Адміністративно-правовий механізм захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський державний університет внутрішніх справ

Адміністративно-правовий механізм захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності

Миджин Г.Є., аспірант кафедри адміністративно-правових дисциплін

У статті досліджено особливості адміністративно-правового механізму захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні. Розглянуто поняття «правова охорона об'єктів інтелектуальної власності» та «правовий захист об'єктів інтелектуальної власності» у контексті сучасних поглядів українських науковців. Досліджено систему адміністративно-правового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, яка включає три основні структурні елементи: об'єкти інтелектуальної власності; суб'єкти застосування права, або учасники адміністративних правовідносин у визначеній галузі; адміністративно-правовий механізм захисту. Охарактеризовано конструкцію правового впливу на суспільні відносини в галузі використання виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності за допомогою певних заходів правового й адміністративно-організаційного характеру, що здійснюються різними суб'єктами-учасниками цих відносин. Чинним законодавством передбачені різні способи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Розглянуто цивільно-правові, адміністративно-правові та кримінально-правові методи захисту. Зазначено, що специфіка цивільно-правових методів захисту заснована на базових принципах цивільного права, метою цих методів є забезпечення інтересів авторів та інших правовласників (приватних інтересів). Адміністративно-правові та кримінально-правові методи відображають галузеві принципи, забезпечують дотримання інтересів авторів та інших правовласників, користувачів виняткових прав (приватних інтересів), невизначеного кола осіб і держави (публічних інтересів). Ці аспекти нерозривно пов'язані, є певною мірою передумовою та наслідком один одного. Адміністративно-правові засоби захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності виступають основою розглянутого механізму, мають особливості: забезпечення більшою мірою публічних інтересів; більш широкий спектр дії; можливість самовдосконалення та внутрішнього розвитку; стимулювання використання інших заходів правового захисту. Адміністративний механізм захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності включає суб'єктів системи захисту інтелектуальних прав у їх зв'язках і взаємодії в напрямі правового впливу на відносини в галузі використання результатів інтелектуальної діяльності.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, інтелектуальна власність, об'єкт інтелектуальної власності, захист, охорона, адміністративно-правові методи.

ADMINISTRATIVE AND LEGAL MECHANISM FOR PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS

In the article the features of the administrative-legal mechanism of protection of rights to objects of intellectual property in Ukraine are investigated. The concept of legal protection of intellectual property objects and legal protection of intellectual property objects in the context of modern views of Ukrainian scholars is considered. The system of administrative and legal protection of rights to objects of intellectual property, which includes three main structural elements: intellectual property objects; subjects of application of law, or participants in administrative legal relations in a certain field; administrative-legal mechanism of protection. The structure of legal influence on social relations in the area of the use of exclusive rights to intellectual property objects by means of certain legal and administrative-organizational measures, carried out by various subjects of the parties, is described. The current legislation provides for various ways of protecting the rights to intellectual property objects. Civil law, administrative law and criminal-law protection methods are considered. It is noted that the specificity of civil legal methods of protection is based on the basic principles of civil law, the purpose of these methods is to ensure the interests of authors and other right holders (private interests). Administrative-legal and criminal-law methods reflect the branch principles, ensure compliance with the interests of authors and other right-holders, users of exclusive rights (private interests), an indefinite number of individuals and the state (public interest). These aspects are inextricably linked, to a certain extent, a prerequisite and consequence of each other. Administrative and legal means of protection of rights to intellectual property objects are the basis of the considered mechanism, have the following features: provision of a greater degree of public interest; wider range of action; possibility of self-improvement and internal development; encouraging the use of other remedies. The administrative mechanism of protection of rights to intellectual property objects includes subjects of the system of protection of intellectual rights in their communications and interaction in the direction of legal influence on relations in the field of using the results of intellectual activity.

Key words: administrative-legal mechanism, intellectual property, object of intellectual property, protection, protection, administrative-legal methods.

