Генеза антрепренерства як передумова договору про надання продюсерських послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генеза антрепренерства як передумова договору про надання продюсерських послуг

Дилігул А.С.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Аксютіна А.В.,

старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

У статті аналізуються питання, пов'язані з визначенням «антрепренерства», й аналізуються його ознаки. Надається визначення поняття «антрепренерство». Досліджується поняття «антрепренерство» й здійснюється аналіз історичного розвитку цього явища. Поняття «антрепренерство» не було нормативно закріпленим і загальновживаним щодо будь-якої сфери господарської діяльності. Джерела з різноманітних галузей культури містять згадки про антрепренерство саме у сфері розваг, застосовне до предмета діяльності театрів, музично-концертної діяльності, кіно, образотворчого мистецтва тощо. Статтю присвячено дослідженню поняття «антрепренерство». Визначено, що антрепренером (від франц. Entrepreneur- посередник) в Україні, як і в Росії того часу, називали в загальному сенсі підприємця, а надалі, щодо сфери розваг, - утримувача приватного видовищного підприємства (театру, цирку і так далі). Антрепренер безпосередньо й нероздільно пов'язаний з антрепризою, якою в капіталістичних країнах і дореволюційній Росії визначалось ведення театрального, циркового й інших підприємств приватною особою, приватним театральним підприємством. Антреприза (від французького entreprise- підприємство) - форма організації театральної справи, театральне підприємство, створене й очолюване приватним підприємцем - антрепренером (менеджером, імпресаріо, продюсером). У статті проаналізовано виникнення та становлення антрепренерства, встановлено, що це явище викликане й економічними причинами, й еволюцією технічних засобів. Розглянуто й досліджено, що антрепренерство виникло відповідно до сформованих суспільних умов для появи подібних професій та епохи модерну, що наступила. Воно характеризується раціоналізмом у всіх галузях життя, соціальною мобільністю, новими умовами комунікації, загальним рівнем культури й розвитком самого мистецтва, що адаптується до реалій та умов організації творчого процесу, які істотно змінилися. Статтю присвячено аналізу антрепренерства, під яким розуміється вільна, ініціативна, новаторська діяльність антрепренера - особи, яка здійснює таку діяльність - в умовах ризику у сфері розваг.

Ключові слова: антрепренерство, мистецтво, виконавець, споживач, продюсерські послуги, розважальна індустрія, антрепренер.

Genesis of entrepreneurship as a prerequisite contractfor provision of production services антрепренерство продюсерська послуга театральний

The article analyzes the issues related to the definition of “entrepreneurship” and analyzes its features. The definition of “entrepreneurship” is given. The concept of “entrepreneurship” is researched and the historical development of this phenomenon is analyzed. The concept of entrepreneurship has not been normative and commonly used in any sphere of economic activity. Sources from a variety of cultural backgrounds, mentioning entrepreneurship in the field of entertainment, applicable to the subject of activity: theater, music and concert activities, cinema, fine arts and more. This article is devoted to the study of the concept of “entrepreneurship”. It is determined that the entrepreneur (from French Entrepreneur - intermediary) in Ukraine, as in Russia at that time, was called in the general sense of the entrepreneur, and in the future, in the sphere of entertainment - the holder of a private entertaining enterprise (theater, circus, etc.). The entrepreneur is directly and inseparably linked to the enterprise, which defined capital, countries, and pre-revolutionary Russia as the conduct of theater, circus, and other enterprises by an individual, a private theater enterprise. Enterprise (from the French entreprise - an enterprise) is a form of organization of the theater business, a theater enterprise created and led by a private entrepreneur - an entrepreneur (manager, impresario, producer). The article analyzes the emergence and formation of entrepreneurship, found that this phenomenon is caused by both economic reasons and the evolution of technical means. It has been established and investigated that entrepreneurship emerged in accordance with the existing social conditions for the emergence of similar professions and the era of modernity that has come. It is characterized by rationalism in all walks of life, social mobility, new conditions of communication, a general level of culture, and the development of art itself, which adapts to the realities and conditions of organizing the creative process, which have changed significantly. The article is devoted to the analysis of entrepreneurship, which means free, initiative, innovative activity in risk, in the sphere of entertainment, and an entrepreneur - a person who carries out this activity.

