Адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду в Україні
Поняття, особливості і джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні. Сутність адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні. Обмежений перелік джерел адміністративно-правового регулювання.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.03.2021 |
| Размер файла | 26,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду в Україні
Котельницька В.Л.,
аспірантка кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Сумського державного університету
Стаття присвячена визначенню поняття, особливостей і джерел адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні. Розкрито зміст понять «регулювання», «правове регулювання». Встановлено, що поняття адміністративно-правового регулювання є похідним від поняття правового регулювання. З'ясовано, що поняття «адміністративно-правове регулювання» необхідно трактувати зважаючи на його істотні ознаки. Сформульовано авторське розуміння поняття «адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду в Україні». Зазначено, що джерела адміністративно-правового регулювання необхідно класифікувати на підставі ієрархії актів законодавства в Україні. Наголошено на тому, що найвищим джерелом адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів є Конституція України, оскільки її норми закріплюють загальні засади щодо поділу влади, визнання України демократичною та правовою державою, проголошення верховенства права й законності, до того ж її зміст містить розділ, присвячений правосуддю. Водночас Конституція України прямо не вказує на необхідність оцінювання роботи суду в Україні. Окрема увага приділена міжнародним і європейським стандартам у сфері судочинства як джерелу адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів в Україні, оскільки відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна взяла на себе обов'язок посилити співпрацю у сфері юстиції, свободи й безпеки з метою забезпечення верховенства права й поваги до прав та основоположних свобод людини, зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності, неупередженості. Зауважено, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як спеціалізований нормативний акт не містить норм, що стосується оцінювання роботи суду. Виділено укази Президента України та рішення Ради суддів України як підзаконні джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні. Зроблено висновок, що попри важливість оцінювання роботи суду відповідні правові норми містяться в обмеженому переліку джерел адміністративно-правового регулювання.
Ключові слова: регулювання, правове регулювання, адміністративно-правове регулювання, оцінювання, суд, закон, підзаконний акт, міжнародні та європейські стандарти у сфері судочинства.
Administrative and legal regulationof court evaluation in ukraine
The article is devoted to defining the concept, features and sources of administrative and legal regulation of court evaluation in Ukraine. The content of the concepts of “regulation”, “legal regulation” are revealed. It is established that administrative and legal regulation is a derivative concept of legal regulation. It has been clarified that the concept of “administrative and legal regulation” should be interpreted in view of its essential features. The author's understanding of the concept of “administrative and legal regulation of court evaluation in Ukraine” is formulated. It is stated that the sources of administrative and legal regulation should be classified on the basis of the hierarchy of legislative acts in Ukraine. It is emphasized that the highest source of administrative and legal regulation of court evaluation is the Constitution of Ukraine, since its rules enshrine the general principles of separation of powers, recognition of Ukraine as a democratic and law state, proclamation the rule of law and lawfulness, and its content contains a section on justice. At the same time the Constitution of Ukraine does not explicitly indicate the need to evaluate the court in Ukraine. Particular attention is paid to international and European standards in the field of justice as a source of administrative and legal regulation of court evaluation in Ukraine, since, in accordance with the Association Agreement with the European Union, Ukraine has undertaken to enhance cooperation in the field of justice, freedom and security in order to ensure rule of law and respect for human rights and fundamental freedoms, strengthening the judiciary, enhancing its effectiveness, guaranteeing its independence, impartiality. It is noted that the Law of Ukraine “On Judicial System and Status of Judges” as a specialized normative act does not contain any rules regarding court evaluation. The decrees of the President of Ukraine and the decisions of the Council of Judges of Ukraine are highlighted as subordinate sources of administrative and legal regulation of court evaluation in Ukraine. It is concluded that, despite the importance of court evaluation, the relevant legal norms are contained in a limited list of sources of administrative and legal regulation.
Key words: regulation, legal regulation, administrative and legal regulation, evaluation, court, law, by-law, international and European standards in field of justice.
