Конституційне регулювання застосування державної мови у сфері освіти в Україні: теоретичні аспекти

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Конституційне регулювання застосування державної мови у сфері освіти в Україні: теоретичні аспекти

Филипець Є.Ю. аспірант кафедри конституційного права

юридичного факультету

Анотація

Стаття присвячена правовому аналізу теоретичних аспектів та меж конституційного регулювання застосування державної мови у сфері освіти в України, надання визначень досліджуваним поняттям, окреслення основних функцій, принципів та ролі державної мови у сфері освіти.

У статті надано авторське визначення поняттю конституційне регулювання застосування державної мови у сфері освіти, а саме: це комплекс конституційних та законодавчих норм, рішень органу конституційної юстиції, що гарантують та забезпечують право особи на навчання та вивчення державної мови у закладах освіти, застосування державної мови в освітньому процесі з метою реалізації особою гарантованих Конституцією прав та свобод, консолідації української нації, захисту суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу, сталого розвитку державотворчих процесів в Україні.

Водночас автором розкрито зміст функцій державної мови у сфері освіти в Україні, зокрема обґрунтовано інтеграційну, освітню та інформаційну функції. Відтак, інтеграційною функцією є забезпечення рівності конституційних прав та свобод громадян України всіх національностей для реалізації своїх конституційних прав, об'єднання та консолідація багатонаціонального складу населення України та унеможливлення соціальних та/або політичних конфліктів у майбутньому. Неабияке значення має консолідуюча, державотворча роль державної мови у сфері освіти, а також завданням державної мови, зокрема є захист конституційного ладу, національної безпеки та державного суверенітету України.

При детальному аналізі норм Конституції України окреслено основні принципи застосування державної мови у сфері освіти України. Автором виокремлено такі принципи: забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; сприяння вивченню мов міжнародного спілкування; гарантування Конституцією порядку застосування мов в Україні; сприяння розвиткові мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; дбання про задоволення мовних потреб українців, які проживають за межами держави; гарантування права на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови громадянам, які належать до національних меншин у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Ключові слова: державна мова в сфері освіти, консолідуюча роль державної мови в сфері освіти, інтеграційна функція державної мови в сфері освіти, національна безпека, державний суверенітет.

Abstract

Constitutional regulation of the usage of the state language in the sphere of education in Ukraine: theoretical aspects

The article is devoted to the legal analysis of theoretical aspects and limits of constitutional regulation of the usage of the state language in the sphere of education in Ukraine, providing definitions of the studied concepts, outlining the main functions, principles and the role of the state language in education.

The article provides an author's definition of the concept of constitutional regulation of the usage of the state language in the education, namely: a set of constitutional and legislative norms, decisions of the constitutional justice body that guarantee and ensure the right of a person to study and study the state language in the educational institutions, the usage of state language in educational process in order to realize the rights and freedoms guaranteed by the Constitution, consolidation of the Ukrainian nation, protection of sovereignty, territorial integrity and constitutional order, the development of state-building processes in Ukraine.

At the same time, the author reveals the content of the functions of the state language in the field of education in Ukraine, in particular, the integration, educational and informational functions are substantiated. Therefore, the integration function is to ensure equality of constitutional rights and freedoms of citizens of Ukraine of all nationalities to exercise their constitutional rights, to unite and consolidate the multinational composition of the population of Ukraine and prevent social and / or political conflicts in the future. The consolidating, state-building role of the state language in the sphere of education is of great importance, as well as the task of the state language, in particular the protection of the constitutional order, national security and state sovereignty of Ukraine.

A detailed analysis of the norms of the Constitution of Ukraine outlines the basic principles of the usage of the state language in the field of education in Ukraine. The author shows the following principles: ensuring the comprehensive development and functioning of the Ukrainian language in all spheres of public life; guaranteeing the free development, usage and protection of Russian and other languages of national minorities in Ukraine; educational promotion the study of the international languages; the constitutional guarantee of the order of application languages in Ukraine; promoting the development of the linguistic identity of all native population and national minorities of Ukraine; taking care of the language needs of Ukrainians living outside the country; guarantee the right to education in the native language or to the study of the native language to citizens belonging to national minorities in state and municipal educational institutions or in national cultural societies.

