Криміналістичне вивчення особи підозрюваного з метою профілактики злочинних порушень правил дорожнього руху

Размещено на http://allbest.ru

Івано-Франківський юридичний інститут

Національного університету «Одеська юридична академія»

Криміналістичне вивчення особи підозрюваного з метою профілактики злочинних порушень правил дорожнього руху

Томин С.В., кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики

Анотація

У статті аналізуються наукові праці, присвячені проблемам криміналістичного вивчення особи, яка вчинила злочинне порушення правил дорожнього руху, з метою попередження таких правопорушень у майбутньому. На основі вивчення досягнень криміналістичної науки автор зазначає, що порушення правил дорожнього руху може бути пов'язане як з особистісними характеристиками суб'єкта їх вчинення, так і конкретними обставинами об'єктивної дійсності. У зв'язку з цим, на думку автора, під час характеристики особи підозрюваного необхідно розкрити як зовнішні, так і внутрішні детермінанти злочинної поведінки.

У статті обґрунтовується теза про необхідність у профілактичних цілях виділення двох груп суб'єктів кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

До першої групи автор відносить осіб, які порушують правила дорожнього руху у результаті їх легковажної поведінки. З огляду на свідомий ризик у діях водія, який порушує правила дорожнього руху, закономірністю соціально-психологічної характеристики таких порушників, незважаючи на необережний характер таких злочинів, є присутність певних мотивів у їхній поведінці. Ними можуть бути егоїзм, приховування інших правопорушень, виробничі інтереси, правовий нігілізм, хуліганські спонукання тощо.

Оскільки така поведінка зазвичай визначається потребами, вимогами, очікуваннями соціального середовища, до якого належить особа злочинця, посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху, на думку автора, не є достатнім заходом впливу на порушників. Об'єктом коригування та профілактичного впливу повинен бути не лише водій, а й система відносин у сфері дорожнього руху. З огляду на системну побудову особистості аналізу та впливу повинно піддаватись соціальне середовище, яке зумовлює протиправну поведінку порушника правил дорожнього руху.

У разі вчинення злочину з необережності мотив відсутній, оскільки нічого не спонукає водія до протиправної поведінки. У такому разі на протиправну поведінку впливає специфіка протікання пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення), емоції, вольові дії, навики та психічні властивості особи.

Ключові слова: дорожній рух, індивідуально-психологічні якості, попередження злочинів, увага, пам'ять, мотивація.

Abstract

Forensic investigation a person of suspect in order to prevent criminal offenses against traffic rules

The article analyzes the scientific works, devoted to the problems of forensic investigation of a person who has committed a criminal violation of traffic rules in order to prevent such offenses in the future. Based on the study of forensic science, the author notes, that violations of traffic rules can be associated with both the personal characteristics of the subject of their perpetration and the specific circumstances of objective reality. In this regard, in the author's view, both the external and internal determinants of criminal behavior must be disclosed in the characteristics of the suspect's personality.

The thesis about the necessity for the prevention for the purpose of isolation of two groups of subjects of criminal offenses in the field of traffic safety is substantiated.

The first group includes persons, who violate the rules of the road as a result of their frivolous behavior. Given the conscious risk in the actions of the driver, who violates the rules of the road, the regularity of the social and psychological characteristics of such offenders, despite the negligent nature of such crimes is the presence of certain motives in their behavior. They can be selfishness, concealment of other offenses, industrial interests, legal nihilism, hooliganism.

As such behavior is usually determined by the needs, requirements, expectations of the social environment to which the offender belongs, the author concludes, that increasing responsibility for traffic offenses is not a sufficient measure of influence on offenders. Not only the driver but also the road system should be the object of correction and preventive impact. In view of the systematic construction of personality, analysis and influence, the social environment that determines the unlawful behavior of the offender should be exposed.

In the case of a negligent crime, the motive is absent, since nothing induces the driver to engage in unlawful behavior. In this case, the unlawful behavior is influenced by the specificity of the course of cognitive mental processes (feelings, perception, attention, memory, thinking), emotions, volitional actions, skills and mental properties of the person.

Key words: road traffic, individual psychological qualities, crime prevention, attention, memory, motivation.

Постановка проблеми

У теорії криміналістики виділяють два напрями вивчення особи підозрюваного.

