Окремі аспекти правового регулювання та охорони географічних зазначень в рамках угоди з ЄС. Етапи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Окремі аспекти правового регулювання та охорони географічних зазначень в рамках угоди з ЄС. Етапи вдосконалення

Шафі О.О., студент 5 курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Ляшенко К.В., студентка 5 курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

В статті розглянуто зміст та основні аспекти правового регулювання географічних зазначень в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. Досліджено положення підрозділу 3 глави 9 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, проаналізовано Додаток ХХІІ-А,В,С (Географічні зазначення - законодавство сторін та елементи і контролю) та Додаток ХХП^(Географічні зазначення вин, ароматизованих вин та алкогольних напоїв, згадані у статтях 202(3) і 202(4) цієї угоди). Зауважено на проблемах нормотворчого підходу формування тексту Угоди з Української сторони, а саме, на відсутності комплексної стратегії захисту національних товаровиробників, на недоліках технічної частини документу в частині формування переліку географічних назв, що підлягають захисту у відповідності до Угоди. Акцентовано увагу на важливості такого органу як Підкомітет комітет з питань географічних зазначень який створений з метою контролю за розвитком Угоди та посилення співробітництва і діалогу стосовно географічних зазначень, і до компетенції якого віднесено внесення змін до додатків Угоди, якими визначається перелік охоронюваних ГЗ, а також обмін інформацією стосовно розвитку законодавства і політики щодо ГЗ і будь-якого іншого питання, що становить взаємний інтерес у сфері ГЗ та обмін інформацією стосовно ГЗ для цілей визнання їх охорони відповідно до Угоди. В статті також розглянуті основні тенденції, позитивні зміни, та ступінь адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у сфері географічних зазначень. Зауважено на важливості комплексного та єдиного підходу до визначення географічного зазначення в Законі України «Про правову охорону географічних зазначень» яким закріплено: «географічне зазначення - найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території». Також в статті акцентовано на необхідності прийняття спеціальних законів щодо географічних зазначень стосовно сільськогосподарської продукції, вин, спиртних напоїв.

Ключові слова: Угода про асоціацію, географічні зазначення, негативні аспекти, ступінь виконання.

CERTAIN ASPECTS OF LEGAL REGULATION AND PROTECTION OF GEOGRAPHICAL INDICATIONS WITHIN THE FRAMEWORK OF THE AGREEMENT WITH THE EU.STAGES OF IMPROVEMENT

The article considers the content and main aspects of legal regulation of geographical indications in the framework of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand. The provisions of Subsection 3 of Chapter 9 of the Association Agreement between Ukraine and the EU have been studied, Annex XXII-A, B, C (Geographical Indications - Legislation of the Parties and Elements and Controls) and Annex XXII-D (Geographical Indications of Wines, Aromatized Wines and Alcoholic Beverages, referred to in Articles 202 (3) and 202 (4) of this Agreement). The problems of the normative approach to the formation of the text of the Agreement on the Ukrainian side, namely, the lack of a comprehensive strategy for the protection of national producers, the shortcomings of the technical part of the document in terms of forming a list of geographical names to be protected under the Agreement. Emphasis was placed on the importance of a body such as the Subcommittee, a Committee on Geographical Indications, which was set up to monitor the development of the Agreement and strengthen cooperation and dialogue on geographical indications, and which is responsible for amending the Annex to the Agreement. information on the development of legislation and policy on GH and any other matter of mutual interest in the field of GH and the exchange of information on GH for the purposes of recognizing their protection under the Agreement. The article also considers the main trends, positive changes, and the degree of adaptation of national legislation to EU legislation in the field of geographical indications. The importance of a comprehensive and unified approach to the definition of a geographical indication in the Law of Ukraine “On Legal Protection of Geographical Indications” which states: “geographical indication - the name of a place that identifies goods originating from a particular geographical location and has a special quality, reputation or other characteristics , due mainly to this geographical place of origin, and at least one of the stages of production of which (manufacture (extraction) and / or processing and / or preparation) is carried out in a certain geographical area. “ The article also emphasizes the need to adopt special laws on geographical indications for agricultural products, wines and spirits.

