Досудове розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби: особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досудове розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби: особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Луців М.З.,

здобувач кафедри кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена особливостям проведення окремих слідчих дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти встановленого порядку проходження військової служби, які передбачені статтями 407-409 КК України. У цій статті в цілому досліджується поняття слідчих (розшукових) дій, які передбачені Главою 20 КПК України та мотиви включення окремих слідчих дій до їх системи з урахуванням особливих ознак.

З'ясовуються особливості проведення допиту під час досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби та проблемні питання, які можуть виникнути у зв'язку із проведенням цієї слідчої дії. У статті досліджено специфіку проведення огляду під час досудового розслідування зазначеної категорії злочинів, з'ясовано значення огляду документів у процесі доказування, а також специфіку та труднощі, які виникають у зв'язку із його проведенням.

Звертається увага на особливості проведення обшуку та огляду іншого володіння особи, а також слідчих експериментів під час досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби. Відзначаються проблемні питання, які виникають при призначенні та проведенні експертиз під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статями 407-409 КК України. Звертається увага на необхідність застосування поліграфа під час проведення слідчих дій у ході досудового розслідування цієї категорії злочинів, що дозволить дослідити спрямованість умислу на непроходження військової служби у військовослужбовця та відмежувати самовільне залишення військової частини від дезертирства.

З'ясовується проблематика проведення окремих слідчих дій з урахуванням місця їх проведення та факту проходження військової служби учасниками кримінального провадження (свідками, підозрюваним), а також необхідністю виконання ними військового обов'язку з метою формулювання обґрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства в частині регулювання порядку проведення слідчих дій з урахуванням специфіки досудового розслідування злочинів проти порядку проходження військової служби.

Ключові слова: злочини проти порядку проходження військової служби, слідчі (розшукові) дії, військові злочини, використання поліграфа під час досудового розслідування, поняття та система слідчих дій.

PRE-TRIAL INVESTIGATION OF CRIMES AGAINST THE ESTABLISHED ORDER OF MILITARY SERVICE COMPLETION: PECULIARITIES OF CONDUCTING CERTAIN INVESTIGATIVE (SEARCH) ACTIONS

The article is devoted to the peculiarities of conducting separate investigative actions during the pretrial investigation of criminal offenses against the established order of military service completion, which are provided by Articles 407409 of the Criminal Code (CC) of Ukraine. This article explores in general the notions of investigative (search) actions provided for in Chapter 20 of the Criminal Procedure Code (CPC) of Ukraine and the motives for including certain investigative actions in their system, taking into consideration their specifics. The peculiarities of the interrogation during the pre-trial investigation of crimes against the established order of military service completion and the issues that may arise in connection with the conduct of this investigation are clarified.

This article scrutinizes the specifics of conducting inspection in the pre-trial investigation of the specified category of crimes, identifies the importance of inspection of documents throughout proofing, as well as the specifics and difficulties that arise during its application. Attention is drawn to the peculiarities of the search and examination of person's other possession, as well as investigative experiments during pre-trial investigation of crimes against the established order of military service completion. Issues that arise during the appointment and conduct of expert examination during the pretrial investigation of criminal offenses under Articles 407-409 of the Criminal Code of Ukraine are noted.

Attention is drawn to the need for the use of a polygraph during investigative activities in the pre-trial investigation of this category of crimes, which will allow to investigate the direction of serviceman's intent in deciding to not to pass the military service and to distinguish the willful abandonment of military units from desertion. The issues of conducting separate investigative actions are considered, taking into account the place of their conduct and the fact of the military service completion by the participants of criminal proceedings (witnesses, suspect), as well as the necessity of fulfilling their military duty with the intent to formulate sound proposals aimed at improving the legislation with regards to regulation of investigative procedures, considering the specifics of pre-trial investigation of crimes against the order of military service completion.

Key words: crimes against the order of military service completion, investigative (search) actions, military crimes, use of the polygraph during the pre-trial investigation, concept and system of investigative actions.

Проблемні питання

досудове розслідування злочин військовий

У теперішній час органам, які проводять досудове розслідування, досить часто доводиться долати супротив з боку злочинців або осіб зацікавлених у приховуванні злочину, які намагаються приховати скоєний ними злочин, знищити його сліди та ухилитися від кримінального переслідування. З цією проблемою стикається слідчий і під час досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби. З огляду на це, актуальним є дослідження питань особливостей проведення слідчих (розшукових) дій в умовах протидії досудовому розслідуванню під час здійснення кримінальних проваджень вказаної категорії.

