Елементи корупції у злочині шахрайства у разі банкрутства та реструктуризації у кримінальному кодексі Словацької Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ЕЛЕМЕНТИ КОРУПЦІЇ У ЗЛОЧИНІ ШАХРАЙСТВА В РАЗІ БАНКРУТСТВА ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

ELEMENTS OF CORRUPTION IN BANKRUPTCY FRAUD AND RESTRUCTURING IN THE CRIMINAL CODE OF THE SLOVAK REPUBLIC

доктор права, професор, професор кафедри кримінального права, кримінології та криміналістики факультету права Університету імені Коменського в Братиславі (Словацька Республіка)

Менджул М.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права і процесу Ужгородського національного університету

У статті проаналізовано склад майнового злочину, який регулюється статтею 241 Кримінального кодексу Словацької Республіки та має назву «шахрайство у зв'язку з банкрутством та процедурами відновлення платоспроможності». Надано характеристику вказаного злочину, котрий трапляється у процедурах банкрутства та відновлення платоспроможності боржників, що за своєю суттю пов'язаний з елементами корупції у формі пасивного та активного хабарництва. Під час аналізу вказаного злочину автори дійшли висновку, що варто також ураховувати спеціальне законодавство про банкрутство та реструктуризацію.

Обґрунтовано, що необхідно гармонізувати назву злочину шахрайство в разі банкрутства та процедури відновлення платоспроможності з концептуальним поняттями, яке містяться у спеціальному законі, й викласти її в новій редакції - «шахрайство у зв'язку із процедурою банкрутства та реструктуризації».

Проаналізовано два основні склади злочину, що містяться в частинах 1 та 2 статті 241 Кримінального кодексу Словацької Республіки, а також досліджено кваліфікований склад (частина 3 статті 241 КК Словацької Республіки).

Розмежовано поняття «хабар», «майнова вигода» та «інша вигода» з позиції словацького законодавства. Виявлено, що розмір майнової або іншої вигоди, який становить предмет злочину, не встановлений законом.

Проаналізовано з позиції судової практики, які мотиви можуть бути особливими, а також те, які дії необхідно розцінювати як особливий спосіб для кваліфікації діяння по частині третій статті 241 Кк Словацької Республіки.

Обґрунтовано, що злочин шахрайства у зв'язку з банкрутством та процедурами відновлення платоспроможності за своєю сутністю є особливим різновидом корупційних злочинів.

Установлено, що у Словацькій Республіці з першого липня 2016 року діє закон про безпосередню кримінальну відповідальність юридичних осіб, але навіть після змін, які набули чинності 1 січня 2017 року, до оновленого переліку злочинів, які можуть вчинятися юридичними особами так і не було віднесено злочин шахрайства в разі банкрутстві та процедури відновлення платоспроможності.

Ключові слова: шахрайство, банкрутство, відновлення платоспроможності, реструктуризація, корупція, майнова чи інша вигода, юридична особа.

корупція хабар шахрайство банкрутство

The article analyzes the composition of property crime, which is regulated by Article 241 of the Criminal Code of the Slovak Republic and is called “bankruptcy fraud and solvency recovery procedures”. The characterization of the said crime, which takes place in the procedures of bankruptcy and recovery of debtors' solvency, is inherently related to the elements of corruption in the form of passive and active bribery. In analyzing this crime, the authors concluded that special bankruptcy and restructuring legislation should also be considered.

It is substantiated that it is necessary to harmonize the name of the crime of bankruptcy fraud and the procedure of solvency recovery with the conceptual concepts contained in a special law, and to state it in the new version - «fraud in connection with bankruptcy and restructuring procedure».

The two main elements of the crime contained in Articles 241 (1) and (2) of the Criminal Code of the Slovak Republic are analyzed, as well as the qualified composition (Article 241, Paragraph 3 of the Criminal Code of the Slovak Republic).

The concepts of bribery, property gain and other benefits are distinguished from the position of Slovak law. It was found that the size of the property or other benefit constituting the crime was not established by law.

