Особливості участі адвоката у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги, член Комітету медичного і фармацевтичного права і біоетики при НААУ

Размещено на http://www.allbest.ru

Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України

Особливості участі адвоката у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги, член Комітету медичного і фармацевтичного права і біоетики при НААУ

Калинюк Н.М. кандидат юридичних наук,

доцент кафедри педагогіки вищої школи та суспільних дисциплін

Стаття присвячена висвітленню теоретичних та практичних проблемних аспектів, що виникають у ході участі адвоката у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги. Автор акцентує увагу на обов'язковості проведення судово-медичних експертиз з метою встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню у «медичних» справах. Проаналізовано чинні нормативно-правові приписи, що визначають порядок призначення та проведення судово-медичних експертиз, з погляду адвоката як учасника кримінального процесу.

Визначено сутність судово-медичної експертизи у кримінальних провадженнях, що порушені за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги як процесуальну науково-дослідну діяльність особи, що володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, якій у встановленому законом порядку доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та повинна дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. Доведено, що адвокат по справах у сфері надання медичної допомоги без сприяння органів досудового розслідування та судових органів не може реалізувати повністю свого права на збирання та подання доказів.

Обґрунтовано, що проведене дослідження дає підстави для розроблення в подальшому методичних рекомендацій для адвокатів, які беруть участь у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину в сфері надання медичної допомоги. Автором наголошено, що беручи участь та враховуючи специфіку призначення та проведення судово-медичних експертиз у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину в сфері надання медичної допомоги, адвокат може якісно покращити свою роботу щодо захисту прав та інтересів підзахисних осіб.

Ключові слова: адвокат, судово-медична експертиза, кримінальне провадження, сфера охорони здоров'я, надання медичної допомоги.

злочин адвокат кримінальний експертиза

SPECIFICS OF INVOLVEMENT OF A CRIMINAL DEFENSE LAWYER IN THE AREA OF MEDIAL CARE

The article deals with the theoretical and practical problems that arise in the course of a lawyer's involvement in criminal proceedings that have been discovered upon the commission of a crime in the field of medical care. The author emphasizes the necessity of conducting forensic examinations in order to establish the factual circumstances of the case to be proved in “medical” cases. The current normative-legal prescriptions, which determine the procedure for the appointment and conduct of forensic examinations, are analyzed from the point of view of a lawyer as a participant in criminal proceedings.

The essence of forensic expertise in criminal proceedings, which have been instituted upon the commission of a crime in the sphere of medical aid as a procedural research activity of a person possessing scientific, technical or other special knowledge, charged with investigating the objects in accordance with the procedure established by law , phenomena and processes that contain information about the circumstances of the criminal offense and should conclude on issues that arise during criminal proceedings and concerning its scope knowledge. It has been proven that a lawyer for medical assistance without the assistance of pre-trial and judicial authorities cannot fully exercise his or her right to gather and present evidence. It is substantiated that the conducted research provides grounds for further elaboration of methodological recommendations for attorneys involved in criminal proceedings opened upon the commission of a crime in the sphere of medical aid. The author emphasizes that by participating in and taking into account the specifics of the appointment and conducting of forensic investigations in criminal proceedings opened upon the commission of a crime in the sphere of medical aid, the lawyer can improve his work on the protection of the rights and interests of the protected persons qualitatively.

Key words: lawyer, forensics, criminal proceedings, health care, medical care.

1. Постановка проблеми

Підвищена увага суспільства до правовідносин, що виникають у сфері охорони здоров'я, реформування галузі охорони здоров'я зумовлюють потребу в правовому захисті та юридичній підтримці суб'єктів медичних правовідносин. На жаль, непоодиноко виникають випадки завдання шкоди здоров'ю пацієнта у ході надання медичної допомоги. Тому участь адвоката у «медичних» справах є беззаперечною, хоча й має низку особливостей. Так, влучно зазначила І. Сенюта, що судово-медична експертиза у справах про захист прав людини в сфері охорони здоров'я відіграє важливу роль [1, с. 107]. І це з тих причин, що специфіка кримінальних проваджень, що відкриті за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги, зумовлює обов'язковість проведення судово-медичних експертиз з метою встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження правовідносин, що виникають у сфері охорони здоров'я були предметом наукових розвідок таких науковців як С.В. Антонов, І.В. Венедиктова, А.А. Герц, Т.В. Заварза, В.В. Луць, Р.А. Майданик, А.М. Савицька, В.О. Савченко, І.Я. Сенюта, Р.О. Стефанчук та ін. Вивчені окремі аспекти правовідносин у сфері охорони здоров'я отримали подальший доктринальний розвиток. Разом з тим, потребує ґрунтовного дослідження питання діяльності адвоката у кримінальних провадженнях по «медичних» справах.

