Суспільний договір як засіб досягнення компромісу в сучасній державі
Аналіз наявних поглядів щодо характеристики суспільного договору як компромісної угоди. Дослідження застосування суспільного договору в сучасних умовах як засобу досягнення згоди і компромісу в суспільстві щодо правопорядку та суспільних процесів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.03.2021 |
| Размер файла | 23,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Суспільний договір як засіб досягнення компромісу в сучасній державі
Білошенко О.Ю.,
старший викладач кафедри конституційного, міжнародного
та приватного права Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія»
Чабаненко Ю.С.,
асистент кафедри кримінально-правових дисциплін Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія»
У сучасних умовах, коли в державно-правовому житті відбуваються глобалізаційні та трансформаційні процеси, зміни в процесі вдосконалення та розвитку суспільства, безумовно, актуальним стає питання про застосування суспільного договору як одного із засобів досягнення взаємної домовленості, порозуміння, спільності поглядів і думок. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів компромісної форми взаємодії суб'єктів, необхідно констатувати, що в юридичній літературі так і не сформовано усталеної думки про значення суспільного договору як засобу досягнення компромісу в державі.
Мета статті полягає у здійсненні комплексного аналізу наявних поглядів щодо характеристики суспільного договору як компромісної угоди та дослідження особливостей застосування суспільного договору в сучасних умовах як засобу досягнення згоди і компромісу в суспільстві щодо правопорядку та суспільних процесів, які відбуваються в державі.
Встановлено, що в сучасних умовах теорія суспільного договору розглядається не тільки як історична теорія, але і як теорія, яка може бути застосована в сучасній демократичній правовій державі для розуміння змісту і ролі таких фундаментальних категорій, як природні права людини, громадянське суспільство, соціальна справедливість, власність і т.д. З'ясовано, що для сучасної держави як засобу досягнення суспільного компромісу характерним є припущення про подолання соціальних конфліктів суспільства завдяки формуванню і реалізації компромісу, який буде організований на договірній основі, тобто компромісній угоді.
Особлива увага в статті приділяється обґрунтуванню поняття суспільного договору як засобу досягнення компромісу в державі; пропонується розгляд суспільного договору та соціального компромісу в їхньому співвідношенні; формулюються висновки щодо значення суспільного договору і суспільного компромісу для сучасної держави.
Варто зазначити, що суспільний договір і компроміс у сучасній державі є ефективними засобами вирішення реальних суперечностей у ситуаціях, коли неможливо застосувати інші методи. Для вирішення соціальних конфліктів є суспільний компроміс, який виступає як суспільний договір, а суспільний договір, у свою чергу, є універсальним регулятором суспільних відносин, за допомогою якого досягається компроміс і вирішуються конфлікти, що виникають у суспільстві.
Ключові слова: держава, теорія суспільного договору, суспільний договір, соціальний компроміс, компромісна угода.
The social contract as a means of achieving a compromise in the modern state
In the current conditions, when globalization and transformation processes take place in the state-legal life, changes in the process of improvement and development of society; question of the application of the social contract as one of the means of reaching mutual agreement, mutual understanding, commonality of views and opinions becomes certainly relevant. Despite increasing amount of literature devoted to the study of various aspects of the compromise form of interaction of subjects, it should be noted that the legal literature has not formed a well-established opinion on the importance of social contract as a means of reaching a compromise in the state.
The purpose of this article is to carry out a comprehensive analysis of existing views on the characterization of social contract as a compromise agreement and to study the features of the application of social contract in modern conditions as a means of reaching agreement and compromise in society on law and order and social processes that take place in the state.
It is established that in modern conditions social contract theory is considered not only as a historical theory but also as a theory that can be applied in a modern democratic rule of law to understand the content and role of such fundamental categories as natural human rights, civil society, social justice, property etc. It has been found out that the modern state as a means of reaching a social compromise is characterized by the assumption that social conflicts can be overcome by forming and implementing a compromise that will be arranged on a contractual basis, that is, a compromise agreement.
In the article particular attention is given to justification of the concept of social contract as a means of reaching a compromise in the state; it proposes to consider the social contract and the social compromise in their relations; conclusions are drawn as to the importance of the social contract and the social compromise for the modern state.
