Особливості нагляду та контролю за безпекою мореплавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості нагляду та контролю за безпекою мореплавства

Кукшинова О.О.,

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінального і адміністративного права Навчально-наукового морського гуманітарного інституту Одеського національного морського університету

Павловська О.Я., магістр

Навчально-наукового морського гуманітарного інституту Одеського національного морського університету

Стаття присвячена розгляду особливостей нагляду та контролю за безпекою мореплавства. У статті наводяться думки різних науковців щодо визначення поняття термінів нагляду та контролю, на підставі чого авторами сформульоване визначенні поняття контролю за безпекою мореплавства. Незважаючи на те, що у законодавчих актах нагляд та контроль вживаються як синоніми, доведено, що вони не тотожні один одному. Досліджено, що державний контроль за безпекою мореплавства є своєрідним видом контролю, який має складну структуру та виділена його сутність, яка проявляється в спостереженні, оперативному втручанні, виявленні фактичного стану, застосуванні заходів відповідальності та інше. Проаналізовано, що чинна нормативно-правова база не дає чіткої відповіді, які ж конкретно органи є суб'єктами здійснення державного нагляду та контролю за безпекою мореплавства, на підставі чого зроблено висновок, що чинне законодавство, по-перше, не дає повного уявлення про всі контролюючі органи за безпекою мореплавства, по-друге, не міститься конкретних вказівок на ці органи.

Встановлено, що коли під час здійснення контрольної діяльності за безпекою мореплавства, суб'єктами контролю було виявлено вчинення адміністративного правопорушення, особи, винні в його вчиненні несуть адміністративну відповідальність. Сьогодні проблемним є питання щодо ефективності санкцій за вчинення правопорушень на морському транспорті, тому, запропоновано, внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом підвищення розміру штрафів за вчинення зазначених діянь, як це зроблено на авіаційному й автомобільному транспорті. Окрім того, з метою уніфікації термінології пропонується у назві ст. 116 КУпАП «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах» термін «руху» замінити на термін «експлуатації». Під експлуатацією засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден пропонуємо розуміти будь-яке використання особою, яка має право на вчинення певних дій (керування, зупинення, стоянка та ін.), засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден. нагляд контроль безпека мореплавство

Ключові слова: безпека мореплавства, нагляд та контроль за безпекою мореплавства, суб'єкти нагляду та контролю.

The article is devoted to the features of supervision and control over maritime safety. The article presents the views of various scientists on the definition of the concept of supervision and control, on the basis of which the authors formulated the definition of the concept of control over maritime safety. Despite the fact that in legislative acts supervision and control are used as syn-onyms, it is proved that they are not identical to each other. It is investigated that the state control over maritime safety is a kind of control, which has a complex structure and its essence, which is manifested in observation, operational intervention, factual detection, application of measures of responsibility and more. It is analyzed that the current legal framework does not give a clear an-swer, which specific bodies are the subjects of state supervision and control over maritime safety, on the basis of which it is concluded that the current legislation, firstly, does not give a complete picture of all maritime safety regulators, secondly, does not contain specific instructions for these bodies.

It is established that when during the implementation of control activities for maritime safety, the subjects of control were found to have committed an administrative offense, the persons guilty of its commission are administratively liable. Today, the issue of the effectiveness of sanctions for offenses in maritime transport is problematic, so it is proposed to amend the Code of Ukraine on Administrative Offenses by increasing the fines for committing these acts, as is done in air and road transport. In addition, in order to unify the terminology proposed in the title of Art. 116 of The Code of Ukraine on Administrative Offenses «Violation of rules on protection of an order and safety of movement on the river transport and small-sized vessels» to replace the term «move-ment» with the term «operation». Under the operation of sea, river transport and small vessels, we propose to understand any use by a person who has the right to perform certain actions (driving, stopping, parking, etc.), means of sea, river transport and small vessels.

Key words: maritime safety, maritime safety supervision and control, subjects of supervision and control.

Постановка проблеми

Регулювання відносин у сфері мореплавства належить до пріоритетних напрямів внутрішньої політики нашої держави. Створення правових стимулів для розвитку транспортної системи відповідно до напрямів розвитку держави, закріплених у Конституції України від 28 червня 1996 р., є однією з основних запорук підвищення добробуту суспільства та його економічного потенціалу. Мачи вихід до моря, Україна повноправно називається морською державою. Будучи учасницею

Міжнародної морської організації (далі - ІМО), Україна взяла на себе зобов'язання повною мірою відповідати вимогам міжнародних організацій у сфері забезпечення безпеки мореплавства і використання морегосподарського комплексу. Між тим, нормативно-правове регулювання безпеки мореплавства, засобів річкового транспорту та маломірних суден і досі перебуває в зародковому стані. Крім того, поступове соціально-економічне зростання сприяло підвищенню рівня життя деяких верств населення, що, в свою чергу, призвело до збільшення кількості не лише автомобілів, а й моторних човнів, катерів, водних мотоциклів тощо.

