Стан наукової розробленості проблем співпраці підрозділів кримінальної поліції із громадськістю під час протидії злочинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Стан наукової розробленості проблем співпраці підрозділів кримінальної поліції із громадськістю під час протидії злочинам

Христов О.Л., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності



Анотація

У статті автор узагальнює та аналізує праці вчених, які займались різними аспектами вивчення співпраці із громадськістю у протидії злочинності.

Зазначається, що чинна практика залучення громадськості до виконання завдань правоохоронної діяльності потребує переосмислення теоретичних напрацювань науковців, які займались проблемами місця та ролі громадськості в оперативно-розшуковому і кримінальному провадженні, вироблення нових стратегічних цілей у цій сфері, розроблення концепції співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинам. Тому виникла потреба аналізу й узагальнення наукових підходів, течій, поглядів науковців, які досліджували цю проблематику, без якого не можна з'ясувати реальний стан проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності як у юридичній науці взагалі, так і в теорії протидії злочинності зокрема.

Метою статті є аналіз стану наукової розробленості проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинам шляхом узагальнення та систематизації монографічних і дисертаційних досліджень із досліджуваної тематики в Україні та в інших зарубіжних країнах.

Огляд стану наукової розробки досліджуваного питання зумовив ознайомлення з цим питанням за трьома напрямами:

Наукові дослідження в галузі протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції.

Наукові дослідження щодо співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності.

Співпраця із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

У результаті здійсненого аналізу та систематизації монографічних, дисертаційних досліджень та інших наукових праць щодо проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинам можна зробити такі умовиводи:

У радянські часи та за роки незалежності України відсутні комплексні монографічні дослідження проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

В юридичній літературі громадськість як сила протидії злочинності взагалі, а також сила оперативно-розшукової діяльності зокрема, використовується умовно, тобто немає чіткого тлумачення категорій «громадськість» і «використання», відсутні межі такого використання.

Відсутні наукові розробки щодо особливостей співпраці із громадськістю підрозділами кримінальної поліції, зокрема під час опе- ративно-розшукового та кримінального провадження.

Відсутній комплексний підхід у теорії протидії злочинності та практиці правоохоронної діяльності щодо організації і тактики співпраці із громадськістю.

Ключові слова: “Community Policing”, “Public relations”, взаємодія, громадський вплив, контроль громадськості, громадський моніторинг, кримінальне провадження, оперативно-розшукове провадження, співпраця, сприяння.



Abstract

STATE OF THE SCIENTIFIC DEVELOPMENT OF PROBLEMS OF THE USE OF PUBLIC BY CRIMINAL POLICE UNITS IN COMBATING CRIME

The author has summarized and analyzed the scholars' works dealt with various aspects of the use public in combating crime.

It has been noted that the current practice of involving the public in law enforcement activities requires a rethinking of the scholars' theoretical work dealt with the problems of place and role of the public in operational search and criminal proceedings, development of new strategic goals in this field, development of the concept of use of public by criminal police units in combating crime.

Therefore, there was a need to analyze and summarize the scientific approaches, trends, views of scientists who researched this issue, without which it is impossible to find out the real state of existence of problems of the use of public by criminal police units in combating crime both in legal science in general and in the theory of combating crime in particular.

The objective of this article is to analyze the state of scientific development of problems of the use of public by criminal police units in combating crimes, by generalization and systematization of monographic and dissertation researches on the studied subject in Ukraine and in other foreign countries.

The review of the state of scientific development of the investigated issue led to the introduction of this issue in three directions:

Scientific research in the field of combating crime by criminal police units.

Scientific research on the use of the public in law enforcement activities.

Use of the public by criminal police units in combating crime.

As a result of the analysis and systematization of monographs, dissertations and other scientific works on problems of use of public by criminal police units in combating crime, the following conclusions can be made:

In the Soviet era and during the years of Ukraine's independence, there are no comprehensive monographs on the problems of public use by criminal police units in combating crime.

In the legal literature, the public as a force for combating crime in general, and the power of operational and search activity in particular, is used conditionally, i.e. there is no clear interpretation of the categories “public” and “use”, there are no limits to such use.

There is no scientific development of the peculiarities of the use of the public by the criminal police units, in particular during the operational search and criminal proceedings.

There is no comprehensive approach in crime theory and law enforcement practice regarding the organization and tactics of use of public.

Key words: “Community Policing”, “Public relations”, interaction, public influence, public control, public monitoring, criminal proceedings, operational-search proceedings, cooperation, assistance.



Постановка проблеми

Необхідною гарантією демократичного розвитку держави є утвердження громадянського суспільства [1], зокрема шляхом створення безпечних зовнішніх та внутрішніх умов існування її народу. До найбільш важливих і значимих питань у внутрішній сфері є гарантування безпеки, законності і правопорядку, охорона та захист прав і свобод людини і громадянина, протидія правопорушенням, тобто реалізація правоохоронної функції держави в межах, передбачених відповідними законами та нормативно-правовими актами.