1. Постанова проблеми

Одним із важливих ресурсів розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини та прирівняні до них засоби індивідуалізації. Роль і значення їх зростає, відповідно розвивається система правової охорони та захисту результатів інтелектуальної праці. Сформована в Україні система захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності традиційно диференціюється насамперед за галузевою ознакою (конституційно-правовий, цивільно-правовий, адміністративно-правовий і кримінально-правовий захист). Це напрями впливу на суспільні відносини, необхідність реалізації яких породжує необхідність існування адміністративно-правового механізму захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності у контексті правоохоронної діяльності як певного явища правової дійсності [1, с. 50].

Стан опрацювання. Захист права інтелектуальної власності досліджували учені: М.О. Вербська, ГМ. Грабовська, М.М. Солощук, І.М. Сопілко, М.М. Капінос, Е.Т. Лерантович, В.І. Манохіна, О.П. Орлюк В.М. Панькевич, Т.В. Рудник, І. Харитонова, О.О. Штефан, І.М. Шопіна, Р.Б. Шишка, Є. Чернецький та ін. Проте недосконалість законодавства свідчить про потребу у зміні підходів до розуміння адміністративно-правового захисту права на об'єкти інтелектуальної власності, що зумовило необхідність подальших досліджень у зазначеній сфері.

Мета статті - дослідження адміністративно-правового механізму захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

2. Виклад основного матеріалу

У міру розвитку суспільних відносин підвищується рівень правового регулювання. це здійснюється за допомогою різних методів і засобів впливу норм права на певні групи суспільних відносин. Одним із методів правового регулювання є метод адміністративно-правового регулювання, який характеризується нерівністю суб'єктів взаємодії в адміністративних (управлінських) відносинах.

Метод правового регулювання пов'язаний із механізмом регулювання, під яким у правовій науці розуміється сукупність засобів впливу на конкретну групу суспільних відносин і їх регулювання, взятих у певному хронологічному та логічному взаємозв'язку. Наявність механізму є важливою ознакою правового регулювання. Саме система засобів, упорядкованих у певну правову конструкцію, дозволяє регулювати суспільні відносини у певній сфері, сприяє реалізації публічних і приватних інтересів у суспільстві. Суттєвою ознакою механізму правового регулювання є певна послідовність застосування правових засобів, «хронологічний алгоритм».

Механізм правового регулювання є прикладом своєрідної конструкції застосування засобів впливу на окрему групу суспільних відносин, які дозволяють досягти певного результату за дотримання хронологічної послідовності та системності при застосуванні. Під механізмом адміністративно-правового регулювання розуміється система адміністративно-правових засобів, що впливають на певні суспільні відносини з метою упорядкування. Розмежовуються поняття механізму адміністративно-правового регулювання й адміністративно-правового захисту. Це близькі, але не тотожні поняття.

Взаємозв'язок розглянутих понять проявляється двояко: адміністративно-правовий захист є одним з аспектів функціонування механізму, водночас система адміністративно-правового захисту включає як структурні елементи об'єкти захисту, суб'єкти захисту та механізм (конструкцію) захисту. Адміністративно-правовий захист прав на об'єкти інтелектуальної власності є галузевим рівнем всієї системи правового захисту інтелектуальних прав.

Адміністративно-правовий захист прав на об'єкти інтелектуальної власності - це правозастосовна та правоохоронна діяльність спеціально уповноважених державних органів з метою виявлення, припинення адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, відновлення порушених прав на об'єкти інтелектуальної власності, притягнення винних до адміністративної відповідальності і (або) створення умов для залучення до іншого виду юридичної відповідальності.

Система адміністративно-правового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності включає три основні структурні елементи:

- об'єкти інтелектуальної власності, що підлягають адміністративно-правовому захисту;

- суб'єкти застосування права, або учасники адміністративних правовідносин у галузі створення та використання результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них засобів індивідуалізації;

- адміністративно-правовий механізм захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Адміністративно-правовий механізм представляє цілісну конструкцію правового впливу на суспільні відносини в певній сфері за допомогою різних правових і організаційних засобів. Специфіка адміністративного механізму правового регулювання порівняно з поняттям правового регулювання взагалі полягає в домінуванні регулювання, управлінських відносин, обов'язковим суб'єктом яких виступає орган виконавчої влади, уповноважений в упорядкуванні конкретної сукупності суспільних відносин.