Key words: state language in the sphere of education, consolidating role of the state language in the sphere of education, integrational function of the state language in the sphere of education, national security, state sovereignty.

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю наповнення теоретичним змістом конституційно-правових аспектів застосування державної мови у сфері освіти, визначення меж конституційно-правового регулювання мовного питання у сфері освіти, окреслення основних функцій, принципів та ролі державної мови у сфері освіти.

Питання застосування державної мови у сфері освіти впродовж існування незалежної Української держави викликало дискусії у наукових колах та сьогодні залишається предметом гострих обговорень серед фахівців.

Конституційне регулювання та практика застосування державної мови у сфері освіти суттєво змінювалися впродовж незалежності України в ході правової реформи, а інколи під впливом політичних факторів.

Всебічне використання державної мови у сфері освіти є важливим фактором консолідації української нації та розвитку Української держави, впливає на формування громадянського суспільства та підвищення правової культури населення.

Стан дослідження. Актуальність дослідження конституційного регулювання та практики застосування державної мови в Україні, серед іншого, стверджується наявністю ґрунтовних наукових досліджень інституту державної мови та мовної політики держави.

Зокрема, окремі аспекти цього питання досліджували М. Козюбра, В. Василенко, П. Гураль, В. Шишкін, С. Головатий, Є. Ткаченко, В. Шевченко, та інші.

Разом з тим, питання застосування державної мови у сфері освіти на сьогодні недостатньо розкрито у правничій науці та потребує комплексного та системного дослідження.

З огляду на актуальність та стан наукового дослідження, метою цієї статті є формування дефініції конституційного регулювання застосування державної мови у сфері освіти в Україні, характеристика основних конституційних принципів застосування державної мови у сфері освіти, функцій, завдання та ролі державної мови у сфері освіти.

Виклад основного матеріалу

В ході дослідження окремих правових явищ, в тому числі конституційного регулювання та практики застосування державної мови, важливим є формування теоретичної основи дослідження, що дозволить в повній мірі розкрити правову природу цього інституту. Попри наявність законодавчої та багатьох доктринальних дефініцій державної мови, вважаємо, що вони не в повному обсязі враховують особливості цього інституту в контексті дослідження застосування державної мови у сфері освіти.

Науково-практичний коментар до Конституції України містить наступну дефініцію: державна (офіційна) мова - це мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя.

Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, вважаються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо) [4, с. 77].

Професор В. Погорілко розкриває дефініцію державної мови через її обов'язковість для вивчення у закладах освіти, що існують на території певної держави [7]. Видається, що таке визначення є неповним з огляду на норму Конституції України, яка передбачає не лише вивчення, а й навчання державною мовою у закладах освіти.

Ґрунтовне визначення поняття «інституту державної мови» запропоноване В. Шевченком: це система юридичних приписів у сфері мовних відносин, що визначають правовий режим державної мови в окремій державі, забезпечують виконання органами державної влади внутрішніх (мова судочинства, мова державних актів та ЗМІ) та зовнішніх функцій (мова міждержавного, міжнаціонального спілкування) [17].

Попри те, що автор безпосередньо звертає увагу на сфери використання державної мови, поза його увагою залишилася освіта та інші важливі сфери суспільного життя.

Цікавою є думка В. Шишкіна про державну мову: «якщо цей засіб комунікації стає чинником, що його відповідний етнос використовує для загального розуміння сутності унормованого порядку взаємовідносин між членами суспільства, то мова стає офіційним знаряддям, а у випадку створення етносом (нацією) державного утворення -- державною мовою» [18].

Вагому роль у дослідженні теоретичних аспектів інституту державної мови відіграють нормативні джерела. Стаття 7 Закону України «Про освіту» визначає державну мову як мову освітнього процесу в закладах освіти [10].

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 № 10-рп/99 надав таке тлумачення цього поняття: «під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя» [12]. У рішенні від 16.07.2019 № 10-р/19 Конституційний Суд України встановив, що «українська мова є мовою офіційного спілкування [...] у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України» [13].

Попри наявність ґрунтовних дефініцій поняття «державна мова», зважаючи на особливий предмет цього дослідження, особливої актуальності набуває теоретичне наповнення окремих аспектів конституційного регулювання застосування державної мови у сфері освіти.