Водночас однією з умов існування злочинів є зниження ролі громадськості у протидії злочинності, яка переважно вдає, що її ці проблеми не стосуються. Після розпаду СРСР громадяни України стали жити більш відокремлено один від одного та не втручаютьсь у події, які відбуваються навколо них. Зневіра населення щодо правоохоронних органів, страх громадян за можливу помсту з боку членів організованих злочинних угрупувань призвели до того, що в разі вчинення злочинів з ознаками організованих, вони ухиляються від зустрічей із правоохоронцями, тим паче не дають добровільно інформацію за фактом учинення цих злочинів [2, с. 168-171], а громадські організації ухиляються від виконання обов'язку, передбаченого у ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [3], щодо сприяння оперативним підрозділам у вирішенні їх завдань. Відносини представників держави й суспільства в питаннях протидії злочинності можна охарактеризувати як відокремлені одна від іншої діяльність.

Багаторічна практика оперативної роботи підрозділів правоохоронних органів була націлена на побудову чи не єдиної моделі відносин оперативних підрозділів із громадськістю у протидії злочинам, яка мала на меті таку тотожність співпраці із громадськістю - «представник громадськості = негласний позаштатний працівник», яка й донині зберегла пріоритет у роботі оперативних підрозділів, зокрема й підрозділів кримінальної поліції.

Таким чином, необхідним є перегляд чинної практики залучення громадськості до виконання завдань кримінальної поліції, що потребує переосмислення теоретичних напрацювань науковців, які займались проблемами місця та ролі громадськості в оперативно-розшуковому і кримінальному провадженні, вироблення нових стратегічних цілей у цій сфері, розроблення концепції співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинам і побудову нової моделі за тотожністю «представник громадськості = співвиконавець (партнер)».

Зазначене зумовлює проведення комплексного вивчення й науково обґрунтованого вирішення проблеми. Однак, як й інші, це дослідження має дотримуватися принципу відповідності, який означає наступність наукових теорій. Нові теоретичні знання бувають корисні для розвитку науки, але якщо вони не будуть співвідноситись із попередніми, то наука перестане бути цілісною [4, с. 37].

У зв'язку з цим виникла потреба вивчення й узагальнення наукових підходів, течій, поглядів учених, котрі досліджували питання, без якого не можна з'ясувати реальний стан існування проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

Стан опрацювання цієї проблематики свідчить, що теоретико-методологічним підґрунтям досліджуваної тематики стали праці вітчизняних і зарубіжних науковців у різних галузях юридичної науки, а саме: О.М. Бандурки, О.В. Васьковської, О.М. Гаврілова, І.М. Гальпе- ріна, В.В. Голіни, З.І. Сущук-Слюсаренко, В.С. Іванової, В.А. Ільічова, Н.П. Ісаєвої, П.І. Каблак, І.А. Коннова, М. Кислого, М.Г. Колодяжного, О.М. Коропатова, І. Крігера, В.М. Круглого, А.О. Лієдє О.М. Литвинова, В.І. Московця, О.В. Михайловської, Г.В. Мороз, О.М. Музичука, Л.І. Овчиннікової, В.І. Отрудька, М.Є. Павлова, Т.В. Раскіної, І.В. Слободенюк, А.Ю. Сипа- чова, О.В. Шахматова, А.Ю. Щипачова, В.Т. Томіна, О.М. Тюмєнцева, С.С. Шрамко тощо. Вивчення цих публікацій дозволяє стверджувати, що сьогодні немає праць, які б містили комплексний аналіз наукових підходів, течій, поглядів учених на наявну проблему співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності, що, зі свого боку, зумовлює необхідність і своєчасність дослідження цього питання.

Метою статті є аналіз стану наукової розробленості проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинам шляхом узагальнення та систематизації досліджень поданої тематики в Україні та в зарубіжних країнах.

Виклад основного матеріалу

До розробки проблем протидії злочинності стосуються багато галузей правової науки, але кожна з них (кримінальне право, криміналістика, кримінальний процес, кримінологія, виконавчо- трудове право тощо) розроблюють свій, окремий аспект, певну сторону проблеми [5, с. 6]. Також це стосується і проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

Дослідження теоретико-прикладних засад співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності зумовлює необхідність вивчення й аналізу наукових розробок, які стосуються:

загальних питань протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції, що дасть змогу з'ясувати наукові підходи до розуміння сутності протидії злочинності (її форми та рівні) загалом та визначити роль, місце й межі діяльності підрозділів кримінальної поліції в цій галузі;

спеціальних питань, до яких відносяться взаємозв'язки громадянськості й органів державної влади правоохоронної спрямованості, що дозволить визначити наукові підходи до розуміння форм та змісту використання недержавних суб'єктів у правоохоронній діяльності, місця й ролі громадськості у протидії злочинності, сучасні погляди на розуміння окремих наукових категорій («громадськість», «населення», «громадяни») та їх співвідношення;

безпосередньо теми, котра дозволить визначити стан і перспективи наукових розвідок проблеми співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності, висвітлити сучасні підходи до розуміння форм та змісту співпраці із громадськістю.

