Питання ефективності механізму виконання рішень Європейського суду про захист прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратури та кримінальної юстиції

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Питання ефективності механізму виконання рішень ЄСПЛ

Сухопар А.А., студентка

Мананкова І.В., студентка

Анотація

У статті автори розглядають ефективність захисту прав людини Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, аналізуючи виконання рішень ЄСПЛ на національному рівні. У статті також проаналізовано причини та наслідки ігнорування та затягування виконання рішень ЄСПЛ в Україні, що порушує цінності, котрі пропагандує Рада Європи та заради яких і була створена Європейська конвенція про захист прав та основоположних свобод людини. Адже метою цієї організації є створення позитивного клімату для нормального існування людини та гарантування кожному хоча б мінімального рівня захисту найважливіших прав.

У 1950 році країни - учасниці Ради Європи підписали Європейську конвенцію про захист прав людини та взяли на себе зобов'язання забезпечити закріплені в ній права і свободи. Аби положення конвенції не залишились лише декларативними приписами, було створено два незалежні органи, котрі повинні були слідкувати за виконанням державами своїх зобов'язань: Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини. У 1994 році в Страсбурзі був прийнятий 11 Протокол, котрий скасовував дворівневу структуру органів, таким чином, ЄСПЛ став одним з найпоширеніших механізмів захисту прав і свобод людини.

Важливість його існування обґрунтовується наявністю недосконалого національного законодавства та численними проблемними питаннями у системі правоохоронних та судових органів. Все це призводить не тільки до порушень фундаментальних прав людини, а й до неможливості їх відновлення, шляхом використання лише національного механізму. Саме тому, на думку авторів, діяльність ЄСПЛ як додатковий спосіб захисту має вагоме значення.

Актуальність цієї теми зумовлена появою значної кількості випадків, коли на національному рівні рішення суду ігнорується. Це призводить до ряду негативних наслідків, а саме: втрати авторитету ЄСПЛ та ЄКПЛ як ефективного механізму захисту прав і свобод людини; незахищеності людини; вседозволеності й безкарності з боку органів державної влади. Для дослідження цього питання авторами було розглянуто справи ЄСПЛ щодо України та інших країн.

Ключові слова: невиконання рішень ЄСПЛ, права людини, практика ЄСПЛ, примат міжнародного права.

Abstract

ISSUES ON THE EFFICIENCY OF THE MECHANISM FOR IMPLEMENTATION OF ECTHR DECISIONS

The authors review the effectiveness of human rights protection with the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, analyzing the implementation of ECHR decisions at national level. This article also analyzes the causes and consequences of ignoring and delaying the implementation of ECtHR decisions in Ukraine that violate the values promoted by the Council of Europe and the Councils for which the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms was established. After all, the purpose of this organization is to create a positive climate for the normal existence of man and to guarantee everyone at least a minimum level of protection of the most important rights.

In 1950, the member states of the Council of Europe signed the European Convention for the Protection of Human Rights and pledged themselves to secure the rights and freedoms enshrined therein. In order to ensure that the provisions of the Convention were not merely declarative, two independent bodies were set up to monitor the fulfillment by States of their obligations: the European Commission on Human Rights and the European Court of Human Rights. In 1994, 11 Protocols were adopted in Strasbourg, which abolished the two-tier organ structure, thus making the ECHR one of the most widespread mechanisms for the protection of human rights and freedoms.

The importance of its existence is substantiated by the presence of imperfect national legislation and numerous problems in the law enforcement and judicial systems. All this leads not only to violations of fundamental human rights, but also to the impossibility of restoring them, using only a national mechanism. That is why, according to the authors, the activities of the ECHR as an additional means of protection are of great importance.

The relevance of this topic is due to the increasing occurrence of cases where a national decision is ignored. This has a number of negative consequences: the loss of authority of the European Convention for the Protection of Human Rights and the ECHR as an effective mechanism for the protection of human rights and freedoms, human insecurity, permissiveness and impunity by public authorities. To investigate this issue, the authors reviewed ECHR cases on Ukraine and other countries.

Key words: failure to comply with the decisions of the ECHR, human rights, practice of the ECHR, primacy of international law.

Постановка проблеми

Мета створення Європейської конвенції про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) - забезпечити кожному певний мінімальний рівень захищеності прав і свобод, потрібний для нормальної життєдіяльності. Кожна особа, чиї права були порушені й належним чином не захищені або відновлені на національному рівні, може звернутися з індивідуальною скаргою до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Але, незважаючи на безумовну важливість цього механізму захисту прав і свобод, сьогодні спостерігається тенденція не виконання рішень ЄСПЛ, що ставить під питання його авторитетність і ефективність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання ефективності захисту прав людини, закріплених ЄКПЛ, через призму невиконання рішень ЄСПЛ висвітлюють у своїх роботах такі науковці, як П.В. Пушкар, Л.О. Андрі- євська, К.М. Худолій, М.В. Матяшова та інші. Проблема невиконання рішень судів неодноразово піднімалася в резолюціях Парламентської Асамблеї Ради Європи.

