Родовий об’єкт злочинів у сфері господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родовий об'єкт злочинів у сфері господарської діяльності

Філіпп А.В.,

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

У статті аналізуються основні наукові підходи, які є у кримінальному праві нашої країни, щодо визначення поняття об'єкта злочину. Акцентується увага на відмежуванні об'єкта злочину від об'єкта кримінально-правової охорони. Наголошуєтеся, що об'єкт кримінально-правової охорони - те, що поставлено під охорону кримінального права, а об'єкт злочину - те, що порушується внаслідок суспільно-небезпечного діяння. Обґрунтовується теоретична і практична значимість об'єкта злочину для виявлення характеру і ступеня суспільної небезпеки будь-якого злочину, відмежування від суміжних злочинів, призначення покарання. Також досліджується родовий об'єкт злочинів, передбачений розділом VII Особливої частини Кримінального кодексу України. Аналізуються наукові підходи вітчизняних науковців до понять господарської діяльності, господарських злочинів, злочинів у сфері господарської діяльності, а також родового об'єкта злочинів у зазначеній сфері. Підтримується твердження, що поняттям "господарська діяльність" охоплюється: а) підприємницька діяльність, здійснювана з метою одержання прибутку; б) некомерційна господарська діяльність, здійснювана без такої мети. Звертається увага, що найбільш важливі з погляду законодавця види господарської діяльності поставлені під охорону кримінального закону через встановлення кримінальної відповідальності за вчинення відповідних посягань на них. На підставі дослідження пропонується під родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності вважати правопорядок у сфері господарювання. А також пропонується визначення правопорядку у сфері господарювання. Під останнім слід розуміти систему соціальних зв'язків, що виникають із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ, яка відповідає встановленим Конституцією та законодавством України принципам, правилам, умовам і гарантіям здійснення господарської діяльності та використання її результатів і яка в результаті цього становить цінність для держави, суспільства загалом та окремих його членів (індивідів і соціальних груп). кримінальний правовий злочин

Ключові слова: об'єкт злочину, суспільні відносини, соціальні цінності, правові блага, господарські злочини, правопорядок, господарська діяльність.

GENERIC OBJECT OF CRIMES IN ECONOMIC ACTIVITY

The article analyzes the basic scientific approaches that exist in our country's criminal law to define the concept of a crime. Attention is focused on the delimitation of the object of crime from the object of criminal protection. It is emphasized that the object of criminal protection - that is placed under the protection of the criminal law and the object of the crime - that is broken as a result of socially dangerous acts. The theoretical and practical significance of the object of the crime is substantiated for revealing the nature and degree of public danger of any crime, differentiation from related crimes, imposition of punishment. It also investigates the generic object of crime provided for in Title VII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. The scientific approaches of Ukrainian scientists to the concepts of economic activity, economic crimes, crimes in the sphere of economic activity, as well as the generic object of crimes in the specified field are analyzed. The assertion that the concept of "economic activity" covers: a) business activities carried out for profit; b) non-commercial economic activities conducted without such a purpose is supported. Attention is drawn to the fact that the most important, from the point of view of the legislator, types of business activities are protected by the criminal law through the establishment of criminal liability for committing appropriate encroachments on them. Based on the research, it is suggested to consider the rule of law in the sphere of economic activity as the generic object of crimes in the sphere of economic activity. It also proposes the definition of the rule of law in the economic sector. The latter should be understood as a system of social ties arising from the production, distribution, exchange and consumption of tangible and intangible goods, which is in accordance with the principles, rules, conditions and guarantees of economic activity and the use of its results established by the Constitution and legislation of Ukraine. This is of value to the state, society as a whole and its individual members (individuals and social groups).

Key words: object of crime, social relations, social values, legal goods, economic crimes, rule of law, economic activity.

Постановка проблеми. Кожен злочин завжди посягає на певний об'єкт, заподіює йому шкоду або створює загрозу такого заподіяння. Будучи одним із чотирьох елементів складу злочину, об'єкт дає можливість визначити суспільно-політичну сутність злочину, з'ясувати його суспільно-небезпечні наслідки. Чим більш небезпечним є злочин, тим більш пріоритетною має бути кримінально- правова охорона цього об'єкта [1, с. 77].

Встановлення об'єкта має велике значення для виявлення характеру і ступеня суспільної небезпеки будь- якого злочину, відмежування від суміжних злочинів, призначення покарання тощо. Теоретична і практична значимість об'єкта злочину зумовила великий інтерес представників юридичної науки до цієї проблеми. Саме об'єкт злочину дає змогу визначити соціально-політичну сутність злочину, його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно небезпечних посягань. Об'єкт має істотне значення також для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину, є вихідним під час кваліфікації злочинів, побудови системи Особливої частини Кримінального кодексу України тощо [2, с. 96].

