Види психічного насильства

Размещено на http://allbest.ru

Одеський державний університет внутрішніх справ

Види психічного насильства

Собко Г.М., кандидат юридичних наук, доцент,

професор кафедри кримінального права та кримінології

факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування

Анотація

Стаття присвячена соціально-економічним та іншим складнощам в Україні, які відіграють роль психотравмуючих чинників і призводять до навантажень на психіку людини, психічної напруги, втоми, виникнення депресій, побутових стресів, впоратися з якими досить важко.

Зазначені явища характеризують не тільки окрему особу або групу осіб, а суспільство загалом і провокують надмірне вивільнення таких проявів людської природи, як застосування фізичного і психічного насильства, їх ескалація, що сприяє засвоєнню і передачі індивідуального та колективного досвіду, пов'язаного з людською агресією.

І якщо проблематика фізичного насильства дістала належний розвиток у сучасній літературі, то значна кількість аспектів об'єктивації та аналізу психічного насильства залишається поза увагою науковців, не відображується в законодавстві.

Цій темі приділялась значна увага у працях правників, а саме: М.І. Бажанова, В.О. Владімірова, Л.Д. Гаухмана, М.І. Коржанського, ГК. Кострова, Г.А. Крігера, В.М. Кудрявцева, В.М. Куца, П.С. Матишевського, М.М. Мельника, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, М.І. Хавронюка, РД. Шарапова та інших.

Визнаючи значний внесок у висвітленні цієї проблеми, нині ще залишаються проблеми, які ускладнюють можливості реалізації цього інституту на практиці. Поза увагою залишається вивчення різновидів та ознак фізичного та психічного насильства, а застосування сили та її використання зазвичай ототожнюються.

На нашу думку, є недоречним виділяти окремо такий вид насильства, як сексуальне, особливо це стосується кримінального права. Воно є проявом і фізичного, і психічного насильства. Це зумовлено способом вчинення статевих злочинів. Ми вважаємо, що ні корупція, ні так зване «інтелектуальне насильство» не є видами насильства. За кримінально-правовим змістом насильство може бути або фізичним, або психічним. Деякі злочини характеризуються одночасним застосуванням обох цих видів кримінального насильства.

Ключові слова: фізичне насильство, психічне насильство, види психічного насильства, психічний вплив, психіка.

Abstract

Variety mental violence

Relevant to the topic is the fact that socio-economic and other difficulties in Ukraine play the role of psycho-traumatic factors and lead to stress on the human psyche, mental stress, fatigue, depression, domestic stress, which are quite difficult to cope with.

These phenomena characterize not only an individual or a group of individuals, but society as a whole, and provoke the excessive release of such manifestations of human nature as the use of physical and mental violence, their escalation, which facilitates the assimilation and transfer of individual and collective experience related to human beings.

And if the issue of physical violence has been properly developed in contemporary literature, a significant number of aspects of objectification and analysis of mental abuse are left unattended by scientists and are not reflected in the legislation.

The formulation of the problem in general and its relation to important scientific or practical tasks is to consider violence and its types, which received considerable attention in the works of lawyers M.I. Bazhanov, V.O. Vladimirov, L.D. Gauhman, M.I. Korzhansky, G.K. Kostrov, G.A. Krieger, V.M. Kudryavtsev, V.M. Kuts, P.S. Matyshevsky, M.M. Melnik, B.S. Nikiforov, M.I. Panova, M.I. Khavroniuk, R.D. Sharapova and others.

Recognizing the significant contribution to the coverage of this problem, there are still problems that complicate the implementation of the Institute in practice. The study of varieties and signs of physical and mental abuse remains unaddressed, and the use of force and its use are usually identified

In our view, it is inappropriate to single out this type of violence as sexual, especially in the area of criminal law. It is a manifestation of both physical and mental abuse.

This is due to the method of committing sexual crimes. We believe that neither corruption nor so-called “intellectual violence” are forms of violence. In criminal terms, violence can be either physical or mental. Some crimes are characterized by the simultaneous use of both types of criminal violence.

