Вплив заборонених предметів на формування та реалізацію протиправної поведінки засуджених у місцях позбавлення волі

Размещено на http://allbest.ru

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем'янчука

Вплив заборонених предметів на формування та реалізацію протиправної поведінки засуджених у місцях позбавлення волі

Махніцька К.Г., аспірант

кафедри кримінального права та правосуддя

Анотація

У статті визначено вплив наявності у засуджених, позбавлених волі, заборонених предметів, речовин і виробів на стан правопорядку і злочинності у виховних і виправних колоніях, а також запропоновано низку науково обґрунтованих заходів запобіжного характеру з означеної проблематики.

Серед основних вимог режиму у виховних і виправних колоніях України (встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу) особливе місце займають ті із них, що стосуються заборони та правообмежень, які зазначені у додатках № 3 та № 5 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань на підставі положень ч. 7 ст. і02 КВК.

Такий висновок ґрунтується на тому, що при вчиненні злочинів та інших правопорушень у місцях позбавлення волі однією з умов, яка сприяла цьому, майже завжди виступає наявність у засуджених заборонених предметів, речовин і виробів.

При цьому, зазначена тенденція має місце з 1991 року та триває по даний час. Так, поширеними у 1991 році у виправних і виховних колоніях України були групові відмови засуджених від роботи та прийому їжі (у Вінницькій № 39, Дніпропетровській № 21, Київській № 35), які були вчинені, у тому числі, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, кількість яких у вказаному періоді зросла в рази (наркотичних речовин - у 6,8 рази (з 436,8 грамів у 1990 р. до 2 тис. 964 г у 1991 р.); спиртних напоїв - у 3,4 рази (з 117,3 літрів у 1990 р. до 398,9 л у 1991 р.).

І, хоча, зокрема, у 2016 році (як і в подальші роки) чисельність засуджених, які тримались у виправних і виховних колоніях, зменшилась майже на 10 тис. осіб, а у зв'язку з цим знизились і показники вилучених у них заборонених предметів, речовин і виробів (на 63% - кількість наркотичних засобів; на 52% - колюче-ріжучих предметів; на 21% - спиртних напоїв; на 15% - браги), проблема протидії цьому суспільно небезпечному явищу у місцях позбавлення волі є актуальною та практично значущою на сьогодні.

Ключові слова: заборонені предмети, речовини і вироби, засуджений, позбавлення волі, виховна колонія, виправна колонія, запобігання, злочин, правопорядок.

Abstract

The effect of prohibited items on the formation and the implementation of the illegal behavior of convicts in prisons

The article establishes the influence of the presence in prisoners deprived of their liberty, prohibited items, substances and articles on the state of law and order and crime, and also suggests a number of scientifically based preventive measures on this issue.

Among the basic requirements of the regime in the correctional and correctional colonies of Ukraine (statutory and other normative-legal acts of the order of execution and serving of imprisonment (Part 1 of Article 102 of the Criminal Enforcement Code) occupy a special place those concerning the prohibition and restrictions, which are specified in Annexes No. 3 and No. 5 of the Rules of Internal Order of the Institutions of Execution of Sentences under the provisions of Part 7 of Article 102 of the KVC.

Such a conclusion is based on the fact that, when committing crimes and other offenses in prisons, one of the conditions that facilitated this is almost always the presence of prohibited articles, substances and articles on convicted persons. However, this trend has been taking place since 1991 and is still ongoing.

Thus, widespread in 1991 in correctional and educational colonies of Ukraine were group denials of convicts from work and eating (in Vinnitskaya No. 39, Dnipropetrovsk No. 21, Kyiv No. 35 other regions), which were committed, including in the state of alcohol and drug intoxication, the number of which increased by a factor in the specified period (of narcotic substances - 6.8 times (from 436.8 grams in 1990 to 2 thousand 964 grams in 1991); alcoholic beverages - by 3,4 times (from 117.3 liters in 1990 to 398.9 liters in 1991), and in particular in 2016 (as in subsequent years) the number of convicts held in detention

In this regard, the number of narcotics and educational colonies decreased by almost 10 thousand persons, and in this connection the indicators of the forbidden objects, substances and articles withdrawn from them decreased (by 63% - the number of narcotic drugs; by 52% - thorn-cutting objects; 21% - alcoholic beverages, 15% - brags), the problem of counteracting this socially dangerous phenomenon in prisons is actual and practically significant today.

Key words: prohibited items, substances and products, convicted, deprivation of liberty, educational colony, Correctional Facility, prophylaxis, crime, rule of law.