It is worth noting that social contract and compromise in the modern state are effective means of resolving real contradictions in situations where other methods cannot be applied. In order to resolve social conflicts, there is a social compromise that acts as a social contract, and a social contract, in turn, is a universal regulator of social relations, through which a compromise is reached and the emerging conflicts in society are resolved.
Key words: state, theory of the public contract, social compromise, compromise agreement.
Постановка проблеми
суспільний договір правопорядок
Становлення сучасної держави як засобу досягнення соціального компромісу ґрунтується на пріоритеті компромісної угоди, яка є інструментом вирішення соціальних конфліктіві історично походить із доктрини суспільного договору.
В сучасних умовах, коли в державно-правовому житті відбуваються глобалізаційні та трансформаційні процеси, зміни в процесів досконалення та розвитку суспільства, безумовно, актуальним стає питання про застосування суспільного договору як одного із засобів досягнення взаємної домовленості, порозуміння, спільності поглядів і думок.
У сучасних реаліях компромісна форма взаємодії суб'єктів є найбільш цивілізованою, безпечною і ефективною з урахуванням історичних наслідків розгортання різних соціальних конфліктів.
У сучасній державі є певна недовіра до компромісу як інструменту угоди, але останнім часом найбільш доцільним методом врегулювання конфліктів є досягнення компромісу між конфліктуючими сторонами.
Отже, завданням сучасної держави є врегулювання соціального конфлікту шляхом укладання соціального контракту.
Метою статті є здійснення комплексного аналізу наявних поглядів щодо характеристики суспільного договору як компромісної угоди та дослідження особливостей застосування суспільного договору в сучасних умовах як засобу досягнення згоди і компромісу в суспільстві щодо правопорядку та суспільних процесів, які відбуваються в державі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Вагомий внесок у дослідження питання суспільного договору як компромісної угоди був здійснений вітчизняними та зарубіжними вченими, а саме такими як: С.В. Бобровник, Н.І. Кабанець, М.Ю. Кравцов, В.М. Кузнецов, М.Є. Некрасова, М.М. Новікова, М.Л. Очиров, Ю.О. Тихомиров, З.М. Юдін. Загальнотеоретичним підґрунтям стали праці видатних філософів-мислителів:Г Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо та інших.
Виклад основного матеріалу
Особливо актуальними ідеї суспільного договору стають у сучасній державі, коли між конфліктуючими сторонами виникають соціальні конфлікти і їх необхідно вирішити шляхом домовленостей, угод. Воснові сучасного суспільного договору має діяти постійний переговорний процес між суб'єктами громадянського суспільства, адже це є запорукою сучасної держави, в якій узгоджуються інтереси всіх людей, установ та організацій, досягається згода і компроміс у суспільстві, а також панує правопорядок.
На думку Дж. Локка, необхідність укладання компромісної угоди у формі суспільного договору є об'єктивним наміром більшості індивідів у суспільстві уникнути «війни всіх проти всіх» і встановити режим згоди між суб'єктами. Згода, побудована на компромісі, є джерелом виникнення, як правило, правової демократичної держави і стає визначальним критерієм її діяльності [1, с. 323].
Наукове дослідження суспільного договору як засобу досягнення компромісу має високий рівень актуальності та необхідності, оскільки вирішення соціальних конфліктів безпосередньо пов'язане не тільки з імперативним, але і з диспозитивним регулюванням суспільних відносин, основним інструментом яких виступає компромісна угода. Як зазначає О.Ф. Скакун, правовий прогрес полягає в розширенні сфери договірних відносин, в основі яких є принципи згоди і свободи, без яких договору немає та бути не може. На відміну від жорсткого імперативу, який не залишає можливості вибору варіантів, диспозитивна форма правового регулювання дає можливість сторонам самостійно визначити шляхи досягнення поставлених цілей, встановлювати права і обов'язки через договір, угоду [2, с. 566].
Якщо говорити про історичні коріння суспільного договору, то поняття «суспільний договір» було введено голландським ученим Г Гроцієм, а застосовано філософами XVII - XVIII ст.: Т Гоббсом, Дж. Локком, Ж.-Ж. Руссо, І. Кантом та іншими. їхні погляди знайшли своє відображення в одній із найбільш популярних теорій виникнення держави - договірній, згідно з якою державу на добровільній основі створили члени суспільства, які підписали спеціальний юридичний акт - суспільний договір.