Відтак вважаємо, що «конституційне регулювання застосування державної мови у сфері освіти» - це комплекс конституційних та законодавчих норм, рішень органу конституційної юстиції, що гарантують та забезпечують право особи на навчання та вивчення державної мови у закладах освіти, застосування державної мови в освітньому процесі з метою реалізації особою гарантованих Конституцією прав та свобод, консолідації української нації, захисту суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу, сталого розвитку державотворчих процесів в Україні.

Таке трактування конституційного регулювання застосування державної мови у сфері освіти надає визначення меж конституційного регулювання мовного питання у цій галузі та містить стратегічну мету держави при застосуванні державної мови.

Суміжним поняттям є «державна мовна політика в галузі освіти», яка хоч і не є предметом цього дослідження, але дозволяє в повній мірі охарактеризувати правову природу інституту державної мови та її використання в освіті.

У своєму дисертаційному дослідженні І.П. Лопушинський зазначає, що «державна мовна політика в галузі освіти України» - це свідомий вплив держави, спрямований на практичне кероване наскрізне застосування державної (української), національних, регіональних та іноземних мов у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів різних рівнів, незалежно від типу, форм власності, а також форм отримання освіти, з метою консолідації українського суспільства на основі єдиної державної (української) мови, забезпечення міжнаціонального миру і злагоди, створення сприятливих умов для європейської та світової інтеграції як української держави в цілому, так і її громадян [6].

Дискусійним видається виокремлення автором поняття «регіональні мови», адже Конституцією встановлено державну мову - українську, а також мови національних меншин та корінних народів, а поняття «регіональна мова» в нормативних джерелах відсутнє.

Як показує історичний процес становлення інституту державної мови в Україні, введення в обіг та закріплення на законодавчому рівні поняття «регіональні мови» становить загрозу та може розглядатися як спроба надання статус другої державної чи, як офіційної - російській мові, що безумовно погіршує становище української мови та штучно викорінює її із вжитку у публічних сферах.

Для всебічного дослідження застосування державної мови у сфері освіти неабияке значення мають конституційні принципи (засади) застосування державної мови у сфері освіти.

Погоджуємося із твердженням, що під конституційними принципами розуміють закріплені у Конституції основні засади, вихідні ідеї права, що визначають його сутність і основний зміст [5]. Детальний аналіз норм Конституції України, дає можливість виокремити саме ті засади, що загалом стосуються мовного питання, а також принципи (засади) застосування державної мови у сфері освіти.

Серед них варто відзначити такі: забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя (ч. 1 ст. 10); гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України (ч. 2 ст. 10); сприяння вивченню мов міжнародного спілкування (ч. 3 ст. 10); гарантування Конституцією порядку застосування мов в Україні (ч. 4 ст. 10); сприяння розвиткові мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11); дбання про задоволення мовних потреб українців, які проживають за межами держави (ст. 12); гарантування права на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови громадянам, які належать до національних меншин у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства (ч. 4 ст. 53) [3].

У цьому питанні погоджуємося із думкою О. Ялової, яка зазначає, що для успішної реалізації конституційних засад (принципів) мовної політики в Україні [...] є важливим законодавче визначення понять «мовна політика в Україні» і «конституційні засади (принципи) мовної політики в Україні» [20]. У розвиток цієї наукової думки, вважаємо необхідним закріплення у нормативно-правових актах сфери освіти, зокрема у Законі України «Про освіту» цих вихідних основоположних ідей, що слугуватиме надійною основою при вирішенні «мовного питання» в процесі реалізації положень законодавства та унеможливить спекулювання на цій гострій для українського суспільства темі.

Хоча законодавець частково відобразив основні принципи застосування державної мови у сфері освіти у статті 7 Закону України «Про освіту», зокрема встановивши, що кожному громадянинові України гарантується право на здобуття освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти (ч. 1 ст. 7); особам, які належать до національних меншин та корінних народів України, гарантується право на навчання поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини чи корінного народу (ч. 2, 3 ст. 7); особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини (ч. 4 ст. 7). Вважаємо, що ці норми Закону України «Про освіту» розкривають зміст конституційного принципу, визначеного у статті 53 Конституції України, однак потребують подальшого удосконалення шляхом більшої деталізації на законодавчому рівні.

