Особливості вчинення електронних правочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

електронний правочин прилад користувач

Стаття з теми:

Особливості вчинення електронних правочинів

Уколова В.О., студентка ІІ курсу міжнародно-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Сьогодні наше суспільство перебуває на інформаційному етапі розвитку, під час якого багато сфер людської життєдіяльності зазнає інноваційних змін, і система цивільних правовідносин не стала винятком.

Статтю присвячено розгляду та дослідженню особливостей електронних правочинів, які все більше набирають популярності серед користувачів різноманітних програм і приладів завдяки своїй безпосередності, швидкості та здійсненню з мінімальними затратами часу та інших ресурсів.

Було розкрито суть поняття «електронний правочин» шляхом встановлення його походження від традиційного правочину, який надається в Цивільному кодексі України, і встановлено, що це вольові дії суб'єктів цивільних правовідносин щодо виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків.

Зазначено важливість і необхідність Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року, відповідно до якого здійснюється регулювання електронних правочинів, стадій їхнього вчинення, а також закріплюються права та обов'язки суб'єктів правовідносин під час здійснення цих правочинів.

Також надається перелік обмежень стосовно кола правочинів, які не дозволяється вчиняти в електронній формі за наявності істотних підстав.

Внесення змін до ст. ст. 205 та 207 Цивільного кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» привело до виникнення думки, відповідно до якої електронна форма правочину прирівнюється до письмової.

Підставою вчинення електронного правочину виступає оферта, що повинна містити істотні умови, відповідно до законодавства, та намір оферента бути зобов'язаним у разі її прийняття. Зазвичай процес укладення електронного договору відбувається шляхом його підписання чи надсилання оферти на його укладення одним учасником та її акцепту іншим. Також визначаються три шляхи надання акцепту і порядок підписання електронного правочину.

Ми вважаємо, що електронні правочини є важливими інструментами для врегулювання цивільних правовідносин в інформаційному суспільстві. Актуальним залишається питання щодо розширення нормативної бази з цього питання шляхом відокремлення електронного правочину від традиційних і визначення його характерних ознак.

Ключові слова: електронний правочин, інформаційне суспільство, електронна комерція, засоби електронного зв'язку, оферта, акцепт.

THE FEATURES OF MAKING THE ELECTRONIC TRANSACTIONS

Today our society is at an informational stage of development, during which many spheres of human life undergo innovative changes and the system of civil legal relations is no exception.

The article deals with the consideration and exploration of the features of electronic transactions, which are increasingly gaining popularity among users of various applications and devices due to their immediacy, speed and implementation with minimal time and other resources.

The essence of the concept of “electronic transaction” was discovered by establishing its origin from the traditional transaction provided in the Civil Code of Ukraine, and it was determined that these are volitional actions of the subjects of civil legal relations on the emergence, change or termination of rights and obligations.

The importance and necessity of the Law of Ukraine “On E-commerce” of September 3, 2015, according to which the regulation of electronic transactions, the stages of their commissioning is specified, as well as the rights and obligations of the subjects of legal relations in the performance of these transactions.

It also provides a list of restrictions on the range of transactions that may not be made electronically if there are substantial grounds.

Making changes to Art. 205 and Art. 207 of the Civil Code of Ukraine in connection with the adoption of the Law of Ukraine “On E-Commerce” led to the opinion that the electronic form of the transaction is equivalent to a written one.

The reason for committing an electronic transaction is an offer, which must contain the essential conditions, in accordance with the law, and the intention of the person who offers it, should be obliged if accepted. Usually, the process of concluding an electronic contract is by signing it or sending an offer for its conclusion by one participant and its acceptance by another. There are also three ways of accepting an application and the procedure for signing an electronic transaction.

We believe that electronic transactions are important tools for regulating civil relationships in the information society. The issue of expanding the regulatory framework on this issue by separating the electronic transaction from the traditional one and defining its characteristic features remains relevant.

Key words: electronic transaction, information society, e-commerce, means of electronic communication, offer, acceptance.