Слід зазначити, що протягом 2019 року на морському і річковому транспорті України, у тому числі з маломірними (малими) суднами сталося 30 аварійних подій, в яких 10 осіб загинуло, 10 осіб зникло безвісти та 16 осіб отримали травм. За аналогічний період 2018 року відбулося 13 аварійних подій, в яких 1 особа загинула, 1 особа зникла безвісти та 6 осіб отримали травм. Основними причинами аварійних подій на морському та річковому транспорті, які сталися протягом 2019 року, є: незадовільна підготовка судна, у тому числі технічна, для плавання в обмежених умовах акваторії порту та під час плавання по річковим внутрішнім водним шляхам; порушення судноводіями Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України; незабезпечена організація несення вахтової служби на ходовому містку, виконання командним складом та екіпажом судна правил технічного обслуговування і експлуатації головних, допоміжних двигунів, рульового та якірного пристрою судна тощо; порушення правил використання маломірних (малих) суден (використання плавучих засобів без належного технічного огляду, реєстрації та у невідповідних районах і умовах плавання, у стані алкогольного сп'яніння тощо) та інші.

На сьогодні в Україні налічується близько 4 тис. торгівельних і більш ніж 100 тис. маломірних суден, і всі вони мають відповідати вимогам безпеки мореплавства й перебувати під наглядом та контролем уповноважених органів. Однак, численні прогалини та суперечності у нормативно-правових актах, що регулюють питання нагляду та контролю за безпекою мореплавства в Україні, не дозволяють у повній мірі забезпечити достатній рівень безпеки як пасажирів та екіпажів таких суден, так і навколишнього середовища. Саме тому, здійсненню ефек-тивного нагляду та контролю у сфері мореплавства, спрямованому на забезпечення високого рівня безпеки, виявлення, припинення та усунення порушень законності, має приділятися належна увага з боку держави та уповноважених нею органів.

Мета дослідження - розкриття особли-востей нагляду та контролю за безпекою мореплавства.

Стан опрацювання цієї проблематики

Необхідно зазначити, що питання нагляду та контолю були предметом значної уваги науковців. Відповідній тематиці присвятили роботи такі вчені, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, В.М. Гаращук, А.П. Калініченко, І.Б. Стефанюк та інші. Проте особливості нагляду та контролю за безпекою мореплавства у працях зазначених фахівців не розглядалися.

Виклад основного матеріалу. Безпека мореплавства - стан збереження (захище-ності) людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі; відсутність неприпусти-мого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Основу функціонування галузі морського і річкового транспорту України складає система забезпечення безпеки мореплавства, одним із основних завдань якої є організація державного контролю (нагляду) за дотриманням національного та міжнародного законодавства щодо безпеки мореплавства [1, с. 21]. Основною метою контролю є спостереження за виконанням управлінських рішень та своєчасне виявлення відхилень від вимог безпеки мореплавства для оперативного вжиття ефективних заходів для їх усунення. Контроль здійснюється також і для перевірки дисципліни на всіх рівнях системи управління безпекою мореплавства на морському і річковому транспорті. Він забезпечується шляхом здійснення: комплексних перевірок; цільових перевірок та оперативного контролю. Найбільш поширеними формами контролю на морському і річковому транспорті є огляди та перевірки.

Перш ніж визначити поняття нагляду та контролю за безпекою мореплавства, слід розкрити поняття терміну «контроль». Контроль (від англійського «control», німецького «kontrolle», однак найбільш вживаним вважається походження від французського «onfa-ote») у довідковій літературі традиційно визначається як перевірка, спостереження з метою перевірки [2, с. 256]. Французьке «onfa-ote» (від старофранц. «ontrote - гоїе» - список, що має дублювання [3, с. 323]), у свою чергу, утворилося від латинського «contra» - приставки, що означає «протидію», «протилежність» тому, що виражено у другій частині, наприклад «контрреволюція», «контрманевр». У другій частині слова «контроль» міститься слово «роль» (від лат. «:го1е») - «міра впливу, значення, ступінь участі у чомусь». У цьому значенні, як зазначає В. Гаращук, означає «протидію» [4, с. 37], протидію чомусь небажаному. Тому, більшістю сучасних вчених контроль тлумачиться як перевірка, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь небажаному, тобто виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки з боку будь-кого. Якщо ж розглядати державний контроль, то відповідна перевірка і спостереження здійснюються саме з боку держави в особі уповноважених органів та осіб.