Філософи-мислителі Нового часу й епохи Просвітництва інтерпретували визначення суспільного договору кожен зі своєї позиції: Г Гроцій уважав, що суспільний договір - це добровільна угода про створення держави для дотримання права та загальної потреби, втілення волі людей, основа самої держави, її суверенітету, відносин влади і підкорення [3, с. 109]. Т. Гоббс зазначає, що в природному стані відбувається ворожнеча людини до людини і, щоб цій ворожнечі покласти край, необхідно укласти суспільний договір, який дасть змогу вийти з природного стану і буде підставою для нової форми взаємного спілкування людей - держави. Дж. Локк, на противагу Т Гоббсу, акцентує свою увагу на тому, що суспільний договір - договір індивідів про делегування державі окремих суворо обмежених прав. Згідно з поглядами Ж.-Ж.Руссо, суспільний договір дає політичному організму (державі) необмежену владу над усіма його членами на користь загального блага - свободи та рівності. І. кант характеризує суспільний договір як угоду етичних індивідів про ідеал держави [4, с. І58, 169, 191, 238]. кожна з перелічених вище позицій мислителів заслуговує на увагу та аналіз, тому, узагальнивши ці інтерпретації суспільного договору, можна сказати, що під поняттям «суспільний договір» європейські вчені XVII - XVIII ст. розуміли згоду між ізольованими до того індивідами на об'єднання, створення держави, досягнення суспільної злагоди. Тобто в основі ідей цього договору лежить відмова суспільства та кожногойого індивіда від частини своїх природних прав і свобод із метою делегування їх державі.
Вважаємо, що концепція суспільного договору сформувалась тільки завдяки роботам філософів- просвітників, а втім, суспільний договір завжди був притаманний різним історичним суспільствам, тому для сучасної держави як засобу досягнення суспільного компромісу характерним є припущення про подолання соціальних конфліктів суспільства завдяки формуванню і реалізації компромісу, який буде організований на договірній основі, тобто компромісній угоді.
У сучасних умовах теорія суспільного договору розглядається не тільки як історична теорія, але і як теорія, яка може бути застосована в сучасній демократичній правовій державі для розуміння змісту і ролі таких фундаментальних категорій, як природні права людини, громадянське суспільство, соціальна справедливість, власність і т.д. Тому сьогодні важливо визначити специфіку компромісної угоди в державі, адже в межах безконфліктних моделей суспільного розвитку компроміс виступає як синонім «суспільного договору».
Процес дослідження сутності суспільного договору як компромісної угоди необхідно розпочати з визначення змісту поняття «суспільний договір». Сучасне уявлення про суспільний договір надає можливість розглядати його як універсальний регулятор суспільних відносин, за допомогою якого досягається компроміс і врегульовуються конфлікти, що виникають у суспільстві. Соціальна сутність суспільного договору полягає у врегулюванні суспільних відносин на основі свободи суб'єктів, які добровільно дали згоду на визначений порядок або на виконання взаємних дій, спрямованих на забезпечення та задоволення інтересів сторін. Суспільний договір спрямований на досягнення компромісного результату.
Більшість учених стверджує, що соціальний контракт може існувати тільки в тих державах, в яких є недемократичний режим, де влада прагне досягти стабільності й порядку шляхом суспільного консенсусу, тобто соціальний контракт розглядається як форма легітимації насильства, яке здійснюється від імені держави. Однак у демократичній державі соціальний контракт теж може застосовуватися, тому що в таких державах компроміс, згода відіграють основну роль, а насильство і примус є допоміжними елементами для врегулювання конфліктних суспільних відносин.
Для формування стабільного суспільного життя потрібен договір, під час якого природні права політизуються, тобто починають функціонувати. Концепція суспільного договору не буде дієвою там, де нема арбітрів, посередників, договорів. для досягнення суспільного порядку, який зміг би задовольнити всіх, необхідні ефективні механізми узгодження інтересів. Отже, сьогодні одним із ефективних інструментів держави в досягненні компромісу є суспільний договір. Сучасна інтерпретація суспільного договору розглядає його як переговорний процес, який зафіксований в окремих угодах між учасниками переговорів, як договір про взаємні зобов'язання. Ознаками, які характеризують договір, є погоджувальний характер, добровільний характер, рівність сторін, обов'язковість виконання договірних умов, взаємна відповідальність сторін [2, с. 559].