Стан наукових досліджень. Дослідженню поняття слідчих дій, їх системи та особливостей проведення присвятили свої роботи відомі науковці В.А. Журавель, В.В. Вапнярчук, О.В. Капліна, Л.Д. Удалова, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, Д.Б. Сергеєва, О. Татаров, В.І. Фаринник, В.Ю. Шепітько та інші. Проте, особливості проведення слідчих дій під час досудового розслідування військових злочинів й досі залишаються мало дослідженими в доктрині кримінального процесу, незважаючи на наявну проблему в цьому з огляду на недосконалість чинного законодавства в цій частині та істотну специфіку досудового розслідування вказаної категорії кримінальних правопорушень.

Мета статті полягає у проведенні аналізу особливостей проведення окремих слідчих дій під час досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби та формулюванні обґрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства в частині регулювання порядку проведення слідчих дій з урахуванням специфіки військової служби.

Виклад основного матеріалу

До набрання чинності нового Кримінального процесуального кодексу України поняття слідчих дій на законодавчому рівні чітко визначено не було, а тому науковці на даному напрямі досить плідно працювали. Так, О.В. Капліна зазначає, що серед процесуальних дій особливе значення мають дії, спрямовані на отримання (розшукування, збирання) або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженню. Такі дії іменуються слідчими (розшуковими) діями, які мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на отримання, фіксацію або перевірку доказів [1, 291].

Аналогічної думки дотримується В.В. Вапнярчук, який також із виокремленням певних особливостей проведення слідчих дій визначає їх як регламентовані кримінальним процесуальним законом дії, спрямовані на формування або дослідження доказової основи правової позиції певного суб'єкта доказування, які суттєво зачіпають права та законні інтереси, здійснюються компетентною посадовою особою і пов'язані із можливістю застосування заходів державного процесуального примусу у забезпеченні їх проведення або безпосередньо під час проведення. Крім цього, науковцем виділяться ще одна особливість - оригінальність (специфічність) пізнавального прийому, його відмінність від інших для досягнення специфічної мети [2, с. 74].

З метою запровадження єдиного підходу до поняття слідчих дій законодавець у ч. 1 ст. 223 КПК України визначає, що слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Окремо варто звернути увагу на той факт, що чин-ний КПК України не містить чіткого переліку слідчих дій, як це має місце стосовно заходів забезпечення кримінального провадження у ст. 131 цього Кодексу, а тому серед науковців питання системи слідчих (розшукових) дій по теперішній час викликає дискусії, у зв'язку з чим слушним, на наш погляд, було б закріплення на законодавчому рівні їх закритого переліку. Аналізуючи положення Глави 20 КПК, слід прийти до висновку, що у кількох статтях можуть відображатися різновиди однієї і тієї ж слідчої дії. Так, статті 224-226 КПК України регламентують процедуру проведення допиту та особливості такого проведення у певних ситуаціях. Пред'явлення для впізнання та особливості проведення його різновидів зазначено у статтях 228-231 КПК України.

Обшук, як слідча дія, та специфіка порядок його проведення врегульовано у статтях 234-236 КПК України. Статті 237-239 цього Кодексу передбачають процедуру проведення огляду та його різновидів (огляд трупа та огляду трупа, пов'язаний з ексгумацією). Що стосується останнього, то з даного приводу між науковцями існує певна дискусія. Одні вчені виділяють такий огляд, як окрему слідчу дію та мотивують це процесуальними особливостями проведення. Зокрема, М.П. Климчук виділяє слідчу дію, передбачену ст. 239 КПК України, окремо та називає її як ексгумація трупа. [3, с. 37]. Така нечіткість у законодавчому формулюванні і спричинили подальші наукові дискусії. Разом з тим, інший підхід запропоновано О.В. Капліною та В.В. Вапнярчуком, які не виділяють як слідчу дію отримання зразків для проведення експертизи, а огляд трупа, пов'язаний із ексгумацією відносять до різновиду огляду трупа, а саму ексгумацію як спосіб забезпечення подальшого огляду [1, с. 291, 317; 2, с. 74]. На думку автора, остання точка зору є більш логічною, оскільки всі різновиди огляду не можна ділити на окремі види слідчих дій, адже їх об'єднує єдина мета - виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення і лише в окремих випадках існує окрема процедура проведення. Також, окремо саме по собі відібрання зразків для проведення експертизи не виконує завдань, які стоять перед слідчими діями, а лише при проведенні експертизи може мати доказове значення і фактично проводиться лише для забезпечення у майбутньому подальше проведення досліджень, а отже є різновидом процесуальних дій. Вказаної позиції і дотримується В.В. Вапнярчук [2, с. 74-75].

