Екологічне господарювання як комплексний об'єкт правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЧНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК КОМПЛЕКСНИЙ ОБ'ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Олефіренко К.А., студентка

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого

Анотація

екологічний господарювання економіка довкілля

У статті комплексно досліджуються питання співвідношення навколишнього природного середовища та економіки, вплив господарювання людей на екологічний розвиток, визначено позитивні переваги розвитку збалансованого розвитку економіки і довкілля, перехід господарства на екологічне господарювання. Стрімкий розвиток людства показав неспроможність екології ефективно реагувати на рівень антропологічної діяльності людини, складністю у відтворенні природних ресурсів, погіршення екологічного рівня та захисту довкілля. Основне завдання даного дослідження полягає у теоретичному вивченню екологічного господарства як рушійного чинника переходу до принципів сталого розвитку, правового регулювання екологічного господарства у законодавстві України, визначення подальших практичних перспектив впровадження екологічного господарювання в Україні. Автор звертає увагу до нових концепцій розвитку України, приєднання до концепції сталого розвитку, використання нових підходів господарювання, у тому числі зелених інновацій, зелених інвестицій, альтернативних джерел енергії (зеленої енергетик), визначення їх переваг і недоліків. У дослідженні комплексно визначено рівень правового регулювання екологічного регулювання, його складових. В останні два з половиною століття під впливом індустріальної революції в світі розвернувся безпрецедентний економічний ріст, який зажадав мобілізації величезних ресурсів і забезпечив поліпшення умов життя в багатьох районах земної кулі, однак результати цього прогресу не скрізь однакові, а саме мільярди людей все ще страждають від крайньої бідності і наростає тиск на навколишнє середовище. Зокрема, вода, повітря і біосфера здавна розглядалися як суспільні блага, які не мають конкретного власника і які можна безкоштовно використовувати в якості виробничих ресурсів і в якості місця для скидання забруднень.

Ключові слова: зелена енергетика, зелена економіка, зелені інвестиції, зелені інновації, економіка, навколишнє середовище.

Annotation

The thesis has a comprehensive view of the nutritional support of the state of affairs in the natural environment and economy, by bringing the state's gratitude of people to the ecological development, and the positive changes in the development of the balanced development of the state economy and the modernization of the economy are assigned. The rapid development of people, showing the lack of ecology, effectively responds to the level of anthropological activity of the people, folding in the development of natural resources, the destruction of the ecological level and the source of the disease. The main goal of the research is the given advancement in the field of the theoretical development of the ecological statehood as a Ukraine official is the transition to the principles of becoming a development, the legal regulation of the ecological statehood in the legislation of Ukraine, the appointment of the state practical and practical prospects for the promising. The author of the greatest respect for the new concepts of development of Ukraine, admission to the concept of the steel development, the celebration of the new ideas of the state, including the greenery innovations, greenery investments, alternatives to the greenery of energy. The level of legal regulation of ecological regulation, of the warehouse is comprehensively defined for the investigation. In the last two and a half centuries, an unprecedented economic growth has unfolded in the world itself, which has hindered the mobilization of great resources and forgotten the minds of all the minds of the regions of life, the result of life weakness and build-up grip on the environment. The withers, water, waking and the biosphere have long been seen as a suspicious blessing, as they do not conceal a particular owner, and as they can be victoriously victorious in the quality of viral resources and in the quality of an opportunity to get rid of the problem.

Key words: green energy, green economy, green investments, green innovations, economy, environment.

Постановка проблеми

Екологія і довкілля завжди мали запас потенціалу для відновлення та балансу господарського навантаження на неї з боку людей. Але, враховуючи, стрімкий економіко-господарський розвиток людства, винайдення нових підходів до виробництва, збільшення кількості популяції людського виду постала гостра проблема забруднення навколишнього середовища, відсутність балансу у відновленні тих природніх ресурсів, які використовуються у господарстві і, як наслідок, їх нестачу, негативний вплив антропологічної діяльності на екологію.

Раніше, взаємодія економіки і довкілля відбувалися у пріоритет першої, що стало наслідком негативного впливу на навколишнє середовище. Цей факт засвідчила, проведена у 1992 році, Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро стосовно навколишнього середовища і розвитку, яка визнала, що швидкий економічно-соціальний розвиток усіх держав вплинув на проблеми довкілля. Людство не зможе і надалі здійснювати господарство в тому масштабі і рамках, як це було до цього, поки не звернуть увагу усіх держав на реалізації економіки гармонійно із розвитком, збереженням, відтворенням екології.