Постановка проблеми

Сьогодні світ перебуває на етапі впровадження й активного використання сучасних інформаційних технологій, які охопили вже більшість сфер людської життєдіяльності. Не є винятком й Україна, де такі технології, а саме засоби електронного зв'язку, застосовуються та позитивно впливають на наше суспільство, надаючи можливість у більш зручній формі, безпосередньо, ефективно, швидко, не витрачаючи багато часу та ресурсів, здійснювати різноманітні дії, пов'язані з набуттям, зміною чи припиненням цивільних прав та обов'язків, у сфері права. Важливим інструментом у правовому регулюванні дій суб'єктів цивільних правовідносин виступає електронний правочин, який було запроваджено в цивільне законодавство не так давно, тому це досить молодий інститут права, який потребує більш глибоко та якісного вивчення з метою його правильного застосування на практиці.

Актуальність цієї проблеми полягає й у тому, що наявність електронних правочинів дає можливість проаналізувати категорію «правочини» в їхньому загальному традиційному вигляді з певними інноваційними його складниками, що виникають завдяки зусиллям і знанням інформаційного суспільства, та визначити особливості цієї нової форми правочинів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій цивілістичній літературі питання особливостей вчинення електронних правочинів стало об'єктом для роздумів і суперечок для чималої кількості вчених, таких як: О. Баранов [1], Н. Блажівська [2], Т. Волинець [3], О. Ґудзь [4], І. Спасибо-Фатєєва [5], В. Харчук [6] та інші.

Метою статті є розгляд юридичних особливостей вчинення електронних правочинів, дослідження самого терміна, визначення актів правового регулювання, підстав і стадій укладення зазначених правочинів.

Виклад основного матеріалу

Безперечно, можна стверджувати, що електронний правочин є похідним видом від традиційного правочину (правове регулювання якого має законодавче закріплення), тлумачення якого надається у ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків [7]. Відповідно, ці правочини мають співвідноситись за характерними ознаками, до яких можна віднести такі:

правочини - це вольові дії, метою яких є досягнення певного юридичного результату, на відміну від подій, виникнення та наслідки яких мають об'єктивний характер;

правочини - це завжди саме правомірні дії суб'єктів цивільних правовідносин, що призводять до виникнення, зміни чи припинення конкретних цивільних відносин;

правочини доступні для укладання не тільки між фізичними особами, але і з юридичними.

Зокрема, можна вважати, що електронні правочини - це вольові дії суб'єктів цивільних відносин щодо виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у цивільному праві. Однак цим правочинам притаманна така особливість, як існування в «цифровій площині», яка передбачає їхнє існування за допомогою електронних засобів зв'язку.

Кажучи про електронний характер правочину, характерною вказівкою тут буде наявність певного електронного засобу комунікації, за допомогою якого можна зафіксувати волевиявлення тієї чи іншої сторони цивільних відносин. Як відомо, до засобів електронного зв'язку можна віднести електронну пошту, банкомат, інтернет- сайти тощо.

На нашу думку, важливо зазначити й таку особливість електронних правочинів, як безпосередність, тобто можливість для особи будь-де та будь-коли знаходити потрібну інформацію, здійснювати певні розрахунки за відсутності «живого» контакту.

Безсумнівно, важливим здобутком для нашого цивільного законодавства є прийняття першого спеціального закону в межах e-commerce - Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) 3 вересня 2015 року, який містить перелік організаційно-правових засад діяльності щодо електронної комерції в Україні, закріплює порядок здійснення електронних правочинів, а також права та обов'язки суб'єктів правовідносин у цій сфері.

Цей Закон містить визначення терміна «електронний правочин», який закріплюється в п. 7 ч. 1 ст. 3 і тлумачиться як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Доречно зазначити, що ця дефініція не містить певних специфічних ознак саме електронного правочину, які б надали можливість відокремити його інших форм правочинів.

Також Закон має певні обмеження стосовно кола правочинів, які не дозволяється вчиняти в електронній формі, якщо:

а) законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності (прикладом може бути продаж різного виду зброї через інтернет-магазини, хоча для неї встановлений окремий порядок придбання і тільки з дозволу органів Міністерства внутрішніх справ), або предметом правочину є об'єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;

б) однією зі сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину;

в) стороною правочину є орган державної влади або орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держави або місцевого самоврядування;

г) правочин підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації відповідно до законодавства;

ґ) вчинення правочину регулює сімейні правовідносини;

д) правочин стосується грального бізнесу, зокрема парі, тоталізатори та інші азартні ігри;

е) виконання зобов'язання забезпечується особою, яка уклала договір поруки або іншої форми майнового забезпечення, за умови, що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності [8].