Якщо є переговорний процес, якщо є суб'єкти цього процесу, якщо суб'єкти можуть домовитися, то буде і контракт, а якщо немає переговорного процесу, то немає і контракту.
У суспільстві відбуваються значні соціальні трансформації, які, у свою чергу, спричиняють певні соціальні протиріччя і конфлікти. Вирішення соціальних конфліктів безпосередньо пов'язане з рівністю сторін у правовій сфері, основним інструментом якої виступає договір. Загалом, договір, як зазначає З.М. Юдін, - це спільний правовий акт, у якому на підставі принципу взаємної відповідальності відображена узгоджена воля суб'єктів права, що закріплює бажану модель правової поведінки учасників [5, с. 126].
У сучасній державі є компромісні засоби упорядкування соціальних конфліктів, а саме: договір, контракт, угода, згода. компроміс є обов'язковою умовою договору. У межах аналізу сутнісних характеристик суспільного договору слід визначити основні особливості категорії «компроміс». Суспільний договір і компроміс у безконфліктних ситуаціях можуть розглядатися як поняття, близькі за своїм значенням. Якщо звернутися до енциклопедій, словників, то можна побачити, що компроміс визначається як угода, договір. Під компромісом (від лат. сотргат^ит - погодженість) розуміють угоду, що досягається на засадах взаємних поступок [6, с. 558], угоду між представниками різних інтересів на основі взаємних поступок [7, с. 196].
Компроміс у різних сферах суспільного життя набуває юридизації під час його закріплення в джерелах права у вигляді вчинків (угод, договорів), які є мірою свободи поведінки суб'єктів правовідносин, спрямованих на досягнення мети на підставі взаємних поступок, домовленостей, пристосування до обставин через повну або часткову відмову від особистих переконань і цілей [8, с. 30]. Отже, і договір, і компроміс відображають угоду, домовленість, узгодження, а тому під час аналізу і обґрунтування суспільного договору важливо спиратися на правила і механізми досягнення компромісу. Суть і значення соціального компромісу полягають у досягненні злагоди і порозуміння між конфліктуючими сторонами не шляхом насилля, а за допомогою угод, домовленостей, договорів тощо. Тому компроміс є важливим інструментом регулювання поведінки суб'єктів суспільних відносин, підтримання правопорядку, рівноваги в сучасній державі [9, с. 240-241].
За словами М.Л. Очирова, компроміс за своїм змістом є специфічною формою, якої набувають суспільні відносини під час прийняття рішення їхніми учасниками. Застосовуючи компроміс, сторони усвідомлюють наявність проблеми, яку потрібно вирішити шляхом договору або взаємної згоди. Таке усвідомлення та набуття договірної форми є матеріальним складником компромісу. У свою чергу, зміст рішення, додаткові привілеї для сторін, що уклали договір, та інші умови угоди характеризують компроміс із процесуального погляду [10, с. 33].
Згідно з концепцією соціального конфлікту німецького філософа Р Дарендорфа, суспільству потрібна не революційна боротьба для вирішення соціального конфлікту, оскільки вона призведе до руйнації соціальних зв'язків і відносин, «а досягнення цілей різних соціальних груп шляхом угод, погоджень, толерантності, еволюційних змін» [11, с. 226].
Отже, термін «компроміс» використовується у значенні «угода шляхом взаємних поступок під час зіткнення яких-небудь інтересів і прагнень». Такому розумінню компромісу відповідає інститут договору - «угода про взаємні зобов'язання». Звідси випливає, що договір: по-перше, передбачає наявність рівноправних сторін; по-друге, закріплює взаємні права та обов'язки; по-третє, спрямований на встановлення, зміну або припинення правовідносин; по-четверте, оформлюється належним чином.