Постановка проблеми
Будь-яка діяльність е державі, для того щоб визнаватися законною, має здійснюватися в межах правового поля, а тому оцінювання роботи судів в Україні не є винятком. Зважаючи на вказане питання адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні є актуальним. Необхідно зазначити, що на важливість оцінювання роботи суду звертали увагу такі науковці, як О.Ю. Іванченко, В.С. Каменков, Л.М. Москвич, І.М. Соловйов, Ю.Ю. Чуприна тощо. Проте науковці розкрили лише концептуальні засади оцінювання роботи суду, залишивши осторонь питання нормативного закріплення положень, що регламентують його проведення.
Мета дослідження - визначення поняття, особливостей і джерел адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні.
Важливе інтерпретаційне значення для розкриття змісту поняття «адміністративно-правове регулювання» належить терміну «регулювання». У словнику української мови дається тлумачення слова «регулювати»: впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його від повідним правилам, певній системі; домагатися нормальної роботи машини, установки, механізму, забезпечуючи злагоджену взаємодію складових частин, деталей; зменшуючи чи збільшуючи швидкість, величину, досягати потрібної сили, належного ступеня вияву чого-небудь [1, с. 1204].
Зважаючи на те, що «адміністративно-правове регулювання» походить від «правового регулювання», зазначимо, що є його широке й вузьке розуміння. Прибічники першого підходу під правовим регулюванням розуміють всі або різноманітні форми впливу держави на свідому поведінку осіб - суб'єктів суспільних відносин за допомогою широкого спектра чинників: норм права, актів застосування права, юридичних договорів, правовідносин, забезпечення реалізації норм права (у тому числі примусовою силою державного апарату), законності й правопорядку. Тоді як прихильники протилежної думки вважають, що правове регулювання - це один зі способів упорядкування суспільних відносин, що зводиться до нормативного встановлення стандартів, меж належної та можливої поведінки [2]. адміністративний правовий суд україна
Адміністративно-правове регулювання є вужчим поняттям, а теоретики адміністративного права, зокрема В.В. Галунько, В.І. Олефір, С.О. Короєд та інші, вважають, що воно характеризує спеціально-юридичний механізм впливу адміністративного права на поведінку й діяльність його адресатів. Унаслідок адміністративно- правової регламентації формується юридична основа, визначаються зафіксовані в правових веліннях орієнтири для організації діяльності учасників адміністративно-правових відносин на досягнення фактичних завдань адміністративного права [3, с. 317].
І.М. Шопіна під адміністративно-правовим регулюванням розуміє адміністративно-правовий вплив на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою комплексу адміністративно-правових засобів та інших правових явищ, які в сукупності складають механізм адміністративно-правового регулювання [4, с. 55]. Подібним є також розуміння поняття «адміністративно-правове регулювання», запропоноване В.В. Галуньком й О.М. Єщуком, які розуміють його як цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових засобів прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних, юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства й держави [5]. Слід зазначити, що у визначенні В.В. Галунька й О.М. Єщука зроблено акцент на меті адміністративно-правового регулювання, тоді як І.М. Шопіна не вказує на це.
Проте поняття «адміністративно-правове регулювання» варто розглядати з позиції його істотних ознак, якими за О.М. Даценко є впорядкування суспільних відносин нормами адміністративного права, їх виникнення в результаті державно-управлінської діяльності з обов'язковою участю виконавчо-розпорядчого органу держави з метою забезпечення інтересів особи, суспільства, держави. Відповідно О.М. Даценко під адміністративно-правовим регулюванням розуміє впорядкування суспільних відносин нормами адміністративного права у сфері державно- управлінської діяльності в інтересах особи й держави. Для адміністративно-правового регулювання характерна імперативність ухвалених рішень суб'єктами публічної адміністрації [6, с. 25]. Очевидно, що адміністративно-правове регулювання пов'язане з державним управлінням. Тому М.І. Шатерніков адміністративно-правове регулювання діяльності господарських судів трактує як визначену й урегульовану нормами адміністративного права діяльність органів державного управління, що здійснюється через прийняття адміністративних актів для упорядкування суспільних відносин у сфері організації господарського судочинства й підтримання функціонування господарських судів на належному рівні [7, с. 7].
На підставі викладеного вважаємо, що адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду в Україні є цілеспрямованим впливом органів державного управління на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, реалізації принципів верховенства права, незалежності й справедливості під час відправлення правосуддя, що здійснюється за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства.
