Ухвали слідчого судді, як предмет апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування: окремі проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Ухвали слідчого судді, як предмет апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування: окремі проблеми

Савенко М.Є., суддя Харківського апеляційного суду, здобувач кафедри кримінального процесу

Стаття присвячена висвітленню окремих проблем апеляційного оскарження ухвал слідчого судді на стадії досудового розслідування. Проаналізовано підходи різних вчених стосовно предмету апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування. Доводиться, що дискусійним залишається питання про встановлення критеріїв, спираючись на які, можна здійснити розподіл ухвал слідчих суддів на оскаржувані та неоскаржувані. Автор акцентує увагу на потрійному підході законодавця стосовно предмета апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування. Встановлено таке: перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, у спеціальній нормі; можливість оскарження в окремих статтях, які унормовують відповідні напрями судово-контрольної діяльності слідчого судді; заборону на оскарження деяких ухвал слідчого судді. Доводиться, що підхід, згідно з яким самостійному оскарженню повинні підлягати всі рішення суду, постановлені під час досудового провадження, є суперечливим. Робиться висновок, що встановлений законодавцем порядок, відповідно до якого скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, не може бути визнаний ефективним засобом захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному провадженні. Констатується, що надання відносно широкої (з певними застереженнями) можливості оскарження ухвал слідчого судді сприятиме оперативності відновлення порушених прав особи, а також усуненню перешкод для здійснення кримінального провадження в розумні строки. Визначаються критерії, які зумовлюють можливість оскарження ухвал слідчого судді на стадії досудового розслідування та дозволяють встановити певний баланс між забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування і гарантуванням умов для реалізації учасниками кримінального провадження їх прав, оперативного їх відновлення у разі потреби, усунення перешкод подальшому руху справи.

Ключові слова: оскарження, апеляційне провадження, ухвала слідчого судді, досудове розслідування.

Decisions of an investigating judge as a subject of the appeal during the pre-trial investigation stage: selected issues

The article is devoted to the coverage of specific issues of appeal against the investigating judge's decisions at the stage of pre-trial investigation. The approaches of various scholars to the subject of the appeal at the pre-trial stage are analyzed. It is argued that the issue of establishing criteria based on which it is possible to divide the decisions of investigating judges into appealed and not appealed ones remains debatable. The author focuses on the legislature's triple approach to the subject of appeal at the stage of pre-trial investigation, namely it was found: the list of decisions of the investigating judge subject to appeal, in a special rule; the possibility of appeal in separate articles, which standardize the relevant areas of judicial and control activities of the investigating judge; prohibition of appeal against certain decisions of the investigating judge. It is argued that the approach is controversial according to which all court decisions given during pre-trial proceedings should be independently appealed. It is concluded that the procedure established by the legislator, according to which “complaints against other decisions of the investigating judge are not subject to appeal and objections against them can be filed during the preparatory proceedings in court” cannot be recognized as an effective means for protection of the legitimate interests of a person in criminal proceedings. It is stated that the provision of a relatively wide (with certain reservations) opportunity to appeal against the decisions of the investigating judge will contribute to: prompt recovery of the violated rights of a person; removing obstacles to criminal proceedings within a reasonable time. Criteria that determine the possibility of appealing the decisions of the investigating judge at the stage of pre-trial investigation are determined, which will allow establishing a certain balance between ensuring fast, full and impartial investigation and guaranteeing the conditions for the participants of criminal proceedings to exercise their rights, their prompt restoration if necessary, elimination of obstacles to further movement of the case.

Key words: appeal, appeal proceedings, decision of investigating judge, pre-trial investigation.

Вступ

Постановка проблеми. Право на перегляд судового рішення у кримінальному провадженні є одним із проявів права на судовий захист. Відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на апеляційне оскарження у широкому сенсі слід розуміти як конкретизацію права на справедливий судовий розгляд.

Стан дослідження. Темі оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування присвячували свої роботи такі вчені, як О.К. Антонович, Н.Р. Бобечко, І.В. Гловюк, Д.І. Камчатна, Д.Є. Крикливець, Н.С. Куришева, Т.О. Музиченко, С.О. Пшенічко, А.Р. Туманянц, С.Л. Шаренко, О.Г. Шило, М.Є. Шумило, О.Г. Яновська.

