Порівняння інституту присяжних в іноземних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ПОРІВНЯННЯ ІНСТИТУТУ ПРИСЯЖНИХ В ІНОЗЕМНИХ КРАЇНАХ

COMPARISON OF JURY INSTITUTE IN FOREIGN COUNTRIES

студентка Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

У статті проаналізовано особливості інституту присяжних в іноземних країнах. Розкрито недоліки інституту присяжних в Україні, які викликають проблеми на практиці. Піднято проблему фактичної підконтрольності присяжних голові суду, що свідчить про ризик перетворення суду присяжних на суто формальний інститут без реальних важелів впливу на прийняття рішень. У статті охарактеризовано також англо-американську (класичну) й континентальну (європейську) моделі присяжних суддів і здійснено їх порівняння за такими критеріями, як процедура формування списків присяжних, судовий розгляд справи за участю присяжних, особливості постановлення рішення про визнання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину. Зокрема в статті детально описано порядок формування списків присяжних у таких країнах, як Казахстан, Україна, США, Велика Британія. Розкрито процедуру прийняття рішення про визнання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину в таких країнах, як Франція, Данія, Норвегія, Казахстан. Також в статті описано особливості винесення вироку присяжними суддями в Австрії, Данії, Казахстані й Норвегії.

У статті наголошено на тому, що в англо-американській (класичній) моделі присяжні засідателі заздалегідь не знайомі з матеріалами справи, вони виконують роль спостерігачів і самостійно, без участі професійного судді приймають рішення щодо винуватості підсудного й виносять вердикт, а в континентальній (європейській) моделі колегія з-поміж професійних суддів і представників народу всі питання, які пов'язані з розглядом справи (в тому числі дослідження доказів) і постановленням вироку, вирішують спільно.

На основі здійсненого аналізу досвіду інших країн запропоновано вдосконалити інститут присяжних в Україні й започаткувати нові концепції формування демократичного судочинства; розширити перелік осіб, які не можуть бути присяжними; більш детально врегулювати процедуру формування списків присяжних, судовий розгляд справи за участю присяжних, особливості постановлення рішення про визнання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину, а найважливіше - забезпечити незалежність присяжних від професійних суддів, аби запобігти ризику перетворення суду присяжних на суто формальний інститут без реальних важелів впливу на прийняття рішень.

Ключові слова: інститут присяжних, народні засідателі, професійні судді, шефени, присяжні, суд.

присяжні голова суд

This article analyzes the features of a jury institute in foreign countries. The disadvantages of the jury institute in Ukraine, which cause problems in practice, are revealed. The problem of the actual control of the jury by the presiding judge was raised, which testifies to the risk of turning the jury into a purely formal institution without real leverage to influence the decision making. This article also describes the Anglo- American (classical) and continental (European) jury models and compares them by such criteria as: the procedure for drawing up jury lists, the trial of the case with the participation of the jury, the peculiarities of the decision to admit the guilt (innocence) of a person to commit a crime. In particular, the article describes in detail the procedure for forming jury lists in countries such as Kazakhstan, Ukraine, USA, and the United Kingdom. The procedure for deciding to plead guilty (guilty) to a person in a country such as France, Denmark, Norway, Kazakhstan. The article also describes the peculiarities of sentencing by jurors in Austria, Denmark, Kazakhstan and Norway. This scholarly article emphasizes that in the Anglo-American (classical) model, jurors are unfamiliar with the case file, they act as observers and independently, without the involvement of a professional judge, decide the defendant's guilt and make verdicts. The (European) collegial panel of professional judges and representatives of the people deals with all issues related to the trial (including examination of evidence) and sentencing jointly.

Based on the analysis of the experience of foreign countries, it is proposed to improve the jury institute in Ukraine and to initiate new concepts in the formation of democratic justice; expand the list of non-jurors; to regulate in more detail the procedure for establishing the jury lists, the trial of the case with the participation of the jury, the peculiarities of deciding the guilty (innocence) of a person to commit a crime, and most importantly - to ensure the jury's independence from professional judges without the risk of conversion real leverage to influence decision making.

Key words: jury institute, people's assessors, professional judges, chiefs, jurors, court.

Постановка проблеми й актуальність теми

Нині модель суду присяжних, яка запроваджена в Україні, викликає чимало суперечностей у юридичній науці, а також має безліч недоліків, які створюють проблеми на практиці. Насамперед це пов'язано з тим, що в Україні цей інститут виник не так давно, і він не набув ще широкого практичного застосування. Відповідно виникає необхідність удосконалення й підвищення ефективності інституту суду присяжних в Україні.

Стан опрацювання. Варто вказати на той факт, що питанню дослідження інституту присяжних приділено значну увагу як в Україні, так і в інших країнах. Аналізу проблем, пов'язаних з вивченням сутності інституту присяжних, правового статусу присяжних, присвячено роботи таких іноземних і вітчизняних науковців-прав- ників: С. Оверчука, Н. Тонне, О. Скрябіна, Ю. Лисюка, А. Бурого, Р. Грицаєнко та інших.