Key words: Association agreement, geographical indications, negative aspects, degree of implementation.

Постановка проблеми

географічний асоціація україна європейський

Після ратифікації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію) [1] , Україна взяла на себе численні зобов'язання, що потребує поетапного і постійного удосконалення законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Право інтелектуальної власності тісно пов'язане з інвестиційними та економічними процесами та є невід'ємною складовою міжнародної торгівлі й глобальної економіки. Однією з важливих складових права інтелектуальної власності є географічні зазначення(далі - ГЗ) які спрямовані на індивідуалізацію товарів та послуг суб'єктів господарювання. В умовах жорсткої конкуренції серед товаровиробників важливу роль відіграють певні особливості та предмети виокремлення товару, географічне зазначення відіграє важливу роль при виборі споживачем продукції. Географічні зазначення є не просто місцем походження товару, а й виступають гарантією якості, уособлюють певну характеристику та мають визнану репутацію серед споживачів, тобто є важливим аспектом маркетингу, тому географічні зазначення потребують ефективного правового захисту. Згідно з Угодою Україна зобов'язалась охороняти близько 3000 ГЗ, для більшості з них охорона та заборона використання наступила одразу після набрання чинності Угодою, але для деяких з них які давно використовувалися українськими виробниками встановлено перехідний період:

10 років для: Champagne, Cognac, Madeira, Porto, Jerez /Xйrиs/ Sherry, Calvados, Grappa, Anis Portugues, Armagnac, Marsala, Malaga та Tokaj.

7 років для Parmigiano Reggiano (пармезан), Roquefort (рокфор) та Feta(фета) [1].

Більшість з цих назв вже давно сприймаються українським споживачем як видові, тому для національних виробників є необхідним поступово змінювати вектор щодо назв та використовувати інші позначення які б могли пов'язати у споживача товар з відповідними властивостями. Водночас, якщо проаналізувати Додаток XXII-D[2] першим здивуванням є той факт, що проти значного переліку європейських ГЗ, Україна зазначає лише про 2 ГЗ українських вин, а це навіть менше від офіційно зареєстрованих як ГЗ назв вина.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням інституту географічних зазначень займалися такі вчені як: Г. О. Андрощук, Ю. М. Капіца, А. О. Кодинець, М. С. Ковальчук, В. О. Криволапчук, О. П. Ор- люк, О. М. Тараненко, О. О. Тверезенко О.А. Підопригора, Компанець Є.М. Однак дане питання потребує постійного дослідження, адже Україна продовжує виконувати взяті на себе зобов'язання і процес трансформації та приведення у відповідність національного законодавства ще триває.

Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз основних положень Угоди у сфері географічних зазначень, висвітлення деяких негативних аспектів в рамках Угоди, та ступінь виконання Угоди щодо охорони географічних зазначень.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним із основних міжнародних договорів ЄС, який встановлює норми з охорони географічних зазначень, учасниками якого є держави-члени Євросоюзу є Паризька конвенція про охорону промислової власності [3]. Попри те, що вона не дає визначення географічного зазначення, у ст. 1 цієї Конвенції у переліку об'єктів права промислової власності наведено терміни «вказівка походження» або «найменування місця походження». Положення статей Паризької конвенції встановлюють спеціальний режим захисту від використання продуктів, які мають «неправильні, прямі чи непрямі, зазначення походження».

Так, зокрема, у ст. 1 Паризької конвенції вказано, що на такі продукти може бути «накладено арешт при ввезенні до тих країн Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на законну охорону. Ряд основоположних питань у частині охорони географічних зазначень закріплено також у Мадридській угоді [4] стосовно припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів та Лісабонській угоді про захист зазначень місць походження виробів та їх міжнародної реєстрації. Мадридська угода також не містить визначення терміну зазначення походження.

