to the investigating judge or the prosecutor without compromising the effectiveness of the investigative (search) action; 3) the possibility of negative consequences (continuation of criminal activity, loss or concealment of important evidence, etc.) in connection with the failure or untimely conduct of the investigative (search) action. It is concluded that, in contrast to the prospective retrospective judicial review should provide for the possibility of participation of the suspect or other interested persons in the examination by the investigating judge of a petition for investigative (search) action in the premises after its actual conduct. This will allow the court to take into account the position of the parties to the criminal proceedings (other participants), to hear their arguments and objections, and thus expand the adversarial principle at the pretrial investigation, will be an additional guarantee of completeness and objectivity of the court's decision on the legality and validity of the actual investigative (search) action.

Key words: rummage, inspection, urgent cases, intrusion, dwelling, judicial control, petition.

1. Постановка проблеми

Судовий контроль за досудовим розслідуванням - це законодавчо регламентований, не преюдиціальний, здійснюваний за наявності процесуальних підстав у визначених межах напрям діяльності слідчого судді, який забезпечує законність рішень і дій слідчого, прокурора з метою дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні [1, с. 188].

Однією з форм судового контролю над органами досудового розслідування є ретроспективний (наступний) судовий контроль, що виявляється: у судовому порядку розгляду скарг учасників процесу, а також інших осіб на рішення і дії (бездіяльність) слідчого, прокурора, які здатні завдати шкоди конституційним правам і свободам учасників кримінального судочинства або ускладнити доступ громадян до правосуддя; у перевірці законності проведених невідкладних слідчих дій, а також вирішенні питань про неприпустимість отриманих з процесуальними порушеннями доказів [2, с. 47].

Стан опрацювання проблематики. Застосування зазначеної форми судового контролю було предметом дослідження таких вітчизняних науковців, як С.Г. Герасименко, І.В. Гловюк, Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, М.А. Погорецький, Р.І. Тракало, А.Р. Туманянц, Л.Д. Удалова та ін.

Разом з тим у наукових роботах зазначених авторів основна увага була зосереджена на проблемах розгляду слідчим суддею скарг на рішення і дії (бездіяльність) слідчого та прокурора. Інші ж напрямки цієї форми судового контролю розкривались лише у загальних рисах.

Водночас, положення чинного КПК України свідчать про те, що свою специфіку має судовий контроль за законністю та обґрунтованістю уже проведених невідкладних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних з проникненням до житла чи іншого володіння особи, оскільки, як справедливо зазначає І.Л. Бєдняков, і у невідкладних випадках слідча дія має проводитися з неухильним дотриманням закону і без порушення прав учасників процесу [3, с. 188].

Враховуючи зазначене, метою статті є дослідження особливостей судового контролю за законністю проведених слідчих (розшукових) дій, пов'язаних проникненням до житла чи іншого володіння особи.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Вказана норма чинного КПК України є послідовним втіленням вимог п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, у якому зазначається необхідність забезпечення державою на законодавчому рівні захисту особи від свавільного чи незаконного втручання в її особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла. Конкретизація цього положення міжнародного права міститься також у ч. 2 ст. 233 КПК України, де передбачено, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Недоторканність житла є додатковою гарантією недоторканності приватного життя особи, оскільки вона передбачає «життєдіяльність людини в особливій сфері сімейних, побутових, особистих та інтимних відносин. Все, що відбувається у житлі, не може прослуховуватися й оприлюднюватися. Таким чином, гарантії недоторканності житла повинні поширюватися не тільки на житло в його матеріальному сенсі, а й на всю інформацію, яка є у ньому і може розголошуватися. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на той факт, що вилучення інформації з житла може здійснюватися за допомогою автоматизованих засобів, а зчитування інформації про те, що відбувається всередині житла - за допомогою прихованих систем спостереження і прослуховування, якими можна користуватися на відстані, не проникаючи до житла. З огляду на такі технічні можливості, а також той факт, що огляд та обшук у житлі в порядку, передбаченому ст. 233 КПК України, допускають можливість отримання посадовою особою, яка здійснює кримінальне провадження, відповідної інформації при відсутності судового рішення, вважаємо за доцільне доповнити положення ст. 13 КПК України положенням про те, що ніхто не має права проникати в житло або спостерігати за тим, що у ньому відбувається без проникнення в нього, інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, у випадках законного і обґрунтованого обмеження конституційного права на недоторканність житла, органами досудового розслідування повинні вживатися заходи до того, щоб не були оприлюднені виявлені під час проведення відповідної слідчої (розшукової) дії обставини приватного життя осіб, які на законних підставах перебувають у цьому приміщенні.

