Структура процесуальних взаємозв’язків, які виникають між суб’єктами й учасниками адміністративного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Структура процесуальних взаємозв'язків, які виникають між суб'єктами й учасниками адміністративного процесу

Желтобрюх І.Л., кандидат юридичних наук, здобувач кафедри адміністративного та господарського права

Анотація

У роботі досліджено структуру процесуальних взаємозв'язків, які виникають між суб'єктами та учасниками адміністративного процесу. Зазначається, що процесуальна взаємодія це зв'язок між певними суб'єктами та учасниками процесу, які можуть діяти в межах адміністративного процесу не лише спільно (наприклад, відповідач та його представник, позивач та третя особа без самостійних вимог) чи всупереч один одному (наприклад, позивач та відповідач), а й відповідно до вимог адміністративного процесу (позивач - адміністративний суд, відповідач - адміністративний суд, тощо). Робиться висновок, що більша частина процесуальних зв'язків у адміністративному процесі (вертикальні зв'язки) представлена у вигляді: «позивач - суд - відповідач»; «позивач - суд - свідок»; «позивач - суд - експерт» і ін. Ці «вертикальні» взаємозв'язки характеризуються обов'язковою участю суду і всіх процесуальних взаємовідносинах. Незначна частина процесуальних зв'язків у адміністративному процесі (горизонтальні зв'язки) представлена у вигляді: «позивач - відповідач», «судовий розпорядник - учасник процесу, що приймає участь у судовому засіданні» і ін. Ці «горизонтальні» взаємозв'язки характеризуються тим, що процесуальні відносини можуть складатися не тільки за участі адміністративного суду, а й і без нього. Натомість серед таких зв'язків, що виникають між учасниками адміністративного процесу, слід виділяти ті, що потребують адміністративного процесуального правового регулювання (наприклад, примирення сторін), і ті, що носять опосередкований характер та випадають із сфери адміністративного процесуального правового регулювання (наприклад, відносини між стороною справи та представником).

Ключові слова: адміністративний процес, сторони справи, процесуальні взаємозв'язки в адміністративному процесі, структура процесуальних взаємозв'язків.

Abstract

THE STRUCTURE OF PROCEDURAL INTERRELATIONS BETWEEN THE PARTIES AND PARTICIPANTS OF ADMINISTRATIVE PROCESS

The paper studies the structure of procedural relations between the parties and participants of administrative process. It marks that procedural interrelation is a connection between certain parties and participants of the process which can act within administrative procedure not only together (for example, the defendant and his representative, the plaintiff and a third party without independent demands) or against each other (for example, the plaintiff and defendant) but also in accordance with the requirements of administrative process (plaintiff - administrative court, defendant - administrative court, etc.). It is concluded that a great part of procedural interrelations in administrative process (vertical relations) is represented in the following form: “plaintiff - court - defendant”; “plaintiff - court - witness”; “plaintiff - court - expert” and others. The “vertical” interrelations are characterized by mandatory court involvement in all procedural relations. A small part of procedural relations in administrative process (horizontal relations) is presented as follows: “plaintiff - defendant”, “master of the court - a participant of the process which is involved in the court session”, etc. These “horizontal” relations are characterized by the fact that procedural relations can be formed not only with the participation of the administrative court but also without it. Thus, among the relations which arise between participants of administrative process, it is expedient to mark those which need administrative procedural legal regulation (e.g., conciliation of the parties) and those which have indirect nature and are beyond the scope of administrative procedural legal regulation (e.g., relations between a party to a case and a representative).

Key words: administrative process, parties to a case, procedural interrelations in administrative process, structure of procedural relations.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Розкриття особливостей реалізації процесуальних прав і обов'язків сторонами адміністративної справи зумовлює висвітлення особливостей і видів процесуальної взаємодії між сторонами адміністративної справи, адміністративним судом та іншими учасниками адміністративного судочинства. У спеціальній літературі питанням процесуальної взаємодії в межах адміністративного судочинства майже не приділяється увага. Водночас це цікавий аспект дослідження, який додатково допомагає дослідити особливості реалізації процесуальних прав і обов'язків сторонами адміністративної справи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковане розв'язання проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття

