Забезпечення принципу незалежності адвокатури на національному рівні порівняно з міжнародним досвідом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення принципу незалежності адвокатури на національному рівні порівняно з міжнародним досвідом

Муштай Н.О. - студентка V курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Стаття присвячена реалізації принципу незалежності адвоката та адвокатури, закріпленню цього принципу в національному та міжнародному законодавстві. Така засада затверджена на конституційному рівні, що виокремлює її зпоміж інших деонтологічних засад адвокатури. Автор розкриває елементи принципу незалежності у вітчизняному законодавстві: незалежність адвоката від впливу власних інтересів; незалежність від правоохоронних органів та держави; наявність процесуальних гарантій, які забезпечують свободу діяльності адвоката; незалежність від ділових партнерів адвоката; функціонування адвокатського самоврядування.

Крім того, розглядаються проблеми реалізації та дотримання принципу незалежності за національним законодавством і шляхи їх подолання. Наводиться успішна практика притягнення до відповідальності осіб, які порушували гарантії адвокатської діяльності, що є складником засад незалежності; участі органів адвокатського самоврядування в дотриманні незалежності адвоката.

У статті розкривається принцип незалежності адвокатури у світлі практики Європейського суду з прав людини, наводяться вимоги щодо забезпечення незалежності адвоката, окреслені судом. Автор здійснює аналіз цих вимог та їх зміну в рішеннях Європейського суду, зокрема при здійсненні обшуку житла адвоката. Також автор звертає увагу на поради, які містяться в рішеннях Європейського суду, щодо внесення змін у законодавство, оскільки забезпечення принципу незалежності адвоката та адвокатури є запорукою реалізації правосуддя, захисту прав та інтересів людини.

Встановлено, що роль правника у суспільстві є значно більшою, ніж виконання його обов'язків: адвокат забезпечує відновлення та реалізацію прав людини; він є посередником між суспільством і судовою владою, оцінюючи її та доводячи до відома громадськості недоліки у механізмі правосуддя. Для успішного виконання адвокатом суспільної ролі держава повинна забезпечувати реалізацію наведених у статті складників принципу незалежності, удосконалення національного законодавства з питань діяльності адвокатури.

Ключові слова: принципи адвокатури, принцип незалежності, гарантії адвокатської діяльності, забезпечення принципу незалежності.

Abstract

Providing the advocacy independence at national level compared to international experience

The article is devoted to the realization of the principle of independence of the lawyer and the bar, the consolidation of this principle in national and international law, which is the only principle enshrined at the constitutional level.

The author reveals the elements of the principle of independence in national law: the independence of the lawyer from the influence of his own interests; independence from law enforcement and the state as a whole; the existence of procedural safeguards that ensure the freedom of the lawyer; independence from the lawyer's business partners; functioning of lawyer's selfgovernment.

In addition, the problems of implementation and observance of the principle of independence under national legislation and ways of overcoming them are considered. Successful practice of bringing to justice those who violate the guarantees of advocacy, which is a constituent of the principle of independence, is described.

The article reveals the principle of the independence of the bar in the light of the caselaw of the European Court of Human Rights, and sets out the requirements for ensuring the independence of the lawyer outlined by the Court. The author analyzes these claims and their changes in the decisions of the European Court, in particular during the search of a lawyer's home.

The author also draws attention to the European Court's advice on amending the law, as securing the principle of the independence of the lawyer is the key to the administration of justice. It is established that the role of the lawyer in society is much greater than the fulfillment of his / her duties: the lawyer provides for the restoration and realization of human rights; it is a mediator between the public and the judiciary, assessing it and bringing to the attention of the public the shortcomings in the justice mechanism. In order for a lawyer to perform a public role successfully, the state must ensure the implementation of the constituent principles of independence, and the improvement of national legislation, cited in the article.

Key words: principles of advocacy, principle of independence, guarantees of advocacy, ensuring the principle of independence.

Адвокатська діяльність - одна з видів професій, у якій можуть стиратися межі між етичною поведінкою та аморальною. На допомогу фахівцям як орієнтир приходять принципи адвокатської діяльності, які закріплюють основні права, обов'язки та гарантії діяльності правників. Аналіз національної та міжнародної судової практики висвітлює систематичне порушення принципу незалежності адвокатів, що призводить до викривлення та знецінення правосуддя, адже правники є головними дійовими особами в судовій системі, прямо залученими до її функціонування і захисту сторони процесу.

Дослідження проблем реалізації принципу незалежності адвокатської діяльності та причин їх виникнення є запорукою подальшого вдосконалення професійної діяльності адвоката.

Метою статті є дослідження принципу незалежності адвокатської діяльності, висвітлення проблемних питань національного законодавства щодо реалізації цієї засади та порівняльний аналіз міжнародного досвіду, практики Європейського суду з прав людини щодо забезпечення дотримання такого принципу приватними особами та суб'єктами владних повноважень.

Стан опрацювання. Питання реалізації принципу незалежності адвокатури досліджували науковці О.Д. Бойков, Т.В. Варфоломеєва, Є.В. Васьковський, М.М. Видря, О.Д. Святоцький, І.С. Яртих, О.Г. Яновська та інші вчені.