It is analyzed from the point of view of the case law what are the motives that can be specific and also what actions should be considered as a special way for qualifying the action under the third article of Article 241 of the Criminal Code of the Slovak Republic.

It is justified that bankruptcy fraud and insolvency procedures are inherently a type of corruption crime.

It has been established that the law on direct criminal liability of legal entities has been in force in the Slovak Republic since the first of July 2016, but even after the changes that came into force on January 1,2017, the updated list of crimes that may be committed by legal entities has not been attributed to fraud. bankruptcy and solvency recovery.

Key words: fraud, bankruptcy, solvency restoration, restructuring, corruption, property or other gain, legal entity.

Постановка проблеми

Із корупцією стикаються майже всі держави у глобальному вимірі, але з різним ступенем інтенсивності. У скандинавських державах досить низький рівень корумпованості, що пов'язано із рівнем життя, культурою та свідомістю людей. На жаль, Словацька Республіка є однією із країн, для яких термін «корупція» не є чужим. Для боротьби із цим явищем застосовують зокрема засоби кримінального права. Кримінальний кодекс Словацької Республіки (Закон № 300/2005, далі - Кримінальний кодекс або КК) містить окремий розділ із корупційними злочинами (3 розділ 8 глави особливої частини), спрямованих на охорону законності в публічних органах. Саме враховуючи поширеність корупції й важливість збереження платоспроможності юридичних осіб як ключових інституцій ринкової економіки, важливим є аналіз кримінально-правових засобів боротьби із корупцією у процедурі банкрутства.

Стан дослідження теми. Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за корупційні діяння досліджували такі словацькі вчені як Е. Бурда, Й. Чентеш, Й. Колесар, Й. Загора та інші. Серед українських науковців порушені питання аналізували Г Болдар, О. Кришевич, І. Рощина,

О.Фролова та інші. Водночас саме проблеми шахрайства в разі банкрутства з позиції Кримінального кодексу Словацької Республіки надзвичайно малодосліджені.

Мета статті - проаналізувати елементи корупції у злочині шахрайства в разі банкрутства та реструктуризації у Кримінальному кодексі Словацької Республіки. Дослідження було підтримано Агентством із наукових досліджень та розробки на основі договору № APVV 15-0740.

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на те, що проти корупції спрямований окремий розділ Кримінального кодексу, окремі елементи можна знайти також і в інших злочинах. Одним із них є злочин шахрайства в разі банкрутства та процедури відновлення платоспроможності (стаття 241 КК), який входить до 4 глави особливої частини Кримінального кодексу Словацької Республіки й розташований серед майнових злочинів.

Невід'ємною частиною правового регулювання злочину шахрайства в разі банкрутства та процедури відновлення платоспроможності є спеціальний Закон Словацької Республіки № 7/2005 «Про банкрутство та реструктуризацію та про поправки та внесення змін до деяких законодавчих актів (надалі - «Закон про банкрутство та реструктуризацію» або «ЗБР»). Цей Закон набрав чинності 1 липня 2005 року, крім статті 1, яка діє з 1 січня 2006 року, тобто тоді, як повторно кодифіковано Кримінальний кодекс. На підставі цього аспекту було необхідним гармонізувати назву злочину шахрайства в разі банкрутства та процедури відновлення платоспроможності з концептуальним визначенням спеціального закону про банкрутство та реструктуризацію. Це означає, що назва цього злочину повинна бути у формі «шахрайство у зв'язку із процедурою банкрутства та реструктуризації», тобто необхідно включити термін «реструктуризація». Замість терміну «реструктуризація» у Словаччині до 2005 року використовувався термін «відновлення платоспроможності», який було запозичено з австрійсько-німецького права, але не зовсім доречно [1].