Серед науковців поняття «географічне зазначення» є предметом дискусій. Так, наприклад, на думку М. Міненка та В. Матвєєва, це назва географічного місця, що вживається в позначенні товару, який має низку особливих якісних характеристик, зумовлених місцем його походження [5, 133]; Ю. Бошицького -- назва країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об'єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно чи переважно чином визначаються характерними для певного географічного об'єкта природними чи людськими факторами або тими й тими факторами водночас [6, 216]; О. Ковальчук -- будь-яке словесне позначення, яке ідентифікує товар (послугу) як такий, що походить із території певного географічного місця (країни, регіону чи місцевості та території країни, або іншого географічного об'єкта) та має певну якість, репутацію чи інші характеристики, значною мірою зумовлені цим географічним місцем, зокрема, природними умовами чи людським фактором або поєднанням природних умов і людського фактора [7, 15-16].

Нормативне визначення «географічне зазначення» закріплено в Угоді про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) яку Україна ратифікувала в рамках приєднання до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі, так в ч.1 ст.22 визначено що, Географічними зазначеннями, за цією Угодою, є такі зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території члена, регіону або району цієї території, коли певна якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з його географічним походженням. Аналогічні по суті визначення містяться в ст. 15 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв ; у ст. 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 від 21 листопада 2012 року про якість сільськогосподарських продуктів та продуктів харчування і в законодавчих актах багатьох країн.

В основному тесті Угоди про асоціацію, питанню ГЗ присвячено не так багато процедурних норм. Безпосередньо регулювання та охорона ГЗ закріплено в розділі IV (Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею), глави 9 (Інтелектуальна власність), а саме підрозділ 3 Угоди ( ст.201-211). Так, у ст. 201 закріплено сферу застосування цього документа , фактично, всі інші норми цього підрозділу розкривають зміст цієї статті, як саме визначатимуться такі ГЗ, і який обсяг охорони їм надаватиметься; ст. 202-203 -- присвячено питанню визнання географічних зазначень, зокрема закріплено важливий механізм доповнення новими ГЗ. Стаття 204 закріплює обсяг охорони а саме, географічні зазначення, наведені у Додатках XXII-С і XXII-D до цієї Угоди, зокрема ті, що додаються відповідно до статті 203 цієї Угоди, охороняються від:

будь-якого прямого чи опосередкованого комерційного використання назви, що охороняється, для подібних продуктів, які не відповідають специфікації продукту під назвою, що охороняється, або коли таке використання зловживає репутацією географічного зазначення;

будь-якого неправомірного використання, імітування або втілення, навіть якщо зазначається справжнє походження продукту або якщо назва, що охороняється, перекладається, викладається у транскрипції або транслітерації чи супроводжується таким виразом, як «стиль», «тип», «спосіб», «який вироблений у», «імітація», «смак», «подібний» тощо;

будь-якого іншого хибного або оманливого зазначення щодо джерела, походження, характеру або суттєвих якостей продукту на внутрішньому або зовнішньому упакуванні, рекламних матеріалах або документах, які стосуються відповідного продукту, а також упакування продукту в тару, яка може викликати хибне уявлення щодо його походження;

будь-якого іншого застосування, яке може ввести в оману споживача щодо дійсного походження продукту.

Слід також зробити акцент на ч.3 ст.204, де розкрито сутність механізму захисту схожих (омонімічних) назв. Зазначено, якщо географічні зазначення повністю або частково є омонімічними, охорона надається кожному зазначенню за умови, що вона використовується добросовісно і з належним врахуванням місцевого і традиційного використання, а також реального ризику виникнення плутанини. Якщо Сторона в контексті переговорів з третіми країнами пропонує охороняти географічне зазначення третьої країни і назва є омонімічною з географічним зазначенням іншої Сторони, остання повинна бути повідомлена та мати можливість висловити свою думку перед тим, як назва стане охоронятися [1]. Таке положення, на думку Г. Андрощука та А. Афяна, відкриває дискусію щодо продовження використання кириличного варіанту багатьох назв продуктів, назви яких пов'язані з певним регіоном, проте в Україні сприймаються як видові, наприклад «шампанське», «коньяк». Однак ця можливість залишається виключно до ГЗ, які будуть зареєстровані в майбутньому, або ж інших причин не увійшли до охоро- нюваного переліку. Передбачені Угодою процедури є вельми жорсткими щодо товарів, неправомірно маркованих ГЗ, при чому коло можливих правопорушень значно розширюється, що практично унеможливлює зловживання правами на ГЗ [8]. Стаття 205 присвячена механізму реалізації права на використання цих об'єктів права інтелектуальної власності.

