Захист інформації у правоохоронній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний економічний університет

Захист інформації у правоохоронній сфері

Банах С.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу, декан юридичного факультету



Анотація

У статті описано особливості сучасного етапу розвитку суспільства, для якого характерна зростаюча роль інформаційної сфери. Визначено, що інформаційна сфера є системним фактором життя суспільства, вона активно впливає на стан політичної, економічної, правоохоронної системи та інших складових частин безпеки України. Національна безпека України сильно залежить від інформаційної безпеки. У процесі технологічного прогресу ця залежність буде зростати. Розкрито поняття та сутність інформаційної безпеки правоохоронних органів. Обґрунтовано важливість забезпечення належного захисту інформації під час діяльності правоохоронних органів.

Інформаційна безпека є невід'ємною частиною розвитку інформаційного суспільства. Такий розвиток повинен відбуватися не тільки через підвищення технологічних можливостей обміну інформацією, але і через глибоке усвідомлення всіх суб'єктів інформаційних відносин - власників інформації та її користувачів, виробників інформаційних технологій та інструментів, постачальників послуг. Держава повинна здійснювати всі заходи щодо захисту інформаційних ресурсів та забезпечення інформаційної безпеки.

В Україні захист інформації розглядається як система правових, організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення збереження не лише інформації з обмеженим доступом, а й відкритої інформації, необхідність захисту якої визначена законом.

До комплексу питань інформаційної безпеки держави входять такі сфери державної діяльності, як захист та обмеження обігу інформації, захист державної інформаційної інфраструктури, безпека розвитку державної інформаційної сфери, захист національного ринку інформації, попередження інформаційного тероризму та інформаційної війни.

Метою цієї статті є розкриття поняття та сутності інформаційної безпеки правоохоронних органів та важливості забезпечення належної інформації про захист під час діяльності правоохоронних органів.

Ключові слова: правоохоронна діяльність, інформація, інформаційна безпека, система інформаційної безпеки, національна безпека.



Abstract

PROTECTION OF INFORMATION IN THE LAW ENFORCEMENT AREA

The article describes the features of the modern stage of development of society, which is characterized by the growing role of the information sphere. It is determined that the information sphere is a systemic factor of life of society, actively influences the state of political, economic, law enforcement and other components of security of Ukraine. Ukraine's national security depends heavily on information security, and in the course of technological progress this dependence will increase. The concept and essence of information security of law enforcement agencies are revealed. The importance of ensuring the proper protection of information during the activities of law enforcement agencies is substantiated.

Information security is an integral part of the development of the information society, the development of which must go not only through increasing technological capabilities of information exchange, but also through a deep awareness of all subjects of information relations - the owners of information and its users, producers of information technologies and tools, suppliers. services, the state - the need to implement all measures to protect information resources and ensure information security of the state.

In Ukraine, protection of information is considered as a system of legal, organizational, technical and other measures aimed at ensuring the preservation not only of information with restricted access, but also open information, the need for protection of which is defined by the Law.

The complex of issues of information security of the state includes such areas of state activity as: protection and restriction of information circulation; protection of the state information infrastructure; security of development of the state information sphere; protection of the national information market; prevention of information terrorism and information warfare

The purpose of this article is to expose the concept and essence of information security of law enforcement agencies and the importance of ensuring adequate protection information during the activities of law enforcement agencies.

Key words: law enforcement, information, information security, information security system, national security.



Постановка проблеми

Для сучасного етапу розвитку суспільства характерними є якісно нові тенденції функціонування інформаційної сфери. Ці зміни зумовлюються стрімким формуванням глобального інформаційного простору та глобальним інформаційним протиборством, розробкою і використанням новітніх інформаційно- комунікаційних технологій, виникненням принципово нових суспільних відносин за різноманітними напрямами інформаційної діяльності. Це такі напрями: електронне урядування, доступ до публічної інформації, функціонування засобів масової інформації, державна статистика і документообіг, інформаційна діяльність у галузях освіти і науки, культури і мистецтва, в економічній, фінансовій, банківській, правоохоронній, законотворчій та інших сферах, які потребують всебічного дослідження і належного правового забезпечення [1].

