Праця засуджених до позбавлення волі: український та зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Нанка А.О., студентка Інституту

прокуратури та кримінальної юстиції

Філімонова Ю.О., студентка Інституту

прокуратури та кримінальної юстиції

Анотація

У роботі автори детально досліджують процес забезпечення працею засуджених до позбавлення волі, розглядають працю як напрям у виправленні та ресоціалізації засуджених осіб. На початку статті автори звертаються до даних офіційного звіту Інституту досліджень в області кримінальної політики (ICPR) для з'ясування кількості засуджених, які тримаються в установах виконання покарань в усьому світі.

Автори дослідили особливості забезпечення працею засуджених в Україні, зупинили увагу на підприємствах та установах, на яких можуть працювати засуджені. Були виокремлені правила оплати праці, зазначено суму, яка залишається на особистих рахунках засудженого та може ним використовуватися для власних потреб. Основним актом, який був використаний авторами для встановлення таких особливостей, став Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі» від 07.03.2013 № 396/5.

У статті автори проаналізовали цікаву практику залучення до праці у таких зарубіжних державах як Австрія, Німеччина, Швейцарія та Італія. Дослідження австрійської системи дало можливість встановити наявність у засуджених обов'язку працювати, види підприємств, на яких можлива така праця, а також правила нарахування винагороди. Окрім цього, було наведено особливості, які наявні в установах виконання покарань у Graz-Jakomini та Suben. праця засуджений оплата воля

При досліджені системи, яка діє в Німеччині, автори проаналізували німецьке законодавство, зазначили категорії осіб, які не зобов'язані працювати, а також особливості здійснення оплати праці. Детально досліджено систему, яка діє в Баден-Вюртемберзі, згадано про державну компанію VAW, яка є своєрідним посередником між підприємцем і засудженим до позбавлення волі. Крім цього, зазначено також і певні особливості, які мають місце у Ганновері, розташованому на землі Нижня Саксонія.

Автори також зосередили увагу на особливостях забезпечення працею засуджених у Швейцарії та Італії, виокремили цікаві аспекти щодо оплати праці, надання податкових пільг, знижок на страхові тарифи та соціальне забезпечення до 80% для засуджених, компаній, які наймають для роботи осіб зазначеної категорії. Наприкінці роботи надано рекомендації щодо перейняття позитивного досвіду та вдосконалення української системи.

Ключові слова: праця, засуджені до позбавлення волі, виправлення, ресоціалізація, умови праці, оплата праці.

Annotation

THE WORK OF SENTENCED TO IMPRISONMENT: THE UKRAINIAN AND FOREIGN EXPERIENCE

In the article, the authors examine in detail the process of providing labor for prisoners sentenced to imprisonment; consider labor as a direction in the correction and re-socialization of prisoners. At the beginning of the article, the authors turn to the official report of the Institute for Criminal Policy Research (ICPR) to determine the number of convicts held in penitentiaries around the world.

The authors investigated the features of providing labor for convicts in Ukraine, focuses on enterprises and institutions where convicts can work. Wage rules were highlighted, the amount that remains on the convict's personal accounts and can be used by him for his own needs was indicated. The main act that was used by the authors to establish such features was the Order of the Ministry of Justice of Ukraine “On the approval of the Instructions on the working conditions and wages of those sentenced to restriction of liberty or imprisonment” dated 03.03.2013 № 396/5.

The authors analyzed an interesting practice of engaging in labor in such foreign countries as Austria, Germany, Switzerland and Italy. A study of the Austrian system made it possible to establish that convicts have obligations to work, the types of enterprises in which such work is possible, and the rules for calculating remuneration. In addition, the features available in penal institutions in Graz-Jakomini and Suben were highlighted.

When examining the system operating in Germany, the authors analyzed German law, noted the categories of people who are not required to work, as well as the specifics of remuneration. The system that operates in Baden-Wьrttemberg is examined in detail, and the state-owned company VAW is mentioned, which acts as a kind of intermediary between an entrepreneur and a person sentenced to imprisonment. In addition, certain features are also noted that take place in Hanover, which is located on the land of Lower Saxony.

