Роль функцій прокуратури України у реалізації правової політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Роль функцій прокуратури України у реалізації правової політики держави

Курбатова І.С., кандидат юридичних наук, старший прокурор прокуратури м. Києва

У статті проаналізовано основні функції держави щодо забезпечення прав і свобод людини й громадянина та роль органів прокуратури в реалізації правової політики держави. Основна мета роботи полягає в аналізі основних функцій держави - правовстановлюючої, правореалізуючої та правозахисної, а також функцій прокуратури, що зазначені в ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» та їх взаємозв'язок.

Сформульовано, що органи прокуратури забезпечують правову політику держави шляхом нагляду за законністю під час прийняття рішень та проведення оперативно-розшукових заходів, шляхом процесуального керівництва під час досудового розслідування кримінальних проваджень, а також здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Значна увага приділена розмежуванню таких понять як правозахисна та правоохоронна функції держави.

Підкреслено, що органам прокуратури більш притаманно виконувати правоохоронну функцію, враховуючи при цьому міжнародний досвід. Водночас функцію підтримання інтересів громадянина в суді обмежено з передачею більшості повноважень від органів прокуратури до системи безоплатної правової допомоги.

Зроблено висновок, що функції прокуратури тісно пов'язані з реалізацією правової політики держави, а діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства права, зміцнення правопорядку, захист від неправомірних посягань на права і свободи людини та громадянина.

Ключові слова: функції, органи прокуратури, правова політика держави, права та свободи громадян.

ROLE OF FUNCTIONAL PROSECUTORIES OF UKRAINE AT REALIZATION OF LEGAL POLICY OF THE POWER

The article analyzes the main functions of the state in ensuring the rights and freedoms of the individual and the citizen and the role of the prosecuting authorities in the implementation of the state's legal policy. The main purpose of the work is to analyze the main functions of the state - law-enforcement, right-implementing and human rights, as well as the functions of the prosecutor's office, which are specified in Art. 2 of the Law of Ukraine “On the Prosecutor's Office” and their relationship.

It is stated that the prosecuting authorities ensure the legal policy of the state by supervising the lawfulness of the decisionmaking and the operative-investigative measures, by the procedural guidance during the pre-trial investigation of criminal proceedings, as well as by supervising the observance of the laws in the execution of court decisions in criminal cases and in other compulsory measures related to restriction of personal freedom of citizens. Much attention is paid to the delineation of concepts such as the human rights and law enforcement functions of the state. It is emphasized that the prosecuting authorities are more competent to perform the law enforcement function, taking into account the international experience.

At the same time, the function of maintaining the interests of the citizen in court is limited by the transfer of most powers from the prosecuting authorities to the system of free legal aid. It was concluded that the functions of the prosecutor's office are closely related to the implementation of the legal policy of the state, and the activities of the prosecuting authorities are aimed at affirming the rule of law, strengthening the rule of law, protection from unlawful encroachments on the rights and freedoms of the individual and citizen.

Key words: functions, prosecutor's offices, state legal policy, citizens' rights and freedoms.

Сучасний етап розбудови державності України характеризується складним політичним та економічним станом розвитку нашої країни.

Однією з особливостей цього етапу є те, що сьогодні існують принципово нові загрози державності спричинені специфікою політичних, економічних та соціальних умов розвитку світового співтовариства, які впливають на характер та особливості розвитку безпекового середовища, у якому Україні необхідно будувати нову систему відносин між громадянином, суспільством та державою.

Побудова цих відносин, особливо в цей складний для України період, має передбачати максимально ефективну організацію правоохоронної системи. Історично так склалося в нашій державі, що основну роль у правоохоронній системі і всіх її взаємодіючих ланок виконувала прокуратура, і сьогодні вона посідає особливе місце серед інших правоохоронних органів.

Оцінюючи пройдений прокуратурою України шлях, не можна зважати на те, що становлення і пошук найефективніших форм її організації та повсякденної діяльності відбувалось і відбувається не тільки на межі тисячоліть, а й умовах руйнування старих і зародження нових для України суспільних відносин [1, с. 6].

З розвитком державності і функції прокуратури на різних етапах її розвитку постійно змінюються. Важливо врахувати, що прокуратура в межах своєї компетенції бере участь у реалізації функцій держави і передусім у забезпеченні законності і правопорядку, охорони прав і свобод людини та інтересів держави [2, с. 25].