Перший напрям передбачає отримання та використання відомостей, необхідних для розшуку та затримання невідомого злочинця. Така інформація дає уявлення про загальні ознаки певної групи осіб, серед яких може знаходитися особа, яка вчинила злочинне діяння, у поодиноких випадках про певні властивості конкретної особистості.

Другий напрям - вивчення особи затриманого підозрюваного або обвинуваченого з метою криміналістичної оцінки її особистості. Це відомості тільки про життєву установку, ціннісні орієнтації, особливості антисуспіль- них поглядів.

Така інформація допомагає налагодити з особою необхідний контакт, вибрати найбільш ефективну тактику спілкування з метою отримання правдивих показань, а також визначити найбільш дієві способи профілактичного впливу на нього [1, с. 205].

Отримання та використання такої інформації у профілактичних цілях є важливим завданням слідчого під час розслідування будь-яких категорій злочинів.

Разом з тим у кримінальних провадженнях про злочини у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів вирішення вказаного завдання є особливо актуальним з огляду на роль кожного з компонентів індивідуально-психологічної характеристики водіїв у механізмі дорожньо-транспортної події (далі - ДТП).

Стан дослідження. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей особи порушника правил дорожнього руху (далі - ПДР) для вирішення завдань профілактичного характеру залишилося поза увагою вчених-криміналістів.

Окремі аспекти досліджуваної проблематики знайшли своє висвітлення у наукових працях учених-кримінологів та психологів, серед яких В.В. Лунєєв, Ю.М. Антонян, В.Л. Васильєв, Я.І. Гилин- ський, М.І. Єнікєєв та інші.

Враховуючи зазначене, метою цієї статті є дослідження основних індивідуально-психологічних якостей осіб, які вчиняють злочини у сфері ЦДР, для вирішення завдань їх криміналістичної профілактики.

Виклад основного матеріалу

За даними платформи для роботи з відкритими даними Opendatabot, за перше півріччя 2018 року в Україні сталося 57 184 аварії, з них - 7 861 з постраждалими.

Найчастіше ДТП трапляються через перевищення безпечної швидкості (1 581), порушення правил маневрування (868), порушення правил проїзду перехресть (463) та недодержання дистанції (424). Також перевищення швидкості (212 випадків) та порушення правил маневрування (52) [2].

Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає у разі спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень, смерті чи загибелі кількох осіб.

Із положень КПК України та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму ВСУ, випливає, що у кримінальних провадженнях про злочини, передбачені ст. 286-288 КК України, обов'язковому встановленню підлягає: 1) суть вчиненого порушення; 2) норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів порушені; 3) причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками; 4) вина особи (осіб) у порушенні таких правил [3].

При цьому одним з істотних недоліків правозасто- совчої практики є формалізований підхід до врахування внутрішніх чинників злочинної поведінки особистості, коли справжні причини неправомірної поведінки під час ухвалення вироків не враховуються. Зазначений недолік закладений в самому законодавстві, оскільки обвинуваченого можна визнати винним без урахування мотивів, якими він керувався, і цілей, до яких прагнув, вчиняючи правопорушення.

Покарання обвинуваченого не можна визнати ефективним способом боротьби з кримінальними правопорушеннями цієї категорії. Для вирішення цього завдання необхідно врахувати справжні причини поведінки водія, здійснити профілактичний вплив на нього та інших водіїв з метою запобігання таким правопорушенням у майбутньому. У зв'язку з цим важливим завданням у кримінальному провадженні є наукова оцінка індивідуально-психологічних особливостей осіб, причетних до ДТП. У сучасній юридичній літературі особи, які вчинили дорожньо-транспортні злочини, віднесені до категорії необережних злочинців. Загальноприйнятою є думка, що особи, які є винуватцями ДТП, як і інші, які вчинили злочини з необережності, є соціально-інтегрованими особами, для яких не характерні дефекти правової і моральної свідомості, оскільки вони не усвідомлюють суспільно-небезпечного характеру діяння, тобто не тільки не бажають (або не допускають) заподіяння шкоди суспільству, але й узагалі не передбачають можливості заподіяння цієї шкоди, або впевнені у її запобіганні. Враховуючи зазначене, на відміну від умисних злочинів, де їх суб'єкти прямо або побічно протиставляють свою волю інтересам суспільства, однією з причин необережних злочинів є наявність певних психологічних дефектів особи, яка їх вчиняє.