Окремі аспекти процесуальної взаємодії учасників процесуальних відносин розкриваються у працях Б.Т. Безлепкіна, Г.М. Вулах, М.А. Гурвич, А.Ф. Козлова, С.В. Лучіної, Т.В. Степанової, Г.Л. Осокіної, М.І. Єнікєєва та ін. процесуалістів. Найбільш розгорнуто і системно питання процесуальної взаємодії були досліджені в працях С.В. Лучіної (у межах цивільного процесу) [1] та Т.В. Степанової (в межах господарського процесу) [2]. Посилаючись на основні висновки саме цих авторів, пропонуємо розглянути специфіку процесуальної взаємодії між учасниками адміністративних процесуальних відносин, серед яких особливе місце посідають сторони адміністративної справи.

Разом з тим, в межах науки адміністративного права та процесу питанням процесуальної взаємодії взагалі не приділяється уваги.

Постановка завдань

Основними завданнями, розв'язанню яких присвячена дана стаття, є такі:

Дослідити структуру процесуальних взаємозв'язків, які виникають між суб'єктами та учасниками адміністративного процесу.

Запропонувати ймовірні шляхи вирішення існуючих теоретичних проблем у науці адміністративного права та процесу.

Виклад основного матеріалу

Процесуальна взаємодія між учасниками адміністративних процесуальних відносин в юридичній літературі визначається по-різному:

це тактична взаємодія сторін (М. І. Єнікєєв);

це системна мозаїка двосторонніх та багатосторонніх правовідносин, суб'єктами яких виступають органи держави, посадові та фізичні особи, державні та недержавні підприємства, установи, організації (Б.Т. Безлепкін);

це дії всіх суб'єктів процесу, що пов'язані, взаємно обумовлені і являють собою органічну єдність (А.Ф. Козлов, Т.В. Степанова та ін.) [2, с. 66; 3, с. 137].

Вважаємо, що процесуальна взаємодія це зв'язок між певними суб'єктами та учасниками процесу, які можуть діяти в межах адміністративного процесу не лише спільно (наприклад, відповідач та його представник, позивач та третя особа без самостійних вимог) чи всупереч один одному (наприклад, позивач та відповідач), а й у відповідності до вимог адміністративного процесу (позивач - адміністративний суд, відповідач - адміністративний суд, тощо).

У зв'язку з цим цікавим є розгляд питання стосовно структури процесуальних взаємозв'язків, які виникають між суб'єктами та учасниками адміністративного процесу.

Наприклад, М.М. Зубович, характеризуючи структуру цивільних процесуальних правовідносин, зазначає, що в юридичній літературі представлено дві точки зору щодо структури процесуальних взаємозв'язків:

перша схематично може бути представлена у вигляді системи правових зв'язків типу: «позивач - суд - відповідач»; «позивач - суд - свідок»; «позивач - суд - експерт» і ін. Ці «вертикальні» взаємозв'язки характеризуються обов'язковою участю суду і всіх процесуальних взаємовідносинах;

друга схематично може бути представлена у вигляді системи правових зв'язків типу: «позивач - відповідач», «позивач - свідок», «відповідач - експерт» і ін. Ці «горизонтальні» взаємозв'язки характеризуються тим, що процесуальні відносини можуть складатися не тільки за участі суду, а й і без нього [4, с. 33].

В юридичній літературі склалося два підходи щодо структури процесуальних взаємозв'язків. Один із них повністю ігнорує наявність горизонтальних взаємозв'язків в юридичному процесі та стверджує, що всі процесуальні дії відбуваються з обов'язковою участю суду. Яскравим представником такого підходу є Г. М. Вулах, яка зазначає, що:

законодавство не надає учасникам судочинства взаємних процесуальних прав і не покладає на них процесуальних обов'язків по відношенню один до одного [5, с. 8]. І дійсно, якщо звернутися до ст. 44 і 47 КАСУ, то всі процесуальні права та обов'язки учасників справи будуть стосуватись повноважень адміністративного суду. Наприклад, право ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти може бути реалізоване виключно шляхом звернення одним із учасників процесу до адміністративного суду (судді). Те ж саме стосується і процесуальних обов'язків. Обов'язок з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо явка сторін визнана судом обов'язковою, реалізується саме через зв'язок між учасником справи та адміністративним судом (суддею);

