Страховий випадок – об’єкт загальнообов’язкового державного соціального страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Страховий випадок - об'єкт загальнообов'язкового державного соціального страхування

Іванова Н.В.,

аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права

Анотація

У статті розглянуто страховий випадок як об'єкт загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначено, що обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий випадок.

Зроблено висновок, що страховий випадок - це складова соціального ризику, що пов'язано із втратою або значним зниженням працездатності соціально застрахованої особи, якщо в результаті цього вона повністю або частково втрачає доходи. Подолання наслідків цього страхового випадку повинні забезпечуватися за рахунок сплати страхових внесків громадянами, установами та організаціями тощо. Тобто, страховий випадок - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Зазначено, що сьогодні в Україні гостро стоїть питання отримання права на матеріальне забезпечення у разі настання нещасного випадку на виробництві, а також отримання відповідних соціальних послуг особами, які опинились у таких життєвих ситуаціях. Численні судові спори у цій сфері та проблеми практичної реалізації такого виду соціального страхування обумовлені, перш за все, не досить оновленою нормативно-правовою базою чинного законодавства, відсутністю належної систематизації законодавства у цій сфері, а також застарілими поглядами на систему соціального страхування. Тому сьогодні у процесі подальшого реформування національної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування доцільно, зокрема щодо страхового випадку як об'єкту загальнообов'язкового державного соціального страхування, розробити і запровадити економіко-правовий механізм, який дозволив би зацікавити працівників і роботодавців у зниженні страхових випадків, а також оптимізувати співвідношення рівня страхових внесків і страхових виплат.

Ключові слова: населення, держава, соціальне страхування, страховий випадок, соціальні послуги, матеріальне забезпечення.

Abstract

Insurance case - object of comprehensive state social insurance

The article deals with an insured event as an object of compulsory state social insurance. It is noted that circumstances that cause citizens and / or their families to lose their livelihood temporarily or permanently and require financial support or social services for compulsory state social insurance determine the category of insurance.

It is concluded that an insured event is a component of social risk, which is associated with the loss or significant decrease in the social security of a socially insured person if, as a result, he or she completely or partially loses income. Overcoming the consequences of this insured event should be ensured by the payment of insurance premiums by citizens, institutions and organizations, etc. That is, an accident is an accident at work or an occupational disease that has caused the insured professionally conditioned physical or mental injury, with the onset of which the insured person's right to receive financial support and / or social services arises.

It is noted that in Ukraine today there is an urgent issue of obtaining the right to financial support in case of an accident at work, as well as obtaining appropriate social services to persons who find themselves in such life situations. Numerous litigation in this field and problems of practical implementation of this type of social insurance are due, first of all, to the insufficiently updated regulatory framework of the current legislation, the lack of proper systematization of legislation in this field, as well as outdated views on the social insurance system. Therefore, in the process of further reform of the national system of compulsory state social insurance, it is advisable, in particular with regard to the insured event as an object of compulsory state social insurance, to develop and introduce an economic and legal mechanism that would interest employees and employers in reducing insurance cases, as well as optimize the ratio of premiums and insurance payments.

Key words: population, state, social insurance, insurance case, social services, material security.

Основна частина

Постановка проблеми. У ст. 46 Конституції України [1] закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Реалізація такого права на практиці - це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, що відповідає міжнародним умовам, а саме ст. 22 Загальної декларації прав людини 1948 р. [2] і ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., [3] з яких випливає, що держави визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи соціальне страхування. Останнє є важливою частиною соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально - економічний розвиток держави. Страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві тощо.

Стан дослідження. Проблеми соціального страхування в Україні та шляхи її вирішення досліджувалися багатьма вітчизняними науковцями, такими як В.В. Андріїва, О.С. Арсентьєва, М.І. Боднарук, Н.Б. Болотіна, Г.В. Єфремова, О.В. Москаленко, С.М. Прилипко, А.М. Слюсар, С.М. Синчук, Б.І. Сташків, О.В. Тищенко, Л.П. Шумна, О.М. Ярошенко та іншими.