Попри велику кількість наукових напрацювань, дана тема й сьогодні зберігає значні резерви для подальших наукових досліджень. Зокрема, дискусійним залишається питання про встановлення критеріїв, спираючись на які, можна здійснити розподіл ухвал слідчих суддів на оскаржувані та неоскаржувані. Метою статті є формулювання науково обґрунтованих підходів, які нададуть можливість виокремити такі критерії.

Виклад основного матеріалу

Ознайомлення зі спеціальною літературою, присвяченою дослідженню предмета апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування, дає можливість виявити плюралізм наукових підходів до його розуміння та відсутність єдності думок із цього приводу. Так, В.І. Сліпченко, розглядаючи апеляційне провадження в системі кримінально-процесуальних стадій, зазначає, що під час апеляційного провадження розгляду підлягає саме процесуальне рішення судді місцевого суду, що пов'язане з обмеженням прав (або відмова у такому обмеженні), та матеріали кримінальної справи, на яких цей висновок ґрунтується [1, с. 9]. Н.Р Бобечко, навпаки, вважає, що об'єкт апеляційної перевірки охоплює не тільки сам результат (оскаржене судове рішення), але й усю попередню діяльність [2, с. 52]. Є.В. Большаков під об'єктом апеляційного оскарження розуміє судові рішення, постановлені в порядку судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу [3, с. 52]. апеляційний досудовий розслідування

Нормативно визначена конструкція стосовно предмета апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування полягає в тому, що законодавець застосував, так би мовити, потрійний підхід, а саме:

1) встановлено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, у спеціальних нормах (ч. 1 та 2 ст. 309 КПК). При цьому з огляду на зміст ч. 3 ст. 309 кПк цей перелік є вичерпним. однак системний аналіз інших статей дозволяє констатувати, що КПК передбачає ще низку ухвал слідчого судді, на які можна подати апеляційну скаргу;

2) встановлено можливість оскарження в окремих статтях, які унормовують відповідні напрями судово-контрольної діяльності слідчого судді (ч. 2 ст. 117, ч. 7 ст. 583, ч. 6 і ч. 9 ст. 584, ст. 585, ч. 6 ст. 591, ст. 597, ч. 9 ст. 602 КПК);

3) встановлено заборону на оскарження деяких ухвал слідчого судді (ч. 3 ст. 309, ч. 4 ст. 147, ч. 9 ст. 2951, ч. 7 ст. 583, ч. 9 ст. 584 КПК).

Враховуючи анонсовану тему, спробуємо класифікувати ухвали, які підлягають апеляційному оскарженню на стадії досудового розслідування, залежно від напряму судово-контрольної діяльності слідчого судді, а саме ухвали, постановлені за результатом розгляду. Це такі ухвали:

1) клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження: а) запобіжних заходів (відмови у наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК); застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмови в його застосуванні (ст. 183 КПК); продовження строку тримання під вартою або відмови в його продовженні (ст. 199 КПК); застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмови в його застосуванні (ст. 181 КПК); продовження строку домашнього арешту або відмови в його продовженні (ст. 181 КПК); застосування запобіжного заходу у вигляді застави або відмови в його застосуванні (ст. 182 КПК)); б) інших заходів забезпечення кримінального провадження (арешту майна або відмови у ньому (ст. 173 КПК); тимчасового доступу до речей і документів, яким дозволяється вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або іншими правами, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність (ст. 163 КПК); відсторонення від посади або відмови у цьому (ст. 154, 157 КПК); продовження відсторонення від посади (ст. 158 КПК); поміщення особи в приймальник- розподільник для дітей або відмови в такому поміщенні Хоча КПК не відносить поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей до заходів забезпечення кримінального провадження, вважаємо, що за своєю правовою природою це цілком допустимо та доцільно. (ст. 499 КПК); продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмови в його продовженні (ст. 499 КПК));

2) клопотання про проведення окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема й направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні (ст. 509 КПК);

3) скарги на рішення, дії та бездіяльність слідчого і прокурора: про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 307 КПК); про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК (ч. 3 ст. 307 КПК); про скасування повідомлення про підозру (ч. 3 ст. 307 КПК); про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру (ч. 3 ст. 307 КПК); про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ч. 6 ст. 304 КПК); про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ч. 6 ст. 304 КПК);

4) клопотання про встановлення процесуальних строків у межах граничного строку для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку: про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку (на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора до слідчого судді (ч. 2 ст. 117 КПК));

5) клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування (ст. 297-4 КПК));

6) клопотання про закриття кримінального провадження, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлені ч. 1 ст. 219 КПК (ч. 9 ст. 284 КПК);