процесуальні обов'язки сторін - це завжди обов'язки по відношенню до суду [5, с. 8]. Незважаючи на те, що ст. 47 КАСУ має назву «Процесуальні права та обов'язки сторін», в ній відсутні положення про обов'язки сторін. Стаття ж 44 КАСУ не дає вичерпного переліку обов'язків, які є у учасників адміністративного процесу. Певні процесуальні обов'язки витікають із загального змісту процесуального закону. Наприклад, ч. 5 ст. 47 КАСУ закріплює, що «сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі». Слід підкреслити, що врегулювання спору шляхом примирення сторін, тобто без участі судді (ст. 190 КАСУ), суттєво відрізняється від врегулювання спору між сторонами за участю судді (Глава 4 Розділу ІІ КАСУ). У ст. 190 КАСУ закріплено багато повноважень адміністративного суду щодо реалізації інституту примирення сторін (наприклад, за клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення, умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду, тощо), але частина перша цієї статті яскраво свідчить про можливість існування між сторонами справи процесуальних зв'язків, в яких не приймає участі суд. Тобто сторони самостійно, без участі суду, можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Адміністративне процесуальне законодавство не регламентує саму процедуру примирення, але висуває цілу низку вимог, яких повинні дотримуватись учасники примирення: а) примирення може стосуватися лише прав та обов'язків сторін; б) якщо примирення сторін відбулося на умовах, які виходять за межі предмета спору, то такі умови не повинні порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; в) умови примирення не можуть суперечити закону та виходити за межі компетенції суб'єкта владних повноважень. Ці вимоги законодавства, по-перше, можна розглядати в якості процесуального обов'язку сторін дотримуватись приписів процесуального законодавства щодо умов примирення, по-друге, дають підставу стверджувати, що між сторонами справи під час примирення виникають зв'язки, які регламентуються положеннями адміністративного процесуального законодавства.

Г.Л. Осокіна теж ігнорує наявність горизонтальних взаємозв'язків в юридичному процесі та стверджує, що всі види юридичного процесу (в тому числі і адміністративного процесу) є «лише патологічною формою життя матеріального закону, у зв'язку з чим процесуальні відносини не можуть існувати без суб'єкта, що володіє правомочностями щодо їх примусової реалізації, оскільки таким суб'єктом є тільки суд, то правове відношення, що складається без його безпосередньої участі, не може бути процесуальним» [6, с. 46]. О.Б. Зеленцов теж звертає увагу на те, що сторони спору не є сторонами самостійних процесуальних відносин без участі суду. Тому процесуальних відносин безпосередньо між сторонами спору не існує, а сам спір не може бути процесуальним правовідношенням між сторонами [7, с. 158]. процесуальний цивільний судочинство адміністративний

Переконані в тому, що наявність чи відсутність процесуальних відносин не можна визначати лише за допомогою такого критерію як «процесуальна діяльність». Іншими словами - процесуальні відносини не обмежуються сьогодні в юридичних процесах лише відносинами, в яких суд реалізує свої повноваження. Це хибна думка, яка звужує як потенціал науки адміністративного процесуального права, так і потенціал адміністративного процесуального правового регулювання.

Другий підхід до структури процесуальних взаємозв'язків, який представлено сьогодні в юридичній літературі, як раз, і стверджує, що процесуальні зв'язки в юридичному процесі не обмежуються виключно горизонтальними зв'язками, де обов'язковим учасником виступає суд, що їм притаманні і горизонтальні зв'язки (між іншими учасниками юридичного процесу). Наприклад, Т.В. Степанова вважає, що вузьке трактування процесуальних зв'язків (тобто як вертикальних) повністю нівелює значення взаємодії учасників процесу до затвердження або підтвердження їх дій судом. Як приклад Т.В. Степанова теж називає інститут примирення сторін та зазначає: «Слід визнати, що елемент взаємодії учасників провадження за відсутності безпосередньої участі судді також є важливою складовою господарських процесуальних правовідносин. Правовідносинами вони є, оскільки процесуальний закон наділяє цих учасників відповідними правами, які вони реалізують в процесі та, за необхідності, «узаконюють» відповідним актом господарського суду» [2, с. 76-77].