Key words: physical violence, mental violence, types of mental violence, mental influence, psyche.

Постановка проблеми

В Україні соціально-економічні та інші складнощі відіграють роль психотравмуючих чинників і призводять до навантажень на психіку людини, психічної напруги, втоми, виникнення депресій, побутових стресів, впоратися з якими досить важко. Зазначені явища характеризують не тільки окрему особу або групу осіб, а суспільство в цілому і провокують надмірне вивільнення таких проявів людської природи як застосування фізичного і психічного насильства, їх ескалація, що сприяє засвоєнню і передачі індивідуального і колективного досвіду, пов'язаного з людською агресією. І якщо проблематика фізичного насильства дістала належний розвиток в сучасній літературі, то значна кількість аспектів об'єктивації та аналізу психічного насильства залишається поза увагою науковців, не відображується в законодавстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій полягає у розгляді праць правників, які приділяли значну увагу дослідженню насильства та його видів, а саме: М.І. Бажанова, В.О. Владімірова, Л.Д. Гаухмана, М.І. Коржанського, Г.К. Кострова, Г.А. Крігера, В.М. Кудрявцева, В.М. Куца, П.С. Матишевського, М.М. Мельника, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, М.І. Хавронюка, РД. Шарапова та інших. Визнаючи значний внесок у висвітленні цієї проблеми, нині ще залишаються проблеми, які ускладнюють можливості реалізації цього інституту на практиці. Поза увагою залишається вивчення різновидів та ознак фізичного та психічного насильства, а застосування сили та її використання зазвичай ототожнюються.

Метою статті є проаналізувати:

1. різновиди фізичного насильства;

2. різновиди психічного насильства;

3. типологію політичного насильства.

Виклад основного матеріалу

У теорії кримінального права насильство традиційно поділяють на два його види - фізичне і психічне.

Є багато визначень фізичного насильства, де правники акцентують увагу на різних його ознаках. Одні підкреслюють зовнішню сторону фізичного насильства, розуміючи під ним енергетичний вплив на органи і тканини організму іншої людини шляхом використання матеріальних факторів зовнішнього середовища, до яких включають механічні, фізичні, хімічні та біологічні фактори [1, с. 70; 2, с. 45]. Інші - підкреслюють суб'єктивні ознаки фізичного насильства [3, с. 19], а деякі правники пропонують об'єднуюче визначення вказаного поняття [4, с. 29]. Більшість учених фізичним насильством визначає суспільно небезпечний протиправний вплив на організм іншої людини проти її волі, поділяючи його за характером на такі види:

1) вплив на тіло людини;

2) вплив на внутрішні органи людини без пошкодження зовнішніх тканин [5, с. 6; 6, с. 17].

По першому виду науковці виказують одностайність, а щодо другого має місце дискусія, зокрема, чи можна фізичне насильство як певний спосіб дії зводити до її наслідків. В.С. Батиргарєєва стверджує, що під час оцінки дій суб'єкта як насильницьких у всіх випадках впливу на внутрішні органи потерпілого необхідно спиратись не на наявність факту «зіткнення» і «протистояння» волі зловмисника і волі потерпілого та усвідомлення цього факту останнім, а на припущення того, якби жертва мала таку можливість [6, с. 17]. Вважаю, що слід спиратись на те, що фізичним насильством є протиправне умисне застосування або використання фізичної сили, яке проявляється у фізичному впливі на організм іншої людини проти чи всупереч її волі та бажанню з метою досягнення шкідливого результату. Воно (фізичне насильство) може знаходити свій прояв у застосуванні або у використанні фізичної сили, яка спрямована на заподіяння шкоди біологічній структурі потерпілого, зовнішній сфері об'єктів і предметів матеріального світу і тому подібне. У теорії не приділяється уваги розподілу фізичного насильства на зазначені вище різновиди, тому застосування сили та її використання зазвичай ототожнюються. Винятком є висновки лише окремих авторів щодо чіткого розмежування зазначених різновидів фізичного насильства [7, с. 10].