Розглянемо, наскільки поняття договору відповідає сутності сучасного компромісу. Перша з названих ознак договору виражається втому, що застосування компромісу засновано на згоді сторін. Згода, побудована на компромісі, є джерелом виникнення, як правило, правової демократичної держави і стає визначальним критерієм її діяльності [1, с. 319, 334-336]. Друга і третя ознака договору також мають специфічне вираження. Умови компромісу досягаються не сторонами, а вони встановлені в законі. Ці норми визначають і поступки. Зміна поступок щодо згоди сторін не допускається. Закон пропонує сторонам погодитися з тими умовами, на яких він пропонує вирішити конфлікт. Якщо згода досягнута, то застосовується компроміс. Четверта ознака - оформлення досягнутої сторонами згоди у вигляді письмового документа. Законодавець відмовляється врегулювати порядок досягнення сторонами згоди, що виключає нав'язування сторонам визначеного варіанта поведінки. Сторони повинні застосовувати переговори з метою вироблення найбільш сприятливих умов згоди.
Отже, компромісні угоди можна розглядати як суспільний договір, який заснований на взаємній згоді сторін вирішити соціальний конфлікт шляхом взаємних поступок. Особливостями компромісних угод є те, що вони:
1. Мають виражену спрямованість на стабілізацію суспільних відносин, нормальне функціонування яких порушено внаслідок соціального конфлікту.
2. Виступають специфічним інструментом, що допомагає збалансувати відносини між конфліктуючими сторонами.
3. Забезпечують таке врегулювання конфлікту, в процесі якого сторони беруть активну участь, а результат, який при цьому досягається, сприймається ними як справедливий, оскільки він задовольняє інтереси всіх учасників.
4. Слугують виконанню основного призначення сучасної держави як інструмента досягнення соціального компромісу.
5. Є соціальною моделлю згоди суб'єктів, яка базується на взаємопоступках, тобто компроміс - це завжди згода на основі взаємних поступок. Згода є кінцевим результатом нормальної динаміки суспільних відносин. вона завжди виникає у свідомості суб'єктів і стає кінцевим результатом їхньої компромісної угоди.
За словами М.Ю. Кравцова, процес існування суспільства передбачає спрямованість діяльності суб'єктів на встановлення взаємної згоди, яка є суб'єктивно-об'єктивним складником категорії «компроміс» [14, с. 10-11]. Результатом поведінки суб'єктів у межах компромісної угоди є їхня вза- ємозгода, побудована на засадах взаємопоступок [15, с. 65-66].
Дж. Локк також встановив, що компромісна згода, закріплена у формі суспільного договору, у демократичній правовій державі забезпечує поділ влади на виконавчу та законодавчу, визначає обов'язкові умови здійснення такої влади, а також формує основи самого державного ладу. Сьогодні таким суспільним договором у сучасній Український державі є Конституція України.
Укладання компромісної угоди - це матеріальний, юридично оформлений вираз волевиявлень сторін щодо шляхів досягнення кінцевого результату на підставі компромісу. Зміст поступки, як і зміст угоди, повинен обговорюватися двома сторонами (а іноді з участю третьої незалежної сторони).
Сучасна держава намагається забезпечити соціальне партнерство, для чого використовуються трьохсторонні угоди уряду, професійних спілок та об'єднання роботодавців. Усі найбільш важливі засоби діяльності держави отримують правову форму свого вираження, тобто форму відповідних правових актів. Право та, особливо, конституція держави є свого роду виразом суспільного договору, незважаючи на те, що і в цьому випадку переважають інтереси домінуючих соціальних груп [12, с. 108].
Компроміс можна тлумачити як ситуативну угоду, зумовлену, насамперед, спільними інтересами. тобто і в межах договірних відносин, і в межах компромісних відносин сторони реалізують свої інтереси. Як зазначає С.В. Бобровник, компроміс характеризується такими ознаками: наявністю згоди всіх учасників суспільних відносин щодо встановлення компромісної угоди; компроміс є остаточним засобом упорядкування конфлікту за допомогою застосування взаємних поступок і спрямований на досягнення взаємовигідних результатів, суспільної згоди, загальної мети тощо; відображається у формі суспільної згоди, договору, а його зміст реалізується за допомогою сукупності засобів, спрямованих на досягнення результату, сутність яких відповідає принципам моралі та моральності [13, с. 10].