Постановка проблеми

Серед основних вимог режиму у виховних і виправних колоніях України (встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу) (далі КВК) України) [1] особливе місце займають ті із них, що стосуються заборони та правообмежень, які зазначені у додатках № 3 та № 5 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (ПВР УВП) [2] на підставі положень ч. 7 ст. 102 КВК.

Такий висновок ґрунтується на тому, що при вчиненні злочинів та інших правопорушень у місцях позбавлення волі однією з умов, яка сприяла цьому, майже завжди виступає наявність у засуджених заборонених предметів, речовин і виробів. При цьому зазначена тенденція має місце з 1991 року [3, с. 1-12] та триває по даний час [4, с. 1-12]. Так, поширеними у 1991 році у виправних і виховних колоніях України були групові відмови засуджених від роботи та прийому їжі (у Вінницькій № 39, Дніпропетровській № 21, Київській № 35, інших областях), які були вчинені, у тому числі, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, кількість яких у вказаному періоді зросла в рази (наркотичних речовин - у 6,8 рази (з 436,8 грамів у 1990 р. до 2 тис. 964 г у 1991 р.); спиртних напоїв - у 3,4 рази (з 117,3 літрів у 1990 р. до 398,9 л у 1991 р.) [3, с. 2]. У 2016 р. (як і в подальші роки) чисельність засуджених, які тримались у виправних і виховних колоніях, зменшилась майже на 10 тис. осіб, а у зв'язку з цим знизились і показники вилучених у них заборонених предметів, речовин і виробів (на 63% кількість наркотичних засобів; на 52% - колюче-ріжучих предметів; на 21% - спиртних напоїв; на 15% - браги) [5, с. 17], проблема протидії даному суспільно небезпечному явищу у місцях позбавлення волі є актуальною та практично значущою на сьогодні.

Виходячи з цього, й була обрана тема даної наукової статті та визначена її головна мета - розробити низку обґрунтованих на теоретичному рівні заходів, спрямованих на запобігання поступленню до засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, заборонених предметів, речовин і виробів.

Стан досліджень. Результати вивчення наукової літератури показали, що, питаннями, які стосуються запобігання поступлення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі активно займаються як кримінологи, так і учені кримінально-виконавчого профілю. До таких можна віднести таких із них, як О.М. Бандурка, І.Г Бонтирьов, В.В. Василевич, В.В. Голіна, Б.М. Головін, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, О.Г. Колб, І.М. Копотун, В.М. Конопельський, О.В. Лисодєд, В.А. Меркулова, А.В. Савченко, А.Х. Степанюк, М.С. Пузирьов, І.С. Яковець. Враховуючи зазначені вище тенденції розвитку цього суспільно небезпечного явища, що склались у сьогоденні у місцях позбавлення волі, а також роль заборонених предметів у механізмі виникнення злочинів з боку засуджених, які тримаються у УВП, слід визнати, що актуальність, теоретичне та практичне значення означеної тематики дослідження є очевидною, що й стало вирішальним при виборі теми цієї наукової статті.

Виклад основного матеріалу

Якщо узагальнити всі випадки протиправної поведінки засуджених у місцях позбавлення волі, при вчиненні яких були використані заборонені для них предмети, речовини і вироби, то їх можна поділити на такі види:

1. Дисциплінарні проступки, що мають безпосереднє відношення до даної проблематики.

2. Інші правопорушення, що опосередковано були пов'язані з цим питанням.

3. Злочини, однією з умов вчинення яких стала наявність у засуджених заборонених предметів.

Щодо першої класифікаційної групи, то в її основі лежать факти вживання особами, які відбували покарання у виді позбавлення волі, спиртних напоїв, наркотичних засобів тощо, а також зберігання при собі заборонених предметів, та питома вага цих дисциплінарних проступків у загальній їх кількості. Так, у 1998 році (останньому звітному періоді перебування органів та установ виконання покарань у системі МВС України) питома вага вживання спиртних напоїв та наркотичних речовин у загальній структурі дисциплінарних проступків засуджених до позбавлення волі складали 15% (1997 р. - 23%) [6, с. 73].

У свою чергу, у другій класифікаційній групі інші правопорушення, що стосуються змісту даної тематики дослідження, питома вага цих проступків мала наступний вигляд: а) вилучення заборонених предметів у засуджених у місцях позбавлення волі - 38% від загальної кількості правопорушень (1997 р. - 39%); б) участь в азартних іграх (відповідно - 8% та 10%); в) інші грубі порушення (відповідно - 38% та 39%) [6, с. 73].