А в такому розподілі дійсно є сенс. Застосування сили під час насильства має місце тоді, коли джерелом цієї сили є сам суб'єкт, який її застосовує. Коли ж він спрямовує на потерпілого силу, джерелом якої не виступає, наприклад агресію тварини, енергію технічних засобів тощо, доцільно вести мову про використання, а не застосування сили. Кримінально-правове поняття фізичного насильства характеризується сукупністю фактичних і юридичних ознак [8, с. 4]. Більшість визначень фізичного насильства не містить вказівок на юридичні та фактичні суб'єктивні ознаки насильства й акцентує увагу лише на зовнішній стороні і способі дії, що є недоліком, тому що в них відсутня вказівка на суспільну небезпечність і протиправність, на вольове відношення до дії як із боку особи, яка застосовує насильство, так і з боку потерпілої особи. Деякі вчені розуміють під фізичним насильством вплив лише на зовнішні покрови тіла людини і не визнають насильством вплив на внутрішні органи без пошкодження зовнішніх тканин шляхом споювання або отруєння. Більш повно і різнобічно визначив юридичну природу фізичного насильства А.Н. Ігнатов, вказавши, що фізичне насильство - це протиправний вплив на організм потерпілого, вчинений проти його волі [8, с. 16].

Л.Д. Гаухман під фізичним насильством мав на увазі суспільно небезпечний протиправний вплив на організм іншої людини проти її волі [5, с. 6]. О.М. Гумін під фізичним насильством розуміє умисне порушення фізичного здоров'я чи посягання на життя (фізичні блага), тобто сутність фізичного насильства полягає в завданні однією особою іншій побоїв, тілесних ушкоджень, незалежно від тяжкості та заподіяння смерті [9, с. 71].

Застосовується сила під час насильства лише дією, а використовується - як дією, так і бездіяльністю. Останнє, крім вищенаведеного прикладу, матиме місце тоді, коли суб'єкт, побачивши, що розлючений собака «за власною ініціативою» напав на перехожого, замість того, щоб рятувати потерпілого, користується цією нагодою для заволодіння його майном. Тоді ж, коли зловмисник нацьковує собаку на перехожого з аналогічною метою, з його боку матиме місце не бездіяльність, а злочинна дія, але сутність її полягатиме не у використанні сили, а в її застосуванні. Фізичне насильство може проявлятися в різних видах впливу на потерпілого:

1) вплив на тіло людини, тобто тілесну недоторканність, здоров'я чи життя людини;

2) вплив на внутрішні органи потерпілої особи без порушення зовнішніх тканин організму - споювання алкогольними напоями, давання чи введення наркотичних засобів, отруєння;

3) обмеження або позбавлення свободи особи.

Фізичне насильство першого виду являє собою вплив на тіло людини, на її тілесну недоторканність і може мати наслідки у виді заподіяння фізичного болю, шкоди здоров'ю (тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості) або смерті. Застосовуючи насильство, яке виражається у впливі на тілесну недоторканність, здоров'я чи життя потерпілого, суб'єкт може застосовувати свою фізичну (м'язову) силу, вогнепальну і холодну зброю, рідину (кислоту, окріп), а також сипучі речовини (коли кидає в обличчя пісок, перець, тютюн і тому подібне), інші знаряддя насильства (газові балончики, електроприлади та інше) або тварин (коли нацьковує на потерпілого собаку). Насильство цього виду може бути здійснено й іншими засобами, але у всіх випадках характеризується тим, що вплив вчиняється на тіло людини. Таке фізичне насильство може виявлятися в завданні ударів, побоїв та інших насильницьких діях, які спричиняють фізичний біль [10, с. 10]. Самостійним видом фізичного насильства є фізичний вплив на внутрішні органи людини без порушення її тілесної недоторканності. Пленум Верховного Суду України в Постанові «Про судову практику в справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 р. дав роз'яснення шодо цього, вказавши, що застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) із метою заволодіння його майном належить розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії як грабіж або розбій [11, с. 118]. Давання наркотичних, психотропних, отруйних, одурманюючих та інших сильнодіючих речовин, які приводять людину в непритомний чи безпорадний стан, являє собою насильство, тому що чинить шкідливий вплив на організм потерпілої особи всупереч її волі. Давання таких речовин із метою заволодіння чужим майном є засобом заволодіння, оскільки воно спрямоване на подолання опору потерпілого і здійснюється саме для того, аби паралізувати його волю і здатність до опору чи протидії. Потерпілий, який є у непритомному або безпорадному стані, позбавлений можливості та спроможності чинити опір заволодінню його майном або перешкоджати цьому іншими засобами. Ця позиція знаходить підтримку серед науковців [12, с. 98-99; 5, с. 5].