The authors also focused on the specifics of providing labor for convicts in Switzerland and Italy, highlighted interesting aspects of remuneration, tax benefits, discounts on insurance tariffs and social security up to 80% for convicts, for companies that employ persons of this category. At the end of the work, recommendations are given for adopting positive experience and improving the Ukrainian system.

Key words: labor, sentenced to imprisonment, correction, re-socialization, working conditions, remuneration.

Постановка проблеми

Виправлення засуджених - одна із складників мети покарання, а якісне забезпечення праці осіб, які перебувають в установах виконання покарань, - один із дієвих способів її досягнення. Від якості здійснення професійного навчання, налагодження процесу праці, забезпечення належних умов залежить не лише виправлення, але й подальша ресоціалізація засуджених до позбавлення волі. У роботі буде коротко охарактеризовано процес праці засуджених в Україні та наведено декілька прикладів організації цього процесу в зарубіжних державах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження особливостей ресоціалізації та забезпечення процесу виконання праці засуджених до позбавлення волі було предметом вивчення науковців Г.А. Аванесова, Ю.М. Антонян, М.Ю. Кутєпова, О.С. Почанської, А.Х. Степанюк, М.О. Стручкова, В.М. Трубникова, С.В. Царюк, Ю.А. Чеботарьова, І.С. Яковець та інших. Автори зосереджують увагу на досвіді зарубіжних країн, вносять пропозиції, які можна реалізувати в нашій системі.

Формулювання цілей статті

Головною метою статті є встановлення особливостей виконання праці засудженими до позбавлення волі в таких державах як Австрія, Німеччина, Швейцарія, Італія. Автори статті зазначають позитивні напрацювання цих держав, які могли б допомогти вдосконалити українську систему.

Виклад основного матеріалу

Положення ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу Україні передбачає, що метою покарання є кара, виправлення особи, а також загальна та спеціальна превенція. Не можна не погодитися з М.Ю. Кутєповим, який вказує, що покарання, крім виправлення, повинно забезпечувати відновлення та повернення засудженого до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя на волі як повноправного члена суспільства, а тому ресоціалізацію варто розглядати як самостійну мету покарання разом із виправленням засуджених і запобіганням вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами [1, с. 230].

Праця, яку виконують засуджені до позбавлення волі, поряд із отриманням середньої та професійно-технічної освіти, соціально-виховною роботою спрямована на виправлення та ресоціалізацію цієї категорії населення. Відповідно до звіту Інституту досліджень в області кримінальної політики (ICPR) у світі кількість засуджених перевищує 10 млн осіб. Спостереження за змінами статистики показує, що з роками кількість засуджених зростає, а не зменшується. Саме тому важливо вдосконалювати різні способи виправлення та ресоціалізації засуджених осіб, адже за допомогою цього вдасться попередити рецидиви, зменшити кількість осіб, які вчиняють злочини і відбувають покарання.

Відповідно до кримінально-виконавчого законодавства України засуджені мають право, а не обов'язок працювати при відбуванні покарання. При цьому така праця може здійснюватися на основі або цивільно-правового, або трудового договору. На засуджених поширюються певні гарантії, прописані у трудовому законодавстві, зокрема щодо правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, з урахуванням специфічних особливостей.

Умови та оплата праці засуджених врегульовані Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі» від 07.03.2013 № 396/5. Відповідно до цього положення засуджені залучаються до праці в центрах трудової адаптації; майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах із господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів [2].

Варто вказати також і на особливості здійснення оплати праці засуджених. Після всіх відрахувань на особові рахунки засуджених має находити не менше 25% від нарахованого місячного заробітку, що не може бути меншим за мінімальну заробітну плату. Станом на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становить 4723 грн, 25% від цієї суми становить 1180 грн 75 коп.

Аналіз положень українського законодавства дав можливість встановити вичерпний перелік підприємств та установ, на яких засуджені до позбавлення волі можуть працювати, а також правила нарахування коштів за виконану працю на особові рахунки. Незважаючи на наявність багатьох позитивних аспектів української системи, автори вважають, що її потрібно вдосконалювати.