Державний контроль на сьогодні розглядається у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні поняття державного контролю охоплює спостереження, аналіз, зіставлення, перевірку, масштаб та обсяг, у вузькому - певну діяльність державних органів, які за допомогою притаманних їм форм, методів і визначених процедур, здійснюють перевірку та нагляд [5, с. 429]. Якщо державний контроль у широкому розумінні є діяльністю, що має місце у роботі усіх державних органів, у вузькому - це діяльність органів держави, які у межах своїх повноважень наділяються функцією контролю, що є основним видом їхньої роботи [6, с. 22].

Слід зазначити, що існує достатня кількість визначень поняття «контроль» як у вітчизняних, так і у зарубіжних авторів. Так, О. Андрійко вважає, що контроль - це управлінська діяльність, завданням якої є кількісна і якісна оцінка та облік результатів роботи [7]. Отже, це є управлінською діяльністю, зі змісту якої випливає, що керівник будь-якого рівня не обмежується тільки кількісною або якісною оцінкою та обліком результатів діяльності свого структурного сегмента, сфера його компетенції є набагато ширшою, адже на підставі цих результатів керівник повинен прийняти відповідне управлінське рішення.

Характеризуючи контроль, В. Авер'янов розглядав його як один із принципів діяль-ності органів держави або відносив до методів управління, вбачаючи в контролі певний спосіб діяльності і можливість впливу за його допомогою на поведінку відповідного об'єкта [5, с. 47].

І. Стефанюк вважає, що контроль є перевіркою дотримання та виконання нормативно встановлених завдань, планів і рішень. При такій характеристиці підкреслюється, по-перше, функціональне призначення контролю; по-друге, те, що він виникає, передусім, на конкретній стадії управлінського процесу; по-третє, те, що він здійснюється всіма суб'єктами державного управління [8, с. 133].

Слід зазначити, що незважаючи на те, що у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. [9] та інших законодавчих актах контроль та нагляд вживаються як синоніми, проте, на нашу думку, вони не тотожні один одному, а поняття «державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності» більш властиве для характеристики сутності саме нагляду, а не контролю, оскільки йдеться лише про виявлення порушень вимог законодавства, а не про припинення протиправної діяльності чи про притягнення винних до відповідальності, відміну акта управління та ін., що є сутністю саме контролю.

Вказане також підтверджується характером прав органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, які визначені у ст. 8 цього ж Закону, переважна більшість з яких належить до наглядових повноважень і лише одне з передбачених прав - «накладати штрафні санкції» - до контрольних.

Вищенаведене свідчить про законодавче ототожнення контролю та нагляду, що, насамперед, можна пояснити тим, що зміст термінів «контроль» та «нагляд» у тлумачних словниках розкривається за допомогою узагальнюючого терміну «перевірка» або за допомогою один одного. Між термінами «контроль» і «нагляд» не існує чіткої семантичної різниці, оскільки у тлумачних словниках зміст терміна «контроль» розкривається за допомогою терміна «нагляд» і навпаки, або за допомогою слова «перевірка».

Виходячи з викладеного, контроль за безпекою мореплавства можна визначити як основану на законі діяльність державних органів, наділених контрольними повноваженнями, спрямовану на виявлення порушень законодавства у сфері торговельного мореплавства й застосування заходів, спрямованих на їх усунення.

У сфері морського транспорту контроль має свою специфіку, що пов'язано з багатофункціональністю морського транспорту та його особливостями. При цьому державний контроль за безпекою мореплавства є своєрідним видом контролю, який має складну структуру, а отже і проявляється у різних аспектах. Його сутність полягає:

- у спостереженні за функціонуванням підприємств морського транспорту та інших підконтрольних об'єктів;

- в оперативному втручанні у діяльність підприємств морського транспорту та інших підконтрольних об'єктів;

- в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни на об'єктах морського транспорту;

- у виявленні фактичного стану справ щодо забезпечення безпеки руху на морському транспорті в Україні;

- у наданні об'єктивної інформації про стан суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки мореплавства, виконанні прийнятих рішень;

- у виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм щодо безпечної експлуатації морського транспорту;

- в застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень законодавства на морському транспорті;

- у застосуванні заходів відповідальності до осіб, винних у порушенні діючого на морському транспорті законодавства.

