Адміністративно-правові засади протидії корупції: іноземний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові засади протидії корупції: іноземний досвід

Дунай В.О. - студентка W курсу Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

Яцик Т.П. - кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету державної фіскальної служби України

Анотація

У статті розглянуто адміністративно-правові засади протидії корупції. Досліджено питання дефініції терміну «корупція». Проаналізовано міжнародний досвід протидії та запобігання корупційних проявів на основі досвіду Німеччини, Франції, Італії, Британії та Ізраїлю.

Для міжнародної спільноти відомі чинники успішної боротьби з корупцією, до таких відносять насамперед відкритість влади, її прозорість, а також прозорість прийняття нею рішень. Також не останню роль відіграє свобода слова й незалежність і повна свобода слова з боку засобів масової інформації.

Натепер кримінальні елементи певною мірою змінили форми й методи незаконної діяльності. Корумповані чиновники все більше концентрують свої зусилля на встановлення контролю над найбільш прибутковими сферами економічних відносин, залучаючи інших корумпованих чиновників, намагаючись проникнути на різні рівні уряду, щоб лобіювати їхні власні інтереси. Велика кількість злочинних організацій мають тісні міжрегіональні й міжнародні зв'язки.

Розглянуто питання проблеми, з якими стикається країна в ході запобігання корупції. В останні роки українська влада почала кардинальні реформи в законодавстві з питань корупції. Були введені нові органи, які мають стати вирішальними в боротьбі з корупцією. Наразі законодавство в антикорупційній сфері не досконале й повинне удосконалюватися, беручи до уваги іноземний досвід. Є проблемою і відсутність прозорості влади. Також великим питанням у подоланні корупції є ставлення громадськості до корупції: хоча корупція і стала причиною протестів у 2014 році, майже половина населення піде на корупційні дії, якщо це розв'яже її проблему.

Одним з основних компонентів формування та впровадження ефективної системи протидії корупції виділено чітку взаємодію держав на регіональному й міжнародному рівнях, насамперед їхніх правоохоронних органів, участь у заходах із боротьби із цим негативним явищем, що реалізуються в рамках Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Інтерполу, Міжнародного валютного фонду, Світового банку й інших міжнародних інститутів.

Ключові слова: корупція, запобігання корупції, протидія корупції, антикорупційні заходи.

адміністративний корупція досвід

Abstract

Administrative and legal principles of anti-corruption: foreign experience

The article deals with the administrative and legal principles of combating corruption. The issue of defining the term “corruption” is investigated. The international experience of combating and preventing corruption is analyzed based on the experience of Germany, France, Italy, Britain and Israel.

For the international community, the factors known to be successful in the fight against corruption include, first of all, the openness of the government, its transparency and transparency of its decision-making. Freedom of expression and independence and complete freedom of expression by the media also play a crucial role.

Today, criminal elements have to some extent changed the forms and methods of illegal activity. Corrupt officials are increasingly concentrating their efforts on controlling the most profitable areas of economic relations by engaging corrupt officials, trying to break into various levels of government to lobby for their own interests. A large number of criminal organizations have close interregional and international links.

The problems of the country in the process of preventing corruption are considered. In recent years, the Ukrainian authorities have launched dramatic reforms in the legislation on corruption. New bodies have been introduced to be decisive in the fight against corruption. At present, anticorruption legislation is not perfect and needs to be improved, taking into account foreign experience. The lack of transparency of government is a problem as well. A major problem in the fight against corruption is the public's attitude to corruption, although corruption caused the protests in 2014, almost half of the population will go to corruption if that solves its problem.

One of the main components of the formation and implementation of an effective system of combating corruption is the clear interaction of the states at the regional and international levels, especially their law enforcement agencies, participation in measures to combat this negative phenomenon, implemented within the United Nations, Council of Europe.

Key words: corruption, anti-corruption, corruption prevention, anti-corruption measures.

Актуальність проблеми. Останнім часом у багатьох країнах проводиться активна правова політика у сфері протидії корупції. Однак, незважаючи на розвинену законодавчу базу України у сфері протидії корупції та націленість державної політики на її ліквідацію, стан корупції в країні викликає безліч нарікань.

Натепер не можна стверджувати про значні досягнення у сфері її подолання, корупція набула системного характеру. І запозичення іноземного досвіду надзвичайно актуальне для розвитку антикорупційної політики України.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Дослідженням питань із протидії корупції приділялася та приділяється велика увага в науковій літературі. Дослідженню проблеми боротьби з корупцією присвятили свої роботи В. Авер'янов, В. Андріанов, О. Андрійко, А. Бандурка, В. Білоус, В. Баштанник, В. Гвоздецкий, Д. Заброда, О.Кожевников, А. Куракін, Н. Мельник, Є. Невмержицький, А. Суббот, С. Циц, М. Ярошенко, А. Яфонкін, І. Яцків.

