Юридична відповідальність за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Юридична відповідальність за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду

Найда Д.І., здобувач

Анотація

Юридичну відповідальність розглядають як одну з форм державного примусу за скоєння земельного правопорушення, суть якої полягає у настанні певних негативних наслідків, передбачених санкцією порушеної норми для правопорушника, особистого або майнового характеру.

У статті виділено такі види юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, цивільна і дисциплінарна. Водночас критично висвітлено пропозиції науковців щодо впровадження такого виду юридичної відповідальності, як земельно-правова відповідальність.

Виявлено, що найбільш розповсюдженими правопорушеннями в галузі охорони та використання земель водного фонду, за які настає адміністративна відповідальність, є порушення законодавства при проведенні робіт на землях водного фонду, в т.ч. пов'язаних із будівництвом гідротехнічних споруд і поглибленням дна; самовільне захоплення земель, порушення вимог правового режиму прибережних захисних смуг тощо.

Констатується, що у чинному законодавстві не встановлено юридичної відповідальності за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду, з огляду на це запропоновано внести зміни до Земельного кодексу України щодо відповідальності фізичних і юридичних осіб, які несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинене правопорушення у сфері порушення вимог водного законодавства.

Акцентовано увагу на тому, що в окремих випадках дія або бездіяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, якими порушуються вимоги водного та земельного законодавства, щодо правового режиму земель водного фонду та водоохоронних зон, можуть мати високій ступінь суспільної небезпеки, що має кваліфікаційні ознаки кримінально-караного діяння.

У статті стверджується, що застосування заходів цивільно-правової, матеріальної та дисциплінарної відповідальності за порушення порядку охорони та використання земель водного фонду мають бути застосовані у комплексі із заходами адміністративно-правового та кримінально-правового характеру, що зумовлено особливою значимістю земель водного фонду.

Ключові слова: юридична відповідальність, штучно створені земельні ділянки, землі водного фонду, земельно-правова відповідальність, землекористування.

Annotation

Legal responsibility for violation of requirements for the use and protection of land plots artificially created on water fund land

Legal responsibility is considered as a form of coercion by the state for committing a land offense, the essence of which is the occurrence of certain negative intuit personae or pecuniary consequences for the offender provided for by the sanction of the violated norm of law.

The article highlights such types of legal liability as criminal, administrative, civil and disciplinary liabilities. At the same time, it gives the critical assessment to the proposals of scientists on introduction of such type of legal liability as land legal responsibility.

It is revealed that the most common offenses in the field of protection and use of the water fund lands, for which administrative responsibility is incurred, are violations of the law when performing works on the water fund lands, including those related to the construction of hydraulic structures and deepening of the bottom; unauthorized seizure of land, violation of the legal regime of protective shorefronts, etc.

At the same time, it is stated that the current legislation does not establish legal responsibility for violation of requirements for use and protection of artificially created land plots on the water fund lands and in view of this it is proposed to amend the Land Code of Ukraine regarding the liability of natural and legal persons who be a disciplinary, civil, administrative or criminal liability under the law for a misdemeanor in the field of violation of water law requirements.

It is emphasized that in some cases the actions or omissions of state and local self-government bodies, which violate the requirements of water and land legislation, regarding the legal regime of water fund land and water protection zones, may have a high degree of public danger, with qualifying characteristics of criminal deed.

It is established in the article that the application of measures of civil, material and disciplinary responsibility for violation of the order of protection and use of water fund lands, should be applied in combination with measures of administrative and criminal nature, due to the special importance of land of water fund.

Key words: legal liability, artificially created land plots, water fund lands, land legal liability, land use.

