Загальнолюдські цінності і права людини в міжнародно-правовому контексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра політології, права та філософії

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Загальнолюдські цінності і права людини в міжнародно-правовому контексті

General human values and human rights in international legal context

Геєць І.В.,

кандидат юридичних наук, доцент

У статті досліджується співвідношення загальнолюдських цінностей і прав людини в міжнародно-правовому контексті. Установлено, що з позицій міжнародного права загальнолюдські цінності варто розглядати - за аналогією з міжнародними зобов'язаннями держав erga omnes - як цінності для всього міжнародного співтовариства загалом. Тобто в міжнародному праві до загальнолюдських цінностей доцільно відносити загальні цінності, які мають універсальний характер, які поділяються всіма державами-учасниками Організації Об'єднаних Націй. Запропоновано розглядати низку положень, закріплених в основних універсальних міжнародно-правових актах із прав людини як загальнолюдські цінності, які слугують не тільки концептуальною основою їх захисту, а й джерелом прогресивного розвитку міжнародного права прав людини. Нині особливого значення набуває проблема врахування загальнолюдських цінностей у міжнародній правозахисній діяльності на універсальному рівні, апеляція до них не тільки як до якихось суспільних (загальнолюдських) ідеалів, що містяться в основоположних міжнародно-правових документах універсального рівня, але і в повсякденній роботі договірних органів із прав людини. Автор приходить до висновку, що забезпечення і захист: права на життя; права на приватне життя; права на свободу й особисту недоторканність; права на свободу думки, совісті та релігії (включаючи свободу переконань); права на свободу дотримуватися своїх поглядів; права на недискримінацію (рівноправність), на рівноправність чоловіків і жінок, є на даний момент ключовими сферами у правозахисній діяльності на універсальному рівні, у яких ураховуються фундаментальні загальнолюдські цінності (закріплені в міжнародно-правових актах і документах, зокрема у програмних документах Організації Об'єднаних Націй) у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності із правами людини. Стверджується, що такі загальнолюдські цінності, як: життя; приватне життя; свобода й особиста недоторканність; свобода думки, совісті і релігії (включаючи свободу переконань); свобода дотримуватися своїх думок; недискримінація (рівноправність); рівноправність чоловіків і жінок, являють собою своєрідні «точки тяжіння», що перебувають у центрі основних сфер у правозахисній діяльності на універсальному рівні.

Ключові слова: свобода, справедливість, рівність, особистість, цінності, гарантії, держава.

The article examines the relation between human values and human rights in the international legal context. It has been established that, from the standpoint of international law, universal values should be regarded - by analogy with the international obligations of erga omnes states - as values for the entire international community as a whole. That is, in international law, it is advisable to refer to universal values as universal values, shared by all UN member states. It is proposed to consider a number of provisions enshrined in the basic universal international human rights instruments as universal values, which not only serve as a conceptual basis for their protection, but also as a source of the progressive development of international human rights law. At present, the problem of taking into account universal values in international human rights activities at the universal level, appeal to them not only as to some social (universal) ideals contained in the basic international legal documents of the universal level, but also in the daily work of treaty bodies, becomes particularly important on human rights. The author concludes that security and protection are: the right to life; the right to privacy; the right to liberty and security of person; the right to freedom of thought, conscience and religion (including freedom of belief); the right to freedom of opinion; the right to non-discrimination (equality), to equality between men and women, are currently key areas of universal human rights advocacy that take into account fundamental human values (enshrined in international legal instruments and instruments, including in UN programming documents) in close connection and interdependence with human rights. It is claimed that such universal values as: life; private life; freedom and personal integrity; freedom of thought, conscience and religion (including freedom of belief); freedom to hold opinions; non-discrimination (equality); Equality between men and women is a kind of “point of gravity” at the center of the main areas of human rights advocacy at the universal level.

Key words: freedom, justice, equality, personality, values, guarantees, state.