У статті 233 КПК України не конкретизовано, які слідчі (розшукові) дії можуть бути пов'язані із проникненням до житла чи іншого володіння особи. З її змісту можна зробити висновок, що такою дією є лише обшук. Разом з тим положення ч. 3 ст. 30 Конституції України та ч. 2 ст. 237 КПК України дозволяють віднести сюди також огляд. Крім того, експерти Ради Європи у своєму висновку щодо проекту КПК України зазначають, що положення, яке обумовлює терміновість проникнення в приміщення без попереднього отриманого ордера при проведенні звичайних слідчих (обшук, огляд та слідчий експеримент) дій має стосуватися і відповідних положень щодо негласних слідчих (розшукових) дій. На думку експертів, хоча в обох випадках вони окреслені випадками відповідно “врятування життя та майна чи з безпосереднього переслідування” та “врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину”, проте упущення особливої умови, пов'язаної з гостротою ситуації, легко призводитиме до практичного нехтування судовим контролем за негласними слідчими діями [4].

Враховуючи зазначене, необхідно погодитися з позицією О.В. Білоуса про необхідність вдосконалення ч. 3 ст. 233 КПК України шляхом викладення її у такій редакції: «У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно звернутися з клопотанням про проведення слідчої дії, яка була проведена, до слідчого судді. Слідчий суддя, перевіряє, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про проведення слідчої дії, яка була проведена, або слідчий суддя відмовить у задоволенні такого клопотання, встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу» [5].

Важливе значення у процесі вивчення проблем ретроспективного (наступного) судового контролю за законністю та обґрунтованістю проведених невідкладних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних проникненням до житла чи іншого володіння особи, має дослідження процедури розгляду слідчим суддею відповідного клопотання. Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України після невідкладного проведення огляду або обшуку з проникненням у житло особи без ухвали слідчого судді прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про їх проведення. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Таким чином, розгляд слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення слідчої (розшукової) дії, пов'язаної з проникнення до житла чи іншого володіння особи вимагає суб'єктивної оцінки поняття «невідкладні випадки». У юридичні літературі звертається увага, що використання цього терміну слідчими та прокурорами не завжди є виправданим. На практиці існують непоодинокі випадки безпідставного його застосування. Досить поширеною є практика здійснення оперативними співробітниками за попередньою домовленістю з органами досудового розслідування різних заходів (зокрема, оперативних закупок наркотичних засобів, зброї, підроблених грошей і т. п.), що супроводжуються затриманням особи у вечірній час. Вибір даного часу нерідко обумовлюється штучним створенням умов, що виключають можливість отримання ухвали слідчого судді на проведення огляду чи обшуку за місцем проживання затриманого. У зв'язку з цим, як справедливо зазначає Н.А. Колоколов, оціночний характер невідкладних випадків, на жаль, створює помилкову практику провадження обшуків за відсутності достатніх для цього підстав [6, с. 164].

Саме тому ретроспективний судовий контроль є ефективним засобом усунення допущених органами досудового розслідування порушень закону.

Застосування положення про проведення у невідкладних випадках обшуку та огляду, пов'язаних проникненням до житла чи іншого володіння особи, виявило також певні проблеми судової практики.