Отже, до фізичного насильства другого виду слід віднести протиправний вплив на організм людини, здійснений шляхом давання проти її волі або згоди сильнодіючих, наркотичних, отруйних, одурманюючих речовин, які спроможні заподіяти потерпілому шкоду здоров'ю або навіть і смерть.

Третій вид фізичного насильства - позбавлення чи обмеження свободи людини. Обмеження свободи може репрезентувати не лише фізичне насильство, а й психічне. Дії, пов'язані з обмеженням свободи потерпілої особи, мають насильницьку природу. Здійснюючи їх, злочинець безпосередньо впливає на особисту свободу потерпілого, внаслідок чого він позбавляється можливості і спроможності чинити опір заволодінню майном. Під час насильницького заволодіння майном насильство виступає як засіб одержання «влади» над чужим майном або його утримання. Обмеження або позбавлення свободи потерпілого з метою заволодіння чужим майном, яке проявляється у зв'язуванні, вштовхуванні, утриманні потерпілого під час намагання втекти від злочинця або наздогнати його, в затиканні рота потерпілому, безумовно, є засобом заволодіння майном шляхом застосування фізичного насильства. Воно має насильницький фізичний характер, тому що злочинець, вчиняючи їх, чинить вплив на організм потерпілого, сковує свободу його дій, перешкоджає можливості чинити опір заволодінню майном. Стислий аналіз ознак фізичного насильства дає змогу запропонувати таке його визначення: це - умисне, протиправне застосування або використання фізичної сили, спрямоване на спричинення шкоди іншій людині проти її волі. Інакше кажучи, це - протиправне умисне застосування чи використання фізичної сили з метою заподіяння шкоди потерпілому.

Наступним важливим питанням, на нашу думку, є і класифікація психічного насильства за різними підставами. Слід зазначити, що, окрім психічного та фізичного насильства як способів впливу на особу, в теорії та практиці виділяють і інші види насильства. Наприклад, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229^Ш, окрім фізичного та психологічного насильства, виділяє домашнє, сексуальне та економічне насильство.

Відповідно до закону, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг із лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Сексуальним насильством закон визнає форму домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені щодо повнолітньої особи без її згоди або щодо дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканності особи, зокрема вчинені щодо дитини або в її присутності [13].

Окремими вченими виділяються й інші види насильства. Наприклад, Ю.М. Антонян поряд із фізичним і психічним насильством виділяє інтелектуальне насильство, головною ознакою якого є те, що воно вчиняється службовими особами шляхом оформлення відповідного документа. До цього виду насильства він відносить таке: перевищення влади або службових повноважень, притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, винесення завідомо неправосудного вироку, завідомо незаконний арешт або затримання, або незаконне поміщення у психіатричну лікарню, переслідування за критику тощо [14, с. 54-55]. Н.В. Дедекаєва вважає, що законодавство України не охопило окремих видів насильства, яке фактично існує. фізичний психічний насильство агресія