Третя кваліфікаційна група у 1998 році характеризувалась такими ознаками: 1) однією з умов вчинення злочинів особами, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, на офіційному рівні була віднесена незадовільна організація проведення обшукової роботи персоналом УВП [6, с. 17]; 2) 67% від загальної кількості усіх злочинів, які мали місце у даному періоді, були вчинені злісними порушниками режиму, до якої відносились й особи, що систематично вживали спиртні напої та наркотичні засоби, а також ті, у яких ці заборонені речовини вилучались у ході обшуків [6, с. 19]; 3) аналіз матеріалів службових розслідувань убивств та інших тяжких злочинів свідчить, що вони були вчинені за допомогою заздалегідь виготовлених ножів або металевих заточок [6, с. 22]. Зокрема, у 1998 році у засуджених було вилучено 1 337 одиниць колюче-ріжучих предметів, 28% з яких кримінологічними експертами визнано холодною зброєю. При цьому, найбільше таких фактів було зареєстровано в УВП Дніпропетровської (567 одиниць), Миколаївської (163), Запорізької (114) та Донецької (97) областей [6, с. 1722-23].

У 1999 році (першому звітному році після повного виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) зазначені показники по всіх класифікаційних групах суттєво не змінились [7, с. 62]. Так, у загальній структурі дисциплінарних проступків отримання заборонених предметів засудженими до позбавлення волі складало 36% (38 - у 1998 р.) [7, с. 62].

Не відбулось якісних змін у цьому напрямі і на протязі 1999-2010 р. р., коли ДДУПВП мав самостійний статус у системі центральних органів державної виконавчої влади України. Так, у 2010 році тільки у дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки, у засуджених було вилучено 15,5 літрів браги та 2,25 літра спиртних напоїв, 370 грн та 22 одиниць колюче-ріжучих предметів [8, с. 49]. При цьому, на профілактичних обшуках саме з даного приводу перебували 72 особи, схильні до вживання та розповсюдження наркотичних речовин, та 10 - до виготовлення зброї та вибухових пристроїв [8, с. 48].

Зазначені тенденції та явища були характерними у 2011-2015 р.р. - періоді часткового підпорядкування органів та установ виконання покарань Міністерству юстиції України. Зокрема, у 2015 році було вчинено 6 181 випадок доставки до засуджених, позбавлених волі, заборонених предметів, речовин і виробів, у тому числі: 4 028 випадків шляхом їх перекидання на охороняємі об'єкти УВП; 29 - через персонал УВП; 268 - у посилках (передачах); 205 - через кімнати тривалих побачень; інші шляхи - 638 випадків [9, с. 58-59]. При цьому, в 1 013 випадках (16,4% у загальній кількості усіх випадків доставки) канали поступлення заборонених предметів, речовин та виробів до осіб, які тримались у місцях позбавлення волі, встановлені не були [9, с. 59].

Такі ж проблеми, як це витікає зі змісту Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної служби України, схваленої розпорядженням Кабінету міністрів України від 17 вересня 2017 року [10], залишаються актуальними й у сьогоденні (2016 р. - по теперішній час). Так, тільки у СіЗО у 2016 році по зрівнянню з 2015 роком при спробі доставки до ув'язнених під варту та засуджених, позбавлених волі, на 28% збільшився показник вилучення грошей (42 тис. 712 грн проти 30 тис. 655 грн) та на 17% -спиртних напоїв (відповідно - 480,7 літри та 397,6 літри) [5, с. 20].

Можна констатувати, що наявність у засуджених, позбавлених волі, заборонених предметів, виробів і речовин, перелік яких визначено в додатках 3 та 5 ПВР УВП, створює відповідні умови для формування протиправної поведінки цих осіб та значні перешкоди для їх виправлення та реалізації у ході відбування даного покарання, а в подальшому детермінує їх злочинну діяльність у виді пенітенціарної та рецидивної злочинності.

Варто погодитись з А.П. Закалюком, який аргументовано доводить, що окреслене - це лише подібна схема. Проте, воно не залишиться такою, якщо через дослідження та аналіз детермінації злочинних проявів певного виду будуть визначені конкретні за змістом детермінанти - явища, процеси, дії, прояви тощо, що обумовлюють детермінаційний процес, з'ясована їх дійсна роль: причини чи умови, чи інша, а також її функції, залежності - тобто все те, що складає за приведеною схемою і механізм детермінації злочинного прояву та одночасно мав предметно визначити адресати запобіжних заходів, а також першочергові пріоритети серед них [11, с. 199-200].

Аналогічний висновок з цього приводу зробив Б.М. Головін, а саме: паралельно зі злочинністю у системі суспільних відносин існують й інші негативні явища. У кримінології їх називають фоновими [12, с. 80]. На його думку (і це не викликає заперечень), фонові для злочинності явище - це альтернатива легальним норми, інститути та форми діяльності, що дестабілізують систему суспільних відносин та санкціонують порушення правових принципів і кримінально-правових заборон [12, с. 80]. При цьому, фонові явища лише підвищують ймовірність вчинення пов'язаних із ними злочинів, а утворення критичної маси порушень моральних і правових норм ймовірно супроводжуються збільшенням кількості вчинених злочинів [12, с. 81].