Зі змісту ч. 3 ст. 233 та ч. 3 ст. 234 КПК України випиває, що після проведення обшуку чи огляду з проникненням до житла чи іншого володіння особи прокурор разом з клопотанням повинен надати слідчому судді оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, а також документи, які підтверджують невідкладність обставин провадження зазначених слідчих (розшукових) дій. При цьому невідкладними випадками у ч. 3 ст. 233 КПК України зазначаються: рятування життя людей та майна та безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Всупереч цьому узагальнення судової практики свідчить, що слідчі судді, постановляючи ухвали про обшук, визнавали невідкладними випадками також:

• неможливість отримання на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи відповідного дозволу слідчого судді у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом;

• важливість для досудового розслідування виявлених під час обшуку речей та відомостей, які у них містяться;

• необхідність виявлення та затримання особи або осіб, підозрюваних у скоєнні злочину;

• встановлення під час огляду одного володіння особи необхідності обстеження іншого з метою встановлення наявності слідів кримінального правопорушення [7].

У контексті зазначеного заслуговує на увагу позиція науковців з цього питання. Так, на думку В.Т. Томіна до невідкладних випадків відносяться ситуації, за яких є достатні дані вважати, що зволікання з провадженням відповідних слідчих дій може спричинити: 1) вчинення нового злочину;

2) знищення важливого речового доказу; 3) знищення великих матеріальних чи інших цінностей; 4) зникнення злочинця; 5) вчинення самогубства [8, с. 418]. А.П. Рижаков відносить до таких обставин випадки, коли: 1) раптово з'явилися фактичні підстави проведення слідчої дії; 2) вживаються заходи до знищення або приховування предметів (документів), що мають відношення до справи;

3) необхідно припинити подальшу злочинну діяльність; 4) інші випадки [9, с. 440].

А.B. Смирнов і К.Б. Калиновський вважають, що до них відносяться раптове виникнення таких обставин, які дають підстави вважати, що зволікання з вчиненням примусових процесуальних дій може реально спричинити: 1) втрату слідів злочину; 2) приховування осіб, які його вчинили; 3) втрату можливості відшкодування шкоди, заподіяної злочином [2, с. 483]. В.Т. Маляренко до невідкладних випадків, коли проведення огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку та виїмки в них не терпить зволікання, відносить: 1) раптову появу фактичних підстав проведення таких слідчий дій; 2) наявність загрози знищення або приховання предметів (документів), які мають доказове значення; 3) необхідність зупинити подальшу злочинну діяльність особи чи кількох осіб; 4) інші аналогічні випадки [10, с. 8].

Таким чином, необхідно визнати безпідставною позицію вітчизняного законодавця про обмеження невідкладних випадків проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді рятуванням життя людей та майна та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Натомість погоджуємося з думкою про доцільність закріплення у кримінальному процесуальному законодавстві критеріїв, які повинен враховувати слідчий, приймаючи рішення про проведення обшуку та огляду з проникненням у житло чи інше володіння особи без ухвали слідчого судді. До таких критеріїв необхідно віднести наступні:

- несподіваність ситуації;

- обумовленість ситуації дефіцитом часу для прийняття рішення, відсутністю можливості звертатися до суду або до прокурора без шкоди для результативності слідчих дій;

- можливість настання негативних наслідків (продовження злочинної діяльності, втрата або приховування важливих доказів і т.д.) у зв'язку з непроведенням або невчасним проведенням слідчої дії [11, с. 103-104].

Викликає певні заперечення також і передбачений кримінальним процесуальним законодавством строк розгляду слідчим суддею клопотання про проведення обшуку після його здійснення та склад учасників. Ч. 3 ст. 233 КПК України передбачено, що слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, тобто у день його надходження за участю слідчого або прокурора. Встановлення такого короткого строку та складу учасників, які беруть участь у розгляді клопотання про обшук, є цілком виправданим у випадку перспективного судового контролю за законністю обшуку у житловому приміщенні, оскільки, як справедливо зазначає Г.П. Хімічєва, пріоритет в даному випадку швидше надається збереженню таємниці досудового розслідування, ніж забезпеченню прав осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві [12, с. 306]. З такою постановкою питання згодні і інші науковці. Наприклад, К.І. Сутягін підкреслює, що інше вирішення цього питання зводить нанівець криміналістичну тактику проведення цих слідчих дій, істотно знижує ступінь їх результативності [13, с. 109].