У таких доволі складних глобалізаційних процесах, зумовлених активним впливом здобутків науково-технічного прогресу на усі сфери суспільного життя, стає очевидною значимість інформації, її доступність та потреба у захисті від несанкціонованого втручання. Задіяння новітніх інформаційних технологій суттєво пришвидшує процеси отримання, обробки та аналізу інформації. Під впливом інформації усі сфери життя набувають якісно нових властивостей, Водночас зростає і потенційна вразливість суспільних процесів до інформаційного впливу.

Інформаційна безпека виступає невід'ємним напрямом розбудови інформаційного суспільства, розвиток якого повинен відбуватися не тільки через нарощування технологічних можливостей здійснення інформаційного обміну, але й через глибоке усвідомлення усіма суб'єктами інформаційних відносин - власниками інформації та її користувачами, виробниками інформаційних технологій і засобів, постачальниками послуг, державою - необхідності здійснення всіх заходів щодо захисту інформаційних ресурсів та забезпечення інформаційної безпеки [2, с. 51].

Варто наголосити, що частина 1 статті 17 Конституції України визначає захист інформаційної безпеки як одну з найважливіших функцій держави, справою всього українського народу [3], що свідчить про офіційне визнання пріоритетності та важливості цього напряму державної діяльності на сучасному етапі та значущості для суспільства в цілому. Виконання цих функцій здійснюється державою через відповідні органи державної влади. Так, частиною 3 статті 17 Конституції України визначається коло суб'єктів, на яких покладений обов'язок щодо забезпечення державної безпеки та виконання комплексу інших заходів, що спрямовані на забезпечення національної безпеки. Такими суб'єктами є правоохоронні органи держави та відповідні військові формування, організація і порядок діяльності яких визначаються законом [3].

Положення частини 2 статті 34 Конституції України спрямовані на захист свободи інформації: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб» [3]. Водночас Основний Закон у частині 3 даної статті передбачає, що відповідне право може обмежуватись законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, а також з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Крім того, під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів постійно змінюється співвідношення між напрямами державної діяльності щодо регулювання інформаційної сфери, національної та інформаційної безпеки. Саме тому при зростанні технічного прогресу та цінності інформації все частіше буде ставитись питання щодо інформаційної безпеки людини, суспільства та держави.

В Україні захист інформації розглядається як система правових, організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення збереження не тільки інформації з обмеженим доступом, а й відкритої інформації, необхідність захисту якої визначається Законом [4].

Поняття інформаційної безпеки включає в себе, з одного боку, забезпечення якісного інформування громадян та вільного доступу до різних джерел інформації, а з іншого - контроль за непоширенням таємної інформації, сприяння цілісності суспільства, захисту від негативних інформаційних впливів тощо. Рішення цієї комплексної проблеми дозволить як захистити інтереси суспільства і держави, так і сприяти реалізації права громадян на отримання всебічної та якісної інформації.

Проблема ефективного забезпечення безпеки інформації в державі передбачає ситематичну, комплексну діяльність. Необхідно розробити теоретичні основи забезпечення безпеки інформації, створити систему органів, які відповідатимуть за безпеку інформації, вирішити проблеми, пов'язані з керуванням захистом інформації і її автоматизацією, створити нормативно-правову базу, що регламентуватиме вирішення усіх задач щодо забезпечення безпеки інформації, налагодити виробництво засобів захисту інформації, постійно здійснювати підготовку відповідних кваліфікованих фахівців та ін.

Комплекс питань інформаційної безпеки держави включає такі сфери державної діяльності, як захист та обмеження обігу інформації; захист інформаційної інфраструктури держави; безпека розвитку інформаційної сфери держави; захист національного інформаційного ринку; попередження інформаційного тероризму та інформаційної війни [5].