Мета статті - з'ясувати особливості участі адвоката у «медичних» справах, в яких має місце судово- медична експертиза.

2. Виклад основного матеріалу

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) визначено можливості застосування інституту судової експертизи стороною захисту у процесі доказування. Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України підставою для проведення експертизи експертом за зверненням сторони кримінального провадження, в тому числі адвоката, або за дорученням слідчого судді чи суду, є необхідність застосування спеціальних знань у ході з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження [2]. Отже, судово-медична експертиза у кримінальних провадженнях, що порушені за фактом вчинення злочину у сфері надання медичної допомоги, є процесуальною науково-дослідною діяльністю особи, що володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, якій у встановленому законом порядку доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та повинна дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Судово-медична експертиза у цій категорії справ призначається, здебільшого, беззаперечно, оскільки є дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Фактично, призначення судової експертизи зумовлене незамінністю такого процесуального джерела доказів, як висновок експерта іншими засобами доказування.

Можливість призначення судово-медичної експертизи адвокатом гарантується одним із основних принципів кримінального процесу - змагальністю сторін. Захисник, керуючись вимогами ст. ст. 22, 45, 46, 47, 93 КПК України має рівні права зі стороною обвинувачення щодо збирання та подання до суду доказів, ініціювання проведення процесуальних і інших дій, спрямованих на забезпечення та подання до суду належних і допустимих доказів [3, с. 53]. При цьому, адвокат зобов'язаний застосовувати всі можливі засоби захисту з метою забезпечення дотримання прав і свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого.

Одним із таких засобів, що передбачені чинним КПК України, є зібрання адвокатом доказів. Оскільки ч. 2 ст. 84 КПК України до процесуальних джерел доказів відносить висновки експертів, то право адвоката, що діє в інтересах потерпілого, реалізується шляхом залучення експерта з метою зібрання доказів і використання їх спеціальних знань.

Порядок залучення експерта у кримінальному процесі врегульовано ст. 243 КПК України, де зазначено, що експерт може бути залучений до провадження судової експертизи як стороною захисту, так і стороною обвинувачення. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що за суб'єктами кримінального провадження саме з ініціативи адвоката порядок залучення експерта можна класифікувати на три випадки: 1) залучення експерта за клопотанням адвоката, за наявності підстав для проведення судово-медичної експертизи, стороною обвинувачення; 2) залучення експерта самостійно адвокатом на договірних умовах для проведення експертизи, в тому числі й обов'язкової; 3) залучення експерта за клопотанням адвоката слідчим суддею у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання захисту про залучення експерта.

Слід відзначити, що процесуальні можливості адвоката є дещо обмеженими у категоріях справ в сфері надання медичної допомоги. Це стосується, насамперед, злочинів, суб'єктами яких є медичні працівники, злочини проти здоров'я або життя особи, проти статевої свободи, обігу наркотичних речовин, де сторона обвинувачення має переважне процесуальне право на призначення і проведення експертизи. І це з тих причин, що зразки для експертиз у цих кримінальних провадженнях переважно є зібраними доказами під час виконання правоохоронними органами процесуальних дій.

Питання допустимості зразків для судово-медичної експертизи, що зібрані адвокатом, не врегульоване чинним КПК України. Однак, як зазначено у п. 19 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р., адвокат при зібранні доказів для проведення судової експертизи використовує лише ті способи, які передбачені КПК України, гарантують отримання достовірної інформації [4]. Адже, коли буде встановлено, що докази були отримані, закріплені і перевірені без додержання форми слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, то це є підставою для визнання їх недопустимими доказами.

Таким чином, окремі норми чинного КПК України потребують вдосконалення шляхом доповнення їх змісту щодо визначення стану допустимості доказів у цих категоріях справ для призначення і проведення експертизи, якщо вони відібрані стороною захисту. Одним із процесуальних випадків реалізації стороною захисту права на призначення експертизи, в тому числі й судово-медичної, є самостійне залучення експертів для проведення експертизи, в тому числі обов'язкової.