Важливою передумовою забезпечення своєчасного й ефективного державного нагляду та контролю за додержанням законодавства на транспорті, в тому числі за безпекою мереплавства є чітке визначення суб'єктів його здійснення з урахуванням їх оптимального складу, однозначного та обґрунтованого розподілу повноважень, сфер компетенції, завдань і функцій, а також відповідного законодавчого закріплення.

Проте в Україні чинна нормативно-правова база не дає чіткої відповіді, які ж конкретно органи є суб'єктами здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства на транспорті, в тому числі за безпекою мореплавства. Так, згідно зі ст. 41 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. [10], контроль за додержанням законодавства на транспорті здійснюють відповідні органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. У статті 4 Закону зазначається, що загалом державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму й інфраструктури, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їхньої компетенції. Тобто, як бачимо, по-перше, перелік органів є відкритим і не дає повного уявлення про всі контролюючі органи, по-друге, не міститься конкретних вказівок на ці органи.

Слід зазначити, що використання такої форми контролю за безпекою мореплавства як огляд суден регулюється на сьогодні Інструкцією про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України від 19 квітня 2001 р. [11]. Аналіз зазначеного документу засвідчує, що не всі питання в ньому належним чином врегульовані, зокрема, інструкція має містити конкретні вимоги щодо порядку проведення огляду суден, порядку заповнення акта огляду судна і порядку видачі припису на усунення виявлених невідповідностей діючому законодавству, чіткий розподіл повноважень інспекторським складом. Крім цього, інструкцією передбачено, що після проведення огляду судна та виявлення недоліків залежно від ступеня їх небезпеки, судну: забороняється експлуатація; забороняється вихід у рейс (якщо огляд виконувався на стоянці); судно стане на якір або до причалу (якщо огляд виконувався при плаванні судна); дозволяється слідувати до найближчого порту, де повинні бути усунені недоліки. Рух судна може бути обмежений в режиму руху, несення вахт, зменшення ходового часу на добу та інше. В той же час не визначено терміни застосування вказаних заходів, а це відповідно призводить до порушення прав та законних інтересів судновласників.

Коли під час здійснення контрольної діяльності за безпекою мореплавства, суб'єктами контролю було виявлено вчинення адміністративного правопорушення, особи, винні в його вчиненні несуть адміністративну відповідальність. Основним нормативно-правовим актом, який передбачає адміністративну відповідальність за вчинення правопорушень у сфері безпеки мореплавства є Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (далі - КУпАП) [12], що містить перелік складів адміністративних проступків, які посягають на безпеку мореплавства, однак, необхідно констатувати той факт, що в КУпАП окремо не виділено групу складів адміністративних правопорушень на морському транспорті. Глава 10 КУпАП, в якій містяться склади правопорушень на морському транспорті має назву «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку». З аналізу норм цієї глави можливо виділити групу правопорушень які посягають на безпеку мореплавства - це ст.ст. 114, 115, 116, 1161, 1162, 1163, 117, 118, 120, 129, 130, 133 КУпАП).

Однак, слід зазначити, що сьогодні проблемним є питання щодо ефективності санкцій за вчинення правопорушень на морському транспорті. Так, здебільшого за їх вчинення застосовуються незначні суми штрафів - від одного до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що, по-перше, не співвідноситься зі ступенем суспільної шкоди, яка завдається чи може бути завдана такими діяннями; по-друге, значно відрізняється від сум штрафів, які застосовуються за порушення правил і норм на авіаційному транспорті, хоча рівень безпеки експлуатації та загрози від його порушення на морському транспорті є не меншим. Тому, на нашу думку, за вчинення зазначених діянь штрафи повинні бути збільшені, як це зроблено на авіаційному й автомобільному транспорті.

Окрім того, з метою уніфікації термінології пропонуємо у назві ст. 116 КУпАП «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах» термін «руху» замінити на термін «експлуатації». Під експлуатацією засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден пропонуємо розуміти будь-яке використання особою, яка має право на вчинення певних дій (керування, зупинення, стоянка та ін.), засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден. Також, доцільним є загальне посилення адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки мореплавства, встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил експлуатації бази для стоянки маломірних (малих) суден, використання такої бази не за призначенням тощо.