Мета даної статті полягає у розкритті поняття і сутності інформаційної безпеки правоохоронних органів та важливості забезпечення належного захисту інформації під час діяльності правоохоронних органів.

Стан дослідження

У центрі уваги багатьох сучасних науковців перебуває питання інформаційної безпеки як невід'ємної складової частини національної безпеки України. Про це свідчить значна кількість наукових досліджень, монографій, публікацій у періодичних виданнях. Окрім цього, проблема інформаційної безпеки розглядається фахівцями теорії держави та права, адміністративного права, інформаційного права, національної безпеки, кримінального права, міжнародного права, соціального управління та ін.

Окремі дослідження в правовому аспекті цієї проблеми здійснено у наукових працях І. Арістової, О. Берези, І. Березовської, М. Величка, К. Белякова, О. Бойченка, В. Брижкова, В. Вехова, В. Гавловського, В. Гурков- ського, М. Гуцалюка, В. Голубєва, Р. Калюжного, Б. Кор- мича, Д. Красікова, Ю. Максименко, А. Суббота, В. Тація та інших відомих правників. Зокрема, А. Красіков у своєму дослідженні «Правове забезпечення інформаційної безпеки в діяльності органів внутрішніх справ України» акцентує увагу на специфічних характеристиках діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах, а також на неординарності завдань, виконання яких покладається на ці органи. Саме ці характеристики зумовлюють особливі вимоги до їх інформаційного забезпечення і системи захисту інформації [6].

М. Дмитренко висвітлив проблеми інформаційної безпеки України в умовах глобальної інформатизації. М. Гуцалюк займався вивченням загальних концепцій захисту інформації. Дослідження Б. Кормича срямовані на аналіз організаційно-правових засад формування і реалізації політики інформаційної безпеки України. Автором визначено інформаційну безпеку як стан захищеності встановлених законодавством норм та параметрів інформаційних процесів та відносин, що забезпечує необхідні умови існування держави, людини та суспільства як суб'єктів цих процесів та відносин [7].

Ю. Максименко до основних структурних елементів інформаційної безпеки України відносить інформаційну безпеку у сфері прав і свобод людини та громадянина, інформаційно-психологічну безпеку та інформаційно-технічну безпеку. Автор аналізує досвід країн Європейського Союзу у сфері забезпечення інформаційної безпеки, на підставі якого визначає потенційні загрози інформаційній безпеці України, звертає увагу на тенденції та перспективи нормативно-правового регулювання окремих аспектів інформаційної безпеки України, акцентує увагу на пріоритетному напрямі щодо співробітництва Європейського Союзу та України в інформаційній сфері, а саме на побудові спільного інформаційного суспільства [8].

Попри численні дослідження, неабиякої актуальності набувають питання щодо забезпечення інформаційної безпеки правоохоронних органів, створення належних гарантій захисту інформації в ході їх професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Донедавна питання теорії захисту інформації традиційно розглядалися, як правило, з технічних позицій або стосовно раніше існуючих і усталених організаційних систем. У сучасних умовах ситуація кардинально змінилася. Інформація як правова категорія, окремі елементи її структури (наприклад, комп'ютерна інформація та електронний документ, телекомунікаційне середовище) мають самостійне юридичне значення. Сутність і структурно-системний склад інформації та граничний рівень її узагальнення як правової категорії надають їй фундаментального значення.

Як зазначає М. Величко, формування режиму інформаційної безпеки є комплексною проблемою, в якій можна виділити чотири таких рівні: законодавчий (закони, нормативні акти, стандарти тощо); адміністративний (дії загального характеру, що здійснюються керівництвом); процедурний (заходи безпеки, спрямовані на контроль за дотриманням співробітниками заходів щодо забезпечення захисту інформації); програмно-технічний (різноманітні технічні заходи) [9].

