Ефективність досудового розслідування: визначення поняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність досудового розслідування: визначення поняття

Effectiveness of pre-investigation investigation: definition of the concept

Корчева Т.В.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Статтю присвячено дослідженню суті терміна «ефективність досудового розслідування» як показника процесуальної діяльності прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого на відповідній стадії кримінального провадження, а також його визначенню/ трактуванню.

Акцентовано на тому, що Кримінальний процесуальний кодекс України, відомчі нормативні акти розглядають ефективність досудового розслідування як обов'язок суб'єктів, які здійснюють прокурорський нагляд у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні, а також ведуть досудове розслідування.

Проте, незважаючи на концептуальність вказаних положень, «ефективність» як термін, що вживається на позначення процесуальної діяльності вищевказаних суб'єктів, у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України відсутній. Ця прогалина кримінального процесуального законодавства України, на наше переконання, безпосередньо впливає як на діяльність суб'єктів, які ведуть кримінальне провадження (адже стає передумовою їх суб'єктивного бачення цієї категорії), так і на ефективність захисту особи, що здійснюється на стадії досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження, визначеним у ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України.

Констатовано, що процедура кримінального провадження на стадії досудового розслідування повинна забезпечуватися ефективним судовим контролем, який здійснюється спеціально уповноваженим суб'єктом - слідчим суддею. Доведено, що ефективність судового контролю під час досудового розслідування пов'язана також із питаннями вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, основною метою застосування яких законодавець у ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України визнає досягнення дієвості (ефективності) цього провадження.

У роботі наведено низку рішень Європейського суду з прав людини, у яких одним із ключових питань є визначення ефективності досудового розслідування, а також позицій сучасних дослідників, які на підставі судової практики Європейського суду з прав людини виокремлюють критерії ефективності досудового розслідування.

За результатами наукового пошуку внесено авторські пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства з досліджуваних питань.

Ключові слова: ефективність досудового розслідування, прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, слідчий суддя.

The article is devoted to the investigation of the essence of the term “effectiveness of pre-trial investigation” as an indicator of the prosecutor procedural activity, the head of the pre-trial investigation body, the investigator at the relevant stage of criminal proceedings, its definition/ interpretation.

It is emphasized that the Criminal Procedure Code of Ukraine, departmental normative acts consider the effectiveness of pre-trial investigation as a duty of the entities that carry out prosecutorial supervision in the form of procedural guidance in criminal proceedings, and conduct pre-trial investigation.

However, despite the conceptual nature of these provisions, the «efficiency» as a term used to refer to the procedural activities of the above entities is absent in the current Criminal Procedure Code of Ukraine. This gap in the criminal procedural legislation of Ukraine, in our opinion, directly affects both the activities of the subjects conducting criminal proceedings (because it becomes a prerequisite for their subjective vision of this category) and the effectiveness of the person protection of the being carried out at the stage of pre-trial investigation and meets the tasks of criminal proceedings defined in art. 2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine.

It is stated that the criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation must be ensured by effective judicial control, which is carried out by a specially authorized subject - investigating judge. It is proved that the effectiveness of judicial review during pre-trial investigation is also related to the issues of taking criminal proceedings, the main purpose of which the legislator in art. 131 of the Criminal Procedure Code of Ukraine recognizes the achievement (effectiveness) of this proceeding.

It is cited a number of European Court of Human Rights decisions in the paper addressing one of the key issues in determining the effectiveness of pre-trial investigation, as well as the views of current researchers who, based on European Court of Human Rights case law, identify criteria for the effectiveness of pre-trial investigation.

According to the results of the scientific search, the author is made suggestions for improvement of criminal procedural legislation on the investigated issues.

Key words: effectiveness of a pre-trial investigation, prosecutor, investigator, head of pre-trial investigation body, investigating judge.

Постановка проблеми

У нормах Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме у ст. ст. 36, 38-40, закріплено, що обов'язком суб'єктів, які здійснюють прокурорський нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також ведуть досудове розслідування (прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий), є забезпечення проведення ефективного досудового розслідування.