Key words: entrepreneurship, art, performer, consumer, producer services, entertainment industry, entrepreneur.

Постановка проблеми

Ще на зорі становлення людської цивілізації, в державі, що дала початок розвитку циві- лістики - Великій Римській імперії, за часів імператора Августа були чітко визначені дві основні потреби соціуму, що дозволяють ним маніпулювати й управляти - хліб і видовища [1, с. 14]. Сукупність зазначених складових є універсальною формулою управління народними масами в усі часи. Водночас забезпечення першої складової формули дозволяє формувати й підтримувати задовільний матеріальний рівень соціуму в цілому, а забезпечення другої - дозволяє підтримувати нормальний, врівноважений морально-психологічний стан мас, що істотно впливає на першу складову.

Як свідчать історичні джерела, з розвитком технічного прогресу в суспільстві виникають і розвиваються види розваг, які відповідають рівню розвитку суспільства на певному етапі. Так, виникнення музики датується доісторичними часами, коли людина вперше використала кам'яні знаряддя праці [2, с. 3]. У античний період з'являються первинні масові видовищні розваги: у Греції театр і спортивні змагання, а в стародавньому Римі найбільшою популярністю користувалися бої гладіаторів [3, с. 15].

Ще одним напрямком сфери мистецтва, який виник набагато пізніше, став кінематограф, який у момент свого виникнення, на слушну думку В.П. Руднєва, став «культурним шоком» [4, с. 97] і стійко ввійшов до життя людини. Це «найпоширеніший і наймогутніший у світі засіб комунікації» [5, с. 273]. Кіно базується на інших видах мистецтва - літературі, театрі, живописі, музиці, акумулю- ючи їхні можливості. Але якісно воно інше, оскільки має власні, притаманні лише йому засоби: наявність планів, застосування гри світла й тіні, особливо в чорно-білому зображенні, монтаж (звичайний, асоціативний, паралельний тощо), темпоритм тощо [6].

Стан дослідження теми

Проблематиці присвячені роботи О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової, Н.С. Кузнєцо- вої, В.В. Луця, О.В. Дзери й інших. Актуальні питання викладаються в працях таких науковців, як М.О. Барінов, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, Р.М. Гейнц, Н.В. Дроздова, О.С. Іоффе.

Мета дослідження - визначення генези поняття «антрепренерство» як передумови договору про надання продюсерських послуг.

Виклад основного матеріалу

Виникнення кінематографа як мистецтва та явища культури пов'язане з певними технічними винаходами кінця ХІХ - ХХ ст. Суто з технічної точки зору на початку кінематограф був передусім фотографією, яка рухається, що зумовило високий рівень довіри до документальної вірогідності фільмів. У Парижі в приміщенні «Великого кафе» на бульварі Капуцинів 28 грудня 1895 р. брати Огюст і Луї Люм'єр уперше публічно продемонстрували на екрані фільм «Вихід робітників із фабрики», знятий у серпні - вересні 1894 р. у м. Ліон (Франція). Брати Люм'єри є загальновизнаними творцями кіно [7, с. 51].

Основними розповсюджувачами кінопродукції в Україні були іноземні фірми. Переважно люди з бульвару Капуцинів у Парижі - брати Люм'єри, брати Пате й фірма «Гомін» - виявилися вельми спритними в комерції. Уже в 1896 р. по всіх великих містах Російської імперії демонстрували їхні кінострічки.

У 1897 р. у Київському дворянському зібранні відбувся перший пробний сеанс живих картин кінематографа братів Люм'єрів. Напевно, саме в той різдвяний вечір, 3 січня, київський антрепренер, власник театральної трупи М.М. Соловцов познайомився з агентами братів Люм'єрів і вже через кілька місяців придбав модель кіноапарата серійного виробництва, який за технічними характеристиками перевершував усі інші - був знімальним, проєкцій- ним і копіювальним водночас [8].