Звертаючи увагу на недоліки української системи, М.Ю. Кутєпов вказує, що практика залучення засуджених до праці практично не орієнтована на те, щоб засуджений сприймав її позитивно. Саме тому праця й не має того виправного ефекту, який на неї покладається законодавством. Праця має бути потребою засудженого. Засуджений повинен бачити й усвідомлювати результати своєї праці. Тому не можна доручати виконання трудових обов'язків засудженому, який завідомо з ними не зможе впоратися [3, с. 300]. У зв'язку з цим для внесення конструктивних пропозицій автори прийняли рішення про порівняння та співставлення системи, яка натепер діє в Україні, та систем зарубіжних держав.

Відповідно до системи праці ув'язнених в Австрії всі особи зобов'язані працювати. Робочі місця не обмежуються підприємствами та організаціями, які підпорядковані установам виконання покарань. Засуджені до позбавлення волі мають можливість працювати і на звичайних підприємців, виконуючи різноманітну роботу, починаючи від прибирання будівель і закінчуючи роботою в сільськогосподарських компаніях. При цьому засудженим надається можливість пройти інтенсивну підготовку, закінчити спеціалізовані курси та отримати нейтральний сертифікат, який буде посвідчувати здобуті вміння та навички. Таке навчання дасть змогу не лише обрати більш складну роботу при відбуванні покарання, але й використати такий документ для працевлаштування в майбутньому.

Розмір винагороди в Австрії базується на заробітній платі колективного контракту. 75% винагороди утримується як внесок за витрати установи виконання покарань. В середньому ув'язнений австрійської виправної установи отримує близько 5 євро на день після вирахування тюремного збору та страхового внеску (50% з яких доступні як безкоштовна допомога на будинок, 50% зберігаються в так званому резерві для певних цілей) [4, с. 23].

Варто зауважити, що на відміну від правил нарахування винагороди, які є єдиними в усіх установах виконання покарань, робочі місця можуть відрізнятися залежно від міста, в якому розташована установа, та домовленостей в'язниці. Наприклад, у Graz-Jakommi є досить велика кількість варіантів для праці засуджених, найцікавішими з яких є робота в малярських магазинах, в арт-бізнесі, садівництві. Для отримання нових навичок засуджені можуть обрати та пройти одне із 12 учнівських стажувань. У Suben засуджені взагалі можуть обрати одну із 18 компаній, кожна з яких спеціалізуються на виконанні певної роботи або наданні послуг. В тому разі, якщо засуджені працюють поза межами установи виконання покарань, застосовується електронний моніторинг домашнього арешту.

Не менш цікавою є система залучення до праці засуджених у Німеччині. За німецьким законодавством засуджені також зобов'язані працювати, однак це не стосується осіб, які досягли 65-річного віку, вагітних та жінок, які мають новонароджених дітей. Ув'язненим платять від 9,87 до 16,44 євро в день за обов'язкові роботи. Цифри схожі в усіх федеральних землях. Федеральне законодавство передбачає, що винагорода становить 9 відсотків від середнього доходу всіх застрахованих осіб, тобто від обов'язкового пенсійного страхування в попередньому році. У 2018 році ця сума в Баварії, наприклад, становила 13,15 євро.

Умови та місця праці засуджених безпосередньо залежить від землі та міста. В Баден-Вюртемберзі всі приватні замовлення надходять через державну компанію УЛ”У( яка є своєрідним посередником між підприємцем і засудженим до позбавлення волі. Компанія має 18 філіалів у різних містах землі Баден-Вюртемберг. Для того, щоб зробити замовлення, потрібно обрати послугу та заповнити форму. Засудженим надається можливість пройти професійну підготовку, курси підвищення кваліфікації, працювати під керівництвом досвідчених майстрів, а також виконувати роботу на сучасному обладнанні.

В місті Ганновер землі Нижня Саксонія зазначено про можливість вступу засуджених у вільні трудові відносини. Цікавим є те, що трудовий договір укладається між компанією та засудженим напряму, без посередників. Оплата при цьому базується на колективній заробітній платі, а тому перевищує звичайну ставку, яку отримують ті, хто працює на підприємствах, розташованих в установах виконання покарань [5].

