Зарубіжний досвід протидії наркозлочинності та міжнародна співпраця україни в цьому напрямі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід протидії наркозлочинності та міжнародна співпраця україни в цьому напрямі

Шалгунова С.А.,

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Шевченко Т.В.,

старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Стаття присвячена проблемним питанням протидії наркозлочинності. За останні роки в Україні відбувається постійне зростання вчинених наркозлочинів, що говорить про недостатній контроль за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин. Тож постає питання щодо впровадження більш дієвих заходів суб'єктами протидії наркозлочинності щодо усунення причин та умов незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів.

Одним із видів ефективних заходів протидії злочинності є перейняття зарубіжного досвіду запобігання конкретним видам злочинів і питання співпраці. Світова політика в галузі боротьби з наркозлочинами та наркобізнесом визначається переважно міжнародними конвенціями та міждержавними угодами про співпрацю, взаємодопомогу та обмін інформацією, тож у статті розглянуто результати імплементації у вітчизняне законодавство міжнародних правових актів щодо протидії наркозлочинності. При цьому національні законодавці стикаються з тим, що норми, прийняті на міжнародному рівні, мають дуже узагальнені формулювання, і реалізувати їх у національному законодавстві буває складно. Крім того, можемо виділити ще одне актуальне питання, яке турбує спільноту, - це питання регулювання легального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів - і має певні відмінності залежно від цілої низки обставин.

Запропоновано дієві засоби для здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, якими, наприклад, може стати розроблення та прийняття на міжнародному рівні переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і відомих їхніх аналогів. Також виділено основні напрями здійснення міжнародної та внутрішньодержавної антинаркотичної політики та профілактики наркоманії. Міжнародна співпраця правоохоронних структур України загалом повинна ґрунтуватися на принципах взаємоповаги та взаємної допомоги.

Ключові слова: наркозлочинність, протидія злочинності, наркотичні засоби, психотропні речовини, наркобізнес.

Foreign experience in countering drug-related crimesand international cooperation of ukraine in this area

The Article is devoted to the problematic issues of countering drug-related crimes. In recent years, there has been a constant increase in committed drug-related crimes in Ukraine, which indicates insufficient control over the turnover of narcotic drugs and psychotropic substances. Therefore, there is a question of introducing more effective measures by the subjects to counter drug-related crimes in order to eliminate the causes and conditions of illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors.

Key words: drug-related, narcotic drugs, psychotropic substances, illicit trafficking of narcotic drugs, counter.

Постановка проблеми в загальному вигляді

Зв'язок проблеми з важливими науковими і практичними завданнями. Обраний напрям дослідження здійснюється з 2013 року і належить до пріоритетних у кримінології, відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо протидії наркозлочинності, що відповідає Плану заходів на 2019-2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року [2]. наркозлочинність контроль правоохоронний обіг

Мета роботи полягає у вивченні зарубіжного досвіду протидії наркозлочинності та визначенні можливостей його використання в Україні.

Аналіз наукових досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї наукової проблеми

У статті нами використано загальнотеоретичні положення кримінально-правової та кримінологічної науки, що розроблялися такими вченими, як М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, І.М Даньшин, В.В. Голіна, В.К. Грищук, В.О. Навроцький,

О.М. Джужа, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.Г Кальман, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, П.С. Матишевський, А.А. Музика, О.В. Негодченко, В.Г. Павлов, А.О. Пінаев, А.В. Савченко, В.М. Смітієнко, В.Я. Тацій, П.Л. Фріс, В.І. Шакун та інші. Їхні дослідження стали основою для наукового розуміння наркотизму як негативного соціального явища, його найбільш характерних ознак і детермінації, шляхів і засобів профілактики.

Однак питанням розгляду розвитку зарубіжного законодавства та появи в ньому правових заборон для вільного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, уваги присвячувалося не досить.