Щодо найближчого об'єкту інтелектуальної власності - торговельної марки Угодою присвячено окрему статтю 206. У ній визначено, що сторони відмовляють у реєстрації або визнають недійсною торговельну марку, яка відповідає будь-якій із ситуацій, що згадуються у статті 204 цієї Угоди, стосовно географічного зазначення, що охороняється, для подібних продуктів, за умови, що заявка на реєстрацію торговельної марки подається після дати подання заявки про реєстрацію географічного зазначення на відповідній території [1]. Положення статті 206 Угоди підкріплені пов'язаними нормами. Так, в статті 193 Угоди міститься положення про неможливість реєстрації торговельної марки, яка вводить споживача в оману щодо географічного походження товару або послуги. Неможливість власнику торговельної марки забороняти її використання у випадку зазначення даних, які вказують на географічне походження товарів чи послуг закріплена у статті 196 Угоди. А стаття 198, відповідно, визначає введення торговельною маркою споживача в оману щодо географічного походження товару чи послуги, як підставу для анулювання торговельної марки. У ст. 207 розкрито положення захисту прав інтелектуальної власності;

Важливою для національно виробника є стаття 208, де висвітлено тимчасові заходи охорони географічних зазначень. Зокрема, продукти, що вироблені та марковані згідно з національним законодавством до того, як ця Угода набрала чинності, але які не відповідають вимогам цієї Угоди, можуть продаватися доти, доки не закінчаться на складі. Продукти, що вироблені та марковані згідно з національним законодавством ГЗ, переліченими нижче в пунктах 3 та 4 цієї статті, після того, як ця Угода набрала чинності, та до закінчення періодів, зазначених в пунктах 3 та 4 цієї статті, але які не відповідають вимогам цієї Угоди, можуть продаватися на території сторони, з якої походить продукт доти, доки не закінчаться на складі. Для 10-річного перехідного періоду з дати набрання чинності цією Угодою охорона відповідно до цієї Угоди таких географічних зазначень Європейського Союзу не припиняє використання цих географічних зазначень для позначення та презентації визначених подібних продуктів, що походять з України:

a) Champagne, b) Cognac, c) Madera, d) Porto, e) Jerez /Xйrиs/ Sherry, f) Calvados, g) Grappa, h) Anis Portuguкs, i) Armagnac, j) Marsala, k) Malaga, l) Tokaj.

Для семирічного перехідного періоду з дати набрання чинності цією Угодою охорона відповідно до цієї Угоди таких ГЗ Європейського Союзу не припиняє використання цих ГЗ для позначення та презентації визначених подібних продуктів, які походять з України:

a) Parmigiano Reggiano, b) Roquefort, c) Feta.

Наприклад «коньяк» та «шампанське» є іміджевими назвами, досить цінними для України. З цієї галузі йдуть колосальні відрахування до бюджету, вони об'єднують велику кількість підприємств. Процес перейменування є дуже непростим для будь-якого виробника. Адже підприємства роками вкладали надзвичайно великі кошти у розвиток своїх брендів, та і споживач давно звик до продукції виготовленої саме під цими назвами. Однозначно, це неминучі втрати для українського виробника. Також потрібно зазначити, що виключення є лише з боку ЄС. Це демонструє що в Україні немає таких позначень, які б вже регулярно використовувались на території ЄС, та охорона яких була б помітною для європейських товаровиробників. Важливим моментом даних положень є те, що більшість зазначень, приведених у 208 статті є такими, що вже давно сприймаються українським споживачем і ринком як видові. Такий висновок можна зробити через наявність в Україні відповідних товарів, виробники яких не тільки не приховують їх українське походження, а й навпаки підкреслюють його. Наприклад назви «Шампанське України» та « «Закарпатський коньяк» підтверджують, що ця продукція вироблена в Україні і не вводить в оману споживачів. На ринку сирів, позначення «фета» вже давно позначає особливий вид сиру, а не регіон його виробництва. Але, згідно з ч.2 ст.204 Угоди, географічні зазначення, що охороняються, не стають родовими на територіях сторін [1]. Це означає, що після спливу терміну охорони, а для інших позначень виробникам доведеться відшукувати інші позначення щодо позначень закріплених в статті 208 Угоди. А це обов'язково призведе до втрати частини ринку. Але водночас простежується, що строки встановлені досить тривалі, це є достатнім для того, щоб припинити використання найбільш вживаних позначень в Україні.

