Досвід Литви та Польщі у сфері відбування покарання у виді обмеження волі та можливості його використання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСВІД ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ У СФЕРІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Ключникова Н.В.,

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Сьогодні триває реформування національної кримінально-виконавчої системи, основним напрямами якої є погодження її з міжнародними стандартами та гуманізація покарань. Незважаючи на те, що програми переформування розроблені, а деякі зміни вже внесені до кримінально-виконавчого законодавства, реформування здійснюється повільно і не досить ефективно. Під час другого етапу пенітенціарної реформи акцентовано увагу на введені електронного моніторингу засуджених та зміни умов і порядку відбування деяких видів покарань, у тому числі обмеження волі. Головною метою даних змін є відбування покарання за злочини невеликої тяжкості не в ізольованій від суспільства установі, оскільки відсутня пропорційність кари та вчиненого діяння. Це має позитивно вплинути на ситуацію зі злочинністю в країні. Використання досвіду зарубіжних країн у вдосконаленні норм правової системи тієї чи іншої держави є однією з найбільш важливих умов підвищення ефективності їх впровадження та реалізації. Тому дослідження європейського досвіду відбування покарання у виді обмеження волі є актуальним.

Розглянуто проблемні питання інституту відбування покарання у виді обмеження волі в Україні. Доведено необхідність подальшого реформування механізму реалізації кримінальної відповідальності. У статті проаналізовано міжнародні аналоги останнього. Розглянуто досвід Литовської Республіки та Республіки Польща у сфері відбування покарання у виді обмеження волі. Розкрито основні нормативно-правові акти держав щодо врегулювання даного інституту та виокремлено ряд позитивних моментів їхнього досвіду, які мають бути враховані в ході вдосконалення української пенітенціарної політики. У результаті дослідження було виявлено, що найефективнішим місцем відбування покарання у виді обмеження волі є місце проживання засудженого. Акцентовано увагу саме на гуманізації даного виду покарання. Необхідно створити всі умови для відмежування останнього від позбавлення волі.

Визначено можливості застосування досвіду зазначених країн у нашій державі та, відповідно, способи вдосконалення національної системи виконання кримінальних покарань.

Ключові слова: покарання, обмеження волі, права, обов'язки, зарубіжний досвід.

LITHUANIA AND POLAND EXPERIENCE IN THE SPHERE OF EXECUTION OF PUNISHMENT IN THE FORM OF LIMITATION OF WILL AND THE POSSIBILITY OF ITS USE IN UKRAINE

Today, the reform of the national penal system is underway, which the main direction is its harmonization with international standards and the humanization of punishments. Despite the fact that reform programs have been developed and some changes have already been made to the penal legislation, the reform is slow and not effective enough. During the second phase of penitentiary reform, attention was paid to the introduction of electronic monitoring of prisoners and changing the conditions and order of serving certain types of punishment, including limitation of will. The main goal of these changes is to serve a sentence of minor gravity not in an isolated institution, as there is no correlation between punishment and the committed acts. This should have a positive impact on the country's crime situation. Using the experience of foreign countries in improving the rules of the legal system of a country is one of the most important conditions for improving the efficiency of their implementation and realization. Therefore, the study of the European experience of serving sentences in the form of limitation of will is relevant.

The problems of the institute of execution of punishment in the form of limitation of will in Ukraine are considered. The necessity of further reformation of the criminal responsibility realization mechanism has been proved. In the article analyzes the international analogues of this one. Examined the experience of the Republic of Lithuania and the Republic of Poland in the sphere of execution of punishment in the form of limitation of will. The basic normative acts of the states, which in the regulation of this institute are revealed and singled out a number of positive aspects of their experience to be taken into account in the improvement of Ukrainian penal policy. The study found that the most effective place of serving a sentence in the form of limitation of will is the place of residence of the convict. Attention is paid on the humanization of this type of punishment. All conditions must be created to distinguish this one from imprisonment.

Determined the possibility of these countries experience in our country and, accordingly, ways of improving the national system of execution of criminal penalties are determined.