Більш аргументовану та послідовну позицію щодо структури процесуальних взаємозв'язків висловлює А.Ф. Козлов. По-перше, вчений констатує про необхідність розширення уявлень про процесуальні відносини на прикладі цивільного судочинства та пропонує виділяти два види процесуальних відносин - 1) відносини з обов'язковою участю суду та 2) відносини між самими зацікавленими особами і іншими учасниками процесу [8, с. 31]. По-друге, А.Ф. Козлов вважає, що наявність у учасників процесу основних правових зв'язків із судом не заважає їм брати участь у інших процесуальних правовідносинах, тобто без участі суду. Прикладів процесуальних відносин, які можуть виникати між зацікавленими особами і іншими учасниками процесу, А.Ф. Козлов називає дуже мало (наприклад, відносини між співпозивачами, між співвідповідачами, між сторонами при укладанні мирової угоди, між судовим представником та особою, яку він представляє) [8, с. 32]. Це свідчить про те, що горизонтальні зв'язки в юридичних процесах, в тому числі в адміністративному процесі, є виключенням із загального правила. їх не можна ігнорувати, але і їх кількість не дає приводу переглянути загальне уявлення про адміністративний процес як правозастосовну діяльність адміністративного суду щодо розгляду та вирішення адміністративної справи. Саме тому адміністративне процесуальне право, як і всі процесуальні галузі права, залишається публічною галуззю права, адже диспозитивні відносини між учасниками правовідносин є притаманними виключно приватним галузям права.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Закінчуючи дискусію щодо структури процесуальних взаємозв'язків в адміністративному процесі вважаємо, що сьогодні існують як теоретичні, так законодавчі підстави стверджувати таке:

більша частина процесуальних зв'язків у адміністративному процесі (вертикальні зв'язки) представлена у вигляді: «позивач - суд - відповідач»; «позивач - суд - свідок»; «позивач - суд - експерт» та ін. Ці «вертикальні» взаємозв'язки характеризуються обов'язковою участю суду і всіх процесуальних взаємовідносинах;

незначна частина процесуальних зв'язків у адміністративному процесі (горизонтальні зв'язки) представлена у вигляді: «позивач - відповідач», «судовий розпорядник - учасник процесу, що приймає участь у судовому засіданні» та ін. Ці «горизонтальні» взаємозв'язки характеризуються тим, що процесуальні відносини можуть складатися не тільки за участі адміністративного суду, а й і без нього. Натомість серед таких зв'язків, що виникають між учасниками адміністративного процесу, слід виділяти ті, що потребують адміністративного процесуального правового регулювання (наприклад, примирення сторін), і ті, що носять опосередкований характер та випадають із сфери адміністративного процесуального правового регулювання (наприклад, відносини між стороною справи та представником).

Список використаних джерел

1. Лучина С.В. Взаимодействие субъектов, обладающих тождественными материально-правовыми интересами в гражданском процес се : автореф. дис.... канд. юрид. наук. Волгоград, 2001.25 с.

2. Степанова Т.В. Процесуальний статус учасників позовного провадження у господарському судочинстві: теоретико- правові та праксеологічні аспекти : монографія. Одеса : Фенікс, 2017. 494 с.

3. Козлов А.Ф. Место суда среди других субъектов советского гражданского процессуального права. Ученые труды. СОИ. 1966, Вып. 6. С. 133-148.

4. Зубович М.М., Зубович Е.М. О структуре гражданских (арбитражных) процессуальных отношений. Сибирский юрид. вестник. 2005. № 1. С. 31-34.

5. Вулах Г.М. Арбитражный суд как участник арбитражного судопроизводства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. СГАП. Саратов, 2005. 25 с.

6. Осокина ГЛ. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть : учебное пособие. Томск : Изд-во Томск. ун-та, 2002. 616 с.

7. Зеленцов А.Б. Административно-правовой спор: вопросы теории : монография. Москва : РУДН, 2009. 692 с.

8. Козлов А.Ф. Об особой разновидности гражданских процессуальных отношений. Реализация процессуальных норм органами гражданской юрисдикции: сб. науч. тр. Свердловск : СЮИ, 1988. С. 28-35.

Размещено на Allbest.ru