Ще двома слідчими (розшуковими) діями є слідчий експеримент та освідування особи, які передбачені статтями 240 та 241 КПК України відповідно. Виокремлення цих слідчих (розшукових) дій в першу чергу пов'язано із специфікою та метою їх проведення, а також результатами, які досягаються. Дискусійним у науці є питання правової природи проведення експертизи, а саме можливості віднесення її до слідчих (розшукових) дій.

Як відомо, слідчі дії є різновидом процесуальних дій, а тому відповідно до ст. 103 КПК України повинні фіксуватися або у протоколі, або на носії інформації на якому, за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії. Разом з цим, відповідно до ст.ст. 242, 243 КПК України експертиза проводиться за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Проведення експертизи оформляється висновком експерта, а тому серед слідчих дій проведення експертизи доцільно виділяти окремо та не ототожнювати з ними. Викладене також підтверджується особливим процесуальним статусом особи, яка проводить експертизу, тобто експерта, який відповідно до норм КПК України не віднесений до сторін кримінального провадження та є іншим його учасником.

Чинний КПК України не містить чіткого визначення допиту, а тому у даному випадку варто звернутися до наукового визначення цієї слідчої дії. Так, О.В. Капліна зазначає, що допитом є слідча (розшукова) дія, яка полягає в одержанні за допомогою діалогу слідчим, прокурором від свідка, потерпілого, підозрюваного, експерта показань про обставини, які підлягають доказуванню, або мають значення для кримінального провадження [1, с. 298].

До основних особливостей проведення допиту під час досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 407-409 КК України, слід віднести те, що вже на початковому етапі досудового розслідування необхідно провести значну кількість допитів свідків військовослужбовців, які проходять службу разом із потенційним підозрюваним, що вчинив самовільне залишення території військової частини або місця служби, нез'явлення вчасно на військову службу без поважних причини або дезертирство. Як показує практика, осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, є досить багато, починаючи від командира військової частини, його заступників, командирів підрозділів, де проходить службу порушник, і закінчуючи його співслужбовцями, які проходять службу із ним в одному відділенні, взводі чи роті або прирівняних підрозділах. Отже, виходячи із оцінки достатності доказів, слідчому самостійно необхідно визначитися із колом та кількістю осіб, яких необхідно допитати, тобто визначити межі доказування в таких випадках. Що стосується самих допитів та найчастіше (у більшості випадків) вони є типовими, а тому робота слідчого зводиться до фактично фіксації одних і тих само обставин, яка забирає значний проміжок часу.

З метою оптимізації процесу доказування доцільно у кожному окремому випадку під час проведення допитів у рамках досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 407-408 КК України, в обов'язковому порядку проводити допити безпосереднього та кількох прямих начальників, особу, відповідальну за дотримання військовослужбовцями дисципліни у підрозділі, а також кількох спів службовців (не більше п'яти), що у свою чергу дозволить зібрати достатню кількість доказів, заощадивши при цьому процесуальний ресурс. Разом з тим, законодавчо не врегульовано і на практиці викликає певні складнощі така ситуація, коли по кількох правопорушниках (статус підозрюваного ними ще не набутий) проводиться досудове розслідування в рамках об'єднаного провадження і в цей час, після збору достатньої кількості доказів, відбувається виділення кримінального провадження щодо кожного окремо. Кожному виділеному провадженню присвоюється новий номер у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а дата реєстрації автоматично проставляється датою виділення. Таким чином у виділеному кримінальному провадженні містяться протоколи слідчих (розшукових) дій, які проведені до моменту виділення в рамках об'єднаного провадження. Також неоднозначно буде трактуватися і допит однієї особи в рамках об'єднаного провадження і той же допит, коли він виділяється у кілька кримінальних проваджень.

