Інститут пробації в Україні: сучасний стан розвитку
Пробацію можна розглянути як заходи кримінально-правового та соціально-виховного впливу на правопорушників. Кінцева мета створення інституту пробації - це побудова справедливої та гуманної системи кримінального правосуддя. Досвід зарубіжних країн.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.03.2021 |
| Размер файла | 19,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ІНСТИТУТ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ
Пересада Д.С.,
студент Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Івер І.О.,
студент Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
У статті аналізується питання функціонування інституту пробації в Україні, сучасний стан, проблеми розвитку. П'ятого лютого 2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про пробацію». Саме цим законом і було визначено національну модель пробації, яка була розроблена з урахуванням зарубіжного досвіду щодо стандартів пробації, викладених у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію. Створення інституту пробації стало можливим завдяки вивченню міжнародного досвіду і підтримці іноземних держав, організацій та інституцій, а також впровадженню вітчизняних наукових розробок.
Питання створення інституту пробації в Україні протягом останніх років залишалося однією з найактуальніших і найпроблемніших тем сучасної правової науки. Відсутність достатнього функціонування такого елементу, без якого не можливо уявити сучасну систему кримінальної юстиції, не могло не викликати уваги науковців і практиків. Натепер пробація є невід'ємним інститутом багатьох країн і результатом демократичного розвитку суспільства.
Згідно Закону України «Про пробацію» пробацію можна розглянути як заходи кримінально-правового та соціально-виховного впливу на правопорушників. Сучасна тенденція в Україні до зменшення застосування покарання у вигляді позбавлення волі дає поштовх до запровадження і розвитку наглядової та пенітенціарної пробації. Діяльність органів пробації в свою чергу має призвезти до зниження рівня рецедивної злочинності, підвищення захисту суспільства та дотримання прав засуджених.
Автори довели, що кінцева мета створення інституту пробації - це побудова справедливої та гуманної системи кримінального правосуддя, спрямована на належне поводження з людьми, які вчинили злочини та повинні мати можливість отримати альтернативні покарання, не пов'язані з позбавленням волі, з метою повернення до суспільно корисного життя.
Протягом останніх років досвід зарубіжних країн показує, що було багато спроб довести, що милосердя в деяких випадках ефективніше за суворість, турбота про окрему особу має певні результати для суспільства. В цьому випадку це доречно застосувати для державної кримінально-виконавчої служби України, а саме при впровадженні елементів пробації для вдосконалення діяльності установ виконання покарань шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, соціальної адаптації у суспільстві.
Ключові слова: пробація, засуджений, ресоціалізація, покарання, Центр пробації.
пробація правосуддя кримінальний соціальний виховний
INSTITUTE OF PROBATION IN UKRAINE: CURRENT STATE OF DEVELOPMENT
The article analyzes the issues of functioning of the Probation Institute in Ukraine, the current state, problems of development. On February 5, 2015, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of Ukraine “On Probation”. It was this Law that introduced the national model of probation, which was developed in the light of foreign experience on the standards of probation set out in the Recommendation of the Committee of Ministers of the Council of Europe to Member States on Council of Europe Rules on Probation.
The establishment of a probation institute was made possible through the study of international experience and the support of foreign states, organizations and institutions, as well as the introduction of domestic scientific developments. The issue of establishing a probation institute in Ukraine in recent years has remained one of the most relevant and problematic topics of modern legal science. The lack of sufficient functioning of such an element, without which it is impossible to imagine a modern criminal justice system, could not fail to attract the attention of scholars and practitioners. to date, probation is an integral institution in many countries and a result of the democratic development of society.
It is considered that the Law of Ukraine “On Probation” probation can be considered as measures of criminal and social and educational influence on offenders. The current tendency in Ukraine to reduce the use of imprisonment provides the basis for the introduction and development of supervisory and penitentiary probation. Probation authorities should in turn lead to a reduction in recidivism, an increase in the protection of society and respect for the rights of prisoners.
The authors argue that the ultimate goal of establishing a probation institution is to build a fair and humane criminal justice system aimed at the proper treatment of people who have committed crimes and should be able to receive non-custodial alternative sentences in order to return to a socially beneficial life. In recent years, the experience of foreign countries shows that there have been many attempts to prove that charity is in some cases more effective than rigor, that caring for an individual has certain results for society.