7) клопотання та скарги при здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження: про застосування чи відмову у застосуванні тимчасового арешту (ч. 7 ст. 583 КПК); про застосування чи відмову в застосуванні екстрадиційного арешту (ч. 9 ст. 584 КПК); про продовження екстрадиційного арешту чи відмову в його продовженні (ч. 6 ст. 584 КПК); про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави або відмову в його обранні, а також продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 585 КПК); про задоволення чи залишення без задоволення скарги на рішення про видачу (екстрадицію) особи (ч. 6 ст. 591 КПК); про застосування тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження або про відмову в обранні даного заходу (ст. 597 КПК); про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави (ч. 9 ст. 602 КПК).

Окремо зауважимо, що на доктринальному рівні вже були спроби виокремити види ухвал слідчого судді, що підлягали апеляційному оскарженню. Так, Т.О. Музиченко у своїй дисертаційній роботі пропонувала виділяти ухвали слідчого судді, які постановлені в порядку судового санкціонування та легалізації або відмови у легалізації результатів слідчої (розшукової) дії у разі її проведення без попереднього дозволу слідчого судді у визначених КПК випадках, якими здійснено обмеження або відмовлено в обмеженні права власності на стадії досудового розслідування [4, с. 77]. В.М. Тертишник пропонує поділ ухвал на такі: 1) постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора; 2) постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні [5, с. 457-458]. Автори одного з науково-практичних коментарів виділяють як об'єкт апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, які пов'язані з: 1) застосуванням заходів кримінального провадження; 2) відмовою у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; 3) поверненням скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмовою у відкритті провадження щодо такої скарги [6, с. 744-745]. Д.І. Клепка виокремлює три групи рішень слідчого судді, що підлягають оскарженню: а) рішення слідчого судді, постановлені за результатом розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжних заходів, а саме: 1) відмова у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмова в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмова в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмова в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмова в його продовженні; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмова в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику- розподільнику для дітей або відмова в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні; 9) арешт майна або відмова у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволяється вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших прав, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмова у цьому; 12) відмова у здійсненні спеціального досудового розслідування; б) рішення, постановлені за результатом розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора: 1) про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; 2) про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження; в) ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (екстрадицію) [7, с. 116-117].

Основною дискусійною проблемою залишається питання щодо можливості розширення переліку ухвал слідчого судді, які б підлягали апеляційному оскарженню. При цьому в юридичному дискурсі висловлюються різні думки про те, які проміжні рішення підлягають самостійному оскарженню, а які можуть бути оскаржені водночас із підсумковим рішенням. Зокрема, А.ф. Закотянська наголошує, що самостійному оскарженню повинні підлягати всі рішення суду, прийняті в рамках досудового провадження [8, с. 14]. Зазначимо, що такий підхід є суперечливим, оскільки своїм наслідком він матиме перевантаження апеляційних судів, що зумовить неможливість досягнення основної мети такого перегляду, а саме оперативності поновлення порушених прав особи на стадії досудового розслідування.

Водночас встановлений законодавцем нормативний порядок, відповідно до якого скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК), не може бути визнаний ефективним засобом захисту прав на законних інтересів особи у кримінальному провадженні, оскільки, при встановленні у судовому провадженні порушення відповідних прав їх поновлення в повному обсязі буде неможливим.

О.С. Червоткін зазначає: «При оскарженні проміжних рішень тільки спільно з підсумковим рішенням стороні слід дочекатися винесення цього рішення, законність якого потім встановлюється, в тому числі і залежно від правильності рішень, винесених з окремих питань. Це правило позбавляє сторони можливості своєчасного захисту їх прав, надає їм не завжди ефективний захист внаслідок неможливості відновлення порушених прав. воно є і неекономічним, оскільки зобов'язує суд в деяких випадках продовжувати судові дії, які в силу допущеного порушення закону будуть згодом визнані такими, що не мають юридичного значення» [9, с. 123].

На наш погляд, надання відносно широкої (з певними застереженнями) можливості оскарження ухвал слідчого судді сприятиме такому: а) оперативності відновлення порушених прав особи; б) усуненню перешкод для здійснення кримінального провадження в розумні строки.