До проблемних питань під час досудового розслідування варто віднести проведення допиту правопорушника до повідомлення йому про підозру. Дана особливість пов'язана із тим, що сторона обвинувачення має підстави вважати, що вказана особа є потенційним підозрюваним та згідно правил допустимості доказів, допитуючи його в якості свідка свідомо йде на порушення п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, але необхідність такого допиту на цій стадії зумовлена тим, що є потреба у з'ясуванні причин нез'явлення на службу у самого військовослужбовця, оскільки наявність поважних причин виключає склад злочину. Тобто допит в якості свідка потенційного підозрюваного є недопустимим, а повідомлення про підозру і подальший допит його в якості підозрюваного, у разі встановлення поважних причин відсутності військовослужбовця, буде фактично свідчити про незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності та надасть підстави для закриття кримінального провадження.

Певні особливості притаманні також і допиту осіб під час досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 409 КК України. Так, на сторону обвинуваченню покладається в такому випадку доведення обставин, які спростовують нібито законне звільнення від військової служби. Мається на увазі, що при вчиненні військовослужбовцем самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів або іншого обману в першу необхідно довести саме мету вчинення таких дій, яка має бути спрямована на тимчасове або постійне ухилення від виконання обов'язків військової служби. У більшості випадків здобуття таких доказів є можливим через допит свідків - військовослужбовців, які проходять службу разом із правопорушником та яким останній міг висловити таку свою мету. Схожою є проблема як і при розслідуванні злочинів, передбачених статтями 407-408 КК України, яка полягає у допиті потенційного підозрюваного військовослужбовця до моменту повідомлення йому про підозру, оскільки в окремих випадках лише такий допит дозволить підтвердити або спростувати наявність мети на ухилення від несення обов'язків військової служби.

До основних особливостей проведення допиту у ході досудового розслідування злочинів проти порядку проходження військової служби варто віднести й те, що такі допити в більшості випадків проводяться по місцю знаходження військової частини, тобто у місці її постійної дислокації або по місцю її фактичного знаходження у зв'язку із виконанням поставлених завдань, що значною мірою ускладнює як процедуру самого допиту, так і його подальшу фіксацію. Окремо виникає проблематика проведення допитів у разі залишення військовою частиною місця постійної дислокації та її перебування на території іншої області у зв'язку із виконанням бойових завдань чи проведення навчань.

Однією із слідчих (розшукових) дій, яка займає вагоме місце у цій системі, є огляд, суть якого відповідно до ст. 237 КПК України полягає у виявленні та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

В контексті теми цього дослідження особливу увагу варто приділити огляду документів та матеріалів службового розслідування, яке проводилося у військовій частині при розслідуванні злочинів, передбачених статтями 407-408 КК України. Вказана слідча дія має важливе значення, оскільки з огляду документів, які наявні у військовій частині, встановлюється фактичне проживання військовослужбовця до призову на військову службу, що дозволить розпочати розшукові заходи з метою встановлення реального місцезнаходження військовослужбовця. Крім того, у разі надходження виключно повідомлення про кримінальне правопорушення без додаткових матеріалів, огляд книги обліку особового складу та інших книг, які ведуться у підрозділі, а також наказів командира військової частини дозволить встановити конкретні ознаки складу вчиненого кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші). Однак, проведення такого огляду на практиці супроводжується певними складнощами . Зокрема, не до кінця зрозумілим є порядок проведення такого огляду, оскільки у разі його проведення на території військової частини чи потрібне рішення суду про тимчасовий доступ до речей та документів, який статус буде у вилучених під час такого огляду документів та чи взагалі є сенс затрачати процесуальні сили та ресурси задля відпрацювання зазначеної документації з виїздом до військової частини замість отримання всіх необхідних книг та документів на підставі запиту та оцінки вже отриманих таких доказів, проведення самого огляду без виїзду до військової частини чи іншого місця несення служби.

Не менш важливим є проведення огляду місця події в ході досудового розслідування ухилення від військової служби шляхом самокалічення чи іншим способом. При розслідуванні таких злочинів надзвичайно важливо зафіксувати у ході проведення цієї слідчої дії сліди злочину, чи це обстановка і знаряддя, за допомогою яких військовослужбовець вчинив самокалічення, чи це речі та предмети, за допомогою яких військовослужбовець симулював хворобу, чи інші об'єкти, які засвідчують обман військовослужбовцем. Саме при розслідуванні злочинів, передбачених ст. 409 КК України, огляд виступає слідчою дією, при якій є можливість здобути значну кількість доказів. Таке ж важливе значення має проведення огляду і при ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів чи при відмові від несення обов'язків військової служби. В першому випадку належне процесуальне оформлення огляду, як і сама слідча дія, дозволить виявити та зафіксувати спосіб вчинення злочину, а у другому випадку огляд документів дозволить здобути докази форми відмови і її фіксації у документах військової частини. Що стосується складності, з якою зустрічаються слідчі при про проведенні оглядів, особливо оглядів місця події, то це значна віддаленість військових частин та місць служби (зокрема, території військових полігонів) від органів досудового розслідування та необхідність забезпечення незмінності обстановки на місці події до прибуття слідчого та початку проведення ним слідчої дії. Проблемним також є залучення відповідних спеціалістів до участі у таких слідчих діях із тих же причин.