Спільними ознаками між суспільним договором і суспільним компромісом є те, що вони як елементи природи у межах теорії суспільного договору, формуються на засадах загальнолюдських цінностей свободи, рівності, справедливості; є засобами подолання соціальних конфліктів у державі; існують у демократичній правовій державі; упорядковують суспільне життя людей у державі; в межах безконфліктних моделей суспільного розвитку їхні поняття збігаються; спрямовані на досягнення ідентичних цілей - досягнення взаємної домовленості, порозуміння, спільності поглядів і думок.
У реальному житті необхідно використовувати засоби, форми та процедури реалізації компромісу в сучасній державі. Наприклад, методом досягнення примирення сторін є переговори, а ефективним творчим результатом переговорів є угода на основі компромісу. Компроміс є основною процедурною характеристикою сучасної держави. Він є умовою ефективного розподілу влад у суспільстві, а також важливою умовою забезпечення суспільного процесу. не можна уявити собі в сучасній державі абсолютну згоду всіх щодо певного питання, отже, прийняття рішень повинні відбуватися на основі компромісу.
Висновки
суспільний договір правопорядок
Вищевикладене дає змогу зробити такі висновки: суспільний договір і компроміс постають як ефективні засоби вирішення реальних суперечностей у ситуаціях, коли інші методи виявляються неприпустимими. Суспільний компроміс може виступати як суспільний договір для вирішення соціальних конфліктів, суперечностей, а суспільний договір, у свою чергу. є універсальним регулятором суспільних відносин, за допомогою якого досягається компроміс і вирішуються конфлікти, що виникають у суспільстві.
Список використаних джерел
1. Локк Дж. Сочинения: в 3 т / пер. с англ. А.Н. Савина; ред. : И.С. Нарский, А.Л. Субботин ; АН СССР, Институт философии. Москва : Мысль, 1985. Т 1.622 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс) : підручник. Харків : Еспада, 2005. 840 с.
3. Демиденко Г.Г Історія вчень про право і державу : курс лекцій. Харків : Факт, 2001. 384 с.
4. Крестовська Н.М., Цвіркун О.Ф. Історія вчень про державу і право : навч. посібник. Харків : ТОВ «Одіссей», 2008. 464 с.
5. Юдін З.М. Формування теорії правового контрактивізму. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : монографія. Одеса : Фенікс, 2012. 492 с.
6. Большой энциклопедический словарь. Москва :Большая российская энциклопедия; Санкт-Петербург : Норинт, 2004. 1456 с.
7. Юридична енциклопедія: в 6 т / редкол. : Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ : Українська енциклопедія, 2001. Т 3 :К-М. С. 196.
8. Новікова М.О. До питання створення правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин. Право України. 2006. № 1. С. 30.
9. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / уклад. : В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін. ; за заг ред. В.І. Воловича. Київ : Укр. центр духовн. культури, 1998. 736 с.
10. Очиров Н.Л. Политический консенсус как форма взаимодействия субъектов политических взаимоотношений : дисс. ... канд. политолог, наук : 23.00.02. Волгоград, 2007. 386 с.
11. Андрющенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій. Київ, 1996. С. 226.
12. Балаклицький А.І. Поняття та значення основних ознак держави на сучасному етапі розвитку суспільства: загальнотеоретична характеристика. Держава і право. Вип. 53. С.108.
13. Бобровник С.В. Компромісу праві: сутність та критерії класифікації. Часопис Київського університету права.№ 2. С. 10.
14. Кравцов М.Ю. Консенсус в системе социального реформирования общества : дисс. ... канд. филос.наук : 09.00.11. Волгоград, 1998. 116 с.
15.Бобровник С.В. Компроміс і конфлікт у праві: авнтрополого-комунікативний підхід до аналізу : монографія. Київ : Вид-во «Юридична думка», 2011. 384 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Посилення актуалізації ідеї суспільного договору у політичній і правовій філософії ХХ століття. Вплив соціального контракту на розуміння угоди як загального юридичного поняття. Відміна трактування громадського пакту Габермасом від його розуміння Ролзом.
статья [27,9 K], добавлен 19.09.2017Основні теорії походження держави, висунуті представниками різних епох, держав і політичних течій. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо та Т. Гоббса. Концепція Дж. Локка щодо виникнення держави. Використання Радіщевим терміну "самодержавство".