Незважаючи на концептуальність наведених положень, у чинному КПК України визначення терміна «ефективність», що вживається на позначення процесуальної діяльності вищевказаних суб'єктів, відсутнє, що своєю чергою зумовлює суб'єктивне його тлумачення, яке ускладнює як теоретичне його розуміння, так і практичне застосування. На нашу думку, ця прогалина повинна бути усунена, чого можна досягти шляхом нормативного закріплення дефініції зазначеного терміна.

Задля запобігання суб'єктивному тлумаченню та виникненню у зв'язку із цим можливих ризиків вбачається за доцільне насамперед визначитися з тим, який зміст вкладається в поняття «ефективність досудового розслідування», тобто з'ясувати його суть. Як уже зазначалося, законодавець у КПК України розглядає його як обов'язок слідчого, керівника досудового розслідування, прокурора. Так, у ст. 38 КПК України проголошено: «Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування» [1]. Це належить також до обов'язків спеціально уповноваженого суб'єкта - слідчого судді, який за своїм призначенням на цій стадії кримінального провадження виконує функцію судового контролю та тим самим здійснює судовий захист прав і законних інтересів осіб, які залучаються до кримінального провадження.

Тому необхідно дослідити ефективність кримінального провадження в межах діяльності суб'єктів, які ведуть кримінальне провадження на стадії досудового розслідування.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивчення теоретичних аспектів ефективності кримінального провадження, взаємодії суб'єктів, які ведуть кримінальне провадження (це, як уже зазначалося, слідчий, прокурор), а також їх взаємодія зі слідчим суддею, процесуальна діяльність якого зі здійснення судового контролю під час проведення досу- дового розслідування сприяє досягненню ефективності досудового розслідування, нині вважається актуальним питанням та, безсумнівно, входить до кола проблем, які розглядаються науковцями. Досить нагадати, що вагомий внесок у розроблення питань забезпечення ефективності проведення досудового розслідування здійснили Ю.П. Аленін, М.І. Бортун, О.П. Ващук, В.С. Зеленецький, Л.М. Лобойко, Ю.В. Стеценко, В.В. Тіщенко, О.О. Торбас та інші правники.

Окрему увагу вчені приділяли залежності ефективності захисту прав і свобод особи у кримінальному провадженні від ефективності/результативності діяльності органів досудового розслідування та ефективності судового контролю на цій стадії кримінального провадження. З огляду на свою важливість ці питання розглядалися в роботах сучасних науковців, а саме В.С. Зеленецького. Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, І.В. Канфуі, О.М. Ларіна, А.В. Лапкіна, О.С. Луньової, В.Т. Нора, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, М.В. Руденка, О.Ю. Татарова, А.Р. Туманянц, С.А. Шейфера, О.О. Юхна та інших.

Крім того, у сучасних умовах, коли КПК України зазнає певних змін у зв'язку з наближенням вітчизняного законодавства до європейського, необхідно провести всебічний аналіз уже існуючих теоретичних положень задля віднайдення нових шляхів удосконалення законодавчого регулювання кримінальної процесуальної діяльності, зокрема, у сфері досудового розслідування, визначення новітніх способів взаємодії учасників кримінального провадження, не уникаючи при цьому розгляду питання можливості й результативності впровадження цих змін у пра- возастосовну практику.

Мета статті - визначити та охарактеризувати ефективність як чинник досудового розслідування у кримінальному провадженні, внести авторські пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм кримінального процесуального законодавства.

Виклад основного матеріалу. Насамперед варто наголосити на тому, що згідно зі ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження полягають у захисті особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, в охороні прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпеченні швидкого, повного й неупередженого розслідування та судового розгляду. Наведене нормативне положення відповідає загальноправовій засаді, закріпленій у ст. 9 КПК України, щодо обов'язку прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Водночас згідно зі ст. ст. 36, 38, 39, 40 КПК України законодавець до обов'язків вказаних суб'єктів процесуальної діяльності відносить також забезпечення проведення ефективного досудового розслідування (і про це вже йшлося вище).

