Юридична відповідальність за порушення прав на промислові зразки в Україні

The relevance of the article is due to the condition that the most dynamic export industries in industrialized countries are often attributed to their success by serious research and innovation efforts. Intense trade in intellectual property is a growing part of the foreign circulation of these countries. At the same time, this category of goods is very vulnerable to fraud, fraud, smuggling.

For the purpose of a comprehensive study of the issue, much attention has been paid to a statistical survey that details Gen Z's behavior in counterfeit goods. The main participants were individuals born between 1995 and 2000. The study consisted of high-quality virtual discussions with 30 generations from 4 countries in August and September 2018. Then, in November 2018, a quantitative online survey was conducted with participation 4500+ generations from 10 countries: Argentina, China, India, Indonesia, Italy, Japan, Mexico, Nigeria, Russia, and the United States.

It is noted that the Ukrainian legislation on intellectual property, in particular in the field of protection of industrial designs rights, developed in accordance with the requirements of international conventions, meets their principles and is adapted to the requirements of a market economy. But despite this, it remains problematic for him to perform protective and preventive functions at the stage of transition to market relations. It is summarized that any piece of legislation in the field of intellectual property protection contains provisions aimed at protecting the rights conferred by this legislative act.

It is concluded that legal liability for infringement of industrial design rights: is the weakest and most vulnerable place in the system of protection of industrial design rights; is an urgent need for law and order in the research field; enables to effectively influence offenders; promotes the restoration of infringed industrial design rights.

Key words: legal liability, industrial designs, patent, security document.

Постановка проблеми. Актуальність питання юридичної відповідальності зумовлена економічною, культурною та соціальною значущістю результатів творчої діяльності, збільшенням кількості правопорушень у сфері охорони прав на промислові зразки, необхідністю забезпечення законних прав і інтересів їх суб'єктів, прагненням запобігти економічним втратам на внутрішньому і зовнішньому ринку. Правові відносини стосовно використання прав на промислові зразки (майнових прав суб'єктів) сьогодні прирівнюються до відносин матеріального виробництва, а їх використання в підприємництві забезпечує значний прибуток. Порушення таких прав завдає чималої шкоди виробникам.

Найдинамічніші експортні галузі в промислово розвинених країнах часто завдячують своїми успіхами серйозним науково-дослідним й інноваційним зусиллям. Інтенсивна торгівля об'єктами інтелектуальної власності становить дедалі більшу частку зовнішнього обігу цих країн. Водночас ця категорія товарів дуже вразлива для шахрайства, фальсифікацій, контрабанди.

Посягання на інтелектуальну власність набули в окремих секторах масштабів стихійного лиха, завдаючи особливо серйозної шкоди французький промисловості, яка виробляє майже половину світового ринку предметів розкоші. Згідно з оцінками комітету Кольбера наприкінці 1990-х років з кожних десяти підробок на світовому ринку сім імітували французькі марки. На ринку з'явилися сфальшовані футболки "Шанель", сорочки "Лакост", краватки "Гермес", підробні парфуми всіх марок і сумки нібито "Вуїтон" Але предмети розкоші - лише частина явища, що масово вразило інші товари. Серед них - відеокасети, лазерні диски, електронні ігри, фармацевтичні продукти, деталі до літаків та автомобілів [1, с. 57]. Дана історична інформація цікава для порівняння з наступним дослідженням, результати якого наведені нижче.

Міжнародна асоціація з торгових марок (INTA) 17.05.2019 року опублікувала всеосяжне дослідження, в якому детально розглядається поведінка Gen Z (найбільшої групи споживачів у світі до 2020 р.), коли мова заходить про їхні стосунки з брендами та ставлення до контрафакту товарів. Це дослідження унікальним чином з позиції моралі та практики розглядає те, що визначає рішення Gen Z щодо придбання реальних або контрафак- тних товарів, а також пропонує власникам брендів дорожню карту для спілкування з такими людьми віком від 18 до 23 років.

Серед основних результатів дослідження "Gen Z Insights: Brands and Counterfeit Products" ("Gen Z - статистика: бренди та контрафактна продукція"), було виявлено, що головними чинниками, що впливають на думку про підроблені продукти, є мораль і дохід. Коли 48% респондентів не думають, що нормально або зовсім погано купувати підробки, дохід перемагає мораль на 10% в усьому світі.