Виклад основного матеріалу

За офіційними статистичними даними Генеральної Прокуратури України, у січні 2019 року загальна кількість зареєстрованих нар- козлочинів становила 3 722, а в січні 2020 року - 4 215, за березень 2019 року всього обліковано 6 713 наркозло- чинів, а у 2020 році - уже 7 297, за березень 2019 року - 9 367, а в березні 2020 року - 10 237 наркозлочинів. Тож наочно ми можемо побачити негативну динаміку наркоз- лочинності в Україні [2].

Більшість вітчизняних дослідників, які вивчали зарубіжну практику протидії наркозлочинності, наполягали на «сліпому» використанні рекомендацій ООН, ВООЗ, різного роду благодійних фондів (які надають волонтерську допомогу наркозалежним, що полягає, як правило не в обмеженні наркотизації, а стимуляції наркоспожи- вання шляхом надання одноразових шприців, презервативів тощо). Ми вважаємо такий підхід неприпустимим і врай шкідливим для населення країни, а загалом - і для її генофонду.

Організація протидії наркозлочинності на міжнародному рівні має своє підґрунтя. Основними причинами необхідності співпраці в цьому напрямі виступають дві основні групи факторів. Першу становлять традиції та звичаї, що дали змогу сформувати в кожній країні світу певну правову систему як стійку та узгоджену структуру правових норм у різних галузях права (кримінальному, адміністративному, медичному тощо). Приєднання різних держав до міжнародних конвенцій із питань протидії нар- козлочинності зумовлює обов'язок на законодавчому рівні закріпити в національному законодавстві певні норми. Однак це може призводити до різних негативних наслідків: порушення балансу чинної системи правових норм у розглядуваній галузі регламентації обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів; її руйнування або дублювання вже чинних положень. Другу становлять: а) посилення уваги світового співтовариства до проблем незаконного обігу наркотиків і б) прийняття протягом десятиліть цілої низки міжнародно- правових актів (конвенцій, протоколів, додатків до протоколів) із метою його обмеження, що вимагає від кожної держави постійного внесення змін до чинних законів. При цьому національні законодавці стикаються з тим, що норми, прийняті на міжнародному рівні, мають дуже узагальнені формулювання, і реалізувати їх у національному законодавстві буває складно.

Світова політика в галузі боротьби з наркозлочинами та наркобізнесом визначається переважно міжнародними конвенціями та міждержавними угодами про співпрацю, взаємодопомогу та обмін інформацією. Можна зазначити, що останні 40 років відбувається процес уніфікації законодавчих підходів до проблем протидії наркозлочинності, наркобізнесу та наркоманії. Хоча окремі держави зберігають власні національні підходи у визначенні національної антинаркотичної політики, відображення яких можна побачити в тих програмних документах, що ними приймаються.

Регулювання легального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів має певні відмінності залежно від цілої низки обставин. Їхнє узагальнення дало змогу виділити такі моделі такого обігу:

1) сувора модель - за якої є досить жорстка та сувора система регулювання обігу наркотиків і психотропів. Наприклад, в арабських, ісламських країнах за вживання наркотиків, організацію їхнього незаконного обігу передбачено тривалі строки покарання у вигляді позбавлення волі або смертна кара (Іран, Саудівська Аравія, Сирія, Сінгапур);

2) лояльна (або диференційована) модель - за якої кримінально-правові норми досить терпимо ставляться до вживання наркотиків та їхнього обігу у невеликих розмірах. Наприклад, в Австрії, Голландії, Бельгії, Великобританії за вживання так званих легких наркотиків та їхній обіг відповідальність не передбачена; в Україні, Російській Федерації, Грузії, Молдові за вживання будь-якого виду наркотиків кримінальна відповідальність виключена. Це викликано тим, що особу, яка споживає наркотики будь- якого виду (легкі або важкі), вважають хворою, наркоза- лежною, і ставлення до неї повинно бути як і до будь-якого іншого хворого. Необхідно зазначити, що будь-яка з моделей не виключає повного викорінення наркоманії та нар- кобізнесу. Незалежно від ступеня суворості кримінальних законів наркозлочинність продовжує існувати, розвиватися й поширюватися, відбувається постійне втягнення нових споживачів у немедичне вживання наркотиків.