Предметом спеціального закону «Про банкрутство та реструктуризацію» є вирішення питання про банкрутство боржника шляхом монетизації його майна й колективного задоволення вимог кредиторів або поступового задоволення вимог кредиторів у порядку, узгодженому у плані реструктуризації. Здатність боржника погасити свої зобов'язання необхідно оцінювати з погляду всіх його невиконаних зобов'язань, а не тільки окремих із них. Процедура банкрутства розпочинається навіть тоді, якщо боржник не у змозі виконати свої зобов'язання перед одним зі своїх кредиторів, саме тоді, як інші його зобов'язання будуть виконані [2].

Закон також регулює питання щодо загрози банкрутства та погашення заборгованості фізичної особи (стаття 1 ЗБР). Таким чином, метою банкрутства є моне- тизація майна неплатоспроможного боржника та використання його для відносного задоволення вимог кредиторів відповідно до певного порядку такого задоволення [3]. Дія рішення про банкрутство набуває чинності з моменту офіційного розміщення постанови суду, незалежно від її вручення [4]. Як тільки оголошується банкрутство, не можна вжити ефективних заходів для скасування такого рішення.

Реструктуризація - це урегульована законом процедура відновлення платоспроможності боржника з метою задоволення вимог кредиторів більшою мірою, ніж під час банкрутства. Реструктуризація є альтернативою до банкрутства та ліквідації. Поточне законодавство, чинне з 1 січня

2005 року, не визнає термін «розрахункове провадження» та з урахуванням застосування принципу nullum crimen sine lege й заборони аналогії у кримінальному праві не може розглядатись як діяння, вчинене за змістом другого абзацу пункту 1 статті 241 як кримінальне правопорушення [1].

Редакція складу злочину шахрайства у зв'язку з банкрутством та реструктуризацією відповідно до ст. 241 КК є такою:

1. «Будь-яка особа, яка як кредитор у зв'язку з оголошенням банкрутства, або як кредитор у зв'язку із проведенням процедури відновлення платоспроможності, або як кредитор у зв'язку із проведенням голосування щодо затвердження плану реструктуризації приймає майно, обіцянку прийняти майно або іншу вигоду, карається позбавленням волі на строк від шести місяців до трьох років.

2. Як і в пункті 1, карається особа, яка у зв'язку з оголошенням банкрутства чи відновленням платоспроможності надає або обіцяє майнову чи іншу вигоду.

3. Позбавленням волі на строк від трьох до восьми років карається особа, якщо скоює діяння, зазначене в пункті 1 або 2, з особливим мотивом або більш серйозним способом дії».

Перші два абзаци є основним складом злочину, а третій абзац містить кваліфікований склад злочину. З огляду на важливість цього злочину у кваліфікованому складі містяться елементи про причини та особливі способи його скоєння.

Загальним об'єктом майнових злочинів є найперше захист права власності. З погляду індивідуального об'єкта цього злочину йдеться про захист права кредитора задовольнити його вимогу та забезпечити належне проведення процедури банкрутства та реструктуризації. Беручи до уваги, що частиною складу злочину шахрайства у зв'язку з банкрутством та процедурами відновлення платоспроможності є елементи корупції, які важко розкриваються, то його відносять до латентних злочинів. Серед кількості судових справ у сфері майнових злочинів у Словацькій Республіці не знайдено жодного вироку за цей злочин, але це не означає, що вони не були винесені.

У першій частині статті 241 КК об'єктивна сторона складу цього злочину відображає елементи корупційної поведінки як хабарництво (пасивний підкуп), оскільки злочинець приймає або обіцяє прийняти майно чи інші вигоди за оголошення рішення про примусове банкрутство щодо відновлення платоспроможності або затвердження плану реструктуризації [5]. Отримання майнової вигоди (або іншої вигоди) може відбутись до або після проведення голосування, навіть без попередньої згоди. Поведінка злочинця спрямована на отримання майна чи іншої вигоди. Законодавець не використав поняття «хабар», із яким ми зустрічаємось за корупційних кримінальних правопорушень. Варто також зазначити, що термін «хабар» визначено у Кримінальному кодексі (5 глава пункт 3 стаття 131) і, зокрема, під: «хабарем для мети цього Закону розуміється річ або інше виконання майнового чи немайнового характеру, яке не є законним правом».