Функції прокуратури та їх трансформації на різних етапах існування України, як правової держави, досліджували Ю.М. Грошевий, М.В. Косюта, О.М. Литвак, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.В. Руденко, Г.П. Середа, Ю.С. Шемшученко, П.В. Шумський та інші.

Однак аналіз їхніх праць та інших науковців, які висвітлювали окремі аспекти вказаних проблем, особливо в світлі останніх подій щодо реформування правоохоронної та судової системи свідчить, що досліджені вони поки що не достатньо.

Метою статті є вивчення та висвітлення змісту функцій прокуратури України та їх вплив на реалізацію правової політики держави у контексті становлення демократичного громадянського суспільства в період правових реформ, що проводяться в останні роки, у тому числі судової, кримінальної, кримінальної процесуальної.

Державно-правова політика, судова реформа та реформування правоохоронної діяльності в цілому в Україні стосується різних сторін організації діяльності органів державної влади, зокрема і органів прокуратури України. При цьому, на думку В.В. Сухоноса, спроби механічного копіювання зарубіжних моделей побудови державного механізму, бажання будь-що запровадити західні технології правоохоронної діяльності без належного обґрунтування і об'єктивної оцінки власних можливостей у цій сфері, призвели до того, що з самого початку реформ прокуратура України по суті змушена боротися за власне виживання, проти спроб істотно обмежити її функції і повноваження всупереч національним інтересам, оскільки судово-правова реформа у частині реформування прокуратури з окремих аспектів містить серйозні стратегічні прорахунки. Існуючі виклики вимагають від науковців нових підходів до обґрунтування місця прокуратури в суспільстві і державному механізмі, уточнення її мети, завдань, функцій і повноважень, удосконалення структури прокурорської системи, послідовного проведення у життя лінії щодо переорієнтації прокуратури на правозахисну діяльність [3, с. 3].

Для органів прокуратури важливо послідовно керуватися методологічним підходом, зважаючи, що прокуратура визнається Конституцією України не як державний орган, діючий за своїм статутом у системі однієї із видів державної влади (законодавчої, виконавчої чи судової), а як орган України, що з конституційно-правових позицій - це єдина централізована структура, яка має сприяти реалізації правової політики держави в усіх напрямах суспільних відносин. Адже конституція України у розділі VII визначає прокуратуру як єдину систему функціонального призначення, яка здійснює законність не для тотального контролю і виділяє її як провідну державну організацію, що здатна оцінювати та поєднувати інтереси держави з правами і свободами громадянина, коли йдеться про правовий порядок і відповідальність його порушників [4, с. 16].

Враховуючи те, що Україна однією з головних стратегічних цілей задекларувала входження в європейський простір, демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, формування громадянського суспільства і побудова правової, демократичної, соціальної держави вимагають політичної, соціальної, економічної, культурної модернізації сучасного українського суспільства та вдосконалення державної влади. І одне з найскладніших завдань цієї суспільно-політичної реформи полягає у зміні взаємовідносин влади і людини, налагодження між ними дієвого зворотного зв'язку. Особливо актуальним у цьому плані є вивчення європейського та світового досвіду функціонування органів прокуратури [5, с. 196].

Згідно ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» [6] на прокуратуру покладаються такі функції:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді;

нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Юридичною наукою запропоновано трактування функцій держави як важливого механізму державного впливу на процеси у суспільстві й відповідно який визначає напрями і зміст його діяльності з управління суспільством. До основних функцій держави відносять правовстановлюючу, правореалізуючу, правозахисну функції [7, с. 252].

Щодо правовстановлюючої функції, то Генеральна прокуратура України бере активну участь у діяльності держави зі встановлення усіх джерел і норм діючого права (прийняття законів та інших нормативно-правових актів, прийняття міжвідомчих та відомчих підзаконних актів, тощо). Це стосується, в першу чергу, роботи із вдосконалення законодавства, особливо щодо судової та правоохоронної сфер. Переважно цим займаються співробітники Генеральної прокуратури України, але й прокурори регіональних та місцевих прокуратур активно займаються науковим пошуком, захищають дисертації, пишуть наукові статті, висвітлюють нагальні проблеми. На думку М. Косюти, така функція прокуратури матиме особливо природний вигляд у разі повернення Генеральному прокурору України права законодавчої ініціативи, яким він володів на початку 90-х років минулого століття [8, ст. 42].