Останні десятиліття світове співтовариство вживає активних спроб до встановлення спеціального режиму обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, організації їхнього обігу на кшталт обігу зброї (встановлення певних дозволів і квот). Нова система контролю за обігом таких речовин передбачає чітке законодавче визначення обмеженого кола суб'єктів, які можуть здійснювати легальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і сировини для їх вироблення. Діяння, вчинені іншими суб'єктами, що не мають таких дозволів і квот або порушують їх, повинні нести кримінальну відповідальність. При цьому відповідальність за такі злочини досить сувора. Що ж стосується використання наркотичних засобів із користю, то контроль за цими видами діяльності (медичної, фармацевтичної, терапевтичної, психіатричної) повинен бути досить суворим і непорушним і мати жорсткі засоби контролю за ними.

Наркополітика в усьому світі визначається та спрямовується міжнародними угодами та договорами в цій галузі і ґрунтується на цілій низці правових актів, що її регламентують. Сюди можна віднести і міждержавні угоди, що укладаються різними державами з метою об'єднання зусиль у протидії наркозлочинності та наркобіз- несу. У зв'язку із стрімким поширенням психотропних речовин у світі швидка інтеграція раніше закритих країн у міжнародний і європейський простір, скасування ідеологічних перепон і державних кордонів потребують більш тісної взаємодії правоохоронних систем різних держав у боротьбі з наркозлочинністю.

Міжнародна співпраця може стати успішною та ефективною лише за умови дотримання принципів її здійснення всіма учасниками цієї співпраці, та врахування їх у національному законодавстві. І, безумовно, кожна держава повинна дотримуватися тих зобов'язань, що прийняла на себе, приєднавшись до міжнародної угоди про співпрацю та взаємну допомогу.

Основними напрямами здійснення міжнародної та внутрішньодержавної антинаркотичної політики та профілактики наркоманії повинні бути такі: 1) жорстока боротьба з незаконним (нелегальним) обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їхніх аналогів. Міжнародні конвенції передбачають чітку деталізацію всіх можливих діянь, що можуть включати в себе незаконний обіг: від вирощування наркосировини, її переробки, вироблення наркотичних засобів до їхнього збуту та використання коштів, отриманих від наркобізнесу у легальних секторах економіки; 2) запровадження гуманного ставлення до наркозалежних осіб і реалізація профілактичних заходів і реабілітаційних програм лікування та соціалізації наркозалежних осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності та покарані, відбували покарання в установах виконання покарань закритого типу. Під час реалізації другого напряму антинаркотичної політики кожна держава може використовувати власний досвід у цьому напрямі та враховувати рекомендації міжнародно-правових актів.

Іще одним досить дієвим засобом для здійснення контролю за обігом наркотичних засобів може стати розроблення та прийняття на міжнародному рівні переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та відомих їхніх аналогів. Для тих речовин і препаратів, що містять такі засоби, необхідно передбачити спеціальний режим обігу. Звичайно, що скласти один раз і назавжди перелік наркотиків, психотропів та їхніх аналогів не можна. Нар- ковиробники постійно працюють над отриманням нових хімічних сполук, які б мати аналогічні наркотичним засобам властивості. Але основні їхні складники вже відомі науці та практиці, і тому будь-які речовини і препарати, що містять їх, повинні обмежуватися для вільного обігу. Цей захід, на нашу думку, здатний ефективно вплинути на правову регламентацію заборонених для вільного обігу речовин з одурманюючим впливом на рівні національного законодавства.

У межах міжнародної співпраці України здійснюється діяльність державних органів за різними напрямами. Особливу увагу необхідно приділити забезпеченню безпеки держави та протидії організованій злочинності в різних її формах і проявах. У межах Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), до складу якої наша країна входить із 1991 року, так само здійснюється співпраця. На цей час міждержавна співпраця та взаємодія у цій сфері є найбільш запитуваною.