З огляду на це варто зауважити, що невиконання вказаного обов'язку зумовлює певні процесуальні наслідки. Так, через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури (ч. 3 ст. 37 КПК України). Крім того, прокурор, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 36 КПК України наділений повноваженням ініціювати перед керівником органу досу- дового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого за наявності підстав, передбачених КПК України для його відводу, або в разі неефективного досудового розслідування. Це положення узгоджується із закріпленим у ч. 4 ст. 38 КПК України обов'язком органу досудового розслідування вжити всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування, а його керівник, виконуючи приписи п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України, за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора має право за вмотивованою постановою відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування та призначати іншого слідчого в разі неефективного досудового розслідування.

Наведене, на наше переконання, має вагоме значення, оскільки від дій прокурора, слідчого залежить перебіг досудового розслідування, відповідно, це підвищує відповідальність державних органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, за прийняття того чи іншого рішення, їх виваженість і вмотивованість. Саме тому окреслені питання, зокрема й відсторонення слідчого в разі неефективного проведення ним досудового розслідування, були предметом наукового дослідження. Як слушно зазначають сучасні автори, під час розгляду питання ефективності досудового розслідування необхідно насамперед зосередитися на кримінальній процесуальній відповідальності, оскільки діяльність із забезпечення повного, всебічного й неупередженого досудового розслідування, як і судовий розгляд, повинні бути засновані на законі. За такого підходу на перший план виступає відповідальність державних органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, за дотримання приписів кримінального процесуального закону [2, с. 120]. Конкретизуючи наведене, Ю.В. Стеценко констатує, що неефективне досудове розслідування законодавець пов'язує з неналежною роботою слідчого, процесуальна відповідальність якого за її наявності полягає в можливості його відсторонення керівником органу досудового розслідування. Дослідник доводить, що застосування зазначених повноважень прокурора та керівника органу досудового розслідування залежить від тлумачення ними поняття «ефективність досудового розслідування». Як нами вже наголошувалося, нормативно-правове визначення цього поняття відсутнє, а отже, особливої ваги набуває суб'єктивний фактор [3].

Додамо також, що слідчий, робота якого за рішенням прокурора визнана неефективною з настанням відповідних правових наслідків (відстороненням від подальшого проведення досудового розслідування), у разі особистої незгоди з таким рішенням повинен мати можливість нормативного обґрунтування своєї незгоди задля його оскарження. На нашу думку, обґрунтування слідчим своєї незгоди полегшиться за наявності нормативного закріплення визначення поняття «ефективність досудового розслідування». Інакше воно або взагалі буде неможливим, або розглядатиметься як виклад власного суб'єктивного ставлення до своєї роботи з оцінкою ефективності, що не сприяє досягненню мети оскарження й ефективності досудового розслідування.

У контексті зазначеного не можна оминути увагою й те, що відповідно до приписів відомчих нормативних актів у разі неефективного досудового розслідування слідчий відсторонюється та призначається інший або здійснення досудового розслідування доручається іншому органу досудового розслідування. Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України» від 6 липня 2017 р. № 570 затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України та Інструкцію з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України з визначенням завдань органів досудового розслідування.

Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України встановлено обов'язок органу досудового розслідування вжити всіх передбачених законодавством заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування [4]. Про ефективну участь слідчих у захисті особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, в охороні прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження йдеться також в Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України [5]. Проте в жодному із зазначених документів не закріплюється обов'язок слідчого забезпечити ефективність досудового розслідування.

Під час розгляду окресленого питання варто зазначити, що Порядок організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 р. № 51, визначає критерії, які враховуються під час вирішення питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого, доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування в разі неефективного досудового розслідування. Ці критерії є такими:

не забезпечено виконання завдань кримінального провадження;

порушено загальні засади кримінального провадження, що негативно вплинуло або може вплинути на обґрунтованість, всебічність і повноту у кримінальному провадженні;

низька якість процесуальної діяльності слідчого (слідчої групи), унаслідок чого отримані результати такої діяльності не відповідають обґрунтовано допустимим результатам, які повинні були й об'єктивно могли бути досягнуті за цей час з огляду на складність і специфіку розслідування кримінального правопорушення [6].

Як бачимо, у Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні чітко вказані критерії, за якими проведене слідчим досудове розслідування можна оцінити як неефективне.

