Екософське підґрунтя альтернативних способів вирішення еколого-правових конфліктів

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-науковий інститут права

Національного університету водного господарства та природокористування

Екософське підґрунтя альтернативних способів вирішення еколого-правових конфліктів

Мельничук Ю.1, кандидат філософських наук,

доцент кафедри спеціальних юридичних дисциплін

Анотація

Соціальна практика та природа права висувають необхідність розширення способів врегулювання екологічних конфліктів, долучивши до цього процесу можливі альтернативи. У статті розглядаються проблемні аспекти вирішення екологічних конфліктів, які є специфічними через об'єкт правового регулювання. Оскільки взаємовідносини між людиною та природою є складними, вони узгоджуються завдяки законам розвитку природи та суспільства. Людина в процесі своєї життєдіяльності використовує природні ресурси та здійснює вплив на навколишнє природне середовище, у зв'язку із чим виникають різні конфлікти. Гострою проблемою сьогодення є раціональне природокористування та збереження довкілля.

Екологічні конфлікти, які виникають, не завжди вдається розв'язати судовим шляхом, тому існує необхідність пошуку нових способів врегулювання зазначених видів конфліктів. Актуальним залишається питання вдосконалення правових норм, які регламентують процедурні аспекти вирішення окремих екологічних конфліктів.

Екософія права в межах антропологічних досліджень природи права передбачає розгляд людини як екологічно орієнтованої особистості, яка усвідомлює себе суб'єктом правосвідомості в екосфері, яка здатна діяти конструктивно та відповідально.

На думку автора, застосування медіації при вирішенні екологічних конфліктів уможливить вплив на екологічну свідомість особистості та сприятиме гармонізації взаємовідносин із природним середовищем. Саме в такій площині значущою є ідея про ноосферну коеволюцію.

Враховуючи різні аспекти стану навколишнього середовища й екологічних систем, збереження біологічного різноманіття, вплив господарювання на довкілля екологічна ефективність державної політики повинна передбачати не лише удосконалення природоресурсного та природоохоронного законодавства, а й розвиток екологічної медіації, яка допомагатиме зміні аксіологічних аспектів світогляду людини, що уможливлює переосмислення семантичного наповнення норм законодавства та їх реалізації.

Ключові слова: екологічні конфлікти, екологічне законодавство, медіація, екософія права, ідентифікація екологічних порушень.

Abstract

Ecosophical background of the alternative methods of environmental-legal conflict resolution

Social practice and the nature of law make it necessary to expand ways of resolving environmental conflicts by including possible alternatives. The article discusses the problematic aspects of resolving environmental conflicts that are specific because of the object of legal regulation.

Because the relationship between man and nature is complex, however, they are harmonized by the laws of nature and society. Man, in the course of his life, uses natural resources and influences the environment, in connection with this there are various conflicts. The acute problem of today is the rational use of nature and the environment.

Environmental conflicts that do not always arise cannot be resolved through litigation, so there is a need to find new ways to resolve these types of conflicts. The issue of improving the legal rules governing the procedural aspects of resolving particular environmental conflicts remains relevant.

Within the framework of anthropological studies of the nature of law, the ecosophy of law implies the consideration of a person as an environmentally conscious individual, who recognizes himself as a subject of justice in the ecosphere, able to act constructively and responsibly.

According to the author, the use of mediation in resolving environmental conflicts will influence the environmental consciousness of the individual and promote the harmonization of relationships with the natural environment, in such a plane the idea of noospheric co-evolution is significant.

Given the various aspects of the environment and ecological systems, the conservation of biological diversity, the environmental impact of public policy, the environmental policy must not only improve the nature of resource and environmental legislation. Also, the development of environmental mediation, which will help to change the axiological aspects of human outlook, which makes it possible to rethink the semantic content of the rules of law and their implementation.

Key words: environmental conflicts, environmental legislation, mediation, eco-law, identification of environmental violations.

