Дослідження проблематики використання учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах соціальних мереж, друкованих та електронних засобів масової інформації з метою пошуку шляхів нівелювання їх негативного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження проблематики використання учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах соціальних мереж, друкованих та електронних засобів масової інформації з метою пошуку шляхів нівелювання їх негативного впливу

Осадько А.С.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник з вивчення проблем захисту національних інтересів в економічній сфері та протидії корупції Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України

Довгаль Ю.С.,

науковий співробітник відділу з вивчення проблем забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України.

У статті досліджуються проблематика використання учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах соціальних мереж, друкованих та електронних засобів масової інформації з метою пошуку шляхів нівелювання їх негативного впливу. Визначено способи, через які здійснюється зазначений вплив, що зумовлений зловживанням свободою слова, зокрема порушенням правил моралі та журналістської етики. Охарактеризовано механізм криміногенного впливу злочинності на засоби масової інформації.

Ключові слова: злочинність, засоби масової інформації, засоби масової інформації як чинник злочинності.

Research on the use of organized criminal groups in their own interests of social networks, print and electronic media in order to find ways to reduce their negative impact

We have the following problems for the participants in the organization: organizing malignant corruption at the main interests of social activities, frustrating and informing people with mass information, by way of making a joke about new negatives. It means the ways through which you can fill in the meanings of the connotations, the intentions of the illusions of freedom of speech, the secret of the broken rules of morality and journalistic ethics. The mechanism of criminogenic influx of malignancy in the presence of mass information is characterized.

Key words: malignancy, spoil mass information, spoil mass information, official of deterioration.

Постановка проблеми

змі злочинне угруповання соціальна мережа

В епоху стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій незаперечним фактом є те, що засоби масової інформації (ЗМІ) та соціальні мережі, зважаючи на суспільну важливість, масовість та доступність, справляють значний вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, на соціально-психологічний і духовно-культурний розвиток кожного члена суспільства, тому що кожна нова інформація, що надходить каналами ЗМІ, відповідним чином стереотипізована й несе в собі багаторазово повторювані ціннісні орієнтації й установки, що закріплюються у свідомості людей.

Аналіз останніх публікацій та дослі- дженнь. Використання учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах соціальних мереж, друкованих та електронних засобів масової інформації часто розглядалася вітчизняними та зарубіжними вченими, зокрема така тематика досліджувалася у працях таких вчених, В.В. Боровікової, П.С. Булатецького, А.А. Гад- жиєвої, Ю.І. Гололобової, В. М. Горовий, А. І. Марущак,А.І. Долгової, В.М. Дрьоміна, А. І. Марущак, М.Б. Чабанянц та ін., проте комплексного дослідження не проводилося.

Метою статті є дослідження проблематики використання учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах соціальних мереж, друкованих та електронних засобів масової інформації для пошуку шляхів нівелювання їх негативного впливу.

Виклад основного матеріалу

У світових глобалізаційних, інтеграційних процесах засоби масової інформації, соціальні мережі є інструментом поширення соціально значущих ідей, поглядів, концепцій і теорій. Здатність швидко охоплювати найбільш широкі аудиторії дає можливість сучасним масмедіатрансформовувати традиційну систему духовного виробництва в певному напрямі, з приводу чого в розвинутих суспільно-політичних системах панує теза, що той, хто володіє засобами масової інформації, володіє громадською думкою.

Інформація виступає змістовною частиною масмедіа. Саме через неї суспільна свідомість піддається впливу, формується певна ідеологія, громадська думка та система стереотипного мислення, адже соціум «поглинає» готовий інформаційний продукт. Нині суспільство включено в інформаційний простір. Тому всі соціальні багатокомпонентні феномени, існують і розвиваються у площині такого простору.

Враховуючи саме ці фактори, організовані злочинні угруповання часто використовують соціальні мережі, друковані та електронні засоби масової інформації у власних інтересах.

Отже, цілком логічним є існування певного своєрідного зв'язку між діяльністю ЗМІ, соціальних мереж та розвитком злочинності (в тому числі її організованих форм). ЗМІ як «рушійна сила» провокування змін у моделях поведінки людей може спричинити саме певні девіантні відхилення. Наявні криміногенні аспекти, висвітлені через засоби масової інформації чи в соціальних мережах, активізують крайні прояви таких відхилень у вигляді кримінальних правопорушень.