Майнова вигода обмежується лише майном, а інша вигода охоплює всі немайнові вигоди. Із концептуального погляду хабар, майнова або інша вигода можуть бути віднесені до одного поняття. Розмір майнової або іншої вигоди, яка становить предмет злочину, не встановлений законом. Майнова або інша вигода має характер незаконної вигоди, яку отримує хабарник, і полягає, як правило, в безпосередній майновій вигоді (фінансовій або матеріальній), але також може бути іншою вигодою, наприклад, відповідною послугою. А проте розмір хабара не є вирішальним. Він повинен бути оцінений у контексті інших обставин, які визначають рівень небезпеки злочину (нині тяжкість злочину -М. П., М. М.) [6].

Тобто відповідно до законодавчої конструкції, проти- правність учинку ґрунтується на невеликій майновій або іншій вигоді. Факт кримінального правопорушення також трапляється, коли правопорушник лише обіцяє майнову чи іншу вигоду (пропозицію не відхилить, і явно чи неявно погоджується з нею), незалежно від того, чи дійсно ця допомога була отримана від виконавця, чи ні. Отже, якщо, наприклад, кредитор у процедурі відновлення платоспроможності обіцяв би майнову вигоду у зв'язку з голосуванням про примусовий порядок, а обіцянку не виконав, ми з юридичного погляду не можемо вважати її етапом злочину у формі підготовки відповідно до статті 13 КК,або замаху відповідно до статті 14 КК, оскільки об'єктивна сторона зазначеного злочину, окрім обіцянки такої вигоди, містить й отримання майнової чи іншої вигоди. Ці дві форми протиправної дії викладено альтернативним способом.

Виконавцем (злочинцем) цього складу може бути лише кредитор, який має право голосу. Відповідно до пункту 4 статті 35 ЗБР «Право голосу на зборах кредиторів має кредитор, вимога якого встановлена з юридичних причин та набуває чинності під час проведення зборів кредиторів; для кожного євро визначеної дебіторської заборгованості кредитор має один голос». Суб'єктивна сторона вимагає навмисної форми вини, що випливає з характеру цього злочину.

У 2 частині статті 241 КК основний склад злочину шахрайства у зв'язку з банкрутством та процедурою відновлення платоспроможності відрізняється об'єктивною стороною від першої частини тим, що факти злочину відображають елементи корупції (такі як підкуп), оскільки порушник забезпечує, пропонує або обіцяє майнові або інші вигоди для кредитора, щоб голосувати за примусову процедуру. Оскільки це є формою хабарництва, змінюється характер неправомірної процедури надання або обіцянки надання майнових чи інших пільг, що є активним хабарництвом. Міра покарання та ж сама, як і в першій частині. Виконавцем цього факту може бути кожен, хто є кримінально відповідальним, крім самого кредитора, якому було надано майнову чи іншу вигоду.

У 3 частині статті 241 КК - кваліфікований склад злочину, який виражається в підвищенні міри покарання, а саме - позбавлення волі через особливі обставини: особливий мотив або більш важливий спосіб скоєння злочину. Обидва терміни визначені у статтях 138 та 140 КК, і зокрема повністю визначено випадки конкретного мотиву та більш важкий спосіб скоєння. Ураховуючи характер злочину шахрайства у зв'язку з банкрутством та процедурою відновлення платоспроможності, розглядаються випадки особистого мотиву: на замовлення, помста або з наміром приховати чи полегшити інший злочин.

Серед випадків більш важливого способу скоєння цей злочин може бути вчинений через зловживання довірою, використання недосвідченості, залежності або субординації.