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження зумовлена об'єктивним зростанням значення аксіологічного виміру міжнародних відносин, а також ускладненням завдань, що стоять перед міжнародним правом прав людини в умовах глобалізації, яка, відповідно до Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) від 8 вересня 2000 р., може мати «справедливий характер лише за посередництва широкомасштабних і наполегливих зусиль із формування загального майбутнього, заснованого на нашій спільній приналежності до роду людського в усьому його різноманітті» [2]. Колишній Генеральний секретар ООН Кофі Аннан говорив про те, що в епоху глобалізації загальнолюдські цінності гостріше необхідні, ніж будь-коли раніше. На його переконання, кожне суспільство має потребу у зв'язку із загальними цінностями, щоб нівелювати притаманні суспільствам відмінності і тим самим запобігти потенційним конфліктам [7]. У преамбулі Статуту ООН є згадка про цінності в контексті людської особистості: «<...> знову затвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй <...>» [6].

Варто зауважити, що ціннісна проблематика привертає підвищену увагу в міждержавних відносинах в умовах нав'язування в односторонньому порядку свого розуміння речей як «загальнолюдських цінностей». Тому сукупність викладеного визначила наукову і практичну актуальність обраної теми у вітчизняній науці міжнародного права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі ціннісних критеріїв присвячено достатню кількість робіт. Однак у сучасній науці міжнародного права немає спеціальної роботи, об'єктом дослідження якої були б загальнолюдські цінності в міжнародному праві прав людини. Варто виділити наукові роботи вітчизняних і закордонних науковців, присвячені загальній проблематиці, яка пов'язана із забезпеченням і захистом прав людини й основних свобод, а також у сфері міжнародного захисту прав людини. Ідеться про наукові праці та публікації таких авторів, як: А. Абашидзе, Є. Лукашева, Р. Юсупов, П. Рабинович, С. Добрянський, Т. Ярошевська, A. Wendt, M. Ishay, M. Ignatieff та ін.

Метою даного дослідження є встановлення співвідношення загальнолюдських цінностей і прав людини в міжнародно-правовому контексті.

Виклад основного матеріалу

Однією з особливих рис загальнолюдських цінностей є те, що вони є об'єктом міждисциплінарних досліджень. Проблематика, безпосередньо пов'язана із загальнолюдськими цінностями, вивчається філософами, психологами, соціологами, політологами, юристами, педагогами та представниками інших наук гуманітарного профілю.

Здійснений міждисциплінарний аналіз цілої низки дефініцій поняття «цінності» (включаючи «загальнолюдські цінності») із метою якнайповнішого розкриття їхніх концептуальних аспектів, вивчення сутності та змісту, показав, що:

- по-перше, діапазон наукових позицій у плані сприйняття і трактування змісту поняття «цінності» (під яким нерідко розуміються і «загальнолюдські цінності») серед представників філософських наук досить широкий - від цілей та ідеалів людини до ототожнення із соціокультурною реальністю. На наш погляд, саме ця вельми значуща обставина лежить в основі наукової тези, яка поділяється багатьма вченими-філософами і згідно з якою виробити єдине і водночас всеосяжне визначення поняття «цінність» видається неможливим. Зазвичай до загальнолюдських цінностей учені відносять фундаментальні філософські категорії, у яких містяться масштабні узагальнення світоглядного характеру. Базова специфічна риса загальнолюдських цінностей, на думку філософів, проявляється в їхній універсальності. Узагальнюючи сутнісні ознаки загальнолюдських цінностей, що містяться в різних дефініціях, цілком можливо сформулювати важливий основний висновок: такими цінностями, з позиції філософії, є універсальні нематеріальні категорії світоглядного характеру, які становлять кістяк ціннісних орієнтацій будь-якої людської спільноти, незалежно від цивілізаційних, культурних, релігійних, політичних, соціальних та інших відмінностей;

- по-друге, соціологи, на відміну від філософів, роблять більший акцент на індивідуалізації цінностей, уважаючи, що економічний розвиток (у світовому масштабі) пов'язаний із переходом від абсолютних (вищих, загальнолюдських) цінностей до цінностей, які мають усе більш раціональний характер;

- по-третє, представники політичних наук, здебільшого у сфері теорії та практики світової політики, зазвичай мають на увазі під загальнолюдськими цінностями «універсальні» цінності;

- по-четверте, трактування поняття «загальнолюдські цінності» юристами, аналогічно до трактування даного поняття філософами, має серйозний концептуальний «діапазон»: від різновидів категоричного імперативу до джерел принципів права. На наш погляд, дана суттєва обставина передусім зумовлена тим, що юристи у своїх наукових дослідженнях зазвичай звертаються до наукових робіт філософів;

- по-п'яте, як ключові риси загальнолюдських цінностей насамперед варто назвати антропоцентричність, об'єктивність, універсальність, загальне визнання у світовому масштабі, позитивну конотацію; історичну стійкість (ідеться передусім про загальнолюдські моральні цінності).

