Адміністративне законодавство в Україні в 1960-1980-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Адміністративне законодавство в Україні в 1960-1980-х рр

Лісогорова К.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн

Анотація

Стаття присвячена аналізу адміністративного законодавства Української РСР у 1960-1980-ті рр. Автор акцентував увагу на тому, що, хоча у зазначений період у СРСР та в Українській РСР була прийняті численні нормативно-правові акти у галузі адміністративного права, які містили положення щодо окремих сфер управлінських відносин, правові норми загальносоюзного законодавства мали перевагу над республіканським законодавством у сфері правового регулювання адміністративного права республіки у 1960-1980-ті рр. Автором розглянуто ключові положення Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення 1980 р. та прийнятого на їх основі Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення І984 р. Зазначається, що у Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення було дано визначення адміністративного правопорушення, були сформульовані положення про адміністративну відповідальність, передбачена система обставин, які пом'якшували відповідальність за адміністративне правопорушення та перелік обставин, що обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, було закріплено систему адміністративних стягнень, висвітлено коло органів та осіб, які були уповноважені накладати адміністративні стягнення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Вказано, що норми адміністративного права у 1960-1980-ті рр. в Українській РСР містилися у законодавстві про охорону здоров'я, Земельному кодексі УРСР, Водному кодексі УРСР, Лісовому кодексі Української РСР У статті підкреслюється, що особливістю адміністративного права Української РСР у 1960-1980-х рр. була спрямованість на регулювання державного управління, яке за наявності примусових і командно-адміністративних методів сприяло забезпеченню всебічного контролю держави у відносинах із громадянами.

Ключові слова: адміністративне право, Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення, Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративну відповідальність, державне управління.

Abstract

ADMINISTRATIVE LEGISLATION IN UKRAINE (1960-1980)

The article is devoted to the analysis of the administrative legislation of the Ukrainian SSR in the 1960s-1980s. The author emphasized that although during the mentioned period numerous normative legal acts in the field of administrative law were adopted in the USSR and the Ukrainian SSR, which contained provisions on certain spheres of administrative relations, but the legal norms of the general Union law took precedence over the republican legislation in the sphere legal regulation of administrative law of the republic in 1960-1980. The author reviews the key provisions of the Basics of the legislation of the USSR and Union Republics on administrative offenses in 1980 and the 1984 Administrative Code on Administrative Offenses adopted on their basis. It is noted that the Code of Administrative Offenses defines an administrative offense, formulated provisions on administrative liability, provided a system of circumstances that mitigated liability for an administrative offense and a list of circumstances that aggravated liability for an administrative offense, closed the administrative system. Penalties, coverage of the range of bodies and persons who were authorized to impose administrative penalties, line of cases on administrative violations. It is stated that the norms of administrative law in 1960-1980 in the Ukrainian SSR were contained in the legislation on health, the Land Code of the USSR, the Water Code of the USSR, the Forest Code of the Ukrainian SSR. The article emphasizes that the peculiarity of the administrative law of the Ukrainian SSR in the 1960s-1980s was the focus, first fall, on the regulation of public administration, which in the first place, in the presence of coercive and command administrative methods, contributed to ensuring comprehensive control of the state in relations with citizens. Key words: administrative law, Code of Administrative Offenses of the Ukrainian SSR, Fundamentals of Legislation of the USSR and Union Republics on Administrative Responsibility, Public Administration.

Постановка проблеми

У політичному, соціальному, господарському та духовному розвитку Української РСР у середині 1960-1980-х рр. партійно-державна верхівка продовжила напрям директивного планування, командного силового управління. Нове керівництво СРСР на чолі з Л. Брежнєвим прагнуло до встановлення консервативного режиму, результатом якого стане поява явищ передкризового характеру, «застою». Особливості функціонування радянської політичної системи у зазначений період відображені й у законодавстві. Розвиток адміністративного законодавства Української РСР був тісно пов'язаний і перебував під впливом загальносоюзних законів та інших нормативних актів. Уся система законодавства, механізми розподілу життєвих благ, економічна та фіскальна політика, управлінська сфера ґрунтувалися на ототожненні інтересів суспільства з інтересами держави, на підпорядкованості особи державі в усіх галузях. Номенклатура мала повну монополію на владу та панування [1, с. 212].

Стан опрацювання

Над питаннями ґрунтовного дослідження проблем адміністративного права у 19601980-х рр. працювали В.Б. Авер'янов, Р.С. Павловський, І.М. Разнатовський, І.А. Тимченко, В.В. Цвєтков та ін. Слід зазначити, що у аналізі питань державної служби у 1960-1970-ті рр. значним був внесок І.М. Пахомова [2, с. 114]. І.М. Пахомов зазначав, що «державна служба є заснована на законі й оплачувана діяльність службового персоналу державних органів, яка полягає у практичній реалізації державно-владних повноважень у різних сферах суспільного життя [3, с. 8].