Порушення ПДР може бути пов'язане як з особистісними характеристиками суб'єкта їх вчинення, так і з конкретними обставинами об'єктивної дійсності. У зв'язку з цим, характеризуючи особу-винуватця ДТП, необхідно розкрити як зовнішні, так і внутрішні детермінанти злочинної поведінки.

Характеризуючи винуватців ДТП, Я.І. Гилинський зазначає, що сучасні результати досліджень необережної злочинності порушують деякі уявлення про причини злочинності або злочинів, оскільки ставлять під сумнів постулати про їх детермінованість якимись вродженими злочинними рисами особистості [4, с. 374].

Незважаючи на певні сумніви у стійкості і специфічності суспільно небезпечних індивідуально-психологічних властивостей і якостей особистості всіх водіїв, які вчинили дорожньо-транспортний злочин, необхідно зазначити, що в поведінці деяких з них вони проявляються якщо не повною мірою, то досить виражено. Перш за все це стосується мотивів злочинного порушення ПДР. Мотивація в широкому сенсі є внутрішнім суб'єктивним стержнем (процесом) злочину, який включає в себе актуалізацію потреби, формування конкретного мотиву, втілення мотиву в мету, вибір шляхів досягнення мети, передбачення і прогнозування можливих наслідків, прийняття рішення діяти, контроль і корекцію вчинюваних дій на основі конкретного мотиву й інші моменти [5, с. 62].

Мотиви «виражають найбільш важливі риси і властивості, потреби і прагнення особи. Мотиви є не тільки тим, що спонукає до певних дій, а й тим, заради чого вони вчиняються, в чому їх внутрішній сенс для діючого суб'єкта. При цьому за зовнішніми оцінками мотив може розцінюватися як неадекватний зовнішнім умовам, але він завжди буде строго відповідати особливостям даної особистості» [6, с. 149].

Таке розуміння мотиву дозволяє зробити висновок, що під час вчинення автотранспортних злочинів мотив присутній у випадках вчинення їх з легковажності, тобто тоді, коли водій свідомо ризикує, порушуючи ПДР. У разі вчинення злочину з необережності мотив відсутній, оскільки нічого не спонукає водія до протиправної поведінки. У цій ситуації причиною протиправної поведінки є інші фактори, в тому числі ті, що відволікають увагу водія, сприяють відсутності належної завбачливості щодо настання суспільно небезпечних наслідків.

Найбільш поширеними мотивами легковажної поведінки водіїв є такі:

- егоїзм, установка на досягнення особистих цілей, забезпечення свого благополуччя (самовільна експлуатація транспортних засобів, відхилення від заданих маршрутів у своїх справах і таке інше);

- прагнення приховати інші порушення, допущені через недбалість, при цьому іноді свідомо ігнорується можливість настання тяжких наслідків, оскільки суб'єкт легковажно розраховує на їх запобігання;

- виробничі інтереси, коли, наприклад, водій прагне виконати рейс у будь-яких складних умовах (несприятливі погодні умови, ожеледь, туман тощо);

- прояв правового нігілізму, коли суб'єкт ігнорує нормативні вимоги тільки тому, що вважає їх формальними або зайвими в конкретній ситуації;

- хуліганські спонукання, які проявляються у відчайдушності під час управління транспортним засобом; мотиви наслідування (бажання не відстати від інших) [7, с. 322].

Відповідно до цього поділу розрізняють такі особис- тісні якості суб'єкта автотранспортних злочинів.

1. Імпульсивність поведінки (схильність до необдуманих рішень);

2. Виробничі, антисуспільні, егоїстичні особисті інтереси;

Формування цих якостей значною мірою зумовлено позицією та роллю особи водія у соціальних групах.