Метою наукової статті є здійснення аналізу іноземного досвіду суду присяжних і надання пропозицій щодо вдосконалення інституту присяжних в Україні.

Виклад основного матеріалу

Нині інститут суду присяжних ефективно функціонує в багатьох країнах світу. Однак в Україні він є порівняно новим і не передбачає достатнього правового врегулювання, що певною мірою спричинює його неефективність. У юридичній науці звертають увагу на недосконалість чинного законодавства, зазначаючи, що незалежність присяжних нівельована ст. 391 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України, яка визначила порядок наради й голосування в суді присяжних, встановивши фактично підконтрольність присяжних голові суду [1], у зв'язку з чим «існує ризик перетворення суду присяжних на суто формальний інститут без реальних важелів впливу на прийняття рішень» [2, с. 45]. Здійснивши аналіз положень ст. ст. 383 та 391 КПК України, Ю.В. Лисюк зазначив, що «...професійний суддя має повне право впливати на думку й рішення присяжних» [3, с. 203]. З огляду на це спільна колегія професійних суддів і присяжних, яка передбачена чинним законодавством України, доволі гостро критикується науковцями. Тому в цьому контексті варто звернутися до досвіду інших країн.

У світовій юридичній практиці виділяють дві основні моделі суду присяжних - англо-американську (класичну) й континентальну (європейську). Першу модель застосовують такі країни, як Велика Британія, США, Канада, Бельгія та інші. Своєю чергою ця модель передбачає, що присяжні засідателі, які заздалегідь не знайомі з матеріалами справи, виконують роль спостерігачів і самостійно, без участі професійного судді приймають рішення щодо винуватості підсудного й виносять вердикт. Професійний суддя своєю чергою вирішує лише правові питання й установлює міру покарання. Другої моделі придержуються такі країни, як Франція, Данія, Німеччина, Швеція, Україна та інші. Особливістю цієї моделі є те, що колегія з-поміж професійних суддів і представників народу всі питання, які пов'язані з розглядом справи (у тому числі дослідження доказів) і постановленням вироку, вирішують спільно. Непрофесійних суддів називають «шефени», що з німецької перекладається як «член», «засідатель»; вони беруть участь у всіх стадіях процесу. На відміну від кандидатів у присяжні, яких обирають одноразово (англо- американська модель суду присяжних), шефени виконують свої повноваження протягом певного періоду часу.

Для того щоб оцінити основні переваги функціонування інституту присяжних в цих державах, треба поетапно з'ясувати основоположні критерії: процедуру формування списків присяжних; судовий розгляд справи за участю присяжних; особливості постановлення рішення про визнання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину.

Процедура формування визначає якість судового розгляду за участю присяжних і досконалість судового процесу. Першочерговою вимогою для представників народу, які беруть участь у судовому процесі, є наявність громадянства, а також повна правоздатність і дієздатність. Основою для набору кандидатів у присяжні є дані перепису населення, списки виборців цієї території, інформація з довідників про жителів міста, телефонні довідники тощо, де судовий чиновник відповідно до свого штату складає й комплектує загальний список кандидатів для кожного процесу з урахуванням того, що склад присяжних має бути представлений різними верствами населення.

Наприклад, у Великій Британії обов'язок формування загального списку кандидатів покладено на шерифа, який своєю чергою передає їх клерку, де той обирає 30-50 осіб до суду. У подальшому через жереб вибирають лише 12 присяжних. В Україні ж для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують його в кількості, зазначеній у поданні. У випадку неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради. Список присяжних затверджується на три роки й передається до відповідного окружного суду, в тому числі в електронній формі.

У Казахстані кількість кандидатів у присяжні визначає голова обласного суду, після чого спрямовує подання в обласний акімат, де шляхом випадкової вибірки відбирається 25 кандидатів. У судовому засіданні беруть участь дев'ять засідателів і двоє запасних. Присяжним засідателем може бути призначено кандидата, який досяг 25 років, не перебуває на обліку в наркологів у психдиспансері, не судимий, дієздатний. До списку кандидатів у присяжні не включаються судді, прокурори, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів [4].

У США присяжні судді або обираються, або призначаються. У будь-якому випадку їхні кандидатури мають бути попередньо схвалені керівниками владної в штаті партії.

Судовий розгляд в англо-американській моделі за участю суду присяжних проводиться у випадку, коли обвинувачений не визнає своєї вини. Своєю чергою присяжні засідателі, які заздалегідь не знайомі з матеріалами справи й виконують роль спостерігачів, самостійно, без участі професійного судді приймають рішення щодо винуватості особи. Для держав континентальної моделі характерним є те, що вони прирівнюються за статусом до професійних суддів і вирішують у складі єдиної колегії винуватість, кваліфікацію й покарання підсудного.