Відповідно до ст. 242 КПК України судова експертиза в обов'язковому порядку призначається у таких випадках: встановлення причин смерті; тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом не можливо отримати ці відомості; статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України; визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Матеріали слідчої та судової практики свідчать про наявність помилок, допущених під час досудового розслідування при призначенні та проведенні експертиз, що, в свою чергу, зумовлюють наслідок недостатності доказів. Невиконання слідчим, прокурором законних вимог щодо випадків обов'язкового призначення судової експертизи тягне за собою їх дисциплінарну відповідальність за допущені слідчі помилки і недбалість у конкретному кримінальному провадженні. Так, у випадку не звернення слідчим, прокурором до експерта для проведення судово- медичної експертизи, коли призначення експертизи, є обов'язковим, адвокат з метою забезпечення дотримання прав і свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого має право самостійно на договірних умовах залучити експерта, що має спеціальні знання. Проте, є й певні колізії у чинному законодавстві щодо реалізації адвокатом права на призначення судового-медичної експертизи самостійно на договірних умовах по провадженнях у сфері надання медичної допомоги. Так, відповідно до п. 2.1. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, остання може бути проведена згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду [5]. Фактично ця вимога відомчого нормативного документа не приведена у відповідність до норм чинного КПК України, оскільки не передбачає можливості призначення проведення експертизи за клопотанням захисника або залучення експерта на договірних умовах. Адвокат, на практиці, позбавлений рівної зі стороною обвинувачення можливості щодо збирання та подання доказів й безпосередньо реалізації права адвокатом на залучення експерта у справах у сфері надання медичної допомоги [6].

Наведене дає підстави для висновку про те, що адвокат по справах у сфері надання медичної допомоги без сприяння органів досудового розслідування та судових органів не може реалізувати повністю свого права на збирання та подання доказів. У ч. 1 ст. 245 КПК України передбачено необхідність отримання зразків для проведення експертизи з вказівкою на те, що вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. Таким чином, реалізація стороною захисту права на отримання зразків для проведення експертизи за її клопотанням є доволі складною, якщо вони були зібрані правоохоронними органами під час виконання слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Однак адвокат має процесуальне право на їх отримання і шлях його реалізації вбачається у можливості звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 160-166 КПК України).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про призначення судових експертиз та експертних досліджень підставою для проведення експертизи у кримінальному провадженні відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом) [7]. Тож реалізація адвокатом права на самостійне залучення експерта на договірних умовах у кримінальному провадженні не має встановленої законом чіткої форми і може здійснюватися на основі доручення, заяви або адвокатського запиту з відміткою про особу, що залучається як експерт, і переліком запитань, які підлягають розв'язанню, матеріалів (об'єктів дослідження, зразків, документів), необхідних для проведення дослідження. Специфіка призначення та проведення судово-медичних експертиз нівелює це право адвоката.

Хоча висновок судово-медичного експерта є процесуальним джерелом доказів (ч.2 ст. 84 КПК України), однак він не має вищої доказової сили. Разом з тим, аналіз слідчої та судової практики у справах щодо надання медичної допомоги дає підстави констатувати, що висновок судово-медичної експертизи оцінюється судом як беззаперечний доказ. Тому адвокат зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення судово-медичної експертизи та висновком експерта як допустимого доказу у кримінальних провадженнях. З цією метою адвокат повинен звертати увагу на наступні процесуальні моменти:

1. Висновок судово-медичного експерта є лише процесуальним джерелом доказів. Доказами є лише фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

2. Висновок судово-медичного експерта можна розглядати як доказ, якщо він містить фактичні дані; отриманий у передбаченому КПК України порядку; не ґрунтується на доказах, що визнані судом недопустимими.

3. У ході призначення або проведення судово- медичної експертизи, адвокат повинен проаналізувати: відсутність обставин, що виключають участь експерта у справі; додержання порядку призначення експертизи; компетентність експерта та дотримання ним меж своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів досліджень; повнота відповідей на запитання, поставлені судово-медичному експертові; обґрунтування експертного висновку (п. 17 Постанови ПВСУ від 30.05.1997р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах») [8].