Водночас науковці, на відміну від визначення критеріїв неефективності досудового розслідування, пропонують послуговуватися критеріями визначення ефективності діяльності органів кримінального переслідування. На думку В.С. Зеленецького та Л.М. Лобойко, першим і головним критерієм оцінки ефективності діяльності органів кримінального переслідування є ступінь досягнення цими органами мети діяльності з переслідування, другим критерієм є його обґрунтованість, третім - законність, а четвертим - швидкість кримінального переслідування [7]. Розглядаючи це питання, М.І. Бортун пов'язує досягнення ефективності досудового розслідування з узгодженістю дій і функцій учасників кримінального провадження, які наділені певними повноваженнями (тобто слідчого, прокурора, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва, і слідчого судді). Продовжуючи власні міркування, дослідник робить висновок, що досудове розслідування буде ефективним тільки за умови збалансованості повноважень органів обвинувачення та органів, уповноважених здійснювати судовий контроль на стадії досудового розслідування. На думку автора, законодавець має чітко визначити основні сфери відповідальності сторони обвинувачення та слідчого судді [8].

Загалом ми згодні з наведеними думками та прагнемо акцентувати увагу на тому, що ефективність досудового розслідування залежить від узгодженості діяльності прокурора, керівника органу досудового розслідування і слідчого та не може бути досягнута без належного судового контролю.

Відтак процесуальна процедура кримінального провадження повинна забезпечуватися відповідним судовим контролем, адже напрямом процесуальної діяльності слідчого судді на цій стадії кримінального провадження є здійснення ефективного судового контролю, що відповідає міжнародно-правовим стандартам процедури кримінального провадження.

Додамо, що про важливість судового контролю на стадії досудового розслідування йдеться також у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 р. відображена позиція суду щодо дії принципу верховенства права, дотримання якого передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай повинен здійснюватися судовим органом, щонайменше останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження [9].

Що стосується судової практики України, то в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 5 квітня 2013 р. № 223-559/0/4-13 зазначено, що, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язані, по-перше, сумлінно й принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; по-друге, перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права й свободи особи, а також з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів [10].

До речі, заходи забезпечення кримінального провадження, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, вживаються з метою досягнення дієвості цього провадження. У контексті сказаного звернемо увагу на те, що словник іншомовних слів термін «дієвий» інтерпретує як «ефективний», від латинського «effectivus», що означає «дієвий» [11, с. 262].

Нагадаємо, що в теорії кримінального процесу мета застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначається як гарантування виконання учасниками кримінального провадження процесуальних обов'язків, подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, досягненню його дієвості. Під останньою розуміють вирішення завдань кримінального провадження, вказаних у ст. 2 КПК України, у розумні строки, з дотриманням принципу процесуальної економії [12, с. 200].

Наведене, на наше переконання, вкотре підтверджує доцільність визначення та нормативного закріплення у КПК України поняття «ефективність (дієвість)» як мети вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. Тому доцільно викласти ч. 1 ст. 131 КПК України в такій редакції: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості (ефективності) цього провадження, що виявляється у вирішенні завдань кримінального провадження, вказаних у ст. 2 КПК України, у розумні строки, з дотриманням засад кримінального провадження, пріоритету прав і свобод людини та з урахуванням принципу процесуальної економії».

Як уже наголошувалося, під час дослідження питання ефективності розслідування певний інтерес викликає практика ЄСПЛ, у рішеннях якого розглядаються критерії ефективності. Наведемо декілька з них. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Чумак проти України» від 6 березня 2018 р. нагадується, що для того, щоб розслідування могло вважатися ефективним, воно має привести до встановлення й покарання винних осіб. Це не є обов'язковим результатом, якого необхідно досягти, проте зобов'язує до вжиття відповідних заходів [13]. У рішенні у справі «Гонгадзе проти України» від 8 листопада 2005 р. позиція ЄСПЛ зводилася до того, що для того, щоб розслідування було ефективним, результат є необов'язковим