У статтях 209-210 здебільшого окреслено загальні правила співробітництва, прозорість взаємодопомогу та деталі здійснення відповідних контрольних заходів. Зокрема в ст.210 закріплено, що сторона може запитати від іншої сторони інформацію стосовно специфікацій продуктів та їхньої модифікації, а також контактних осіб для контрольних заходів. Кожна сторона може зробити загальнодоступними специфікації продуктів або їхні короткі описи та інформацію про контактних осіб для контрольних заходів, що стосуються географічних зазначень іншої сторони, які охороняються згідно із цією Угодою [1].

Статтею 211 Угоди передбачається створення Підкомітету з географічних зазначень . Підкомітет з питань географічних зазначень складатиметься з представників України та ЄС. Підкомітет складається з представників України та ЄС з метою контролю за розвитком Угоди та посилення їхнього співробітництва і діалогу стосовно ГЗ. До функцій підкомітету, зокрема, віднесено внесення змін до додатків Угоди, якими визначається перелік охоронюваних ГЗ, а також обмін інформацією стосовно розвитку законодавства і політики щодо ГЗ і будь-якого іншого питання, що становить взаємний інтерес у сфері ГЗ та обмін інформацією стосовно ГЗ для цілей визнання їх охорони відповідно до Угоди[1]. Проаналізувавши функції, можна прийти до висновку, що потенційно Підкомітет може стати важливим інструментом для вдосконалення механізмів Угоди, з метою захисту інтересів українських товаровиробників.

Аналіз української частини Угоди про асоціацію, дає привід говорити про неналежний рівень захисту інтересів національних товаровиробників. Зокрема, під час формування тексту цієї Угоди не було здійснено належної співпраці з асоціаціями тих товаровиробників, які найбільше використовують географічні зазначення: вина, сиру та мінеральних вод. Технічна частина документу, а саме, перелік географічних назв, що підлягають захисту у відповідності до Угоди, демонструє фатальну недосконалість нормотворчої техніки з української сторони [9, с. 57 - 58]. У нинішньому вигляді Угода про асоціацію між Україною та ЄС стосовно інституту ГЗ це вагомі втрати для українських товаровиробників через необхідність заміни відомих назв товарів. Одночасно, цією Угодою в якійсь мірі нівелюється потенціал для формування тих географічних зазначень України, які дозволили б українським виробникам отримати якісь переваги від існування економіко-правового інституту географічних зазначень.

Відсутність єдиної стратегії розвитку інституту географічних зазначень та узагальненої інформації про наявні географічні зазначення й назви, що потенційно можуть стати ними, призвела до того, що, описуючи коло власних інтересів у цій сфері, наша держава сформулювала неоднозначний перелік. Із майже 3 000 європейських географічних зазначень, згадується лише про 2 географічних зазначення українських вин: «Новий Світ» та «Сонячна долина». Обидва ГЗ мають здебільшого політичний, ніж економічний підтекст, оскільки походять з окупованого Криму. Як зазнчають Г. Андрощук та А. Афян, зокрема, до охоронюваного переліку без видимих причин, не увійшли такі вже зареєстровані позначення: «Таврія», «Магарач», «Меганом», «Золота Балка», «Балаклава» [8]. Проте, тут виникає ще одна проблема. Згідно з визначенням яке закріплено в Законі України «Про правову охорону географічних зазначень»: «географічне зазначення - найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території» [10]. Тобто однією з головних умов є те щоб хоча б один з етапів виробництва здійснюється на визначеній географічній території. Однак «Золота балка», «Балаклава», «Меганом» та «Магарач» так само зареєстровані стосовно виробників десертних марочних та ігристих вин , на території АР Крим[11]. Отже, фактично є неможливим практичне використання саме цих назв через неможливість проходження навіть одного етапу виробництва. Куди доцільніше було б включити назву «Таврія», яка давно відома на внутрішньому ринку, та відповідає вимогам щодо етапів проходження виробництва. Однак не зважаючи на таку нормотворчу техніку є незрозумілим не включення таких назв таких мінеральних вод як: «Поляна Квасова», «Миргородська», «Царичанська», «Збручанська», «Славяновская», «Трускавецька». Такі ГЗ можуть стати ефективним інструментом комерціалізації національних надбань, що могло б дати поштовх до розвитку відповідних секторів економіки. Наприклад, продажі легендарної грузинської «Боржомі» забезпечують майже 10 % ВВП Грузії. Це саме той випадок, коли мінеральна вода стає не лише частиною історії, брендом країни, але й стратегічним ресурсом [12, 20-27].