Необхідно зазначити, що джерелами адміністративно-правового регулювання будь-яких відносин є широке коло нормативних актів різної юридичної сили. Безсумнівно, найвищим джерелом адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. Важливість положень Основного Закону України є очевидною, оскільки вони закріплюють загальні засади щодо поділу влади, визнання України демократичною й правовою державою, верховенства права й законності, також є розділ, присвячений правосуддю. Конституцією України також закріплено, що акти міжнародного законодавства в разі їх ратифікації парламентом є частиною національного законодавства. Зокрема йдеться про міжнародні та європейські стандарти у сфері судочинства, оскільки в Розділі ІІІ Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна проголосила згоду на посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи й безпеки з метою забезпечення верховенства права й поваги до прав й основоположних свобод людини, зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності й неупередженості [8].
В. Бабкова зауважує, що термін «міжнародно-правові стандарти» вважається найбільш прийнятним позначенням для комплексу закріплених у різноманітних міжнародних документах норм, що відображають певні уніфіковані (стандартизовані) правила поведінки суб'єктів міжнародного права в тих чи інших сферах міждержавного співробітництва. Обов'язковість дотримання міжнародно-правових стандартів залежить від форми їх закріплення, яка може полягати як у міжнародно-правових договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, так і в інших міжнародних документах, що не мають обов'язкової юридичної сили [9, с. 136-137]. Не беручи до уваги форму закріплення міжнародних і європейських стандартів у сфері судочинства, ми вважаємо доцільним все-таки враховувати їх у регулюванні відносин, що виникають, змінюються та припиняються у зв'язку з оцінювання роботи суду в Україні, оскільки їхній зміст є узагальненням найкращих практик держав світу в цій сфері, отже допомагають українському законодавцю уникнути помилок в адміністративно-правовому регулюванні оцінювання роботи суду в Україні.
Враховуючи те, що критерієм оцінювання суду є його доступність, варто звернути увагу на Рекомендацію CM/Rec(2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалену 17 листопада 2010 р., у якій наголошено, що незалежність судової влади забезпечує кожній особі право на справедливий суд, є гарантією поваги до прав людини й основоположних свобод, що дає змогу кожному відчувати довіру до судової системи.
Натомість Додаток до Рекомендації CM/Rec(2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи вказує одночасно на два аспекти функціонування судів, які мають бути критеріями оцінювання їхньої роботи. Зокрема йдеться про те, що правосуддя не може здійснюватися ефективно без довіри громадськості, адже суди є частиною суспільства, якому служать. Відповідно мають враховуватися очікування громадськості від судової системи та скарги на її функціонування. Отриманню такої інформацію мають сприяти постійні механізми, створені радами суддів чи іншими незалежними органами.
Також має бути розкрито зміст Розділу V Рекомендацій CM/Rec(2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, що оперує поняттями «незалежність», «ефективність» і «ресурси», містить указівку на те, що дієвість суддів і судової системи - це необхідна умова для захисту прав кожної особи, виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, правової визначеності та віри громадськості у верховенство права. Причому дієвість судової влади полягає в прийнятті якісних рішень упродовж розумного терміну після справедливого розгляду справ [10].
Одним із найважливіших міжнародних і європейських стандартів у сфері судочинства є висновки Консультативної ради європейських суддів (CEPEJ) і Європейської комісії з ефективності правосуддя (CEPEJ). Отже, необхідно виділити декілька таких висновків як джерел адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду:
1. Висновок 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів «До уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний термін і ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів»; розділ Б зазначеного висновку присвячений якості системи правосуддя та її оцінювання, кількісним статистичним даним і процедурам моніторингу, в якому виділено актуальні проблеми оцінювання правосуддя:
а)попит, що зростає, на правосуддя в більшості країн стикається з бюджетними обмеженнями для системи правосуддя, а тому якість судової діяльності оцінюється за критеріями, подібними до тих, що використовуються для оцінювання інших публічних послуг, а тому виникає ситуація, коли до системи правосуддя застосовують критерії оцінювання, які не враховують її особливостей;
б)існує неналежне поєднання оцінювання якості системи правосуддя й професійного оцінювання судді;
в)якість судових рішень є критерієм професійного оцінювання суддів і системи правосуддя, що є допустимим, але він не може бути єдиним, оскільки якість результату одиничної справи залежить від якості попередніх процесуальних дій (співробітників поліції, прокурора, адвоката, сторін), що відповідно знижує достовірність зазначеного критерію й ставить питання про важливість оцінювання окремих процесуальних дій [11];
2. Висновок 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів «До уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень»;
3. «Контрольний перелік на тему сприяння правосуддю та суду», ухвалений Європейською Комісією з ефективності правосуддя у 2008 р.
