Справи щодо спадкування, які вирішуються в порядку окремого провадження: ознаки та види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Справи щодо спадкування, які вирішуються в порядку окремого провадження: ознаки та види

Акімова А.О. - аспірантка кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

Анотація

Стаття присвячена питанням визначення таких справ, які виникають зі спадкових правовідносин, вирішуються в порядку окремого провадження, та класифікації таких справ. Визначено, що віднесення справ до категорії тих, що розглядаються в порядку окремого провадження, здійснюється за наявності низки ознак. Серед особливостей справ, які вирішуються в порядку окремого провадження, вдалося виділити такі: юридичний факт, про встановлення якого йдеться в заяві; учасники цивільного процесу; вимоги до заяви; докази та їхнє значення; мета звернення до суду. Серед головних ознак справ щодо спадкування, що вирішуються в порядку окремого провадження, виділено такі: дані спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства; вирішення справи не пов'язано зі спором про право; їх розгляд здійснюється за участю заявника і заінтересованих осіб; розглядаються судом із додержанням загальних правил, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Справи щодо спадкування, які вирішуються в порядку окремого провадження, вдалося класифікувати на дві групи: справи, які прямо передбачені цивільним процесуальним законодавством; справи, для яких не визначено іншого порядку їх встановлення. Виокремлено категорії справ, що прямо передбачено цивільним процесуальним законодавством на підставі аналізу статей 234, 256 Цивільного процесуального кодексу України. Спільною ознакою категорій справ щодо спадкування другої групи визнано відсутність їх прямого визначення в законодавстві. Практичне значення такої класифікації вбачається в можливості в подальшому визначити процесуальні особливості розгляду даної категорії справ. Також визначено категорії справ, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження.

На підставі аналізу судової практики визначено, що судами допускаються порушення норм процесуального права, як-от відкриття провадження у справі за неналежно оформленими заявами, не завжди до розгляду справи залучаються всі заінтересовані особи, прав і законних інтересів яких стосувався розгляд заяв, допускаються інші порушення.

Ключові слова: судові справи щодо спадкування, окреме провадження, процесуальні особливості, ознаки, види.

Abstract

Inheritance cases which are solved in individual procedure: signs and types

The article is devoted to the issues of determining such cases arising from hereditary legal relations and resolved in an individual procedure, and classification of such cases. It is determined that the classification of cases to be considered in the order of individual proceedings is carried out in the presence of a number of features. Among the peculiarities of the cases, which are settled in the order of individual proceedings, were the following: legal fact, the establishment of which is stated in the statement; participants in the civil process; requirements for the application; evidence and their value; purpose of appeal to the court. Among the main features of inheritance cases to be resolved in a separate proceeding were the following: these disputes are subject to review in civil proceedings; the resolution of the case is not related to a dispute over the law; their consideration is carried out with the participation of the applicant and interested persons; are considered by the court in compliance with the general rules established by the Code of Civil Procedure of Ukraine, with the exception of the rules on competition and the limits of judicial review.

Inheritance cases, which are resolved in a separate procedure, have been classified into two groups: cases that are expressly provided by civil procedural law; cases for which there is no other order of their establishment. The categories of cases, which are expressly provided by the civil procedural legislation on the basis of the analysis of Articles 234 and 256 Code of Civil Procedure of Ukraine. The common feature of the categories of inheritance cases of the second group is the absence of their direct definition in the legislation. The practical importance of such a classification is seen in the ability to further determine the procedural features of the consideration of this category of cases. It also identified categories of cases that could not be dealt with in separate proceedings.

Based on the analysis of the case law, it is determined that the courts are allowed violations of procedural law, such as the opening of proceedings in case of improperly filed statements, not all interested persons whose rights and legitimate interests were involved in the decision of the statement, other violations are involved in the consideration of the case.

Key words: inheritance cases, individual proceedings, procedural features, features, types.

Необхідність захисту спадкових прав і охоронюваних законом інтересів виникає не тільки тоді, коли права й інтереси порушуються чи оспорюються. Інколи з'являється потреба у визнанні таких прав або у встановленні обставин, що є лише підставою для набуття чи здійснення суб'єктивних прав.