Хоча, це питання і наразі викликає дискусії на рівні глав багатьох держав. Багато спекуляцій на тему Паризької конвенції з клімату 2015 р. і позицією США (проблем з кліматом і навколишнім природнім середовищем не існує), приводить до розуміння, що питання балансу економіки і екології є важливим у багатьох держава, не тільки в Україні.

Відповідно до ст. 50 Конституції України визначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Тому не дивно, що питанню довкілля, його правовому регулюванню, відповідальності за його порушення приділена значна увага законодавця. Але, на жаль, постійне прагнення отримати значні економічні прибутки для підвищення загальної економіки призвели до дисбалансі використання природних ресурсів, їх охороні та забрудненню з кінцевою метою їх реалізації - економічного блага. Як результат у 2019 році Верховною Радою України була прийнята «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року», де прямо визначені подальші шляхи екологічного покращення і вдосконалення регулювання зазначеної сфери для покращення загального екологічного рівня держави і впровадженням нових підходів використання природних ресурсів, пріоритетність у збереженні природного довкілля.

Тому зрозуміло, що за наявності альтернативних джерел енергії, впровадження концепцій «зеленої економіки», «зелених інвестицій», «зелених інновації», це питання набирає нового теоретичного і практичного осмислення, визначити який рівень правового регулювання наданий зазначеним новаціям у екологічній сфері.

Мета

Основне завдання даного дослідження полягає у теоретичному вивченню екологічного господарства як рушійного чинника переходу до принципів сталого розвитку, правового регулювання екологічного господарства у законодавстві України, визначення подальших практичних перспектив впровадження екологічного господарювання в Україні.

Аналіз останніх досліджень

Питання вивченням співвідношенням екології та економіки здійснювали такі вчені, як Л. Г. Мельник, В. О. Власенко, В. Є. Реутов, Т П. Галушкіна, Д. М. Стеченко, Д. Д. Задихайло та інші. Проблематика «зелених» інвестицій, інновацій та «зеленої економіки» стали предметом вивчення у таких вчених, як Л. А. Мусіна, М. К. Шапочка, В. С. Міщенко, О. В. Грянник, В. П. Прадун тощо.

Виклад основного матеріалу

Термін «сталий розвиток» уперше був введений в 1987 р. Міжнародною комісією з навколишнього середовища і розвитку (Комісія Брунтланд). У доповіді «Наше спільне майбутнє» сталий розвиток був визначений як розвиток, при якому «задовольняються потреби сучасного покоління, але не ставиться під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби» [2].

Основним завданням сталого розвитку є задоволення людських потреб і прагнень, забезпечення розвитку сучасного покоління не на шкоду інтересам майбутніх.

Згідно з цією доповіддю, концепція сталого розвитку полягає в ряді принципів. По-перше, людство здатне надати розвитку стійкий і довготривалий характер з тим, щоб воно відповідало потребам нинішнього покоління, не позбавляючи майбутні покоління можливості задовольняти свої потреби. По-друге, були передбачені певні обмеження в області експлуатації природних ресурсів, але вони є відносними і пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації. По-третє, було зазначено, що необхідно задовольняти елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. По-четверте, для сталого розвитку потрібно, щоб ті, хто має в своєму розпорядженні великі кошти, узгодили свій спосіб життя з екологічними можливостями планети. По-п'яте, стійкий і довготривалий розвиток можливий лише в тому випадку, якщо розміри і темпи зростання чисельності населення узгоджуються з мінливим продуктивним потенціалом екосистеми. [2]

Виникнення концепції сталого розвитку пов'язане з бурхливим соціально-екологічним процвітанням в 70-х рр. XX ст. За часів відносного благополуччя і економічного підйому, а також в період ряду значних досягнень в науково-технічній сфері перед вченими і дослідниками постало питання про настання якогось критичної межі в розвитку для людства. Виникли такі екологічні проблеми, ка обмеженість природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та ін. Згодом вчені зробили висновок про те, що зовнішні кордони розвитку визначаються в більшій мірі потенційними можливостями біосфери, ніж відомими джерелами енергії і різними ресурсами надр.