У зв'язку з цим, огляд стану наукової розробки вимагає ознайомлення із проведеними дослідженнями щонайменше за трьома напрямами:

Наукові дослідження в галузі протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції.

Наукові дослідження щодо співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності.

Наукові дослідження щодо співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

Наукові дослідження в галузі протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції. Теоретико-методоло- гічне підґрунтя становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених, які займалися кримінально-правовими, кримінологічними, криміналістичними та оперативно-розшуковими аспектами протидії злочинності. Проте на сьогодні є низка вітчизняних монографічних праць, які безпосередньо присвячені теоретичним та прикладним проблемам протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції. За часів незалежності України цій проблемі приділили увагу такі вчені як: І.П. Козаченко в докторській дисертації «Правовые и организационно-тактические основы оперативнорозыскной профилактики преступлений» (Москва, 1992 р.) [6, с. 780-781]; Я.Ю. Кондратьєв у монографії «Теоретичні, правові та оперативно-тактичні засади запобігання злочинам оперативними підрозділами кримінальної міліції» (Київ, 2004 р.), де автор визначає громадськість одним із суб'єктів запобігання злочинів [7, с 138-139];

О.О. Юхно в монографії «Оперативно-розшукове запобігання злочинам органами внутрішніх справ: теоретичний і прикладний аспект» (Одеса, 2010 р.) зазначає, що, сприяючи реалізації охоронних функцій опосередковано та більш тривало в часових межах, попереджувальна діяльність є магістральним напрямом соціальної практики, який повинен розвиватись адекватно іншим процесам суспільного розвитку. Провідну роль у цій діяльності повинні відігравати соціальні інститути та відповідні заходи, а пріоритет має надаватись широкому залученню громадськості до профілактичних процедур. Функціонально всі зусилля державних та громадських установ щодо злочинності загалом, окремих її видів та груп є впливом на фактори, що їх породжують чи зумовлюють, а також на їх джерела та носії. Він визначає доцільним прийняти закон «Про профілактику» [8]; В.В. Шендрик у монографії «Теорія і практика попередження злочинів оперативними підрозділами ОВС України» (Дніпропетровськ, 2012 р.) окрему увагу приділив питанню оптимізації взаємодії оперативних підрозділів ОВС із державними органами та громадськими об'єднаннями у процесі попередження злочинів. Він пропонує використовувати з метою своєчасного попередження злочинів за допомогою населення такні напрями взаємодії:

запровадити програми взаємодопомоги, зміст яких полягає в наданні громадянами інформації, яка б допомогла розкрити злочини, та отриманні за це матеріальної або іншого виду допомоги (додаткова оплачувана відпустка за клопотанням керівництва ОВС; надання позитивних рекомендацій для прийому до навчального закладу чи на роботу; отримання пільг на послуги Державної служби охорони МВС України тощо; виготовлення в коротші терміни документів для такої категорії громадян: паспорт громадянина України, довідки про відсутність судимості тощо);

надання можливості громадянам анонімно повідомити ОВС про підготовку чи замах на злочин певними особами за допомогою створення на сайтах управлінь МВС електронної сторінки для анонімних повідомлень;

розроблення та впровадження програм проходження практики учнів і студентів різної спеціалізації, згідно з якими в разі виявлення бажання останні зможуть пройти місячну практику в органах внутрішніх справ;

розробка комплексної довгострокової державної програми попередження злочинів за допомогою населення із детальним висвітленням у ній форм співпраці та морально-матеріального стимулювання громадян [9, с. 40, 41; 10]; О.В. Кириченко та О.А. Шевченко в монографії «Карний розшук як суб'єкт запобігання злочинам в Україні» (Дніпропетровськ, 2013 р.) зазначають, що сучасний рівень наукової організації протидії злочинності передбачає наявність безперервної взаємодії підрозділів карного розшуку з іншими службами та підрозділами ОВС, а також взаємодії з правоохоронними та державними органами, засобами масової інформації, громадськістю. Громадськість у протидії злочинності, на їхню думку, виступає одним із суб'єктів запобігання злочинності. Зокрема, до цієї категорії вони відносять юридичних та фізичних осіб, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадського обов'язку спрямовують свою діяльність на розроблення й реалізацію заходів, пов'язаних із випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, котрі породжують злочинність, а також на недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки. Автори визначають необхідність прийняття Закону України «Про запобігання злочинності». [11, с. 96-98].