"Gen Z часто застосовує лінзу ситуаційної моралі до своїх рішень про покупку. Практичні міркування можуть перевершити моральні ідеали", - йдеться у дослідженні. Однак Gen Z бореться з цієї моральною та практичною напруженістю. "для мене купівля підробок є етично неправильною, але ціна оригіналів занадто висока", - резюмував один з респондентів (21-річний Дієш з Аргентини).

Дослідження показало, що 93% Gen Zers дуже поважають цінність ідей і творінь людей, а 74% вважають, що важливо купувати справжні продукти. Проте 79% опитаних Gen Zers купували контрафактні товари протягом року, що передував дослідженню. Їхній дохід може підштовхувати до придбання підробок. 57% заявили, що можуть дозволити собі тільки підроблену версію деяких брендів. Однак у трьох країнах - Китаї, Італії та Японії - мораль випередила доходи.

Вивчення психіки Gen Z протиставлене двом потужним глобальним фонам. Перший фон - це поява Gen Z як найбільшої демографічної групи. Другий фон - це поширення контрафактної продукції, яке у 2020 р. Згідно оцінками експертів досягне 2,81 трлн доларів у всьому світі.

Основна увага була приділена особам, які народилися між 1995 р. і 2000 р. Дослідження складалося з якісних віртуальних дискусій з 30 поколіннями з 4-х країн у серпні та вересні 2018 р. Потім у листопаді 2018 р. проводилося кількісне онлайн-опитування за участю 4500+ поколінь з 10 країн - Аргентини, Китаю, Індії, Індонезії, Італії, Японії, Мексики, Нігерії, Росії і США.

Результати визначили три такі основні характеристики та ставлення Gen Z до брендів і контрафактної продукції: індивідуальність, мораль та гнучкість. Позитивно, що 91% Gen Zers висловили відкритість, щоб змінити свої погляди на основі нових речей, які вони вивчають.

"Всі ми зобов'язані використовувати цю можливість через освіту. нам потрібно донести до всіх думку про те, що контрафактна продукція не лише небезпечна, але й соціально неприйнятна", - зазначив президент INTA Девід Лоссіньоль, керівник відділу товарних знаків, доменних імен та авторських прав "Novartis Pharma AG" у Швейцарії.

Згідно з дослідженням у найближчі кілька років 52% респондентів планують купувати менше підробок. Це пояснюється їхнім прагненням до більш якісних речей (66%), здатністю дозволити собі придбати справжній продукт (37%) та визнанням того, що купівля реальних товарів є "зрілою справою" (34%) [2]. Дані статистичні дослідження є яскравим прикладом ефективного правового виховання та формування поваги до сфери інтелектуальної власності.

Мета статті. Пропонуємо розглянути, що саме необхідно визнавати порушенням прав на промислові зразки. необхідно порівняти вимоги національного та міжнародного законодавства щодо юридичної відповідальності за порушення прав на промислові зразки. Потрібно визначити слабкі складники у процесі захисту прав на промислові зразки.

Виклад основного матеріалу. Українське законодавство щодо інтелектуальної власності, зокрема у сфері охорони прав на промислові зразки, розроблене з урахуванням вимог міжнародних конвенцій, відповідає їх принципам та є адаптованим до вимог ринкової економіки. Однак проблемним залишається виконання ним охоронної та превентивної функцій на етапі переходу до ринкових відносин. саме тому сьогодні є нагальною необхідністю забезпечення міжнародних зобов'язань України, що є неможливим без приведення національного законодавства у відповідність до міжнародного законодавства та без ефективної діяльності держави в особі її органів щодо запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності.

Будь-який законодавчий акт у сфері охорони інтелектуальної власності містить положення, спрямовані на захист прав, що надаються цим законодавчим актом.

Немає сенсу створювати систему надання прав і поширення інформації про ці права, якщо власники цих прав не мають можливості забезпечити їх захист на належному рівні. Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, що порушують їх права, щоб запобігти подальшим порушенням і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок зазначеного порушення.

Таким чином, система охорони інтелектуальної власності повинна бути зміцнена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно- правову базу та інфраструктуру, укомплектовану необхідною кількістю фахівців з відповідною підготовкою і досвідом [3, с. 9].

Так, стаття 42 TRIPS зобов'язує держави-учас- ниці робити цивільно-правові судові процедури доступними для власників прав з метою примусового впровадження прав інтелектуальної власності, на які поширюється дія Угоди TRIPS. При цьому держави-учасниці зобов'язуються забезпечити всі умови для того, що у Сполучених Штатах зазвичай визначають як належний процес.