Адміністративно-правовий механізм захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності є конструкцію правового впливу на суспільні відносини в галузі використання виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності за допомогою певних заходів правового й адміністративно- організаційного характеру, що здійснюються різними суб'єктами (учасниками цих відносин).

Перш ніж перейти до понять захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, механізму цього захисту, необхідно визначити співвідношення таких понять, як правова охорона та правовий захист. Це традиційно одне з дискусійних питань у науковій юридичній літературі. Більшість дослідників схиляються до того, що охорона і захист представляють різні юридичні категорії [2].

Логічною є позиція вчених, які вважають охороною встановлення загального правового режиму, під захистом права розуміють систему засобів, спрямованих на попередження правопорушень і усунення їх наслідків.

Викликає інтерес формулювання В.О. Сенюти, котра трактує поняття захисту інтелектуальної власності із соціально-філософських позицій. За способом закріплення цінностей права інтелектуальної власності в законодавстві можна виокремити: безпосереднє визнання таких цінностей у цивільному законодавстві; створення правових засобів їх реалізації; створення правових засобів їх захисту й охорони [3, с. 185]. Захист інтелектуальної власності - це огорожа від посягань, створення умов для отримання різних типів винагороди в індивіда (або групи індивідів) - творця конкретної інтелектуальної власності.

Слід звернути увагу на позицію О.Л. Бринцева про захист права як реальне здійснення [4]. Відповідно до сформованої в юридичній практиці традиції прийнято розрізняти охорону прав (встановлення загального правового режиму) і захист прав (заходи, приймаються у випадках, коли цивільні права порушені або оспорюються). Якщо закон дає право, то повинен давати засоби захисту. Власне захист права є ніщо інше, як реальне, в необхідних випадках примусове, здійснення.

Це положення застосовується, на наш погляд, до різних методів захисту прав, незалежно від галузевої належності. Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності видається більш широким поняттям порівняно з поняттям захисту і включає весь перелік заходів державно-правового регулювання, що дозволяють забезпечити нормальний розвиток суспільних відносин у сфері інтелектуальних ресурсів, спрямованих на реалізацію прав і законних інтересів осіб, які є виробниками інтелектуального продукту та його споживачами.

Категорія правова охорона застосовується або до всього поняття інтелектуальна власність (результатами інтелектуальної діяльності та прирівняних до них засобів індивідуалізації юридичних осіб, товарів, робіт, послуг і підприємств), або до певної групи об'єктів інтелектуальної власності (наприклад, до засобів індивідуалізації товарів), або до конкретного об'єкта інтелектуальної власності (наприклад, до найменування місця походження товару). Коли йдеться про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності, то мається на увазі ситуація з порушеним правом, де порушені певні публічні або приватні інтереси. Тому використання терміна «правовий захист» закономірно не стосовно об'єкта інтелектуальної власності (або всієї системи об'єктів інтелектуальної власності, що охороняється законодавством), а щодо прав на цей об'єкт.

Окремі автори дотримуються думки про те, що відмінність між поняттями «охорона» і «захист» прав інтелектуальної власності полягає в такому: охорона - це встановлення загального правового режиму, а захист (вузький сенс охорони) - ті заходи, що вживаються у випадках, коли права на інтелектуальну власність порушені або оспорюються.

На наш погляд, поняття охорони прав інтелектуальної власності більш широке, означає існування встановленого державою режиму щодо певних об'єктів.

Під правами інтелектуальної власності розуміються виключні права як один із різновидів інтелектуальних прав. Ми згодні з позицією фахівців про те, що виключні інтелектуальні права є предметом цивільного права. Під відчужуваними правами можуть розумітися тільки виключні права. З урахуванням застосування галузевого принципу правового регулювання захист прав на об'єкти інтелектуальної власності забезпечує певну групу інтересів, точніше певне співвідношення інтересів. Йдеться про те, що різні методи правового захисту, диференційовані за галузевою ознакою, певним чином забезпечують співвідношення приватних і публічних інтересів у розглянутій сукупності суспільних відносин.