Стан опрацювання. Дискусійний характер питання про поняття та класифікацію злочинів у сфері господарської діяльності зумовлений складним і неоднозначним характером діянь, які традиційно охоплюються цим поняттям. У різні часи дослідженню цієї проблематики та окремих її аспектів присвятили свої роботи такі українські вчені, як: П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, П.С. Берзін, А.М. Бойко, Л.П. Брич, Н.О. Гуторова, О.О. Дудо- ров, В.М. Киричко, М.Й. Коржанський, В.Р. Мойсик, В.О. Навроцький, О.І. Перепелиця, В.В. Сташис, Є.Л. Стрєльцов, В.Я. Тацій та інші. Але загальновизнаного вирішення цих проблем і дотепер немає.

Метою статті є розкриття проблеми родового об'єкта злочинів у сфері господарської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Слід зазначити, що об'єкт злочину слід відмежовувати від об'єкта кримінально-правової охорони. Ці поняття, хоча і взаємопов'язані, але не тотожні. Як зазначає професор Є.Л. Стрєльцов, поняття "об'єкт кримінально-правової охорони" і "об'єкт злочину" мають різне змістове наповнення. Об'єкт кримінально-правової охорони - те, що поставлено під охорону кримінального права, а об'єкт злочину - те, що порушується внаслідок суспільно-небезпечного діяння [3, с. 103]. Об'єкт кримінально-правової охорони - більш широке поняття. По-перше, віднесення певних відносин до категорії охоронюваних кримінальним правом не перетворює будь-яке посягання на них на кримінально каране, оскільки злочинами визнаються тільки найнебезпечніші посягання на об'єкти, передбачені кримінальним законом. По-друге, кримінальний закон охороняє певні об'єкти не лише від злочинних, а й від інших суспільно небезпечних посягань, які не визнаються злочинами (наприклад, заподіяння шкоди з боку неосудних осіб або тих, які не досягли віку настання кримінальної відповідальності) [4, с. 25]. Усе це дає змогу дійти висновку, що проблема визначення об'єкта злочину - одна з основних у доктрині кримінального права. Як зазначається в юридичній літературі, це пов'язано з тим, що протягом останніх років вітчизняна школа кримінального права будує концептуальний каркас теорії об'єкта злочину на основі матеріального визначення злочину, тобто поняття, що ґрунтується перш за все на ознаці суспільної небезпеки [5, с. 138]. Така позиція панувала у науці кримінального права ХІХ - початку ХХ ст., за радянських часів і все ще залишається актуальною в науці кримінального права сучасної України.

У кримінальному праві практично одностайно визначається, що об'єкт злочину - це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Однак питання про те, чому саме заподіюється або може бути заподіяно шкоду внаслідок вчинення злочину, вже протягом багатьох років залишається досить дискусійним.

Злочин завжди посягає на певний об'єкт, заподіює йому шкоду або створює загрозу її заподіяння. Як один із чотирьох елементів складу злочину, об'єкт злочину дає можливість визначити суспільно-політичну сутність злочину, з'ясувати його суспільно-небезпечні наслідки. Чим більш важливим є об'єкт, тим більш небезпечним є злочин, а отже, тим більш пріоритетною має бути кримінально-правова охорона цього об'єкта [6, с. 77].

Основними науковими концепціями щодо того, на що ж саме посягає злочин, є такі, що визнають об'єктом злочину суспільні відносини; правові блага; соціальні цінності; людину, незалежно від віку, розумового розвитку, соціального стану.

Окрім викладених нами вище, В.К. Грищук наводить такі найбільш поширені сучасні концепції об'єкта злочину в теорії кримінального права:

1) об'єкт злочину - окремі особи або багато осіб (І.Я. Козаченко, З.А. Незнамова);

2) об'єкт злочину - охоронювані кримінальним законом соціально значимі цінності, інтереси, блага (А.В. Пашковська, А.В. Наумов);

3) об'єкт злочину - суспільні відносини, які є відповідним порядком встановленими приписами правових норм, а також соціальні блага (Г.В. Чеботарьова);

4) об'єкт злочину двоякий - соціальна оболонка, яка є завжди першим об'єктом, а всі інші об'єкти перебувають усередині цієї оболонки (В.М. Трубніков);

5) об'єкт злочину - охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин (О.М. Костенко, П.П. Андрушко, А.В. Ландіна) [7].

Перш за все зауваження окремих учених викликає назва розділу VII КК "Злочини у сфері господарської діяльності". Наприклад, О.О. Дудоров зазначає, що "ця назва, не відображаючи родовий об'єкт відповідних злочинів як основу побудови Особливої частини КК, чітко не показує, які саме соціальні цінності поставлені під охорону за допомогою кримінально-правових норм, об'єднаних у цей розділ КК" [8, с. 18].

Більшість фахівців спирається на те, що господарськими злочинами є суспільно небезпечні протиправні діяння, які завдають чи створюють загрозу заподіяння шкоди суспільним відносинам, що складаються у процесі та з приводу виробництва, обміну, розподілу та використання (споживання) матеріальних і деяких нематеріальних благ [9, с. 259-260; 10, с. 154-156 ]. Деякі вчені звертають увагу, що окремі злочини, які ми звикли називати господарськими, посягають на фінансову діяльність держави, та включають цю ознаку в поняття господарських злочинів [11, с. 402-404].