Постановка проблеми

Традиційно юридичну відповідальність розглядають як одну з форм державного примусу за скоєння земельного правопорушення, її суть полягає у настанні певних негативних наслідків, передбачених санкцією порушеної норми для правопорушника, особистого або майнового характеру. У науковій літературі відсутнє єдине уніфіковане поняття юридичної відповідальності, насамперед це пов'язано з особливістю правовідносин, у сфері яких скоєно правопорушення. У науці екологічного права виділяють такі види юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, цивільна і дисциплінарна. Водночас, з огляду на невирішеність питання правового режиму штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду, невирішеним залишається питання щодо юридичної відповідальності осіб, винних у порушення водоохоронного законодавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правові проблеми юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства загалом були предметом дослідження таких науковців, як В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.М. Кравченко, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, Н.І. Титової, М.В. Шульги, Ю.С. Шемшученка та ін. Водночас, як відзначає О.М. Дроваль, правові проблеми охорони земель водного фонду шляхом застосування окремих видів юридичної відповідальності майже не досліджувалися в Україні [1, с. 184]. Серед поодиноких праць на цю тему можна назвати дисертаційне дослідження М.В. Кумановського [2].

Метою статті є встановлення особливості юридичної відповідальності за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду.

адміністративний кримінальний відповідальність земля водний

Виклад основного матеріалу

У юридичній літературі висловлюється наукова гіпотеза про наявність ще такого виду відповідальності за порушення земельного законодавства, як земельно-правова [3, с. 424], хоча така позиція є спірною.

З цього приводу М.В. Шульга справедливо зазначає, що традиційні види юридичної відповідальності повною мірою забезпечують необхідний вплив, у т. ч. і на носіїв земельних прав та обов'язків [4, с. 184].

Крім того, частково це питання висвітлювалося у науково-практичних коментарях і монографіях з питань кримінально-правової охорони довкілля та в навчальній літературі. Не зовсім зрозуміле таке поверхове ставлення до наукового та практичного висвітлення питань охорони земель водного фонду, враховуючи, що принцип невідворотності покарання за шкоду довкіллю є більш суворим стимулом до збереження та відновлення доброго стану навколишнього природного середовища, з цього приводу В.В. Костицький слушно підкреслює, що інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення як «третя опора» для системи охорони довкілля (поряд з економіко-правовим механізмом та адміністративним регулюванням) [5, с. 167].

С.М. Міненко пропонує розглядати правопорушення в галузі охорони та використання земель водного фонду як винне суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що посягає на правопорядок у галузі використання і охорони земель водного фонду, заподіює або створює реальну загрозу заподіяння шкоди земельним і водним ресурсам, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб у галузі використання та охорони земель водного фонду, і заборонене чинним законодавством. Правопорушення в галузі охорони та використання земель водного фонду можна поділити на такі діяння: які порушують право власності та користування землями водного фонду; суперечать вимогам охорони земель; перешкоджають господарській експлуатації земель водного фонду [6, с. 135].

Особливістю юридичної відповідальності за порушення законодавства у галузі охорони та використання охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду, є те що така відповідальність наступає не тільки щодо використання та охорони земель водного фонду, але й за порушення водного законодавства України, законодавства щодо охорони довкілля, а також й містобудівного законодавства, у випадках порушення норм проектування та розміщення штучно створених земель.

У кримінально-правовій науці передбачено таку категорію як «ідеальна сукупність злочинів», ідеальна сукупність наявна там, де одним діянням особа вчиняє два або більше злочинів. передбачених різними статтями Кримінального кодексу України. Проводячи аналогію можна сказати, що при скоєнні правопорушення, наприклад самовільного захоплення земельної ділянки водного фонду та вчинивши самовільне будівництво, одночасно це спричиняє забруднення водного об'єкта та вказаних захоплених земель та порушення правил екологічної безпеки є ідеальною сукупністю злочинів.

Враховуючи наведене, можна казати, що підставою для притягнення до відповідальності за порушення екологічного законодавства України, щодо штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду може виступити як землепорушення (земельне правопорушення), водопорушення, порушення вимог екологічної безпеки, якщо це негативно вплинуло на стан довкілля, в комплексі.