. У рішенні у справі «Кац та інші проти України» від

березня 2009 р. ЄСПЛ стверджує, що має бути забезпечене проведення незалежного й безстороннього офіційного розслідування, яке задовольняє певні мінімальні стандарти щодо ефективності. У зв'язку із цим відповідні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю й оперативністю та з власної ініціативи мають розпочати розслідування, під час якого з'являється можливість забезпечити, по-перше, з'ясування обставин, за яких стався цей інцидент, з виявленням тих чи інших недоліків у функціонуванні регуляторної системи, а по-друге, встановлення посадових осіб або органів влади, причетних до цих подій

У рішенні у справі «Алексахін проти України» від липня 2012 р. ЄСПЛ також визнає, що обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», під час якого стає можливим встановлення фактів та виявлення й покарання винних осіб [16]. У рішенні у справі «Бєлоусов проти України» від 7 лютого 2014 р. ЄСПЛ нагадує, що стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ, включають у себе вимоги стосовно того, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім і підконтрольним громадськості, а також те, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю й оперативністю [17].

Зрозуміло, що практичні працівники та науковці, досліджуючи питання ефективності досудового розслідування, розглядають його відповідно до практики ЄСПЛ. Так, досить логічною й науково обґрунтованою вважаємо позицію І.Ю. Ліщини, який стверджує, що згідно з принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою ЄСПЛ розслідування є ефективним, якщо воно відповідає основним стандартам розслідування, а саме принципам незалежності й неупередженості, ретельності, невідкладності, компетентності, залучення потерпілого та контролю громадськості [18, с. 115-116].

Своєю чергою інші дослідники, узагальнюючи принципи ефективного розслідування, наведені в міжнародних нормативно-правових актах і практиці ЄСПЛ, виокремлюють такі з них: 1) уникнення застосування примусових заходів; 2) відповідальність і справедливість; 3) юридичну обґрунтованість поліцейських заходів та процесуальних дій; 4) презумпцію невинуватості; 5) правову допомогу та належний допит; 6) обґрунтованість арешту або затримання особи [19, с. 27-31].

Зауважимо, що ефективність досудового розслідування впливає на дієвість захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, адже остання залежить від здійснення досудового розслідування з дотриманням ефективності його провадження.

Як не прикро, однак ЄСПЛ, незважаючи на підвищений інтерес вітчизняних науковців і практиків до окресленого питання, неодноразово констатував порушення права на захист в Україні у справах, де формально захисник був призначений, проте не здійснював ефективний захист. Так, у рішенні у справі «Яременко проти України» від 12 червня 2008 р. ЄСПЛ зазначив, що той факт, що кожен із двох захисників, які представляли заявника, бачив його лише один раз і тільки під час допиту, найімовірніше, свідчить про символічний характер їхніх послуг [20]. Отже, на прикладі одного цього рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про те, що має місце взаємопов'язаність ефективності досудового розслідування та дієвості захисту прав і свобод особи у кримінальному провадженні (зокрема, на стадії досудового розслідування).

Висновки

На підставі узагальнення позицій ЄСПЛ щодо розуміння ефективності розслідування, нормативних положень кримінального процесуального законодавства України, а також поглядів учених і практичних працівників, що згадані в роботі, можна зробити певні узагальнення.

По-перше, з огляду на представлені позиції, для усунення на законодавчому рівні прогалини в регламентації обов'язку суб'єктів, які провадять кримінальне провадження, забезпечувати ефективність кримінального провадження (зокрема, досудового розслідування) вважаємо за доцільне визначити поняття «ефективність досудового розслідування» як обов'язок суб'єктів, які провадять кримінальне провадження на стадії досудового розслідування, з вирішення завдань кримінального провадження, забезпечення всебічності, повноти й неупередженості дослідження обставин кримінального провадження в розумні строки, з дотриманням засад кримінального провадження, а також пріоритетності прав і свобод людини.

Наведену дефініцію як окремий пункт вважаємо за доцільне передбачити в ч. 1 ст. 3 КПК України.

По-друге, з метою вдосконалення відповідних норм КПК України пропонуємо внести доповнення до ст. 36 (у якій передбачені повноваження прокурора), ст. 39 (де визначені повноваження керівника органу досу- дового розслідування) і ст. 40 (яка закріплює повноваження слідчого), додавши вказівку про обов'язок вищезазначених суб'єктів забезпечувати ефективність досудового розслідування.