Аналіз результатів наукових досліджень зазначених вище науковців дає змогу висновувати, що в контексті нашого дослідження серед головних проблем протидії злочинності підрозділами кримінальної поліції до сьогодні повністю або частково залишаються не вирішеними на науковому рівні такі:

теоретичне визначення змісту наукових категорій «попередження», «профілактика», «запобігання», «пре- венція», їх співвідношення між собою та місця в системі протидії злочинності;

визначення ролі підрозділів кримінальної поліції в системі протидії злочинності;

розробка нормативно-правових основ протидії злочинам підрозділами кримінальної поліції;

теоретичні положення щодо організації й тактики роботи підрозділів кримінальної поліції в окремих формах протидії злочинності й на різних її рівнях;

обґрунтування ефективних форм та методів взаємодії підрозділів кримінальної поліції із громадськістю;

теоретична модель оцінювання протидії злочинам представниками громадськості за ініціативними пропозиціями підрозділів кримінальної поліції й система статистичного обліку та звітності результатів запобігання і припинення злочинів представниками громадськості;

на нормативно-правовому рівні:

схвалення «Державної програми протидії злочинності»;

прийняття Закону України «Про запобігання злочинності»;

прийняття нових та удосконалення чинних наказів, розпоряджень, положень, інструкцій;

а також на організаційно-управлінському рівні:

формування системи і структури підрозділів кримінальної поліції;

чіткий розподіл повноважень між підрозділами кримінальної поліції щодо протидії злочинності;

формування системи координації підрозділів кримінальної поліції у протидії злочинам;

інформаційно-аналітичне забезпечення підрозділів кримінальної поліції у протидії злочинності;

упровадження ефективної моделі співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції у протидії злочинності тощо.

Наукові дослідження щодо співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності. Окремі аспекти співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності були висвітлені у пряцях багатьох учених за радянських часів, зокрема, на рівні дисертаційних досліджень: ГУ Убайдуллаєва (Ташкент, 1964 р.) [12], Є.В. Болдирєва (Москва, 1966 р.) [13], І.М. Гальперіна (Москва, 19б8 р.) [14], В.І. Крігера (Москва, 1970 р.) [15], А.О. Лієдє (Ленінград, 1965 р.) [16]., М.Є. Павлова (Москва, 1965 р.) [17], З.І. Сущук-Слюсаренко (Харків, 1975 р.) [18], В.Т. Томіна (Москва, 1983 р.) [19; 20] та багатьох інших учених, які досліджували цю проблематику.

Наукові розробки питань участі громадськості під час протидії злочинності мали однобокий характер, а саме: домінувала думка про обмежену участь громадськості у протидії злочинності; реалізація громадських ініціатив у сфері протидії злочинності (самостійні розслідування протиправних дій вважалися недоцільними); питання контролю й моніторингу діяльності правоохоронних органів не корелювалися з державо- центристською парадигмою; оперативно-розшукова діяльність, яка здійснювалась переважно негласними засобами й методами, загалом, характеризувалась таємністю високого рівня, тому вважалось, що результати цієї діяльності не можуть мати широкого оголошення для громадськості. правоохоронний оперативний розшуковий кримінальний

Гострі історичні події сучасного розвитку незалежної України (перехід від радянського (тоталітарного) до демократичного політико-правового режиму держави (1990-1991 рр.), політичні, економічні й суспільні трансформації у країні, зокрема, приватизація державного майна (з 1992 р.), гіперінфляція, яку супроводжував дефолт (1993-1996 рр.), Помаранчева революція (2004 р.), економічна криза (2008-2009 рр.), Революція Гідності (2013-2014 рр.), анексія Автономної Республіки Крим (2014 р.), збройні конфлікти в Донецькій та Луганській областях (з 2014 р. донині) тощо), і, як наслідок, стрімке погіршення криміногенної ситуації в державі, високий рівень корупції в державних органах влади та занепад сфери соціального захисту населення зумовили потребу в дослідженні можливостей недержавної правоохоронної діяльності, зокрема, питань щодо співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності, що знайшло своє відображення в чисельних працях сучасних науковців.

Варто зазначити, що окремі аспекти цієї проблематики знайшли широке висвітлення далеко за межами юридичних наук. Оскільки за часів незалежності України теоретичні та прикладні аспекти співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності з різних сторін висвітлювались у дисертаційних дослідженнях чисельної плеяди науковців, найбільш прийнятним, на наш погляд, є розгляд праць за групами наукових спеціальностей. Так, у галузі історичних наук (наукові спеціальності: 07.00.01 «Історія України»; 07.00.02 «Всесвітня історія»; 07.00.03 «Загальна історія» - шифр та назва відповідає переліку наукових спеціальностей Російської Федерації - ОХ.) здійснили монографічні дослідження такі вітчизняні вчені: М.А. Заплет- нюк (Київ, 2016 р.) та інші, а також зарубіжні вчені: Ж.К. Кєсаєва (Владикавказ, 2006 р.), А.О. Костін (Москва, 2012 р.), В.Г Тохсиров (Владикавказ, 2013 р.), О.С. Полу- ніна (Москва, 2008 р.), О.В. Рибалко (Санкт-Петербург, 2010 р.).