Змістовна єдність права інтелектуальної власності як правового феномену забезпечується перехідними сімейними подібностями об'єктів, які підпадають під його регулювання. Такий підхід дає змогу відкинути метафізичне уявлення про те, що всім об'єктам права інтелектуальної власності властива певною мірою однакова природа [3, с. 186].

А.В. Кодинець зазначає, що чинним законодавством передбачені різні способи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Можна констатувати, що в Україні сформована необхідна законодавча база, яка б забезпечувала реалізацію та гарантування додержання прав на результати творчої діяльності [5, с. 12]. Це насамперед цивільно-правові, адміністративно-правові та кримінально-правові методи, які полягають у встановленні відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності. Зауважимо, що захист прав на різні об'єкти інтелектуальної власності (види об'єктів) специфічна не тільки залежно від галузевого аспекту, а й за обсягом захисту, змістом.

Специфіка цивільно-правових методів захисту заснована на базових принципах цивільного права, метою цих методів є забезпечення інтересів авторів та інших право- власників (приватних інтересів). Забезпечення публічних інтересів у цивільно-правовому захисті має непрямий характер.

Адміністративно-правові та кримінально-правові методи відображають галузеві принципи, забезпечують дотримання інтересів авторів та інших правовласників, користувачів виключних прав (приватних інтересів), неви- значеного кола осіб і держави (публічних інтересів). Ці аспекти нерозривно пов'язані між собою.

У цьому плані викликає інтерес думка А.В. Аксютіної, О.В. Нестерцової-Собакарь, В.В. Тропіна, О.М. Тропіної про специфічну рису, властивою тільки виключним правам, що ослаблює їх абсолютний характер, якою виступає система обмежень таких прав, спрямованих на те, щоб збалансувати інтереси авторів, інших правовласників, окремих користувачів виключних прав, всього суспільства загалом [6, с. 25-26]. Сюди належать обмежений термін дії виключних прав, їх територіальний характер, переліки випадків вільного (без згоди правовласника без додаткової винагороди) використання конкретних об'єктів виключні прав визначених спеціальних законах. Адміністративні та кримінально-правові заходи боротьби з правопорушеннями у цій сфері не є основними, іноді вони виявляються більш дієвими засобами впливу на порушників.

Цивільно-правові, адміністративно-правові та кримінально-правові засоби захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності мають певні подібні ознаки. Вся ця сукупність методів становить єдину систему загальноправового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Ці методи, виділені за галузевим принципом, можна уявити як своєрідні рівні захисту. Що стосується адміністративно-правових методів захисту прав інтелектуальної власності, то це поняття значно вужче і включено нами в поняття механізму захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Взаємодія суб'єктів системи захисту інтелектуальних прав здійснюється за допомогою різних правових методів, домінуюче значення серед яких мають адміністративно-правові засоби захисту. А.І. Коваленко зазначає, що адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності належить до спеціальної юрисдикційної форми охорони [7, с. 97].

Виділимо основні ознаки адміністративно-правових методів захисту, що відрізняють їх від інших методів. Адміністративно-правові методи, на відміну від цивільно- правових методів захисту, більшою мірою спрямовані на захист публічних інтересів. Порівняно з кримінально- правовими методами засоби адміністративно-правового захисту мають більш широкий спектр дії.

Розмежування кримінальної відповідальності від адміністративної може проводитися не тільки за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості) діяння, а й за суб'єктним критерієм [8, с. 63]. Розширення охоплення адміністративної відповідальності зумовлено як розміром збитку (адміністративні правопорушення менш небезпечні та більш поширені), так і суб'єктним складом (до кримінальної відповідальності притягуються тільки фізичні особи, до адміністративної - фізичні та юридичні особи).