На наш погляд, об'єктом таких правопорушень можуть виступати суспільні відносини з приводу використання і охорони штучно створених земельних ділянок, зайнятих водними об'єктами, прибережними захисними смугами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами, береговими смугами водних шляхів, в межах акваторій морських портів. Суб'єктами таких правопорушень можуть бути юридичні та фізичні особи, у тому числі іноземні суб'єкти, що вчинили правопорушення у цій сфері. Об'єктивна сторона має включати такі елементи, як протиправна поведінка, заподіяння чи реальна загроза заподіяння екологічної шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою екологічною шкодою чи реальною загрозою завдання такої шкоди. Суб'єктивна сторона характеризується виною правопорушника (за винятком випадків відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки), що може бути в дії чи бездіяльності.

Сьогодні у чинному законодавстві не встановлено юридичної відповідальності за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду. Правові підстави для притягнення до юридичної відповідальності за порушення вимог використання й охорони штучно створених земельних ділянок, не були передбачені й проектом закону України «Про штучно створені земельні ділянки на водних об'єктах в межах акваторії морських портів».

Така ситуація негативно може позначитись на правозастосовчий практиці, оскільки відсутність юридичних підстав до притягнення винних осіб до відповідальності у сфері використання й охорони штучно створених земельних ділянок на землях водного фонду, призведе до зловживань у сфері створення та експлуатації штучно створених земельних ділянок та загрози настання небезпечних наслідків для довкілля.

Ми погоджуємося з думкою В.В. Кононова, що чинне законодавство України, зокрема норми ст.61, 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, не містить заборони здійснення гідронамивів територій у водній акваторії, яке на сьогоднішній день набуло масового характеру. Водночас їх здійснення, тобто фактичне створення нових земельних ділянок суходолу, не дозволяє забезпечувати охорону земель, шкодить екології, природним ресурсам, може призвести до руйнування русла річок, стихійним лихам і завданню шкоди життю та здоров'ю людей, що обумовлює потребу застосувати адекватні рівню небезпеки засоби впливу до правопорушників [7, с. 237].

Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення передбачена главою 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини», такий вид відповідальності настає за винні та протиправні порушення земельного законодавства, вчинені умисно або з необережності при використанні й охороні земель, що за ступенем своєї небезпеки не потребують кримінального переслідування.

Найбільш розповсюдженими правопорушеннями в галузі охорони та використання земель водного фонду, за які наступає адміністративна відповідальність, є порушення законодавства при проведенні робіт на землях водного фонду, в т.ч. пов'язаних із будівництвом гідротехнічних споруд та поглибленням дна; самовільне захоплення земель, порушення вимог правового режиму прибережних захисних смуг тощо. Як приклад, одним із найчастіших випадків є порушення вимог законодавства щодо правового режиму встановлення прибережних захисних смуг.

Законодавець лише забороняє у ст.93 ЗК України, передачу в оренду земельних ділянок, штучно створених у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Правовий режим прибережних захисних смуг встановлюється за вимогами ч.5 ст.88 Водного кодексу України шляхом розроблення відповідних проектів землеустрою. Аналіз судової практики вказує на факт встановлення прибережних захисних смуг «за замовчуванням» на підставі закону. Так, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, тому при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до порядку [8].

Науковці підкреслюють, що з цього приводу відмічається бездіяльність органів місцевого самоврядування, це проявляється, у деяких випадках, у відсутності заходів щодо розроблення проектів водоохоронних зон, фінансування таких робіт, незважаючи на вимоги ст.88 ВК України встановлюються прибережні захисні смуги значно меншої ширини, ніж вимагає закон [9, с. 69]. Дія або бездіяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якими порушуються вимоги водного та земельного законодавства, щодо правового режиму земель водного фонду та водоохоронних зон не тільки сприяють заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, але й можуть мати високій ступінь суспільної небезпеки, що має кваліфікацію ознак кримінально-караного діяння.

На відмінно, від ст.110 ВК України та ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗК України у ст.211 не передбачає дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства. В.В. Кононов справедливо зауважує, що питання юридичної відповідальності за порушення правового режиму земель прибережних захисних смуг у контексті можливості її застосування, суспільної небезпеки таких правопорушень, видів, підстав та умов застосування юридичної відповідальності у сучасній науці земельного права не досліджувались взагалі. [10, с. 74]. Крім того в науковій літературі вказується, законодавча прогалина у зв'язку із відсутністю дисциплінарної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.