Метою статті є аналіз змісту адміністративного законодавства в Українській РСР у 1960-1980-ті рр.

Виклад основного матеріалу

У зазначений період у СРСР і в Українській РСР була прийнята низка законів та інших нормативно-правових актів у галузі адміністративного права, які містили положення щодо окремих сфер управлінських відносин, структури окремих категорій органів державного управління.

Радянське адміністративне право відрізнялося нерозвиненістю процедурної регламентації діяльності органів державної влади, оскільки у СРСР не виникало потреби у суворому дотриманні прав, свобод і законних інтересів приватних осіб під час вступу їх у правовідносини з державою, воно не сприяло розбудові дієвих та ефективних способів забезпечення законності діяльності органів державної влади [4, с. 25].

Характерною особливістю адміністративного права Української РСР у 1960-1980-х рр. є спрямованість на регулювання державного управління, яке за наявності командно-адміністративних методів сприяло забезпеченню всебічного контролю держави у відносинах із громадянами.

Водночас у зазначений період здійснювалася плідна робота науковців щодо проблем управлінської діяльності, законодавства у сфері державного управління, з'ясування питань адміністративного процесу. Саме у ці роки досліджувалася наукова спадщина 1920-х рр., безпосередньо пов'язана з вивченням і запровадженням у життя досягнень у галузі соціального управління, наукової організації праці, зокрема управлінської діяльності, з метою їх впровадження у практичну діяльність виконавчо-розпорядчих органів [5, с. 42--43].

Термін «державне управління» підганявся під полі- тико-ідеологічні настанови радянської науки, він відбивав систему радянської організації влади, за якої поділ влади був відсутній. Цей термін був знаковим у радянському адміністративному праві, оскільки символізував підпорядкування громадян державі. Якісно іншого змісту він набуває за умов формування демократичної, соціальної, правової держави [6, с. 254-255].

Адміністративному праву у 1960-1980-ті рр. були властиві певні межі правового регулювання - сфера діяльності виконавчих і розпорядчих органів та відносини управлінського характеру, які складалися у цій сфері. Насамперед вони виникали, розвивалися та припинялися між вищестоящими та нижчестоящими органами державного управління (Радою Міністрів Української РСР - виконавчими комітетами обласних рад народних депутатів); між органами державного управління та підпорядкованим їм підприємствами, організаціями й установами; між органами державного управління, які не були пов'язані безпосередньою підпорядкованістю; між органами управління й органами громадських організацій; між органами державного управління і громадянами [7, с. 3-4].

У липні 1967 р. постановою Ради Міністрів СРСР було затверджено Загальне положення про міністерства Союзу РСР, яке значною мірою містило адміністративно-правові норми. Воно, зокрема, закріпило основні форми курівництва й управління союзно-республіканських міністерств.

Так, «подвійне» підпорядкування союзно-республіканських міністерств союзної республіки стало їх основною специфічною ознакою, яка відрізняла їх від республіканських міністерств. Союзно-республіканські міністерства за своєю галуззю діяльності мали виконувати як акти однойменних міністерств Союзу РСР, так і акти, видані вищестоящими республіканськими органами [8, с. 129-130].

Посилення централізації законодавчого регулювання відображене у прийнятті у жовтні 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративну відповідальність. Вони складалися з 4 розділів і містили 42 статті та стали основою для кодифікації усього законодавства про адміністративну відповідальність. В Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративну відповідальність було визначено компетенцію СРСР і союзних республік у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, давалося визначення адміністративного правопорушення (проступку), було визначено коло осіб, котрі підлягали відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Основи закріплювали види адміністративних стягнень - попередження, штраф, вилучення з відшкодуванням вартості або конфіскація предмета, який був знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення, позбавлення спеціального права, наданого цьому громадянину (наприклад, права керування транспортними засобами), виправні роботи, адміністративний арешт. Також було зазначено перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, це, зокрема, адміністративні комісії при виконавчих комітетах Рад народних депутатів, виконкоми Рад селищних і сільських Рад народних депутатів, районні, міські комісії у справах неповнолітніх, районні, міські народні суди, органи міністерства внутрішніх справ та ін.