Мета і завдання дослідження полягає у розкритті юридичної природи страхового випадку як об'єкта загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виклад основного матеріалу. Обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий випадок.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [4].

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи(а) втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи й дійсно шукають роботу, (б) опинилися в стані часткового безробіття [5].

Страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. До страхових випадків, із настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать: тимчасова непрацездатність; вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною; інвалідність; хвороба; досягнення пенсійного віку; смерть годувальника; безробіття; соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами; нещасний випадок на виробництві; професійне захворювання.

Як бачимо, страхові випадки різняться залежно від виду матеріального забезпечення й соціальних послуг, які бажає отримати застрахована особа. Так, якщо йдеться про лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів, страховим випадком є перенесене захворювання або травма, про допомогу на поховання - ним є смерть, допомогу по вагітності й пологах - вагітність і пологи, про допомогу по тимчасовій непрацездатності - тимчасова непрацездатність, необхідність догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї, карантин тощо.

Отже, із настанням страхового випадку у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить визначення поняття матеріального забезпечення. Проте аналізуючи його положення, можна зазначити, що матеріальне забезпечення надається при загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Характерними ознаками матеріального забезпечення є: (1) компенсаційний характер, (2) співмірність із заробітком особи та тривалістю страхового випадку та його наслідків, (3) чітка регламентованість нормативно-правовими актами, (4) фінансування за рахунок коштів фонду, (5) фінансування залежить від сплати страхових внесків.

Що ж до категорії «соціальна послуга», то її визначення законодавчо закріплено. Так, відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» [6] під соціальними послугами мається на увазі комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на певні соціальні групи чи окремих індивідів, які перебувають у скрутних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя.

Основними формами надання соціальних послуг є: (1) матеріальна допомога, яка надається особам, що перебувають у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги (продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації); (2) соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримка їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Незважаючи на законодавче закріплення поняття «соціальної послуги» у спеціалізованому законі, варто наголосити на чисельності наукових позицій щодо його наукового тлумачення та відсутності єдності у визначенні та розумінні зазначеного поняття як у цілому, так і при її застосуванні у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. Одні науковці соціальну послугу співвідносять із нормальним рівнем життя, інші із вчиненням дій щодо подолання особою складних життєвих ситуації, ще інші соціальні послуги розглядають як здійснення соціального обслуговування, як призначення соціальної допомоги тощо.

Поняття «соціальної послуги» на думку В.О. Гончарова, яку автор поділяє, слід розглядати у вузькому та широкому значенні. Соціальні послуги в широкому розумінні, на думку науковця, - це послуги, спрямовані на задоволення різноманітних соціальних потреб окремих осіб чи груп населення. Соціальні послуги у вузькому розумінні - це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на пенсії соціальним групам або окремим індивідам, які перебувають у складних життєвих ситуаціях і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя [7, с. 7].

До основних ознак соціальних послуг варто віднести такі: (1) соціальні послуги, як і будь-які послуги, являють собою дії або діяльність; (2) соціальні послуги не направлені на досягнення якогось конкретного результату; (3) основне завдання (призначення) соціальних послуг - допомогти, полегшити життєдіяльність особи, яка потрапила у складну життєву ситуацію; (4) соціальним послугам властивий безоплатний характер; (5) перелік соціальних послуг, який надається державою, а також підстави надання таких послуг визначені законодавством; (6) надаються соціальні послуги, як правило, спеціально створеними державними та недержавними установами; (7) контроль за наданням соціальних послуг покладений на державу.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа може отримати такі види матеріальної допомоги та соціальних послуг: (1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); (2) допомога по вагітності та пологах; (3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); (4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторнокурортного закладу після перенесених захворювань і травм.