Згідно із чинним законодавством, цивільні справи, у яких відсутній спір про право, розглядаються за правилами окремого провадження. Під окремим, відповідно до ст. 234 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, розуміється вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав [5, с. 172]. Не є винятком розгляд справ щодо спадкування, якщо їм притаманні ознаки, за наявності яких вони вирішуються за правилами окремого провадження.

Стан дослідження теми. Питання розгляду справ щодо спадкування зазвичай досліджуються в контексті застосування судами норм матеріального спадкового права. Питання захисту спадкових прав у судовому порядку порушувалися у працях Ю.О. Заіки, Є.О. Кухарєва, Є.О. Мічуріна,

З.В. Ромовської, Є.О. Рябоконя та багатьох інших. Однак окремо не вивчалися ознаки та види справ щодо спадкування, що розглядаються в порядку окремого провадження.

Саме тому мета даного дослідження - визначити ознаки справ щодо спадкування, які вирішуються за правилами окремого провадження, та класифікувати їх.

Виклад основного матеріалу. У законодавстві України відсутній конкретний перелік цивільних справ, які можуть бути розглянуті за правилами окремого провадження. Ю.В. Білоусовим справи окремого провадження, що підлягають розгляду в порядку цивільної юрисдикції, поділено на три групи:

1) справи, порядок розгляду і вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством (ч. 2 ст. 234 ЦПК України);

2) справи, що тільки поіменовані у ЦПК України, а особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства (ч. 3 ст. 234 ЦПК України);

3) інші справи у випадках, установлених законом (ч. 3 ст. 234 ЦПК України) [1, с. 85].

Запропонована вченим класифікація засновано на положеннях ст. 234 ЦПК України. Вбачається доречним вказати, що всі справи, які «поіменовано», є шлюбно-сімейними справами і, можливо, у такому разі «інші справи» теж передбачають шлюбно-сімейну спрямованість. Проте, виходячи із принципу «дозволено все, що не заборонено законом», можливе більш широке тлумачення вказаної норми.

Як зазначається в ч. 3 ст. 235 ЦПК України, особливості розгляду справ окремого провадження встановлені главами р. IV До основних відмінностей вирішення справ щодо спадкування в порядку окремого провадження можна віднести:

- юридичний факт, про встановлення якого йдеться в заяві;

- учасників цивільного процесу;

- вимоги до заяви;

- докази та їхнє значення;

- мету звернення до суду тощо.

Доцільним вбачається виокремлення спільних ознак, притаманних категоріям справ щодо спадкування, які можна вирішити за правилами окремого провадження. До них можна віднести такі:

1) факти, що підлягають встановленню, мають юридичне значення, що тим чи іншим чином виражено у спадкових відносинах;

2) вирішення справи не пов'язано зі спором про право;

3) відсутня інша можливість підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або можливість створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або можливість підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав;

4) підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства;

5) їх розгляд здійснюється за участю заявника і заінтересованих осіб;

6) розглядаються судом із додержанням загальних правил, установлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду;

7) не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди;

8) якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах;

9) у разі ухвалення судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом тощо.

Не акцентуючи уваги на варіаціях класифікації справ, які можуть бути розглянуті за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства, необхідно розподілити справи щодо спадкування, які розглядаються та вирішуються судом, на дві групи: ті, які прямо передбачені цивільним процесуальним законодавством, та ті, для яких не визначено іншого порядку їх установлення.

До першої групи належать такі категорії справ щодо спадкування:

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

- визнання спадщини відумерлою;

- встановлення фактів, що мають юридичне значення:

- родинних відносин між фізичними особами;

- перебування фізичної особи на утриманні;

- реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

- проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

- належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті;

- народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

- смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

- смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Віднесення саме цих категорій справ до тих, що прямо передбачено цивільним процесуальним законодавством, здійснено на основі ст. ст. 234 та 256 ЦПК України.

Віднесення вказаних категорій справ, які можуть бути розглянуті та вирішені за правилами окремого провадження, до спадкових справ опосередковано таким. Спадкові правовідносини - це суспільні відносини, що виникають, змінюються або припиняються на основі цивільно-правових норм у разі переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємці), учасники яких мають суб'єктивні права та несуть юридичні обов'язки. У свою чергу, юридичний факт є необхідною умовою виникнення, зміни чи припинення правовідносин, спадкові правовідносини не є винятком.