Виклад основного матеріалу. Одним із ключових принципів адвокатської діяльності є принцип незалежності, який є єдиним із закріплених на конституційному рівні. Ця засада діяльності міститься в Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у Правилах адвокатської етики. ПАЕ розтлумачують цей принцип так: «Незалежність та свобода адвоката повинна убезпечуватися від будь-якого впливу з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів» [1].

Принцип незалежності застосовується не тільки по відношенню до діяльності правника, а й щодо адвокатури загалом, що виявляється у самостійному вирішенні питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до Загального кодексу правил для адвокатів країн європейського співтовариства завдання, які виконує адвокат у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного із зовнішнім тиском. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Адвокату варто уникати будь-яких утисків власної незалежності і не поступатися принципами обов'язку заради інтересів інших осіб [2].

Принцип незалежності має декілька складників, які доцільно розглянути окремо один від одного. Незалежність адвоката повинна убезпечуватися від впливу власних інтересів адвоката. ПАЕ встановлюють вимогу розірвати договір із клієнтом, якщо адвокат доходить висновку, що наявна суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками перед клієнтом [1]. Таким чином принцип незалежності тісно переплітається з принципом уникнення конфлікту інтересів.

Наступним складником засади є незалежність від правоохоронних органів держави. На думку автора, цей елемент принципу є найбільш уразливим. Це виявляється у декількох площинах. Незалежність повинна виявлятися не тільки у відсутності тиску, а й у можливості використовувати всі наявні засоби для захисту інтересів клієнта.

Якщо звернутися до КПК, то бачимо, що більшість слідчооперативних дій може бути ініційована слідчим або прокурором. Для забезпечення проведення слідчої дії адвокат повинен звернутися до слідчого з клопотанням та отримати згоду на проведення. Логічно уявити, що слідчий не матиме бажання витрачати власний час і ресурси, щоб отримати виправдувальні докази, які взагалі можуть бути відсутні. Відмова у задоволенні клопотання може бути оскаржена до слідчого судді, проте й така можливість є сумнівною.

У адвоката є ще один механізм збору доказів адвокатський запит. Проте такий запит не завжди є дієвим. Так, за відсутності відповіді або надання неповної інформації порушника може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 2123 КУпАП, проте це не пришвидшить надання відповіді, якщо вона необхідна терміново. Практика притягнення до відповідальності за статтею 2123 КУпАП дійсно має місце. Так, є постанова Солом'янського районного суду у справі N° 760/7608/17 від 27.07.2017, якою визнано винним начальника Держпрод споживслужби Рубана Олега Миколайовича у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, за словами практикуючих адвокатів Києва, в Раді адвокатів Київської області настільки добре відпрацьована процедура захисту права адвоката на інформацію, що інколи вистачає простого спілкування Уповноваженого представника Ради з «порушником», щоб відповідь на запит надійшла вже наступного дня [3].

Наступним складником принципу незалежності є наявність процесуальних гарантій, які забезпечують свободу діяльності адвоката. У статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» міститься перелік гарантій. Гарантії адвоката забезпечують дотримання адвокатської таємниці (пунктом 2 забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах із адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, які є адвокатською таємницею); свободу у здійсненні захисту клієнта (пунктами 8, 10 забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється втручання у правову позицію адвоката); безпеку адвоката та його сім'ї (пунктом 7 адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом), охорона репутації (пунктом 16 забороняється ототожнення адвоката з клієнтом) тощо [4].

Незалежність також повинна виявлятися від ділових партнерів адвоката, які можуть бути колегами в адвокатському бюро (об'єднанні) або по адвокатській діяльності. Так, адвокат не повинен ставити інтереси бюро (об'єднання) вище інтересів клієнта за жодних обставин. Тиск із боку партнерів може виявлятися у різних формах, в тому числі у закликах відмовитися від укладання угоди, розірвати вже укладений договір.

Останнім складником принципу незалежності є функціонування адвокатського самоврядування. Адвокатське самоврядування покликане захищати інтереси адвоката та адвокатури, забезпечувати дотримання гарантій окремого адвоката, організовувати та покращувати діяльність адвокатури в межах, визначених законом. Крім того, розгляд дисциплінарних скарг і накладання стягнень здійснюється КДК і ВКДК, які входять до складу самоврядування правників, що також забезпечує незалежність і мінімізацію тиску на адвоката з боку держави або інших суб'єктів. Компетенція на розгляд і винесення рішення значно зменшує ризик свавільного притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Європейський суд з прав людини висловив свою позицію з питань принципу незалежності адвоката та елементів засади. У рішенні «Головань проти України» ЄСПЛ визначив, що «відповідні гарантії такі як присутність та дійова участь незалежного спостерігача завжди повинні бути доступними під час обшуку офісу адвоката для забезпечення того, щоб матеріал, який захищається адвокатською таємницею, не було вилучено. При цьому такий спостерігач повинен мати обов'язкову юридичну кваліфікацію, щоб фактично брати участь у процесі. Він також повинен володіти адвокатською таємницею, щоб гарантувати захист конфіденційного матеріалу та прав третіх осіб. Спостерігач повинен бути наділений необхідними повноваженнями, щоб бути спроможним запобігти під час аналізу процесу будь-якому можливому втручанню в адвокатську таємницю» [5].