Науковці визначають основні засади, на яких вибудовуються основи політики щодо забезпечення інформаційної безпеки в Україні, зокрема:

винятком із загального принципу відкритості інформації є обмеження доступу до інформаційного ресурсу, реалізація якого відбувається тільки відповідно до норм чинного законодавства;

суб'єкти, діяльність яких спрямована на збір, накопичення і обробку персональних даних та конфіденційної інформації, несуть відповідальність перед законом за її збереження і використання;

діяльність держави повинна забезпечувати захист суспільства від інформації, що надходить через засоби масової інформації, яка є хибною, викривленою або недостовірною;

дільність держави повинна забезпечувати контроль щодо створення і використання засобів захисту інформації через їх обов'язкову сертифікацію та ліцензування діяльності в галузі захисту інформації;

держава повинна сприяти всебічному розвитку української мови в якості основного інструменту перетворення накопичених людством знань в інформаційний ресурс України [10].

Система суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки складається з:

Верховної Ради України як органу законодавчої влади;

Конституційного суду та судів загальної юрисдикції як органів судової влади;

Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади;

Державного агентства з питань електронного урядування України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем захисту інформації Служби безпеки України як галузевих органів державного управління, діяльність яких спрямована на регулювання інформаційних відносин у певних галузях;

Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України як правоохоронних органів;

підприємств, організацій, фірм різних форм власності, які надають послуги зв'язку (щодо захисту інформації, інформаційних агенцій, суб'єктів видавничої справи).

Положення Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки» визначають інформаційну безпеку як стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується, через негативний інформаційний вплив, негативні наслідки застосування інформаційних технологій, а також несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [11].

Положення цього Закону визначають основні шляхи вирішення проблеми інформаційної безпеки. Зокрема, передбачено створити повнофункціональну інформаційну інфраструктуру держави та забезпечити захист її критичних елементів. Важливим завданням також є підвищення рівня координації, взаємодії діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування можливих загроз інформаційній безпеці. Необхідно вчасно запобігати таким загрозам та забезпечувати ліквідацію їх наслідків, активно здійснювати міжнародне співробітництво з цих питань. Потребує вдосконалення також нормативно-правова база щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп'ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також забезпечення правоохоронної діяльності в інформаційній сфері.

Законом також визначено необхідність розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку, яка буде основою сучасної захищеної транспортної системи, що інтегруватиме територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація [11].

Крім того, у Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015, закріплено, що актуальними загрозами національній безпеці України є:

загрози щодо інформаційної безпеки (ведення інформаційної війни проти України, відсутність цілісної комунікативної політики держави, недостатній рівень медіакультури суспільства);

загрози щодо кібербезпеки і безпеки інформаційних ресурсів (вразливість об'єктів критичної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів до кібератак, а також фізична і моральна застарілість системи охорони державної таємниці та інших видів інформації з обмеженим доступом) [12]. захист інформація правоохоронний

Як показує аналіз наукової літератури, присвяченої питанню інформаційної безпеки, більшість фахівців погоджується, що інформаційна безпека - це складова частина національної безпеки. Інформаційна безпека визначається:

станом захищеності інтересів особи, суспільства і держави, які визначаються як життєво важливі (за таких умов зводиться до мінімуму завдання шкоди через неповність, несвоєчасність та недостовірність інформації або негативний інформаційний вплив через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій, а також через несанкціоноване поширення інформації); 2) станом захищеності інформаційного середовища/простору, який забезпечує її формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави [13, с. 13].

А. Суббот наголошує на специфічних рисах інформаційної безпеки, які проявляються у різних сферах суспільного життя. Так, у політичній сфері питаннями інформаційної безпеки охоплюється інформаційно-аналітична діяльність дипломатичних представництв і зовнішньоекономічних відомств, у сфері економіки ці питання повязані із захистом інформації у банківських системах та мережах зв'язку, у сфері правоохоронної діяльності - спрямовані на захист таємної інформації і документів службового користування від несанкціонованого доступу та подальшого неправомірного використання [14, с. 20-21].