Людина одночасно займає різноманітні соціальні позиції. Так, лише в межах сім'ї особа є сином (дочкою), батьком (матір'ю), братом (сестрою), онуком (онукою). Кожній соціальній позиції відповідає сценарій ролі, який одночасно складається трьома групами суб'єктів:

1) державою - тоді він виражений у системі офіційних нормативних актів (законів, підзаконних актів);

2) суспільством - у формі загальноприйнятих та заохочуваних суспільною думкою норм поведінки: моральних, естетичних, релігійних та інших;

3) неофіційними структурами (родиною, групами товаришів по роботі тощо) - у формі неписаних правил поведінки, їх соціальних очікувань. До цієї групи суб'єктів належать також і злочинні формування з їх нормами поведінки і соціальними очікуваннями [8, с. 282].

У результаті та чи інша поведінка водія може отримати різну оцінку (навіть кардинально протилежну) різними соціальними групами.

У зв'язку з цим на антисуспільну поведінку водія можуть впливати такі об'єктивні фактори, як:

- заохочення протиправної поведінки значущою для водія соціальною групою;

- хвалькуватість, самоствердження у значимій соціальній групі;

- демонстрація приналежності до певної соціальної групи, що дозволяє уникнути відповідальності (завдяки статусу, соціальному становищу, грошам).

У першому випадку (заохочення протиправної поведінки значущою для водія соціальною групою) проблема полягає в стані аномії (напруги) між потребами і можливостями водія. Це, наприклад, потреба відвідати кілька об'єктів, тобто добре виконати доручену роботу, заробити більше грошей для благополуччя сім'ї і так далі.

Примітно, що мотивація дорожньо-транспортного злочинця з точки зору і самого порушника і його найближчого, найбільш значимого для нього соціального оточення (сім'я, роботодавець, колеги) позитивна. Наприклад, це прагнення належно виконувати свою роботу.

З позиції соціальної психології прослідковується конфлікт ролей [9, с. 123]. У результаті егоїстичні мотиви або імпульсивність поведінки доповнюються тим, що соціальна роль водія (хорошого сім'янина, хорошого батька, хорошого працівника) вступає в об'єктивний конфлікт з установкою держави ніколи не нехтувати ПДР [10, с. 190].

Установка водія оцінюється державою під час порушення ПДР як антисуспільна, оскільки водій намагається досягти поставленої мети будь-яким шляхом. Найближче ж оточення може заохочувати результат (наявність грошей, виконана робота, зустріч дружини в аеропорту і так далі), не враховуючи засоби його досягнення.

Таким чином, закономірною особливістю легковажного водія-злочинця є нехтування ним ПДР. Своєю чергою це означає потенційну їх суспільну небезпеку, яка характерна практично для всіх водіїв та може бути реалізована у будь-який момент перебування за кермом.

На нашу думку, соціальне середовище не усуває, а посилює заборонені поведінкові акти. Очевидно, що така ситуація свідчить про вплив тих ролей, які змушений виконувати водій, за яких якраз і послаблюються позитивні властивості особистості і розвиваються негативні якості, властиві злочинцям. Іншими словами, як тільки людина сідає за кермо, спрямованість характеристики її особистості може змінюватися від позитивної до негативної.

При цьому практично усі водії, порушуючи ПДР, усвідомлюють протиправність своєї поведінки та можливі її наслідки. Разом з тим це не зупиняє їх, отже, не регулює поведінку тою мірою, яка очікується від охоронної функції адміністративного та кримінального права.

З огляду на зазначене, посилення відповідальності за порушення ПДР не є достатнім заходом впливу на порушників. Об'єктом коригування повинен бути не лише водій, а й система відносин у сфері дорожнього руху. З огляду на системну побудову особистості аналізу та впливу повинно піддаватись соціальне середовище, яке зумовлює протиправну поведінку водія.

На відміну від автотранспортних злочинів, вчинених з легковажності, під час необережності, як вже зазначалось, будь-які мотиви відсутні, оскільки вони не включені у механізм вчинення злочину. У такому разі на протиправну поведінку впливає специфіка протікання пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення), емоції, вольові дії, навики та психічні властивості особи) [11]. У зв'язку з цим для встановлення причин ДТП необхідно з'ясувати вплив кожного з цих психічних процесів на дії водія під час керування транспортним засобом.