Визначення юридичних фактів настання, зміни чи припинення правовідносин за обраними категоріями справ здійснюється на основі спадкового права.

До другої групи категорій справ щодо спадкування, які можна розглядати за правилами окремого провадження, можна віднести, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 р.; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини.

Заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який учиняє нотаріальні дії, не має права видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження нотаріальним порядком факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством спричиняють правові наслідки для заявника, і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах із громадянами інших держав (наприклад, для вирішення питання про наявність права на спадщину в особи, яка законодавством України не віднесена до кола спадкоємців за законом).

Спільною ознакою категорій справ щодо спадкування останньої групи є відсутність їх прямого визначення в законодавстві.

У контексті визначення категорій справ щодо спадку-вання, які можуть бути розглянуті за правилами окремого провадження, необхідно акцентувати увагу на справах, які не можуть бути вирішені таким чином. Отже, у листі Вищого спеціалізованого суду «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що після набуття чинності Цивільним кодексом (далі - ЦК) України з 1 січня 2004 р. встановлення факту володіння особою будинком на праві власності в порядку окремого провадження не допускається. Тобто не підлягає застосуванню судами п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» [3], яким передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником втрачено правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності несудовим порядком. Підтвердженням є хибна судова практика. Так, у справі про встановлення юридичного факту належності на праві власності померлому житлового будинку з надвірними будівлями і прибудовами, позивач зазначала, що її чоловік помер, а вона перебувала з ним у шлюбі понад 23 роки, по день його смерті. Проте оформити спадщину на себе заявник не може, оскільки в померлого немає свідоцтва про право власності на будинок, однак є технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду, у якому він зазначений як власник будинку. Заявник просила суд визнати факт належності за життя на праві власності житлового будинку. Рішенням суду встановлено юридичний факт про належність померлому на праві власності житлового будинку та надвірних будівель. Зазначене рішення ніким не оскаржено і набуло чинності.

Отже, судом розглянуто в порядку окремого провадження спір про право, але не з'ясовано відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, не встановлено відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, не надано правової оцінки реєстрації будинку [4].

Незважаючи на усталеність судової практики розгляду справ окремого провадження, судами допускаються порушення норм процесуального права. Зокрема, суди відкривають провадження у справі за неналежно оформленими заявами, не завжди до розгляду справи залучаються всі заінтересовані особи, прав і законних інтересів яких стосувалось вирішення справ, допускаються інші порушення. Так само не завжди береться до уваги те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються з обов'язковою участю заявника та заінтересованих осіб. Також під час вирішення судами справ за заявами осіб про встановлення фактів, що мають юридичне значення, допускається порушення норм ЦПК України щодо визначення підсудності.

Для усунення вказаних недоліків, а також тому, що категорії справ, яких не визначено законом, є припущенням, необхідно зосередитись на першій групі справ щодо спадкування.

Висновки

Резюмуючи вищевикладене, можна виділити дві групи справ щодо спадкування, які розглядаються в порядку окремого провадження: ті, які прямо передбачені цивільним процесуальним законодавством; ті, для яких не визначено іншого порядку їх установлення. Формулювання основних ознак таких справ має практичне значення для коректного визначення процесуальних особливостей розгляду справ, що виникають зі спадкових відносин.

Список використаних джерел

спадкування цивільний право

1.Білоусов Ю.В. Структура справ окремого провадження за новим Цивільним процесуальним кодексом України. Університетські наукові записки. 2007. № 1. С. 84-89.

2.Козловська Л.В. Захист спадкових прав судом в окремому провадженні. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2014. № 4. С. 74-83.

3.Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення : постанова Верховного Суду України від 31 березня І995 р. № 5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95.

4.Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування : лист Вищого спеціалізованого суду від 16 травня 2013 р. № 24-753/0/4-13. URL: http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/v-753740-13/card6#Public.

Ясинок М.М. Встановлення фактів, що мають юридичне значення. Підприємництво, господарство і право. 2008. № 11. С. 172-174.

Размещено на Allbest.ru