Було представлено 12 сценаріїв розвитку людства, з яких п'ять приводили до піку населення Землі з подальшим обвалом популяції в зв'язку з різким падінням рівня життя. Решта сім сценаріїв поділялися умовно на «менш сприятливі» і «сприятливі». На підставі цієї моделі автори зробили такі висновки:

1. Якщо існуючі тенденції в індустріалізації, виробництві продовольства, світовому населенні, забрудненні навколишнього середовища і в вичерпання ресурсів залишаться незмінними, то межі зростання на цій планеті будуть досягнуті в наступні сто років. Найвірогіднішим результатом буде різке і раптове скорочення як чисельності населення, так і виробничих потужностей.

2. У людства є можливість змінювати дані тенденції і створювати умови для економічної і екологічної стабільності, збереження в довгостроковому періоді. Стан глобальної рівноваги може бути сплановано таким чином, щоб базові потреби кожної людини на Землі були задоволені за недостатністю майна щоб кожен мав рівні можливості для реалізації свого власного людського потенціалу.

3. Якщо люди в усьому світі вирішують докласти більше зусиль для досягнення другого результату, ніж першого, то чим швидше вони почнуть для цього працювати, тим більше будуть шанси на успіх. [1]

У 1992 році було опубліковано продовження «Меж росту» під назвою «За межами зростання». Книга була опублікована тими ж авторами до відкриття конференції ООН з охорони та розвитку навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (UNCED) і містила в собі деяке коректування числових даних і сценаріїв. Проте, основні три висновки, зроблені авторами, залишилися незмінними.

Тому, враховуючи наведені вище положення, постає нагальна проблема визначити необхідні умови і вимоги концепції сталого розвитку в Україні, визначення їх правових основ, правового регулювання і практичної реалізації: альтернативних джерел енергії (зелена енергетика), зелена економіка, зелені інновації, зелені інвестиції.

Проте необхідно сконцентрувати увагу на тому, що, на жаль, екологічне (зелене) господарство не розроблене достатньо в Україні на законодавчому рівні, тому сфера дослідження лежить у теоретичній площині.

Так, Задихайло Д. Д. зазначає, що визначає, що екологічне господарювання може здійснюватися на комерційний, так і на не- комерційній основі. Мета такого господарювання покликана отримування прибутку, але враховуючи сторону охорону навколишнього середовища [9, с. 97].

Автор пропонує своє визначення екологічного господарства, а саме ведення господарської діяльності із використанням засобів зеленої енергетики, зелених інвестицій, зелених інновацій для запровадження зеленої економіки. Виходячи із цього визначення можна чітко сформулювати об'єкти, суб'єктів та змість екологічного господарства. До об'єктів зеленого господарства належить зелена енергетика, зелені інвестиції, зелені інновації. Розглянемо їх детальніше.

Зелені (екологічні) інвестиції були розроблені в рамках захисту повітряних ресурсів від забруднення. Прийняття Кіотського протоколу 1997 запровадив механізм інвестицій. Відповідно до якого, держава може продати суб'єктам господарювання кількість викидів у повітря, яке вони можуть здійснювати в цих межах без сплати додаткових ресурсів. Наразі дія Протоколу закінчується, тому у м. Лімі було визначено розроблення нового документу, який має прийти на заміну Кіотському механізму.

Дозволи на викиди, встановлені Кіот- ським протоколом, стали об'єктом міжнародного публічного права, Україна, як учасниця протоколу активно укладає договори з іншими державами або щодо купівлі, або продажу дозволів на викиди. У п. k ч. 1 ст. 338 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони встановлено просування Механізму спільного запровадження Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату 1997 року з метою зменшення викидів парникових газів шляхом реалізації проектів у сфері енергоефек- тивності та відновлювальної енергетики [3].

Тому питання розробки зелених інвестицій в Україні охоплюються, як актами національного законодавства, так і міжнародного права. Але в Україні досі не визначений спеціальний орган, який буде покликаний здійснювати і укладати договори купівлі-продажу квотами на забруднення, хоча може принести державі значні кошти, які можна вкладати у розвиток інших сфер концепції сталого розвитку. Складно не погодитися з Шумілою О. М., яка визначає зелені (екологічні) інвестиції як основа для подальших екологічних перетворень у сфері господарства [4].

Еко-інноваціями є будь-які інновації, які здатні привести до зменшення впливу на навколишнє середовище; це розробка нових товарів, процесів і систем з найменшим використанням природних резервів і мінімальними викидами отруйних речовин. На сьогоднішній день існують основні галузі, які відносяться до сектору чистих технологій і активно використовують еко-інновації:

• зелене будівництво;

• альтернативний транспорт і логістика;

• поновлювані енергетика, енергоефективні рішення і розумні мережі;

• управління водними ресурсами і відходами.