На нашу думку, ці обмеження є доцільними та необхідними задля можливості нормального та ефективного використання інституту електронного правочину учасниками цивільних відносин, аби уникнути чималої кількості неправомірних і суспільно небезпечних дій з їхнього боку. Проте доречним було б також встановлення такої вимоги, як вчинення електронних правочинів лише повнолітніми та повністю дієздатними фізичними особами.

Із прийняттям Закону до ЦК України було внесено кілька змін, насамперед до ст. 205, в якій наразі зазначається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. А також внесено зміни до ст. 207, де тепер правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (зокрема, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони [7].

Аналізуючи ці положення, можна прослідкувати тенденцію прирівнювання електронної форми правочину до письмової, про яку також зазначала І. Спасибо-Фатєєва, пишучи, що віднесення правочинів, вчинених за допомогою електронних засобів зв'язку, до письмових слід розуміти як подання інформації (змісту правочину) на інших носіях, аніж папір, однак із фіксацією волі (думки, намірів) сторін через логічно упорядковані знаки [5, с. 32].

Доречно зазначити, що в ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону надається підстава для вчинення електронного правочину, якою виступає пропозиція (оферта), як і для всіх цивільних-правових договорів, що повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Проте оферта також може містити умови, що зазначені в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього за умови безперешкодного доступу (ч. 5 ст. 11) [8]. Для повного розуміння можна сказати, що, за загальним правилом, укладення електронного договору відбувається шляхом його підписання чи надсилання пропозиції (оферти) на його укладення однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою.

Однак пропозиція укласти електронний договір або в самому електронному договорі має надаватися інформація про можливість отримання оферентом або договором у формі, яка робить неможливою зміну змісту.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону акцепт може бути надано шляхом:

передачі електронної пошти оференту;

заповнення формуляра про прийняття оферти;

вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій міститься така пропозиція, та ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Розглядаючи процедуру підписання електронного пра- вочину, можна сказати, що моментом його підписання є застосування:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором;

аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів [8].

Можна стверджувати, що за юридичними наслідками електронні правочини, укладені вищенаведеними шляхами, можна ототожнити з тими, що оформлюються в письмовій формі.

Підтвердженням вчинення електронного правочину буде отримання покупцем квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або інших документів в електронній формі у момент вчинення правочину чи під час здійснення продавцем свого обов'язку щодо передачі товару покупцеві.

Висновки

Отже, електронні правочини посідають важливе місце серед інститутів сучасного цивільного права. Подальше вдосконалення наявних електронних засобів зв'язку має ще більше піднести роль електронних правочинів, які вже використовуються чималою кількістю компаній по всьому світові через різноманітні програми та прилади. Наразі актуальним залишається питання стосовно відокремлення в українському цивільному законодавстві інституту електронних правочинів від тих, які здійснюються в письмовій формі, і, відповідно, розширення нормативної бази для регулювання цього питання з урахуванням індивідуальних ознак. Звичайно, прийняття Закону України «Про електронну комерцію» є великим кроком уперед, проте і йому притаманні певні недоліки, які потребують доопрацювання. Тож питання регулювання електронних правочинів покладається на законодавця, який повинен зайнятися ним більш детально, щоб забезпечити добробут свого народу.

Список використаних джерел

1. Баранов О. До проблеми електронних правочинів. Правова інформатика. 2010. № 4 (28). С. 3-8.

2. Блажівська Н. Електронний правочин. Юридичний журнал. 2007. № 1. С. 63-70.

3. Волинець Т Правове регулювання вчинення електронних правочинів. Європейські перспективи. 2016. № 1. С. 152-156.

4. Гудзь О. Еволюція форм правочинів: від усної - до «електронної». Юридичний журнал. 2006. № 1 (43). С. 32-37.

5. Спасибо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект). Підприємництво, господарство і право. 2002. № 8. С. 31-35.

6. Харчук В. Електронний правочин. Юридичний журнал. 2009. № 3. С. 62-63.

7. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-1.

8. «Про електронну комерцію» : Закон України від 3 вересня 2015 р. № 45.

Размещено на Allbest.ru