In our case, it is appropriate to apply it to the State Penitentiary Service of Ukraine, namely to introduce elements of probation, to improve the activity of the penal institutions by creating conditions for the correction and re-socialization of prisoners, their education and profession, their social adaptation in society.
Key words: probation, convicted, re-socialization, punishment, Probation Center.
Актуальність теми. Нині у міжнародній практиці протидії злочинності загальновизнано, що покарання у вигляді позбавлення волі повинно застосовуватися як крайній засіб впливу на небезпечних злочинців, оскільки ізоляція від суспільства часто сприяє руйнуванню особистості, втраті соціальних зв'язків. В разі, якщо покарання більш суворе, ніж тяжкість правопорушення, то його застосуванням не поновлюється соціальна справедливість, тому обрання адекватного покарання має дуже велике значення.
Нині органи пробації (спеціалізовані органи) існують у більшості європейських країн, створюються з метою виконання альтернативних видів покарань. Це державна служба, яка знаходиться поза поліцією та в'язницею. Вона отримала свою назву від одного з найпоширеніших за кордоном видів альтернативних покарань - пробації, тобто випробування умовним засудженням і відстрочкою від виконання вироку. Як альтернатива ув'язненню пробація полягає у встановленні нагляду за злочинцем, який залишається в суспільстві, але судом на нього покладено певні обов'язки й обмеження.
Позитивною стороною дослідження пробації як альтернативи покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, є позиція кримінальної політики держави, яка, на думку авторів, сформована на гуманізацію та економію репресії шляхом широкого застосування покарань з урахуванням того, що наслідки ув'язнення є негативними як для особистості засудженого, так і для суспільства.
Метою статті є всебічний і структурний аналіз існуючого законодавства для доведення необхідності розвитку існуючого механізму пробації з метою підтримання безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними кримінальних правопорушень. Автори статті планують проаналізувати перспективи розвитку інституту пробації в Україні, виявити позитивні економічні та політичні зміни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження питань виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, зробили правознавці О.І. Мицька, Р.М. Гура, В.В. Шкадюк, Н.М. Вапнярчук, В.М. Лиска, Д.О. Ягунов, І.С. Яковець та інші. Проте багато питань, які стосуються впровадження пробації в Україні, залишені поза увагою або викликають дискусії в науковців.
Виклад основного матеріалу. Сьомого вересня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань і реалізації прав засуджених» до КПК України були внесені зміни, які стосувалися інституту пробації. Якщо служба пробації в країнах Євро- союзу має багаторічну історію, то в Україні - це зовсім новий інститут, за допомогою якого особи, які вчинили кримінальні правопорушення, мають можливість залишатися повноцінними членами суспільства без ізоляції від суспільства [1].
Натепер в європейських країнах запроваджуються альтернативні форми позбавлення волі, які базуються на прагматичних аргументах економії витрат на тюремне ув'язнення та його наслідки. Запровадження нових інститутів дає можливість замінювати покарання іншими кримінально-правовими заходами, серед яких особливе місце посідає інститут пробації. Це регулюється і нормами міжнародних правових актів. Так, у Стандартних мінімальних правилах ООН щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням (Токійські Правила), прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1990 року, зазначено, що альтернативи тюремного ув'язнення можуть бути ефективними засобами поводження з правопорушниками в суспільстві як в інтересах правопорушника, так і суспільства.
Якщо ж звернутися до Закону України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160^Ш, то в пункті 6 частини 1 статті 2 визначено, що пробація - це система наглядових і соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду та згідно закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, яка характеризує обвинуваченого. Нагляд - це заходи, що здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених із метою дотримання обов'язків, визначених законом і покладених на них судом [2]. У загальному вигляді пробацію можна розуміти як звільнення особи від відбування покарання з одночасним встановленням випробувального строку та нагляду, здійснення якого покладається на орган пробації за місцем проживання, роботи та навчання засудженого з метою дотримання обов'язків, визначених законом і покладених на нього відповідно до вироку суду.
Як випливає із законодавчого визначення поняття «пробації», на службу пробації покладається широке коло завдань, реалізація яких починається майже з моменту вчинення особою злочину та триває до повернення суспільству фактично законослухняного його члена. В цьому автори статті вбачають ризик того, що силами однієї служби пробації не вдасться виконати всього спектру завдань, які покладається на неї за законом. Адже важко уявити, яким у кількісному та якісному плані має бути штат цієї служби, щоб впоратися із таким завданням.