Це визначення містить такі умови:

- підзахисним має вчасно надаватися письмова інформація про обґрунтування вимог, що до них висуваються;

- обом сторонам має бути надана можливість користуватися послугами незалежного юридичного консультанта;

- не допускаються надмірно обтяжливі вимоги особистої присутності;

- обом сторонам має бути надана можливість обґрунтувати свої вимоги і надати докази, які стосуються справи;

- повинна забезпечуватися конфіденційність інформації, якщо це не суперечить положенням Конституції України [4, с. 287].

Розглянемо, що саме необхідно визнавати порушенням прав на промислові зразки. стосовно промислових зразків, які є об'єктами інтелектуальної власності, слід зазначити, що будь-яке посягання на права власника патенту, які передбачені ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством України. Таким порушенням визнаються дії з боку будь-якої особи щодо виготовлення, пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом.

Необхідно знати, що продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до опису промислового зразка, або ознаку, еквівалентну їй.

При цьому на вимогу власника охоронного документа (патенту, свідоцтва) таке порушення має припинятися, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачене ліцензійним договором.

Водночас для захисту виключного права власник повинен довести, що його патент було порушено. Таким чином, у справах про контрафакцію, тобто порушення прав на патент, центральним є питання збору доказів про факти порушення.

Так, цивільно-правові способи захисту являють собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення прав, що порушені або оскаржуються, та інтересів власників прав на промисловий зразок, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.

Відомо, що основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяних збитків [5].

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких виділяють: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;

2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміну правовідношення; 7) припинення правовід- ношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Оскільки частина друга пункту 2 статті 16 вказаного Кодексу вказує на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом, наведений перелік способів захисту не є вичерпним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цК України (частина перша статті 432 ЦК України). суд може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та про зміст судового рішення щодо такого порушення.

Статтею 22 ЦК України передбачене право особи на відшкодування збитків, яких їй завдано у результаті порушення її цивільного права. Збитки включають:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (втрачену вигоду).

Якщо особа, яка порушила чиєсь право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір втраченої вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила це право. Існування в законодавстві України норми щодо відшкодування особі, права якої порушені, втраченої винагороди свідчить про виконання Україною зобов'язань за Угодою TRIPS. Крім того, законодавством України навіть встановлена мінімальна межа розміру збитків, яка не може бути менша від доходів, одержаних особою, що порушила чиєсь право інтелектуальної власності на промисловий зразок.

Порядок захисту прав - це застосування відповідальними органами в межах визначеної процедури відповідних способів захисту. Необхідно визначити особливість адміністративних відносин порівняно з цивільними, коли питання про винесення певного адміністративного акта вирішується волею однієї сторони. Головна позитивна особливість адміністративного порядку полягає в простоті й оперативності розгляду справ, що створює об'єктивні можливості для швидкого відновлення порушених прав [6].

Право на судовий захист означає, що за певних умов особа, яка вважає своє право порушеним, може вимагати від суду винесення рішення про застосування одного із способів захисту, а суд зобов'язаний винести рішення відповідного змісту. Судовий порядок захисту прав є найдосконалішим для встановлення істини. з огляду на це судовий порядок є головною формою захисту прав.

Водночас адміністративний порядок захисту прав на промисловий зразок застосовується тільки у прямо зазначених законодавством випадках. Це є винятком із загального правила.

У межах правових систем деяких країн-учас- ниць судові заборони та рішення про відшкодування можуть видаватися адміністративними, а не судовими органами. У такому разі адміністративні процедури повинні за своєю суттю відповідати принципам, встановленим для судових процедур та засобів захисту прав [4, с. 290].

Адміністративний порядок полягає у розв'язанні і вирішенні спору органом адміністративно-правового регулювання. Справи розглядаються на основі спеціальної процедури, яка є спрощеною порівняно з цивільним судочинством. Обсяг процесуальних гарантій тут значно вужчий від судових. Так, далеко не завжди передбачається особиста участь зацікавлених осіб або їхніх представників у розгляді справи. Не є обов'язковим колегіальний розгляд спору, адже законодавство може не регламентувати використання при розгляді справ в адміністративному порядку різних видів доказів, таких як показання свідків тощо. Свідків та експертів, що залучаються до участі в адміністративному провадженні, не попереджають про відповідальність за надання неправдивих свідчень або відмову від них. При цьому відомчі органи при розгляді справи в адміністративному порядку керуються не тільки законом, а й загальними директивами і конкретними вказівками вищих органів управління.