Постановка проблеми

Сучасні реалії розвитку суспільства маркуються конфліктністю в різних сферах життєдіяльності людини. Актуальними, на думку автора, є екологічні конфлікти, правове регулювання яких специфічне, оскільки передбачає їх ідентифікацію та встановлення правового характеру екологічного порушення в кожному конкретному випадку правового регулювання. Екологічні конфлікти мають правові наслідки (передбачають дію). Кожний об'єкт екологічного права традиційно отримує правову дефініцію, яка базується на його онтології, проте існує термінологічна невизначеність між тими поняттями, які використовуються в законах. Правове регулювання екологічних конфліктів передбачає розвиток, удосконалення правових інститутів і норм.

Постановка проблеми. У національному законодавстві відображено екосистемний підхід до вирішення питань щодо захисту права на довкілля. Також закріплено і поресурсний підхід до забезпечення здійснення права на використання та охорону природних ресурсів. Проблематичність питання врегулювання екологічних конфліктів полягає в тому, що існує певна невизначеність щодо об'єктів здійснення прав. Натепер вивчення екологічних прав і свобод відбувається майже в усіх сферах навколишнього середовища, наприклад при збереженні і використанні водних ресурсів, охороні атмосферного повітря. Право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному, і може бути реалізованим громадянином особисто, але через колізії часто не реалізовується. Тому постає питання щодо збалансованості між інтересами суспільства та приватними правами, держава ж повинна сприяти їх забезпеченню. Тобто має були можливість вибору при врегулюванні екологічних конфліктів пошуку нових шляхів і способів збалансування інтересів. Стан опрацювання. Обґрунтування сутності права з позиції дослідників екофілософії уможливлює розширення спектру розуміння людини крізь призму її місця, призначення в соціумі та природі. Деякі дослідники звернули увагу на зазначену проблему ^й висвітлили свою позицію у працях (Р. Атфілд [1], Г Йонас [2], О. Хеффе [3], члени Римського клубу (зокрема, А. Печчеі [4]).

Роль екософії права при вирішенні актуальних проблем сучасного розвитку суспільства полягає в тому, що серед питань, які хвилюють як правознавців, філософів, так і звичайних громадян, особливу увагу привертає питання, пов'язане із забезпеченням екологічної безпеки людини. У зв'язку із зазначеним не можна не звернути увагу на ноосферну концепцію В.І. Вернадського [5], а саме його тези щодо рівня екологічної та правової культури людини, збалансування алгоритму коеволюції. У працях О. Антонюк [6], Н. Мазаракі [7] та інших висвітлене питання щодо ефективності застосування медіації. Наукові розвідки екофілософського, правового змісту свідчать про взаємопов'язаність усіх сфер життєдіяльності людини та необхідність врегулювання конфліктних ситуацій, в тому числі й екологічних.

Мета статті - розгляд можливості застосування медіації як альтернативного способу вирішення екологічних конфліктів.

Виклад основного матеріалу

Переосмислення імперативів регулювання правовідносин в екосфері у контексті феноменологічного осмислення структурних елементів правової реальності як складника феномена права, людини, соціуму як взаємопов'язаних елементів розвиваючої реальності уможливлює розгляд альтернативних шляхів врегулювання екологічних конфліктних ситуацій. Екософське осмислення права не можливе без екосоціософського розуміння. Так, А.А. Козловський визначає право як духовне явище та зауважує, що завдяки цьому ми можемо говорити про реалізацію свободи людини [8, с. 61].

Екологічне та природоресурсне право здебільшого досить консервативне, що впливає на оновлення норм законодавства, але не завжди гармонізує правовідносини в екосфері. Натепер існують проблеми щодо ефективності методологічної гармонізації алгоритмів відношення між суб'єктами права в соціумі з об'єктами природного середовища, з реалізацією права як регулятора на основі екологічної правосвідомості. Осмислення права як фактору гармонізації відносин в екосфері дає змогу застосовувати й інші альтернативні інструменти для вирішення екологічних конфліктів, закріплення інструментів гармонізації екоправового соціуму.