У такому випадку змагальність під час попереднього (перспективного) судового контролю відсутня.

Як зазначає з цього приводу В.А. Яблоков, форми попереднього і подальшого судового контролю відрізняються один від одного присутністю однієї або обох сторін спору, тобто змагальним або позбавленим змагальності характером судочинства. Попередній судовий контроль у формі дачі судом дозволу на проведення дій, що обмежують конституційні права громадян, цілком логічно проводити при закритих дверях, не повідомляючи при цьому особу, чиї права можуть бути порушені цією дією [14, с. 97].

Натомість у ситуації, коли слідча (розшукова) дія уже проведена без ухвали слідчого судді, відсутність заінтересованих осіб під час судового розгляду обмежує їх права та порушує принцип змагальності.

Положення КПК України про те, що клопотання про обшук після його проведення без ухвали слідчого судді розглядається у суді в день його надходження та за участю лише слідчого або прокурора дозволяє зробити однозначний висновок про відсутність у законодавця наміру передбачити можливість присутності у судовому засіданні заінтересованих осіб.

Такий висновок підтверджується іншими нормами КПК України, які не передбачають: а) обов'язок слідчого судді повідомляти заінтересованих осіб про призначене судове засідання; б) право заінтересованих осіб брати участь у такому засіданні.

Натомість вважаємо, що участь підозрюваного чи інших заінтересованих осіб у розгляді слідчим суддею клопотання про обшук у житловому приміщення після його фактичного проведення повинно стати додатковою гарантією повноти та об'єктивності вирішення судом питання про його законність та обґрунтованість. Реалізація цього положення у свою чергу вимагає вжиття слідчим суддею дій щодо виклику у судове засідання заінтересованих осіб та встановлення більш тривалих строків розгляду клопотання.

Важливе значення у зв'язку з цим має вирішення питання про те, які права слід роз'яснювати зацікавленій особі, яка бере участь в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України. Якщо в судовому засіданні бере участь підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок, особливих проблем не виникає, оскільки комплекс їх процесуальних прав детально закріплений відповідними статтями кримінального процесуального закону. При цьому роз'яснення їм всіх прав не вимагається. Досить обмежитися правами, безпосередньо пов'язаними з майбутнім розглядом. На практиці виникають труднощі, якщо особа не має офіційно закріпленого процесуального статусу (особа, в приміщенні якої проводився обшук, особа, чиє майно було вилучено в ході обшуку, та ін.).

Вважаємо, що зазначена особа повинна володіти такими правами: запросити адвоката; мати представника; користуватися послугами перекладача; знайомитися з матеріалами, поданими до суду; заявляти відводи і клопотання судді; робити заяви; виступати в судовому засіданні; представляти предмети і документи; клопотати про виклик у судове засідання свідків; знайомитися з судовим рішенням та журналом судового засідання; оскаржити рішення суду. Роз'яснення зазначених прав має бути покладено на слідчого суддю.

Висновки

Таким чином, судовий контроль за законністю та обґрунтованістю проведених слідчих (розшукових) дій, пов'язаних проникненням до житла чи іншого володіння особи передбачає отримання слідчим, дізнавачем, прокурором ухвали на проведення обшуку, огляду, слідчого експерименту, а також інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих розшукових дій.