У частині 2 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначена гарантія щодо проведення огляду чи обшуку стосовно адвоката, під час якого має бути присутній представник ради адвокатів регіону [4]. Слідчий, прокурор повинні повідомити раду адвокатів регіону про заплановану слідчу дію. Проте відсутність представника не перешкоджає такому обшуку (огляду). Таки чином створюється негативна практика слідчий, прокурор повідомляють раду адвокатів занадто пізно, що унеможливлює своєчасне прибуття представника.

Доцільно дослухатися до ЄСПЛ і внести зміни до законодавства щодо обов'язкової участі представника ради адвокатів регіону під час обшуку та огляду, що забезпечить дотримання адвокатської таємниці, оскільки представник матиме змогу не допустити розкриття конфіденційної інформації, яка міститься в документах.

ЄСПЛ наголосив, що втручання у професійну діяльність в контексті обшуку є втручанням у приватне життя та порушення статті 8 Конвенції. У рішенні «Німітц проти Німеччини» ЄСПЛ зазначив, що професійна діяльність адвоката дуже тісно пов'язана з приватним життям у розумінні статті 8 Конвенції. Згідно з пунктом 37 рішення суд встановив, що при здійсненні обшуку офісу адвоката відбулося посягання на професійну таємницю настільки, що це не співвідноситься з обставинами обшуку.

Суд наголосив, що посягання на професійну таємницю адвоката може мати негативні наслідки при здійсненні правосуддя і порушувати права, гарантовані статтею 6 Конвенції. Супутній розголос факту проведення обшуку адвокатського офісу може негативно вплинути на професійну репутацію в очах як клієнтів адвоката, так і суспільства загалом. Тому обшук приміщення адвоката в цьому випадку є порушенням статті 8 Конвенції [6].

З плином часу вимоги ЄСПЛ щодо обшуку у приміщеннях адвоката стали більш жорсткими, проте є виправданими, адже зловживання правоохоронними органами своїми повноваженнями призводять до порушення прав людини. ЄСПЛ не раз наголошував, що адвокат є ключовою фігурою у механізмі правосуддя поряд із суддями. Втручання у діяльність адвокатів дорівнює втручанню у правосуддя.

У 2015 році ЄСПЛ навів такі вимоги щодо проведення обшуку у житлі адвоката (що охоплює робоче місце адвоката) в рішенні «Сервуло проти Португалії»: присутність адвоката, щодо якого проводиться обшук; присутність представника Ордену адвокатів (мається на увазі представник адвокатського самоврядування); слідчий суддя повинен особисто бути присутнім під час обшуку та першим ознайомлюватися з кореспонденцією, на нього розповсюджується принцип конфіденційності щодо всіх даних, які не стосуються провадження; обшук може бути оскаржено, а в разі задоволення скарги всі дані повинні бути опечатані та повернуті без ознайомлення. Після закінчення обшуку слідчий суддя виносить постанову щодо видалення конфіденційної та особистої інформації, персональних даних, які не стосуються справи [7].

Таким чином ЄСПЛ висуває низку вимог, яких повинні дотримуватися у демократичному суспільстві для забезпечення правосуддя. Адвокат відіграє роль посередника між громадськістю та судовими органами. Така співпраця не може приносити плоди, якщо влада незаконно, необґрунтовано втручається у захист інтересів людини адвокатом.

національний законодавство аморальний адвокатський

Висновки

Забезпечення реалізації принципу адвокатської діяльності потребує активних дій з боку органів державної влади, законодавця та органів адвокатського самоврядування. Засада незалежності адвоката є основою та підґрунтям для забезпечення інших принципів адвокатської діяльності. Дотримуючись деонтологічних принципів, адвокати та адвокатура матимуть високий рівень професійності, змогу підвищувати рівень важливості своєї професії та забезпечувати права людини.

Список використаних джерел

національний законодавство аморальний адвокатський

1.Правила адвокатської етики, затверджені рішенням Установчого з'їзду адвокатів України 17 листопада 2012 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n000341812.

2.Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства // URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_343.

3.Адвокатський запит для прокурора? / «Протокол» юридичний інтернетресурс // URL: https://protocol.ua/ua/advokatskiy_zapit_ dlya_prokurora/.

4.Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від о5 липня 2012 року, № 5076^1. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/507617/print.

5.Головань проти України : рішення Європейського Суду з прав людини від 05 липня 2012 року. URL: https://ips.ligazakon.net/ document/SOO00444.

6.Німітц проти Німеччини : рішення Європейського Суду з прав людини від 16 грудня 1992 року. URL: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/SO2132.html.

Сервуло проти Португалії : рішення Європейського Суду з прав людини від 03 вересня 2015 року. URL: https://precedent.in.ua/ 2016/06/16/servulopartneryadvokatskayakontorarlydrugyeprotУvportugalyy/.

Размещено на Allbest.ru