На даний момент у відповідній науковій літературі містяться десятки визначень поняття «загальнолюдські цінності», які належать авторам, що спеціалізуються в різних наукових сферах (філософія, психологія, право, соціологія, теорія міжнародних відносин, лінгвістика тощо). Однак їх усіх об'єднує одна характерна риса: прагнення знайти сутнісні ознаки загальнолюдських цінностей, з їх допомогою постаратися сформулювати максимально точне і чітке визначення даного поняття. Специфіка загальнолюдських цінностей полягає в тому, що в основі їх різних дефініцій (незалежно від їх функціональної та концептуальної спрямованості) повинна лежати саме людяність - феномен, що відображає безпосередню природу людини. Звісно ж, за такого підходу загальнолюдські цінності повною мірою виражають свою антропоцентричність.

Тому вважаємо, що з позицій міжнародного права загальнолюдські цінності варто розглядати - за аналогією з міжнародними зобов'язаннями держав е^а omnes [9] - як цінності для всього міжнародного співтовариства загалом. Інакше кажучи, у міжнародному праві до загальнолюдських цінностей доцільно відносити загальні цінності, які мають універсальний характер, які поділяються всіма державами - учасниками Організації Об'єднаних Націй (тобто ті цінності, які є міжнародно визнаними).

Квінтесенція актуальної наукової проблеми класифікації загальнолюдських цінностей на даний момент полягає в тому, що в науковому й експертному середовищі, зокрема і серед юристів-міжнародників, зміцнилася думка, що неможливо встановити вичерпний каталог загальнолюдських цінностей, отже, здійснити їх класифікацію, бо дослідники використовують різні підстави для такої класифікації.

Р. Юсупов [12, с.15] висуває тезу про те, що цілком можлива класифікація таких цінностей, яка дозволяє досить чітко розділити їх на низку ключових загальнолюдських цінностей [12, с. 15]. В основі запропонованої класифікації, на погляд Р. Юсупова, повинен лежати так званий «кластерний підхід», виходячи з розуміння того, що під кластером зазвичай мають на увазі об'єднання низки однорідних компонентів, яке позиціонується як самостійна одиниця, якій притаманні певні властивості, а також із того, що ефективність даного підходу перевірена часом. Однак за використання зазначеного підходу він був істотно трансформований. Тому автором пропонується всі загальнолюдські цінності розділити на два базові кластери: загальнолюдські соціальні цінності і загальнолюдські моральні цінності. Крім того, цінності, що входять до вищеназваних базових кластерів, пропонується, у свою чергу, розділити на низку підкластерів, які в собі поєднують однорідні цінності (соціального або морального характеру) [12, с. 15].

Існує серйозна наукова проблематика, безпосередньо пов'язана із класифікацією загальнолюдських цінностей, - співвідношення традиційних (національних), загальнонаціональних і загальнолюдських цінностей. Відомо, що традиційні (національні) цінності можуть бути як позитивними, так і негативними. Традиційні (національні) цінності трансформуються в загальнонаціональні, які також можуть бути як позитивними, так і негативними (як приклади негативних загальнонаціональних цінностей можна назвати проблему з рівністю в Індії, а також соціальне становище жінок у Саудівській Аравії).

Говорячи про співвідношення зазначених цінностей, варто особливо підкреслити, що між ними не існує чіткої межі. Тому однією з головних цілей міжнародного права є гармонізація загальнолюдських, загальнонаціональних і традиційних (національних) цінностей.