Перейдемо до характеристики основних напрямків застосування та призначення державної мови у сфері освіти, тобто до її функцій. У наукових дослідженнях знаходимо широкий перелік функцій державної мови: символічна, консолідуюча, засіб офіційного спілкування в державі [16], ілюстрування суверенного статусу держави, забезпечення діяльності органів державної влади та інші.

Разом з тим, в ході дослідження використання державної мови у сфері освіти виникає необхідність виокремлення функцій, які виконує державна мова саме у цій сфері.

Однією з базових функцій державної мови у сфері освіти є інтеграційна функція. Досліджуючи зміст інтеграційної функції державної мови у сфері освіти, звернімося до Словника іншомовних слів. Відтак, інтеграція - це «(від лат. integratio - поповнення, відновлення) - об'єднання в ціле будь-яких окремих частин. У соціальному значенні, це поняття означає наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами» [14]. У Словнику української мови зазначено, що інтеграція - «об'єднування чого-небудь у єдине ціле» [15]. За статистикою у 2019/2020 навчальному році у 125 закладах освіти навчання ведеться російською мовою, що охоплює 39198 учнів; у 72 закладах освіти угорською мовою (13559 учнів); у 68 закладах - румунською мовою (13144 учнів); у 4 закладах - польською мовою (939 учнів); у 2 закладах - молдовською мовою (411 учнів) та функціонує 4 класи у закладі освіти із кримськотатарською мовою.

Відтак, в Україні функціонують 271 заклад освіти із мовою навчання національних меншин, де навчається 67251 учень, а також навчання ведеться декількома мовами у 902 закладах освіти (484932 учнів) [2].

До прикладу у 2015 році 63 % випускників шкіл з угорською мовою навчання в Закарпатській області не склали Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури порівняно з загальнонаціональним показником - 8 %.

Маючи високий відсоток учнів, які відвідують школи з навчанням мовами національних меншин у Закарпатській області, не дивно, що в 2016 році цей регіон мав найгірший результат ЗНО в Україні: 27,3 % випускників, які не здали іспит з української мови і літератури, та 29,2% випускників, які не здали іспит з історії України [8].

З огляду на наведене, вважаємо, що при критично низькому рівні знання державної мови особами, що належать до національних меншин, такі особи не мають можливості у майбутньому в повній мірі реалізовувати свої конституційні права. Зокрема, конституційне право «вільного розвитку своєї особистості» (стаття 23); «вільного вибору місця проживання» (стаття 33), «право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (стаття 38); «право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується» (стаття 43); «право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї» (стаття 48); «право на освіту» (стаття 53) та інші. Так, володіння державною мовою є обов'язковою умовою доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, здійснення інших видів професійної діяльності та реалізації інших конституційних прав. З огляду на зазначену статистику та етимологічне походження поняття інтеграції вважаємо, що змістом інтеграційної функції державної мови у сфері освіти є забезпечення рівності конституційних прав та свобод громадян України всіх національностей для реалізації своїх конституційних прав, об'єднання та консолідація багатонаціонального складу населення України та унеможливлення соціальних та/або політичних конфліктів у майбутньому.

Наступними важливими функціями державної мови є освітня та інформаційна. Право особи на освіту - це одне з основоположних прав, гарантованих Конституцією України, яке віднесено до культурних прав людини. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання у неї високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору [19].

Наведена вище статистика демонструє, що при неналежному оволодінні державною мовою особами, що відносяться до категорії національних меншин, у таких осіб виникають проблеми при реалізації конституційного права на освіту, зокрема здобуття вищої освіти, адже сьогодні результати ЗНО є єдиною підставою для вступу у заклади вищої освіти. Складення ЗНО з української мови та літератури є обов'язковим. Відтак, уважаємо, що держава зобов'язана створити умови для навчання державною мовою у закладах освіти всім учасникам освітнього процесу та зайняти у цьому питанні категоричну позицію.