реферат [21,2 K], добавлен 18.08.2009Договір дарування як окремий цивільно-правовий договір. Дослідження договору дарування щодо його основних характеристик та особливостей. Аналіз його правової природи, предмета та форми. З’ясування сторін договору дарування, їх прав та обов’язків.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 03.08.2017Дослідження історичного розвитку, елементів - поняття, форми і змісту - права і обов'язки, відповідальність сторін та особливості застосування договору факторингу. Норми чинного цивільного законодавства України щодо регулювання суспільних відносин.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 25.01.2011Загальнотеоретична характеристика, поняття та структура правопорядку як елементу правової системи і суспільного порядку. Властивості, принципи та функції правопорядку, значення та юридичні гарантії принципів законності в процесі дотримання правопорядку.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 21.02.2011Поняття держави в історії політико-правової думки, погляди вчених та порівняльна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави. Держава як знаряддя досягнення в соціально неоднорідному суспільстві соціального компромісу й згоди.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 09.05.2010Аналіз питання щодо місця договору Інтернет-провайдингу в системі договорів. Характеристика договору як непоіменованого договору, який за своєю типовою належністю є договором про надання послуг. Визначення місця договору серед договорів у сфері Інтернет.
статья [23,9 K], добавлен 11.08.2017Поняття законності як методу, принципу, режиму. Зміст та гарантії законності. Настання правопорядку у суспільстві за умов виконання вимог законності. Співвідношення правопорядку і суспільного порядку. Співвідношення законності, правопорядку та демократії.
курсовая работа [105,8 K], добавлен 19.02.2011Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.12.2013Найпоширеніші предмети судових спорів з питань оренди нерухомого майна. Розірвання договору оренди. Спонукання щодо продовження (укладення на новий строк) договору оренди. Правові підстави для подання позовної заяви про визнання договору оренди недійсним.
реферат [15,0 K], добавлен 10.04.2009Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України. Поняття та значення шлюбного договору, його головний зміст та призначення, ступінь розповсюдженості в сучасному суспільстві. Умови виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 23.02.2011Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Правова характеристика договору дарування, його юридичні ознаки, основні суб'єкти та зміст. Порядок укладання договору та особливості його виконання. Відмежування договору дарування від договору позички. Визначення прав та обов'язків сторін договору.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.05.2015Дослідження правової природи господарського договору як засобу організації господарсько-договірних відносин. Суспільні правовідносини, що виникають у сфері господарської діяльності при визнанні господарських договорів недійсними та неукладеними.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 30.03.2014Форма, зміст та предмет договору житлового найму як засобу реалізації права громадян на житло. Сторони договору (фізичні та юридичні особи). Права та обов’язки наймача жилого приміщення. Особливості зміни та розірвання договору найму житлового приміщення.
курсовая работа [83,5 K], добавлен 26.12.2011Визначення можливих дій сторін щодо виконання договору надання юридичної допомоги. Встановлення факту існування юридично зобов’язуючого договірного зв’язку. Аналіз направлення акцепту у вигляді листа. Суть недотримання письмової форми правочину.
статья [27,3 K], добавлен 11.09.2017Поняття та істотні умови договору оренди житла з викупом. Права наймача житла. Обов'язки сторін за договором. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору. Рекомендації по усуненню недоліків в законодавстві щодо найму житлових приміщень.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 01.10.2014Значення колективного договору як засобу регулювання трудових відносин. Поняття, юридична сутність, специфіка узгодження колективного договору з профспілками. Обов’язкова процедура розробки та укладання колективних договорів, їх зміст і структура.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 03.05.2010Поняття трудового договору, його значення в системі сучасного трудового права України. Аналіз правових норм, які регулюють порядок укладання трудового договору. Види та сторони трудового договору. Заповнення трудової книжки. Порядок розірвання договору.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.11.2014Характеристика наукового підходу до визначення принципу свободи договору і його складових елементів. Розкриття змісту свободи укладення договору як принципу свободи в договірному праві. Обмеження свободи договору в суспільних і комерційних інтересах.
контрольная работа [22,6 K], добавлен 09.01.2014