Аналізуючи проблему співвідношення загальнолюдських цінностей і прав людини, а також їхнього взаємозв'язку, ми прийшли до важливих висновків, згідно з якими, по-перше, ключовою спільною рисою загальнолюдських цінностей і прав людини є їхня універсальність; по-друге, втілення конкретних загальнолюдських цінностей у конкретних правах людини і становить головну специфіку співвідношення цих цінностей і прав людини.

Проблема взаємозв'язку загальнолюдських цінностей, моралі і міжнародного права прав людини лежить в основі більш загальної проблематики, а саме співвідношення права і моралі. Останні беруть свій початок у відомій дискусії між прихильниками правового позитивізму і природно-правової концепції права, яка відіграла серйозну роль у розвитку теорії права (ідеться про знамениту суперечку між Г Хартом і Р. Дворкіним).

Розглянувши погляди низки закордонних авторів (A. Wendt [15], M. Ishay [14], M. Ignatieff [13], Є. Лукашева [10] та ін.) на проблематику співвідношення цінностей і зовнішньої політики, права і моралі, моралі та міжнародного права, загальнолюдських цінностей і міжнародного права прав людини, варто зазначити декілька важливих висновків.

По-перше, не викликає ніяких сумнівів той факт, що мораль, яка впливає на міжнародне співтовариство, називається «міжнародна мораль», оскільки своїм потенціалом вона здатна реально впливати на стан і розвиток міжнародних відносин.

По-друге, варто визнати некоректним відмежування поняття «міжнародна мораль» від поняття «загальнолюдська мораль». Такий «поділ» двох зазначених моралей, на нашу думку, є штучним, оскільки ядром (базовий елемент) загальнолюдської моралі та міжнародної моралі водночас виступають загальнолюдські цінності, тим самим об'єднуючи їх воєдино.

По-третє, уважаємо, що не є тотожними поняття «міжнародна мораль» і «міждержавна мораль». Крім того, викликає серйозні сумніви сама теза про існування міждержавної моралі. Цілком очевидно, що в міждержавних відносинах безпосередньо суб'єкти останніх (держави) насамперед керуються своїми національними (або блоковими) інтересами, а не моральними міркуваннями.

По-четверте, варто визнати те, що суб'єктом міжнародної моралі є світова спільнота, яка досить далека від того, щоб бути в повному розумінні суспільством. Дана дуже важлива обставина, у свою чергу, викликає «рихлість» міжнародної моралі. Заповненням даної рихлості виступає значний моральний потенціал міжнародного права, який найпомітніше проявляється в надзвичайно важливому принципі міжнародного права jus cogens [11] - принципі сумлінного виконання зобов'язань.

По-п'яте, беручи до уваги ту надзвичайно важливу обставину, що загальнолюдські моральні цінності становлять своєрідний «стрижень» міжнародної моралі, цілком можливо сформулювати висновок, згідно з яким специфіка діалектичного взаємозв'язку загальнолюдських моральних цінностей, міжнародної моралі та міжнародного права прав людини полягає в такому:

- загальнолюдські моральні цінності становлять своєрідний «стрижень» міжнародної моралі;

- міжнародній моралі властива постійна аморфність;

- завдання заповнення аморфності міжнародної моралі передусім лежить на міжнародному праві прав людини, що має суттєвий моральний потенціал;

- взаємозв'язок загальнолюдських моральних цінностей, міжнародної моралі та міжнародного права прав людини має діалектичний характер, оскільки, залежно від обставин і умов, вони взаємно впливають одне на одного.

Поняття «загальнолюдські цінності» в останні два десятиліття все частіше стало вживатися в міжнародних актах і документах, ухвалених на саммітах глав держав і урядів, що проводяться в рамках системи ООН (або під егідою цієї Організації). Однак аналіз низки програмних документів Організації Об'єднаних Націй наочно показує відсутність єдиного трактування даного поняття.

Зокрема, бачимо такі словосполучення: «спільні цінності, які поділяються всім людством»; «наші цінності»; «наші спільні основні цінності»; «основні цінності»; «єдині цінності»; «фундаментальні цінності»; «універсальні людські цінності». Не важко помітити, що наведені словосполучення мають різний контекст. Дана обставина, на наш погляд, свідчить про те, що різні смислові відтінки зазначених словосполучень зумовлені концептуальною спрямованістю того чи іншого програмного документа ООН. Ідеться передусім про Віденську декларацію та Програму дій 1993 р. [1], Декларацію і Програму дій в області культури миру 1999 р. [3], Декларацію тисячоліття Організації Об'єднаних Націй 2000 р. [2], Глобальний порядок денний для діалогу між цивілізаціями 2001 р. [4], Підсумковий документ Всесвітнього самміту 2005 р. [5].