Метою роботи є аналіз іноземного досвіду у сфері адміністративно-правового регулювання протидії корупції.

Виклад основного матеріалу. Неефективність правової політики в галузі запобігання та боротьби з корупцією обумовлена слабким державним контролем над корупцією, недосконалістю законодавства (наявність лазівок у законодавстві, правових конфліктів, плутанини правових норм, багатьох підзаконних актів і так далі), а також низьким духовним потенціалом.

Для початку, розглянемо дефініцію поняття «корупція» (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння дефініцій поняття «корупція»

Виходячи з цього, корупція має економічний, соціальний, політичний і психологічний аспекти, кожен з яких приводить до єдиного результату - особисте збагачення, вигода.

Якщо ж говорити про протидію корупції в Україні, то варто зазначити, що найважливіші заходи запобігання корупційних порушень - це прийняття закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми й інших нормативних актів, які спрямовані на запобігання корупції в Україні.

Цей Закон визначає статуси антикорупційних орга-нів, формулює, що таке «корупція» та «корупційне діяння», розглядає коло суб'єктів, тобто потенційних корупціонерів.

Для міжнародної спільноти відомі чинники успішної боротьби з корупцією, до таких відносять насамперед відкритість влади, її прозорість, а також прозорість прийняття нею рішень. Також не останню роль відіграє свобода слова й незалежність і повна свобода слова з боку засобів масової інформації.

Натепер кримінальні елементи певною мірою змінили форми й методи незаконної діяльності. Корумповані чиновники все більше концентрують свої зусилля на встановлення контролю над найбільш прибутковими сферами економічних відносин, залучаючи інших корумпованих чиновників, намагаючись проникнути на різні рівні уряду, щоб лобіювати їхні власні інтереси. Велика кількість злочинних організацій мають тісні міжрегіональні й міжнародні зв'язки [6, с. 38].

Безперечно, втілення в життя закордонного досвіду, насамперед чинних дієвих правових та організаційних механізмів протидії корупції, є шляхом України для максимального зменшення корупційних проявів і рівня корупції в країні. У сьогоднішніх реаліях, коли з'явився дієвий механізм боротьби з корупцією, вивчення закордонних програм на протидію корупції, які є не лише в теорії, а й довели на практиці свою ефективність, є невіддільною частиною для його удосконалення та перспектив роботи. Тож запозичення позитивного іноземного досвіду є перспективою для розвитку національного механізму протидії та запобігання корупції.

Одним з основних компонентів формування та впровадження ефективної системи протидії корупції є чітка взаємодія держав на регіональному й міжнародному рівнях, насамперед їхніх правоохоронних органів, участь у заходах із боротьби із цим негативним явищем, що реалізуються в рамках Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Інтерполу, Міжнародного валютного фонду, Світового банку й інших міжнародних інститутів [7, с. 124].

Проаналізуємо досвід деяких зарубіжних країн, які досягли певного успіху в боротьбі з корупцією.

Серед антикорупційних механізмів, які впроваджуються в Німеччині, слід згадати намір створити реєстр корумпованих фірм. У цьому випадку Німеччина йде шляхом зарубіжного досвіду, особливо ізраїльського. Суть його полягає в тому, що компанія, яка включена до такого реєстру, позбавлена права виконувати будь-які державні замовлення, стає об'єктом підвищеної уваги з боку правоохоронних органів. Досвід боротьби з корупцією в Німеччині й Словаччині свідчить про ефективність участі громадськості в боротьбі з корупцією. Зокрема, Федеральне управління кримінальної поліції Нижньої Саксонії представило анонімні повідомлення громадян про економічні злочини. Це рішення було прийнято в результаті експериментального проєкту, протягом якого за чотири місяці до того, як вищезгадана спеціальна група, що складається всього з 9 прокурорів і 33 поліцейських, отримала 184 повідомлення. Кримінальні справи були порушені в 124 справах, з яких 30% стосувалися корупційних справ [9].

Франція створила спеціалізовану структуру обслуговування, типову для багатьох країн Західної Європи, а саме Центральне контрольно-ревізійне управління (тільки виявляє порушення), Служба, спрямована на запобігання корупції, Центральне управління правової поліції, Центральне управління загальної інформації, Центральне управління виконання покарань за фінансові проступки. Всі ці структури фінансуються державою та бюджетом, і кожна служба працює в певній галузі. Чинне французьке законодавство містить ряд правових актів, спрямованих на боротьбу з корупцією, які насамперед стосуються фінансових зловживань.