(останні два документи - це вдале узагальнення світової та європейської практики, проведене Європейською Комісією з ефективності правосуддя (CEPEJ) й Консультативною Радою європейських суддів (CCJE) у 2008 р., в результаті чого сформульовано рамкову концепцію оцінювання якості роботи судів; водночас практичні аспекти повніше розглянуто в Контрольному переліку на тему сприяння правосуддю й суду);
4. Висновок №17 (2014) Консультативної ради європейських суддів «До уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя й повагу до незалежності судової влади» [12]; на цей документ варто звернути увагу тому, що ним також рекомендовано державам проводити індивідуальне оцінювання суддів і роботу суду в цілому окремо.
Наступне місце в ієрархії актів національного законодавства належить нормативно-правовим актам - законам і підзаконним актам. В. Косович під нормативно-правовим актом розуміє офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим на це державним суб'єктом нормотворення у визначених законом формі й порядку, встановлює, змінює чи скасовує формально обов'язкові правила поведінки певного нормативно визначеного кола неперсоніфікованих суб'єктів, на яких він чинить прямий безпосередній регулятивний вплив, розрахований на неви- значену кількість реалізацій чи застосувань [13, с. 280].
Спеціалізований нормативно-правовий акт - Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р. не містить норм, які б передбачали процедуру, критерії оцінювання ефективності роботи суду й уповноважених на його здійснення суб'єктів. Однак зазначений нормативний акт передбачає оцінювання ефективності відправлення правосуддя кожним суддею індивідуально. Зокрема ст. 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплює порядок регулярного оцінювання судді, яке систематично здійснюється упродовж перебування судді на посаді з метою виявлення індивідуальних потреб судді щодо вдосконалення, стимулювання його до підтримання кваліфікації на належному рівні й професійного зростання [14]. Тобто законодавець робить акцент на оцінюванні ефективності лише роботи суддів, тоді як суд не обмежується лише суддями, а окрім правосуддя суд виконує також інші завдання, не пов'язані безпосередньо з відправленням правосуддя. На нашу думку, такий підхід не дає змогу розглядати суд як цілісний суб'єкт, що є негативним.
Підзаконні нормативно-правові акти являють собою вторинні акти, які видаються суб'єктами публічної адміністрації на підставі певного закону, відповідно до закону і для його виконання з метою забезпечення ефективного та своєчасного виконання виконавчих функцій [15, с. 58].
Л.Л. Богачова підкреслює, що на відміну від закону підзаконний акт видається на основі Конституції України, законів, актів вищих органів державної влади й не може їм суперечити; ухвалюється переважно органами (посадовими особами) виконавчої влади в установленій законом формі; коло суспільних відносин, які регулюються під- законним актом, у порівнянні з колом правовідносин, які охоплюються законом, є вужчим; розробляється й видається за спрощеною процедурою; поширюється зазвичай на менше коло осіб і розрахований на менш тривалий термін дії, ніж закон; є офіційним письмовим документом, що складається з урахуванням правил нормотворчої техніки, підлягає в разі необхідності державній реєстрації й оприлюднюється в офіційних друкованих виданнях [16, с. 7].
Серед підзаконних актів як джерел адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи суду в Україні можна виділити укази Президента України й акти судових органів, зокрема Ради суддів України.