Варто зазначити, що Законом України «Про пробацію» (стаття 8) передбачено три види пробації: досудова, наглядова та пенітенціарна. Досудова пробація викликає багато запитань: наприклад, чи до всіх категорій обвинувачених вона застосовується, чи застосовується до неодноразово засуджених, осіб, які вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини, суб'єктів злочинів у сфері господарської діяльності чи обвинувачених у злочинах, вчинених із необережності? Практика роботи правоохоронних органів свідчить про те, що перша категорія осіб виробила свій стереотип поведінки і мислення, який за рідкісними винятками не підлягає зовнішньому коригуванню. Особи, які вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини, після звільнення з місць позбавлення волі є фактично маргіналами, готовими до девіантної поведінки. Подібної думки дотримується і фахівець у цій галузі О.В. Беца [3, с. 21-25].
Є обґрунтовані сумніви й щодо пенітенціарної пробації, під якою визначається підготовка осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання. Справа в тому, що до моменту прийняття Закону України «Про пробацію» у державі вже діяв певний механізм щодо влаштування життя колишніх засуджених.
Так, свого часу згідно із Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політики України «Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення щодо надання особам, звільненим від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» [4] не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання адміністрація установи виконання покарань проводила бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймалася заява відповідного змісту за встановленою формою про надання йому допомоги у вирішенні вказаних проблем (пункт 1.1.1). Крім того, ще у 1998 році постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту [5].
Виходячи зі змісту завдань пробації, визначених Законом України «Про пробацію», крім функцій, покладених на кримінально-виконавчу інспекцію, орган пробації виконує й додаткові завдання, пов'язані з:
1) підготовкою досудових доповідей щодо обвинувачених;
2) реалізацією пробаційних програм щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
3) проведенням соціально-виховної роботи із засудженими;
4) здійсненням заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення [2].
Щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, за рішенням суду застосовуються про- баційні програми психокорекційного змісту (подолання агресивної поведінки, шкідливих звичок, психологічних проблем) або соціально-реабілітаційні програми (набуття позитивних соціальних навичок, соціального статусу, усунення або мінімізація негативних соціальних факторів) (частина 3 статті 10 закону).
Впровадження в Україні пробації дасть змогу кардинально змінити вектор роботи з правопорушниками ще на етапі обвинувачення. Відповідно до положень Закону України «Про пробацію» орган пробації на запит суду подає досудову доповідь, яка містить результати незалежного соціального дослідження обвинуваченого. Це дослідження не має на меті довести його винуватість чи невинуватість, а містить висновок про ризик вчинення обвинуваченим повторного злочину та можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі.
Закон передбачає особливості застосування пробації щодо неповнолітніх під час підготовки досудового звіту, здійснення нагляду. Пробація щодо неповнолітніх - це пробація стосовно осіб віком від 14 до 18 років, яка здійснюється з урахуванням вікових і психологічних особливостей неповнолітніх. Пробація щодо неповнолітніх спрямована на забезпечення їх нормального фізичного й психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків. Досудова доповідь щодо неповнолітньої особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, додатково повинна містити інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку та рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень.
Закон України «Про пробацію» [2] від 5 лютого 2015 року закріпив евентуальний обов'язок проходження пробаційних програм щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; як нового інструменту пробації, що передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих виявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можна об'єктивно перевірити. Наказами Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 1797/5 «Про затвердження пробаційних програм для неповнолітніх суб'єктів пробації» та № 1798/5 «Про затвердження пробаційних програм для повнолітніх суб'єктів пробації» затверджено шість пробаційних програм.
Щодо наукових поглядів, то як зазначає у своїй доповіді «Пробація. Проблеми її запровадження в Україні» В.М. Лиска, «суть пробації полягає у встановленні нагляду за засудженим із покладенням на нього певних зобов'язань і обмежень без ізоляції його від суспільства (відвідувати центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь в певних різновидах діяльності, дотримуватися законослухняної поведінки тощо). Цю функцію виконує служба пробації, головна мета діяльності якої полягає в захисті суспільства, попередженні повторних злочинів, сприянні реінтеграції правопорушника в суспільство» [6]. На думку Д. Ягунова, для створення ефективної служби пробації в Україні не варто ігнорувати світовий досвід пробаційної діяльності, використовувати наявні механізми виконання альтернативних кримінально-правових заходів як аналог механізмів роботи із засудженими в процесі виконання альтернативних покарань [7, с. 29].