У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформовані певні правові позиції щодо забезпечення права на апеляційне оскарження. Зокрема, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 8 січня 2018р. зазначено: «Якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції» [10]. У справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995р. наголошено: «Щоб право доступу (до суду) було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити акт, який є втручанням в її права» [11]. У рішенні у справі «Галустян проти Вірменії» від 15 листопада 2007 р. також зазначено, що «<.. .>будь-які обмеження, що містяться в національному праві стосовно права на перегляд, повинні за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 конвенції, ставити перед собою законну мету і не порушувати саму сутність цього права» [12].

Як влучно висловився М.Є. Шумило, стадія досудового розслідування найбільш вразлива в контексті порушення прав людини і громадянина, де переплітаються і не збігаються інтереси особи, суспільства і держави [13, с. 375]. Запровадження судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні не забезпечує достатніх гарантій законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав особи на стадії досудового розслідування. Додатковою та необхідною гарантією є можливість апеляційного оскарження цих рішень. Отже, надання права на оскарження рішень слідчого судді в апеляційному порядку, за словами В.В. Легких, - це «<...> один із інструментів захисту прав і свобод учасників та інших осіб кримінального провадження,<.>оскільки судова помилка слідчого судді при розгляді даної категорії справ може призвести до порушення засад кримінального провадження, зокрема і права на свободу та особисту недоторканність при обранні запобіжного заходу (тримання під вартою, домашнього арешту) та недоторканність житла чи іншого володіння особи у випадку надання дозволу на проведення обшуку, що може призводити до порушення права на недоторканність права власності, оскільки доволі часто після проведення обшуку частина майна особи може набути статусу тимчасово вилученого або (пізніше) арештованого» [14, с. 25].

Погоджуючись з наведеним вище, ще раз підкреслимо, що апеляційне оскарження та перегляд рішення слідчого судді виступає єдиною можливою формою захисту і відновлення порушених або незаконно обмежених прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Висновки

Отже, підсумовуючи, варто вказати таке. Визначаючись щодо предмета апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування, необхідно встановити певний баланс між забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування та гарантуванням умов для реалізації учасниками кримінального провадження їх прав, оперативного їх відновлення у разі потреби, усунення перешкод подальшому руху справи. На наш погляд, доцільно визначити критерії, які зумовлюють можливість оскарження ухвал слідчого судді на стадії досудового розслідування, що істотно полегшить як їх розуміння, так і уніфікацію їх системи. Такими критеріями є: 1) порушення або обмеження конституційних прав та свобод особи; 2) перешкоджання подальшому кримінальному провадженню; 3) неможливість поновлення порушеного права після ухвалення остаточного рішення.

Список використаних джерел

1. Сліпченко В.І. Апеляційне провадження в системі кримінально-процесуальних стадій: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2007. 19 с.

2. Бобечко Н.Р Апеляційне та касаційне провадження у кримінальному судочинстві України: дис. ... докт. юрид. наук. Львів, 2016. 498 с.

3. Большаков Є.В. Апеляційне оскарження рішень судді, постановлених в порядку судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2011.206 с.

4. Музиченко Т.О. Апеляційне оскарження ухвал слідчого судді щодо правомірності обмеження права власності особи у досудовому розслідуванні: дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2018. 326 с.

5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Київ: Алерта, 2014. 768 с.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: у 2 т Т 1 за заг ред. В.Я. Тація. Харків: Право, 2012. 768 с.

7. Клепка Д.І. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування як окремий вид провадження: дис. канд. юрид. наук. Харків, 2017. 224 с.

8. Закотянская А.Ф. Обжалование и пересмотр решений суда в ходе досудебного производства: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Самара, 2012. 21 с.

9. Червоткин А.С. Промежуточные судебные решения и порядок их пересмотра в российском уголовном процессе: дисс. ... канд. юрид. наук. Москва, 2013. 209 с.

10. Справа «Скорик проти України»: рішення Європ. Суду з прав людини від 08 січня 2008 р. URL: https://ips.ligazakon.net/ document/view/SOз726?an=4.

11. Справа «Шаповал проти України»: рішення Європ. Суду з прав людини від 31 липня 2012р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_942.

12. Справа «Галустян проти Вірменії»: рішення Європ. Суду з прав людини від 15 листопада 2007 року. URL: http://lawngo.net/index.php?itemid=119

13. Шумило М.Є. Наукові основи реформування досудового слідства. Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 8 жовтня 2010 р., м. Одеса. Одеса, 2010. С. 375-380.

14. Легких В.В. Проблемні питання апеляційної перевірки рішень слідчих суддів. Часопис Академії адвокатури України. Том 9. № 1 (30). 2016. С. 22-28.

Размещено на Allbest.ru