Правореалізуюча функція держави покликана забезпечити реалізацію усіх форм права, як у діяльності самої держави, так і стосовно поведінки людей на її території.

Крім того, у пункті 2 ст. 2 Закону «Про прокуратуру» передбачено, що однією з функцій прокуратури залишається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, що відповідає ст. 121 Конституції України. Однак, ця функція виконуватиметься прокуратурою лише у формі представництва в суді інтересів неповнолітніх та недієздатних або обмежено дієздатних осіб чи у формі судового представництва інтересів держави у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування.

Венеціанська комісія неодноразово звертала увагу, що такі функції не властиві прокурорам, крім того, всі люди рівні у своїх правах (ст. 21 Конституції України) і кожен має право представляти себе сам, у зв'язку з цим у новий Закон було внесено зміни щодо порядку реалізації цієї функції та передачі більшої частини повноважень щодо представництва інтересів громадян від органів прокуратури до системи безоплатної правової допомоги (ст. 23 Закону) [4, ст. 18].

На думку М. Аракеляна, функції держави також класифікують за сферами суспільного життя на внутрішні, здійснювані всередині країни, і зовнішні, які спрямовані на реалізацію зовнішньої політики держави. За способом здійснення функцій держави на: 1) регулятивні, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини шляхом закріплення існуючих суспільних зв'язків; 2) охоронні - встановлення заходів юридичного захисту і порядок їх виконання. За принципом розподілу влади на: 1) законодавчі (правотворчі); 2) виконавчі; 3) судові [7, ст. 253].

Водночас серед такої кількості функцій держави науковці сьогодні все частіше звертають увагу на правозахисну функцію держави. Крім того, підкреслюють необхідність розмежування правозахисної і правоохоронної функцій держави.

Великий тлумачний словник сучасної української мови ототожнює слова «охороняти - оберігати, вартувати, стерегти, захищати» [9, с. 870]. Тобто з точки зору етимології і значення слів «захист» і «охорона» не мають принципової різниці і спираючись на них неможливо розмежувати правозахисну і правоохоронну функції держави.

Слід погодитися з думкою М. Аракеляна, що різниця між цими словами не така принципова, як ті феномени, які вони визначають. Різниця у визначенні понять «правоохоронний» і «правозахисний» обумовлюється не стільки етимологічною різницею слів «охорона» і «захист», скільки змістом, який у них вкладається в конкретному випадку [7, с. 253].

Правоохоронна діяльність держави реалізується через спеціально створені нею правохоронні органи. Вона передбачає спеціальне матеріально-технічне забезпечення, озброєння, пільги для працівників, які належать до правоохоронних органів і здійснюють правоохоронну діяльність, правозахисна ж діяльність спрямована на захист прав людини [10, с. 25].

Прокуратура України теж є правоохоронним органом, на який покладено обов'язок не тільки здійснювати правоохоронну діяльність, а й координувати діяльність правоохоронних органів щодо протидії злочинності. Такі нововведення функцій прокуратури викликають сумнів із позицій конституційності. Так, у ч. 2 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор України, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їхні перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов'язків здійснюють нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Однак, на думку В. Карпун- цова та О. Селіванова, такі «координаційні повноваження» прокурорів не відповідають визначеним у ст. 121 Конституції України функціям прокуратури. І тому, вони зауважили, що частина законоположень не може реалізуватися доки не будуть внесені зміни до Конституції України [4, с. 20].

Незважаючи на подібні висловлювання, цілком природною слід вважати участь прокуратури в розробці органами державної влади і органами місцевого самоврядування заходів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням. На практиці прокурори не лише беруть участь у підготовці відповідних документів, а й організовують проведення міжвідомчих нарад чи беруть участь у цих заходах, організованих іншими органами; виступають із доповідями на пленарних засіданнях місцевих рад тощо [8, с. 42].

Крім того, органи прокуратури виконуючи свою правоохоронну функцію у своїй діяльності враховують міжнародний досвід та підтримують міжнародні зобов'язання.