Але головними явищами в цей період виступили нова система організації та комерціалізації розважальної індустрії та ініціація попиту на твори й виконання в цій сфері. Виникають нові форми - між виконавцем і споживачем з'являється своєрідний посередник у вигляді інституту антрепренерства, який згодом витіснив нотних видавців і директорів театрів із першої сходинки п'єдесталу музично-розважальної індустрії та в початкових формах взявся надавати творчим особам і колективам певні адміністративно-фінансові послуги.

Безпосередньо в комерційній діяльності поняття «антрепренер» з'явилося задовго до його офіційного ототожнення з мистецькою справою. Ще у XVII ст. антрепренером (підприємцем) стали називати людину, яка уклала з державою контракт на виконання певної роботи або постачання певної продукції за заздалегідь обумовлену ціну. Ця людина брала на себе всю фінансову відповідальність за виконання контракту. Якщо вона завдяки своїй підприємливості укладалася в меншу суму, ніж обумовлено було контрактом, різниця між вартістю контракту і його витратами залишалася в неї. Якщо ж її витрати були вище вартості контракту, то вона зазнавала збитків. Таким чином, підприємцем вважали людину, здатну в умовах ризику взяти на себе всю відповідальність за справу. Вона планує, організовує, контролює всю роботу, ризикуючи своїм становищем, репутацією та фінансами [9, с. 15].

Треба сказати, що вперше поняття «entrepreneur» як економічний термін ввів французький економіст Жан- Батіст Сей приблизно в 1800 р., вклавши в нього наступний зміст: «Антрепренер перекидає економічні ресурси зі сфери малої продуктивності у сферу великої продуктивності й пожинає плоди» [10, с. 23].

Антрепренером (від франц. Entrepreneur- посередник) в Україні, як і в Росії того часу, називали в загальному сенсі підприємця, а надалі, щодо сфери розваг - утримувача приватного видовищного підприємства (театру, цирку і так далі). Досить розповсюдженим у Західних країнах є такий термін і досі. Антрепренер безпосередньо й нероздільно пов'язаний з антрепризою, якою в капіталістичних країнах і дореволюційній Росії визначалось ведення театрального, циркового й інших підприємств приватною особою, приватне театральне підприємство [11, с. 52]. Антреприза (від французького entreprise- підприємство) - форма організації театральної справи, театральне підприємство, створене й очолюване приватним підприємцем - антрепренером (менеджером, імпресаріо, продюсером) [12].

У XIX ст. і на початку XX ст. антрепренерів-підприєм- ців нерідко ототожнювали з менеджерами - керівниками підприємств, звертаючи основну увагу на економічний аспект їхньої діяльності, тобто роботу з повною відповідальністю в умовах ризику з метою отримання прибутку [13, с. 14]. Наголошуючи на тотожності термінів «антрепренер» і «менеджер» (від англійського дієслова to manage),

І.А. Колеснікова звертала увагу на те, що в семантиці останнього, крім звичайних, уже відомих сем (керувати, завідувати), є дуже цікаві нові:

а)уміти поводитися зі зброєю;

б)уміти приборкувати коней;

в)уміти справлятись із чимось;

г)намагатися зробити щось [15, с. 187].

Водночас підприємець і менеджер не є тотожними поняттями. Найбільш повно розмежування двох понять - «підприємець» і «менеджер» - було здійснено В.В. Мар- ченком, який відзначає, що натепер на Заході це дві різні професії, принципово відмінні: в типі стратегічної орієнтації та в підході до здійснення задуму, у формі придбання або залучення ресурсів і методах їхнього пускання в дію, включаючи відмінність в організаційній структурі відповідних ділових підприємств.