З метою однакового застосування положень чинного законодавства під час розгляду слідчим суддею клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, доцільно розширити перелік випадків проникнення до житла чи іншого володіння особи, закріпивши наступні критерії невідкладності: 1) раптовість ситуації; 2) обумовленість ситуації дефіцитом часу для прийняття рішення, відсутністю можливості звертатися до слідчого судді або до прокурора без шкоди для результативності слідчої (розшукової) дії; 3) можливість настання негативних наслідків (продовження злочинної діяльності, втрата або приховування важливих доказів і т.д.) у зв'язку з непроведенням або невчасним проведенням слідчої (розшукової) дії.

На відміну від перспективного ретроспективних судовий контроль повинен передбачати можливість участі підозрюваного чи інших заінтересованих осіб у розгляді слідчим суддею клопотання про провадження слідчої (розшукової) дії у житловому приміщення після її фактичного проведення. Це надасть можливість суду врахувати позицію сторін кримінального процесу (інших його учасників), вислухати їх доводи та заперечення, і цим самим розширить дію принципу змагальності на стадії досудового розслідування, стане додатковою гарантією повноти та об'єктивності вирішення судом питання про законність та обґрунтованість фактично проведеної слідчої (розшукової) дії.

прокурор обшук судовий контроль

Список використаних джерел

1. Бондюк А.Ф. Процесуальні основи статусу слідчого судді у кримінальному провадженні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2017. 238 с.

2. Смирнов А.В., Калиновский К.Б. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под ред. А.В. Смирнова. Санкт-Петербург: Изд-во «Питер», 2003. 1008 с.

3. Бедняков И.Л. Некоторые вопросы осуществления судебного контроля за законностью производства следственного действия в случаях, не терпящих отлагательства. Актуальные проблемы современного уголовного процесса России: межвуз. сб. научных статей. Самара: Издво «Самарский университет», 2008. Вып.3. С. 187-198.

4. Висновок щодо проекту Кримінально-процесуального кодексу України. Підготовлено Директоратом з питань правосуддя та захисту людської гідності Генерального директорату І - Права людини і верховенство права, на підставі експертизи Бахмайєр-Вінтер Л., МакБрайд Д., Сванідзе Е. URL: http://coe.kiev.ua/projects/cti/Draft%20CPC%20expertise%20 final%201_Ukr.pdf

5. Білоус О.В. Невідкладні випадки проникнення до житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні. Судова апеляція. 2014. № 3. С. 40-46. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Suap_2014_3_8

6. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: учеб, пособие для студентов вузов. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. 303 с.

7. Чванкін С. Обшук за правилами. З яких підстав прокурорам і слідчим може бути відмовлено в доступі до житлових приміщень. URL: https://zib.com.ua/ua/115706-obshuk_ za_pravilami_z_yakih_pidstav_suddi_vidmovlyayut_proku.html

8. Томин В.Т. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. 6-е изд., перераб. и доп. Москва: Изд-во «Юрайт», 2012. 1371 с.

9. Рыжаков А.П. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. Москва: Изд-во «Экзамен», 2007. 190 с.

10. Маляренко В.Т. Про недоторканість житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства. Вісник Верховного Суду України. 2004. № 9. URL: http://www. scourt.gov.ua/ clients/vs.nsf/0/9B760C5CEC4F0E86C2256F2B00423ED6?OpenDocument.

11. Соловьев А.Б. Обеспечение обоснованности проведения осмотра жилища, обыска и выемки в жилище в исключительных случаях, не терпящих отлагательства. Уголовное право. 2004. №2. С. 103-104.

12. Химичева Г.П. Досудебное производство по уголовным делам: концепция совершенствования уголовно-процессуальной деятельности. Москва: Изд-во «Экзамен», 2003. 352 с.

13. Сутягин К. И. Основания и процессуальный порядок исключения недопустимых доказательств в ходе досудебного производства по уголовному делу. Москва: Изд-во «Юрлитинформ», 2008. 200 с.

14. Яблоков В.А. Реализация судебной власти на досудебных стадиях уголовного процесса России: дис.... канд. юрид. наук : 12.00.09. Самара, 2001. 208 с.

Размещено на Allbest.ru