Слід зазначити, що держави-члени Ради Європи мають право самостійно визначати свої правові механізми і порядок їхнього функціонування при додержанні прав і свобод людини, принципу верховенства закону і своїх міжнародних зобов'язань. Роль прокуратури і обсяг її повноважень, враховуючи сферу захисту прав людини і громадських інтересів, визначаються законодавством держав-членів. Попри відсутність загальноєвропейських правових норм і правил, які стосуються завдань, функцій і організації діяльності прокуратури, в усіх державах-членах прокурори відіграють важливу роль у сфері захисту прав людини, забезпечення законності і захисту громадських інтересів. Конференція генеральних прокурорів Європи, яка відбулася в 2008 році в Санкт-Петербурзі, закликала держави, в яких органи прокуратури наділені функціями поза кримінально-правовою сферою, забезпечити їх реалізацію відповідно до таких принципів:

Ці функції мають здійснюватися прокурорами «від імені суспільства і в публічних інтересах для забезпечення виконання законів» (рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № R(2000)19 Про роль прокуратури в системі кримінального правосуддя) з повагою до основних прав і свобод і в рамках повноважень, наданих законом, а також при додержанні положень Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод і прецедентного права Європейського суду з прав людини.

Мають бути забезпечені принципи розподілу влади і свобод від неналежного втручання у діяльність органів прокуратури.

Має бути гарантоване право на судове оскарження будь-якої дії або бездіяльності прокурора щодо прав і обов'язків індивіда.

Діючи поза кримінально-правовою сферою, прокурори повинні мати такі ж права і обов'язки як й інші сторони, і не повинні займати привілейований стан у судочинстві.

Дії органів прокуратури в інтересах суспільства при захисті публічних інтересів у кримінальних справах не повинні порушувати принцип обов'язковості судових рішень [10].

В Україні, враховуючи європейський досвід, створено необхідне правове поле для європеїзації органів прокуратури, що полягає у суттєвому звуженні компетенції органів прокуратури поза межами кримінально-правової сфери, коригуванні системи прокуратури, посиленні гарантій незалежності прокурів, запровадженні низки демократичних прпоцедур вирішення основоположних питань організації та діяльності органів прокуратури.

Важливою державною інституцією, яка забезпечує захист прав, свобод і інтересів громадянина, є прокуратура України. У системі забезпечення інституційно-організащйних гарантій прав і свобод громадян їй належить провідна роль, а функції прокуратури тісно пов'язані з реалізацією правової політики держави. Основні правові засади статусу прокуратури в Україні, як самостійної державно-правової інституції із забезпечення прав і свобод людини й громадянина, визначаються Конституцією України. Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства права, зміцнення правопорядку, захист від неправомірних посягань на права і свободи людини та громадянина.

Список використаних джерел

прокуратура україна політика держава

1. Потебенько М.. Прокуратура України на межі третього тисячоліття. Право України, 2001. № 1. С. 6-7.

2. Якимчук М.К. Основні напрями трансформації функцій прокуратури України. Вісник Національної академії прокуратури, 2011. № 4. С. 25-30.

3. Сухонос В.В. Прокуратура в механізмі української держави: проблеми теорії і практики: 12.00.10. Одеса, 2009. 35 с.

4. Карпунцов В., Селіванов О. Нове праворозуміння функцій прокуратури у реалізації правової політики держави. Вісник прокуратури. 2015. № 1 (163). С. 16-21.

5. Грицаєнко Л.Р Основні аспекти застосування міжнародних стандартів прокурорської діяльності в Україні. Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (2-3 жовтня 2006 р.). К.: Академія прокуратури України, 2007. С. 196-202.

6. Про прокуратуру Закон України від 28.12.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3, ст. 12.

7. Аракелян М. Нова парадигма правозахисної функції сучасної демократичної держави. Право України, 2012. № 11-12. С. 252-258.

8. Косюта М.В. Перспективи подальшого розвитку функцій прокуратури України. Прокуратура України: історія, сьогодення та перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 25 листопада 2011 року). К.: Національна академія прокуратури України, 2012. С. 38-42.

9. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь, ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.

10. Левченко К.Б. До визначення понять «правозахисник» та «правоохоронний»: постановка проблеми. Наше право. 2004. № 1. С. 21-27.

Размещено на Allbest.ru