Якщо підприємець орієнтується на пошук нових можливостей для розвитку підприємства, то менеджер - на виконання плану й ефективність використання наявних ресурсів. Успіх підприємницької діяльності визначається його вмінням швидко орієнтуватися та діяти, а діяльність менеджера - прихильністю до сформованого порядку. Підприємець прагне до гнучкого використання коштів, шукає можливості їхнього тимчасового залучення; менеджер сам зацікавлений у накопичуванні й роздуванні фондів. Підприємець так чи інакше залучає час від часу ресурси з боку; менеджер набирає роботу під наявні ресурси. І нарешті, організаційну структуру менеджерського підприємства характеризує, як правило, ієрархія із чітким дотриманням субординації; в підприємницькій організації, навпаки, сильніше розвинені горизонтальні зв'язки, в тому числі переважно неформальні.

У XX ст. склалося сучасне поняття діяльності антрепренера як новатора. У цій справі отримав визнання американський економіст Джозеф Шумпетер (1883-1950 р.), який зазначав, що головне завдання антрепренера полягає в реформуванні способу виробництва шляхом впровадження нових технологій для виробництва нових товарів або раніше вироблених товарів, але новими методами завдяки відкриттю іншого джерела сировини або нового ринку збуту [11, с. 21].

Очевидно, діяльність антрепренера й, отже, зміст антрепренерства являє собою систему:

а)новаторства (нові технології, нові товари, нові ринки і тому подібне);

б)діяльності в умовах ризику;

в)діяльності в умовах свободи маневру, ініціативної поведінки.

Аналіз джерел права ХІХ - ХХ ст. свідчить, що поняття антрепренерство не було нормативно закріпленим і загальновживаним щодо будь-якої сфери господарської діяльності. Лише джерела з різноманітних галузей культури містять згадки про антрепренерство саме у сфері розваг, застосовне до предмета діяльності театрів, музично-концертної діяльності, кіно, образотворчого мистецтва тощо.

Таким чином, під антрепренерством розуміється вільна, ініціативна, новаторська діяльність антрепренера - особи, яка здійснює таку діяльність - в умовах ризику у сфері розваг.

У сфері розваг антрепренери існують із моменту виникнення професійних труп. Перші документи (контракти) відносяться до XVI ст. Відомий, наприклад, контракт, укладений антрепренером французом Л'Епероньером з актрисою М. Фере ще в 1545 р. [12].

Серед відомих антрепренерів того часу варто виокремити: С.П. Дягілєва, М.В. Лентовського, П.М. Медве- дєва, Н.І. Собольщікова-Самаріна, С.І. Зиміна, родину Шитлер, М.К. Садовського, Й.І. Калиновського, І.Ф. Штейна, Л.Ю. Млотковського та інших, які зробили чимало для розвитку вітчизняного театрального мистецтва. З 1891 р. у Києві облаштувався російський драматичний театр під керівництвом М.М. Соловцова, який володів театральним талантом, діловою кмітливістю та високими моральними якостями [6].

Але на рубежі століть сфера антрепренерства виходить за рамки музично-театральної діяльності, фактично розвиваючись у всіх галузях мистецтва. Під цією вивіскою діяла велика кількість підприємців, що займалися адміністративно-фінансовою діяльністю з організації музичних виступів, дивертисментів, гастролей окремих популярних співаків та інструменталістів. Антрепренер став невіддільною та центральною фігурою в музичній і концертно-театральній комерції початку XX ст., відповідаючи за фінансування артистичної діяльності фактично на всіх її етапах.

Завдяки діяльності антрепренерів музичний, концертно-театральний і кінематографічний ринок того часу значною мірою розширився, і функції товару набули вже не лише нотні екземпляри певного шлягеру, а й декілька видів об'єктів: шлягер і його нотне видання в барвистому оформленні; концертна програма, яка обов'язково включає шлягер або шлягери; театральна вистава; носії інформації з аудіозаписом творчого продукту (шлягеру) на платівці; кінематографічні стрічки; особистість безпосередньо самого артиста, виконавця (зображення, фото чи інша продукція з його зображенням, статті в газетах, чутки й інформація про його приватне життя і так далі) [5].