Під поняттям «альтернативне врегулюванням спорів» варто розуміти процеси, за допомогою яких вирішують спори і конфлікти без звернення до судових інстанцій. Здебільшого альтернативне врегулювання спорів здійснюється недержавними організаціями чи приватною особою. Сучасна концепція системи врегулювання спорів базується на інноваційному плюралістичному підході та заохочує сторони до самостійного пошуку взаємовигідних рішень.

Забезпечення кращого доступу до правосуддя, яке становить частину політики Європейського Союзу, спрямованої на встановлення простору свободи, безпеки та правосуддя, має включати доступ як до судових, так і позасудових методів врегулювання суперечок [9].

Серед правових визначень поняття «медіація» слід вказати такі: медіація - переговори за участі нейтрального посередника, конфіденційний процес яких базується на принципі добровільності, а нейтральна третя сторона (медіатор / посередник) допомагає виробити рішення, яке б задовільнило інтереси сторін [10]. Варто зауважити й таку дефініцію: посередництво - структурований процес, в якому дві або більше сторін намагаються самостійно досягти згоди для вирішення свого спору за допомогою посередника [9].

Відповідно до пункту 3 преамбули Директиви № 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних і комерційних справах [11, с. 234], варто говорити про затвердження базових принципів позасудової процедури врегулювання спору. Вихідні та визначальні правові ідеї, положення та засади, які становлять процедурне та організаційне підґрунтя здійснення процедури медіації і спрямовані на ефективне, взаємоприйнятне розв'язання конфлікту між учасниками спору, називаються принципами медіації. Такими базовими принципами медіації, які найбільш розповсюджені у законодавстві про медіацію зарубіжних країн і визначені в основних рамкових міжнародних документах, є добровільність; рівність сторін, нейтральність медіатора, конфіденційність та інші.

В процесі медіації при вирішенні конфлікту здійснюється формулювання інтересів та очікувань учасників, тобто фокус уваги спрямований не лише на вирішення проблеми, а й на досягнення порозуміння. Акцент здійснюється на інтереси сторін, пошук точок спорідненості з метою прийняття взаємовигідних домовленостей, оскільки лише в такому випадку рішення буде ефективним і дотриманим сторонами.

В науковій літературі можна віднайти концепцію, відповідно до якої медіатор повинен повідомити сторонам і правову оцінку деяких явищ, тобто медіатор може проінформувати сторони про можливість змісту судового рішення, яке могло бути винесено за висновками розгляду справи в суді замість процедури медіації. Г. Ригер зазначає, що цей підхід є більш правильним, оскільки «рамки автономного регулювання спору задає саме правова основа»; також право надає сторонам той необхідний інструментарій, який може бути використаний при розробці юридично обов'язкової угоди [12]. Хоча за бажанням сторін посередник може надати правову оцінку або проінформувати сторони й про можливе судове рішення.

Що ж до процедурних аспектів застосування медіації то, на думку Л.В. Голи [13], їх можна виділити такі: влаштування переговорів між сторонами конфлікту; адекватний виклад претензій сторін; висвітлення зацікавленості сторін; пошук причини спору; розробка методів розв'язання спору; підписання угоди про примирення.

Важливим моментом при розгляді екологічних конфліктів є дефініція їх причин. Так, А. Бохан [15] виділяє процес добування природних ресурсів; механізми управління природними ресурсами; якість і кількість природних ресурсів, наслідки екологічних конфліктів. Фокус уваги на причинно-наслідкових зв'язках екологічних конфліктів, на думку автора, сприятиме усвідомленню його учасниками та алгоритмізуватиме їх подальші дії для вирішення проблеми.

Як наголошує М. Кузьміна [14, с. 60], вважати медіацію завершеною можна лише в тому випадку, коли умови медіації будуть не лише погоджені, а й фактично виконані сторонами у добровільному чи примусовому порядку. Рішення, прийняте за результатами процедури медіації, не повинно розглядатися як вторинне рішення по відношенню до судових розглядів через те, що виконання угод, досягнутих посередництвом, залежить від доброї волі сторін. Тому варто акцентувати увагу на добровільності, а не примусовості.