Одним із важливих питань залишається запровадження питання оцінки ризику. Інструменти оцінки ризиків були вперше впроваджені в Канаді ще у 1977 році після введення в кримінальне законодавство поняття «небезпечний злочинець» і виникнення необхідності виділення таких осіб із загальної маси злочинців. Відтоді оцінки ризиків проводяться при вирішенні багатьох питань - починаючи від розподілу в колонію і закінчуючи подачею заяви на умовно-дострокове звільнення [8].
Існує низка особливостей при запровадженні інструменту оцінки ризиків в Україні через запозичення їх із міжнародного наукового та практичного досвіду. Нині вже проведено колосальну роботу стосовно запровадження оцінки ризику повторного кримінального правопорушення в роботі органу з питань пробації. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року було прийнято Порядок складання досудової доповіді, в якому відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу 3 визначено широкий спектр факторів ризику, які впливають на поведінку обвинуваченого [9].
Висновки. У статті обґрунтовується поняття «служби пробації» як органу виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, а також досить ефективного заходу кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх, які скоїли злочин.
В сучасних умовах одним із завдань, яке покладається на службу пробації, є створення нових умов, обов'язків, обмежень і зобов'язань для осіб, які перебувають на обліку, а також покращення соціально-виховної роботи з метою забезпечення їх реінтеграції в суспільство та підвищення соціальної ефективності діяльності кримінально-виконавчої системи.
На думку авторів, цей вид впливу на злочинця може стати одним із найефективніших, адже насамперед це пов'язано з особистим підходом до кожної особи, яка вчинила правопорушення, бо наше законодавство спрямовано саме на виправлення людини, а не її засудження. Притягнення до кримінальної відповідальності носить вже більш каральний характер, а не виховний. Необхідно зрозуміти, що пробація в Україні - не лише чергова організаційна структура, а повноцінне переосмислення та глибокий аналіз сутності кримінально-виховної діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Мицька О.І. Деякі питання застосування пробації в Україні. Кримінально-виконавча політика України та Європейського Союзу: розвиток та інтеграція : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27.11.2015). Київ, 2015. С. 422-424.
2. Про пробацію : Закон України від 05.02.2015 № 160-VII. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/160-19.
3. Гуманізація кримінального судочинства шляхом розвитку елементів служби пробації та реалізації програм примирення потерпілих і правопорушників : метод. мат. / [За заг. ред. М.Н. Прокопенко]. К., С. 24-25
4. Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення щодо надання особам, звільненим від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації : Наказ Держдепартаменту України з питань виконання покарань, МВС України і Міністерства праці та соціальної політики України від 12.12.2003 № 250/1562/342. Довідник працівника кримінально-виконавчої інспекції / уклад.: РМ. Гура, А.Х. Степанюк, В.В. Шкадюк. Харків : Вапнярчук Н.М., 2005. С. 261-265.
5. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 578. Офіційний вісник України. 1998. № 17. Ст. 635.
6. Лиска В.М. Пробація. Проблеми її запровадження в Україні. URL: https:// minjust.gov.ua/rn/stM3956.
7. Ягунов Д. «Криза реабілітаційного ідеалу» в наукових працях Роберта Мартісона та їх значення для формування сучасної пенальної політики. Південноукраїнський правничий часопис. 2010. № 4. С. 28-30.
8. Яковець І.С. Міжнародні методики оцінки ризиків і потреб засуджених: щодо їх ролі у процесі виконання покарань. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/ bitstream/123456789/7719/1/Ykovec_99-106.pdf.
9. Про затвердження Порядку складання досудової доповіді : Наказ Міністерства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z021-17.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Стаття присвячена висвітленню окремих особливостей практичної реалізації інституту подвійного громадянства в Україні. Наводиться приклад зарубіжних країн. Аналізується сучасний стан та перспективи розвитку подвійного громадянства в правовому полі України.
статья [28,7 K], добавлен 18.08.2017Визначення наслідків недостатнього наукового забезпечення якості нормативно-правової бази здійснення соціально-виховної роботи із засудженими, які перебувають на обліку в органах пробації. Аналіз необхідності стимулювання правослухняної поведінки.