В.О. Навроцький під родовим об'єктом господарських злочинів розуміє систему господарства України, яка складається з фактичної (сукупності наявних сфер, галузей господарської діяльності) та функціональної сторін (принципів, за якими здійснюється господарювання в державі). Господарські злочини - це передбачені нормами КК суспільно небезпечні посягання, які завдають істотної шкоди системі господарювання. За об'єктом господарські злочини поділяються на три групи: 1) посягання на інтереси споживачів; 2) перешкоджання правомірній підприємницькій діяльності; 3) порушення порядку заняття господарською діяльністю. Остання з названих груп, у свою чергу, включає в себе такі підрозділи: а) злочинне ставлення до матеріальних ресурсів; б) фінансові зловживання; в) порушення заборон та обмежень у сфері господарства [12, с. 354-358].

Є.Л. Стрєльцов під господарським злочином розуміє вчинене приватною або посадовою особою під час здійснення господарської діяльності умисне або необережне суспільно небезпечне діяння, що завдає істотної шкоди цій корисній діяльності. Подібним чином визначається і злочин у сфері підприємництва. З огляду на положення про відсутність у сучасній Україні цілісної системи господарювання робиться висновок, що родовим об'єктом господарських злочинів має визнаватися нормальна господарська діяльність, тобто така, що, відповідаючи чинному законодавству, в остаточному результаті ототожнюється з підприємництвом. Зазначається, що залежно від видового об'єкта господарські злочини поділяються на такі групи: 1) злочини у сфері підприємництва; 2) злочини у сфері послуг; 3) злочини у фінансово-кредитній сфері; 4) злочини у сфері сільського господарства. Водночас господарські злочини, що порушують нормальне здійснення підприємництва, Є.Л. Стрєльцов поділяє на такі: 1) загальні злочини в підприємництві (порушують загальні норми і правила здійснення підприємництва, можуть вчинюватися в будь-якій сфері чи галузі господарської діяльності - промисловості, сільському господарстві, транспорті тощо); 2) спеціальні злочини в підприємництві (вчиняються в будь-якій сфері чи галузі господарської діяльності, але мають специфіку, породжувану особливостями тієї чи іншої галузі або сфери господарювання, наприклад злочини у сфері послуг). Пропонується ще одна, третя, класифікація господарських злочинів, в основу якої покладено стадії (етапи) підприємницької діяльності: злочини, що вчинюються: 1) на початковому етапі здійснення підприємництва; 2) на етапі здійснення підприємницької діяльності; 3) на етапі завершення підприємницької діяльності. Також науковець висунув пропозицію виділити в самостійний розділ Особливої частини КК злочини у фінансово-кредитній сфері [13, с. 242-265].

A. М. Бойко вважає, що родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які передбачено нормами розділу VII Особливої частини КК, виступає господарський механізм держави. У зв'язку з цим під злочинами у сфері господарської діяльності пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які посягають на охоронювані кримінальним законом складники господарського механізму держави, заподіюючи їм істотну шкоду [14, с. 131].

B. М. Киричко, О.І. Перепелиця і В.Я. Тацій вважають злочином у сфері господарської діяльності умисне діяння в цій сфері, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт, послуг. Саме такі суспільні відносини визнаються вченими родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності [15, с. 154].

На нашу думку, відправним поняттям у визначенні об'єкта злочинів у сфері господарської діяльності є поняття самої господарської діяльності. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [16]. Поняттям "господарська діяльність" охоплюється: а) підприємницька діяльність, здійснювана з метою одержання прибутку;

б) некомерційна господарська діяльність, здійснювана без такої мети (ч. 2 ст. 3 ГК).

Законна суспільно корисна господарська діяльність характеризується певним порядком здійснення. Як встановлює ч. 1 ст. 5 ГК, правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, спираючись на конституційну вимогу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 5 ГК суб'єкти та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, конституційні основи якого, зокрема, становлять: забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині й суспільству; право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права [16].

Правопорядок у сфері господарювання включає підстави та умови здійснення господарської діяльності загалом та її окремих видів. Він охоплює великий комплекс суспільних відносин, поєднує елементи державного регулювання макроекономічних процесів і саморегулювання суб'єктів господарської діяльності та включає відносини державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензування, оподаткування, стандартизації та сертифікації, дотримання технічних правил та умов, додержання прав споживачів, інститути інтелектуальної власності, зовнішньоекономічної діяльності, валютного регулювання тощо. Найбільш важливі, на думку законодавця, види господарської діяльності поставлені під охорону кримінального закону через встановлення кримінальної відповідальності за вчинення відповідних посягань на них.

Враховуючи вищезазначене законодавче визначення господарської діяльності, родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності пропонуємо вважати правопорядок у сфері господарювання. Під останнім слід розуміти систему соціальних зв'язків, що виникають із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ, яка відповідає встановленим Конституцією та законодавством України принципам, правилам, умовам і гарантіям здійснення господарської діяльності та використання її результатів і яка внаслідок цього становить цінність для держави, суспільства загалом та окремих його членів (індивідів і соціальних груп).

Список використаних джерел