Що стосується діяльності правоохоронних органів, то Д. Красіков виокремлює дві такі форми забезпечення інформаційної безпеки правоохоронних органів України:

організаційну, яка спрямована на організацію роботи правоохоронних органів, роботи, що пов'язана з обігом, збиранням, обробкою, зберіганням та використанням інформації, діяльність, що спрямована на забезпечення взаємодії працівників правоохоронних органів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

правову, яка спрямована на видання наказів та розпоряджень, розробку положень, інструкцій, складання планів тощо [6, с. 11-15].

Відповідно до п. 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів належать органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Перераховані в наведеній нормі Закону державні структури належать до правоохоронних органів у широкому розумінні. У вузькому розумінні до правоохоронних органів належать органи кримінальної юстиції, зокрема органи внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, митної служби і прокуратури. Вказані органи виконують особливу роль серед спеціальних суб'єктів протидії злочинності в цілому і кримінологічного запобігання зокрема. Виділення цих органів в окрему групу зумовлене наявністю в них основних і першочергових функцій - запобігання та боротьби зі злочинністю.

Водночас особлива специфіка діяльності правоохоронних органів у сучасних умовах, а також неординарність завдань, виконання яких покладається на ці органи, визначають особливі вимоги щодо їхнього належного інформаційного забезпечення і гарантування системи захисту інформації.

Інформаційна безпека правоохоронних органів є яскравим відображенням стану захищеності прав та інтересів держави, суспільства, окремих фізичних і юридичних осіб щодо збирання, обробки, зберігання, поширення інформації та доступу до неї.

Захист інформації не належить до основних функцій правоохоронних органів України, тому їхню діяльність не сконцентровано на забезпеченні власної інформаційної безпеки. Такий стан речей зумовлений відсутністю єдиної системи служб і підрозділів, робота яких базувалася б на забезпеченні захисту інформації на різних рівнях. Важливість інформації, котра потребує належного убезпечення під час роботи правоохоронних органів, вимірюється за шкалою «від особи - до держави» [14, с. 21].

Варто наголосити, що комплексність системи захисту інформації визначається через цілісну систему взаємопов'язаних організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації. Для її створення використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації [16].

Широке використання сучасних досягнень науково- технічного прогресу, які останніми роками зробили прорив у сфері інформаційних технологій, є одним з важливих чинників підвищення рівня та якості протидії злочинності. Темпи, з якими нові інформаційні технології зараз створюються та впроваджуються в практичну діяльність правоохоронних органів, настільки високі, що іноді навіть фахівці у галузі інженерно-комп'ютерних технологій не встигають оцінити масштаби й глибину всього, що відбувається [17].

Аналіз роботи правоохоронних органів свідчить про те, що однією з головних причин низької ефективності боротьби зі злочинністю є незадовільний стан взаємодії підрозділів правоохоронних органів України в опера- тивно-розшуковій роботі, профілактиці правопорушень внаслідок відсутності ефективної інтегрованої системи обміну інформацією, своєчасного її отримання працівниками всіх рівнів [16].

Натепер важливими проблемами, що постають перед правоохоронними органами, є такі:

вдосконалення нормативно-правової бази (на нашу думку, починати цей процес потрібно зі створення інформаційного кодексу України) [19];

покращення організаційно-кадрового забезпечення, яке потребує докорінного вдосконалення (з огляду на умови сьогодення та у зв'язку зі стрімким зростанням рівня інформаційних технологій необхідно забезпечити працівникам інформаційних підрозділів та інших служб в галузі комп'ютерних технологій постійне підвищення кваліфікації з загальної інформаційної культури, комп'ютерної підготовки, а також інформаційної безпеки);

оснащення та переоснащення всіх галузевих підрозділів сучасною потужною комп'ютерною технікою, ліцензійним стандартним та прикладним програмним забезпеченням, а також реалізація заходів зі створення єдиної комп'ютерної мережі ОВС України (недостатність фінансових ресурсів тягне за собою неоднорідність стану забезпечення територіальних одиниць комп'ютерною технікою, спеціалізованим програмним забезпеченням, локальними мережами);