Зокрема, унікальність і специфіка Декларації тисячоліття, на наш погляд, полягає в тому, що вперше в міжнародно-правовому документі глобального характеру було зафіксовано цілу низку фундаментальних (загальнолюдських) цінностей, які матимуть «істотно велике значення для міжнародних відносин у XXI ст.» [2]: це свобода, рівність, солідарність, терпимість, повага до природи, спільний обов'язок.

Варто акцентувати увагу на тій досить істотній обставині, що у Глобальному порядку містяться такі формулювання щодо загальнолюдських цінностей: «спільні цінності, які поділяються всім людством»; «основні цінності»; «єдині цінності» [4].

Отже, відсутність єдиного трактування поняття «загальнолюдські цінності» у низці програмних документів ООН цілком може бути непрямим доказом того факту, що на сучасному етапі розвитку цивілізацій, що характеризується гострими міждержавними і блоковими розбіжностями (здебільшого геополітичного плану), на авансцену виходить серйозна проблема сприйняття і трактування загальнолюдських цінностей. Річ у тому, що сучасний світ має низку специфічних рис, серед яких відсутність у світовому співтоваристві єдиного розуміння загальнолюдських цінностей.

У результаті аналізу низки програмних документів ООН можна визначити такі фундаментальні загальнолюдські цінності, які матимуть «істотно велике значення для міжнародних відносин у XXI ст.» [2]. Ідеться про свободу; рівність; солідарність; терпимість; повагу до природи; загальний обов'язок; спільну відповідальність; справедливість, а також про повагу всіх прав людини та демократію. Уся сукупність перелічених вище конкретних цінностей належать до загальнолюдських цінностей, які мають характер еаomnes.

Підбиваючи підсумок аналізу сукупності проблем, ми пропонуємо розглядати низку положень, закріплених в основних універсальних міжнародно-правових актах із прав людини як загальнолюдські цінності, які слугують не тільки концептуальною основою їх захисту, а й джерелом прогресивного розвитку міжнародного права прав людини.

Не можна залишити поза увагою також актуальну і важливу проблему, яка безпосередньо пов'язана з виявленням основних напрямів міжнародної правозахисної діяльності на універсальному рівні, у яких ураховуються загальнолюдські цінності в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності із правами людини. Особливу увагу варто сконцентрувати на загальнолюдських цінностях еа omnes, які містяться в основних універсальних міжнародно-правових актах і документах у сфері забезпечення і захисту прав людини, а також у відповідних положеннях міжнародних недоговірних документів (декларації, зауваження загального порядку, доповіді робочих груп Ради ООН із прав людини, дослідження тощо).

Наприклад Дослідження [7], проведене ще у 2012 р. Консультативним комітетом Ради ООН з прав людини, яке було присвячене важливому питанню про заохочення прав людини й основних свобод шляхом більш глибокого розуміння традиційних цінностей людства. Зокрема, на наш погляд, неможливо визнати коректною з наукового погляду тезу, що міститься в зазначеному Дослідженні, згідно з якою «в основу загальних прав людини закладені різні традиційні цінності, хоча деякі традиційні цінності сприяли виправданню підлеглого становища жінок і груп меншин як у західних, так і в інших країнах». Річ у тому, що в основу загальних (універсальних) прав людини закладені загальні (загальнолюдські) цінності, але ніяк не традиційні цінності, частина з яких (як випливає з вище- викладеної тези), вочевидь, має негативний характер, оскільки «сприяли виправданню підлеглого становища жінок і груп меншин» [7].

У зв'язку із цим уважаємо за доцільне ще раз акцентувати увагу на тій обставині, що складний взаємозв'язок між загальнолюдськими цінностями і правами людини, на теоретичному рівні, складається в реальній об'єктивації (втіленні) таких цінностей у відповідних правах людини.