Однією з найбільш дієвих систем суспільно-політичних та юридичних елементів протидії корупції є система в Італійській Республіці. Там у виконанні такого важливого завдання безпосередньо взаємодіють громадські й державні організації [10, с. 17].

В Італії в 1993 році під тиском громадськості був прийнятий Закон про мафіозні угруповання, який став окремим правилом у новому Кримінальному кодексі Італії. Він накладає сувору відповідальність за вступ до мафіозної злочинної організації. «Кожен, хто є членом злочинного угруповання мафіозного типу, що складається з трьох і більше осіб, карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років» [11, с. 283].

Згідно із законом, суддям була надана можливість ув'язнювати не тільки тих, хто безпосередньо вчинив злочин, а й тих, хто його скоїв. Конституція Італії втілює політичне рішення про надання Верховній Раді суддів (Парламенту суддів) виняткових прав на заохочення та покарання суддів. Дві третини членів Ради обирають суддів, одна третина обирає політичні партії. Крім того, адміністративні комісії мають статус судів, а Конституція передбачає адміністративне провадження за деякими кримінальними справами. «Ефективний антикорупційний механізм повинен також враховувати, що судді, прокурори й слідчі вважаються представниками однієї професії та регулярно змінюють ролі. Кожна прокуратура автономна. Кожен прокурор має ті ж гарантії незалежності, що й судді. Верховенство закону у всіх випадках встановлюється в країні. Не розслідування злочину саме по собі є злочином. Сукупність цих факторів була вирішальною для боротьби з корупцією в Італії. Політики не змогли заблокувати судові розслідування» [11, с. 284].

Завищені стандарти цивільної поведінки в Британії - це результат політичних та юридичних дій, морально-соціальних змін та ефективного соціального контролю державних службовців. Описуючи антикорупційне законодавство Британії, слід звернути особливу увагу на високу правову культуру громадян і сформовані звичаї професійної етики державної служби. Парламентські акти є окремими джерелами права й становлять статутний закон. Такий унікальний поділ загального й статутного права має важливе значення, зокрема під час визначення кримінальних та адміністративних санкцій за корупційні правопорушення. Наприклад, коли відповідальність за злочин передбачена в парламентському акті [9].

Висновки

Розглянуто проблеми, з якими стикається країна в ході запобігання корупції. В останні роки українська влада почала кардинальні реформи в законодавстві з питань корупції. Були запроваджені нові органи, які мають стати вирішальними в боротьбі з корупцією. Наразі законодавство в антикорупційній сфері не досконале й повинне удосконалюватися, беручи до уваги іноземний досвід. Є проблемою і відсутність прозорості влади. Також великим питанням у подоланні корупції є ставлення громадськості до корупції: хоча корупція і стала причиною протестів у 2014 році, майже половина населення піде на корупційні дії, якщо це розв'яже їхню проблему.

Задля якіснішої протидії корупції слід надати новим антикорупційним органам повну незалежність від впливу влади, а також налагодити їхню роботу, адже наразі ці органи працюють досить незлагоджено. Також запустити в роботу Вищий антикорупційний суд України, який все ніяк не запрацює, хоча теоретично вже повинен.

Список використаних джерел

адміністративний корупція досвід

1.Black Н. Black Law Dictionary. New York, 1998. 460 p.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.

3.Ожегов С.И. Словарь русского языка / под ред. Н.Ю. Шведовой. 23-е издание, испр. Москва : Русский язык, 1990. 270 с.

4.Кінаш М.М. Корупція як соціальне негативне явище. Форум права. 2012. № 4. С. 458-463.

5.Тихомирова Л.В, Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. Москва :1997. 460 с.

6.Відповідальність за корупційні діяння, правові засади відшкодування збитків, завданих внаслідок їх вчинення : навч.-метод. матеріали / Ю.В. Баскакова, В.М. Гаврилюк, П.В. Качанова, Г.О. Усатий ; упоряд. О.В. Жур. Київ : НАДУ, 2013. 108 с.

7.Головкін О.В., БуроваВ.В. Міжнародний досвід боротьби з корупцією. Кримінальне право. 2014. С. 122-130.

8.Чубенко І.В. Зарубіжний досвід боротьби з корупцією в органах виконавчої влади. Вісник державної служби України. 2003. № 1. С. 8-11.

9.Міжнародний досвід протидії корупції. Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії. Агентство стратегічних досліджень : вебсайт. URL: http://sd.net.ua/2012/03/09/mizhnarodnij-dosvid-protidiyi-korupciyi.html#sel=.

10.Беглиця В.П. Досвід Європейських країн щодо формування антикорупційної стратегії. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». 2015. Випуск 252. Том 263. С.17-23.

11.Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : монографія. Київ : КНТ, 2008. 368 с.

Размещено на Allbest.ru