Такий рівень захисту передбачає більш ефективну можливість впливу на ситуацію в сфері інтелектуальної власності. Якщо на активність позиції авторів та інших правовласників, що захищають права, вплинути складно (це пов'язано зі значними тимчасовими витратами, відповідний рівень правосвідомості тощо), то розширити повноваження певних державних органів, які виявлятимуть і припиняти правопорушення у сфері інтелектуальної власності, можна більш оперативно.

Адміністративно-правові методи захисту дозволяють не тільки виявити та припинити правопорушення у певній сфері суспільних відносин, а й сприяють застосуванню інших методів правового захисту.

Порушення адміністративного провадження за певними складами адміністративних правопорушень може привести до порушення за певних умов (неодноразовість діяння, наявність великої шкоди) кримінальних проваджень за суміжними складами, підштовхнути учасників цієї категорії правовідносин до активнішого використання цивільно-правових методів захисту (укладання ліцензійного договору на використання виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності, реєстрація певного об'єкта інтелектуальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, порушення автором або іншим правовласником позовного провадження щодо порушника виняткових прав та ін.). Це не всі ознаки адміністративно-правових методів захисту, які відрізняють їх від інших правових методів. Наявність вказаних умов дає змогу прогнозувати розвиток суспільних відносин на підставі соціально-економічних умов, які є в Україні та досвіду країн Європейського Союзу [9, с. 17].

Оцінка інтелектуальної власності як сукупності суспільних відносин, що виникають із приводу створення та використання соціально значущих продуктів науково- технічної та духовної творчості, формулює поняття адміністративно-правової охорони інтелектуальних прав як спрямованої на забезпечення публічних інтересів у зазначеній сфері системи, що реалізуються за допомогою регулятивних і охоронних правовідносин адміністративно- правових засобів, функціонально диференційованих на заходи, спрямовані на створення умов, що забезпечують свободу творчості, заходи, спрямовані на запобігання загрозі порушення інтелектуальних прав, заходи адміністративної відповідальності, що застосовуються при порушенні інтелектуальних прав.

Висновки

Законодавство передбачає захист прав на об'єкти інтелектуальної власності за допомогою цивільно-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових методів. Кожна група методів має свою специфіку. Адміністративно-правові засоби захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, що виступають основою розглянутого механізму, мають особливості: забезпечення більшою мірою публічних інтересів; більш широкий спектр дії; можливість самовдосконалення та внутрішнього розвитку; стимулювання використання інших заходів правового захисту. Все це дозволяє зробити висновок про істотну роль адміністративно-правових методів захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в системі правового захисту цих категорій об'єктів загалом.

Адміністративний механізм захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності включає суб'єктів системи захисту інтелектуальних прав у їх зв'язках і взаємодії в напрямі правового впливу на відносини в галузі використання результатів інтелектуальної діяльності. Така дія здійснюється за допомогою заходів правової та адміністративно-організаційної спрямованості. Що стосується співвідношення понять «охорона» і «захист» стосовно об'єктів інтелектуальної власності, то слід погодитися з думкою більшості вчених про те, що охорона прав є встановленням загального правового режиму, а захист прав (більш вузьке поняття) - заходами та засобами, які застосовуються в разі порушення, тобто захистом від посягань.

право адміністративний інтелектуальний власність

Список використаних джерел

1. Ковалів М.В., Єсімов С.С., Лозинський Ю.Р Правове регулювання правоохоронної діяльності : навчальний посібник. Львів : ЛьвДУВС, 2018. 323 с.

2. Легенченко М.О. Поняття охорони і захисту права та їх співвідношення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2014. Вип. 6-1. Т 1. С. 169-172.

3. Сенюта В.О. Філософські засади права інтелектуальної власності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12. Хмельницький, 2018. 202 с.

4. Бринцев О. До питання про кваліфікуючі ознаки поняття способу захисту права в контексті судової реформи. Юридичний блог. 17.12.2017. URL: http://open-court.org/blog/OleksiyBryntsev/do-pytannya-pro-kvalifikuyuchi-oznaky-ponyattya-sposobu-zakhystu-prava/.