На її думку, останнім часом набув значного поширення такий вид насильства, як корупція, яка пов'язана або з прямим вимаганням хабара державними службовцями від громадян або у створенні таких штучних умов, за яких без хабара вирішити справи стає неможливо [15, с. 57]. Д.П. Москаль під сексуальним насильством розуміє протиправний вплив однієї особи на іншу, який порушує волевиявлення потерпілого і вчиняється з метою задоволення статевого потягу або завдання сексуальної травми. До останньої він відносить будь-які порушення психічної діяльності (страх, шок, хвилювання тощо), які настали у свідомості потерпілої особи внаслідок сексуального насильства, яке вона спостерігала та (або) зазнала. Видами сексуального насильства, на його думку, є такі: фізичне (завдання тілесних ушкоджень, побоїв, обмеження волі) та психічне (гіпноз, погроза застосування насильства, знищення, пошкодження майна, розголошення відомостей, які ганьблять потерпілого, доведення до безпорадного стану через алкоголь і наркотики, інші дії - розпусні, добровільні статеві зносини, поширення порнографічних предметів) [16, с. 83-84].

На нашу думку, є недоречним виділяти окремо такий вид насильства, як сексуальне, особливо це стосується кримінального права. Воно є проявом і фізичного, і психічного насильства. Це зумовлено способом вчинення статевих злочинів. Ми вважаємо, що ні корупція, ні так зване «інтелектуальне насильство» не є видами насильства. За кримінально-правовим змістом насильство може бути або фізичним, або психічним. Деякі злочини характеризуються одночасним застосуванням обох цих видів кримінального насильства.

Висновки

Підбиваючи підсумки дослідження, слід зазначити, що:

1) психічне насильство є саме способом вчинення злочину, а не його засобом;

2) не є обґрунтованою позиція тих учених, які виділяють, окрім фізичного та психічного, й інші види насильства як кримінально-правові категорії (сексуальне, інтелектуальне тощо);

3) психічне насильство може самостійно створювати склад насильницького злочину (погроза вбивством), а може виступати частиною більш складної суспільно небезпечної дії;

4) психічне насильство як кримінально-правову категорію можна класифікувати на види за різними підставами.

Ці класифікації мають велике як теоретичне, так і практичне значення.

Список використаних джерел

1. Шарапов РД. Физическое насилие в уголовном праве. Санкт-Петербург : Юрид. центр «Пресс», 2001.298 с.

2. Ігнатов О.І. Кримінальне насильство: окремі питання. Право України. 2005. № 3. С. 67--71.

3. Сердюк Л.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / под ред. С.П. Щербы. Москва : Юрлитинформ, 2002. 384 с.

4. Иванова В.В. Преступное насилие : учеб. пособие для вузов. Москва : ЮИ МВД РФ ; Кн. Мир, 2002. 83 с.

5. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. Москва : Юрид. лит., 1969. 120 с.

6. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. Харків : Одіссей, 2003. 256 с.

7. Триньова Я.О. Кримінально-правова оцінка позбавлення життя людини із співчуття до неї : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2010. 19 с.

8. Игнатов А.Н. Уголовная ответственность за разбой по действующему советскому уголовному законодательству : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 715 - «Уголовное право и уголовный процесс». Москва, 1952. 127 с.

9. Гумін О.М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи : монографія. Львів : Львівськ. держ. ун-т внутр. справ, 2009. 360 с.

10. Горелик И.И. Приложение к канд. диссертации «Уголовно-правовая охрана личной собственности граждан». Ленинград, 1947. 10 с.

11. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. Харків : Одіссей, 2003. 432 с.

12. Матишевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. Київ : Юринком, 1996. 240 с.

13. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. № 2229^Ш.

14. Антонян Ю.М. Преступная жестокость. Москва, 1994. С. 54-55.

15. Дедекаєва Н.В. Місце і роль насильства у суспільно-економічній формації. Роль ОВС у сфері запобігання та протидії насильству. Львів, 2000. С. 57.

16. Москаль Д.П. Протидія сексуальному насильству: кримінально-правовий аспект. Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. Івано-Франківськ, 2005. С. 83-84.

Размещено на Allbest.ru