Також згідно з Угодою Україна зберігає за собою право вживати у торгівлі певні назви, що є найменуваннями географічних областей у складі території країни [2]. Якщо деякі найменування є виправданими та цілком логічними( напр. Карпатські (карпатський), Переяславське, Галичина (Галичина), Чорноморський район), то такі найменування як: «Теково», «Корна», «Їжаківка», «Врубів- ський», є досить неоднозначними та й навряд чи можна назвати товари, які б викликали якісь асоціації з цими місцями.

Згідно з Угодою, крім взятих на себе зобов'язань у сфері захисту ГЗ Україна зобов'язалась адаптувати національне законодавство згідно із законодавством ЄС у цій сфері. З метою забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україно та ЄС Кабінет Міністрів України постановою від 25.10.2017 року № 1106 затвердив План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [13]. Заходи щодо забезпечення охорони географічних зазначень передбачені пп. 114-120, 139-155 цього Плану. Завдання передбачають виконання ст. 201-211 та додатків ХХІІ-А, В, С і Д Угоди про асоціацію між Україною та ЄС й імплементацію Регламентів ЄС № 110/2008, № 1151/2012 (замінює Регламент Ради (ЄС) № 510/2006) і № 251/2014 (скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 1601/91). Вказані завдання щодо вдосконалення механізмів охорони географічних зазначень Кабінет Міністрів України планує реалізувати до 31.12.2023 року [14, 51-59]. Виконанню зобов'язань України щодо Угоди про асоціацію стосовно охорони ГЗ сприяє проект «Географічні зазначення в Україні», який розпочався ще у вересні 2017 року. Проект створений для підтримки запровадження ГЗ в Україні відповідно до Угоди про асоціацію та має чотири компоненти: 1) наближення українського законодавства до європейського; 2) підтримка ребрендингу продуктів із захищеними європейськими ГЗ; 3) реєстрація українських географічних зазначень; 4) розвиток сільських територій, пов'язаний із географічними зазначеннями - переважно сільський туризм. У контексті останнього напряму, цей документ підтримає два пілотні проекти. Один в карпатському регіоні, пов'язаний з гуцульською овечою бриндзею. Другий проект - реалізується в Одеській області спільно з Національною туристичною організацією України. З метою узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на географічні зазначення із правом ЄС прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень» від 20.09.2019 № 123-IX[15]. Це був вагомий крок для імплементації положення статей 204-207 Угоди про асоціацію та Додатка XXII-B. Однак найвагомішим досягненням є Закон України «Про правову охорону географічних зазначень»(далі - Закон) який набув чинності 1 січня 2020 року. Він є новою редакцією колишнього закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Закріплено комплексне визначення ГЗ, згідно із Законом : «географічне зазначення - найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території». Врегульовано умови надання правової охорони географічному зазначенню та підстави для відмови в наданні такої охорони, уточнено коло осіб, які мають право на державну реєстрацію географічного зазначення, перегляду вимог до заявки на реєстрацію, визначенню вимог до технічних умов, яким повинен відповідати товар, для якого заявляється зазначення та уточнений перелік прав та обов'язків, що випливають з державної реєстрації географічних зазначень тощо. Темпи адаптації законодавства сприяють пришвидшенню та подальшій гармонізації з європейським законодавством у частині правового регулювання та охорони ГЗ, але деякі сфери все ще залишаються неврегульованими. Потрібно прийняти окремі галузеві закони, які б регулювали використання й охорону географічних зазначень для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, а також для вин та спиртних напоїв.