Зазначені та інші теоретичні підходи, без сумніву, необхідно враховувати при організації запобіжної діяльності та підвищенні ефективності режимних заходів, спрямованих на виявлення шляхів поступлення до засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, заборонених предметів, речовин і виробів, а також для нейтралізації, блокування, усунення тощо причин, які породжують, та умов, які сприяють розвитку цього суспільно небезпечного явища у сфері виконання покарань України.

Як з цього приводу зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі», звернути увагу судів на необхідність суворого дотримання вимог закону при розгляді справ про злочини, які пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі, всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин виконання злочину [13, с. 109], а в п. 32 цієї постанови визначено положення про те, що у кожному випадку судом необхідно з'ясовувати причини та умови, які сприяли вчиненню злочину в місцях позбавлення волі, всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин вчиненого злочину [13, с. 109], у п. 32 цієї постанови визначено положення про те, що у кожному випадку судом необхідно з'ясовувати причини та умови, які сприяли вчиненню злочину в місцях позбавлення волі [13, с. 116]. Аналогічні завдання закріплені у законі для органів та установ виконання покарань, зокрема при проведенні службових перевірок по фактах вчинення злочинів у сфері виконання покарань. пенітенціарний покарання заборонений засуджений

Так, у ч. 2 ст. 1 КВК України одним із таких завдань закріплено визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки, а в ч. 1 ст. 104 цього Кодексу - запобігання і виявлення злочинів, вчинених в колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання та виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Висновок

Таким чином, встановлення по кожному вчиненому злочину та правопорушенню у місцях позбавлення волі впливу заборонених предметів, речовин і виробів на формування та реалізацію протиправної поведінки засуджених - це не тільки законодавчо визначення завдання органів та установ виконання покарань та суду, але й необхідна органічна складова змісту запобіжної [14] та кримінально-виконавчої діяльності, які на сьогодні здійснюються на вкрай низькому рівні та не забезпечують досягнення визначеної у законі (ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК і ч. 1 ст. 1 та ч. ст. 104 КВК України).

Список використаних джерел

1. Кримінально-виконавчий кодекс України: прийнятий 11 липня 2003 року. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21.

2. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань : затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5: Офіц. текст. Київ : Алерта, 2019. 220 с.

3. Некоторые показатели деятельности учреждений уголовно-исполнительной системы МВД Украины в 1991 году. Киев : ГУИН МВД Украины, 1992. 28 с.

4. Про стан правопорядку, ізоляції та нагляду, діяльність підрозділів охорони, пожежної безпеки та воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України у 2018 році. Київ : Адміністрація ДКВС Міністерства юстиції України; Генеральна прокуратура України, 2019. 37 с.

5. Про стан правопорядку, ізоляції та нагляду, діяльність підрозділів охорони, пожежної безпеки та воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України у 2016 році : Інформаційний бюлетень. Київ : Департамент ДКВС Міністерства юстиції України, 2017. 34 с.

6. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1998 році : Інформ. бюлетень. Київ : ДДУПВП, 1999. 83 с.

7. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році : Інформ. бюлетень. Київ : ДДУПВП, 2000. 84 с.

8. Про діяльність підрозділів охорони, нагляду і безпеки кримінально-виконавчих установ у 2010 році : Інформ. бюлетень. Київ : ДПтС України, 2011.56 с.

9. Про діяльність підрозділів охорони, нагляду і безпеки кримінально-виконавчих установ у 2015 році : Інформ. бюлетень. Київ : ДПтС України, 2016. 64с.

10. Концепція реформування (розвитку) пенітенціарної системи України: схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2017 року. Урядовий кур'єр. 22.09.2017 р. № 178.

11. Курс сучасної української кримінології : теорія і практика : У 3 кн. Кн-1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 424 с.

12. Кримінологія : підручник / В.В. Голіна, Б.М. Головін, М.Ю. Валуйська та ін.; за ред. В.В. Голіни, Б.М. Головіна. Харків : Право, 2014. 440 с.

13. Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі : постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.03.1993 № 2. Постанова Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. Київ : ПАЛИВОДА А.В., 2011. С. 109-116.

14. Запобігання злочинності (теорія і практика : навч. посіб.) Голіна В.В. Харків : Нац. юрид. акад. України, 2011. 120 с.

Размещено на Allbest.ru