На сьогодні значна кількість публікацій у ЗМІ присвячена проблемам злочинності, у тому числі її організованим формам. Проте, незважаючи на негативні наслідки, які можуть бути спричинені висвітлюваною інформацією, ЗМІ часто подають її фрагментарно, непослідовно, однобоко, тільки в тій її частині, яка може бути цікава аудиторії (насильство, вбивства на замовлення відомих осіб, грабежі, перестрілки й «розбірки» злочинних авторитетів тощо). При цьому у громадян створюється враження, що корупція і організована злочинність - це звичні явища, а злочинці «змальовуються» у своєрідному позитивному образі, який значно відрізняється від реальної дійсності.

Проаналізувавши теоретичні доробки багатьох дослідників криміногенного впливу ЗМІ, варто виокремити певні групи дій, через які й здійснюється зазначений вплив. Загалом це інформування суспільства про певні події, пропаганда тощо.

Продукція інформаційних агенцій, телебачення, кримінальні новини, а також кінопродукція, які містять повідомлення про злочини, способи їх учинення, сцени насильницького характеру, «рекомендації» кримінального характеру, нерідко являють собою стимул до вчинення злочинів, схожих на описані чи показані. При цьому продукція подібного роду, хоча й створена для суспільства (із функцією інформування, розважання, навіть попередження), має двосторонній вектор: криміногенний та антикриміноген- ний. Звідси випливає, що, інформуючи про метод і спосіб учинення злочинної дії, ЗМІ одночасно й пропагують їх.

Кримінальне середовище, в основі якого закладена система відносин організованих злочинних формувань, створює й розвиває власну кримінальну ідеологію - досить упорядковану систему негативних поглядів, цінностей та орієнтації, що містить критику кримінальної політики держави й культивує злочинний спосіб життя. При цьому ця ідеологія здатна чинити й чинить інтенсивний соціально-психологічний вплив на особистість (групи, класи, суспільство) [1].

Вплив засобів масової комунікації є одним із найбільш недосліджених механізмів впливу злочинності на суспільство. Сформувалося специфічне соціально-психологічне явище, яке можна назвати «інформзлочин- ність» - та злочинність, образ якої створений засобами масової комунікації й суттєво відрізняється від реальної злочинності.

Уважається, що поширення негативних звичаїв, норм, асоціального способу життя й моралі злочинних формувань є кримінологічним феноменом, розглядаючи його як пропаганду «кримінальної ідеології».

Отже, можна говорити про перехід кримінальної ідеології на рівень зовнішньої експансії, в результаті чого методами пропаганди у вигляді системи упорядкованих уявлень, поглядів, традицій і цінностей за допомогою ЗМІ відбувається поширення культури злочинного середовища.

Відповідно, поширення й підвищений ступінь сприйняття інформації, що відображаються у ЗМІ, формують систему цінностей у представників різних соціальних груп, що призводить до можливості впроваджувати кримінальні установки, звичаї і традиції в соціальне буття. Трансформація поглядів і системи цінностей автоматично створює в більшої частини суспільства позитивну думку про злочинців і їхню діяльність, сприяє криміналізації суспільства.

Метод пропаганди кримінальної суб- культури, включає в себе декілька компонентів:

• по-перше, - це формування привабливого образу злочинного світу;

• по-друге, інформаційне та морально-психологічне забезпечення окре-

мих видів і напрямів злочинної діяльності. ЗМІ приділяють величезну увагу негативній або неефективній діяльності правоохоронних органів, піддають необ'єктивній критиці політичних лідерів, викриттю державних чиновників на замовлення. Під час моральної та політичної дискредитації правоохоронних структур і структур політичної влади за допомогою ЗМІ в громадськості відкриваються можливості більш високої терпимості до кримінальних посягань організованої злочинності на всі сфери суспільства. Через інформаційні атаки ЗМІ правоохоронна діяльність органів, покликаних захищати суспільство від злочинних посягань, утрачає його довіру, свою легітимність та орієнтованість на боротьбу зі злочинністю;

• по-третє, створення позитивного образу представників злочинних структур і корумпованих представників влади. За відсутності взаємодії між політичними елітами й суспільством, засобами законності, політичними й економічними реформами, ЗМІ утворюються порожнечі, які заповнює організована злочинність, використовуючи в поводженні із суспільством різноманітні методи, від прямого впливу на учасників громадянського суспільства до впливу на політичну еліту шляхом корумпування державних чиновників, впливу засобами масової інформації на обох суб'єктів публічної політики - соціум і політичну еліту;

• по-четверте, поширення злочинної ідеології. Ця форма має певну специфіку, так як в основному інтерес до неї виявляють молодь і підлітки.