Однією з найбільш популярних праць, на які спираються сучасні автори під час вивчення проблем участі громадськості у правоохоронній діяльності, є дисертаційне дослідження «Правове регулювання участі громадськості у прийнятті рішень у галузі охорони довкілля» Г.В. Мороз (Київ, 2006 р.), проведене в межах наукової спеціальності 12.00.06 «Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсне право» [21, с. 5-6].

Широке коло питань розглядалось у межах наукової спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Окремі аспекти розглядуваної тематики були висвітлені вітчизняними вченими під час дослідження таких проблем: організаційно- правових проблем діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку й державного кордону в Україні А.М. Долгополовим (Київ, 2008 р.) та І.В. Слободенюк (Харків, 2018 р.), адміністративно-правових засад діяльності підрозділів зв'язків із громадськістю ОВС України щодо формування позитивного іміджу міліції В.В. Столбовою (Київ, 2010 р.), управління в органах внутрішніх справ України в монографії О.М. Бандурки (Харків, 1998 р.), основних форм і методів взаємодії правоохоронних органів із громадськістю та засобами масової інформації в дисертації «Адміністративно-правове регулювання поліцейської діяльності в Україні» О.Ф. Кобзаря (Дніпропетровськ, 2016 р.), взаємодії Національної поліції з недержавними суб'єктами щодо гарантування громадської безпеки в дисертації «Адміністративно- правове забезпечення громадської безпеки в Україні» В.Г Фатхутдінова (Київ, 2017 р.), зарубіжного досвіду організації діяльності підрозділів по охороні громадського порядку та їх взаємодії з населенням, а також організації роботи підрозділів кримінальної поліції з довіреними особами в монографії «Зарубіжний досвід організації діяльності підрозділів поліції й можливості його застосування в Україні» О.С. Юніна (Харків, 2015 р.), менеджменту в органах внутрішніх справ та управління процесом паблік рілейшнз у діяльності органів внутрішніх справ України С.В. Пєтковим (Харків, 2005 р.), І.Д. Казанчуком (Харків, 2001 р.), участі громадян в охороні громадського порядку й боротьби із правопорушеннями О.М. Музичу- ком (Харків, 2003 р.).

Крім того, низка вітчизняних робіт у межах цієї спеціальності були присвячені безпосередньо питанням співпраці, взаємодії, партнерства громадськості з поліцією, прокуратурою, Службою безпеки України, зокрема: В.О. Верхоглядом (Харків, 2011 р.), Т.Д. Гаврилюк (Київ, 2011 р.), О.В. Джа- фарової (Харків, 2003 р.), В.А. Завгороднього (Дніпропетровськ, 2010 р.), Л.О. Мамчур, Т.Є. Мироненко (Київ, 2008 р.), А.Г Сачаво (Київ, 2004 р.), Т.С. Туліновою (Львів, 2014 р.), І.Ф. Фісенка (Дніпропетровськ, 2009 р.).

Суттєвий вклад у розробку проблеми в межах цієї наукової спеціальності внесли зарубіжні вчені на рівні дисертаційних досліджень В.Б. Бєлорусова (Москва, 2005 р.), Т.В. Богатової (Ростов-на-Дону, 2008 р.), І.А. Рєвіна (Москва, 2007 р.), Н.Д. Валієва (Москва, 2019 р..), І.В. Фьо- дорової (Москва, 2018 р.), Л.І. Овчиннікової (Москва, 2007 р.), С.А. Терентьєва (Москва, 2009 р.), О.Ю. Мєль- нікова (Москва, 2009 р.), І.В. Потапенкової (Москва, 2011 р.), В.В. Іванова (Москва, 2005 р.).

У межах спеціальності 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» вітчизняними вченими було виконано низку робіт. Так, дослідження детермінації та попередження злочинів серед працівників органів внутрішніх справ України здійснив О.А. Мартиненко (Харків, 2007 р.) [22]. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні дослідив О.М. Литвинов (Дніпропетровськ, 2010 р.) [23].