Сьогодні досить проблемною залишається ситуація з контролем за технічним станом й устаткуванням суден в Україні. Зокрема, державний нагляд за технічним станом суден не встановлений, а за їх конвенційним устаткуванням доручений декільком суб'єктам господарювання. При цьому відсутність норм права, що регулюють державний технічний нагляд, погіршується ще й невизначеністю механізму застосування адміністративних санкцій. Підтримуючи позицію, що вирішення цієї проблеми вбачається за рахунок розробки й прийняття Правил будівництва й устаткування суден і Правил експлуатації суден, які б встановили державні вимоги (матеріальні норми) щодо них. Причому Правила експлуатації мають містити не тільки норми з їх технічної експлуатації, оскільки такі норми вже певною мірою встановлені, вони повинні містити норми із безпечного керування суднами. Лише з прийняттям таких Правил можна було б говорити про встановлення основи для державного контролю (нагляду) за їх виконанням.

Зберігається характерна для минулого етапу тенденція, відповідно до якої засади, порядок, форми, методи державного контролю за безпекою мореплавства (особливо у сфері безпеки руху) визначається підзаконними нормативно-правовими актами. Як правило, це акти профільних міністерств та контролюючих органів, що визначають обсяг повноважень відповідних органів та порядок проведення контрольних заходів за безпекою руху на різних видах транспорту. Так, у сфері безпеки мореплавства державний контроль здійснюється відповідно до Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства» від 26 листопада 2004 р. [13], «Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства» від 17 липня 2003 р. [14], «Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті» від 20 листопада 2003 р. [15] тощо. Водночас, аналіз вказаних актів переконливо доводить, що їх можна лише опосередковано віднести до системи нормативних актів, які повною мірою визначають засади та порядок контрольної діяльності за безпекою мореплавства.

Висновки

Для істотного покращення засад нормативно-правового регулювання у сфері безпеки мореплавства необхідним є прийняття закону, що визначив би засади здійснення державного нагляду та контролю у галузі морського транспорту та його безпеки, таким, на нашу думку, може стати Закон України «Про основні засади державного контролю та нагляду за безпекою руху на морському транспорті». За структурою закон може складатися з таких розділів:

1. Загальні положення, в яких варто закріпити термінологію.

2. Система органів державного нагляду та контролю за безпекою руху на морському транспорті, перелік їх функцій, завдань та повноважень.

3. Норми, що визначають засади, механізм та особливості державного контролю за дотриманням підконтрольними об'єктами норм законодавства та вимог екологічної безпеки на морському транспорті.

4. Деліктна частина, яка б відсилала до законодавства, що встановлює перш за все адміністративну, дисциплінарну, кримінальну та іншу відповідальність для осіб (фізичних і юридичних), винних у порушенні норм права під час здійснення державного нагляду та контролю у цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Махмурова-Дишлюк О.П. Становлення та розвиток процесу забезпечення безпеки судноплавства в період збройних конфліктів. Юридичний вісник. 2016. № 2(39). С. 19-24.

2. Словарь иностранных слов. - 18-е изд., стер. - Москва : Русский язык, 1989. 624 с.

3. Юридична енциклопедія : в 6 т. / за ред. Ю.С. Шемшученка. Київ : «Укр. енцикло-педія» ім. М.П. Бажана, 2001. Т 3 : К - М. 792 с.

4. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні / Худож. - оформ. О. Агєєв. - Харків : Фоліо, 2002. 176 с.

5. Виконавча влада і адміністративне право / За ред. В.Б. Авер'янова. Київ : Видавни-чий Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.

6. Бідей О. Контроль і дозвіл як засоби реалізації правової політики // Право України. 2007. №8. С. 22-25.

7. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. Київ : Наукова думка, 2004. 300 с.

8. Стефанюк І.Б. Мета і завдання державного фінансового контролю підприємницької діяльності. Фінанси України. 2002. № 4. С. 133-134.

9. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльно-сті : Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V / Верховна Рада України. Відомості Вер-ховної Ради України. 2007. № 29. Ст. 389.

10. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 51. Ст. 446.

11. Про затвердження Інструкції про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України: Наказ Міністерства транспорту України від 19 квітня 2001 р. № 225 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0400-01 (дата звернення: 25.11.2020).

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731- 10 (дата звернення: 25.11.2020).

13. Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства: Наказ Міністерства транспорту і зв'язку України від 26 листопада 2004 р. № 1048 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1584-04 (дата звернення: 25.11.2020).

14. Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки море-плавства: Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 липня 2003 р. № 545 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0353-04 (дата звернення: 25.11.2020) .

15. Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті: Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 20 листопада 2003 р. № 904 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1193-03 (дата звернення: 25.11.2020).

Размещено на Allbest.ru