Отже, у результаті аналізу розглянутого Дослідження ми прийшли до важливого висновку, що поняття «гідність», «свобода», «відповідальність», які були позиціоновані як так звані «традиційні цінності людства», насправді є загальнолюдськими цінностями.

Нині особливого значення набуває проблема врахування загальнолюдських цінностей у міжнародній правозахисній діяльності на універсальному рівні, апеляція до них не тільки як до якихось суспільних (загальнолюдських) ідеалів, що містяться в основоположних міжнародно-правових документах універсального рівня, але і в повсякденній роботі договірних органів із прав людини.

Виходячи із сукупності викладеного вище, доцільним і логічно виправданим є звернення до низки Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав людини, предметом яких є загальнолюдські цінності, що лежать в основі відповідних прав і основних свобод людини.

Ідеться насамперед про такі загальнолюдські цінності, як: життя; приватне життя; свобода і особиста недоторканність; свобода думки, совісті та релігії (включаючи свободу переконань); свобода дотримуватися своїх думок; недискримінація (рівноправність); рівноправність чоловіків і жінок.

загальнолюдський цінність міжнародний правовий

Висновки

Приходимо до висновку, що забезпечення і захист права на життя; права на приватне життя; права на свободу й особисту недоторканність; права на свободу думки, совісті та релігії (включаючи свободу переконань); права на свободу дотримуватися своїх поглядів; права на недискримінацію (рівноправність), на рівноправність чоловіків і жінок є натепер ключовими сферами у право- захисній діяльності на універсальному рівні, у яких ураховуються фундаментальні загальнолюдські цінності (закріплені в міжнародно-правових актах і документах, зокрема у програмних документах ООН) у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності із правами людини. На наш погляд, наведені раніше загальнолюдські цінності являють собою своєрідні «точки тяжіння», що перебувають у центрі основних сфер у правозахисній діяльності на універсальному рівні.

Список використаних джерел

1. Віденська декларація та Програма дій ООН від 25 червня 1993 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_504?lang=uk (дата звернення: 30.03.2020).

2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй від 8 вересня 2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621 (дата звернення: 30.03.2020).

3. Резолюція 53/243 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація і Програма дій в галузі культури миру» від 13 вересня 1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_617 (дата звернення: 30.03.2020).

4. Резолюція 60/4, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, «Глобальний порядок денний для діалогу між цивілізаціями» від 20 жовтня 2005 р. № 60/4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_f06 (дата звернення: 30.03.2020).

5. Резолюція 60/1, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, «Підсумковий документ Всесвітнього саміту 2005 р.» від 16 вересня 2005 р. № 60/1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_e56 (дата звернення: 30.03.2020).

6. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (дата звернення: 30.03.2020).

7. Дослідження Консультативного комітету Ради з прав людини, присвячене питанню про заохочення прав людини та основних свобод шляхом більш глибокого розуміння традиційних цінностей людства. Doc. UN A/HRC/C/22/71 6 December 2012.

8. Лекція Генерального секретаря ООН про глобальну етику і право в Тюбінгенському університеті (ФРН). 12 грудня 2003 р. URL: http://www.un.org/press/en/2003/ sgsm9076.doc.htm (дата звернення: 30.03.2020).

9. Ерга омнес. Юридична енциклопедія: у 6-ти т. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. Т 2: Д - Й / ред. кол.: Ю. Шемшученко (відп. ред.) та ін. 744 с.

10. Лукашева Е. Человек, право, цивилизация: нормативно-ценностное измерение. Москва: Норма, 2009. 384 с.

11. Юс когенс. Юридична енциклопедія: у 6-ти т. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. Т 6: Т - Я. 768 с.

12. Юсупов Р Общечеловеческие ценности и права человека: международно-правовой аспект: автореф. дис.... канд. юрид. наук. Москва, 2019. 25 с.

13. Ignatieff M. The Rights Revolution. Toronto: House of Anansi Press, 2000. 170 p.

14. Ishay M. The History of Human Rights: From Ancient Times to the Globalization Era. Berkeley: University of California Press, 2008. 381 p.

15. Wendt A. Social Theory of International Politics. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. 429 p.

Размещено на Allbest.ru