Key words: punishment, limitation of will, rights, duties, foreign experience.

Постановка проблеми

Обмеження волі як вид покарання вперше було закріплено в Кримінальному кодексі України 2001 р, воно є основним видом покарання і, відповідно до положень ст. 61 Кримінального кодексу України (далі - КК України), являє собою тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років [6]. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Кримінально- виконавчого кодексу України (далі - КВК України), особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, зазвичай у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження [7].

Аналізуючи положення чинного законодавства, з'ясовуємо, що обмеження волі є альтернативним позбавленню волі покаранням. Обмеження волі призначається за вчинення злочинів невеликої та середньої тяжкості, більшість з яких вчиняється через необережність. Проте істотних відмінностей у місці та порядку відбування вищезазначених покарань у виправних центрах та виправних колоніях мінімального рівня безпеки немає. В обох випадках засуджена особа тримається в кримінально-виконавчих установах, дотримується встановленого режиму, виконує вимоги адміністрації тощо. Особи відбувають покарання у виді обмеження волі у виправних центрах. З історії становлення виправних центрів відомо, що більшість із них у минулому були колоніями-поселеннями, де засуджені відбували покарання у виді позбавлення волі. У 2000-х роках такі установи були перейменовано у виправні колонії мінімального рівня безпеки, відповідно до змін законодавства. Тепер їх перекваліфікували у виправні центри, однак умови відбування покарання залишилися незмінними. Тож, можна говорити про обмеження волі саме як альтернативний вид покарання обмеженню волі за таких обставин.

Натепер зарубіжними аналогами обмеження волі є домашній арешт (як вид покарання, пов'язаний з позбавленням волі, - у Великобританії; як захід безпеки - у США; як міра, альтернативна позбавленню волі, - в Італії), електронний нагляд і заборона проживання в певних місцях (як додаткове покарання - у Франції), встановлення нагляду (як міра виправлення і безпеки - у ФРН), особисті заходи безпеки (нагляд, заборона на проживання в одній чи декількох комунах або в одній чи декількох провінціях, заборона на відвідування таверн і місць, де йде торгівля алкогольними напоями, - в Італії) [8].

Реформа пенітенціарної системи в Україні триває, і під час другого етапу планують внести зміни щодо порядку відбування покарання у виді обмеження волі. Виокремлюють два способи вдосконалення даного виду покарання: шляхом введення системи електронного моніторингу, в ході чого за злочини невеликої тяжкості до особи будуть застосовані відповідні засоби електронного спостереження, та ліквідація інституту обмеження волі з наступним введенням такого нового виду покарання, як апробаційний нагляд».

Інститут обмеження волі як такий відомий праву деяких європейських країн. Звернемося до кримінального законодавства Литовської Республіки та Республіки Польща, де даний вид покарання є найбільш розробленим.

Слід звернути увагу, що кримінально-виконавче законодавство даних країн передбачає можливість засудженого відбувати покарання у виді обмеження волі за місцем свого проживання. Відповідно до ст. 54 Кримінального виконавчого кодексу Республіки Польща, покарання обмеженням волі застосовується за місцем постійного проживання чи роботи засудженого або на невеликій відстані від цього місця, якщо важливі причини не вказують про виконання покарання в іншому місці [9]. Теж саме зазначено і в законодавстві Литви. На засудженого судом покладаються відповідні обов'язки, такі як відвідування органів виконання покарань у встановлений час або за викликом, обов'язкова безоплатна праця, проходження курсу лікування тощо.

В Україні засуджений відбуває покарання у виправних центрах, і тільки через встановлений законом час та за умови гарної поведінки може відбувати покарання за його межами. Відповідно до ч. 1 ст. 56 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, зазвичай у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їхнього місця проживання до засудження. Відповідно до ч. 7 ст. 59 КВК України засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку зі своїми сім'ями. Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації [7].