На думку автора, застосування медіації при вирішенні екологічних конфліктів в Україні мало б позитивний вплив на екологічну свідомість громадян. Варто згадати австралійський досвід екологічного правосуддя, який характеризується особливостями в процедурному плані, створенням судових прецедентів. Так, суд заохочує до альтернативного вирішення спорів, надає цю послугу на безкоштовній основі.

Сторонам екологічного конфлікту здебільшого потрібно розробити план врегулювання суперечки, який допоможе вирішити проблемне питання. Послідовність дій щодо альтернативного врегулювання передбачає такі кроки: домовленість з управлінням справами та зустріч конфліктуючих сторін; зустріч експертів; засідання під головуванням реєстратора. Це шлях для досягнення домовленостей і вирішення конфлікту, але у випадку не досягнення конкретних домовленостей справа потрапляє на розгляд суддів [16]. охорона природний правовий екологічний

Висновки

Екологічні конфлікти пов'язані з інтересами осіб при їх взаємодії з природою. В нинішніх умовах розвитку нашої держави необхідно гармонізувати інтереси суб'єктів екологічних правовідносин, застосовуючи альтернативні способи врегулювання конфліктів у сфері взаємовідносин людини та природи. Екологічні конфлікти є різновидом конфлікту, який включає в себе екологічний, соціальний, правовий складники.

Найкраще вирішувати екологічні конфлікти вчасно, застосовуючи для цього різні способи з метою їх розв'язання. Для цього потрібна як нормативно-правова база, так і загальноприйняті процедури, алгоритми врегулювання таких видів конфліктів, а також еколого-правова культура членів суспільства.

Список використаних джерел

1. Атфилд Р Этика экологической ответственности (Главы из книги) / Пер. Л.И. Василенко и В.Я. Козлова // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности: (антология). М. : Прогресс, 1990. С. 203-257.

2. Йонас Г. Принципи відповідальності. В пошуках етики для технологічної цивілізації / Пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко. Київ : Лібра, 2001.400 с.

3. Хеффе О. Демократія в епоху глобалізації / Пер. з нім. Л. Ситниченко, О. Лозинська. Киев : ППС-2002, 2007. 436 с.

4. Печчеи А. Человеческие качества / пер. с англ. М. : Прогресс, 1985. 312 с.

5. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М. : Наука, 1989. 258 с.

6. Антонюк О. Медіація та дипломатія / Часопис Київ. ун-ту права. 2014. № 2. С. 355-360.

7. Мазаракі Н. Медіація в Україні: проблеми теорії та практики. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2016. № 1. С. 92-100.

8. Колесник М.А. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології» в процесі вивчення біології : автореф. дис. канд. пед. наук. Тернопіль, 2003. 20 с.

9. Директива ЄС 2008/52/ЄС Європейського парламенту і Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних і комерційних справах від 21.05.2008 № 994_а95. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a95.

10. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18 березня 2004 року / Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29. Ст. 367.

11. Притика Ю.Д. Посередництво як нова форма вирішення приватноправових спорів // Вісник господарського судочинства. 2005. № 1. С. 231-237.

12. Мішина Ж.В. Медіація як альтернативна форма вирішення спорів // Електронна бібліотека юридичної літератури. URL: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/26353/%C6.

13. Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбітраж : учебно-практическое пособие. М. : Проспект, 1997. 240 с.

14. Кузьмина М. Юридический конфликт: теория и практика разрешения. М., 2008. 251 с.

15. Бохан А. Дипломатія і медіація в системі альтернатив екологічної новативності. URL: http://visnik.knteu.kiev.Ua/files/2017/05/4.pdf.

16. Planning and Environment Court Act 2016. Authorised by the Parliamentary Counsel of Queenslandio. URL: https://www.legislation.qld.gov.au/view/pdf/2017-07-03/act2016-026.

Размещено на Allbest.ru