обмін інформацією між інтегрованими банками даних різних рівнів і забезпечення постійного зв'язку між ними, уніфікація технологічних процедур обробки документів, збору, реєстрації, накопичення й обробки інформації, що надходить у кожен з банків даних (інтегровані банки даних потребують відповідного розмежування доступу до інформаційних ресурсів та надійного захисту інформації) [20];

вдосконалення роботи інформаційних систем та інтеграції в єдине інформаційне середовище на державному та міжнародному рівнях, що покращить рівень відповідної внутрішньої та зовнішньої взаємодії (найбільш актуальним є питання удосконалення механізму міжнародної взаємодії, адже більшість злочинів має транснаціональний характер, наприклад, кіберзлочинність, торгівля людьми та ін.);

створення та розробка дієвої системи інформаційної безпеки ОВС, яка б визначила загальні положення, основні поняття, цілі, принципи й напрями запровадження та підтримку надійної системи інформаційної безпеки правоохоронних органів України (вжиття комплексних заходів для захисту власного інформаційного простору) [21, с. 55].

З огляду на це важливу роль відіграє активізація зусиль усіх суб'єктів гарантування інформаційної безпеки держави у напрямі адекватної державної політики інформаційної безпеки, яка також повинна враховувати усі форми та прояви інформаційних загроз і визначати ефективні шляхи протидії їм [1].

Отже, у сучасних умовах виникає нагальна потреба у формуванні якісно нової і цілісної системи гарантування інформаційної безпеки, яка мала б науково обґрунтовану основу. Окрім того, така система повинна діяти не тільки на загальнодержавному рівні, а й бути спрямованою на забезпечення як функціонування корпоративних організацій, так і окремих юридичних осіб та правоохоронних органів.

Варто зазначити, що в Україні протягом останніх кількох років неодноразово здійснювалися певні спроби реалізації комплексу заходів, які були б спрямовані на вдосконалення механізмів гарантування інформаційної безпеки. Однак згідно зі статистичними даними впровадження таких заходів не ліквідувало загроз інформаційній безпеці (зокрема, на рівні правоохоронних органів), тому така система і надалі потребує нагального перегляду та комплексного вдосконалення. Такі процеси безпосередньо пов'язані з переглядом чинної політики держави щодо гарантування інформаційної безпеки і якісного й докорінного реформуванням її системи [14, с. 21].

Сучасні науковці визначають основні завдання щодо розвитку інформаційних технологій у правоохоронній сфері, а саме:

удосконалити форми та методи управління системами інформаційного забезпечення;

здійснювати централізацію та інтеграцію комп'ютерних банків даних;

впроваджувати новітні комп'ютерні інформаційні технології для належного проведення кримінологічних та криміналістичних обліків;

здійснювати розбудову та забезпечувати широке використання ефективних та потужних сучасних комп'ютерних мереж;

застосовувати спеціалізовані засоби захисту інформації;

налагоджувати на міждержавному рівні ефективний взаємообмін кримінологічною інформацією. Все це забезпечить істотне підвищення рівня боротьби зі злочинністю [22, с. 12].

У сучасних умовах інформаційна безпека суспільства, держави та особистості (поряд з іншими видами безпеки, включаючи економічну) є важливою складовою частиною національної безпеки.

Загрози інформаційній безпеці країни, джерелами яких є сучасні національні та транснаціональні злочинні угруповання, за своїми масштабами впливу охоплюють практично усю територію держави і стосуються усіх сфер життєдіяльності суспільства, підривають основи національної безпеки, завдають істотної шкоди суспільній організації. Саме тому, правоохоронні органи є важливою складовою частиною сил та засобів протидії інформаційним посяганням кримінальних угруповань на права і свободи громадян, безпеку особистості, суспільства та держави.