При цьому перелік видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, визначений основами законодавства, відмінний від того, що передбачений у вищезгаданому законодавчому акті. Виходячи з положень ч. 4 ст. 25 основ законодавства, потерпілому можуть надаватися такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: (1) профілактичні заходи по запобіганню випадкам на виробництві; (2) відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; (3) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві; (4) відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; (5) допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Серед характерних рис права на матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг слід назвати такі: (1) це один із різновидів права соціального забезпечення та здійснення соціального захисту, яке передбачене Конституцією України та Законами України; (2) право на матеріальне забезпечення розглядається по відношенню до осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та чітко передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто здійснюється по відношенню до застрахованих осіб та в чітко передбачених випадках відносно незастрахованих осіб; (3) право на матеріальне забезпечення осіб виникає при настанні страхового випадку; (4) характерною рисою права на матеріального забезпечення є те, що зазначене право носить аліментарний характер.

Конструктивним з цього приводу є підхід, наданий М.І. Полупановим, який зазначає відносини що матеріального забезпечення аліментарними, оскільки воно спрямовується на задоволення життєво необхідних потреб людини та надається без еквівалентно, а не в порядку відповідних дій за працю [8, с. 6] (5) способом вираження та безпосереднього отримання матеріального забезпечення може бути як грошова, так і натуральна форма, надання соціальної послуги в залежності від потреб застрахованої особи; (6) право на матеріальне забезпечення гарантується за рахунок коштів, які акумулюються у спеціально створеному фонді; (7) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги не викликає в застрахованої особи обов'язку щодо його використання. Тобто, особа набуває такого права, проте реалізувати вона його може у випадку вчинення дій щодо отримання такої допомоги (наприклад, здійснення дій щодо отримання статусу безробітного, подання відповідної заяви до територіального центру зайнятості населення тощо); (8) право на матеріальне забезпечення гарантує особі рівень грошового забезпечення не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму доходів громадян та права на отримання якісних соціальних послуг у відповідності до потреб людини, яка звертається за їх отриманням; (9) зазначене право гарантується та охороняється на рівні закону, безпідставна відмова у наданні такого права відносно особи, якій законом передбаченого на його отримання є порушенням прав людини і громадянина, а отже передбачено відповідний вид покарання.

Висновки. Підводячи підсумок вищевикладеному слід зазначити, що об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, який є складовою соціального ризику, пов'язаний із втратою або значним зниженням працездатності соціально застрахованої особи, якщо в результаті цього вона повністю або частково втрачає доходи. І, що головне, подолання наслідків цього страхового випадку повинно забезпечуватися за рахунок сплати страхових внесків громадянами, установами та організаціями тощо. Тобто, страховий випадок - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Сьогодні в Україні гостро стоїть питання отримання права на матеріальне забезпечення у разі настання нещасного випадку на виробництві, а також отримання відповідних соціальних послуг особами, які опинились у таких життєвих ситуаціях. Численні судові спори у цій сфері та проблеми практичної реалізації такого виду соціального страхування обумовлені, перш за все, не досить оновленою нормативно-правовою базою чинного законодавства, відсутністю належної систематизації законодавства у цій сфері, а також застарілими поглядами на систему соціального страхування. Тому сьогодні у процесі подальшого реформування національної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування вважаємо за доцільне, дослідивши страховий випадок як об'єкт загальнообов'язкового державного соціального страхування, розробити і запровадити економіко-правовий механізм, який дозволив би заінтересувати працівників і роботодавців у зниженні страхових випадків, а також оптимізувати співвідношення рівня страхових внесків і страхових виплат.

Список використаних джерел

страховий ризик соціальний державний

1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. Вісник Конституційного Суду України. 2006. №3.

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. Вісник Конституційного Суду України. 2006. №4.

4. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон від 14.01.1998 р. №16/98-ВР Голос України. 1998, 24 лютого.

5. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2000. №22. Ст. 171.

6. Про соціальні послуги: Закон України від 19.06.2003 р. №966-У Відомості Верховної Ради України. 2003. №45. Ст. 358.

7. Гончаров В.О. Соціальне обслуговування: організаційно-правова форма соціального забезпечення: автореф…. канд. юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2012. 20 с.

8. Полупанов М.И. Теоретические проблемы общей части науки советского права социального обеспечения: автореф…. канд. юрид. наук: 12.00.05. Москва, 1969

Размещено на Allbest.ru