На базі Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення у грудні 1984 р. був прийнятий Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення [9]. Кодекс складався із 5 розділів: Загальні положення; Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність; Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; Провадження у справах про адміністративні правопорушення; Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Відповідно до ст. 9 Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнавалася протиправна, винна (навмисна або необережна) дія (бездіяльність), що посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян або встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачалася адміністративна відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягали особи, котрі досягли на момент скоєння адміністративного правопорушення 16 років. До осіб у віці від 16 до 18 років застосовувалися заходи впливу, передбачені Положенням про комісії у справах неповнолітніх, затвердженим Президією Верховної Ради Української РСР Так, у 1962 р. при виконкомах районних, міських, обласних рад депутатів трудящих, а також при Раді Міністрів Української РСР було створено комісії у справах неповнолітніх. Головним завданням комісії було запобігання бездоглядності, і правопорушенням неповнолітніх, здійснення заходів боротьби з бездоглядністю, а також влаштування дітей і підлітків та охорона їх прав. Вони контролювали діяльність спеціальних виховних і лікувально-виховних закладів для дітей і підлітків, трудових колоній для неповнолітніх, дитячих кімнат міліції, а також дитячих будинків, шкіл-інтернатів і професійно-технічних навчальних закладів [10, с. 415].

Посадові особи підлягали адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входило до їх службових обов'язків.

Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення у ст. 17 зазначав обставини, що виключали адміністративну відповідальність: «Особа, яка діяла у стані крайньої необхідності,необхідної оборони або була у стані неосудності не підлягала адміністративній відповідальності».

У разі малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган або посадова особа, уповноважені вирішувати справу, могли звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням. відповідальність адміністративний правопорушення стягнення

У Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення була передбачена система обставин, що пом'якшували відповідальність за адміністративне правопорушення (як-от щире розкаяння винного, відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди) та перелік обставин, які обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення (зокрема вчинення правопорушення групою осіб, вчинення правопорушення за умов стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин).

Слід зазначити, що норми адміністративного права у 1960-1980-ті рр. відображені у Земельному кодексі УРСР, Водному кодексі УРСР, Лісовому кодексі Української РСР, у законодавстві про охорону здоров'я.

Адміністративне законодавство передбачало відповідальність за порушення законодавства про охорону ґрунту, надр, водних ресурсів, рибних запасів, лісів і лісонасаджень, тваринного світу, рослин, пам'яток природи, курортних місцевостей, атмосферного повітря. Також адміністративну відповідальність було встановлено за порушення законодавства про працю, правил про охорону праці та техніку безпеки, за порушення користування засобами транспорту (автомобільного, водного), за порушення правил забудови, зберігання і тримання у неналежному стані житлового фонду, будинків і споруд, за порушення санітарних правил [11, с. 476].

Адміністративна відповідальність була передбачена за дрібне хуліганство, за злісну непокору законним розпорядженням і вимогам працівників міліції та народних дружинників під час виконання ними своїх обов'язків з охорони громадського порядку, за порушення правил пожежної безпеки [12, с. 726].

Висновки

У 1960-1980-ті рр. в Українській РСР сфері державного управління були притаманні адміністративно- командні методи управління, а домінування владного впливу органів виконавчої влади на суспільні процеси у державі повною мірою впливало на розвиток адміністративного права.

Список використаних джерел

1. Цвєтков В.В. Суспільна трансформація і державне управління в Україні. Політико-правові детермінанти : монографія / В.В. Цвєтков, І.О. Кресіна, А.А. Коваленко ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. 496 с.

2. Державне будівництво та місцеве самоврядування : збірник наукових праць. Харків : Право, 2006. Вип. 11. 245 с.

3. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної слуЖби в СРСР Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1971. 128 с.

4. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс / О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук та ін. Харків : Золота миля, 2011. 584 с.

5. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т 1.Загальна частина / ред. кол. : В.Б. Авер'янов та ін. Київ : Юридична думка, 2007. 592 с.

6. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. / за заг. ред. Ю.П. Битяка. Харків : Право. Т 2. Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення. 2008. 576 с.

7. Павловский РС. Административное право и государственное управление в СССР : курс лекций. Харьков : ХЮИ, 1985. 68 с.

8. Разнатовський І.М. Управління промисловістю Української РСР Київ : Наук. думка, 1970. 219 с.

9. Постанова Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. № 51. Ст. 1123.

10. Історія держави і права Української РСР / Б.М. Бабій та ін. Київ : Наук. думка. Т 2: 1937-1967 рр. 1967. 428 с.

11. Історія держави і права України : академічний курс : у 2 т. / за ред. А.Й. Рогожина, В.Я. Тація. Київ : Ін Юре. Т 2. 2000. 580 с.

12. История государства и права Украинской ССР / Ин-т гос. и права АН УССР Киев : Наук. думка, 1976. 758 с.

Размещено на Allbest.ru