Юридичні особи як суб’єкти права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

LEGAL ENTITIES AS A SUBJECTS OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHT

особа юридичний власність інтелектуальний

Тарнопольська І.П.,

студентка факультету підприємництва

та права Київського національного університету технологій та дизайну

Коваль О.М.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

приватного та публічного права Київського

національного університету технологій та дизайну

Стаття присвячена ролі юридичних осіб у процесі створення та користування правами інтелектуальної власності. Автор акцентує увагу на деяких особливостях набуття юридичними особами, як суб'єктами права інтелектуальної власності, прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є такі: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Хоча автор це здебільшого фізична особа, юридичним особам можуть належати немайнові та майнові права інтелектуальної власності, якщо їх передасть у власність сам автор.

Підстави набуття права власності (зокрема, на об'єкти інтелектуальної власності) це юридичні факти, зазначені в законі, на підставі яких у певного суб'єкта правовідносин виникає тріада правомочностей (права володіння, користування та розпорядження).

Підставою і водночас способом набуття майнових прав інтелектуальної власності є договір (ліцензійний договір, авторський договір, договір комерційної концесії та інші).

Зазвичай сторонами в таких договорах є фізична особа (творець), яка передає у власність юридичним особам повністю або частково літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин. Предметом у таких договорах є об'єкти інтелектуальної власності, які передаються в користування або повністю у володіння і розпорядження.

Юридична особа набуває майнові права інтелектуальної власності також у разі внесення майнових прав інтелектуальної власності до статутного капіталу такої особи, такий вклад підлягає попередній оцінці учасниками товариства.

Ключові слова: право інтелектуальної власності, юридична особа, договірне право, набуття прав інтелектуальної власності, суб'єкти права інтелектуальної власності.

The role of legal entities in the process of creation and use of intellectual property rights is considered in the article. The author focuses on some peculiarities of acquisition rights of intellectual property by legal entities as subjects of intellectual property.

The subjects of intellectual property rights are: the creator of the intellectual property object (author, artist, inventor, etc.) and other persons who own personal non-property and (or) intellectual property rights. Although the author is mostly an individual, legal entities may own intellectual property and property rights if they are transferred by the author to the property.

The basis for the acquisition of property rights (including intellectual property) are legal facts, defined by law, on the basis of which a legal person has a triad of powers (property rights, use and disposal).

At the same time, the contract (license agreement, copyright agreement, commercial concession agreement, etc.) is the basis and a way of acquiring ownership of intellectual property.

Typically, the parties to such contracts are an individual (creator) who transfers to the legal entities, in whole or in part, literary works, computer programs, data collections (databases), phonograms, videograms, broadcasts (programs) of broadcasting organizations, scientific discoveries, etc. inventions, utility models, industrial designs, layout (topography) of integrated circuits, innovative offers, plant varieties, animal breeds. The subject of such contracts is intellectual property, which is transferred to use or is fully owned and disposed of.

A legal entity acquires intellectual property rights also in the case of contribution intellectual property rights in the authorized capital of such person; such contribution is subject to preliminary assessment by the members of the company.

Key words: intellectual property rights, legal entity, contract law, acquisition of intellectual property rights, subjects of intellectual property rights.

Постановка проблеми. Процес створення об'єкта права інтелектуальної власності має свої особливості. Він складається з декількох етапів, починаючи з ідеї і закінчуючи результатом у певній матеріальній формі. Такий результат підлягає правовій охороні. Юридичній особі відведена важлива роль під час формування таких об'єктів. Із розвитком технологій та глобалізації об'єктів інтелектуальної власності діяльність юридичних осіб у цій сфері змінюється та восконалюється.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання суспільних відносин, що виникають у процесі забезпечення прав інтелектуальної власності, комплексно досліджували вітчизняні фахівці в галузі цивільного права (О.М. Пастухов, О.А. Підопригора, 0. Підопригора), інформаційного (І.В. Арістова, К.І. Бєляков, Р.А. Калюжний, О.В. Копан, В.С. Цимбалюк) та державного управління (В.О. Шамрай), а також учені-адміністративісти (О.Г. Германова, Г Запорожець, П.П. Крайнева, О.М. Мельник, О.П. Орлюк, О.Д. Святоцький, О.Ш. Чомахашвілі, А.В. Чукаєва) та інші. Однак дослідження в цій сфері потребують подальшого системного наукового аналізу.

Метою статті є визначення способів набуття права інтелектуальної власності юридичними особами та дослідження особливостей права власності юридичних осіб у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є такі: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності [1].

Суб'єктами права інтелектуальної власності є такі: фізичні особи, юридичні особи, держава.

Автор це фізична особа, а юридичним особам можуть належати немайнові та майнові права інтелектуальної власності, якщо їх передасть у власність сам автор.

Юридична особа може створювати організаційні, матеріальні умови для творчої праці людини, однак сама не може бути автором [2].