Освітня діяльність в своїй основі має надання інформації та її засвоєння здобувачами освіти. Тому, інформаційна функція державної мови у сфері освіти має неабияке значення у питанні сприйняття матеріалу здобувачем освіти, можливості освоєння усіх компонентів освітніх програм та розвитку критичного мислення здобувача освіти і набуття ним необхідних компетентностей. Функції державної мови у сфері освіти обумовлюють її особливе значення та роль. Науковці обгрунтовують роль державної мови у загальному понятті цього правового інституту, зокрема відзначають консолідуючу, державотворчу роль [18], формування національної ідеї та культури, творення мовної політики держави, тощо. Варто відзначити вагому роль та значення державної мови для освіти в Україні.

Детальніше зупинимося на консолідуючій ролі державної мови у сфері освіти. У цьому питанні варто звернути увагу на дані першого та єдиного Всеукраїнського перепису населення, який відбувся у 2001 році та засвідчив що на території України проживають близько 130 національностей та народностей. З відкритих джерел відомо, що такими національностями є українці (77,8%), росіяни (17,3%), білоруси (0,6%), молдавани (0,5%), кримські татари (0,5%), болгари (0,4%), угорці (0,3%), румуни (0,3%), поляки (0,3%), інші національності (2%).

Українську мову вважають рідною 67,5% населення України, російську мову визначили як рідну 29,6 % населення, частка інших мов, які були вказані як рідна становить 2,9 %. На жаль, нових офіційних даних з наведеного питання на даний час немає.

Як повідомляє В. Василенко, «у світі та Європі не існує гомогенних в етнічному і мовному аспекті країн, у яких живе лише одна нація з притаманною їй національною мовою. Відповідно, на територіях практично всіх європейських держав, крім титульної нації, яка дала назву державі, живе більша або менша кількість автохтонних етнічних груп, представники яких говорять мовою, відмінною від мови титульної нації і чисельність яких є набагато меншою, ніж чисельність титульної нації» [1].

Не є винятком і Україна, маючи багатонаціональний складом населення. Тому з однієї сторони, перед державою стоїть завдання гарантувати та забезпечити конституційні права всіх національностей, пошук компромісів між державними інтересами та інтересами національних меншин, зокрема і в питанні мовної політики у галузі освіти, а з іншої сторони - зберегти та розвивати національні інтереси та державотворчу політику з метою консолідації української нації. Поряд з цим виникає питання захисту конституційного ладу держави, що є ще однією роллю державної мови у сфері освіти. Віднесення «мовної статті» до Розділу 1 «Загальні засади» Конституції України свідчить про те, що державна мова є складовою основ конституційного ладу України. Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 № 10-рп/99 встановив, що поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття «конституційний лад». У цьому питанні Конституція України встановила певний запобіжник у вигляді статті 5, де закріпила виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні.

Законом України «Про національну безпеку України» встановлено, що національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Також, фундаментальними національними інтересами України є державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України [9].

З огляду на сучасні проблеми «мовного питання» у сфері освіти, позицію країн-сусідів щодо застосування державної мови при навчанні представників національних меншин, вплив держави-агресора, вважаємо, що окремого дослідження потребує роль державної мови у сфері освіти як складовий елемент національної безпеки та захисту державного суверенітету України. конституційний освітній державний мова україна

Як зазначає С. Різник: «так складалося завжди, що справа української державності губилася серед великих змагань світових дер- жав-лідерів. Ключовою проблемою була і залишається недостатня увага української еліти до проблеми національної безпеки України, в першу чергу до зовнішніх загроз, та, відповідно, неналежне вирішення даної проблеми на конституційно-правовому рівні» [11]. Передовсім роль державної мови у сфері освіти важко переоцінити через події, що мають місце у нашій державі: анексії частини території, агресії Російської Федерації та війни на сході держави. Наголошуємо на тому, що одним із ключових аспектів збройної агресії стало питання мови. Тому розвиток та позиція держави у питанні навчання українською мовою, оволодіння державною мовою та її обов'язкового застосування всіма громадянами України без винятків через етнічне походження населення - є основою національної безпеки та захисту суверенітету Української держави.

Висновки

Наприкінці відзначимо, що у сучасних умовах застосування державної мови у сфері освіти неабиякого значення набуває теоретичний аспект цього правового інституту.