Заслуговує на увагу новизна дисертаційного дослідження В.О. Уткіна (Харків, 1990 р.), яка полягає в тому, що в його роботі вперше в радянській юридичній літературі здійснено комплексний теоретичний аналіз правових проблем участі громадськості та трудових колективів у попередженні рецидиву злочинів у всіх кримінально- правових заходах, не пов'язаних із реальним позбавленням (обмеженням) волі й на всіх стадіях реалізації кримінальної відповідальності [24, с. 5]. Також особливий інтерес становлять кандидатські дисертації «Участь громадськості в запобіганні корупційним злочинам в Україні» А.В. Білецького (Харків, 2018 р.) [25] та «Роль громадськості в запобіганні злочинності в Україні» С.С. Шрамко (Харків, 2018 р) [26].

Вивчення праць учених ближнього зарубіжжя дають змогу стверджувати про активну розробку цієї тематики за межами України. Зокрема, про це свідчать дисертаційні дослідження В.С. Іванової (Рязань, 2007 р.), Е.А. Ільясова (Махачкала, 2006 р.), А.Л. Ковальова (Москва, 2011 р.), Т.В. Раскіної (Москва, 2007 р.).

У межах наукової спеціальності 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» дослідження здійснив вітчизняний учений А.Ф. Іскендеров (Одеса, 2015 р.). Низка проблем у межах цієї наукової спеціальності також була досліджена в роботах зарубіжних вчених, зокрема: О.М. Гаврілова (Саратов, 2004 р.), Н.П. Ісаєвої (Уфа, 2009 р.), О.Р. Ісмагілової (Уфа, 2009 р.) А.Б. Смушкіна (Саратов, 2005 р.).

Певні дослідження, які були проведені в межах наукової спеціальності 22.00.03 «Соціальні структури та соціальні відносини», стосуються також питань співпраці із громадськістю у правоохоронній діяльності. Соціальні зміни як детермінанта дисципліни в органах внутрішніх справ досліджував Д.О. Кобзін (Харків, 2000 р.). У межах цієї спеціальної було здійснено дисертаційне дослідження «Взаємодія населення з міліцією. Стан та шляхи вдосконалення» В.І. Московцем (Харків, 2001 р.). Ці праці дозволяють виявити закономірності розвитку соціальних відносин між підрозділами кримінальної поліції як представниками державних органів влади і громадськістю як представником суспільства.

Наукові дослідження щодо співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності. Необхідно зазначити, що в теорії оперативно-розшукової діяльності, криміналістиці та кримінології є низка праць, у яких громадськість розглядається як допоміжна сила під час протидії злочинності. У теорії ОРД - це роботи, присвячені проблемам конфіденційного співробітництва, а також окремим аспектам використання допомоги громадян під час проведення окремих видів пошукових та оперативно-роз- шукових заходів; у кримінології - використання оперативними підрозділами правоохоронних органів під час запобігання злочинів; у криміналістиці - використання під час розслідування злочинів.

Проблемам залучення громадян до агентурно-оперативної роботи присвячені комплексні монографічні роботи С. В. Албула, О. М. Бандурки, В. В. Гончарова, О. В. Ільїна, В. А. Некрасова, Т В. Пастрюліної, В. В. Редьки, Я. І. Сло- бодяна, В. Є Тарасенка, С. І. Халимона, Ю. Е. Черкасова, І.Р. Шинкаренка тощо

Питання агентурного забезпечення протидії окремим видам злочинності (злочинам) досліджувались у працях К.В. Антонова, В.В. Босенка, М.П. Водька, Л.Ф. Гули, Е.А. Дідоренка, О.Ф. Долженкова, О.О. Дуль- ського, Б.В. Жукова, В.П. Захарова, А.О. Кисельова, В. Кириченка, М.В. Корнієнка, О.В. Лапка, Я.С. Ленюка, В.П. Меживого, П.М. Мітрухова, Р.В. Муко- іда, Д.Й. Никифорчука, В.В. Ноніка, О.О. Подобного, В. Потайчук, В.Д. Пчолкіна, М.В. Стащака, І.С. Стіхар- ної, О.Й. Токарчука, О.О. Толкаченка, В.І. Трапезнікова, Р.В. Тарасенка, В.П. Хоменка, О.Г. Цвєткова, В.М. Цим- балюка тощо. Крім того, існує понад 200 комплексних монографічних досліджень, присвячених проблемам оперативно-розшукової протидії окремим видам злочинів, де одним з основних питань є організаційно-тактичні засади використання негласних позаштатних працівників у протидії цим злочинам.

Останнім часом проблемам використання громадян у площині конфіденційного співробітництва присвячені дисертаційні дослідження: С.А. Вязмікіна (2017р. ), О.В. Горбачова (2018 р.), М.Л. Грібова (2005 р.), І.В. Дми- трієва (2012 р.), О.Ф. Долженкова (2002 р.), А.В. Єфре- мова (2006 р.), Б.А. Керницького (2008 р.), О.Б. Керниць- кого (2009 р.), О.І. Козаченка (2016), Р.О. Курка (2014 р.), Ю.А. Лапутіна (2010 р.), О.Р. Лебедева (2012 р.), В.Ю. Мал- кіна (2012 р.), Н.Я. Маньковського (2016 р.), С.В. Обша- лова (2003 р.), І.М. Охріменка (2005 р.), Т.В. Пастрюліної (2010 р.), І.І. Приполова (2007 р.), С.Д. Рєзнікова (2013 р.), Е.В. Рижкова (2000 р.), ГІ. Удренаса (2010 р.), та багатьох інших учених.