статья [21,5 K], добавлен 11.09.2017З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Основні причини вчинення злочинів неповнолітніми. Характеристика та використання превентивних заходів представниками державних органів щодо запобігання правопорушень, вчинених неповнолітніми, виявлення атрибутів запровадження інституту пробації в Україні.
статья [22,4 K], добавлен 24.04.2018Знайомство з концептуальними підходами щодо підготовки майбутніх працівників уповноваженого органу з питань пробації. Розгляд особливостей підготовки в інституті соціальних відносин соціальних працівників для служби пробації, аналіз головних етапів
статья [21,7 K], добавлен 14.08.2017Характеристика основних підстав для застосування до юридичної особи в Україні заходів кримінально-правового характеру. Ключові види корпоративних злочинів у сфері економічної злочинності згідно кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки.
статья [16,6 K], добавлен 19.09.2017Сутність та принципи кримінально-правової політики, процес її розробки та реалізації в незалежній Україні. Реформування кримінального законодавства та системи кримінальної юстиції. Визначення кола злочинних діянь і оптимальних заходів впливу на винного.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 29.12.2013Поняття та види відводу у кримінальному судочинстві. Норми кримінально-процесуального законодавства, які регулюють інститут відводу. Основний понятійний апарат інституту відводу, підстави та порядок відводу судді, правила відводу інших учасників процесу.
курсовая работа [50,8 K], добавлен 11.03.2011Основні теорії міського самоврядування. Теорія вільної громади. Муніципальні системи зарубіжних країн. Історичний досвід розвитку інститутів самоврядування в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку місцевого самоврядування на сучасному етапі.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 08.11.2012Еволюція теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині. Співвідношення заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту та профілактики. Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн.
автореферат [55,2 K], добавлен 10.04.2009Історія становлення, порівняння інституту примусових заходів медичного характеру в зарубіжних країнах та Україні. Примусові заходи медичного характеру на прикладі деяких країн романо-германської, англосаксонської та релігійно-традиційної правових систем.
контрольная работа [40,2 K], добавлен 16.07.2013Поступове змінення відношення до неповнолітніх злочинців як до "маленьких дорослих", застосовування різних психологічних і педагогічних заходів впливу замість фізичного покарання. Створення системи притулків та виправних установ для безпритульних.
реферат [23,9 K], добавлен 24.04.2011Технологія ведення державного земельного кадастру. Сучасний стан розвитку автоматизованої системи земельного кадастру України та його роль у організації земельних правовідносин. Мета створення та функціональне призначення системи, переваги її засобів.
курсовая работа [799,5 K], добавлен 19.02.2014Історія розвитку кримінального законодавства у сфері здійснення правосуддя в Україні. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду, на встановлений законом порядок доказування.
дипломная работа [111,4 K], добавлен 25.04.2012Школи кримінального права та основні теоретичні напрямки. Розвиток вітчизняної кримінально-правової науки. Ідея застосування "заходів безпеки". Стан розвитку кримінально-правової науки України. Взаємозв’язок Загальної та Особливої частин КК України.
реферат [22,2 K], добавлен 20.10.2011Поняття, сутність та предмет галузі конституційного права. Деякі термінологічні уточнення щодо термінів "конституційне право зарубіжних країн" та "державне право зарубіжних країн". Методи правового регулювання державного права та їх характерні риси.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 23.01.2014Історичний розвиток інституту глави держави в Україні, аналіз ролі інституту президентства в державотворенні. Реформування конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України відповідно до проекту Конституції.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 02.11.2010Правова природа землекористування. Історія розвитку інституту землекористування на території України. Види землекористування залежно від господарського призначення та суб'єкту користування землею. Сутність правових відносин в галузі землекористування.
курсовая работа [69,0 K], добавлен 23.03.2016Історичний розвиток інституту банкрутства. Розвиток законодавства про банкрутство в Україні. Учасники провадження у справі. Судові процедури, що застосовуються до боржника. Порядок судового розгляду. Питання правового регулювання інституту банкрутства.
дипломная работа [137,6 K], добавлен 11.02.2012Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у пам’ятках кримінального права України та у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Підходи до розуміння об’єкта складу злочину в кримінально-правовій науці. Злочини, що посягають на моральність.
дипломная работа [195,9 K], добавлен 12.02.2013