Насамперед пропонуємо звернути увагу на Указ Президента України «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки», яким передбачено, що напрямами здійснення реформи судоустрою, судочинства й суміжних правових інститутів є підвищення ефективності правосуддя й оптимізація повноважень судів різних юрисдикцій; підвищення рівня ефективності роботи судових органів у боротьбі з організованою злочинністю, випадками корупції. З метою підвищення ефективності правосуддя й оптимізації повноважень судів різних юрисдикцій пропонується запровадити інструменти й методологію для оцінювання функціонування судової системи відповідно до стандартів Ради Європи [17]. Зважаючи на викладене, можемо зробити висновок, що Стратегія реформування судоустрою, судочинства й суміжних правових інститутів акцентує увагу на необхідності розроблення й запровадження моделі оцінювання функціонування судової системи відповідно до чинних стандартів Ради Європи, але не містить положень, які можна прямо використати для оцінювання роботи суду, зокрема відсутні визначення мети оцінювання роботи суду, перелік суб'єктів уповноважених таке оцінювання проводити, критерії, відповідно до яких має оцінюватися робота суду тощо.
Більш наближеними до практики є акти Ради суддів України, зокрема Рішення № 28 від 2 квітня 2015 р., яким затверджено «Систему оцінювання роботи суду: стандарти, критерії, показники, методи» (СОРС) і запропоновано механізм оцінювання роботи суду. Судам рекомендовано раз на три роки проводити оцінювання його роботи за затвердженою системою. Крім того суди для аналізу їхньої діяльності що пів року й щороку використовують перелік базових показників роботи суду, який міститься в Додатку 1 до зазначеного рішення, з подальшим їх опублікуванням на сайтах судів [18].
Ще одним актом Ради суддів України є Рішення № 53 «Про застосування системи оцінювання роботи суду (далі - СОРС) з метою отримання інформації про поточну ситуацію роботи судів і визначення потреб органів системи правосуддя» від 17 вересня 2018 р., яким рекомендовано судам розмістити на сайтах базові показники роботи суду за 1-ше півріччя 2018 р., провести впродовж листопада-грудня 2018 р. анкетування суддів, працівників апарату судів, відвідувачів щодо якості функціонування суду для виявлення реальних потреб кожного суду, забезпечення належних умов роботи суддів, ужиття заходів, спрямованих на задоволення цих потреб [19].
Характеризуючи рішення Ради суддів України, необхідно зауважити, що найчастіше вони містять рекомендації для судів і не зобов'язують останніх чинити чи утримуватися від учинення певних дій.
Висновки
Отже, адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду являє собою цілеспрямований вплив органів державного управління на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються, з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, реалізації принципів верховенства права, незалежності й справедливості під час відправлення правосуддя, що здійснюється за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства. Попри важливість оцінювання роботи суду відповідні правові норми містяться в обмеженому переліку джерел адміністративно-правового регулювання. Беручи до уваги ієрархію актів законодавства, пропонуємо серед них виділяти такі: Конституцію України; міжнародні та європейські стандарти - рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, висновки Консультативної Ради європейських суддів (CCJE) і Європейської Комісії з ефективності правосуддя (CEPEJ); закони (Закон України «Про судоустрій та статус суддів»); підзаконні акти - укази Президента України (Указ Президента України «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки»); рішення Ради суддів України (рішення Ради суддів України № 28 «Система оцінювання роботи суду: стандарти, критерії, показники, методи» від 2 квітня 2015 р., № 53 «Про застосування системи оцінювання роботи суду (СОРС) з метою отримання інформації про поточну ситуацію роботи судів та визначення потреб органів системи правосуддя» від 17 вересня 2018 р.).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь : Перун,
2005. 1728 с.
2. Демкін РЯ. Правове регулювання як юридичне явище: окремі аспекти розуміння. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 34. Т 1. С. 19-23.
3. Галунько В.В. Адміністративне право України : підручник : у 2-х т. / В.В. Галунько та ін. Херсон : ХМД, 2013. Т 1.396 с.
4. Шопіна І.М. Адміністративно-правове регулювання управління органами внутрішніх справ України : дис. ... д-ра юрид. наук. Київ,
2012. 514 с.
5. Галунько В.В., Єщук О.М. Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання. Actualproblemsofcorruptionpreventionandcounteraction.2011. URL: http://www.law-property.in.ua/.
6. Даценко О.М. Адміністративно-правове регулювання нафтогазового комплексу. Visegrad Journal on Human Rights. 2015. № 5/1. C. 24-30.