На думку експертів [6], «зелене» будівництво визначається високою енергоефективністю будівлі. Також до критеріїв оцінки відносять і вплив будівлі на навколишнє середовище, збереження природного ландшафту і інше. Також при «зеленому» будівництві замість нових майданчиків варто використовувати занедбані індустріальні території. При цьому необхідно конкурсне проектування, потрібна кваліфікація будівельних підрядників, оптимізація планування, відповідну якість будівельного майданчика, управління будівництвом, бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Саме у держави виникає важлива функція запровадження інновацій у сфері державного регулювання, безпосередньо саме держава виступає основою державної політики у даній сфері [10, с. 172].

При оцінці будівлі, яка претендує на кваліфікацію «зеленого», важлива близькість до нього громадського транспорту, впровадження «зелених» транспортних стратегій в простір об'єкта (велосипед, ролики, електромобіль, автобус на біодизелі, сигвей і т. д.), уникнення перетину потоків автомобілів і пішоходів, зручні транспортні шляхи, преференції для громадського транспорту, пішохідні зони.

На відміну від відновлюваної енергетики українське «зелене» будівництво ще не отримало достатнього поширення. Однак тренд «грін білдінг» вже можна простежити в деяких новобудовах.

Наступним видом екологічного господарства є альтернативні джерела енергії (зелена енергетика). Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» [5] щодо встановлення «зеленого тарифу», яким, зокрема, внесла зміни до Закону «Про електроенергетику» і Закон «Про альтернативні джерела енергії». Прийнятий Закон України покликаний стимулювати виробництво електричної і теплової енергії з альтернативних джерел, його положення передбачають удосконалення тарифної політики в електроенергетиці, у сфері теплопостачання шляхом введення поняття «зелений тариф» з метою стимулювання виробництва електричної та теплової енергії з альтернативних джерел.

Так, «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксового газу, а з використанням гідроенергії - вироблена лише малими гідроелектростанціями).

Мала гідроелектростанція - це електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт.

Оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати за «зеленим» тарифом електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів), і не продану за договірними цінами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

«Зелений» тариф затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з виробництва електричної енергії на об'єктах електроенергетики. До альтернативних джерел енергії відноситься сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль і припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Питання екологічного транспорту в Україні вже знайшло своє юридичне регламентування. Так у 2019 році був поданий Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» (щодо визначення електричних автомобільних транспортних засобів, зарядних станцій під них та створенню умов для переходу на екологічний транспорт до 2030 року). У даному акті передбачається, зокрема, пільгове кредитування і страхування на придбання електричних автомобільних транспортних засобів для громадян України; програми з розвитку Вітчизняних виробників електричних автомобільних транспортних засобів, програми розвитку вітчизняного виробництва та утилізації акумуляторних батарей [7].

До суб'єктів екологічного господарства належать суб'єкти права, які під час здійснення господарської діяльності здійснюють вплив на навколишнє природнє середовище, у тому числі держава, яка має на законодавчому рівні сформувати принципи зеленої економіки, як складової частини концепції сталого розвитку. І якраз зелене господарство покликане зменшити цей влив, ефективніше відновлювати природні ресурси, встановлювати додаткові механізми контролю за веденням такої діяльності.

До змісту правовідносин належить права і обов'язки суб'єктів. Виходячи із попередньої характеризації окремих частин екологічної економіки, можна сформувати права учасників правовідносин, зокрема отримувати прибутки відведення такого господарства, вимагати від держави комплексного регулювання таких відносин, отримувати додаткові пільги на оподаткування у разі переходу на зелене господарювання тощо. До обов'язків можна віднести: здійснювати господарську діяльність на основі принципів зеленого господарства, запроваджувати нові проекти зеленого господарства, підвищувати попит серед населення на продукти діяльності зеленого господарства.

Усі ці складові, їх запровадження і реалізація можуть стати складовими так званої зеленої економіки (зеленого господарства). «Зелена» економіка спрямована на збереження природного середовища, так як це є найважливіша умова розвитку української економіки. В її рамках економічне зростання приймається в якості залежної складової навколишнього середовища. Дане явище в науці виникло як протилежність і альтернатива старій «коричневої» економіці, для якої характерно марнотратне ставлення до природних ресурсів, відносно недавно - двадцять років тому. Як правило, звертають увагу на те, що вона знаходиться на стику філософії, економічної науки та кількох економіко-політичних дисциплін і прикладних наук. Всіма визнано, що в результаті використання зеленої економіки повинні вирішуватися проблеми екологічного дефіциту, а ризики для природного середовища - знижуватися.