З метою ефективної та узгодженої протидії новим викликам і загрозам СНД було прийнято нові цільові концепції та міждержавні програми спільних дій боротьби зі злочинністю загалом та з окремими її проявами: міжнародним тероризмом, незаконним обігом наркотиків, незаконною міграцією та торгівлею людьми. Умови життя у світі і зокрема в Європі останніх трьох років свідчать про актуальність саме цих напрямів діяльності як держав, так і їхніх правоохоронних органів. Багатостороння співпраця держав - учасниць СНД у цьому напрямі набула різнопланового комплексного динамічного характеру. Істотний внесок у таку взаємодію вносять профільні органи співпраці Співдружності, а також Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та корупцією та іншими небезпечними видами злочинів на території держав - учасниць СНД, та Антитерористичний центр СНД [3, с. 1-3]. Діяльність терористичних організацій останні 15 років тісно пов'язана з наркозлочинністю, оскільки організатори та ідеологи широко використовують наркотики та психотропи для підвищення рівня боєздатності терористів, їхню наркотизацію - як засоби впливу на свідомість особистості.

Антитерористичний центр держав - учасниць СНД був створений у 2000 році, а у 2002 році - його відділення в Центрально-Азійському регіоні. Напрямами діяльності зазначеного центру було визначено цілу низку заходів [4, с. 1]. Однак ці заходи стосувалися лише терористично спрямованої злочинної діяльності. Крім того, Україною було проголошено вихід із складу країн СНД (Указом Президента України від 19 травня 2018 р. та Рішенням РНБО від 2 травня 2018 р.), хоча фактично відповідні документи на рівні держав - учасниць СНД не було підписано. Усе це, у свою чергу, створює нові проблеми у протидії злочинності загалом і наркозлочинності також.

Ми вважаємо, що для подолання наркозлочинності, зокрема, в організованих її формах на рівні держави, незалежно від того, до якого блоку чи об'єднання держав буде входити Україна, повинні вживатися такі заходи:

1) вироблення чітких і конкретних пропозицій із напрямів реалізації державної антинаркотичної політики співпраці міжрегіонального управління поліції в боротьбі з незаконним обігом наркотиків із міждержавними структурами країн - учасниць СНД;

2) удосконалення нормативно-правової бази діяльності міжрегіонального управління поліції та взаємодії компетентних органів держав - учасниць СНД або ЄС у сфері боротьби з наркозлочинністю;

3) удосконалення системи координації взаємодії компетентних органів держав - учасниць СНД або ЄС в боротьбі з міжнародною наркозлочинністю (поліції та служб безпеки) і наркобізнесом і фоновими явищами;

4) організація взаємодії з компетентними органами держав - учасниць СНД або ЄС (поліції та служб безпеки), підвищення ефективності спільних і скоординованих антинаркотичних заходів;

5) збір та аналіз інформації, що поступає до регіонального управління поліції про стан і тенденції розвитку наркоситуації в регіоні, що складається під впливом діяльності міжнародних наркоугруповань;

6) підготовка аналітичних документів про тенденції боротьби з наркозлочинністю, необхідних для вироблення та прийняття відповідних рішень вищими органами СНД або ЄС;

7) створення, експлуатація та розвиток локальної обчислювальної мережі та Спеціалізованого банку даних регіонального управління поліції;

8) інформаційно-пропагандистське забезпечення діяльності міжрегіонального управління поліції;

9) вирішення кадрових та адміністративно-господарських питань у діяльності міжрегіонального управління поліції.

Безпосередня участь міжрегіонального управління поліції з боротьби з незаконним обігом наркотиків і вищевказаних міждержавних структур дала змогу створити та постійно вдосконалювати регіональну та міжнародно-правову базу співпраці у сфері боротьби з нар- козлочинністю, проводити узгоджувані профілактичні, оперативно-розшукові заходи, спеціальні операції, навчання, здійснювати підготовку кадрів поліції для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків, матеріально-технічне, інформаційне та наукове забезпечення взаємодії в цьому напрямі діяльності органів поліції, зокрема, спільно з органами Служби безпеки України, що працюють із виявлення та нейтралізації організованих злочинних наркоугруповань.