Аналіз названих досліджень дає змогу стверджувати, що безпосередньо в юридичній науці відсутні дослідження, присвячені проблемам співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності. Але на сьогодні є кілька праць, які частково висвітлюють питання використання цієї категорії осіб у протидії злочинності. Зокрема, це дисертаційні дослідження вітчизняних учених: А.М. Кислого «Теоретичні та організаційно-тактичні засади сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності (за матеріалами МВС України)» (Київ, 2011 р.) [27], В.М. Круглого «Взаємодія оперативних підрозділів органів внутрішніх справ із громадянами та використання їх допомоги в оперативно- розшуковій діяльності» (Київ, 2003 р.) [28], В.І. Отрудька «Сприяння громадян підрозділам кримінальної поліції під час протидії злочинності» (Харків, 2019) [29], а також учених близького зарубіжжя: О.В. Васьковської «Гласне сприяння громадян органам, що здійснюють опера- тивно-розшукову діяльність» (Красноярськ, 2005 р.) [30], О.В. Михайловської «Організація гласного сприяння громадян органам оперативним підрозділам органів внутрішніх справ» (Москва, 2009 р.) [31], А.Ю. Сипачова «Правові й організаційно-тактичні основи гласного сприяння громадян оперативним підрозділам органів внутрішніх справ» (Тюмень, 2009 р.) [32], О.В. Шахматова «Правове регулювання сприяння громадян органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» (Санкт-Петербург, 1999 р.) [33].

Проведений аналіз ключових умовиводів і результатів наукових досліджень О.В. Васьковської, А.М. Кислого, В.М. Круглого, О.В. Михайлівської, В.І. Отрудька, А.Ю. Сипачова, О.В. Шахматова дали змогу визначити, що: автори, досліджуючи категорію «сприяння громадян», ототожнюють її з «використанням громадськості» оперативними підрозділами;

сприяння громадян оперативним підрозділам під час протидії злочинності розглядається як єдиний узагальнюючий інструмент у відносинах цих підрозділів та різними категоріями осіб (узагальнююче поняття для визначення форм залучення), значення дій яких за сутністю і змістом у протидії злочинності об'єктивно виходять за межі сприяння. Зокрема, автори розглядають сприяння у площині: конфіденційного співробітництва, а саме використання як негласних позаштатних працівників (на сьогодні це категорії «агент» та «оперативний контакт» - О.Х.); конфіденційної співпраці з органом досудового розслідування, зокрема співпраця з особами, які є учасниками організованої групи чи злочинної організації; допомоги громадян, котрі не відносяться до зазначених категорій осіб та не є штатними працівниками Національної поліції.



Висновки

У результаті здійсненого аналізу та систематизації монографічних, дисертаційних досліджень та інших наукових праць із проблем співпраці кримінальної поліції із громадськістю підрозділів під час протидії злочинам можна зробити такі висновки:

У радянські часи та за роки незалежності України відсутні комплексні монографічні дослідження проблем співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності.

В юридичній літературі громадськість як сила протидії злочинності взагалі, та сила оперативно-розшукової діяльності зокрема, використовується умовно, тобто немає чіткого тлумачення категорій «громадськість» і «використання», відсутні межі такого використання.

Відсутні наукові розробки особливостей співпраці із громадськістю підрозділів кримінальної поліції, зокрема під час оперативно-розшукового та кримінального провадження.

Відсутній комплексний підхід у теорії протидії злочинності та практиці правоохоронної діяльності щодо організації й тактики співпраці із громадськістю.

Співпраця із громадськістю підрозділів кримінальної поліції під час протидії злочинності є пріоритетною тематикою наукових досліджень в окремих галузях юридичної науки, а найперше в теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінального процесу, криміналістики, кримінології. Багатоаспектність цієї проблематики свідчить про науково-прикладну потребу дослідити її на фундаментальному рівні.



Список використаних джерел

1. Безпалова О.І. Особливості реалізації правоохоронної функції держави інституціями громадянського суспільства. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2016. Вип. 20. С. 4-7.

2. Кириченко О.В. Оперативно-розшукова протидія злочинам проти громадської безпеки кримінальною поліцією: проблеми теорії та практики : монографія. Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2016. 428 с.

3. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992. № 2135-ХІІ.

4. Важинський С.Е., Щербак Т.І. Методика та організація наукових досліджень : навч. посіб. Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2016. 260 с.

5. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступность. Концептуальные основы : монография. Харьков : Основа, 1994. 321 с.

6. Пчолкін В.Д. Роль І.П. Козаченка у становленні та розвитку теорії ОРД в Україні. Форум права. 2011. № 2. С. 779-785.

7. Кондратьєв Я.Ю. Теоретичні, правові та оперативно-тактичні засади запобігання злочинам оперативними підрозділами кримінальної міліції : монографія. Київ : НАВСУ, 2004. 444 с.

8. Юхно О.О. Оперативно-розшукове запобігання злочинам органами внутрішніх справ: теоретичний і прикладний аспект : монографія. Одеса : ОДУВС, 2010. 374 с.

9. Шендрик В.В. Теорія і практика попередження злочинів оперативними підрозділами ОВС України : монографія. Дніпропетровськ : ДДУВС, 2012. 420 с.

10. Шендрик В.В. Попередження злочинів оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2012. 39 с.

11. Кириченко О.В., Шевченко О.А. Карний розшук як суб'єкт запобігання злочинам в Україні : монографія. Дніпропетровськ : ДДУВС, 136 с.

12. Убайдуллаев Г.У. Добровольные народные дружины Узбекистана в борьбе с преступностью : атореф. дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук. Ташкент, 1964. 22 с.

13. Болдырев Е.В. Советская система государственных и общественных мер предупреждения правонарушений несовершеннолетних : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук. Москва, 1966. 43 с.

14. Гальперин И.М. Правовые проблемы взаимодействия государственных органов и советской общественности в борьбе с преступностью (уголовно-правовое и уголовно-процессуальное исследование) : автореф. дис. ... на соискание уч. степени д-ра юрид. наук. Москва, 1968. 250 с.

15. Кригер В.И. Предупреждение преступлений общественными мерами. Исследование деятельности товарищеских судов : автореф. дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук. Москва, 1970. 20 с.

16. Лиеде А.А. Общественное поручительство в уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. Ленинград. 1965. 39 с.

17. Павлов Н.Е. Вопросы теории и практики участия общественности в расследовании пре ступлений : атореф. дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук. Москва, 1965. 19 с.

18. Сущук-Слюсаренко З.И. Теоретические и методические проблемы деятельности добровольных народных дружин и товарищеских судов по предупреждению преступлений : автореф. дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук. Харьков, 1975. 30 с.

19. Томин В.Т. Участие трудящихся в расследовании преступлений органами охраны общественного порядка : атореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. М., 1965. 20 с.

20. Томин В.Т. Взаимодействие органов внутренних дел с населеним : : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук. Москва, 1983 32 с.

21. Мороз Г. В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля : автореф. дис. ... на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2006. 19 с.

22. Мартиненко О.А. Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження : автореф. дис. ... на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2007. 32 с.

23. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади) : автореф. дис. ... на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.08. Дніпропетровськ, 2010. 41 с.

24. Уткин В.А. Правовые основы участия общественности и трудовых коллективов в предупреждении рецидива преступлений среди осужденных без лишения (ограничения) свободы и судимых : автореф. дис. ... на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : 12.00.08. Харьков, 1990. 42 с.

25. Білецький А.В. Участь громадськості у запобіганні корупційним злочинам в Україні : дис. ... канд.. юрид. наук : 12.00.08 ; Нац. юр. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2018. 228 с.

26. Шрамко С. С. Роль громадськості у запобіганні злочинності в Україні : автореф. дис. ... на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2018. 20 с.

27. Кислий А.М. Теоретичні та організаційно-тактичні засади сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності (за матеріалами МВС України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2011. 27 с.

28. Круглий В.М. Взаємодія оперативних підрозділів органів внутрішніх справ з громадянами та використання їх допомоги в опера- тивно-розшуковій діяльності : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 21.07.04. Київ, 2003. 20 с.

29. Отрудько В.І. Сприяння громадян підрозділам кримінальної поліції під час протидії злочинності : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2019. 20 с.

30. Васьковская Е.В. Гласное содействие граждан органам, осуществляющим оперативно-розыскную деятельность : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сибир. юр. ин-т МВД России. Красноярск, 2005. 179 с.

31. Михайловская О.В. Организация гласного содействия граждан оперативным подразделениям органов внутренних дел : автореф дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.09. Москва, 2009. 18 с.

32. Сыпачев А.Ю. Правовые и организационно-тактические основы гласного содействия граждан оперативным подразделениям органов внутренних дел : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 ; Тюмен. юрид. ин-т МВД России. Тюмень, 2009. 186 с.

33. Шахматов А.В. Правовое регулирование содействия граждан органам, осуществляющим оперативно-розыскную деятельность : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 ; Санкт-Петербургский ун-т МВД России. Санкт-Петербург, 1999. 230 с.

Размещено на Allbest.ru

...