На думку Р. Грицаєнко, у плані винесення рішення взірцем континентальної моделі суду присяжних є саме французька модель. Відповідно до ст. 356 КПК Франції суд і журі радяться, потім голосують письмово за допомогою окремих і послідовних бюлетенів спочатку стосовно основного факту, потім стосовно обтяжувальних обставин, стосовно другорядних питань, стосовно правових підстав звільнення або пом'якшення покарання. Тобто після колективного усного обговорення справи всі члени суду присяжних (як професійні, так і журі) приступають до письмового, таємного й індивідуального голосування з огляду на своє внутрішнє переконання, як того вимагає закон. Безумовно, така процедура голосування та прийняття рішення більшою мірою сприяє забезпеченню незалежності присяжних від професійних суддів [5].

У Данії розгляд справ у першій інстанції відбувається за участю 12 присяжних засідателів, які не лише виносять вердикт про винність особи, а й спільно із суддями визначають покарання.

У Казахстані судді беруть участь в обговоренні рішення в нарадчій кімнаті спільно з присяжними. Рішення виноситься більшістю голосів суддів і присяжних; для виправдання потрібно 6 і більше голосів; покарання понад 15 років позбавлення волі призначається, якщо за рішення буде подано 8 голосів, а смертна кара передбачає одноголосне рішення [4].

У Норвегії кримінальні справи в першій інстанції розглядаються судом провінції про злочини, за які передбачено покарання більш суворе, ніж 5 років позбавлення волі, або про менш тяжкий злочин, якщо про це подає клопотання сторона обвинувачення. Слухання таких кримінальних справ проводиться трьома професійними суддями та журі з 10 присяжних. Для винесення вердикту потрібно спільне рішення щонайменше 7 присяжних [4].

Останнім та основним критерієм класифікації інституту присяжних є винесення вироку. Для класичної моделі суду присяжних характерним є принцип неможливості скасування вердикту присяжних, в тому числі й виправдувального. Такі вердикти можуть бути як вмотивованими, так і ні. Зокрема державам англо-американської моделі інституту присяжних притаманне ухвалення присяжними невмотивованого вердикту. Для європейської моделі характерним є винесення вмотивованого вердикту. Проте вмотивований вердикт має остаточну перевагу, оскільки право на справедливий суд вимагає, щоб вирок базувався на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, дослідженими під час розгляду справи й оціненими судом. У ньому також повинні бути наведені належні й достатні мотиви, а також підстави його ухвалення для того, щоб обвинувачений та інші учасники судового провадження могли зрозуміти суть винесеного вердикту й не піддавали сумнівам його обґрунтованість і справедливість.

До прикладу, порядок винесення вердикту в Австрії кардинально відрізняється від такого порядку у Великій Британії. У випадку неясності, неповноти або суперечливості висновку засідателів їм можуть бути поставлені додаткові питання. Однак у цьому випадку справа відновлюється. Таким чином, КПК Австрії, не заперечуючи сутності суду присяжних, тобто ухвалення рішення про долю обвинуваченого окремо від професійних суддів, дає можливість повніше розкрити його можливості, надає право присяжним приймати рішення фактично в повному обсязі [6, с. 65].

Висновки

Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що в Україні інститут присяжних є порівняно новим і досі не набув широкого практичного застосування. Тому на основі здійсненого аналізу досвіду іноземних країн ми пропонуємо вдосконалити інститут присяжних в Україні й започаткувати нові концепції формування демократичного судочинства. Зокрема доцільно було б детальніше врегулювати процедуру формування списків присяжних; судовий розгляд справи за участю присяжних; особливості ухвалення рішення про визнання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину.

Крім того вважаємо, що необхідно розширити перелік осіб, які не можуть бути присяжними, детальніше закріпити правовий статус присяжних і, найважливіше, забезпечити незалежність присяжних від професійних суддів. Адже попри те, що на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя, з огляду на чинне законодавство України, в якому передбачена процедура розгляду справи за участю присяжних, думка присяжних піддається ризику можливого впливу з боку професійних суддів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Оверчук С.В. Становлення інституту присяжних в умовах набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України / С.В. Оверчук. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2012. № 2 (6). 2012. URL: http://lj.oa.edu.ua/ articles/2012/n2/12osvpku.pdf.

2.Тонне Н.Д. Суд присяжних за новим Кримінально-процесуальним кодексом України / Н.Д. Тонне, О.Скрябін. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 72. С. 400-406. URL: http://nbuv. gov.ua/UJRN/apdp_2014_72_59.

3.Лисюк Ю.В. Суд присяжних в Україні: шляхи до відродження. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. № 1. С. 200-204.

4.Міжнародний досвід діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та пропозиції щодо можливостей його застосування в Україні / А. Бурий та ін. Львів : Право і Демократія, 2009. 131 с.

5.Грицаєнко Р Правовий статус присяжних в умовах вдосконалення інституту суду присяжних в Україні / Р Грицаєнко Підприємництво, господарство і право. 2018. URL: http://pgp-joumal.kiev.Ua/archive/2018/9/51.pdf.

6.Судебные системы буржуазных стран: Соединенные Штаты Америки. Соц. законность. 1974. № 8. 65 с.

Размещено на Allbest.ru