Зокрема, наказами Міністерства внутрішніх справ України визначено, що політика безпеки інформації в системі інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України регламентує порядок обробки інформації і спрямовується на забезпечення захисту інформації, що обробляється в центральних, регіональних і територіальних загальновідомчих і галузевих інформаційних підсистемах і інформаційних мережах ОВС, і прав власника системи інформаційного забезпечення ОВС України від певних загроз. До основних принципів, відповідно до яких формується і проводиться відомча політика органів внутрішніх справ у сфері захисту інформації, належать такі:

дотримання рівноваги у забезпеченні інтересів особи, суспільства і держави;

їх взаємовідповідальність;

єдність підходів щодо забезпечення захисту інформації;

комплексність, повнота і безперервність заходів в питаннях захисту інформації;

відкритість нормативно-правових актів і нормативних документів з питань захисту інформації, які не містять відомостей щодо державної таємниці;

узгодженість нормативно-правових актів організаційно-управлінського змісту і нормативних документів з питань технічного захисту інформації з відповідними міжнародними договорами України;

обов'язковість належного захисту інженерно- технічними засобами інформації, яка складає державну та іншу передбачену законом таємницю;

конфіденційність інформації, що є власністю держави та відомства;

відкритість інформації, важливої для держави, незалежно від того, де циркулює вказана інформація, а також відкритість інформації, важливої для особи і суспільства, якщо дана інформація циркулює в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у Національній академії наук, у Збройних Силах, в органах внутрішніх справ, на державних підприємствах, в державних установах і організаціях;

виконання на власний розсуд суб'єктами інформаційних відносин вимог, що стосуються технічного захисту конфіденційної інформації, яка належить державі, а також відкритої інформації, важливої для особи і суспільства, якщо остання циркулює поза межами ОВС України;

покладання відповідальності за формування і реалізацію відомчої політики ОВС у сфері технічного захисту інформації на спеціально уповноважений підрозділ у системі МВС України;

ієрархічність побудови організаційних структур системи захисту відомчої інформації та керівництво їх діяльністю в межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами;

методичне керівництво спеціально уповноваженим підрозділом системи МВС України у сфері захисту інформації діяльністю організаційних структур системи технічного захисту інформації;

координація дій і розмежування сфер діяльності організаційних структур системи технічного захисту інформації з іншими системами захисту інформації і системами забезпечення відомчої інформаційної безпеки [23].

Висновки. Отже, на нашу думку, захист інформації в правоохоронній діяльності - це напрям діяльності, який спрямований на вжиття необхідних заходів щодо належного та ефективного захисту інформації, що має обіг на об'єктах інформаційної діяльності та в інформаційно- телекомунікаційних системах правоохоронних органів, а також інформації, яка пов'язана з діяльністю цих органів. Саме тому під захистом інформації в правоохоронній діяльності варто розуміти доволі широкий комплекс організаційно-правових, технологічних, психологічних заходів, що спрямовані на усунення, попередження порушень і певних загроз інформації, режиму конфіденційності, що здатні завдавати шкоди правоохоронним органам, державі та суспільству в цілому, адже захист інформації в різних сферах суспільного життя є важливою складовою частиною національної безпеки.

Основними видами захисту інформації є такі: спеціальне діловодство; режим (зокрема, щодо інженерно- технічного захисту об'єктів інформаційної діяльності); технічний і криптографічний захист інформації; голографічний захист носіїв інформації; організаційно-правовий захист інформації як окремий вид захисту, що визначає як необхідність/порядок/відповідальність, так і складову всіх інших видів (нормативно-правову базу окремих видів захисту інформації) [24, с. 88].