Розділ V Угоди TRIPS містить кримінальні процедури членів Угоди. Запобіжні заходи включають тюремні ув'язнення, грошові штрафи. У деяких випадках запобіжні заходи включають накладення арешту, конфіскацію та знищення контрафактних товарів та інших матеріалів і знарядь виробництва, що використовувались під час здійснення правопорушення. Члени Угоди TRIPS можуть передбачити інші кримінальні процедури та покарання з метою застосування в інших випадках прав інтелектуальної власності, особливо, коли злочини були здійснені умисно та в особливо великих масштабах.

Відповідно до кримінального кодексу України [7] незаконне використання промислового зразка, привласнення авторства на нього або інше умисне порушення права на цей об'єкт, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для виготовлення такої продукції (стаття 177 "Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію").

Коли власник має підстави вважати, що порушення його прав має кримінальний характер, він може подати заяву до правоохоронного органу, який має повноваження на припинення та розслідування цього злочину. Сьогодні таким органом є прокуратура. Але слід зважати на те, що кримінальні справи з питань порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності для України сьогодні є дуже рідкісним явищем. Достатньо зазначити, що за роки незалежності в Україні не було порушено жодної кримінальної справи у сфері охорони прав на промислові зразки.

Всі вимоги розділу V Угоди TRIPS стосовно кримінальних процедур Україною дотримані. До правопорушників застосовуються як грошові штрафи, так і тюремні ув'язнення (позбавлення волі), конфіскація та знищення контрафактних товарів та інших матеріалів і знарядь виробництва, що використовувались при здійсненні правопорушення. У самих санкціях статті 177 КК України перелічені засоби, що застосовуються до правопорушників, але це не означає, що суд повинен тільки ними керуватися при винесенні (ухваленні) рішення. Безпосередньо особа, права якої порушені (у частині права інтелектуальної власності на промисловий зразок), може вимагати:

1) припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення її права відносно становища, що існувало до порушення права;

2) стягнення завданих збитків, зокрема й компенсації втраченої вигоди;

3) відшкодування моральної шкоди;

4) вжиття передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав на промисловий зразок.

Цивільно-правова відповідальність відрізняється від кримінально-правової тим, що порушник несе відповідальність не перед державою, а безпосередньо перед винахідником чи патентоволодільцем, при цьому обоє є юридично рівними суб'єктами.

До Цивільного процесуального кодексу України [8] внесено зміни, що дають змогу за мотивованою ухвалою суду здійснювати закритий розгляд справ у судах з метою запобігання розголошенню конфіденційної інформації сторін. У Кримінально-процесуальному кодексі України також передбачені положення щодо запобігання розголошенню конфіденційної інформації учасників судового розгляду, що гармонізує законодавство України у сфері інтелектуальної власності з міжнародними вимогами.

У Великій Британії, Німеччині та деяких інших країнах є спеціалізовані патентні суди. Це дає змогу зосередити досвід розв'язання патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають суперечки.

В Україні поки що немає патентного суду, але є практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності й тому можуть компетентно розв'язувати суперечки щодо інтелектуальної власності [9, с. 431].

Дотримання вимог матеріального і процесуального законодавства є гарантією дотримання законності при провадженні у справах про порушення авторських і суміжних прав. Матеріальні основи пов'язуються із встановленням складу правопорушення, тому доцільно більш детально зупинитися на характеристиці елементів складу адміністративного проступку - об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

Висновки

На нашу думку, юридична відповідальність за порушення прав на промислові зразки має такі ознаки:

- є слабким і найбільш вразливим місцем у системі охорони прав на промислові зразки;

- є нагальною необхідністю для встановлення правопорядку у досліджуваній сфері;

- дає можливість ефективно впливати на правопорушників;

- сприяє відновленню порушених прав на промислові зразки.

Отже, захист прав на промислові зразки має велике значення для забезпечення законності і правопорядку у цій сфері. Питання встановлення юридичної відповідальності за порушення прав на промислові зразки містять досить багато проблем, тому й виникає необхідність аналізу сутності порушень прав на промислові зразки, за які законодавством України передбачено юридичну відповідальність.

Список використаних джерел