4. До судово-медичного експерта, окрім вимог ч. 1 ст. 69 КПК України, ст. ст. 6, 9, 11 ЗУ «Про судову експертизу», встановлені й додаткові вимоги п. 2.21.2. Інструкції про проведення судово-медичних експертиз, що визначають підстави, за яких судово-медичний експерт, немає права брати участь у проведенні експертиз і слідчих дій. Адвокат повинен вимагати від сторони обвинувачення докази про те, що ними було перевірено усі вимоги, що пред'являються до судово-медичного експерта.

5. Роз'яснення прав і обов'язків, а також попередження про встановлену законом відповідальність судово-медичному експерту, покладено на слідчого, прокурора (ч. 3 ст. 223 КПК). Підпис експерта про знання ним змісту статей КК України про відповідальність і його права та обов'язки, не слід розцінювати як належне попередження від офіційних осіб. Це дає підстави для заяви адвокатом клопотання про визнання висновку судово-медичної експертизи з такими порушеннями недопустимим доказом.

6. При проведенні та оформленні судово-медичної експертизи слід звертати уваги на вимоги правил щодо проведення останніх. Так, у ході проведення судово-медичної експертизи щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень судово-медичний експерт зобов'язаний встановити особу обвинуваченого за паспортом або іншим документом, що посвідчує особу (п. 4.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень) [9]. Не виконання цього обов'язку експертом адвокат може розцінити як проведення експертизи щодо невідомої особи. Тому, висновок експерта в подальшому може бути визнано недопустимим доказом.

7. Висновок судово-медичного експерта повинен бути оформленим відповідно до правил, тобто містити вступну, описову, дослідну частини та висновки. На практиці дуже часто виникають випадки, де після вивчення письмових матеріалів кримінального провадження адвокат має всі підстави для визнання висновку судово-медичного експерта недопустимим доказом в порядку ст. 89 КПК України і виключення його з числа з наступних підстав: висновок є неповним, оскільки експерт не відповів на всі питання, поставлені перед ним, або не дав вичерпної відповіді; надання експерту медичної документації без зазначення дати; надання експерту довідок із закладів охорони здоров'я без відповідних реквізитів; надання експерту протоколів проведення слідчих експериментів з потерпілим та обвинуваченим, без дотримання належного процесуального порядку їх передачі; вилучення слідчим доказів поза строками дії ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Висновки та подальші перспективи

Враховуючи означену специфіку призначення та проведення судово-медичних експертиз у «медичних» справах, адвокат бере участь у цих кримінальних провадженнях та може якісно покращити свою роботу щодо захисту прав та інтересів підзахисних осіб. Проведене дослідження дає підстави для розроблення в подальшому методичних рекомендацій для адвокатів, які беруть участь у кримінальних провадженнях, що відкриті за фактом вчинення злочину в сфері надання медичної допомоги.

Список використаних джерел

1. Сенюта І.Я., «Підстави виникнення правовідносин у сфері надання медичної допомоги: деякі аспекти». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. Випуск 50. Том 1.2018. С. 107-110.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: від 13.04.2012 р. № 4651-17 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

3. Рогальський І.О., Калинюк Н.М., «Процесуальні і тактичні особливості залучення лікаря під час проведення слідчих (розшукових) дій». Медичне право. № 2 (14). 2014. С. 48-57.

4. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» [Електронний ресурс]: від 01.11.1996 р. № 9 // Постанова Пленуму Верховного Суду України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96.

5. «Інструкція про проведення судово-медичної експертизи» [Електронний ресурс]: від 17.01.1995 р. № 6 // Наказ Міністерства охорони здоров'я України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0254-95.

6. Ненісов О.М., «Законність дотримання процедури отримання висновку експерта в слідчо-судовій практиці майже завжди підлягає сумніву». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://protocol.ua/ua/zakonnist_dotrimannya_protseduri_ otrimannya_visnovku_eksperta_v_slidcho_sudoviy_praktitsi_mayge_zavgdi_pidlyagae_sumnivu/.

7. «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» [Електронний ресурс]: від 08.10.1998 р. № 53/5 // Наказ Міністерства юстиції України. - Режим доступу: https://zakon.rada. gov. ua/laws/show/z0705-98.

8. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» [Електронний ресурс]: від 30.05.1997 р. № 8 // Постанова Пленуму Верховного Суду України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97.

9. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» [Електронний ресурс]: від 17.01.1995 р. № 6 // Наказ Міністерства охорони здоров'я України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0255-95.

Размещено на Allbest.ru