Дослідження показали, що концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки правоохоронних органів повинні включати вимоги до переходу до єдиної нормативно-правової бази, що регулює процеси використання інформації в боротьбі зі злочинністю. Сьогодні інформація є особливим ресурсом, який не тільки сприяє прогресивним змінам у суспільному житті, але й потребує захисту. Саме тому набуття якісної (достовірної) інформації, її зберігання, захист та швидкість оброблення становлять необхідні передумови стабільного існування будь-якої держави. З огляду на це одним зі складників забезпечення загальної безпеки інформації у державі має бути належне гарантування інформаційної безпеки діяльності правоохоронних органів. Це підвищить рівень ефективності їх роботи, якісно впливатиме на результативність, забезпечить належне зберігання документів, доступ до яких обмежений, та використання наявної інформації безпосередньо за призначенням.



Список використаних джерел

1. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні» : Постанова Верховної Ради України.

2. Бойченко О.В. Політика інформаційної безпеки в системі інформаційного забезпечення ОВС України. Форум права. 2009. № 1. С. 50-55.

3. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96- ВР зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222-IV від 8 грудня 2004 р., № 2952-VI від 1 лютого 2011 р., № 586-VII від 19 вересня 2013 р., № 742-VII від 21 лютого 2014 р.

4. Про державну таємницю : Закон України від 21.01.1994 р. № 34/94-ВР ВВР України. 1994. № 16. Ст. 93.

5. Соснін О.В. Інформаційна політика України: проблеми розбудови.

6. Красіков Д.О. Правове забезпечення інформаційної безпеки в діяльності органів внутрішніх справ України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2012. 20 с.

7. Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2004. 42 с.

8. Максименко Ю.Є. Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2007. 22 с.

9. Величко М. Ю. Информационная безопасность в деятельности органов внутренних дел: теоретико-правовой аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Казань, 2007. 26 с.

10. Дмитренко М. Проблеми інформаційної безпеки України.

11. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : Закон України від 09.01.2007 року № 537-V.

12. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» : Указ Президента України від 26.05.2015 року № 287/2015.

13. Кісілевич-Чорнойван О.М. Інформаційна безпека та міжнародна інформаційна безпека: проблема визначення понять. Юриспруденція: теорія і практика. 2009. № 8. С. 11-18.

14. Суббот А. Інформаційна безпека діяльності працівників правоохоронних органів. Віче. 2014. № 22. С. 19-22.

15. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 грудня 1993 року № 3781-XII.

16. Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року № 373.

17. Дідик Н.І., Сивак Ю.М. Застосування інформаційних технологій в діяльності працівників Національної поліції. Проблеми застосування інформаційних технологій правоохоронними структурами України та закладами вищої освіти зі специфічними умовами навчання : збірник наукових статей за матеріалами доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 21 грудня 2018 року / упорядник Т.В. Магеровська. Львів : ЛьвДУВС, 2018. С. 203-207.

18. Шорохова Г.М. Проблема вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України. Еконо- міко-правові виклики 2016 року : шоста Міжнародна науково-практична конференція НАНР (12 січня 2016 року). Львів : НАНР, 2016. Том 2. 202 с.

19. Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності / кер. авт. кол. Швець М.Я.; за ред. Дурдинця В.В., Зай- чука В.О., Тація В.Я. Київ : Навч. книга, 2005. 639 с.

20. Системна інформатизація правоохоронної діяльності : монографія / М. Швець, В. Буржинський, Б. Раціборинський та ін. ; за ред.

21. В. Дурдинця, В. Євдокимова, М. Швеця ; НДЦПІ АПрН України. Київ : Вид-во ТОВ «ПанТот», 2006. 287 с.

22. Бойченко О.В. Герасименко К.С. Концепція інформаційної безпеки в системі інформаційного забезпечення ОВС України. Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ. 2010. № 2. С. 54-62.

23. Інформаційні технології в правоохоронній діяльності : Посібник / В.А. Кудінов, В.М. Смаглюк, Ю.І. Ігнатушко, В.А. Іщенко. Київ : НАВСУ, 2013. 82 с.

24. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : монографія / за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків : Ун-т внутр. справ, 2000. 368 с.

25. Шапка А.В. Щодо визначення поняття захисту інформації в органах державної фіскальної служби України. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Випуск 5. Том 3. С. 87-89.

Размещено на Allbest.ru

...