На наш погляд, ст.110 ВК України, містить окремі юридичні підстави до притягнення до відповідальності, в сфері використання й охорони земель водного фонду, а саме порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду, використанні земель водного фонду не за призначенням тощо. Таким чином норми водного законодавства встановлюють юридичну відповідальність і за порушення земельного законодавства.

Суть цивільно-правової відповідальності закріплено у ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Згідно з цією нормою, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, реалізується компенсаційно-відновлювальна функція юридичної відповідальності у цій сфері, оскільки юридична відповідальність не зводить ся до застосування лише примусових заходів у юрисдикційному порядку. А включає також інші функції охоронного, компенсаційного, превентивного, виховного, карального характеру, реалізація яких спрямована на забезпечення правопорядку в суспільних земельних відносинах.

Найчастіше цивільно-правова відповідальність за земельні правопорушення, наступає внаслідок прийняття незаконних рішень стосовно надання земель, самовільного захоплення земельних ділянок, нецільове використання земель, тощо.

Відповідно до ст.111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. У земельному законодавстві підстави відшкодування збитків визначені окремо у главі 24 “Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” ЗК України, поряд із загальними підставами захисту земельних прав. Розрахунки розмірів завданих збитків внаслідок порушень водного та земельного законодавства закріплюється окремо відповідними методиками.

С.М. Міненко обґрунтовується думка, щодо закріпленя принципу пріоритет у натуральної форми відшкодування шкоди - повного відновлення стану та втрачених якісних чи кількісних характери стик земель водного фонду та водних об'єктів, а також пов'язаних із ним інших елементів навколишнього природного середовищ а, які постраждали внаслідок вчиненого правопорушення. Крім того, ми погоджуємось з позицією С.М. Міненко щодо застосування заходів цивільно-правової, матеріальної та дисциплінарної відповідальності за порушення порядку охорони та використання земель водного фонду, мають бути застосовані у комплексі із заходами адміністративно-правового та кримінально-правового характеру, що обумовлено особливою значимістю земель водного фонду [11].

Висновки

Контроль у галузі використання й охорони використання штучно створених земель, мають здійснювати державні органи спеціальної компетенції та органи місцевого самоврядування (самоврядний контроль). З огляду на складну комплексну правову природу штучно створеної земельної ділянки на землях водного фонду, до ст.211 ЗК України необхідно внести зміни такого змісту: фізичні та юридичні особи несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Список використаних джерел

1. Дроваль О.М. Правовий режим земель водного фонду України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06; Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2016. 226 с.

2. Кумановський М.В. Проблема предмета злочину, передбаченого ст. 239-2 КК України (Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах). Право і безпека. 2013. №1. С. 128-134.

3. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник. Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011.678 с.

4. Земельне право: підручник / М.В. Шульга, Н.О. Багай, В.І. Гордєєв та ін.; за ред. М.В. Шульги. Харків: Право, 2013. 520 с.

5. Костицький В. Десять тез про юридичну відповідальність за екологічні правопорушення. Про українське право: часопис кафедри теорії та історії держави і права. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Юридичний ф-т. Київ, 2010. Число 5: Правова відповідальність. С. 312-322.

6. Міненко С.М. Проблеми правової охорони земель водного фонду України. Наше право. Київ. 2014. №2. С. 135-140.

7. Кононов В.В. Поняття прибережних захисних смуг за законодавством України. Часопис Київського університету права. 2011. №3. С. 236-239.

8. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 квітня 2018 р. у справі №904/5974/16.

9. Бюлетень науково-практичного семінару на тему «Проблемні питання захисту прокурорами інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин». Нац. акад. прокуратури України, Ген. прокуратура України, Голов. упр. представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні суд. рішень. Київ, 2011. 100 с.

10. Кононов В.В. Юридична відповідальність за порушення правового режиму земель прибережних захисних смуг в Україні. Юридична Україна. 2011. №12. С. 73-77.

11. Міненко С.М. Правове регулювання охорони та використання земель водного фонду України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 2006; Національна академія наук України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2016. 23 с.

Размещено на allbest.ru