ЗМІ детально консультують у спеціалізованих розділах щодо злодійських традицій, роз'яснюють, як уникнути кримінальної відповідальності, детально описують процес учинення злочинів, а також упроваджують злодійський жаргон, кримінальну культуру, вживання нецензурних виразів.

Отже, за рахунок культивування кримінальних звичаїв, виправдання вчинення злочинів і створення умов безкарності відбувається залучення нових осіб у злочинну діяльність, а також посилення значення самого кримінального середовища [2].

Таким чином ЗМІ впливають на формування негативної думки про державні та правоохоронні органи та їх посадових осіб, заходи з профілактики й боротьби зі злочинністю. Неефективна робота державних органів, у тому числі правоохоронних, що не в змозі забезпечити громадянам доступні, швидкі та ефективні способи захисту своїх прав і законних інтересів, є основним чинником цього явища. У такому випадку інформація ЗМІ також може впливати криміногенно. Мова йде про формування соціальних уявлень про те, що правоохоронні органи працюють неефективно, іншими словами, відбувається дискримінація співробітників правоохоронних органів. Унаслідок цього громадяни починають вороже чи недовірливо ставитися до правоохоронців [3].

Криміногенний інформаційний вплив ЗМІ в низці випадків спрямований на вирішення конкретних завдань:

• поширення завідомо неправдивої інформації, а також публікація відомостей і фактів, що «відводять убік» слідство у кримінальних справах;

• створення засобами масової інформації громадської думки, що сприяє «розвалу» кримінальних справ, що мають великий суспільний резонанс;

• розголошення відомостей, що становлять службову таємницю, таємницю слідства;

• компрометація правоохоронних органів і їх окремих представників, які виявляють активність у боротьбі зі злочинністю. Виконуючи політичне або кримінальне замовлення, ЗМІ втрачають свій авторитет, аудиторію, рекламу, дохід. ЗМІ, розраховуючи на підтримку політичних або злочинних сил, стають заручниками інтересів, які диктують правила гри відповідно до запитів своїх покровителів.

Дослідження кримінологічного аспекту засобів масової інформації дає змогу говорити про ступінь їх всебічного впливу на використання цих можливостей представниками організованої злочинності [4].

Відсутність правових механізмів регулювання ЗМІ, що відповідають реальним вимогам часу, самообмежувальних норм етики журналіста дає стимул зловживань службовим становищем представниками журналістського корпусу і можливість використання засобів масової інформації із злочинною метою.

Сприйняття засобів масової інформації як знаряддя здійснення влади призводить до їх криміналізації. Війна компроматів, лобі- ювання законів, зведення політичних рахунків, інформаційний тероризм за допомогою засобів масової інформації набуває масштабних форм впливу на здійснення політики і суспільну свідомість.

До цього часу не розв'язані проблеми, що властиві засобам масової інформації, відсутність паритетних взаємовідносин у діалозі із суспільством і владою призводять до їх регресу, складне економічне становище змушує представників ЗМІ шукати протекції у впливових чиновників, олігархів і представників злочинних угруповань, просуваючи натомість їх інтереси.

Динамічний розвиток інформаційно-комунікативної сфери є однією з відмітних рис сучасного суспільства. Усе більш безперешкодним стає доступ до будь-якої інформації, удосконалюються способи обміну нею. Глобалізуються процеси поширення у світовому просторі різного роду знань, ідей, переконань, культур тощо. Вони не мають обмежень у часі та просторі, існують незалежно від наявних кордонів між державами, забезпечуючи тим самим користувачам зворотній комунікативний зв'язок [5].

Найбільш активно спілкування, взаємне інформування та обговорення найгостріших проблем сучасності у найрізноманітніших життєвих сферах відбувається в соціальних мережах. Ця форма громадської активності стає однією з визначальних тенденцій стану розвитку суспільства.

Соціальні мережі є невід'ємним елементом спілкування більшості учасників онлайн-комунікації. Через них користувачі здобувають альтернативні до традиційних медіафакти, коментують, інтерпретують і поширюють їх, стаючи таким чином співучасниками процессу [6].

Проте, крім позитивних сторін соціальних мереж, насамперед з точки зору можливостей комунікації, є також їх негативні сторони, наприклад координація діяльності злочинних угруповань. Зокрема, терористичні угруповання використовуються соціальними мережами для поширення своєї пропаганди, залучення нових членів та спонукання до автономного скоєння терористичних актів. Відомо, що терористичні угруповання можуть користуватись соціальними мережами для координації власної діяльності [7].