Юридичні особи набувають прав на об'єкти інтелектуальної власності за допомогою укладення договорів з авторами (фізичними особами) на передання майнових і немайнових прав [3].

Правом власності на об'єкти інтелектуальної власності є право володіння, користування та розпорядження (цивілістична тріада). Згідно з п. 26 Постанови Пленуму ВГС України від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» використання творів та/або суміжних прав, якщо інше не встановлено законом, допускається лише на підставі передбаченого ст. 1107 ЦК України договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності [4].

До договорів набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності юридичними особами можна віднести такі: договір відчуження майнових прав (різновид договору купівлі-продажу або дарування), ліцензійний договір, авторський договір, договір комерційної концесії, трудовий договір, договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності ст. 1107 ЦК [1].

Зазвичай сторонами в таких договорах є фізична особа (творець), яка передає у власність юридичним особам повністю або частково літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин.

Предметом у таких договорах є об'єкти інтелектуальної власності, які передаються в користування або повністю у володіння і розпорядження.

Об'єкти права інтелектуальної власності можуть передаватись у власність як за винагороду, так і безоплатно (дарування, заповіт). Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК [5], будьякий платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, є роялті.

Якщо договір про передачу прав інтелектуальної власності спрямований на повне відчуження майнових прав на об'єкт прав інтелектуальної власності, то це є договір із передачі майнових прав інтелектуальної власності, а плата за таку передачу не є роялті, а звичайним платежем за реалізоване майно (товар).

Звернемо увагу на ліцензійний договір щодо об'єктів інтелектуальної власності. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності це письмове повноваження, видане особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіара), іншій особі (ліцензіату), що надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. Ліцензійний договір є договором передачі лише невиключного майнового права щодо використання об'єкта. На відміну від договору купівлі-продажу, предметом договору ліцензії є нематеріальний об'єкт. Оплата за цим договором може здійснюватись у вигляді роялті, паушального (одноразового) платежу або комбінованого. Найбільш поширеним є комбінований платіж ліцензіат сплачує паушальний платіж для отримання права користування, а потім, після того як ліцензіат починає використовувати у своїй діяльності об'єкт інтелектуальної власності, сплачує роялті від реалізації такого об'єкта протягом усього терміну дії ліцензії.

До ліцензійних договорів можна віднести придбання доступу до електронного журналу, який містить у собі статті, захищені авторським правом, придбання комп'ютерних програм і придбання прав на музичні твори та відтворення їх у публічних місцях.

Цікавими є правовідносини, що виникають між роботодавцем і працівником у сфері інтелектуальної власності. Роботодавцем може бути юридична особа або фізична особа-підприємець. Трудові відносини виникають після укладення трудового договору між роботодавцем і працівником. Коли працівник під час виконання трудового завдання або виконання своїх обов'язків створює об'єкт інтелектуальної власності, то він належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює спільно (ч. 2 ст. 429 ЦК)[1].

Треба зазначити, що оплата не включає в себе заробітну плату працівника у разі створення об'єкта інтелектуальної власності під час виконання трудового договору. Згідно із ст. 96 Кодексу законів про працю заробітна плата це винагорода за виконання роботи, а за об'єкти інтелектуальної власності сплачується роялті або паушальний платіж. Тому, заключаючи трудовий договір, фізична особа повинна бути уважною, залежно від того, що саме буде зазначено у трудовому договорі надалі фізична особа, яка створить об'єкт інтелектуальної власності, зможе себе захистити. [6]

Право на визнання особи творцем (автором, винахідником тощо) та право на недоторканність об'єкта інтелектуальної власності не залежать від розподілу майнових прав інтелектуальної власності і назавжди залишаються за працівником, навіть якщо всі виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності належать або передані роботодавцю. Особисті немайнові права не можуть бути відчужені, але деякі з них (наприклад, право на недоторканність твору) можуть належати також спадкоємцям працівника.

ВИСНОВКИ

Юридичні особи можуть набути права власності на об'єкти інтелектуальної власності лише у разі укладення договорів, за допомогою яких творець передає юридичним особам у власність повністю або частково своє творіння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний кодекс : Кодекс України від 16 січня 2003 р. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 16.09.2019).

2. Довгерт А.С., Кузнєцова Н.С. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Ч. 1. Юстиніан, 2005. 680 с.

3. Липцик Д., Авторское право и смежные права, ЮНЕСКО, 2002.112 с.

4. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності : Постанова Пленуму ВГС України від 17 жовтня 2012 р. № 12 URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012600-12 (дата звернення:

5. Податковий кодекс : Кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275517 (дата звернення: 16.09.2019).

6. Кодекс законів про працю України : Кодекс України від 10 грудня 1971 р. № 322^Ш. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/322-08 (дата звернення: 16.09.2019).

7. Про затвердження Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» : Постанова КМУ, Стандарт від 3 жовтня 2007 р. № 1185 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1185-2007

Размещено на Allbest.ru