Відсутність нормативного закріплення вказаного обов'язку прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого повинна виключати також їх відповідальність.

По-третє, з огляду на нормативне положення, згідно з яким метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості кримінального провадження, доцільно викласти ч. 1 ст. 131 КПК України в такій редакції: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості (ефективності) цього провадження, що виявляється у вирішенні завдань кримінального провадження, вказаних у ст. 2 КПК України, у розумні строки, з дотриманням засад кримінального провадження, пріоритету прав і свобод людини та з урахуванням принципу процесуальної економії».

Список використаних джерел

досудовий розслідування прокурор

Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI (у редакції від 13 лютого 2020 р.) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 25.02.2020).

Теоретичні та практичні проблеми забезпечення ефективності досудового провадження / В.В. Тіщенко, Ю.П. Аленін, О.П. Ващук,

А.В. Мурзановська, О.О. Торбас, Ю.М. Немно, А.О. Панасюк, М.В. Шкрибайло, О.А. Земляна. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2015. Т 17. С. 106-158. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/7404/Tishchenko%20 Alen%20Vashch%20Mur%20nauk%20pr17.pdf?sequence=1&isANowed=y (дата звернення: 16.02.2020).

Стеценко Ю.В. Ефективне досудове розслідування: зміст поняття. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2018. Вип. 49. Т 2. С. 126-129. URL: http://www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua/file/No.49/part_2/32.pdf (дата звернення:

Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України : затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України» від 6 липня 2017 р. № 570 / Міністерство внутрішніх справ України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17#n16 (дата звернення: 17.02.2020).

Інструкція з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України : затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України» від 6 липня 2017 р. № 570 / Міністерство внутрішніх справ України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0919-17#n4 (дата звернення:

Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні : Наказ Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 р. № 51 / Генеральна прокуратура України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0363-19 (дата звернення: 18.02.2020).

Зеленецький В.С., Лобойко Л.М. Критерії оцінки ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні. Вісник Академії правових наук України. 2009. № 2. С. 185-196.

Бортун М.І. Забезпечення ефективності досудового розслідування в умовах сьогодення. Вісник Національної академії прокуратури України. 2018. № 2. С. 46-57.

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 р. (заява № 23543/02) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_138 (дата звернення: 15.02.2020).

Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження : лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2013 р. № 223-559/0/4-13 / Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0558740-13 (дата звернення: 18.02.2020).

Словник іншомовних слів /за ред. О.С. Мельничука. Київ, 1977. 865 с.

Кримінальний процес : підручник / за заг. ред. О.В. Капліної, О.Г. Шило. Харків : Право, 2018. 584 с.

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чумак проти України» від 6 березня 2018 р. (заява № 44529/09) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e02 (дата звернення: 14.02.2020).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гонгадзе проти України» від 8 листопада 2005 р. (заява № 34056/02, ECHR 2005-XI) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_420 (дата звернення: 14.02.2020).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 р. (заява № 29971/04) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_485 (дата звернення: 16.02.2020).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Алексахін проти України» від 19 липня 2012 р. (заява № 31939/06) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_925 (дата звернення: 16.02.2020).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» від 7 листопада 2013 р. (заява № 4494/07) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_989 (дата звернення: 16.02.2020).

Ліщина І.Ю. Проведення ефективного розслідування фактів порушення статей 2 та 3 Європейської конвенції з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи : матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 13 червня 2018 р. Київ : Нац. академія прокуратури України,

С. 113-116. URL: http://napu.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/praktuka_evropeuskogo_sudu.pdf (дата звернення: 22.02.2020).

Принципи ефективного розслідування відповідно до практики Європейського суду з прав людини : науково-методичні рекомендації / К.Л. Бугайчук, Є.О. Гладкова, Т.М. Малиновська, І.О. Святокум, О.В. Федосова. Харків : Харківський нац. ун-т внутр. справ, 2017. 81 с. URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/2519/principi_efektivnogo_rozsliduvannya_vidp.pdf? sequence=2&isAllowed=y (дата звернення: 21.02.2020).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України» від 12 червня 2008 р. (заява № 32092/02) / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_405 (дата звернення: 17.02.2020).

Размещено на Allbest.ru