Найбільш рішучі прихильники даної концепції доводять, що розвиток цивілізації не повинно бути пов'язане з ростом економіки, але загальновживаною є дефініція «зеленої» економіки, яка робить акцент на її націленості на стабільний розвиток без заподіяння шкоди природному середовищу. реальними можливостями перейти до «зеленої» економіки мають виключно найбільш багаті держави [8]. Здійснювати політику скорочення шкідливих викидів і забезпечення екологічно безпечного перероблення відходів людської життєдіяльності і виробничих відходів можуть лише держави з високими темпами приросту економіки.

Висновки

В останні два з половиною століття під впливом індустріальної революції в світі розвернувся безпрецедентний економічний ріст, який зажадав мобілізації величезних ресурсів і забезпечив поліпшення умов життя в багатьох районах земної кулі, однак результати цього прогресу не скрізь однакові, а саме мільярди людей все ще страждають від крайньої бідності і наростає тиск на навколишнє середовище. Зокрема, вода, повітря і біосфера здавна розглядалися як суспільні блага, які не мають конкретного власника і які можна безкоштовно використовувати в якості виробничих ресурсів і в якості місця для скидання забруднень.

Можна виділити наступні умови, які потрібні для формування зеленого господарства: прийняття, конкретизація, поширення ідей сталого розвитку на різних рівнях, формування моделей розвитку економіки з урахуванням пріоритету екологічних потреб, об'єднання соціуму на базі екологічних та гуманістичних цінностей, становлення правової держави та громадянського суспільства, що володіють здатністю охороняти права людини і зберігати біосферу.

На сьогодні не має єдиної регламентації зеленого господарства, є лише поодиноке регулювання окремих об'єктів зеленого господарства. Тому автор пропонує своє легальне визначення терміну зелене господарство, пропонує яким чином регламентувати об'єкти, суб'єкти та зміст правовідносин, які складаються у даних межах.

В Україні найбільшої регламентації отримало місце саме зелена енергетика, саме ця частина зеленої економіки, має велику кількість нормативно-правових актів, новел тощо. На жаль, інші сфери зеленого господарства або не отримали свого правового закріплення і регламентації, або тільки починають засновуватися. Це свідчить про те, що розбудова методів концепції сталого розвитку і зеленого господарства продовжується, хоча не так швидко, як на це сподіваються громадяни.

Список використаних джерел

1. The Limits To Growth. A Report For The Club Of Rome's Project On the Predicament Of Mankind / Donella H. Meadows, Dennis L. Meadows, Jorgen Randers, William W Behrens III. Universe Books. New York, 1972. 205 p.

2. Доповідь Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку «Наше спільне майбутнє», 1987 р. URL: http://www.un.org/ru/ga/pdf/brundtland.pdf

3. Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. 2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011

4. Шуміло О. М. Екологічні (зелені) інвестиції: правовий аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Том 2. № 15. 2015. с. 81-84.URL: http://www. vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc15/part_2/24.pdf

5. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21 липня 2020 року. № 810-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/810-20

6. «Зеленое» строительство - основное направление трансформационных изменений инвестиционно-строительной сферы. Проблемы современной экономики. Строительство и архитектура. 2013. с. 314-316

7. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» (щодо визначення електричних автомобільних транспортних засобів, зарядних станцій під них та створенню умов для переходу на екологічний транспорт до 2030 року). URL: http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=2532&skl=10

8. О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич. «Зелена» економіка: сутність, цілі та базові принципи. Економічний вісник Донбасу. № 3. 2013. с. 54-62. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/ handle/123456789/123331/9-Chmyr.pdf

9. Задихайло Д. Д. Відносини екологічного господарювання як напрям розвитку законодавства України. Економічна теорія та право. № 3. 2017. c. 96-107. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Vnyua_etp_2017_3_11

10. Задихайло Д. Д. Теоретичні аспекти конституційно-правового забезпечення діяльності держави в економічній сфері. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Економічна теорія та право. № 1. 2014. с. 170-179. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_etp_2014_1_19

Размещено на Allbest.ru