Окремо варто звернути увагу на проблему проведення слідчих дій, зокрема, першочергових допитів та оглядів в такому випадку, коли військовослужбовці, що вчинили кримінальне правопорушення, у складі окремого підрозділу чи військової частини під час перебування на навчаннях чи при виконанні бойових завдань вчинили ці правопорушення, тобто на місці тимчасової дислокації у іншій області чи взагалі в іншому регіоні країни, зокрема, і зоні проведення бойових дій. Також ще однією проблемою, яка виникає перед проведенням слідчих дій за участю свідків і яка особливо актуально постала протягом останніх кількох років під час залучення військовослужбовців до слідчих дій, є відрядження їх в район виконання бойового завдання. Таке відрядження часто не дозволяє вчасно провести всі необхідні першочергові слідчі дії та виконати їх у подальшому у максимально стислі терміни, оскільки при вибутті в район виконання бойового завдання інформація про місце знаходження військовослужбовців (свідків) та підрозділу, де вони проходять військову службу, може бути з обмеженим доступом та такою, яка не підлягає розголошенню. З урахуванням викладеного, вкрай важливим буде наділення слідчого чи прокурора повноваженнями щодо можливості тимчасово відтермінувати рішення про відрядження військовослужбовців з місця служби чи можливість на короткий термін з урахуванням завдань, складу сил та засобів підрозділу та недопущення зриву виконання завдань повертати військовослужбовців до органу досудового розслідування для проведення невідкладних слідчих дій. Іншим прийнятним варіантом для виходу із такої ситуації є передбачення законодавчої можливості перед вибуттям свідків у зону проведення бойових дій проведення їх допиту слідчим суддею в судовому засіданні під час досудового розслідування, що дозволить у подальшому використовувати такий допит як доказ. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України містить такий механізм (ст. 225 КПК), проте нормативні підстави проведення допиту за таким порядком доцільно розширити з урахуванням вищевказаного.

Також видається за необхідне наділення сторони обвинувачення повноваженням щодо можливості тимчасово переводити військовослужбовців в інші підрозділи цієї ж військової частини або тимчасово відкомандировувати їх для проходження військової служби до іншої військової частини з метою недопущення тиску на свідків з боку командування військової частини або потенційних правопорушників, що дозволить забезпечити об'єктивність розслідування.

Досить важливим при проведенні досудового розслідування злочинів проти порядку проходження військової служби є проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи. Саме проведення таких слідчих дій дозволить встановити фактичне місце знаходження правопорушника. Проблемним являється проведення огляду та обшуку, зокрема, отримання дозволу на їх проведення, у разі, якщо місце проживання чи інше володіння військовослужбовця документально не відображено або такий військовослужбовець переховується чи може переховуватися у знайомих або родичів. Істотні складнощі на практиці виникають і при проведенні огляду чи обшуку його особистих речей, які знаходяться на території військової частини, оскільки в органу досудового розслідування немає доказів конкретного місця знаходження таких речей в обґрунтування клопотання, а також відсутня можливість у конкретному підтвердженні місця проведення обшуку чи огляду житла чи іншого володіння особи.

Під час досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження служби, особливо при розслідуванні ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, досить часто виникає необхідність проведення слідчих експериментів з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Суть цієї слідчої дії полягає в тому, що його проведення дозволить при участі безпосередніх свідків правопорушення чи підозрюваних максимально точно відтворити обстановку правопорушення та визначити спосіб його вчинення.