Сприйняття водія є процесом багатостороннім, оскільки йому доводиться утримувати в полі свого зору не тільки дорожню обстановку (безпосередньо дорогу, перешкоди на ній, пішоходів, інші транспортні засоби), але і покази приладів, на слух контролювати роботу двигуна. Якість сприйняття, його швидкість, точність і повнота залежать від знань і досвіду водія. Важливим для водія видається також знання відстаней між предметами (сприйняття простору) і вміння точно оцінювати часові інтервали при різних маневрах автомобіля (сприйняття часу). Однак на це може впливати і емоційний стан людини. Сприйняття тісно пов'язане з увагою. У психології увагу визначають як зосередженість та контрольовану спрямованість свідомості на певний об'єкт або діяльність з відволіканням від усього іншого [12, с. 54]. Увазі притаманні різні якості. Залежно від активності увага буває довільною та мимовільною. Мимовільна увага виникає в результаті впливу зовнішніх подразників на органи чуття без вольового зусилля та і свідомого наміру його використати. Така увага може негативно вплинути на водія. Для прояву мимовільної уваги значення має як абсолютна, так і відносна сила подразника.

Важливу роль для привертання уваги водія відіграє контраст між подразниками. Саме у зв'язку з відсутністю контрасту непомітним для водія у темну пору доби є одягнений у темний одяг пішохід, який зливається з дорогою. Помітним пішохода для водія роблять смужки із світлозахисного матеріалу білого кольору, які створюють контраст. На короткий час привертають увагу також періодичне посилення чи послаблення звуку, кольору, вібрації, новизна у змінах об'єктів. Саме тому причиною аварій можуть бути лозунги, плакати, білборди, які мимоволі відволікають увагу водія.

Довільна увага завжди спрямована на предмети та явища зі свідомо поставленою метою. У роботі водія довільна увага відіграє основну роль, оскільки без свідомого керування своєю увагою та поставленою метою неможливе безпечне керування автомобілем. Довільній увазі може допомагати мимовільна. Так, наприклад, правильно встановлений дорожній знак мимоволі привертає увагу водія. Звернувши увагу на відповідний знак, водій свідомо сприймає відображену на ньому інформацію, тобто уже із залученням довільної уваги. Якщо ж дорожній знак прихований, він не приверне мимовільної уваги, може залишитись непоміченим та стати причиною ДТП. Ступінь напруженості довільної уваги залежить від зацікавленості людини виконуваною роботою. Чим вищий інтерес, тим менше зусиль необхідно докладати для використання довільної уваги, тим менше витрачається нервово-психічної енергії. Увага може бути спрямована не тільки на сприйняття дорожньої обстановки, а й на свої думки, переживання, спогади, не пов'язані з керуванням автомобілем. Тому розрізняють зовнішню та внутрішню спрямованість уваги. Мимовільна внутрішньо спрямована увага відволікає водія від керування автомобілем, може бути причиною помилок та аварій. У зв'язку з цим особі у моменти складних життєвих ситуацій не рекомендується сідати за кермо.

У конкретний момент часу людина не може охопити увагою увесь навколишній простір та процеси, які у ньому відбуваються. Вона зосереджує свою увагу лише на певній їх частині. Відповідна властивість пам'яті отримала назву широти уваги. Вона включає в себе обсяг та розподіл уваги.

У діяльності водія низька продуктивність уваги, як прояв його індивідуально-психологічних властивостей, може бути причиною ДТП. Справа у тому, що у простих умовах руху темп роботи водія встановлює він сам і дорожня обстановка дозволяє йому на деякий час знижувати увагу відносно основних об'єктів сприйняття.

Однак за раптової різкої зміни дорожньої обстановки низька інтенсивність не забезпечує функцію управління автомобілем в необхідному високому темпі, і якщо водій не встигає його (високий темп) мобілізувати, тобто інтенсивність уваги в даний момент недостатня для виконання дій у високому темпі, виникають передумови до створення аварійної ситуації або сама ДТП. правопорушення криміналістичний дорожній

Виконання функції керування транспортним засобом пред'являє високі вимоги до кожної з перелічених властивостей уваги. Тому під час індивідуально-психологічної характеристики водія, який причетний до ДТП, не можна говорити про увагу взагалі, а необхідно аналізувати недоліки тої чи іншої властивості уваги. Це допоможе виявити та усунути відповідні недоліки та запобігти вчиненню злочину у майбутньому як ним самим, так і іншими особами. Роль пам'яті у поведінці водія полягає у забезпеченні його здатністю швидкого відтворення відомостей, необхідних у даній конкретній ситуації. Вищим пізнавальним процесом під час вирішення якої-небудь задачі є мислення. У дорожній обстановці воно сприяє виконанню конкретних дій, як-от: натискання на педаль гальм, повертання керма тощо. Результатом розумового процесу є уміння точно і швидко оцінювати дорожню ситуацію, здатність приймати правильне рішення в процесі управління транспортним засобом. Важливе значення для дотримання ПДР має здатність водія за допомогою мислення передбачити зміни дорожньої обстановки для запобігання аварійній ситуації.