Висновок

Аналізуючи Угоду про асоціацію з ЄС у сфері географічних зазначень можна говорити про те, що Українська сторона не в повній мірі подбала про захист національних виробників, не було досліджено ринок українських ГЗ, також закріплений список географічних зазначень не відображає реальних місць і назв України, які справді можуть визнаватись українськими географічними зазначеннями, як наслідок, не можуть приносити вітчизняним товаровиробникам прибуток від інституту географічних зазначень.

Але Угода залишає шляхи для вдосконалення через доопрацювання переліку охоронюваних ГЗ у межах функцій Підкомітету.

Угода сприяла детальному дослідженню інституту географічних зазначень, простежуються позитивні зміни в національному законодавстві, сформульовано єдиний підхід з приводу визначення «географічне зазначення».

Не так давно в Державний Реєстр були внесені такі важливі іміджеві назви як «Мелітопольська черешня», «Кролевецькі рушники», «Петриківський розпис» [16], це має стати підґрунтям для ініціювання Підкомітетом питання про внесення цих назв в Додаток ХХІІ-А,В,С.

Також для виконання Угоди є важливим прийняття спеціальних законів щодо географічних зазначень стосовно сільськогосподарської продукції, вин, спиртних напоїв та подальша гармонізація з європейським законодавством у частині забезпечення правової охорони ГЗ.

Наближення українського законодавства до норм ЄС з питань правового регулювання та охорони географічних зазначень дозволить синхронізувати систему їх охорони у процесі зовнішньоекономічної діяльності з відповідними регламентами ЄС, що зробить ГЗ конкурентоспроможними та дасть можливість ефективно вийти на європейський ринок. ГЗ можуть стати важливою іміджевою та репутаційною складовою для України на ринку ЄС, але для цього потрібно сприяння захисту українських географічних зазначень в інших країнах та в подальшому удосконалювати національне законодавство у сфері географічних зазначень.

Список використаних джерел

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони.

2. Додаток XXTT-D Географічні зазначення вин, ароматизованих вин та алкогольних напоїв, згадані у статтях 202(3) І 202(4) цієї Угоди.

3. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 бер. 1883 р.

4. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року (укр/ рос) Іспанія; Угода, Інструкція, Міжнародний документ від 14.04.1891.

5. Міненко М. А., Матвєєв В. В. Проблема використання географічних зазначень та найменувань українськими виноробами. /Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). № 4 (28). 2014. С. 133-137.

6. Бошицький Ю. Л. Основні проблеми правової охорони географічних зазначень в Україні. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. Вип. 39. 2008. С. 216-222.

7. Ковальчук О. О. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення в Україні та країнах Європейського Союзу: цивільно-правовий аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2014. 21 с

8. Андрощук Г., Афян А. Угода про асоціацію з ЄС: наслідки для інституту географічних зазначень в Україні. Теорія і практика інтелектуальної власності. № 6. 2014. С. 48-59.

9. Міненко М. Проблема використання географічних зазначень та найменувань українськими виноробами. TT Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. 2014. №4. С. 133-137.

10. Про правову охорону географічних зазначень: Закон України від 16.06.1999 р. № 752-XTV.

11. Відомості Державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів (КЗПТ).

12. Ляшенко, С. (2011). Охорона прав інтелектуальної власності, які стосуються природних мінеральних вод. Інтелектуальна власність, 8, 20-27.

13. План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. № 1106 // від 27.03.2018 -- 2018 р., № 24, стор. 27, стаття 852, код акта 89489/2018.

14. В. Криволапчук, С.Філь. Правова охорона географічних зазначень у контексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Теорія і практика інтелектуальної власності 3/2018 С. 51-59.

15. «Звіт про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом за 2019 рік» ст.39.

16. Відомості Державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих КЗПТ.

Размещено на Allbest.ru