Водночас при розслідуванні злочину, передбаченого ст. 409 КК України, важливість цієї слідчої дії виникає при дослідженні самокалічення як способу ухилення від військової служби та можливість перевірити безпосередньо такий спосіб в реальному житті при відтворенні обставин події. Актуальним є проведення цієї слідчої дії і при симуляції хвороби, якщо така симуляція мала місце шляхом вчинення активних дій, тобто чи міг військовослужбовець через вчинення певних дій інсценувати хворобу. Що ж стосується безпосередньо проведення слідчого експерименту з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, то варто звернути увагу на те, що слідчий експеримент може проводитися із залученням спеціаліста, що дозволить підтвердити або спростувати можливість підозрюваного саме в показаний ним спосіб інсценувати хворобу чи вчинити самокалічення. Разом з тим, залучення спеціаліста може викликати ряд проблем щодо самого залучення спеціаліста, оскільки, як правило, слідчі експерименти проводяться на місці вчинення злочину, з метою максимального відтворення обстановки вчинення злочину, а таке місце при вчиненні військових злочинів часто буде знаходитися на значній відстані як від органу досудового розслідування, так і від місця роботи спеціаліста.

Особливу складність таке залучення викликає у разі вчинення злочину, пов'язаного із порушенням встановленого порядку проходження військової служби, в бойовій обстановці чи в умовах ведення активних бойових дій, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 240 КПК України проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя та здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, тобто в такому випадку дотримання таких вимог буде вкрай ускладненим або взагалі неможливим.

Досить важливим при розслідуванні злочинів, передбачених статтями 407-409 КК України, є призначення та проведення експертиз. З урахуванням законодавчих змін, які вступили в силу з 15 березня 2018 року, процедура призначення експертизи викликає певні складнощі, що негативно впливає на проведення досудового розслідування у розумні строки. Фактично замість того, щоб після проведення першочергових слідчих дій, слідчий міг призначити постановою необхідні експертні дослідження, він на даний час зобов'язаний готувати клопотання слідчому судді, очікувати його розгляду та, у разі його задоволення, направляти необхідні матеріали до експертного дослідження. Досить важливим у ході проведення досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби є призначення військової експертизи, яку на даний час проводить лише Київський та Харківський науково-дослідні інститути судових експертиз, що істотно ускладнює проведення експертизи.

Висновки. Досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407409 КК України, має істотні особливості, які пов'язані з низкою факторів об'єктивного характеру. Перш за все, віддаленість військових частин та органу досудового розслідування впливає на оперативність проведення слідчих (розшукових) дій. Крім того, досить важливим при проведені досудового розслідування та слідчих дій є врахування завдань, які стоять перед військовою частиною чи окремим її підрозділом, в тому числі і бойових завдань, а також те, що більшість свідків і правопорушників служать в одному підрозділі, що може впливати негативно на об'єктивність здобутих доказів через вплив підозрюваних на свідків. З урахуванням зазначеного вбачається за доцільне наділити орган досудового розслідування повноваженнями щодо можливості тимчасової зміни місця служби військовослужбовців, в тому числі і їх відкомандирування за вмотивованим рішенням слідчого чи прокурора до інших військових частини задля об'єктивності розслідування та проведення його в розумні строки.

Окремо варто зазначити на необхідності застосування поліграфа при проведенні слідчих дій по кримінальних провадженнях у разі вчинення злочинів, передбачених статтями 407-409 КК України, що дозволить дослідити спрямованість умислу на непроходження військової служби у військовослужбовця по зазначеній категорії злочинів та чітко відмежовувати дезертирство від самовільного залишення військової частини чи місця служби. З огляду на це, слушною видається думка В.В. Вапнярчука про потребу на даний час розробляти процедурні правила застосування поліграфа під час проведення слідчих дій (насамперед психофізіологічної судової експертизи), оскільки наукова спроможність цього технічного засобу, який реєструє зміни динаміки протікання фізіологічних процесів в організмі людини, не викликає сумнівів та дозволяє говорити про потребу впровадження окремої слідчої дії [2, с. 75].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний процес: підручник/ [О.В. Капліна, О.Г. Шило, В.М. Трофименко та ін.]; за заг. ред. О.В. Капліна, О.Г. Шило. Харків : Право, 2018. 584 с.

2. Вапнярчук В.В. Поняття і система слідчих (розшукових) дій / В.В. Вапнярчук // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2018. № 2.Т. 2. С. 73-77.

3. Курс з лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / О.Ю. Хабло, О.С. Степанов, М.П. Климчук та ін. К. Національна академія внутрішніх справ, 2012. 284 с.

4. Стахівський С.М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : наук.-практ. посібник / С.М. Стахівський. К. : Атіка, 2009. 64 с.

5. Чорноус Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чорноус Ю.М. К., 2005. 245 с.

Размещено на Allbest.ru