У Швейцарії засуджені хоча й повинні працювати, однак можуть відмовитися від виконання роботи. В цьому разі установою виконання покарань можуть бути введені санкції, а саме встановлення обмежень на використання телебачення та участь у різноманітних заходах, заборона купувати каву та тютюн. Якщо засуджений, перебуваючи в установі виконання покарань, досягає пенсійного віку, йому сплачується OASI (соціальна допомога). Засуджений все рівно зобов'язаний працювати, однак вид виконуваної роботи обирається залежно від стану здоров'я та фізичних можливостей.

Оплата праці засудженого складає 25 швейцарських франків. У разі, якщо продуктивність засудженого знижена, робота виконується неякісно, то оплата може бути знижена. Засуджені до позбавлення волі при цьому можуть розпоряджатися двома третинами свого доходу. Це пояснюється тим, що засуджений сам сплачує кошти за прокат телевізора або доступ до комп'ютера (1 швейцарський франк на добу), за прання білизни (5 швейцарських франків на тиждень), оплату телефонних розмов [6, с. 11-12]. Одна третина коштів зараховується на особистий рахунок засудженого, яким можна скористатися після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі.

В Італії процес забезпечення праці засуджених організований по-іншому. Наймати осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, можуть не лише державні, а й приватні компанії, соціальні кооперативи. При цьому компанії та кооперативи, які підписують договори та наймають засуджених, отримують податкові пільги, знижки на страхові тарифи та соціальне забезпечення до 80% для засуджених. В Італії існує проблема з неможливістю забезпечити роботою всіх бажаючих осіб, однак нині розробляються заходи, які повинні допомогти вирішити це питання.

Висновки

Аналіз української системи показав, що, незважаючи на наявність позитивних аспектів, зокрема поширення певних норм трудового законодавства на засуджених до позбавлення волі, існує потреба в удосконаленні цієї системи. До ідей, які пропонують перейняти автори, можна віднести створення державної компанії, яка буде посередником між засудженим і замовником послуг та робіт, як у Німеччині, введення мінімальної соціальної допомоги для осіб, які досягли пенсійного віку, як у Швейцарії. Доцільним також буде закріплення на законодавчому рівні податкових пільг для компаній і підприємств, які наймають для виконання роботи осіб, засуджених до позбавлення волі, як в Італії.

Список використаних джерел

1. Кутєпов М.Ю. Щодо деяких аспектів ресоціалізації засуджених. Електронне наукове фахове видання «Порівняльно-аналітичне право». 2017. № 4. С. 228-231.

2. Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі: Наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 / Офіційний вісник України, 2013, № 23, с. 133, ст. 798.

3. Кутєпов М.Ю., Волосовська А.В. Окремі питання правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі. Електронне наукове фахове видання «Порівняльно-аналітичне право». 2019. № 1. С. 299-301.

4. Strafvollzug in Цsterreich / Bundesministerium fьr Justiz. Wien, 2016. S. 76. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q= cache:d0J0q008YnoJ:https://www.justiz.gv.at/file/2c9484853e44f8f9013ef9d9e2b928dd.de.0/strafvollzug_broschuere_2016_download.pdf%3F forcedownload%3Dtrue+&cd=4&hl=ru&ct=clnk&gl=ua.

5. Gramm S. Geld fьr hдftling im gefдngnis - wie funktioniert der umgang mit geld im gefдngnis? / Offizielle Seite der Rechtsanwaltskanzlei Gramm in Hannover. URL: https://gramm-recht.de/strafgefangene-geld-gefaengnis/.

6. Das gefдngnissystem in der Schweiz / Kritische Juristinnen Bern Fribourg. S. 19/ URL: https://webcache.googleusercontent.com/searc h?q=cache:NV0ShFN0vqcJ:https://www.djs-jds.ch/images/Zine_Final.pdf+&cd=7&hl=ru&ct=clnk&gl=ua.

Размещено на Allbest.ru