Торгівля людьми у ХХІ столітті як загроза цивілізації: кримінологічні показники та тенденції розвитку

The article is devoted to the criminological study of the problem of human trafficking. The article provides a definition of this phenomenon, which is established in international legal documents and national legislation.

It is stated that despite the historical changes in public life associated with the prohibition of slavery, forced labor and other forms of exploitation, trafficking in human beings is characterized by threatening trends. Trafficking in human beings is one of the most dangerous forms of criminal activity, as it violates the complex of fundamental rights and freedoms of a person, enshrined in fundamental international legal documents. The problem of trafficking in human beings concerns all countries of the world without exception, as both economically developed and developing countries are involved in the trade-in live goods. Ukraine is one of Europe's largest live goods suppliers.

The authors emphasize that human trafficking has become global and is a modern form of slavery that applies to all countries of the world. According to experts, such crimes are one of the most profitable types of criminal business. The use of international channels and criminal networks in criminal activities, the division of countries into live goods providers, transit territories, and markets make human trafficking a transnational problem.

The article analyzes diverse statistical information from international and domestic institutions: official reports from the United Nations Office on Drugs and Crime, the OSCE, the International Organization for Migration; official statistics of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the Prosecutor General's Office of Ukraine, the State Judicial Administration of Ukraine, and the Ministry of Social Policy of Ukraine.

It is concluded that trafficking in human beings in the 21st century is a threat to the entire civilized world. Due to the transnational character of trafficking in human beings, attempts by individual countries to combat this type of criminal activity are ineffective. That is why international cooperation in this field is a promising direction in combating human trafficking.

Key words: human trafficking, slavery, slave trade, the threat of civilization, human rights abuses, transnational crime, institutionalization and globalization of human trafficking.

Постановка проблеми. Торгівля людьми існує з давніх часів і має глибоке історичне коріння. Майже протягом всієї історії розвитку людства рабство було не тільки легальним законодавчо, але й допустимим з погляду філософської думки, моралі та релігії. Бути невільним від народження сприймалось на рівні суспільної свідомості так само просто, без необхідності будь-яких пояснень та аргументів, як зараз ми сприймаємо тезу про свободу та недоторканність кожної особистості.

Як різновид кримінального бізнесу ця злочинна діяльність виникла з моменту встановлення ринкових відносин і збереглася до наших днів, пристосовуючись до змін економічної кон'юнктури.

Торгівля людьми все частіше набуває рис транснаціонального характеру та стає глобальною проблемою всієї світової спільноти. У сучасних умовах розвитку демократії, поширення ідей гуманізму, захисту не тільки вже наявних прав та свобод людини, але й розширення їх новими, популяризації у світі ідей максимальної свободи та розвитку особистості торгівля людьми виступає однією з головних загроз цивілізації.

Стан дослідження. Кримінологічні, кримінально-правові, криміналістичні та інші аспекти торгівлі людьми розглядались у роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Л.І. Аркуша, І.П. Бліщенко, М.В. Буроменський, М.Г. Вербенський, О.О. Володіна, В.М. Дрьомін, Н.А. Зелінська, Г.О. Зоріна, В.О. Іващенко, І.І. Карпець, О.В. Козаченко, Я.Г. Лизогуб, В.В. Лунєєв, А.В. Наумов, В.А. Номокнонов, А.М. Орлена, В.М. Підгородинський, Ю.В. Раковська, А.Л. Репецька, Ю.І. Римаренко, Є.Д. Скулиш.

Враховуючи динамічний характер поширення торгівлі людьми, вважаємо за необхідне дослідити сучасні кримінологічні показники та загальні тенденції розвитку цього явища, що становлять емпіричну основу розробки стратегій запобіжної діяльності.

Метою статті є аналіз кримінологічних показників та сучасних тенденцій інституціоналізації та глобалізації торгівлі людьми як загрози цивілізації.

Виклад основного матеріалу. Торгівля людьми - це злочин, який грубо порушує закріплені та гарантовані Конституцією України та міжнародно-правовими актами права та свободи людини. Зміст даного поняття формувався протягом століть разом зі зміною історичних епох, розвитком та гуманізацією суспільства та переглядом моральних принципів. сьогодні дане явище являє собою одну з найприбутковіших сфер діяльності організованої злочинності, особливо в частині її транснаціонального складника.

Міжнародне визначення поняття торгівлі людьми як транснаціональної злочинної діяльності було сформульоване Організацією Об'єднаних Націй (далі - ООН) та прийняте на Генеральній Асамблеї 2000 р. Відповідно до ст. 3 Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом загрози силою, застосування сили чи інших форм примусу (викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення) або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає використання проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів. Вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються торгівлею людьми навіть у тому разі, якщо вони не пов'язані із застосуванням будь-якого із зазначених заходів впливу [5].