Таке передбачення розвитку подій називається прогнозуванням. Воно відбувається в результаті динамічної побудови у корі головного мозку процесу виконання роботи через створення концептуальних моделей та тісно пов'язане з досвідом та навиками водіння.

Крім цього, на поведінку водія впливає також особиста дисциплінованість, рішучість, наполегливість і самоконтроль, що є основними вольовими якостями водія.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Таким чином, криміналістичне вивчення індивідуально-психологічних якостей особи, яка керує транспортним засобом, дозволяє зробити висновок про необхідність у профілактичних цілях виділення двох груп суб'єктів кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

До першої групи належать особи, які порушують ПДР у результаті їх легковажної поведінки. З огляду на свідомий ризик у діях водія, який порушує ПДР, закономірністю соціально-психологічної характеристики таких порушників, незважаючи на необережний характер таких злочинів, є присутність певних мотивів у їхній поведінці.

Оскільки така поведінка зазвичай визначається потребами, вимогами, очікуваннями соціального середовища, до якого належить особа злочинця, посилення відповідальності за порушення ПДР не є достатнім заходом впливу на порушників. З огляду на системну побудову особистості аналізу та впливу повинно піддаватись соціальне середовище, яке зумовлює протиправну поведінку порушника ПДР.

У разі вчинення злочину з необережності мотив відсутній, оскільки нічого не спонукає водія до протиправної поведінки. У цьому випадку на протиправну поведінку впливає специфіка протікання пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення), емоції, вольові дії, навики та психічні властивості особи.

Для запобігання таким злочинним порушенням ПДР необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати роль різних компонентів уваги у поведінці особи, яка керує транспортним засобом. Це дозволить окреслити заходи впливу на злочинця та внести пропозиції щодо зміни елементів дорожньої обстановки.

Список використаних джерел

1. Криминалистика: Учебник / Под ред. Яблокова Н.П. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : Юр.Норма, НИЦ ИНФРА-М, 2014. 752 с.

2. Що найчастіше спричиняє ДТП в Україні? URL: https://freeradio.com.ua/shho-najchastishe-sprichinjaie-dtp-v-ukraini/.

3. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адмін. правопорушення на транспорті. Постанова пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0014700-05.

4. Гилинский Я.И. Криминология: теория, история, эмпирическая база, социальный контроль. 3-е изд., Санкт-Петербург : Алеф-Пресс, 2014. 574 с.

5. Лунеев В.В. Субъективное вменение. Москва : Спарк, 2000. 70 с.

6. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений / Ю.М. Антонян, М.И. Еникеев, В.Е. Эминов. Москва : Юристъ, 1996. 336 с.

7. Коробеев А.И. Транспортные преступления. Учебн. пособ. / А.И. Коробеев. Санкт-Петербург: Юридический центр-Пресс, 2003, 406 с.

8. Криминология / под ред. А.И. Долговой. 4-е изд., перераб. и доп. Москва : Норма : ИНФРА-М, 2019. 368 с.

9. Васильев В.Л. Юрид. психология. Санкт-Петербург : Питер, 2009. 234 с.

10. Психология / под ред. А.А. Крылова. Москва : Проспект, 2000. 584 с.

11. Порталова М.А. Влияние психофизиолог. особенностей личн. водителя на надежность упр. трансп. средством / М.А. Порталова. Общество и право. 2009. №5(27). С. 311-31. URL: https://cyberleninka.rU/ article/n/15283924.

12. Психологические особенности человека при управлении автомобильным транспортом: учебное пособие / В.Я. Буйленко,С.В. Жанказиев, В.В. Дементиенко, Ю.А. Короткова, М.В. Гаврилюк. Москва : МАДИ, 2017. 172 с.

Размещено на Allbest.ru