Разом із тим соціальні Інтернет-мере- жі можуть бути використані для запобігання злочинності та проведення аналітичних кримінологічних досліджень. Наприклад, контент-аналіз може бути використаний для пошуку осіб у процесі радикалізації, оцінити ступінь підтримки екстремістських поглядів у певній групі. Геокодовані пости можуть доповнити аналіз та допомогти оцінити географію поширення певних груп чи ідей. Завдяки аналізу мереж можна або сприяти, або, навпаки, протидіяти поширенню окремих ідей або інформації. Аналіз дописів у соціальних мережах разом із пов'язаними метаданими може виявити лідерів суспільної думки [8].

Загалом про запобігання злочинам за допомогою мережі Інтернет слід говорити в контексті декількох аспектів. Так, доцільним є створення структурованої системи кримінологічного запобігання, підвищення правової свідомості, а також проведення заходів, спрямованих на зниження віктимності осіб у соціальних мережах. По-друге, використовуючи уже перевірену інформацію про можливість вчинення злочину у майбутньому, можна перешкодити реалізації злочинної мети. По-третє, досить поширеною сьогодні є взаємодія правоохоронних органів з адміністрацією соціальних сервісів. Чимало правоохоронних органів прослуховують чи перечитують інформацію підозрюваних або розшукуваних осіб із соціальних мереж.

Актуальним є те, що звернення до інформації, що міститься в соціальних мережах, може дати результат на всіх стадіях вчинення злочину: готування, замах, безпосереднє вчинення суспільно небезпечного діяння. Очевидним є також взаємозв'язок між використанням соціальних мереж правоохоронними органами та підвищенням ефективності запобігання злочинам і їх розслідування.

Таким чином, усе вищевказане дає змогу говорити про те, що вплив ЗМІ зумовлений зловживанням свободою слова, зокрема порушенням правил моралі та журналістської етики. Звісно, ЗМІ мають інформувати суспільство про злочинність (стан, структуру, динаміку, територіальність), її вияви в державі та за кордоном, роблячи при цьому попереджувальний вплив, розважати представників суспільства тим чи іншим видом інформаційної продукції (кінофільми, серіали, ток-шоу тощо), але це має робитися кримінологічно обґрунтовано. Функція висвітлення не має створювати в суспільстві паніки, з одного боку, а з іншого - не викликати в будь-кого бажання вчинити злочин [9].

Отже, криміногенний вплив ЗМІ завдяки маніпулятивності й особистісним факторам (психологічним, фізіологічним) легко сприймається споживачами масової інформації, що породжує серйозну загрозу безпеці як суспільства, так й особи зокрема. При цьому криміногенний вплив ЗМІ, по-перше, входить до єдиної системи взаємодії, що призводить до можливого та, власне, дійсно існуючого механізму створення причин, які детермінують злочинність; по-друге, може здійснюватися саме злочинністю (її елементами) в різних виявах, що дає можливість говорити, що ЗМІ можуть як породжувати злочинність, так і виступати її співучасниками (через інформаційне забезпечення).

Медійний підхід у конструюванні образу злочинності з-поміж іншого зумовлений бізнесовою моделлю функціонування ЗМІ. Оскільки інформація набуває ознак товару, остільки у медійній сфері діють закони попиту і пропозиції. Медійний образ злочинності створюється у такому вигляді, в якому на нього буде найбільший попит споживачів. Фактично, це продаж цікавого для пересічного громадянина інформаційного «продукту», що робить його привабливим, і тим самим підвищуються рейтинг інфор- мресурсу і можливості для залучення реклами. За таких умов відбувається торгівля насильством, злочинністю, страхом тощо. ЗМІ також властиві драматизація при викладі кримінологічно значимих фактів або крайній варіант заперечення таких фактів. При цьому в обох випадках ЗМІ нехтують поглибленим розглядом ситуації зі злочинністю, аналізом її соціального контексту і факторів, які сприяють вчиненню злочинів [10].

Аналіз превентивних можливостей ЗМІ дав змогу виявити й проблемні аспекти, зокрема:

• зловживання правами представниками преси;

• публікація матеріалів протизаконного, неетичного, юридично некоректного змісту;

• переслідування окремими ЗМІ не інтересів суспільства, а інтересів окремих осіб або груп та/або їх комерційних, статусних інтересів; необгрунтовані суб'єктивні оцінки;

• дискредитація осіб, щодо яких проводиться розслідування, всупереч презумпції невинуватості, тощо.