Питання зміни місця відбування покарання у виді обмеження волі сьогодні перебуває в процесі розроблення органами законодавчої і виконавчої влади. Усі варіанти реформування передбачають відбування покарання у виді обмеження волі за місцем проживання засудженого. Безперечно, це підтверджує спрямованість України на підведення національної системи покарань до європейських стандартів.

У разі введення таких змін законодавець також має передбачити введення додаткових зобов'язань для засудженої особи. Наприклад, у ч. 2 ст. 34 КК Польщі зазначено, що під час відбування покарання у виді обмеження волі засуджений: 1) не може без згоди суду змінювати місце постійного перебування; 2) зобов'язаний виконувати роботу, визначену судом; 3) зобов'язаний давати пояснення щодо відбування покарання. Подібні положення викладені в ч. 3 ст. 48 КК Литви. Однак кримінальне законодавство Литви також передбачає можливість установлення додаткових зобов'язань чи заборон. Так суд може заборонити відвідувати певні місця, спілкуватися з певними особами або групами осіб, володіти, користуватися чи зберігати у себе або передавати на зберігання іншим особам певні речі. Досить вдало сформульовано зобов'язання в п. 6 ст. 48 КК Литви, де зазначено, що суд може зобов'язати лікуватися від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії чи венеричного захворювання в разі згоди засудженого [10].

У п. 5 ст. 59 КВК України вказано, що засудженим до обмеження волі забороняється вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини, їхні аналоги чи інші одурманюючі засоби [7]. Заборона вживання та лікування - це різні поняття. Тому вважаємо за необхідне ввести зобов'язання не лише утримуватися від вживання алкогольних, наркотичних та інших шкідливих та/або заборонених речовин, але й пройти курс лікування з метою прискорення процесу виправлення і реабілітації засудженого. кримінальний покарання правовий міжнародний

Отже, доцільно було би внести зміни до кримінально-виконавчого законодавства, запровадивши в національну систему відбування покарання виконання безоплатної праці у сфері охорони здоров'я, благодійної діяльності, допомоги людям похилого віку, особам з інвалідністю тощо.

Висновки

- потрібно внести зміни щодо місця відбування покарання у виді обмеження волі за місцем проживання засудженого;

- відповідно, необхідно розширити перелік зобов'язань засудженого до покарання у виді обмеження волі та запровадити можливість суду встановлювати додаткові заборони;

- слід запровадити різновид обов'язкової праці в ході виконання зобов'язання у виді обмеження волі у сфері охорони здоров'я, благодійної діяльності, допомоги людям похилого віку, особам з інвалідністю тощо.

Список використаних джерел

1. Характеристика засуджених в установах виконання покарань 2020 року. (дата звернення: 19.04.2020).

2. Характеристика засуджених в установах виконання покарань 2014 року. (дата звернення: 19.09.2014).

3. Кулинич С. Обмеження волі як вид покарання, пов'язане з обмеженням особистої свободи без ізоляції від суспільства. Вісник прокуратури. 2007. № 6. С. 67-70.

4. Лисодєд О. Питання виконання покарання у вигляді обмеження волі. Проблеми законності. 2007. № 88. С. 139-145.

5. Пономаренко О. Обмеження волі як вид покарання в Україні: історичний аспект (ХХ-ХХІ століття). Науковий часопис Національної академії Прокуратури України. 2014. № 1. С. 132-138.

6. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2001 № 25-26. Ст. 131.

7. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон України від 11 липня 2003 р. № 1129-М / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21.

8. Козочкин И.Д. Уголовное право зарубежных стран. Общая и особая части. Москва, 2010. 1056 с.

9. Кримінально-виконавчий кодекс Республіки Польща від 6 червня 1997 року. (дата звернення: 31.03.2020).

10. Кримінальний кодекс Литовської Республіки : Закон від 26 вересня 2000 року № VШ-1968. URL: http://www.law.edu.ru. (дата звернення: 31.03.2020).

11. Уголовный кодекс Республики Польша от 01 января 1997 г. (дата звернення: 31.03.2020).

Размещено на Allbest.ru