7. Шатерніков М.І. Господарські суди у системі суб'єктів адміністративного права : дис. ... канд.. юрид. наук. Харків, 2017. 207 с.
8. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 30 листопада 2015 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/984_011.
9. Бабкова В. Міжнародні стандарти як джерело судового права. Право України. 2015. № 7. С. 136-143.
10. Рекомендація CM/Rec(2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a38.
11. Висновок № 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний строк та ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів. URL: https://court.gov.ua/userfiles/visn6_2004.pdf.
12. Висновок № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади. URL: http://www.vru. gov.ua/content/file/Opinion_17.pdf.
13. Косович В. До визначення поняття «нормативно-правовий акт»: практична необхідність і теоретична можливість уточнення. Право України. 2012. № 9. С. 274-280.
14. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. Відомості Верховної Ради України. 2010. № № 41-42, 43, 44-45. Ст. 529.
15. Адміністративне право України. Повний курс :підручник / В. Галунько та ін. Херсон :ОЛДІ ПЛЮС,
2018. 446 с.
16. Богачова Л.Л. Нормативно-правовий акт як джерело національного та європейського права. Альманах міжнародного права.
2016. Вип. 14. С. 4-13.
17. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки : Указ Президента України від 20 травня 2015 р. № 276/2015. UrL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015.
18. Про систему оцінювання роботи суду: стандарти, критерії, показники, методи : Рішення Ради суддів України від 2 квітня 2015 р. № 28 URL: https://rsu. court.gov.ua/userfiles/file/DSA/RSU_site/2015/ risennya2802042015.pdf.
19. Про застосування системи оцінювання роботи суду (СОРС) з метою отримання інформації про поточну ситуацію роботи судів та визначення потреб органів системи правосуддя : Рішення Ради суддів України від 17 вересня 2018 р. № 53. URL: http://rsu.gov.ua/uploads/ article/risenna-rsu-no-53-vid-1709 2018-p-521d329a2d.pdf.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Характеристики адміністративної діяльності. Особливості адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої сфери. Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері виконання покарань. Управління в органах та установах виконання покарань.
статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Характеристика та аналіз формування органів місцевої міліції в Україні. Зміст адміністративно-правових відносин та механізм регулювання органами місцевої міліції. Встановлення статусу керівника органу місцевої міліції, його роль в управлінні персоналом.
автореферат [22,7 K], добавлен 11.04.2009Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Заходи припинення правопорушень загального та спеціального призначення: поняття, класифікація. Характерні особливості адміністративного примусу. Мета та функції застосування адміністративно-запобіжних заходів, їх перелік, нормативно-правове регулювання.
контрольная работа [17,2 K], добавлен 01.02.2011Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування. Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування. Перспективи розвитку правового регулювання інвестицій в Україні.
дипломная работа [117,8 K], добавлен 14.02.2007Адміністративно-правові норми. Реалізація норм адміністративного права. Джерела, систематизація норм адміністративного права. Адміністративно-правові відносини та їх види. Виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Реалізація суб’єктивних прав.
лекция [27,0 K], добавлен 20.03.2009Проблеми правового регулювання зайнятості й працевлаштування, їх головні причини та передумови, шляхи та перспективи вирішення в сучасних умовах ринкової економіки. Особливості правового регулювання зайнятості й працевлаштування молоді в Україні.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 23.12.2014Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Вдосконалення механізму правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.
диссертация [104,2 K], добавлен 26.05.2003Юридичний зміст поняття "біженець" та основи його правового статусу. Обґрунтування практичної доцільності та ефективності адміністративно-правових процедур надання статусу біженця в Україні. Основні етапи порядку набуття та припинення даного статусу.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 06.05.2014Санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та його правова основа. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання в галузі забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Правова відповідальність за порушення санітарного законодавства.
реферат [27,3 K], добавлен 09.01.2015Сутність адміністративно-територіального устрою. Необхідність адміністративно-територіальної реформи України. Мета і принципи реформування адміністративно-територіального устрою України в контексті глобальних процесів просторової організації суспільства.
курсовая работа [67,4 K], добавлен 11.03.2019Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011