Висновки

Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що ЗМІ в силу своєї інформаційної політики або у зв'язку з їх кри- міналізованістю, зловживанням свободою слова, можуть бути використані учасниками організованих злочинних угруповань у власних інтересах, а також зробити такі висновки:

• засоби масової інформації часто є об'єктом криміногенних інтересів злочинності;

• діяльність окремих представників засобів масової інформації може бути злочинною;

• засоби масової інформації можуть мати негативний вплив на суспільство і протистояти владі;

• законодавча система регулювання діяльності засобів масової інформації є неефективною і потребує вдосконалення;

• відсутній механізм саморегуляції у засобах масової інформації та здійснення державного контролю за інформаційним потоком;

• наявні криміногенні фактори, що заважають переходу засобів масової інформації на статус незалежної інформаційної влади;

• відбувається комерціалізація засобів масової інформації, що тягне за собою негативні наслідки, коли заради доходів можна поступитися об'єктивністю у висвітленні подій.

Крім того, засобам масової інформації необхідно позбавлятися від статусу «підручного засобу» політичних еліт, політична влада не може змінитися без стимулу, а суспільство прокинутися від соціальної апатії, для їх пробудження до життя і активної участі в публічній політиці необхідно становлення і розвиток четвертої, незалежної влади - інформаційної.

Антикриміногенний потенціал та превентивна функціональність ЗМІ проявляється у, здебільшого, усвідомленому прагненні ЗМІ (незалежно від форми власності) сприяти досягненню цілей кримінологічної безпеки, при якому сенсаційність, рейтин- говість та комерційний інтерес відходять на другий план, а домінуючою мотивацією стає запобігання злочинності. Пропонується виокремлювати такі форми превентивної функціональності ЗМІ:

• стимулювання правослухняної поведінки осіб, спонукання до соціального контролю;

• «гальмування» механізму злочинної поведінки;

• взаємодія з правоохоронними та судовими органами, іншими інституціями, які виконують кримінологічні функції. Засобами виконання цих функцій є інформування населення з кримінологічно-значущих питань, правова освіта та правове виховання, формування правосвідомості тощо.

Оскільки ЗМІ є потужним соціальним інститутом продукування, використання та ретранслювання інформації, остільки й він повинен при здійсненні превентивної діяльності дотримуватися положень загальнодержавних нормативно-правових актів, які регулюють інформаційні відносини або встановлюють заборони, в тому числі кримінально-правові, узгоджувати таку діяльність із виконанням завдань політики інформаційної безпеки.

Список використаних джерел

змі злочинне угруповання соціальна мережа

1. Мокряк М. Вплив ЗМІ на детермінацію злочинності. URL http://pgp-joumal.kiev.ua/ archive/2017/11/42.pdf.

2. БугераО. Використання соціальних Інтернет-мереж для запобігання злочинності. URL http://pgp-joumal.kiev.Ua/archive/2018/5/47.pdf.

3. Гаркуша Ю.О. Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з використанням соціальних мереж. URL http://www.pap.in.ua/6_2015/78.pdf.

4. Європол заявляє про блокування 26 тисяч одиниць контенту, пов'язаного з «ІД». URL https://www.unn.com.ua/uk/news/1837788-yevropol-zayavlyaye-pro-blokuvannya-26-ti- syach-odinits-kontentu-povyazanogo-z-id.

5. Найденова Л.О. Кибер-буллинг: опасное виртуальное «быкование». «ПСИ-ФАКТОР». URLhttp://psyfactor.org/lib/cyber-bullying.htm.

6. ГавловськийВ.Д. Щодо використання соціальних мереж для виявлення, розкриття та попередження злочинів. URL http://nbuv.gov.ua/UJRN/boz_2012_2_33.

7. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2012 р. (за даними судової статистики) URLhttp://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/.

8. Дрьомін В.М. Особливості формування кримінальної субкультури. Актуальні проблеми держави і права. 2005.

9. Статистика злочинів 2013 р. URL http://yurincom.com/ua/legal_news/Statistika- zlochin-v-publication/.

10.ХомяковаО.В. Вплив ненормативної лексики на культуру особистості URLhttp:// eprints.kname.edu.ua/29652/1/124.pdf.

Размещено на Allbest.ru