Професія антрепренер до початку другого десятиліття органічно вписалася в ландшафт культурного життя України й Росії та була настільки поширеною, що постало питання про створення професійної організації, яка б захищала права таких підприємців. Наслідком цього став перший Всеросійський з'їзд кафе-концертних підприємців, на якому було створено Товариство директорів театрів-вар'єте й цирків, засновниками якого виступили власники 30 кафешантанів [7].

Висновки

Враховуючи вищезазначене, необхідно зробити наступні висновки. Виникнення та становлення антрепренерства викликане й економічними причинами, й еволюцією технічних засобів ХІХ ст. - початку XX ст. Антрепренерство виникло відповідно до сформованих суспільних умов для появи подібних професій та епохи модерну, що наступила. Воно характеризується раціоналізмом у всіх областях життя, соціальною мобільністю, новими умовами комунікації, загальним рівнем культури й розвитком самого мистецтва, що адаптується до реалій та умов організації творчого процесу, які істотно змінилися. Таким чином, під антрепренерством розуміється вільна, ініціативна, новаторська діяльність антрепренера - особи, яка здійснює таку діяльність - в умовах ризику у сфері розваг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Лушникова М.В. Курс права социального обеспечения. 2-е изд., доп. Москва : Юстицинформ, 2009. 656 с.

2. Miller Michael. The Complete Idiot's Guide to Music History. New York : Alpha, 2008. 317 p.

3. Колтышева С.Я. Метафорическое моделирование образа шоу-бизнеса в российском и американском массмедийном дискурсе : дис. ... канд. филолог, наук : 10.02.20. Екатеринбург, 2009. 241 с.

4. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. Москва : Аграф, 1997. 384 с.

5. Truffaut F. Il cinema secondo Hitchcock. Parma : Pratiche Ed., 1978. 291 p.

6. Сулім А.А. Кінокритичні студії: форми, функції та методологічні підходи. Вісник ХДАК. 2014. Випуск 44. С. 218-225. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/hak_2014_44_30.

7. Кияшко Ю.П. Специфіка побудови відеозображення в екранних мистецтвах: спільне й відмінне в кіно та на телебаченні. Держава та регіони. Серія «Соціальні комунікації». 2011. Вип. 2. С. 50-54.

8. Гамоля Н.М., Мокроусова Е.О. Кино покатом. Український діловий тижневик «Контракти». 2005. № 23. URL: http://archive.kontrakty.ua/gc/2005/23/39-kino-pokatom.html.

9. Засканов В.Г., Швецов Ю.Ф., Широков Ю.Ф. Основы предпринимательской деятельности : учебное пособие Самара : Самар. гос. аэрокосм. ун-т., 2004. 289 с.

10. Анисимов Ю.П., Борисенко И.А. Основы инновационного менеджмента : учеб. пособие. Воронеж : Изд-во ВГТУ, 2000. 67 с.

11. Словник української мови; в 11 томах / за ред. І.К. Білодіда ; Інститут мовознавства АН УРСР Київ : Наукова думка,1970-1980. Том 1. 799 c.

12. Карп В.В. Энциклопедия театра. URL: http://enc.vkarp.com/2010/10/10/а-антреприза.

13. КолесниковаІ.А. Новийпідхідувивченніфаховоїтермінологіїназаняттяхзукраїнськоїмови. Київ : ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2003. с.186-188 .

14. Хизрич Р, Питере М. Предпринимательство. Москва : Прогрес-Универс, 1991. 191 с.

15. Переписка с министром внутренних дел, Киевским, Подольским и Волынским гражданскими губернаторами и др. о выдаче разрешений на постановку спектаклей содержателям театральных трупп, списки польских пьес, разрешенных цензурой к постановке. 26 октября 1845 - 4 января 1849 // Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Ф. 442. Оп. 1. Од. зб. 6208. Арк. 1-132.

Размещено на Allbest.ru