Мета статті - проаналізувати причини невиконання рішень ЄСПЛ різними країнами й можливості подолання цієї проблеми. Розглянути, як впливає ігнорування рішень на забезпечення захисту прав і свобод людини, гарантованих ЄКПЛ.

Виклад основного матеріалу

Країни - учасниці ЄКПЛ, взявши на себе зобов'язання щодо гарантування й захисту фундаментальних прав і свобод, виявилися не готові до реального виконання положень Конвенції. Внаслідок недосконалого законодавства, системи правоохоронних і судових органів держави громадяни масово почали звертатись до ЄСПЛ з метою відновити свої порушені права. Але не всі національні системи змогли якісно виконувати рішення ЄСПЛ, що призводило до подання нових подібних заяв, котрі згодом почали накопичуватись. суд захист право цінність

З кожним роком кількість заяв стає все більшою, про що свідчать дані статистики. Наприклад, проти України у 2002 році було 2 549 справи [1], а у 2018 році вже аж 7 267 [2], що, на нашу думку, свідчить передусім про недосконалість національного механізму захисту.

Обов'язковість рішень ЄСПЛ визначена у ст. 46 ЄКПЛ: Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Відповідно до ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини виконання» Рішення ЄСПЛ включає: а) виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Це положення відповідає судовій практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні в справі «Скоццарі і Дж'юнта проти Італії» Суд зазначив, що зі ст. 46 Конвенції випливає, що судове рішення, у якому Суд знайшов порушення, покладає на державу-відповідача правовий обов'язок не просто виплатити відповідним особам суми справедливої сатисфакції, а й спланувати під керівництвом Комітету міністрів запровадження у внутрішньодержавному правовому полі загальних та/або, якщо це необхідно, конкретних заходів, спрямованих на усунення порушень, виявлених Судом, і на якомога повніше відшкодування наслідків цих порушень [5].

Масове невиконання Україною судових рішень як національних судів, так і Європейського суду з прав людини призвело до появи пілотного рішення: від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Державу було зобов'язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.[6]

Слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово повертався до цієї справи, адже заяви з подібними скаргами не припинили надходити після ухвалення вищезазначеного рішення. У листопаді 2011-го та березні 2012-го року Комітет міністрів ухвалив дві резолюції, у яких зазначається, що подальше затягування Україною із виконанням рішень ЄСПЛ становить загрозу Конвенції з захисту прав людини [7]. Однак, незважаючи на неодноразові нарікання з боку Ради Європи, ситуація так і залишилися незмінною.

Як наслідок, Великою Палатою було прийнято рішення у справі «Бурмич та інші проти України», в котрому ЄСПЛ дійшов висновку, що продовження розгляду цієї справи не є виправданим. А також ще раз зазначив про необхідність виконання пілотного рішення, як у частині індивідуального відшкодування, так і загальних заходів для подолання системності невиконання рішень судів. У висновку було зазначено, що з реєстру ЄСПЛ виключаються всі подібні заяви стосовно України (на той час їх було близько 12 тисяч), нові заяви з цього питання вже не розглядаються, а переадресовуються до Комітету Міністрів, котрий відповідальний за відшкодування державами заборгованих коштів постраждалим [8].

Як зазначає Н.В. Камінська, проблемність виконання рішень щодо виплати відшкодування полягає в тому, що Закон про виконання рішень ЄСПЛ не передбачає зобов'язань стосовно визначення сум у держбюджеті, потрібних для щорічної реалізації ухвал цього суду. Для вирішення цієї проблеми Н.В. Шелевер пропонує створити Фонд гарантування виплати відшкодування за рішенням ЄСПЛ, який за рахунок коштів Державного бюджету України забезпечував би стовідсоткове погашення боргів держави за відповідними виконавчими документами [9, с. 255]. На нашу думку, таке нововведення мало б позитивний вплив та сприяло б зменшенню кількості прострочених сатисфакцій. Також необхідно зазначити, що доречним було б визначати витрати на виконання рішень ЄСПЛ безпосередньо в бюджеті окремою категорією. Однак слід наголосити, що сьогодні у виконанні рішень ЄСПЛ в частині індивідуального відшкодування прослідковується позитивна тенденція. В 2019 році уряд відзвітував, що виконав 1 300 індивідуальних рішень, котрі були перена- правлені з рішенням «Бурмич та інші проти України» [10].

Проте щодо здійснення загальних заходів справи продовжують знаходитись під наглядом КМРЄ. В основному це питання, що стосуються невиконання судових рішень, надмірної тривалості проваджень в судах або у процесі розслідування кримінальних справ, законності і тривалості тримання під вартою, неналежні умови тримання під вартою, тривалість та ефективність розслідування катувань тощо [11].