Злочин шахрайства у зв'язку з банкрутством та процедурами відновлення платоспроможності є особливим фактом злочину прийняття хабара відповідно до статей 328-331 КК та підкупу відповідно до статей 332-335 КК, оскільки корупційна поведінка згідно зі статтею 241 КК виключно пов'язана із процедурами банкрутства та реструктуризації.

Враховуючи те, що економічні злочини, які охоплюють і майнові злочини, також є значними для юридичних осіб, цей факт не можна не помітити. Пряма кримінальна відповідальність юридичних осіб є частиною законодавчої системи Словаччини лише із 2016 року, коли вона була запроваджена спеціальним законом № 91/2016 «Про кримінальну відповідальність юридичних осіб та про внесення змін до деяких законів» (далі «Закон про кримінальну відповідальність юридичних осіб» або «ЗКВЮО»), чинний із 1 липня 2016 року. До набрання чинності ЗКВЮО із 1 вересня 2010 року у Словаччині діяла непряма кримінальна відповідальність юридичних осіб, на підставі якої можна було накласти тільки такі санкції як захисні заходи, а саме - вилучення грошової суми або вилучення майна. Проте, ця модель кримінальної відповідальності юридичних осіб не була успішною, оскільки не було притягнуто до відповідальності жодної юридичної особи.

Редакція ЗКВЮО від грудня 2013 року спочатку охоплювала всі майнові та економічні правопорушення в межах окремого розділу Кримінального кодексу, за якими юридична особа могла бути притягнута до кримінальної відповідальності. Проте згодом були внесені зміни й чітко вказано, які майнові та економічні кримінальні правопорушення поширюються на юридичних осіб. Однак ці зміни не вплинули на злочин шахрайства в разі банкрутства та реструктуризації на цьому етапі. Разом із тим, розвиток законодавчого регулювання відповідальності юридичних осіб продовжувався, і як результат - уряд піддався тиску транснаціональних корпорацій на значне звуження майнових та економічних злочинів [7]. Це також уплинуло на злочин шахрайства в разі банкрутства та реструктуризації в тому сенсі, що він ще не був визначений у складі кримінальних правопорушень, які стосуються юридичних осіб.

Висновок

Отже, ЗКВЮО, прийнятий Національною радою Словацької Республіки, не дозволяв юридичним особам бути притягнутими до кримінальної відповідальності за злочин відповідно до статті 3 ЗКВЮО. Переворот не відбувся навіть із прийняттям нової редакції ЗКВЮО (Закон № 316/2016), який набрав чинності 1 січня 2017 року і значно розширив сферу злочинної діяльності юридичних осіб. До оновленого переліку злочинів, які можуть учинятися юридичними особами, так і не було віднесено злочин шахрайства в разі банкрутства та процедури відновлення платоспроможності (стаття 241 КК).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Restrukturalizacia (konkurzne pravo). URL: https://sk.wikipedia.org/wiki/Re%C5%A1trukturaliz%C3%A1cia_(konkurzn%C3%A9_ pr%C3%A1vo) (Last accessed: 16.04.2020).

2.Uznesenie Najvyssieho sudu Slovenskej republiky, sp. zn. 5 Obo 109/2001.

3.Konkurz a vyrovnanie - 1. Cast. URL: https://ekonomika.sme.sk/c/2346034/konkurz-a-vyrovnanie-1-cast.html (Last accessed: 16.04.2020).

4.Uznesenie Najvyssieho sudu Slovenskej republiky, sp. zn. 4 Obo 227/1994.

5.Burda, E., Centes, J., Kolesar, J., Zahora, J. a kol. Trestny zakon. Osobitna casf. Komentar. II. diel. I. vydanie. Praha : C.H. Beck. 2011. S. 612.

6.Rozhodnutie Najvyssieho sudu Ceskej republiky R 17/1978.

7.Navrh ZoTZPO. URL: https://lt.justice.gov.sk/Material/MaterialHome.aspx?tStamp=20140624152106233&instEID=1&matEID=6921&lan gEID=1 (Last accessed: 16.04.2020).

Размещено на Allbest.ru