Важливим фактором забезпечення антинаркотичної безпеки країн - учасниць СНД або ЄС ми вважаємо буде й питання співпраці у протидії незаконному обігу наркотиків на території країн - учасниць СНД або ЄС. Як зазначається у звітних документах країн - учасниць СНД або ЄС, найбільш ефективним засобом боротьби з будь-якими видами злочинів є використання міжнародного та державного правового інструментарію, і з цим необхідно погодитися. В умовах сучасного загострення політичної та економічної кризи - як в Україні, так і в усьому світі - ця теза набуває особливої актуальності. Лише спільність різних країн дасть змогу вирішити вказані проблеми, пом'якшити їхні наслідки для кожної країни.

Зокрема, міжнародна спільнота країн - учасниць СНД прийняла угоду про створення єдиної інформаційної бази нормативно-правових актів держав, що входять до складу СНД у сфері протидії тероризму, незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їхніх прекурсорів й іншим видам злочинів [5]. Зокрема, в цій угоді зазначається, що країни - учасниці домовилися про формування такої єдиної інтегрованої інформаційної бази (ст. 1), що буде міститися на електронних носіях на робочій мові - російській (ст. 2) [5, с. 18-19]. Однак за останні роки (2014-2019) співпраця з правоохоронними органами Росії практично припинена, що суттєво ускладнило нар- коситуацію в країні та регіоні. Необхідно зазначити ще й те, що країни - учасниці СНД прийняли ще один дуже важливий правовий акт - модельний Закон «О наркотических средствах, психотропных веществах и их прекурсорах» [6], яким визначаються правові та організаційні основи протидії незаконному обігу наркотиків і психотро- пів і встановлюється відповідальність за його здійснення. Однак в Україні національне законодавство основні положення цього Закону не врахувало. Ми вважаємо, що було б корисним і прийняття аналогічного модельного закону про протидію наркозлочинності та наркобізнесу, зокрема, в організованих формах у межах СНД.

У сучасних політичних та економічних умовах країни, незважаючи на те, до якого міжнародного об'єднання буде входити Україна: до СНД чи ЄС, на нашу думку, проблеми протидії наркобізнесу та наркотизації населення не зменшують своєї значимості. І той комплекс заходів, що було розроблено для реалізації в досяжному майбутньому, повинен здійснюватися правоохоронними органами, на які покладається завдання протидії наркозлочин- ності. Провідну роль у реалізації цих заходів відіграють органи поліції, які повинні тісно взаємодіяти з медичними та виховними установами.

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про затвердження плану заходів на 2019-2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року № 56-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/s^юw/56-2019-%D1%80 (дата звернення: 30.04.2020).

2. Статистичні дані Генеральної Прокуратури України за 2019-2020 роки. URL: https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html(дата звернення:

27.04.2020) .

3. Итоги деятельности СНГ за 20 лет и задачи на перспективу: Аналитический доклад. Протокольное решение Совета Глав государств от 3 сентября 2011 г. стран участниц СНГ. Душанбе, 2011.22 с.

4. Отчет Руководителя Антитеррористического центра государств - участников Содружества Независимых Государств о деятельности Центра. Минск, 2006. 27 с.

5. О ходе реализации межгосударственных программ СНГ по борьбе с терроризмом и иными проявлениями экстремизма, преступностью, незаконным оборотом наркотиков, психотропных веществ и их прекурсоров : Постановление Межпарламентской ассамблеи государств-учасниц Содружества Независимых Государств № 26-6 от 18 ноября 2005 года. Санкт-Петербург, 2005. 21 с.

О наркотических средствах, психотропных вещества и их прекурсорах : Модельный закон стран СНГ. Офіційний сайт «WEB-версия законодательство стран СНГ». URL: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=63053 (дата звернення: 30.04.2020).

Размещено на Allbest.ru