Заходи загального характеру встановлюються державою самостійно, серед яких можуть бути: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ працівниками органів державної влади; інші заходи, які визначаються Україною відповідно до Рішення як такі, що мають на меті усунути недоліки системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків порушень [12]. За своєю структурою такі заходи звичайно є набагато складнішими, ніж просто сатисфакція, адже потребують реалізації ряду нововведень, котрі своєю чергою вимагають часу та суттєвих витрат матеріальних ресурсів.

В. Човган також зазначає, що важливим аспектом впровадження заходів загального характеру є діяльність Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, оскільки він є відповідальним за належну організацію виконання рішень. Часто подання Уповноваженого не мають конкретизації й чіткого алгоритму дій, котрі повинні здійснити органи для усунення проблеми. Наприклад, у поданні до ДПтСУ по рішенню «Іглін проти України» було зазначено, що «заходом загального характеру для виконання цього рішення є, зокрема, забезпечення належних умов тримання під вартою», без конкретизації, хоча ЄСПЛ чітко вказав на порушення умов, що стосувалися вентиляції, освітлення, харчування, стану туалету, якості медичної допомоги [12]. На нашу думку, зауваження до роботи Урядового уповноваженого в Україні є обґрунтованими, проблема також полягає в недобросовісності та системних проблемах власне Державної виконавчої служби, адже перевірки установ відбування покарань постійно показують ідентичні порушення.

Слід зазначити, що проблема з виконанням рішень ЄСПЛ існує не тільки в Україні. Варто навести справу «Херст проти Великобританії», за якою Джон Херст, який відбував термін за вбивство, поскаржився в ЄСПЛ, що не може взяти участь у виборах. У 2004 році ЄСПЛ прийняв рішення про те, що влада Великобританії порушує права Херста. Уряд Великобританії намагався прийняти закон, що дає ув'язненим право голосу, але його не схвалив парламент країни. В результаті рішення ЄСПЛ так і не було виконано.[13] Або ж звернутися до прикладу Російської Федерації, яка принципово ігнорує деякі справи ЄСПЛ, вважаючи, що вони порушують її суверенітет та суперечать Конституції. Наприклад, без руху залишається справа «Роман Захаров проти Росії». Після винесення судом цієї постанови російська влада не тільки не вжила кроків для посилення гарантій захисту громадян від довільних про- слуховувань спецслужбами, але прийняла «пакет Ярової», який посилив можливості для прослуховування та контролю власного населення [14].

Висновки

Зараз спостерігається тенденція, коли авторитет і ефективність системи захисту прав людини, заснованої на Конвенції, ставиться під питання внаслідок ігнорування деякими країнами рішень ЄСПЛ. На прикладі України де-юре ми маємо ст. 46, якою на країни - учасниці Конвенції накладається однозначне правове зобов'язання. А де-факто виконання взятих на себе зобов'язань не здійснюється, і ЄСПЛ не має дієвого механізму, щоб забезпечити виконання рішень примусово, внаслідок чого залишається суттєва кількість рішень, які знаходяться під наглядом Комітету міністрів й довгий час не виконуються.

Слід зазначити, що процес виконання рішень ЄСПЛ, особливо в частині засобів загального характеру, є подекуди проблематичним для багатьох країн. Така складність виникає внаслідок: недостатності бюджетних коштів, законодавчої невизначеності, безвідповідальності та неефективності окремих органів державної влади, а також політичної ситуації в країні.

На цей час можна констатувати, що як в Україні, так і в інших країнах Європи наявні проблеми в механізмі виконання рішень ЄСПЛ, а саме у частині подолання системних недоліків, котрі призводять до порушення прав людини.

Список використаних джерел

1. Кількість скарг до Європейського суду з прав людини постійно зростає. 2003.

2. Украина вошла в первую тройку по числу жалоб против нее в Европейском суде по правам человека. Европейская правда. 2019.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнар. док. від 4 листоп. 1950 р.

4. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 р.

5. Рішення у справі «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» : Комюніке Секретаря Суду. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2000.

6. Рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року.

7. Авторгов А.М. Україна в боргах: чому невиконання судових рішень залишається системною проблемою. 2019.

8. Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 р. у справі «Бурмич та інші проти України».

9. Камінська Н.В., Косяк Н.В. Проблеми виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 250-261.

10. Пушкар П.В. Автоматичне виконання судових рішень, постановлених проти держави: виконання вимог рішень Європейського суду з прав людини. 2019.

11. В Україні на національному рівні існує проблема забезпечення дотримання Конвенції з прав людини. Юридична газета 2020.

12. Човган В. Проблеми виконання рішень Європейського суду з прав людини у пенітенціарній сфері. Інформаційний портал Харківської правозахисноїгрупи. 2013.

13. Чем грозит России неисполнение решений ЕСПЧ? BBC. 2016.

14. Россия не уступает лидерство по числу неисполненных решений ЕСПЧ. Коммерсантъ. 2019.

Размещено на Allbest.ru