Проблема торгівлі людьми стосується всіх без винятку держав світу, адже до торгівлі живим товаром залучені як економічно розвинені країни, так і країни, що розвиваються. Вона може відбуватися як з перетином національних кордонів, так і всередині держав, як в країнах з розвиненою демократичною традицією, так і в перехідних державах, а також у країнах з тоталітарною системою.

На думку Ю.В. Раковської, торгівля людьми як одна з форм організованої злочинності й інститут тіньової економіки охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання нелегальних благ та послуг. Торгівля людьми як злочинна діяльність є складовою частиною транснаціональної організованої злочинності і приносить величезні незаконні прибутки, що відмиваються та вкладаються в легальні ринки з малим ризиком судового переслідування й конфіскації майна [6, с. 75].

О.І. Сакаєва звертає увагу на те, що в сучасних умовах глобалізації, спрощення процедур перетину кордону і збільшення міграційних потоків торгівля людьми все більше набуває транснаціонального характеру і тісно пов'язана з підробкою документів, нелегальною міграцією і корупцією, здійснюється з метою трудової та сексуальної експлуатації, незаконного усиновлення, торгівлі органами та тканинами людини, що в низці випадків істотно ускладнює кваліфікацію даного злочину і підвищує його латентність [7, с. 110].

Тривалість існування торгівлі людьми та здатність пристосовуватися до різних умов суспільного життя зумовили її інституціоналізацію. Існування інституту транснаціональної торгівлі людьми свідчить про великий потенціал цієї діяльності адаптуватися до суспільних формацій і породжувати масову кримінальну віктимність.

Погоджуючись з думкою Ю.В. Раковської, враховуючи теоретичні розробки інституціональної методології, викладені у працях В.М. Дрьоміна, А.М. Яковлєва, Л.С. Черноуса, А.А. Бови та інших, можна констатувати, що торгівля людьми у ХХІ столітті як один із видів організованої злочинності виконує низку функцій, притаманних соціальному інституту, та має такі характерні риси:

- установлення статусно-рольової структури, що ґрунтується на відносинах «жертва - торгівець людьми - споживач (клієнт)»;

- виробництво, обмін ресурсами (економічними благами) та надання послуг різноманітного характеру;

- у разі недотримання правил, установлених торгівцями людьми, до жертв застосовуються непра- вові санкції (штрафи, фізичні покарання, психічний примус тощо);

- здатність до самовідтворення;

- наявність специфічної нормативно-ціннісної системи, що регулює відповідні типи поведінки;

- формування ідентичності всіх членів відповідних злочинних спільнот;

- налагодження стабільних, тривалих та стійких зв'язків, розподіл праці, диференціація й спеціалізація в межах задоволення певних суспільних потреб у нелегальних та легальних товарах та послугах, виконанні інших суспільних функцій;

- наявність матеріальної структури - організацій та установ, розгалуженої системи злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми як одній із сучасних форм рабства;

- інтеграція в економічну, соціально-політичну, ідеологічну й ціннісну підструктури суспільства [6, с. 104-105].

Повноцінний аналіз кримінологічних показників торгівлі людьми ускладнюється низкою факторів. Враховуючи високу латентність злочинів зазначеної категорії, а також їх здатність пристосовуватись до змін суспільного життя, оцінити реальні масштаби проблеми є неможливим. З огляду на це офіційні цифри та розрахунки експертів є лише певною проєкцією кримінальної дійсності, а не самою дійсністю. Проте і наявні у розпорядженні спеціалізованих інституцій відомості дають однозначне уявлення про торгівлю людьми як одну з найбільших сучасних загроз світовій безпеці.

У Глобальному звіті ООН про торгівлю людьми 2018 року, який ґрунтується на інформації, зібраній із 142 країн (охоплює понад 94% населення світу), зазначається: «Більшість жертв, виявлених у всьому світі, піддавалась торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, хоча ця закономірність не є послідовною у всіх регіонах. Торгівля жінками та дівчатами з метою сексуальної експлуатації є поширеною в Америці, Європі, Східній Азії та Тихому океані, де і було виявлено більшість жертв. Близько 35% жінок (включаючи молодих дівчат) є також жертвами трудової експлуатації. При цьому більше половини жертв торгівлі людьми з метою примусової праці - чоловіки» [1].

На основі офіційних статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України [11] та Генеральної прокуратури України [10] проаналізуємо тенденції розвитку торгівлі людьми в Україні за останні майже 10 років.

Як видно із запропонованих даних, офіційний рівень злочинів, передбачених ст. 149 КК України, в останні 3 роки характеризується тенденцією до зростання. Однак ці показники не є істиною останньої інстанції, адже таким злочинам традиційно притаманний підвищений рівень латентності.

Рис. 1. Торгівля людьми (ст. 149 Кримінального кодексу України) з 1 січня 2010 року до 30 вересня 2019 року