Дослідивши теоретичний та практичний матеріал, вважаємо, що «конституційне регулювання застосування державної мови у сфері освіти» - це комплекс конституційних та законодавчих норм, рішень органу конституційної юстиції, що гарантують та забезпечують право особи на навчання та вивчення державної мови у закладах освіти, застосування державної мови в освітньому процесі з метою реалізації особою гарантованих Конституцією прав та свобод, консолідації української нації, захисту суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу, сталого розвитку державотворчих процесів в Україні.

Отримані результати свідчать, що державна мова в сфері освіти у своїй основі має конституційні принципи (засади), які у свою чергу створюють надійну основу для розвитку внутрішнього законодавства України у цій галузі, однак потребують більшої деталізації на законодавчому рівні.

Не викликає жодних сумнівів той факт, що цей правовий інститут виконує інтеграційну, освітню та інформаційну функцію, відіграє консолідуючу та державотворчу роль, а також своїм завданням має захист конституційного ладу, територіальної цілісності, суверенітету та є незмінним складовим елементом інституту національної безпеки України.

Очевидно, що майбутніх наукових досліджень потребує питання застосування мов національних меншин та корінних народів у сфері освіти крізь призму внутрішнього законодавства та міжнародних стандартів; дослідження практики розгляду Конституційним Судом України справ щодо мовного питання у галузі освіти; аналізу конституційно-правових механізмів застосування державної мови у сфері освіти України та інших країн, зокрема країн-сусідів та країн-членів Європейського Союзу; розроблення наукових та практичних ідей для удосконалення механізмів застосування державної мови у сфері освіти України.

Список використаних джерел

1. Василенко В. Юридична регламентація статусу офіційної (державної) мови у практиці європейських держав. Право України. 2016. № 3. С. 74-83.

2. Відомості про мови навчання та вивчення мови як предмета у загальноосвітніх навчальних закладах на початок 2019/2020 навчального року (станом на 05 вересня 2019 р.), за зведеною таблицею Д-7-8 затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2016 р. № 1158.

3. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр (дата звернення 05.08.2020).

4. Конституція України: науково-практичний коментар / О.В. Петришин, Ю.Г. Бара- баш та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація. Харків, 2011. 1128 с.

5. Лисенков С.Л., Коваль О.А. Принципи права та їх відображення в Конституції України. IIНауковий вісник Української академії внутрішніх справ. 1998. № 2. C. 20.

6. Лопушинський І.П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України : автореф. дис. ... доктр. наук з держ. управ. : 25.00.02. Київ, 2008. 23 с.

7. Погорілко В. Ф. Державна мова. Юридична енциклопедія. Т 2 (Д-Й). Київ, 1999. С. 96.

8. Позиція Міністерства освіти і науки України щодо статті 7 Закону України «Про освіту» від 27 жовтня 2017 р. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/250386583 (дата звернення 25.10.2020).

9. Про національну безпеку України : Закон від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 (дата звернення 25.10.2020).

10. Про освіту : Закон України від 05 вересня 2017 р. № 2145-VIII /Верховна рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення 25.10.2020).

11. Різник С.В. Конституція України в умовах загроз національній безпеці України. Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 2. С. 82-84.

12. Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99. / URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-99 (дата звернення 25.10.2020).

13. Рішення Конституційного Суду від 16 липня 2019 р. № 10-р/2019. / URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-19 (дата звернення 25.10.2020).

14. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. Київ : Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974. 776 с.

15. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда, 1973. Т 4 : 840 с.

16. Ткаченко Є. Конституційно-правове регулювання мовних відносин : порівняльний аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Харків, 2009. 19 с.

17. Шевченко В. Становлення інституту державної мови в Україні. Підприємництво, господарство і право. Теорія держави і права. 2019. № 3. С. 241-245.

18. Шишкін В. Мова як складник державотворення. Мовознавство. 2013. № 2-3. С. 221-231.

19. Юридична енциклопедія : у 6 т. / ред. : Ю.С. Шемшученка (відп. ред.) та ін. Київ : «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. Т 5 : П - С. 736 с.

20. Ялова О. До питання про визначення поняття «конституційні засади (принципи) мовної політики в Україні. Право України. 2008. № 10. С. 145-148.

Размещено на Allbest.ru